Ухвала

від 17.01.2024 по справі 910/3705/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

17.01.2024Справа № 910/3705/15-г

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., за участю секретаря судового засідання Тихоши Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за заявою Акціонерного товариства «Державний експортно - імпортний банк України» провидачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно - імпортний банк України» (03150, м.Київ, ВУЛИЦЯ АНТОНОВИЧА, будинок 127) до За участю проТовариства з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ ПРОЕКТ МЕНЕДЖМЕНТ» (02094, місто Київ, ВУЛИЦЯ МАГНІТОГОРСЬКА, будинок 1, кімната 101) Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача Публічного акціонерного товариства «Південьзахідшляхбуд» звернення стягнення на предмет застави

Представники:

від стягувача: не з`явились;

від боржника: не з`явились;

ВСТАНОВИВ

Публічне акціонерне товариство «Державний експортно - імпортний банк України» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ ПРОЕКТ МЕНЕДЖМЕНТ» про звернення стягнення на предмет застави.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.05.2016 року по справі №910/3705/15-г позов задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд" перед Публічним акціонерним товариством "Державний експортно - імпортний банк України" за Кредитним договором №151413К7 від 11.10.2013 року, який укладений в рамках Генеральної кредитної угоди №151413N2 від 11.10.2013 року, у розмірі 53 375 490 грн. 34 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 36 785 000 грн. 00 коп.; заборгованість по процентам - 6 420 135 грн. 15 коп.; комісія з управління кредитною лінією - 338 355 грн. 00 коп.; комісія за внесення змін до умов договору - 6 000 грн. 00 коп., пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 3 972 780 грн. 00 коп.; пеня за несвоєчасну сплату процентів - 660 117 грн. 84 коп.; пеня за несвоєчасну сплату комісії - 24 956 грн. 52 коп.; 3% річних у зв`язку з несвоєчасним погашенням кредиту - 453 513 грн. 70 коп.; 3% річних у зв`язку з несвоєчасною сплатою процентів - 71 920 грн. 77 коп.; 3% річних у зв`язку з несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитною лінією - 3 325 грн. 36 коп.; 3% річних у зв`язку з несвоєчасною сплатою комісії за внесення змін до умов договору - 119 грн. 34 коп.; інфляційні - 4 638 572 грн. 83 коп., звернуто стягнення на предмет застави за Договором застави №151413Z25 від 23.10.2013 року - рухоме майно що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "СОЮЗ ПРОЕКТ МЕНЕДЖМЕНТ". Встановлено спосіб реалізації предмета застави - шляхом проведення прилюдних торгів в рамках виконавчого провадження, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" та з дотриманням вимог Закону України "Про заставу", з початковою ціною реалізації предмета застави, зазначеній у рішенні суду з урахуванням висновків експертів за результатами проведення комісійної судової автотоварознавчої експертизи №5964/15-54 від 24.03.2016 року, складених Київським науково - дослідним інститутом судових експертиз, та погодження сторонами вартості предмета застави у Договорі застави №151413Z25 від 23.10.2013 року.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЮЗ ПРОЕКТ МЕНЕДЖМЕНТ" на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно - імпортний банк України" судовий збір у розмірі 73 080 грн. 00 коп. та витрати за проведення експертизи у розмірі 57 600 грн. 00 коп. В іншій частині позову відмовлено.

31.05.2016 року на виконання рішення суду було видано Накази.

26.12.2023 року через загальний відділ діловодства господарського суду (канцелярію) від Акціонерного товариства «Державний експортно - імпортний банк України» надійшла заява про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання по справі №910/3705/15-г.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.01.2024 року розгляд заяви Акціонерного товариства «Державний експортно - імпортний банк України» про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання по справі №910/3705/15-г призначено на 17.01.2024 року.

В судове засідання 17.01.2024 року представники учасників судового процесу не з`явились, про час, дату та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленням про доставку електронного листа, роздруківками з офіційного веб-сайту Акціонерного товариства «Укрпошта».

Таким чином, Суд приходить до висновку, що учасники судового процесу про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Суд, розглянувши заяву Акціонерного товариства «Державний експортно - імпортний банк України» про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання по справі №910/3705/15-г, приходить до висновку, що вказана Заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 338 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.

