Рішення

від 22.08.2023 по справі 909/338/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.08.2023 м. Івано-ФранківськСправа № 909/338/23

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Валєєвої Т.Е.,

при секретарі судового засідання Матенчук О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом ОСОБА_1

( АДРЕСА_1 )

до Приватного підприємства "Нік-Авто"

(вул. Хриплинська, 39, м. Івано-Франківськ, 76002)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2

( АДРЕСА_2 )

про визнання трудових відносин припиненими

представники сторін в судове засідання не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватного підприємства "Нік-Авто" (далі ПП "Нік-Авто", відповідач) про визнання трудових відносин між ПП "Нік-Авто" та ОСОБА_1 припиненими у зв`язку із звільненням ОСОБА_1 з посади директора ПП "Нік-Авто" за власним бажанням на підставі ч.1 ст. 38 Кодексу законів про працю України з 21.03.2023.

Дії суду щодо розгляду справи

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 12.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; залучено до участі до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , третя особа); призначено підготовче засідання на 10.05.2023. Дана ухвала надіслана сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

10.05.2023 підготовче засідання не відбулося у зв"язку з тимчасовою втратою судді працездатності.

Ухвалою-повідомленням про судове засідання від 10.07.2023 учасників справи повідомлено про те, що наступне підготовче засідання відбудеться 28.07.2023.

28.07.2023 у підготовчому засіданні з`явився представник позивача; за наслідками підготовчого засідання судом закрито підготовче провадження та здійснено перехід до розгляду справи по суті; призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 22.08.2023 (відповідну ухвалу занесено до протоколу судового засідання), про що представник позивача повідомлений у судовому засіданні під розписку, а відповідач та третя особа - ухвалою-повідомленням про судове засідання.

До початку судового засідання 22.08.2023 до суду від представника позивача надійшло клопотання (вх.№12206/23), в якому просив здійснювати розгляд справи за відсутності представника позивача.

22.08.2023 у судовому засіданні з розгляду справи по суті учасники справи не з`явились.

У зв`язку з неявкою представників сторін в судове засідання у нарадчій кімнаті судом підписано вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Щодо повідомлення відповідача та третьої особи про дату, час та місце розгляду справи

Відповідач та третя особа у судові засідання жодного разу свого представника не направили, причини неявки представників суду не повідомили.

Ухвала про відкриття провадження у справі від 12.04.2023, ухвали-повідомлення про судове засідання від 10.07.2023 та 02.08.2023 надсилалися відповідачу та третій особі за адресою їх місцезнаходження, яке вказано у позовній заяві та відповідає відомостям в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача (в яких зазначено також відомості про третю особу як засновника відповідача) станом на 11.04.2023 та 12.07.3023 (а.с. 40-42, 63), а також в Єдиному державному демографічному реєстрі щодо третьої особи станом на 12.07.2023.

Проте, поштові відправлення повернулися на адресу суду з відміткою відділення поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 50-60, 66-71, 79-86).

У силу ч. 3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим кодексом для вручення судових рішень.

Порядок вручення судових рішень передбачений ст. 242 ГПК України.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З огляду на вказані приписи процесуального закону відповідач та третя особа належним чином повідомлені про розгляд справи.

Позиції сторін.

Позиція позивача. Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач виявив бажання реалізувати своє право на звільнення та припинити трудові відносини з відповідачем, але у зв`язку з тим, що у відповідача відсутній такий орган управління як загальні збори, що повністю виключає можливість позивача здійснювати їх скликання, а тому достатнім та належним способом реалізації позивачем свого права на звільнення з посади директора відповідача є подання відповідних заяв відповідачу та власнику відповідача (вищому органу управління). Позивачем надіслано таку заяву відповідачу та власнику відповідача, однак позивача звільнено не було. Враховуючи неможливість іншим чином реалізувати своє право на звільнення, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

Як на правову підставу своїх вимог позивач посилається на ст. 38 Кодексу законів про працю України, ст. 84, 97, 98, 99 Цивільного кодексу України, ст. 63 Господарського кодексу України.

