Рішення

від 18.01.2024 по справі 910/2821/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.01.2024Справа № 910/2821/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Акціонерного товариства «Оператор ринку» (вул. Симона Петлюри, 27, м. Київ, 01032)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Консалтинг Груп" (вул. Симона Петлюри 25Б оф.19, м. Київ, 01032)

про стягнення 6 794,08 грн.

Представники сторін: не викликались.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Оператор ринку» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Консалтинг Груп" про стягнення 6 794,08 грн., а саме 6 348,38 грн. основного боргу та 445,70 грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами Договору про участь у ринку «на добу вперед» та внутрішньодобовому ринку № 301/01 від 05.09.2019 року в частині своєчасної та повної сплати фіксованого платежу, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаній сумі, за наявності якої позивачем нарахована пеня.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/2821/23 та приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, за відсутності клопотань будь-якої із сторін про інше та підстав для розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін з ініціативи суду, господарським судом на підставі частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України вирішено розгляд справи № 910/2821/23 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Суд зазначає, що згідно частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду від 20.03.20223 року була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, а саме: вул. Симона Петлюри 25Б оф.19, м. Київ, 01032.

Проте, ухвала суду від 20.03.2023 року повернута відділенням поштового зв`язку 22.04.2023 року та 04.06.2023 року неврученою відповідачу у зв`язку з закінченням терміну зберігання.

В той же час судом згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців встановлено відповідність адреси місцезнаходження відповідача ТОВ «Євро Консалтинг Груп» зазначеній на конверті, що повернувся.

Окрім того, про розгляд справи судом відповідач додатково повідомлений засобами електронного зв`язку шляхом надсилання на електронну адресу ТОВ «Євро Консалтинг Груп», зазначену в матеріалах справи, а саме: energy.trader.2019@gmail.com, копії ухвали суду від 20.03.2023 про відкриття провадження у справі № 910/2821/23, факт отримання якої 20.03.2023 року підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про доставку електронного листа до електронної скриньки.

Інші дані (адреси), за якими можна встановити місцезнаходження відповідача, матеріали справи не містять та суду невідомі.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Беручи до уваги конкретні обставини справи, вимоги процесуального законодавства та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на адресу, що відповідає місцезнаходженню відповідача згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, постанові від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/9, постанові від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/18).

Окрім того, згідно пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) містяться, зокрема, відомості про місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

При цьому судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Враховуючи наведе, господарський суд зазначає, що відповідач, з урахуванням направлення на адресу останнього вимоги про сплату, не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду про відкриття провадження у справі № 910/2821/23 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

З огляду на вищевикладене суд констатує, що ним вчинено всі необхідні та можливі заходи з метою встановлення місцезнаходження відповідача та повідомлення його про розгляд справи судом.

Суд зазначає, що з урахуванням строків, встановлених статтями 165, частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, які також визначені судом в ухвалі від 20.03.2023 року, відповідач мав подати відзив на позовну заяву.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв та клопотань процесуального характеру від відповідача на час розгляду справи до суду також не надходило.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд звертає увагу, що сам лише факт не отримання стороною кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу суду про відкриття провадження у справі для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернута до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду та нереалізації своїх процесуальних прав, зокрема, в частині надання відзиву на позовну заяву, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Наразі, від відповідача станом на час винесення рішення до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання відзиву та/або про намір вчинення відповідних дій у відповідності до статті 165 Господарського процесуального кодексу України та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.

З огляду на вищевикладене, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Консалтинг Груп» не скористалося наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд, на підставі частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, позивачем суду не надано.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються засади організації та експлуатації енергосистем.

