Рішення

від 09.01.2024 по справі 903/993/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 січня 2024 року Справа № 903/993/23

Господарський суд Волинської області у складі судді Вороняка А. С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі

за позовом: заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної військової адміністрації

до відповідача: Боратинської сільської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Акціонерне товариство Українська залізниця

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Головне управління Держгеокадастру у Волинській області

про скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку,

за участю представників-учасників справи:

від позивача: н/з;

від відповідача: н/з;

від 3-ї особи: н/з;

від 3-ї особи: н/з;

від прокуратури: Костюк Н. В., прокурор, посвідчення № 071760 від 01.03.2023.

Права та обов`язки учаснику судового процесу роз`яснені відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: 18.09.2023 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної військової адміністрації до Боратинської сільської ради про скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку площею площею 93,623 га з кадастровим номером 0722880700:05:000:0599.

При обґрунтуванні позову вказує, що за відповідачем зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0722880700:05:000:0599 площею 93,623 га з цільовим призначенням для розміщень будівель і споруд залізничного транспорту. Однак, вказана земельна ділянка перебуває у постійному користуванні Акціонерного товариства Українська залізниця, майно якого є власністю держави і Боратинська сільська рада не могла набути права власності на спірну земельну ділянку.

Також, прокурором в позовній заяві зазначено третьою особо, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Акціонерне товариство Українська залізниця.

Ухвалою суду від 25.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; підготовче засідання призначено на 24.10.2023; запропоновано відповідачу надати відзив на позов, заперечення на відповідь на відзив; прокурору та позивачу відповідь на відзив; залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Акціонерне товариство Українська залізниця; запропоновано третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача подати суду: письмові пояснення щодо заявленого позову та наявні докази.

10.10.2023 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав відзив на позовну заяву № 1235/1.19/2-23 від 09.10.2023 в якому вказує, що у питані скасування реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку покладається на розсуд суду та просить розгляд справи проводити без участі представника відповідача. Даний відзив з додатками приєднано до матеріалів справи.

13.10.2023 третя особа через відділ документального забезпечення та контролю суду подала пояснення по справі № НЮ-1/2624 від 09.10.2023 в яких просить задовольнити позовні вимоги прокурора, при цьому вказує, що Боратинська сільська рада не наділена повноваженнями щодо розпоряджання спірною земельною ділянкою, а дії щодо її реєстрації є такими, що не відповідають вимогам закону. Дані пояснення з додатками приєднано до матеріалів справи.

23.10.2023 прокурор через відділ документального забезпечення та контролю суду подав клопотання № 15-1761ВИХ-23 від 23.10.2023 про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Головне управління Держгеокадастру у Волинській області, оскільки скасування державної реєстрації права комунальної власності на спірну земельну ділянку призведе до зміни відомостей у Державному земельному кадастрі, який є єдиною державною геоінформаційною системою відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Ухвалою суду від 24.10.2023 залучено до участі в справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Головне управління Держгеокадастру у Волинській області; повідомлено учасників справи про те, що підготовче засідання відбудеться 21.11.2023; зобов`язано прокурора, відповідача, третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Акціонерне товариство Українська залізниця направити третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Головному управлінню Держгеокадастру у Волинській області позовну заяву з додатками, відзив з додатками, письмові пояснення на позовну заяву з додатками, відповідно, докази надіслання (опис вкладення) надати суду.

20.11.2023 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Акціонерне товариство Українська залізниця через систему «Електронний суд» подала клопотання про проведення підготовчого засідання 21.11.2023 без участі її представника. Дане клопотання з додатками долучено до матеріалів справи.

21.11.2023 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Головне управління Держгеокадастру у Волинській області через відділ документального забезпечення та контролю суду подала пояснення № 9-3-0.64260/2-23 від 21.11.2023 в яких вказує, що позовні вимоги підлягають задоволенню. При цьому вказує, що згідно відомостей Поземельної книги за Акціонерним товариством «Українська залізниця» в порядку Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 17.09.2020 зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою площею 93,623 га кадастровим номером 0722880700:05:000:0599 з одночасною реєстрацією права комунальної власності за Боратинською сільською радою. Звертає увагу, що відповідно до ч.2 ст. 117 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об`єктів у комунальну власність, відповідно спірна земельна ділянка не може перебувати у комунальній власності відповідача. Дані клопотання з додатками долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 21.11.2023, судом ухвалено на місці продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.12.2023.