Відповідно до ч. 1 ст. 329 Господарського процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк (ч.2 ст. ст. 329 Господарського процесуального кодексу України).

Вказана норма пов`язує можливість відновлення процесуального строку з обов`язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Це стосується й тих випадків, коли таке відновлення здійснюється з ініціативи господарського суду, що має зазначити відповідну причину (причини) в судовому рішенні, в якому йдеться про відновлення строку. Якщо відновлення процесуального строку здійснюються за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього.

Пропуск процесуального строку - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.

Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку та наявності обставин, які об`єктивно перешкоджали стягувачу реалізувати своє право на пред`явлення наказу до виконання протягом законодавчо встановленого терміну.

При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування заяви про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстав, з яких стягувач вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у стягувача не було можливості.

Відновлення пропущеного процесуального строку означає, що суд дає дозвіл особі вчинити процесуальну дію, незважаючи на те, що строк для її вчинення пропущений.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 22 Закону України від 21.04.99 N 606-XIV "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на час пред`явлення наказу суду до примусового виконання та відкриття виконавчого провадження з виконання цього виконавчого документа, далі - Закон України "Про виконавче провадження" N 606-XIV) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.

У пункті 1 частини другої цієї статті зазначено, що строк для виконання судових рішень встановлюється з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті (пункт 1 частини другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" N 606-XIV).

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 18.05.2016 року по справі №910/3705/15-г позов задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд" перед Публічним акціонерним товариством "Державний експортно - імпортний банк України" за Кредитним договором №151413К7 від 11.10.2013 року, який укладений в рамках Генеральної кредитної угоди №151413N2 від 11.10.2013 року, у розмірі 53 375 490 грн. 34 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 36 785 000 грн. 00 коп.; заборгованість по процентам - 6 420 135 грн. 15 коп.; комісія з управління кредитною лінією - 338 355 грн. 00 коп.; комісія за внесення змін до умов договору - 6 000 грн. 00 коп., пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 3 972 780 грн. 00 коп.; пеня за несвоєчасну сплату процентів - 660 117 грн. 84 коп.; пеня за несвоєчасну сплату комісії - 24 956 грн. 52 коп.; 3% річних у зв`язку з несвоєчасним погашенням кредиту - 453 513 грн. 70 коп.; 3% річних у зв`язку з несвоєчасною сплатою процентів - 71 920 грн. 77 коп.; 3% річних у зв`язку з несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитною лінією - 3 325 грн. 36 коп.; 3% річних у зв`язку з несвоєчасною сплатою комісії за внесення змін до умов договору - 119 грн. 34 коп.; інфляційні - 4 638 572 грн. 83 коп., звернуто стягнення на предмет застави за Договором застави №151413Z25 від 23.10.2013 року - рухоме майно що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "СОЮЗ ПРОЕКТ МЕНЕДЖМЕНТ". Встановлено спосіб реалізації предмета застави - шляхом проведення прилюдних торгів в рамках виконавчого провадження, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" та з дотриманням вимог Закону України "Про заставу", з початковою ціною реалізації предмета застави, зазначеній у рішенні суду з урахуванням висновків експертів за результатами проведення комісійної судової автотоварознавчої експертизи №5964/15-54 від 24.03.2016 року, складених Київським науково - дослідним інститутом судових експертиз, та погодження сторонами вартості предмета застави у Договорі застави №151413Z25 від 23.10.2013 року.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЮЗ ПРОЕКТ МЕНЕДЖМЕНТ" на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно - імпортний банк України" судовий збір у розмірі 73 080 грн. 00 коп. та витрати за проведення експертизи у розмірі 57 600 грн. 00 коп. В іншій частині позову відмовлено.

31.05.2016 року на виконання рішення суду було видано Накази.

Отже, виконавчий документ (наказ суду), виданий 31.05.2016 року у справі №910/3705/15-г, підлягав пред`явленню стягувачем до примусового виконання протягом року з дня набрання рішенням законної сили, тобто по 31.05.2017 р.