Згідно преамбули Закону України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 року, який набрав чинності 11.06.2017 року, цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Так, основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема, правилами ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку (пункт 2 частина 2 статті 2 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Правила ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку визначають, зокрема, порядок реєстрації учасників ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, порядок та вимоги до забезпечення виконання зобов`язань за договорами купівлі-продажу електричної енергії на цих ринках, порядок організації та проведення торгів, порядок визначення ціни на електричну енергію, у тому числі у разі неконкурентної поведінки, порядок проведення розрахунків на цих ринках, порядок визначення вартості послуг оператора ринку та порядок її оплати, порядок розкриття інформації та оприлюднення інформації, порядок врегулювання спорів між оператором ринку та учасниками ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, порядок внесення змін до правил ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку (пункт 4 статті 2 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Згідно пункту 54 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії», оператор ринку - юридична особа, яка забезпечує функціонування ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку та організацію купівлі-продажу електричної енергії на цих ринках.

За приписами статті 51 Закону України «Про ринок електричної енергії», оператор ринку забезпечує функціонування ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, а також здійснює організацію купівлі-продажу електричної енергії для доби постачання на підставі ліцензії. Оператор ринку створює організаційні, технологічні, інформаційні та інші умови для здійснення регулярних торгів за правилами ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, укладання і виконання договорів та розрахунків за ними, зокрема визначає уповноважений банк або клірингову установу. Оператор ринку, зокрема, реєструє учасників ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, забезпечує ведення та оприлюднення відповідного реєстру.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 року № 324 утворено Державне підприємство «Оператор ринку», та в подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.2019 року № 454 затверджено Статут зазначеного державного підприємства.

На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.05.2020 року № 534-р «Про перетворення державного підприємства «Оператор ринку» в акціонерне товариство» Наказом Міністерства енергетики України від 20.12.2021 року № 344 «Про створення акціонерного товариства «Оператор ринку» створено Акціонерне товариство «Оператор ринку» у процесі перетворення Державного підприємства «Оператор ринку» (код ЄДРПОУ 43064445).

Відповідно до п. 1.1. Статуту Акціонерного товариства "Оператор ринку", затвердженого наказом Міністерства енергетики України від 20.12.2021 року № 344, Акціонерне товариство "Оператор ринку" є юридичною особою, що утворено як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства "Оператор ринку" в приватне акціонерне товариство відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.05.2020 року № 534-р "Про перетворення державного підприємства "Оператор ринку" в акціонерне товариство". Товариство є правонаступником усіх прав та обов`язків Державного підприємства "Оператор ринку".

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Акціонерне товариство "Оператор ринку" (код ЄДРПОУ 43064445), державна реєстрація якого в результаті перетворення здійснена 20.12.2021 року, є правонаступником Державного підприємства "Оператор ринку" (код ЄДРПОУ 43064445).

Згідно статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про участь у ринку «на добу наперед» та/або внутрішньодобовому ринку.

Частиною 1 статті 67 Закону України «Про ринок електричної енергії» установлено, що в Україні функціонує єдиний ринок «на добу наперед» та внутрішньодобовий ринок. Для участі на ринку «на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку учасники ринку укладають з оператором ринку договір про участь у ринку «на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку, типова форма якою є невід`ємною частиною правил ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку. Оператор ринку не має права відмовити в укладенні договору про участь у ринку «на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку, якщо учасник ринку належним чином виконав усі умови правил ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку щодо доступу до ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року № 308 затверджено Правила ринку «на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку (Правила РДН/ВДР), відповідно до пункту 2.1.1 яких учасники ринку, що бажають стати учасниками РДН/ВДР, повинні: надати оператору ринку заяву про участь у РДН та ВДР; укласти договір про участь у РДН та ВДР.

На виконання вищезазначеного пункту Правил РДН/ВДР 21.08.2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Консалтинг Груп" подано ДП «Оператор ринку» заяву на участь у ринку «на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку, копія якої долучена до матеріалів справи.

Частиною 5 пункту 1.7.10 Правил РДН/ВДР визначено, що оператор ринку зобов`язаний оприлюднювати інформацію, що не є конфіденційною, в тому числі, реєстр учасників РДН/ВДР.

