Рішення

від 19.01.2024 по справі 908/3464/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/232/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.2024 Справа № 908/3464/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Зінченко Наталя Григорівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу

за позовом Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206)

до відповідача Спілки козаків України «ВІЙСЬКО ЗАПОРОЗЬКЕ», (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 80)

про розірвання договору оренди нежитлового приміщення та звільнення нежитлового приміщення

21.11.2023 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № б/н, сформована в системі «Електронний суд» ЄСІТС 20.11.2023, (вх. № 3807/08-07/23 від 21.11.2023) Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, м. Запоріжжя до Спілки козаків України «ВІЙСЬКО ЗАПОРОЗЬКЕ», м. Запоріжжя про розірвання договору оренди № 679/2 від 20.12.2003 нежитлового приміщення по вул. Українська, 31 в м. Запоріжжя, укладеного між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, Комунальним підприємством «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7» та Спілкою козаків України «ВІЙСЬКО ЗАПОРОЗЬКЕ», та про звільнення нежитлового приміщення загальною площею 214 кв.м. за адресою: м. Запоріжжя, вул. Українська, 31, шляхом виселення Спілки козаків України «ВІЙСЬКО ЗАПОРОЗЬКЕ».

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.2023 справу № 908/3464/23 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.12.2024 після усунення недоліків позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3464/23 в порядку спрощеного позовного провадження, справі присвоєно номер провадження справи 4/232/23, ухвалено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням на приписи ст., ст. 11, 509, 525, 526, 612, 627, 629, 651, 785 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст..25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає наступне: 20.12.2003 між Управлінням житлового господарства та Спілки козаків України «ВІЙСЬКО ЗАПОРОЗЬКЕ» укладено договір № 226/14 оренди нежитлового приміщення загальною площею 239,0 кв.м., розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 31 для розміщення Генеральної канцелярії. Відповідними додатковими угодами до договору оренди неодноразово вносились зміни. Зокрема, додатковою угодою від 01.06.2011 змінено орендодавця на Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, а додатковою угодою від 01.10.2018 змінено балансоутримувача на Комунальне підприємство «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7». Відповідно до додаткової угоди від 13.03.2019 строк дії договору оренди за згодою сторін продовжений до 19.1.2020. На звернення відповідача щодо продовження договору оренди Орендодавець листом від 24.03.2021 № 1457/01/01-07/8343 повідомив, що відповідно до ч. 9 ст.18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та п. 144 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою КМУ від 03.06.2020 № 483, прийнято рішення про оголошення аукціону, за результатами якого може бути продовжений договір оренди від 20.12.2003 № 679/2 нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою вул. Українська, 31 з існуючим Орендарем або укладений з новим орендарем, а також було зазначено про необхідність отримання Орендарю доступу до електронної торгової системи та зареєструватися на електронному майданчику для участі в аукціоні. Торги не відбулись, з підстав, які не залежали від позивача. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26.04.2023 по справі 280/1713/23 за позовом Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у зв`язку із встановленням фактів порушення норм чинного законодавства в діяльності керівництва та членів об`єднання, зокрема проведення активної антиукраїнської інформаційно-пропагандистської діяльності шляхом поширення певних стереотипів щодо взаємовідносин між Україною і Росією, підтримка терористичної діяльності та контактів з урядом та збройними силами РФ, винесено рішення про заборону (примусовий розпуск) Громадської організації Спілка козаків України «Військо Запорозьке» та зобов`язано спрямувати майно, кошти та інші активи даної організації до державного бюджету. На теперішній час Орендар знаходиться в стані припинення. Згідно п.5.1 договору Орендар зобов`язаний використовувати орендоване приміщення виключно під цілі, зазначені розділом 1 договору, виключно за його призначенням (під Генеральну канцелярію Орендаря). Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (чинного на теперішній час) правовим наслідком припинення договору оренди є обов`язок орендаря протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди. Частиною 2 статті 795 ЦК України передбачено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється. Відповідно до п. 2.4 договору у разі закінчення строку дії цього договору або його дострокового розірвання Орендар передає комунальне майно Орендодавцю, Балансоутримувачу одночасно із підписанням акту приймання-передачі вказаного майна в 10-ти добовий термін у порядку передбаченому чинними нормативно-правовими актами з цього питання. Як стверджує позивач, на момент подання позовної заяви комунальне майно відповідачем в порушення норм ЦК України, ч. 1 ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», п. 2.4 договору не повернуто Орендодавцю, доступ до комунального майна у Орендодавця та Балансоутримувача відсутній. На підставі зазначеного, позивач просить суд позов задовольнити повністю, розірвати договір оренди № 679/2 від 20.12.2003 та зобов`язати відповідача звільнити нежитлове приміщення загальною площею 214 кв.м. за адресою: м. Запоріжжя, вул. Українська, 31, шляхом виселення Спілки козаків України «ВІЙСЬКО ЗАПОРОЗЬКЕ». Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.12.2023 про відкриття провадження у справі № 908/3464/23 відповідачу запропоновано у строк до 22.12.2023, але не пізніше 15 днів з дня отримання ухвали суду, подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання та заперечення на відповідь на відзив у строк до 17.01.2024. Цією ж ухвалою суду позивачу встановлювався строк для надання відповіді на відзив, а саме до 04.01.2024.