Ухвалою суду від 21.11.2023 повідомлено сторони про те, що розгляд справи по суті відбудеться 12.12.2023.

06.12.2023 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Головне управління Держгеокадастру у Волинській області через відділ документального забезпечення та контролю суду подала клопотання № 9-3-0.6-4500/2-23 від 06.12.2023 про проведення розгляду справи по суті без участі її представника. Дане клопотання з додатками долучено до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 12.12.2023 повідомлено учасників справи про те, що в судовому засіданні 12.12.2023 оголошено перерву до 09.01.2024.

05.01.2024 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Акціонерне товариство Українська залізниця через систему «Електронний суд» подала клопотання про проведення розгляду справи по суті без участі її представника. Дане клопотання з додатками долучено до матеріалів справи.

У судовому засідання 09.01.2024 прокурор позов підтримала, просила задовольнити повністю.

Інші учасники у справі у судове засідання 09.01.2024 не з`явилися, належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

З врахуванням наведеного, а також вжиття судом всіх передбачених чинним законодавством заходів повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду спору по суті, суд приходить до висновків про відсутність підстав до відкладення розгляду справи та можливість розгляду справи за відсутності представників позивача, відповідача та третіх осіб.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

встановив:

прокуратурою здійснено моніторинг Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за результатами якого встановлено, що 17.09.2020 на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» за Боратинською сільською радою зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0722880700:05:000:0599 площею 93,623 га за цільовим призначенням - для розміщення будівель і споруд залізничного транспорту.

У розумінні абз. 4 ч. 3 ст. 3 Закону України «Про акціонерні товариства» Акціонерне товариство «Українська залізниця» є державним акціонерним товариством.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та ст. 11 Закону України «Про транспорт» визначено, що до земель транспорту належать землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об`єктів транспорту.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про залізничний транспорт» землі, що надаються в користування залізничному транспорту загального користування, та їх склад визначаються Законом України «Про транспорт».

Смуга відведення - це землі залізничного транспорту, що зайняті залізничним полотном, інженерними та штучними спорудами, обладнанням, лінійно - колійними та іншими технологічними будівлями, пристроями залізничної сигналізації, енергетики та зв`язку, лініями електропостачання, захисними лісонасадженнями, спорудами тощо (ч. 2 ст. 6 Закону України «Про залізничний транспорт»).

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України «Про транспорт» землями транспорту визнаються землі, надані в користування підприємствам і організаціям транспорту згідно із Земельним кодексом України, для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку об`єктів транспорту.

Частиною 1 ст. 23 Закону України «Про транспорт», яка кореспондується з положеннями ст. 68 ЗК України встановлено що, до земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України. До складу цих земель входять землі, які є смугою відведення залізниць, а саме землі, надані під залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв`язку, водопостачання, каналізації, захисні та укріплюючі насадження, службові, культурно ~ побутові приміщення та інші споруди, необхідні для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Позиції про наявність чи відсутність у Акціонерного товариства «Українська залізниця» документів на користування земельною ділянкою не змінює її правового статусу, оскільки його вже визначено законом дотримується Верховний Суд України при розгляді спорів, а саме у постановах: від 24 червня 2015 року у справі № 3-305гс15, у постановах Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 466/1058/15-ц (провадження № 61-23268св18), від 13 січня 2021 року у справі № 715/2402/18 (провадження № 61-8999св20), від 04 серпня 2021 року у справі № 444/2295/18 (провадження № 61-4204св21) та від 08 грудня 2021 року у справі № 466/6683/14 (провадження № 61-12св21), від 27.01.2021 та від 29.06.2022 у справі № 167/1399/16- ц.

Згідно п. "а" ч.2 ст. 83 ЗК України у комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Пунктом «б» ч. 4 ст. 84 ЗК України визначено, що до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, землі під державними залізницями, об`єктами державної власності повітряного і трубопровідного транспорту.

Частиною 2 ст. 117 ЗК України передбачено, що до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об`єктів у комунальну власність.

Частиною 4 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії, крім меліоративних мереж, складових частин меліоративної мережі.

Пунктом 3.1 Правил технічної експлуатації залізниць, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996 №411 визначено, елементи залізничної колії, до яких відноситься земляне полотно, верхня будова та штучні споруди.

З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що залізничні колії нерозривно пов`язані із земельною ділянкою, на які вони розміщені та є її складовою частиною.