Як вбачається з листа відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби №153848/165327-33-23/20.1 від 23.11.2023 року на виконанні у відділу перебувало виконавче провадження №51714067 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва №910/3705/15-г від 31.05.2016 року. Постановою державного виконавця від 19.07.2016 року відкрито виконавче провадження. 05.11.2019 року державним виконавцем прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Згідно зі ст. 23 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.99 N 606-XIV (в редакції, чинній на час пред`явлення наказу суду до примусового виконання) строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються:

1) пред`явленням виконавчого документа до виконання;

2) частковим виконанням рішення боржником;

3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

Враховуючи вищевикладені обставини, Суд приходить до висновку, що у зв`язку з пред`явленням до виконання наказу №910/3705/15-г й поверненням виконавчого документа стягувачу, строк пред`явлення виконавчого документа до виконання було поновлено з 05.11.2019 року (до 05.11.2020 року).

Водночас 05.10.2016 набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" N 1404-VIII, яким збільшено строк пред`явлення виконавчих документів до виконання до трьох років з наступного дня після набрання рішенням законної сили (частини перша, друга статті 12 цього Закону).

У пункті 5 Розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" N 1404-VIII визначено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Отже, законодавець збільшив до трьох років після набрання рішенням законної сили строк пред`явлення до виконання як наказів суду, виданих після набрання чинності 05.10.2016 Законом України "Про виконавче провадження" N 1404-VIII, так і наказів суду, які були видані на виконання судових рішень до 05.10.2016 та строк пред`явлення яких до виконання не сплинув станом на 05.10.2016 (аналогічний висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.12.2018 у справі N 910/11424/15, від 20.05.2019 у справі N 904/10285/15, від 30.07.2019 у справі N 922/3137/15, від 26.12.2019 у справі N 10/339/10).

Оскільки у цій справі на момент набрання чинності Законом України "Про виконавче провадження" N 1404-VIII строк пред`явлення наказу Господарського суду міста Києва від 31.05.2016 року не сплинув (з огляду на переривання строку у зв`язку з пред`явленням виконавчого документа до виконання), з урахуванням положень пункту 5 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" та частини першої статті 12 цього Закону на цей наказ поширюється вимога про збільшення строку для його пред`явлення до виконання до трьох років.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що строк пред`явлення до виконання наказу Господарського суду міста Києва від 31.05.2016 року по справі №910/3705/15-г пропущений заявником з поважних причин.

Суд зазначає, що поновлення процесуального строку являє собою визнання судом дійсним права вчинити певну процесуальну дію, втраченого внаслідок пропуску заінтересованою особою процесуального строку, який встановлено для його здійснення, з причин, які визнано судом поважними. Поважними визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами. Якщо поновлення процесуального строку здійснюються за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами Господарського процесуального кодексу України. Клопотання чи заява про поновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. У клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Враховуючи вказане вище, господарський суд поновлює процесуальний строк, якщо визнає причини пропуску строку поважними. При цьому, причини поважності пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання оцінюються судом, виходячи з обґрунтування поважності цих причин, наданих доказів за правилами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом (частина 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

За загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Отже, при розгляді заяви про поновлення пропущеного строку заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку з поданням відповідних доказів.

При цьому, Суд звертає увагу, що частиною 1 статті 18 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку. Вказаним Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з висновком Європейського суду з прав людини, викладеним у рішенні у справі «Чірікоста і Віола проти Італії» сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, оскільки одним із критеріїв «розумності строку» є саме поведінка заявника. Так, суд покладає на заявника лише обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які безпосередньо його стосуються, утримуватися від виконання заходів, що затягують провадження у справі, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

Доказів повного добровільного виконання боржником рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2016 року по справі №910/3705/15-г матеріали справи не містять.

Суд також враховує, що відмова стягувачу в поновленні пропущеного процесуального строку фактично позбавить стягувача права на виконання рішення суду, яке набрало законної чинності, оскільки це суперечило б основоположному принципу обов`язковості виконання судових рішень.

Приймаючи до уваги вищевикладені обставини, Суд приходить до висновку, що заява Акціонерного товариства «Державний експортно - імпортний банк України» про поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання по справі №910/3705/15-г є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Що стосується заяви Акціонерного товариства «Державний експортно - імпортний банк України» в частині видачі дубліката виконавчого документа по справі №910/3705/15-г, Суд зазначає.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно зі статтею 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ суду є виконавчим документом (частини перша, друга статті 327 ГПК України).