Згідно з ч. 2 ст. 27 ГПК України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до інформації відкритих відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua) зареєстрованим місцезнаходженням Спілки козаків України «ВІЙСЬКО ЗАПОРОЗЬКЕ» є: 69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 80. Юридична особа знаходиться в стані припинення, про що внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 01.06.2023 за №1001031130008033348, Винесення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов`язано з банкрутством. Підстава: рішення від 26.04.2023 № 280/1713/23.11033346, Внесення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов`язано з її банкрутством, Підстава:

З матеріалів справи вбачається, що копії ухвали суду від 05.12.2023 про відкриття провадження у справі № 908/3464/23, які направлялися відповідачу на адресу його зареєстрованого місцезнаходження та адресу орендованого відповідачем нежитлового приміщення по договору оренди № 679/2 від 20.12.2003, повернулися до суду без вручення адресату з відміткою підприємства поштового зв`язку: «Адресат не знайдений» та «Адресат відсутній за вказаною адресою».

За приписами ч. 4 ст. 120 ГПК України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Частиною третьою статті 120 ГПК України передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не поступало.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

В постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 922/2887/16 викладена правова позиція, що сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб`єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем та повернення її до суду з відповідною відміткою є наслідком діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання та неповідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.

Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/3464/23.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Також судом зазначається, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).

Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений в ухвалі суду від 05.12.2023 у справі № 908/3464/23 процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача у цей строк не надходило.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 04.01.2024 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву. (ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України)

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 19.01.2024.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ

20.12.2003 між Управлінням житлового господарства Запорізької міської ради (Орендодавець), Комунальним підприємством «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 2» (Балансоутримуач) та Спілкою козаків України «ВІЙСЬКО ЗАПОРОЗЬКЕ» (відповідач у справі, Орендар) укладено Договір оренди нежитлового приміщення № 679/2 (далі за текстом Договір), відповідно до п. 1.1 якого Орендодавець на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 27.11.2003 № 394/36 передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 239,0 кв.м. за адресою: м. Запоріжжя, вул. Українська, 31, яке знаходиться на балансі КП «ВРЕЖО № 2».

Приміщення передається в оренду для розміщення Генеральної канцелярії. (п. 1.2 Договору)

Відповідно до п. 1.3 Договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов Договору та підписання тексту Договору.

За умовами п. 2.1 Договору вступ Орендаря у користування нежитловим приміщенням настає одночасно з підписанням Договору та Акту прийому-передачі нежитлового приміщення, підписаного з Балансоутримувачем.

Згідно з п. 7.1 Договору Орендодавець і Балансоутримувач зобов`язані передати Орендарю в оренду нежитлове приміщення згідно з розділом 1 Договору по акту прийому-передачі приміщення, що підписується одночасно з Договором.