Частиною 1 ст. 10 Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» визначено, що магістральні залізничні лінії загального користування та розміщені на них технологічні споруди, передавальні пристрої, що безпосередньо використовуються для забезпечення процесу перевезень, а саме: залізничні станції та колії загального користування, тягові підстанції, контактна мережа та інші пристрої технологічного електропостачання, системи сигналізації, централізації, блокування та управління рухом поїздів, об`єкти і майно, призначені безпосередньо для виконання аварійно-відновлювальних робіт, є державною власністю та закріплюються за Товариством на праві господарського відання.

Таким чином землі, на яких розташовані колії загального користування є складовою частиною майна, що перебуває у державній власності та передається у володіння Акціонерного товариства «Укрзалізниця» на праві постійного користування.

Згідно технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право постійного користування землею Львівської залізниці, на землях Боратинської сільської ради знаходиться залізниця протяжністю 6668 м., яка проходить за межами населеного пункту, загальною площею 93,6230 га (а.с.116-120).

Спірна земельна ділянка перебуває у постійному користуванні Акціонерного товариства «Українська залізниця», що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно(а.с.27-30).

Земельна ділянка з кадастровим номером 0722880700:05:000:0599 площею 93,623 га використовується Акціонерним товариством «Українська залізниця», 100 відсотків акцій якого, відповідно до ст. 8 Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» та п.п. 1,2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», перебувають у власності держави.

Підставою для державної реєстрації 17.09.2020 права комунальної власності на спірну земельну ділянку, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, був Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розмежування земель державної та комунальної власності».

Водночас, відповідно до п. З розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розмежування земель державної та комунальної власності» (в редакції станом на час реєстрації права комунальної власності на спірну земельну ділянку) з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:

а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;

б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а і б" пункту 4 цього розділу.

Проте, на спірній земельній ділянці жодних об`єктів права комунальної власності не існує.

Крім того, відповідно до повідомлення про відмову у наданні відомостей з Державного земельного кадастру від 04.08.2023 зазначена земельна ділянка знаходиться за межами населених пунктів. Також це підтверджується і технічною документацією Із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту Філії «Луцький райавтодор» дочірнього підприємства «Волинський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» для обслуговування під`їзної колії, яка перебуває в постійному користуванні Акціонерного товариства «Українська залізниця».

Відповідно до п.п. «г» п. 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розмежування земель державної та комунальної власності» (в редакції станом на час реєстрації права комунальної власності на спірну земельну ділянку) у державній власності залишаються усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу.

Таким чином, на час реєстрації права комунальної власності на спірну земельну ділянку Боратинською сільською радою порушено вимоги Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розмежування земель державної та комунальної власності» через розташування на ній залізничних колій.

Також, варто врахувати, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляціїу сфері земельних відносин", внесено зміни зокрема до Земельного кодексу України, розділ X «Перехідні положення» Земельного кодексу України якого доповнено пунктом 24 та визначено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук) (п.п. «а»).

Оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 0722880700:05:000:0599 перебуває у постійному користуванні Акціонерного товариства «Українська залізниця», майно якого є власність держави, Боратинська сільська рада також не могла набути права власності на спірну земельну ділянку на підставі згаданого Закону.

Враховуючи вищевикладене, право комунальної власності на спірну земельну ділянку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Боратинською сільською радою неправомірно.

Відповідно до ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь- яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Право власності держави або територіальної громади на обмежені в обороті об`єкти установлене законом, тому не потребує доказування правового титулу.

У разі незаконного вибуття об`єктів у комунальну власність відповідне порушення, ураховуючи їх правовий титул, необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави.

За змістом статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні за змістом висновки викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц).

Правовідносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, а також у постановах Верховного Суду від 24.01.2020 № 910/10987/18, від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 у справі № 916/675/15.

У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (ч. І ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав (ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ч. 2 статті 18 цього Закону).

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав, вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Зміст цієї правової норми свідчить про те, що допускаються такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи:

1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;

2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;

3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому, позовні вимоги про скасування державної реєстрації речового права не можуть бути звернені до державного реєстратора (приватного нотаріуса). Державний реєстратор (приватний нотаріус) зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі, чи не був залучений.

Так, спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно. Дана правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц (пункт 72), від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 (пункт 36), від 16.01.2019 у справі № 755/9555/18 (пункт 25), від 21.08.2019 у справі № 805/2857/17-а, від 22.01.2020 у справі № 587/2326/16-ц (пункт 24).