Позиція відповідача. Відповідач у встановлений судом відповідно до ГПК України строк відзиву на позов не надав, проти позовних вимог не заперечив.

За загальними принципами здійснення судочинства, що також відображені у ст. 13, 14 ГПК України, судочинство у судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін, зокрема:

- учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом;

- кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом;

- кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій;

- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Враховуючи те, що відповідач своїм правом на подання відзиву у встановлений судом відповідно до ГПК України строк не скористалися, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи на підставі ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Позиція третьої особи. Третя особа у встановлений судом відповідно до ГПК України строк письмових пояснень не надала. У жодне з судових засідань свого уповноваженого представника не направила, хоча належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від учасників справи до суду не надходило.

Обставини справи, встановлені судом

17.09.2008 ПП "Нік-Авто" зареєстровано як юридичну особу, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Засновником цього товариства є ОСОБА_2 (а.с. 9-15, 40-42).

02.06.2016 рішенням власника ПП "Нік-Авто" №1 затверджено у новій редакції статут ПП "Нік-Авто" (далі - статут; а.с. 16-23).

Статутом передбачено наступне:

- власником підприємства є ОСОБА_2 (п. 1.2 статуту);

- підприємство створено з метою отримання прибутку (п. 2.4 статуту);

- підприємство несе повну відповідальність за своїми зобов`язаннями усім належним йому майном, на яке згідно з діючим законодавством може бути звернено стягнення. Держава, її органи не несуть відповідальність за зобов`язаннями підприємства (п. 2.6 статуту);

- підприємство не відповідає за зобов`язаннями держави, її органів, а також інших підприємств, організацій, установ (п. 2.7 статуту);

- підприємство діє на основі повного господарського розрахунку, самоокупності (п. 2.8 статуту);

- підприємством керує його директор. Власник може бути директором, або призначати на цю посаду найманих осіб (п. 4.1 статуту);

- до виключної компетенції власника належить, зокрема призначення та відкликання директора, порядок використання прибутку (п. 4.2 статуту);

- власником підприємства створюється статутний капітал у розмірі 1 000,00 грн, який на момент реєстрації нової редакції статуту сформований повністю (п. 7.3 статуту);

- прибутком розпоряджається власник (п. 7.7 статуту).

З 14.03.2017 ОСОБА_1 (позивач) був призначений директором ПП "Нік-Авто" (відповідач) на підставі рішення власника ПП "Нік-Авто" №1/2017 від 13.03.2017 та з ним був укладений трудовий договір, з занесенням запису до трудової книжки відповідно до вимог Кодексу законів про працю України (а.с. 7 - 15, 63-64).

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних оіб-підприємців та громадських формувань станом на 15.03.2017, 07.04.2023 та 11.04.2023 керівником ПП "Нік-Авто" (відповідач) є ОСОБА_1 (позивач) (а.с. 9-15, 40-42).

01.03.2023 ОСОБА_1 звернувся до ПП "Нік-Авто" (відповідач) та власника ПП "Нік-Авто" - ОСОБА_2 (третя особа) із заявою про звільнення його з посади директора ПП "Нік-Авто" за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України, з 21.03.2023 (заява від 28.02.2023 б/н; а.с. 24). Дана заява 01.03.2023 була надіслана відповідачу та третій особі цінними листами з описом вкладення №7601503579110 та №7601503579099 (а.с. 25-28).

Враховуючи те, що рішення щодо звільнення ОСОБА_1 з посади директора ПП "Нік-Авто" прийнято не було, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Норми права, які застосував суд. Мотиви їх застосування

І. Щодо юрисдикції спору

У силу ч. 1 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Як встановлено судом, позивач є директором підприємства (тобто його одноосібним виконавчим органом) та виявив бажання припинити трудові відносини за трудовими договором з підприємством (тобто припинити виконання повноважень директора), що є наслідком припинення повноважень одноосібного виконавчого органу підприємства.

До трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами (ч. 1 ст. 3 КЗпП України).

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є: (1) розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39 КЗпП України), (2) з ініціативи роботодавця (статті 40, 41 КЗпП України) або (3) на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45 КЗпП України).

Водночас корпоративними відносинами визнаються відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав (ч. 3 ст. 167 Господарського кодексу України (далі - ГК України)).

Згідно з ч. 1 ст. 167 ГК України корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи у управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідні положення містить Цивільний кодекс України (далі ЦК України).

За приписами ч. 6 ст. 96-1 ЦК України, яка набрала чинності 01.01.2023, корпоративними відносинами є відносини між учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) юридичних осіб, у тому числі які виникають між ними до державної реєстрації юридичної особи, а також відносини між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) щодо виникнення, здійснення, зміни і припинення корпоративних прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 96-1 ЦК України права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства.

За змістом ч. 1, 2 ст. 97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи: загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Частина 3 статті 99 ЦК України передбачає, що повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Директор як виконавчий орган товариства є одночасно і працівником товариства, і особою, якій довірили здійснювати управління товариством.

Водночас правове регулювання припинення повноважень виконавчого органу товариства (директора) з його власної ініціативи відрізняється від припинення трудового договору з ініціативи працівника, який не є виконавчим органом товариства.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь в управлінні ним шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього товариства стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на їхнє прийняття органу можуть мати наслідки і для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні, тобто пов`язані з управлінням товариством (постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 510/456/17, від 08.11.2019 у справі №667/1/16, від 04.02.2020 у справі №915/540/16 (п. 34), від 19.02.2020 у справі №145/166/18 (п. 53), від 12.01.2021 у справі №127/21764/17 (п. 27)).

Таким чином, у разі припинення трудового договору з працівником, який є виконавчим органом товариства, корпоративні відносини превалюють над трудовими відносинами.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають із корпоративних відносин, в тому числі пов`язані з управлінням юридичної особою.

З огляду на цей припис перелік спорів, що виникають із корпоративних відносин і належать до юрисдикції господарських судів, не є вичерпним, й охоплює зокрема спори, пов`язані з управлінням юридичною особою. Стороною цих спорів не обов`язково є учасник такої особи. Спір щодо припинення трудового договору одноосібного виконавчого органу (директора) товариства з обмеженою відповідальністю є спором, який виник із корпоративних відносин, оскільки пов`язаний із реалізацію загальними зборами цього товариства їхньої компетенції щодо формування виконавчого органу та припинення його повноважень. Тому такий спір стосується управління юридичною особою і належить до юрисдикції господарського суду (п. 30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №448/362/22).

На підставі наведеного суд дійшов висновку, що даний спір підпадає під юрисдикцію господарських судів.

ІІ. Щодо організаційно-правової форми відповідача (ПП "Нік-Авто")

Як встановлено судом, відповідач - приватне підприємство "Нік-Авто" зареєстрований як юридична особа 17.09.2008.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 11.04.2023 організаційно-правовою формою відповідача є приватне підприємство, а його засновником (учасником) є одна фізична особа.

Стаття 2 Закону України "Про підприємства в Україні" передбачала, що в Україні можу діяти підприємства такого виду як приватне підприємство, засноване на власності фізичної особи. Однак, вказаний закон втратив чинність 01.01.2004, тобто до створення відповідача.

За висновком Великої Палати Верховного Суду для визначення організаційно-правової форми необхідно проаналізувати положення статуту цієї юридичної особи і застосувати норми матеріального права, чинні на час створення цього підприємства (п. 49 постанови від 02.11.2021 у справі №917/1338/18).

У відповідності до ч. 1 ст. 63 ГК України, чинного на час створення відповідача, залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів, зокрема приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб`єкта господарювання (юридичної особи).