Пунктом 11.1 визначено, що Договір діє з 20.1.2003 до 19.12.2006 (три роки).

Нежитлове приміщення, що є предметом Договору, передано Балансоутримувачем Орендарю за Актом прийому-передачі нежитлового приміщення від 20.12.2003.

У подальшому, до Договору оренди нежитлового приміщення № 679/2 від 20.12.2003 неодноразово вносились зміни відповідними Додатковими угодами до Договору.

Так, Додатковою угодою б/н від 01.06.2011 змінено Орендодавця на Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (позивач у справі).

Додатковою угодою № 1 від 01.08.2012 змінено Балансоутримувача на Міське комунальне підприємство «ОСНОВАНІЄ».

Додатковою угодою б/н від 05.02.2016 продовжено строк дії Договору оренди від 20.12.2003 № 679/2 до 19.12.2018.

Додатковою угодою б/н і б/д змінено Балансоутримувача на Комунальне підприємство «Наше місто» Запорізької міської ради та зазначено, що відповідні зміни до Договору застосовуються до правовідносин сторін, які виникли з 01.09.2016.

Додатковою угодою б/н від 01.10.2018 змінено Балансоутримувача на Комунальне підприємство «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7».

Додатковою угодою б/н від 13.03.2019 Договір оренди від 20.12.2003 № 679/2 викладено в новій редакції, відповідно до п 1.1 якої Орендодавець, Балансоутримувач на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 27.11.2003 № 394/36 передають, а Орендар приймає в строкове платне користування комунальне майно нежитлове приміщення № 213 першого поверху (літ. А-9) загальною площею 214,1 кв.м. за адресою: м. Запоріжжя, вул. Українська, 31, яке перебуває на балансі КП «ВРЕЖО № 7».

Майно використовується Орендарем на правах оренди для розміщення Генеральної канцелярії. (п. 1.2 Договору в редакції Додаткової угоди б/н від 13.03.2019)

За умовами п. 11.1 Договору в редакції Додаткової угоди б/н від 13.03.2019 цей Договір вважається продовженим на 2 роки до 19.12.2020.

Предметом розгляду у даній справі є вимоги про розірвання Договору оренди № 679/2 від 20.12.2003 нежитлового приміщення по вул. Українська, 31 в м. Запоріжжя та про звільнення нежитлового приміщення загальною площею 214,1 кв.м. за адресою: м. Запоріжжя, вул. Українська, 31, шляхом виселення Спілки козаків України «ВІЙСЬКО ЗАПОРОЗЬКЕ».

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч., ч. 1 та 2 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживча річ).

Аналогічні положення містить ст. 759 ЦК України, відповідно до якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Договір оренди № 679/2 від 20.12.2003 укладено на нерухоме майно, що знаходиться в комунальній власності. Отже, відносини щодо оренди цього майна регулюються, крім того, нормами Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

На час укладання Договору оренди № 679/2 від 20.12.2003 діяв Закон України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 №2269-XII, частина 2 статті 17 якого передбачала, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

03.10.2019 було прийнято Закон України № 157-ІХ Закон України «Про оренду державного та комунального майна», в розділі «Прикінцеві та перехідні положення» якого передбачено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 01.02.2020 (за виключенням окремих зазначених норм).

При цьому пунктом 5 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 157-IX визнано таким, що втратив чинність, Закон України «Про оренду державного та комунального майна» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 30, ст. 416 із наступними змінами) з дня введення в дію цього Закону.

Ураховуючи опублікування тексту Закону України № 157-ІХ в офіційному друкованому виданні «Голос України» 26.12.2019, останній набрав чинності 27.12.2019 і введений в дію з 01.02.2020, отже, з цієї дати підлягають застосуванню його норми (за винятком норм, наведених у розділі «Прикінцеві та перехідні положення»).

При цьому за загальним правилом, якщо прийнятим нормативним актом порівняно з попереднім змінюється правове регулювання відносин в тій чи іншій сфері, то нові норми застосовуються з дати набрання ними чинності, якщо інше не визначено в самому нормативному акті (частина 1 статті 5 ЦК України).