Окрім того, даний спір має приватноправовий характер, оскільки оскарження рішення про державну реєстрацію права власності земельної ділянки безпосередньо пов`язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо земельної ділянки з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею права власності цієї ж земельної ділянки. З огляду на суб`єктний склад сторін спору він має вирішуватися за правилами господарського судочинства.

Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 04.04.2018 у справі № 817/1048/16, від 18.04.2018 у справі № 804/1001/16, від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, від 23.01.2019 у справі № 821/1297/17 під час розгляду спорів у подібних правовідносинах.

На час пред`явлення даного позову згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка площею 93,623 га з кадастровим номером 0722880700:05:000:0599 зареєстрована на праві комунальної власності за Боратинською сільською радою.

Державна реєстрація проведена на підставі рішення державного реєстратора Боратинської сільської ради Маціюк К.С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23.09.2020, індексний номер 54203870.

Оскільки державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, відповідний запис формально наділяє відповідача певними юридичними правами щодо земельної ділянки і одночасно позбавляє відповідних прав законного власника - державу в особі Волинської обласної військової (державної) адміністрації.

За приписами ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно зі ст. 53 Господарського процесуального кодексу України(далі - ГПК України) у передбачених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення по суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Отже, прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді за одночасної наявності двох елементів: порушення або загрози порушення інтересів держави; нездійснення чи неналежного здійснення захисту таких інтересів відповідним суб`єктом владних повноважень, а також у разі його відсутності.

Захист від порушень права власності Українського народу безперечно належить до сфери державного інтересу й повинен забезпечуватись усіма передбаченими Конституцією України правовими механізмами, у тому числі через представництво інтересів держави в суді органами прокуратури.

Згідно з ч. 5 ст. 122 ЗК України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Волинська обласна військова адміністрація згідно з покладеними на неї завданнями розпоряджається землями оборони, які перебувають виключно у державній власності.

Волинською обласною прокуратурою на адресу Волинської обласної військової адміністрації скеровано лист № 15-1336-вих-23 від 04.08.2023, у якому повідомлено уповноважений орган про порушення вимог чинного законодавства та роз`яснено його вимоги, які надають прокурору право на звернення до суду в інтересах уповноваженого органу, а також висловлено прохання про інформування прокуратури про те, чи вживатимуться обласною військовою адміністрацією заходи цивільно-правового характеру, спрямовані на повернення земельної ділянки.

Волинська обласна військова адміністрація листом № 938/01-19/2-23 від 09.08.2023 зазначила, що їй не було відомо про факт реєстрації за Боратинською сільською радою спірної земельної ділянки, а також повідомила, що у зв`язку з обмеженістю в коштах на сплату судового збору заходи, спрямовані на повернення земельної ділянки у державну власність, не вживались, а також не заперечує проти подання прокуратурою позову в її інтересах.

Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 ...Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Фактичні обставини спірних правовідносин вказують на наявність виключних підстав, передбачених положеннями ст. 23 Закону України Про прокуратуру, для звернення прокурора з цією позовною заявою до суду.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

З огляду на викладені обставини справи та порушені права та законні інтереси держави, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та скасування державної реєстрації права комунальної власності земельної ділянки площею 93,623 га з кадастровим номером 0722880700:05:000:0599 Боратинської сільської ради, зареєстрованого на підставі рішення державного реєстратора Боратинської сільської ради Маціюк К.С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23.09.2020, індексний номер 54203870.

Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені ст.129 ГПК України з відповідача на користь прокуратури належить стягнути 2684,00 грн судового збору за результатами розгляду позовної заяви.

Керуючись ст. ст. 13, 14, 73 - 80, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Скасувати державну реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку площею 93,623 га з кадастровим номером 0722880700:05:000:0599, зареєстровану за Боратинською сільською радою на підставі рішення державного реєстратора Боратинської сільської ради Маціюк К. С. від 23.09.2020, індексний номер 54203870.

3. Стягнути з Боратинської сільської ради (вул.Центральна,20, с.Боратин, Луцький район, Волинська область, 45605, код ЄДРПОУ 04332207) на користь Волинської обласної прокуратури (вул.Винниченка,15, м.Луцьк, 43025, код ЄДРПОУ 02909915) 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 коп.) судового збору за подання позовної заяви.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Дата складення повного

судового рішення 19.01.2024.

СуддяА. С. Вороняк