Згідно із пунктом 2.1.7. Правил РДН/ВДР закріплено, що після отримання ОР підписаного зі сторони заявника договору про участь у РДН та ВДР у двох примірниках ОР за 1 робочий день:

1) підписує, реєструє та повертає один примірник договору заявнику;

2) реєструє учасника РДН/ВДР;

3) інформує Регулятора та інших учасників РДН/ВДР про реєстрацію нового учасника РДН/ВДР шляхом розміщення відповідної інформації на власному веб-сайті.

Таким чином, реєстрація нового учасника РДН/ВДР здійснюється Оператором ринку шляхом включення інформації про Учасника до реєстру учасників РДН/ВДР.

В той же час, відповідно до пункту 2.1.7 глави 2.1 розділу II Правил РДН/ВДР повідомлення інших учасників про реєстрацію нового учасника здійснюється шляхом оприлюднення реєстру Учасників РДН/ВДР на вебсайті Оператора ринку.

Наразі, факт реєстрації учасником РДН/ВДР Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Консалтинг Груп" та інформування регулятора і інших учасників РДН/ВДР про реєстрацію вказаної юридичної особи сторонами не заперечувався.

Водночас, відповідно до пункту 2.1.2 глави 2.1 розділу II Правил РДН/ВДР учасник ринку набуває статусу учасника РДН/ВДР з дати набрання чинності договором про участь у РДН та ВДР.

Пунктом 2.1.8 глави 2.1 розділу II Правил РДН/ВДР визначено, що договір про участь у РДН та ВДР набирає чинності з дати, зазначеної у ньому.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 05.09.2019 року між Державним підприємством «Оператор ринку», правонаступником якого є АТ «Оператор ринку» (оператор ринку за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро Консалтинг Груп» (учасник за договором, відповідач у справі) укладено Договір про участь у ринку «на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку №301/01 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого ОР забезпечує функціонування ринку «на добу наперед» (РДН) та внутрішньодобового ринку (ВДР), створює організаційні, технологічні, інформаційні та інші умови для здійснення регулярних торгів за Правилами ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року № 308 (Правила РДН/ВДР), укладання і виконання договорів про купівлю-продаж електричної енергії на РДН/ВДР та розрахунків за ними, а учасник використовує такі умови з метою участі у торгах, купівлі-продажу електричної енергії та врегулювання відповідних фінансових зобов`язань згідно з Правилами РДН/ВДР.

Розділами 1-9 Договору сторони узгодили предмет договору, права та обов`язки сторін, порядок і термін оплати послуг ОР, відповідальність, конфіденційність, форс-мажорні обставини, порядок вирішення суперечок, строк дії договору тощо.

Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Як визначено пунктом 8.1 Договору даний Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами цього договору та діє до 31 грудня поточного року включно, у якому була надана заява про укладення договору.

Відповідно до пункту 8.2 Договору якщо жодна зі сторін не звернулася до іншої сторони у строк не менше ніж за 20 календарних днів до закінчення дії цього Договору з ініціативою щодо його розірвання, то цей Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих же умовах.

При цьому в матеріалах справи відсутні докази письмового повідомлення за 20 календарних днів до закінчення терміну дії цього договору однією із сторін іншої сторони про припинення Договору згідно п. 8.2 останнього.

Вказаний Договір підписаний представниками оператора і учасника та скріплений печатками сторін.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України, а також враховуючи специфіку правовідносин сторін та предмет договору, нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Так, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання, згідно статті 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Згідно з статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

За умовами підпунктів 1, 8 пункту 2.3 Договору учасник зобов`язаний дотримуватися вимог чинного законодавства України, виконувати Правила РДН/ВДР, Правила ринку, умови договорів, що укладатимуться на РДН/ВДР та інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії; оплачувати послуги ОР у встановлені цим договором строки.

Згідно частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що оплата послуг ОР, що надаються за цим Договором і пов`язані із провадженням діяльності зі здійснення функцій оператора ринку, складається з фіксованого платежу за участь у РДН/ВДР та платежу за здійснення операцій купівлі-продажу на РДН/ВДР.