Відповідно до пункту 2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 157-IX договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом 5 частини 2 статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року. Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Сталою судовою практикою зроблено висновок, що порядок продовження договорів оренди державного та комунального майна, який діяв до 31.01.2020 та був передбачений Законом України № 2269-XII (втратив чинність 31.01.2020), може бути застосовано до процедури продовження тих договорів, строк дії яких закінчився до 01.07.2020 включно, а щодо інших договорів оренди державного та комунального майна (строк дії яких закінчився після 01.07.2020) у силу вимог абзацу 3 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 157-IX має застосовуватися порядок продовження, визначений Законом України № 157-ІХ. Таким чином, законодавець передбачив умови та порядок продовження дії договорів оренди державного та комунального майна, укладених відповідно до положень Закону України № 2269-XII.

Зазначений правовий висновок щодо необхідності чіткого розмежування порядку та підстав продовження договорів оренди державного та комунального майна, передбачених нормами Закону України № 2269-XII (чинного до 31.01.2020) і Закону України № 157-ІХ (введеного в дію з 01.02.2020), викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.10.2021 у справі № 907/720/20, від 09.11.2021 у справі № 908/2637/20, від 05.07.2022 у справі № 909/479/21, від 19.07.2022 у справі № 924/852/21, від 13.12.2022 у справі № 916/4073/21, від 27.12.2022 у справі № 910/21725/21, від 28.02.2023 у справі № 910/13661/21.

Оскільки строк дії Договору оренди № 679/2 від 20.12.2003 визначено його сторонами до 19.12.2020 включно (Додаткова угода б/н від 13.03.2019), тобто він закінчувався після 01.07.2020, то в цьому випадку до спірних правовідносин слід застосувати положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 № 157-ІХ.

З вищевикладеного слідує висновок, що з 01.07.2020 продовження дії Договору оренди нежитлового приміщення № 679/2 від 20.12.2003 мало відбуватися з урахуванням положень статті 18 Закону № 157-IX.

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону № 157-IX договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.

Рішення про продовження договору оренди державного майна, передбаченого частиною другою цієї статті, і рішення про відмову у продовженні договору оренди державного майна приймаються орендодавцем.

З фактичних обстави справи слідує, що на звернення відповідача щодо продовження Договору оренди № 679/2 від 20.12.2003 позивач листом від 24.03.2021 № 1457/01/01-07/8343 повідомив, що відповідно до ч. 9 ст.18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та п. 144 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483, прийнято рішення про оголошення аукціону, за результатами якого може бути продовжений Договір оренди від 20.12.2003 № 679/2 нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою вул. Українська, 31 з існуючим Орендарем або укладений з новим орендарем, а також було зазначено про необхідність отримання Орендарю доступу до електронної торгової системи та зареєструватися на електронному майданчику для участі в аукціоні. Торги не відбулись, з підстав, які не залежали від позивача.

Крім того, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26.04.2023 по справі 280/1713/23 за позовом Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у зв`язку із встановленням фактів порушення норм чинного законодавства в діяльності керівництва та членів об`єднання, зокрема проведення активної антиукраїнської інформаційно-пропагандистської діяльності шляхом поширення певних стереотипів щодо взаємовідносин між Україною і Росією, підтримка терористичної діяльності та контактів з урядом та збройними силами РФ, винесено рішення про заборону (примусовий розпуск) Громадської організації Спілка козаків України «Військо Запорозьке» та зобов`язано спрямувати майно, кошти та інші активи даної організації до державного бюджету.

З інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua) вбачається, що станом на час винесення судом рішення у даній справі Спілка козаків України «ВІЙСЬКО ЗАПОРОЗЬКЕ» знаходиться в стані припинення, про що внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 01.06.2023 за №1001031130008033348, Винесення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов`язано з банкрутством. Підстава: рішення від 26.04.2023 № 280/1713/23.11033346, Внесення судового рішення щодо припинення юридичної

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону № 157-ІХ договір оренди припиняється, в тому числі, у разі закінчення строку, на який його укладено.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що Договір оренди № 679/2 від 20.12.2003 діяв до закінчення строку, на який він був укладений в силу прямої вказівки Закону.