Згідно із ч. 1 ст. 113 ГК України приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб`єкта господарювання - юридичної особи. Порядок організації та діяльності приватних підприємств визначається цим кодексом та іншими законами.

Виходячи з аналізу положень ст. 63, 113 ГК України, приватне підприємство - це класифікуюча ознака юридичних осіб залежно від форми власності.

Аналогічний висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 29.06.2021 у справі №916/2813/18 (в частині щодо правової природи приватного підприємства).

Стаття 83 ЦК України передбачає організаційно-правові форми юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 83 ЦК України юридичні особи можуть створюватися у формі товариств (підприємницькі, непідприємницькі), установ та в інших формах, встановлених законом. Зокрема:

- установою є організація, створена однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участі в управлінні нею тощо (ч. 3 ст. 83 ЦК України);

- підприємницькими товариства є товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками, можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи чи сільськогосподарські кооперативи, сільськогосподарські кооперативні об`єднання, що діють з метою одержання прибутку (ст. 84 ЦК України);

- непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками (ст. 85 ЦК України).

Як встановлено судом, за статутом відповідач - ПП "Нік-Авто" має одного учасника (засновника), який у даному випадку є власником підприємства; підприємство створено з метою отримання прибутку; порядок використання прибутку належить до виключної компетенції власника підприємства; власником підприємства створюється статутний капітал у розмірі 1 000,00 грн, який на момент реєстрації нової редакції статуту сформований повністю.

При цьому статут відповідача не містить положень, що власник підприємства відповідає за зобов`язаннями підприємства (повне, командитне товариство, товариство з додатковою відповідністю); статутний капітал відповідача поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями (акціонерне товариство); один член (засновник, учасник) має один голос у вищому органі, зокрема, з можливістю мати додаткову кількість голосів (кооперативи); засновник не бере участь в управлінні (установа).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про можливість віднесення відповідача до такої організаційно-правової форми як товариство з обмеженою відповідальністю.

ІІІ. Щодо визнання припиненими трудових відносин

3.1. За приписами ч. 2 ст. 97 ЦК України, ч. 1 ст. 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю (далі - Закон №2275-VIII), який набрав чинності 17.06.2018 (в редакції, чинної на час спірних правовідносин) управління (поточною) діяльністю товариства здійснює виконавчий орган товариства.

Назвою одноосібного виконавчого органу є "директор", якщо статутом не передбачена інша назва (ч. 4 ст. 39 Закону№2275-VIII).

Згідно з п. 4.1 статуту підприємством керує його директор.

3.2. Відповідно до ч. 1 ст. 98 ЦК України, ч. 1 ст. 30 Закону №2275-VIII загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства.

Положення ч. 1, 3 ст. 99 ЦК України передбачають, що загальні збори учасників товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені.

Отже, припинення повноважень одноосібного виконавчого органу (директора) відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства.

3.3. Нормами ст. 36, 38 КЗпП України встановлено, що однією з підстав припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника, за умови попередження про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Також за приписами ч. 13 ст. 39 Закону №2275-VIII, у разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 38 КЗпП України, працівник має подати заяву про звільнення з роботи за власним бажанням.

Отже, подаючи заяву про звільнення з посади директора, останній має на меті припинити відносини з управління товариством (які існують між директором та товариством), а також припинити трудові відносини (за трудовим договором з товариством).

3.4. Закон №2275-VIII передбачає особливості правового регулювання діяльності товариства, що має одного учасника.

Зокрема, у силу ч. 2 ст. 37 Закону №2275-VIII до товариства з одним учасником не застосовуються положення статей 32-36 цього Закону (щодо порядку скликання, проведення загальних зборів учасників товариства, прийняття ними рішень тощо), а інші положення цього закону застосовуються з урахуванням положень ч. 1 цієї статті.

