Рішення

від 19.01.2024 по справі 910/7637/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.01.2024Справа № 910/7637/23

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Індичка" (Україна, 42323, Сумська обл., Сумський р-н, с. Кровне, вул. Гірська, буд. 39; ідентифікаційний код: 34362966)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельна компанія "Укрм`ясо" (Україна, 04128, м. Київ, вул. Туполєва Академіка, буд. 18-В, оф. 4; ідентифікаційний код: 44814860)

про стягнення 83 212,11 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Індичка" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельна компанія "Укрм`ясо" (далі - відповідач) про стягнення 83 212,11 грн, з яких 50 000,00 грн заборгованості, 27 364,61 грн пені, 4 205,62 грн інфляційних втрат та 1 641,88 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором поставки № 27/10-2 від 27.10.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2023 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

Частиною п`ятою статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача є: Україна, 04128, м. Київ, вул. Туполєва Академіка, буд. 18-В, оф. 4.

На зазначену адресу, відповідно до вищевказаних вимог процесуального закону, судом було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі від 22.05.2023 з метою повідомлення відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та про його право подати, зокрема, відзив на позовну заяву.

02.06.2023 до суду повернулось рекомендоване повідомлення про вручення 30.05.2023 поштового відправлення відповідачеві (копії ухвали про відкриття провадження у справі від 22.05.2023).

Відтак суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи та йому були створені достатні умови для реалізації своїх процесуальних прав.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

27.10.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Індичка" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговельна компанія "Укрм`ясо" (покупець) було укладено Договір поставки № 27/10-2 (далі - Договір), згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити продукцію у кількості, по найменуваннях і цінах, зазначених у видаткових накладних, що виписуються на кожну партію продукції та вважаються невід`ємною частиною даного Договору.

Пунктами 4.1, 4.4 Договору передбачено, що поставка продукції здійснюється постачальником до складу покупця своїм транспортом або транспортом третіх осіб, або шляхом самовивозу продукції покупцем за допомогою власного транспортного засобу або транспортом третіх осіб. Датою поставки продукції вважається дата підписання видаткової накладної на партію продукції обома сторонами, що засвідчує приймання продукції покупцем від постачальника.

Згідно з п. 8.1 Договору оплата кожної партії продукції здійснюється в безготівковій формі на підставі видаткових накладних, що підписані уповноваженими представниками сторін. Розрахунки також можуть здійснюватись шляхом внесення готівкових коштів в касу постачальника.

Покупець на вимогу постачальника зобов`язаний сплатити передоплату за першу поставку партії продукції у розмірі 100% її вартості протягом 3-х банківських днів з моменту отримання рахунку від постачальника. Покупець проводить оплату за наступні партії продукції протягом 3 банківських днів з дати підписання сторонами видаткової накладної на відповідну партію продукції (п.п. 8.2, 8.3 Договору).

Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2023, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором (п. 10.1 Договору).

Позивач зазначає, що на виконання своїх договірних зобов`язань він поставив відповідачу товар вартістю 93 967,20 грн, який останній прийняв, проте власні зобов`язання з оплати поставленого товару виконав частково, сплативши лише 43 967,20 грн.

З огляду на те, що відповідач у повному обсязі не розрахувався з позивачем за поставлений товар, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 50 000,00 грн заборгованості, 27 364,61 грн пені, 4 205,62 грн інфляційних втрат та 1 641,88 грн 3 % річних.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Суд встановив факт поставки позивачем товару за Договором вартістю 93 967,20 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи підписані обома сторонами та скріплені їхніми печатками видаткова накладна № 8364 від 10.11.2022 та товарно-транспортна накладна № Р8364 від 10.11.2022.

Вищевказані видаткова та товарно-транспортна накладні відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", будь-які істотні недоліки у них відсутні, відтак суд приймає зазначені документи як належні докази на підтвердження поставки товару позивачем та його прийняття відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки матеріали справи не містять доказів того, що поставка товару відповідно до видаткової накладної № 8364 від 10.11.2022 була першою і для неї пунктом 8.2 Договору передбачено особливий порядок розрахунків, зобов`язання відповідача з оплати товару, з урахуванням погодженого сторонами у п. 8.3 Договору порядку розрахунків, мало бути виконане протягом 3 банківських днів з дати його отримання.

Відтак суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань є таким, що настав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд встановив, що відповідачем було перераховано на рахунок позивача 43 967,20 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 36 від 16.03.2023 на суму 13 967,20 грн та № 45 від 31.03.2023 на суму 30 000,00 грн.

Докази виконання відповідачем грошового зобов`язання в повному обсязі у матеріалах справи відсутні.

З огляду на викладене, оскільки неналежне виконання грошового зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів сплати боргу відповідач не надав, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 50000,00 грн визнається судом обґрунтованою.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 9.4 Договору за прострочення оплати партії продукції покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення, а також відшкодовує збитки, нанесені постачальнику простроченням оплати.

Оскільки неналежне виконання зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, обставин, які є підставою для звільнення відповідача від відповідальності не наведено, позовна вимога про стягнення з відповідача пені, нарахованої на підставі п. 9.4 Договору за несвоєчасне здійснення розрахунків, визнається судом обґрунтованою.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд виявив у ньому низку помилок, а саме неправильно визначено момент, з якого грошове зобов`язання відповідача стало простроченим, а також не враховано часткові оплати.

Так, статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Останнім днем оплати товару відповідачем було 15.11.2022, а відтак днем, з якого зобов`язання відповідача стало простроченим, є 16.11.2022.

За підрахунком суду, здійсненим не виходячи за заявлений період нарахування, обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача є пеня в розмірі 19 898,72 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Описані вище помилки вплинули також і на правильність розрахунку втрат від інфляції та 3% річних. За підрахунком суду, розмір втрат позивача від інфляції склав 2 082,44 грн, а розмір 3% річних - 1 193,92 грн.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають заборгованість в розмірі 50 000,00 грн, пеня в розмірі 19 898,72 грн, 3% річних в розмірі 1 193,92 грн та інфляційні втрати в розмірі 2 082,44 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2 360,26 грн. Решта сплаченого судового збору в розмірі 323,74 грн залишається за позивачем.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельна компанія "Укрм`ясо" (Україна, 04128, м. Київ, вул. Туполєва Академіка, буд. 18-В, оф. 4; ідентифікаційний код: 44814860) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Індичка" (Україна, 42323, Сумська обл., Сумський р-н, с. Кровне, вул. Гірська, буд. 39; ідентифікаційний код: 34362966) заборгованість в розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн 00 коп., пеню в розмірі 19 898 (дев`ятнадцять тисяч вісімсот дев`яносто вісім) грн 72 коп., 3% річних в розмірі 1 193 (одна тисяча сто дев`яносто три) грн 92 коп., інфляційні втрати в розмірі 2 082 (дві тисячі вісімдесят дві) грн 44 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 360 (дві тисячі триста шістдесят) грн 26 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 323,74 грн покласти на позивача.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 19.01.2024

Суддя О.В. Нечай