За умовами пункту 3.2 Договору ОР розраховує розміри фіксованого платежу за участь у РДН/ВДР та тарифу на здійснення операцій купівлі-продажу на РДН/ВДР відповідно до Правил РДН/ВДР та повинен оприлюднити їх на власному веб-сайті не пізніше 30 днів до введення в дію.

Відповідно до пункту 4.4.3 глави 4.4 розділу IV Правил РДН/ВДР передбачено, що ОР розраховує та погоджує з Регулятором (Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг) розміри фіксованого платежу за участь на РДН/ВДР та тарифу на здійснення операцій купівлі-продажу на РДН/ВДР.

Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) Постановою від 17.11.2021 року № 2236 погоджено фіксований платіж за участь на ринку «на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку на 2022 рік у розмірі 2 645,16 грн (без ПДВ).

Відповідно до статті 188.1 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Як зазначає позивач, враховуючи вимоги Податкового кодексу України, розмір фіксованого платежу за участь на ринку "на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку разом з ПДВ становить 3 174,19 грн. з розрахунку: 2 645,16 грн. (без ПДВ, фіксований платіж за участь у РДН/ВДР) х 1,2 (ПДВ).

Відповідно до пункту 4.4.4 глави 4.4 розділу IV Правил РДН/ВДР фіксований платіж оплачується щомісяця у вигляді повної попередньої оплати. ОР у перший робочий день кожного календарного місяця надає учасникам РДН/ВДР рахунки на сплату фіксованого платежу за участь на РДН/ВДР за відповідний календарний місяць.

Пунктом 4.4.6 глави 4.4 розділу IV Правил РДН/ВДР встановлено, що учасники РДН/ВДР зобов`язані оплатити рахунки, що формуються відповідно до пункту 4.4.4 глави 4.4 розділу IV Правил РДН/ВДР, протягом трьох робочих днів з дати їх формування.

Аналогічні обов`язки ТОВ «Євро Консалтинг Груп» закріплені умовами пунктів 3.3, 3.5 Договору, згідно з якими фіксований платіж за участь у РДН/ВДР оплачується щомісяця шляхом здійснення повної попередньої оплати. ОР у перший робочий день кожного календарного місяця надає учаснику рахунок на сплату фіксованого платежу за участь у РДН/ВДР за відповідний місяць. Учасник зобов`язаний оплатити рахунки, що надаються ОР відповідно до пунктів 3.3 та 3.4 цього договору, протягом трьох робочих днів з дати їх формування.

Відповідно до підпунктів 1 та 4 пункту 1.6.1 глави 1.6 розділу І Правил РДН/ВДР обмін інформацією між ОР та учасниками РДН/ВДР здійснюється через програмне забезпечення ОР із застосуванням КЕП та поштою.

Наразі, як встановлено судом за матеріалами справи, операцій з купівлі-продажу електричної енергії на ринку «на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку здійснюються АТ «Оператор ринку» на програмному комплексі XMtrade®/PXS, розробленому компанією SFERA,a.s.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору, за допомогою програмного забезпечення ОР XMtrade®/PXS сформовано та надано відповідачу як учаснику РДН/ВДР рахунки-фактури від 01.01.2022 року №4868720140 на суму 3 174,19 грн. за послуги оператора ринку (фіксований платіж за участь у РДН/ВДР) за січень 2021 року та від 01.02.2022 року №4868720240 на суму 3 174,19 грн. за послуги оператора ринку (фіксований платіж за участь у РДН/ВДР) за лютий 2021 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи роздруківками з системи XMtrade®/PXS, які підписані шляхом накладання кваліфікованого електронного підпису уповноваженої особи ДП «Оператор ринку», що підтверджується роздруківками з веб-сайту Центрального засвідчувального органу Міністерства юстиції України.

Статтею 96 ГПК України передбачено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Отже, зважаючи на зазначене, суд приймає та вважає належним доказом наданий позивачем рахунок-фактуру від 01.01.2022 року №4868720140 та рахунок-фактуру від 01.02.2022 року №4868720240 за надані послуги ОР.