У товаристві, що має одного учасника, рішення з питань, що належать до компетенції загальних зборів учасників, приймаються таким учасником товариства одноособово та оформлюються письмовим рішенням такого учасника (ч. 1 ст. 37 Закону №2275-VIII).

3.5. З аналізу статуту вбачається, що такий орган управління як загальні збори учасників у ПП "Нік-Авто" (відповідач) відсутній, а повноваженнями вищого органу управління наділений єдиний учасник ПП "Нік-Авто" (власник підприємства) - ОСОБА_2 .

У зв`язку з чим, п. 4.2 статуту передбачає, що призначення та відкликання директора належить до виключної компетенції власника підприємства.

3.6. За таких обставин справи у даному випадку достатнім та належним способом реалізації позивачем його прав на припинення відносин з управління відповідачем, а також припинення трудових відносин з відповідачем, є подання заяви з такими вимогами єдиному учаснику відповідача як вищому органу управління для прийняття ним відповідного рішення.

3.7. Як було встановлено судом, 01.03.2023 ОСОБА_1 (позивач) звернувся до єдиного учасника відповідача та самого відповідача із заявою про звільнення його з посади директора за власним бажанням. Дана заява була надіслана цим особам цінним листом з описом вкладення.

Натомість єдиний учасник відповідача ухилився від виконання обов`язку вищого органу управління розглянути заяву керівника відповідача про звільнення.

Отже, права позивача як керівника відповідача на припинення відносин з управління відповідачем, а також трудових відносин з відповідачем, суд визнає порушеними.

3.8. Як було зазначено вище, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (ч. 1 ст. ст. 43 Конституції України).

У силу ч. 3 ст. 43 Конституції України використання примусової праці забороняється.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 дотримується позиції, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю необхідно розглядати як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 ГК України, передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

З метою, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка на її думку порушує її права й охоронювані законом інтереси (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №910/7164/19).

Враховуючи викладене, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту його порушеного права - визнання трудових відносин з відповідачем припиненими є правомірним, оскільки позивачем вичерпано процедурні можливості реалізувати своє право на припинення трудових відносин.

IV. Інші аспекти

У відповідності до ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України, згідно з положеннями якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як встановлено судом, відповідач позовні вимоги не спростував та не надав суду доказів не порушення прав позивача.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі Серявін та інші проти України зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції з прав людини та основних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Суд вважає, що вичерпно дослідив всі істотні питання, що виникли при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновок суду

У зв`язку з тим, що рішення за результатами розгляду заяви про звільнення позивача з посади керівника відповідача прийнято єдиним учасником відповідача не було, трудові відносини позивача з відповідачем необхідно вважати припиненими на підставі рішення суду у даній справі.

Зважаючи на вищенаведене в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Звертаючись до суду з позовом, позивачем сплачено судовий збір на суму 2 684,00 грн, що підтверджується квитанцією №32528798800006675534 від 07.04.2023 (а.с. 29).

При цьому інші судові витрати сторонами заявлено суду не було.

У відповідності до приписів ст. 129 ГПК України, враховуючи задоволення позову, судовий збір у розмірі 2 684,00 грн покладається на відповідача.

Керуючись ст. 13, 14, 73, 74, 76, 123, 129, 232, 236 - 238, 240 - 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Нік-Авто" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 про визнання трудових відносин припиненими задовольнити.

2. Визнати трудові відносини між Приватним підприємством "Нік-Авто" (вул. Хриплинська, 39, м. Івано-Франківськ, 76002; ідентифікаційний код 36116986) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) припиненими у зв`язку із звільненням ОСОБА_1 з посади директора Приватного підприємства "Нік-Авто" за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Нік-Авто" (вул. Хриплинська, 39, м. Івано-Франківськ, 76002; ідентифікаційний код 36116986) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 2 684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні) судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 12.01.2024 (з урахуванням тимчасової втрати працездатності та відпустки).

Вебадреса, за якою можна знайти текст судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Т.Е. Валєєва