Схожі положення містила стаття 115 ГПК України в редакції до 15.12.2017, чинній на момент ухвалення судового рішення у цій справі та видачі на його виконання наказу суду.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ суду є виконавчим документом (частини перша, друга статті 327 ГПК України). Аналогічні положення були передбачені статтею 116 ГПК України в редакції до 15.12.2017, чинній на момент набрання законної сили судовим рішенням у цій справі та видачі на його виконання наказу суду.

Порядок вирішення питання щодо видачі дубліката виконавчого документа (наказу суду) до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів визначено підпунктом 19.4 пункту 19 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Відповідно до підпункту 19.4 пункту 19 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Дублікат виконавчого документа - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Від оригіналу зазначений документ відрізняється лише спеціальною позначкою "Дублікат".

Аналіз змісту підпункту 19.4 пункту 19 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України свідчить, що основними критеріями для задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого документа є: втрата виконавчого документа (загублення, викрадення, знищення, істотне пошкодження, що унеможливлює його виконання, тощо) та звернення до суду із заявою до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Суд зауважує, що ГПК України не надає суду права відмовити у задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу. За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.

Водночас обов`язковою умовою для видачі дубліката наказу є звернення до суду з такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду (аналогічний висновок щодо умов видачі дубліката виконавчого документа викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.04.2018 у справі N 24/234, від 10.09.2018 у справі N 5011-58/9614-2012, від 21.01.2019 у справі N 916/215/15-г, від 23.05.2019 у справі N 5023/1702/12, від 11.11.2019 у справі N 5/229-04, від 01.04.2020 у справі N 916/924/16, від 18.06.2020 у справі N 24/262, від 03.08.2020 у справі N 904/9718/13, від 17.09.2020 у справі N 19/093-12 тощо).

Отже, умовою для видачі дубліката наказу суду є подання відповідної заяви до суду відповідно до підпункту 19.4 пункту 19 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.

Враховуючи викладене, під час вирішення питання про можливість видачі судом дубліката виконавчого документа на підставі звернення особи до суду з такою заявою обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини дотримання заявником строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката втраченого документа вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви (висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі N 2-836/11 (провадження N 14-308цс19)).

Суд, розглянувши заяву Акціонерного товариства «Державний експортно - імпортний банк України» в частині видачі дубліката виконавчого документа по справі №910/3705/15-г, доходить висновку, що вказана Заява підлягає задоволенню, оскільки заявником дотримано вимог наведених положень законодавства щодо порядку подання заяви про видачу дубліката наказу, а Судом поновлено строк для пред`явлення наказу до виконання.

Згідно із положеннями ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

При цьому, Суд зазначає, що відповідно до Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки; усі суб`єкти права власності рівні перед законом; захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій її території; обов`язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства (частина четверта статті 13, частина перша статті 17, частина перша статті 55, частина п`ята статті 124, пункт 9 частини третьої статті 129).

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012), а також Рішення від 26.червня 2013 року, № 5-рп/2013.

Водночас, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Стаття 6 Конвенції з прав людини гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.

Також, Суд звертає увагу на те, що видача Позивачу дубліката наказу жодним чином не порушує права Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ ПРОЕКТ МЕНЕДЖМЕНТ» та не покладає на нього будь - яких додаткових зобов`язань.

За таких підстав, заява Акціонерного товариства «Державний експортно - імпортний банк України» про видачу дубліката виконавчого документа по справі №910/3705/15-г підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 233, 234, 235, 329, Розділом ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Акціонерного товариства «Державний експортно - імпортний банк України» про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання по справі №910/3705/15-г - задовольнити.

2. Поновити строк пред`явлення наказу Господарського суду міста Києва від 31.05.2016 року, виданого на примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2016 року у справі № 910/3705/15-г, повний текст якого підписано 20.05.2016 р., яке набрало законної сили 31 травня 2016 року, по 17.01.2025 року.

3. Видати дублікат наказу Господарського суду міста Києва від 31.05.2016 року у справі №910/3705/15-г, виданого на примусове виконання Господарського суду міста Києва від 18.05.2016 року у справі № 910/3705/15-г, повний текст якого підписано 20.05.2016 р., яке набрало законної сили 31 травня 2016 року.

4. Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.

Дата підписання та складання повного тексту ухвали: 17 січня 2024 року.

Суддя О.В. Чинчин