Відповідно до пункту 3.7 Договору ОР надає учаснику Акт приймання-передачі наданих послуг за формою, наведеною у додатку 1 до цього договору, та інші фінансові документи в терміни, передбачені Правилами РДН/ВДР.

Згідно з пунктом 4.4.7. Правил РДН/ВДР (в редакції, що діяла до 15.02.2022 року), ОР до п`ятого числа кожного місяця формує та надсилає поштою учасникам РДН/ВДР (або за письмовим зверненням учасника РДН/ВДР іншим прийнятним для ОР та учасника РДН/ВДР засобом комунікації) акти приймання-передачі наданих послуг за попередній (звітний) місяць у паперовому вигляді, підписані уповноваженою особою ОР, у двох примірниках. Учасник РДН/ВДР після отримання акта приймання-передачі наданих послуг на РДН/ВДР повинен підписати його та повернути один примірник поштою (або за письмовим зверненням учасника РДН/ВДР іншим прийнятним для ОР та учасника РДН/ВДР засобом комунікації) не пізніше ніж до кінця місяця, наступного за звітним.

Окрім того, згідно з пунктом 4.4.7. Правил РДН/ВДР (в редакції постанови НКРЕКП від 11.02.2022 року № 250, що діяла після 15.02.2022 року), ОР до третього числа місяця, наступного за звітним, формує та підписує (шляхом накладення КЕП уповноваженої особи ОР) у програмному забезпеченні ОР по кожному учаснику РДН/ВДР, якому протягом звітного місяця надавалися послуги ОР, акт приймання-передачі наданих послуг за звітний місяць та надсилає учасникам РДН/ВДР електронною поштою повідомлення про його підписання. Кожний учасник РДН/ВДР після отримання від ОР повідомлення щодо підписання акта приймання-передачі наданих послуг повинен протягом п`яти робочих днів підписати у програмному забезпеченні ОР акт приймання-передачі наданих послуг за звітний місяць шляхом накладення КЕП уповноваженої особи.

Судом встановлено, що на виконання цього пункту Правил РДН/ВДР та пункту 3.7 Договору позивачем складено, підписано та направлено на адресу відповідача Акт приймання-передачі наданих послуг за січень 2022 року на суму 3 174,19 грн. із супровідним листом № 02-21/327 від 01.02.2022 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією списку № 1659 згрупованих поштових відправлень № 02-21/327 від 01.02.2022 листів рекомендованих 04.02.2022 та копією фіскального чеку.

Крім того, позивачем було направлено відповідачу через програмне забезпечення Оператора ринку - Система торгівлі електричною енергією (ETS/UA) Акт приймання-передачі наданих послуг за лютий 2022 року на суму 3 174,19 грн., про що свідчить відповідний витяг з цієї програми, копія якого наявна в матеріалах справи. Вказаний акт за лютий 2022 року підписаний шляхом накладання кваліфікованого електронного підпису уповноваженої особи ДП «Оператор ринку», що підтверджується роздруківками з веб-сайту Центрального засвідчувального органу Міністерства юстиції України.

Відповідно до вказаних актів за січень та лютий 2022 року вартість послуг Оператора ринку (фіксований платіж за участь у РДН/ВДР за січень та лютий 2022 року) складає 3 174,19 грн. за місяць, що відповідає сумі, погодженої постановою НКРЕКП від 17.11.2021 року №2236.

Факт отримання вказаних документів відповідачем не заперечується.

Так, визначеному Договором обов`язку оператора ринку з надсилання учаснику РДН/ВДР документів для оплати (акту приймання - передачі наданих послуг) кореспондує обов`язок учасника зі своєчасного підписання наданих оператором актів для засвідчення факту належного надання послуг за Договором згідно умов пункту 4.4.7. Правил РДН/ВДР.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач надіслані Акти приймання-передачі наданих послуг за січень та лютий 2022 року не підписав та не повернув.

Доказів пред`явлення відповідачем претензій щодо якості, змісту та ціни послуг, а також строків надання послуг, як і обґрунтованих письмових відмов від їх оплати до суду не надходило, будь-які докази відступів від умов Договору та відмови від приймання наданих послуг та підписання актів приймання - передачі останніх, а також заперечення щодо повного та належного виконання позивачем умов Договору у вказаній частині з боку відповідача відсутні.