Таким чином, Договір оренди № 679/2 від 20.12.2003 припинив свою дію 20.12.2020.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч., ч. 1 і 4 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

За змістом зазначених норм розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір.

Відповідний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 910/7981/17, від 18.11.019 у справі № 910/16756/18.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що судом встановлено факт припинення дії Договору оренди № 679/2 від 20.12.2003 з 20.12.2020 у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, суд дійшов висновку, що вимога про розірвання Договору оренди № 679/2 від 20.12.2003 нежитлового приміщення по вул. Українська, 31 в м. Запоріжжя є такою, що не підлягає задоволенню судом.

У відповідності до ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 № 157-IX у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Згідно зі ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язки щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за весь час прострочення.

Аналогічні умови сторони передбачили пунктом 5.9 Договору в редакції Додаткової угоди б/н від 13.032019, а саме у разі припинення дії Договору оренди або дострокового розірвання Договору Орендар зобов`язаний повернути Орендодавцю, Балансоутримувачу орендоване майно в належному стані не гіршому, ніж на час його передачі в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу.

В порушення умов Договору оренди № 679/2 від 20.12.2003 та вимог чинного законодавства відповідач орендоване приміщення не повернув.

На час вирішення справи судом відповідач не надав суду належних і допустимих доказів, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, які б свідчили про виконання ним умов Договору та вимог чинного законодавства щодо повернення Орендодавцю або Балансоутримувачу орендованого майна по закінченню терміну дії Договору.

Враховуючи встановлені вище обставини справи та факт припинення дії Договору оренди № 679/2 від 20.12.2003, позовні вимоги в частині зобов`язання звільнити нежитлове приміщення загальною площею 214,1 кв.м. за адресою: м. Запоріжжя, вул. Українська, 31, шляхом виселення Спілки козаків України «ВІЙСЬКО ЗАПОРОЗЬКЕ» із нежитлового приміщення на користь Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради підлягають задоволенню.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, проти позову не заперечив, належними доказами доводи позивача не спростував.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними, законними та такими, що підлягають задоволенню судом частково в частині зобов`язання звільнити нежитлове приміщення загальною площею 214,1 кв.м. за адресою: м. Запоріжжя, вул. Українська, 31, шляхом виселення Спілки козаків України «ВІЙСЬКО ЗАПОРОЗЬКЕ» із нежитлового приміщення на користь Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради. В іншій частині вимог в задоволені позову відмовляється.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2684,00 грн. покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини. В іншій частині витрати зі сплати судового збору залишаються за позивачем.

Керуючись ст., ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, м. Запоріжжя до Спілки козаків України «ВІЙСЬКО ЗАПОРОЗЬКЕ», м. Запоріжжя про розірвання договору оренди нежитлового приміщення та звільнення нежитлового приміщення задовольнити частково.

2. Зобов`язати звільнити нежитлове приміщення загальною площею 214,1 кв.м. за адресою: м. Запоріжжя, вул. Українська, 31, шляхом виселення Спілки козаків України «ВІЙСЬКО ЗАПОРОЗЬКЕ», (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 80, ідентифікаційний код юридичної особи 25919388) із нежитлового приміщення на користь Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, ідентифікаційний код юридичної особи 37573068).

3. Стягнути зі Спілки козаків України «ВІЙСЬКО ЗАПОРОЗЬКЕ», (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 80, ідентифікаційний код юридичної особи 25919388) на користь місцевого бюджету м. Запоріжжя на розрахунковий рахунок (IBAN) № UA028201720344280003000078540, отримувач: Департамент КВП Запорізької МР /ТГ м. Запоріжжя/22080402, код отримувача (ЄДРПОУ): 37573068, код класифікації доходів бюджету 22080402, банк отримувача: Казначейство України (Ел.Адм.Подат.) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. Стягувач: Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, ідентифікаційний код юридичної особи37573068). Видати наказ.

4. В іншій частині вимог в задоволені позову відмовити.

Повне судове рішення складено « 19» січня 2024 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.