В той же час будь - яких пояснень щодо наявності причин не підписання та неповернення у визначений пунктом 4.4.7. Правил РДН/ВДР термін зазначених актів надання послуг за січень та лютий 2022 року відповідачем станом на час розгляду справи суду не надано.

З наведеного вбачається, що позивачем вчинені всі необхідні дії для підписання актів приймання-передачі наданих послуг за січень та лютий 2022 року на загальну суму 6 348,38 грн., проте відповідач ухилився від свого обов`язку щодо їх підписання.

Суд звертає увагу, що в силу положень статті 901-903 Цивільного кодексу України договір про надання послуг характеризується особливим об`єктом, який, по-перше, має нематеріальний характер, по-друге, нероздільно пов`язаний з особистістю послугонадавача.

У зобов`язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця не має матеріального змісту, як це має місце при виконанні роботи, а полягає у самому процесі надання послуги. З урахуванням наведених особливостей слід зазначати, що стаття 177 Цивільного кодексу України серед переліку об`єктів цивільних прав розглядає послугу як самостійний об`єкт, при цьому її характерною особливістю, на відміну від результатів робіт, є те, що послуга споживається замовником у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності виконавцем.

Тобто, характерною ознакою послуги є відсутність результату майнового характеру, невіддільність від джерела або від одержувача, синхронність надання й одержання послуги. При цьому, виникнення обов`язку здійснити оплату за договором законодавець пов`язує саме з її фактичним наданням у строки та в порядку, що встановлені договором; строк (термін) виконання обов`язку здійснити оплату також визначається у відповідності з умовами договору.

Таким чином, приписи закону, які регулюють відносини за договором про надання послуг, пов`язують обов`язок замовника оплатити послуги за фактом їх надання виконавцем, а не за фактом передачі послуг на підставі акту.

Отже, з огляду на умови пункту 4.4.7. Правил РДН/ВДР суд вважає вказані підписані в односторонньому порядку АТ «Оператор ринку» акти надання послуг за січень - лютий 2022 року такими, що погоджені учасником, та є доказом належного виконання позивачем своїх зобов`язань щодо своєчасного та повного надання обумовлених Договором послуг з забезпечення функціонування ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, отже приходить до висновку про можливість вважати вказані в цих актах послуги такими, що позивачем надані в повному обсязі та відповідно до умов Договору.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, за висновками суду, документами, які підтверджують як факт виконання позивачем зобов`язання з надання відповідачеві послуг щодо забезпечення його участі у ринку електричної енергії, так і факт виникнення у останнього зобов`язання з їх оплати, є акти приймання-передачі наданих послуг та саме ці документи є первинними бухгалтерськими документами, які засвідчують здійснення господарських операцій і містять інформацію про вартість наданих послуг.

Враховуючи вищевикладене, а також приписи чинного законодавства та умови Договору, оскільки надані позивачем Акти приймання-передачі наданих послуг розцінюються судом в якості належних та допустимих доказів надання позивачем послуг щодо забезпечення функціонування ринку, суд приходить до висновку, що позивачем виконано прийняті на себе зобов`язання з надання таких послуг в обсягах, зазначених в цих актах, та з належною якістю, а відтак вказані акти є підставою для взаємних розрахунків між замовником і виконавцем.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами частин 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Таким чином з урахуванням приписів статті 530 Цивільного кодексу України та умов пункту 3.5 Договору відповідач був зобов`язаний оплатити рахунки, що надаються ОР відповідно до пунктів 3.3 та 3.4 цього договору, протягом трьох робочих днів з дати їх формування, тобто у строк до 10.01.2022 року за рахунком-фактурою від 01.01.2022 року та у строк до 04.02.2022 року за рахунком-фактурою від 01.02.2022 року.

Проте, як зазначено позивачем в позовній заяві та встановлено судом, всупереч досягнутим домовленостям, відповідач не здійснив своєчасну та повну оплату наданих за спірним Договором послуг, у зв`язку з чим заборгованість відповідача за надані позивачем послуги у січні та лютому 2022 року становить 6 348,38 грн.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Оскільки відповідачем не було здійснено оплату наданих за Договором послуг та з метою досудового врегулювання спору, 25.01.2023 року позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу № 01-42/105 від 18.01.2023 року про сплату фіксованого платежу за участь на РДН/ВДР у загальному розмірі 6 348,38 грн. та повторно рахунки-фактури від 01.01.2022 року № 4868720140 та від 01.02.2022 року № 4868720240, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями описів вкладення в цінний лист № 0103276987430, № 0103276987422 та фіскальними чеками.

Проте, вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, як зазначено позивачем в позовній заяві та встановлено судом, свої зобов`язання щодо оплати наданих АТ «Оператор ринку» послуг в сумі 6 348,38 грн. у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору, відповідач не виконав, в результаті чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Консалтинг Груп» утворилась заборгованість перед позивачем у зазначеному вище розмірі, яку останній просив стягнути в поданій суду позовній заяві.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України та статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства, зокрема, є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсним укладеного між сторонами Договору про участь у ринку «на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку № 301/01 від 05.09.2019 року та/або його окремих положень та/або додатків до нього суду не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного договору на час його підписання та на протязі виконання з боку сторін відсутні.

В свою чергу, зважаючи на відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо визначення розміру заборгованості за Договором на час розгляду даної справи, суд здійснював розгляд справи виходячи з наявних матеріалів та визначив розмір заборгованості відповідача за надані послуги на підставі наданих позивачем доказів.

Суд також зазначає, що відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно зі статтею 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

В свою чергу, відповідно до пункту 8.3 Договору (в редакції додаткової угоди №2 від 05.08.2021 року) у разі припинення участі у РДН/ВДР учасника за ініціативою ОР у випадках, установлених главою 2.4 розділу ІІ Правил РДН/ВДР, цей Договір вважається розірваним з дня припинення участі у РДН/ВДР.

Відповідно до пункту 2.4.1. розділу ІІ Правил РДН/ВДР ОР призупиняє участь у РДН/ВДР учасника РДН/ВДР у разі виявлення щодо такого учасника хоча б однієї з таких обставин:

1) повторного протягом року порушення цих Правил;

2) несплати штрафних санкцій у терміни, встановлені цими Правилами та договорами.

Окрім того, згідно з пунктом 4.4 Договору (в редакції додаткової угоди №2 від 05.08.201 року) у разі несплати учасником отриманих послуг за цим Договором або штрафів у визначені строки ОР має право призупинити його участь у РДН/ВДР у порядку, встановленому Правилами РДН/ВДР.

Згідно з пунктом 2.4.2. розділу ІІ Правил РДН/ВДР призупинення участі у РДН/ВДР не звільняє учасника РДН/ВДР від виконання зобов`язань, передбачених договором про участь у РДН та ВДР, договорами про купівлю-продаж електричної енергії на РДН та/або на ВДР.

Пунктом 2.4.4. (абз. 2) розділу ІІ Правил РДН/ВДР передбачено, що у разі припинення участі у РДН/ВДР за ініціативою ОР у випадках, передбачених цими Правилами, договір про участь у РДН та ВДР вважається розірваним з дати припинення участі у РДН/ВДР.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2.4.5. розділу ІІ Правил РДН/ВДР ОР зобов`язаний припинити участь учасника РДН/ВДР, щодо якого припинено дію договору про врегулювання небалансів з ОСП.

Судом встановлено, що у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору (несплата послуг) ДП «Оператор ринку» листом від 10.11.2021 року №01-22/2898 повідомлено ТОВ «Євро Консалтинг Груп» про призупинення участі відповідача у РДН/ВДР з 11 листопада 2021 року.

Окрім того, оскільки порушення ТОВ «Євро Консалтинг Груп» не були усунуті, AT «Оператор ринку» листом від 21.02.2022 № 03-31/616 повідомило ТОВ «Євро Консалтинг Груп» про припинення з 22.02.2022 року його участі у РДН/ВДР та розірвання Договору з 22.02.2022 року.

Факт надсилання вказаного листа від 21.02.2022 року № 03-31/616 та його отримання відповідачем 01.04.2022 року підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103278137205.

За таких обставин спірний Договір було розірвано з 22.02.2022 року у зв`язку з припиненням участі відповідача у РДН/ВДР за ініціативою Оператора ринку.

Разом з цим суд зазначає, що відповідно до пункту 3.6 Договору та пункту 4.4.9 глави 4.4 розділу IV Правил РДН/ВДР (в редакції до 15.02.2022 року) у разі призупинення участі на РДН та ВДР учасника РДН/ВДР за його заявою ОР за час дії такого призупинення не нараховує учаснику РДН/ВДР плату за послуги ОР.

Отже, не нарахування Оператором ринку плати за його послуги має місце лише у разі призупинення участі учасника РДН/ВДР за заявою самого учасника. В інших випадках, у тому числі у разі призупинення Оператором ринку участі у РДН/ВДР учасника у зв`язку з несплатою послуг, положення Правил РДН/ВДР та Договору зобов`язують Оператора ринку нараховувати учаснику РДН/ВДР відповідні платежі за участь у РДН/ВДР, а учасника ДР - оплачувати їх.

При цьому, як вбачається з Правил РДН/ВДР та умов Договору така оплата має бути здійснена незалежно від того, приймав учасник РДН/ВДР участь у торгах, чи ні.

Відповідно до пункту 8.4 Договору (в редакції додаткової угоди №2 від 05.08.2021 року) розірвання цього Договору не звільняє сторони від повного виконання ними своїх зобов`язань за цим Договором, у тому числі в частині розрахунків, що виникли до його розірвання.

Таким чином, розірвання спірного Договору за ініціативою оператора ринку з 22.02.2022 року не припиняє зобов`язання, яке належно не було виконано однією зі сторін, зокрема, відповідачем.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що розмір заборгованості за надані позивачем послуги за Договором відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 6 348,38 грн. боргу з оплати наданих позивачем послуг підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Так, виходячи з положень частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно частини 1 статті 546 та статті 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 Цивільного кодексу України).

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Так, за умовами пункту 4.2 Договору (в редакції додаткової угоди №2 від 05.08.2021 року) сторони погодили, що у разі прострочення Учасником строку оплати послуг ОР, установленого цим Договором, з наступного дня після закінчення строку оплати Учаснику нараховується пеня в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу (але не більше облікової ставки НБУ, що діє на день прострочення) за кожен день прострочення.

Враховуючи вищевикладене та у зв`язку з простроченням відповідачем виконання зобов`язання щодо оплати послуг у строк, визначений умовами Договору, позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідача на підставі пункту 4.2 Договору пеню в сумі 445,70 грн. за період з 11.01.2022 - 04.08.2022 року, яку позивач просив стягнути з відповідача відповідно до наданого розрахунку.

З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Тобто, визначаючи розмір заборгованості за Договором, зокрема, в частині пені суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості та нарахувань), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

В свою чергу, відповідачем не надано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку.

За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявленої до стягнення пені судом встановлено, що її розмір, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства та в межах визначеного позивачем періоду прострочення, відповідає вимогам зазначених вище норм законодавства, умовам Договору та є арифметично вірним, тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача 445,70 грн. пені підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії" свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04) у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, № 303-A, пункт 29).

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно Закону України "Про судовий збір" та відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Консалтинг Груп" (вул. Симона Петлюри 25Б оф.19, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 38618827) на користь Акціонерного товариства «Оператор ринку» (вул. Симона Петлюри, 27, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 43064445) 6 348 (шість тисяч триста сорок вісім) грн. 38 коп. основного боргу, 445 (чотириста сорок пять) грн. 70 коп. пені та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано 18 січня 2024 року.

Суддя А.М. Селівон