Рішення

від 15.01.2024 по справі 916/4145/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" січня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/4145/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І.

при секретарі судового засідання Петровій О.О.,

за участю представників сторін:

від позивача Тарновецький Я.М. (довіреність б/н від 04.08.2023);

від відповідача не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/4145/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сена Плюс (78665, Івано-Франківська область, Косівський район, смт. Кути, вул. Тиха, буд. 22, код ЄДРПОУ 43129344)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Строй Опт (73000, м. Херсон, вул. Шенгелія, буд. 3-А, код ЄДРПОУ 41481333)

про стягнення 2 753 240,90 грн, -

ВСТАНОВИВ:

22.09.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю Сена Плюс звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Строй Опт, в якій просило суд стягнути з відповідача 3 601 025,52 грн заборгованості, у тому числі: 2 753 240,90 грн - основної заборгованості, 718 118,29 грн інфляційних витрат та 129 666,33 грн 3% річних, а також витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки № 1250 від 13.08.2020 в частині повної та своєчасної оплати за отриманий товар.

Зокрема, позивач вказує, що на виконання умов укладеного договору позивачем у період з 16.09.2020 по 23.03.2021 було передано у власність ТОВ «Строй Опт» товар на загальну суму 6 107 331,30 грн. відповідно до видаткових накладних: № 19 від 16.09.2020 на суму 1 133 026,50 грн.; № 51 від 01.10.2020 на суму 2 360 195,10 грн.; № 20 від 19.10.2020 на суму 89 901,12 грн.; № 21 від 19.10.2020 на суму 88 381,92 грн.; № 22 від 19.10.2020 на суму 89 901,12 грн.; № 23 від 19.10.2020 на суму 89 901,12 грн.; № 24 від 19.10.2020 на суму 89 901,12 грн.; № 25 від 19.10.2020 на суму 87 756,12 грн.; № 26 від 19.10.2020 на суму 87 366,48 грн.; № 27 від 19.10.2020 на суму 84 043,88 грн.; № 28 від 19.10.2020 на суму 89 369,52 грн.; № 29 від 19.10.2020 на суму 85 912,32 грн.; № 30 від 19.10.2020 на суму 87 143,76 грн.; № 31 від 19.10.2020 на суму 84 703,56 грн.; № 32 від 19.10.2020 на суму 85 305,06 грн.; № 33 від 19.10.2020 на суму 85 898,16 грн.; № 34 від 19.10.2020 на суму 82722,30 грн.; № 35 від 19.10.2020 на суму 81 573,54 грн.; № 36 від 19.10.2020 на суму 81 060,72 грн.; № 37 від 19.10.2020 на суму 81 060,72 грн.; № 38 від 19.10.2020 на суму 40 986,00 грн.; № 39 від 19.10.2020 на суму 80 745,12 грн.; № 40 від 19.10.2020 на суму 38 796,18 грн.; № 41 від 19.10.2020 на суму 60 188,04 грн.; № 42 від 19.10.2020 на суму 59 738,22 грн.; № 43 від 19.10.2020 на суму 39 857,64 грн.; № 44 від 19.10.2020 на суму 38 614,14 грн.; № 45 від 19.10.2020 на суму 26 213,46 грн.; № 46 від 19.10.2020 на суму 25 562,74 грн.; № 47 від 19.10.2020 на суму 25 626,42 грн.; № 48 від 19.10.2020 на суму 25 626,42 грн.; № 49 від 19.10.2020 на суму 25 532,10 грн.; № 52 від 19.10.2020 на суму 25 111,38 грн.; № 53 від 19.10.2020 на суму 147 523,20 грн.; № 66 від 19.10.2020 на суму 2 103,60 грн.; № 77 від 01.12.2020 на суму 83 142,00 грн.; № 2 від 23.03.2021 на суму 316 850,70 грн.

Як вказує позивач, вищезазначені видаткові накладні на відпуск позивачем відповідачу товару та його отримання ТОВ «Строй Опт» підписані уповноваженими представниками сторін, скріплені відтисками печаток суб`єктів господарювання, містять в собі всі визначені законодавством обов`язкові реквізити, в повному об`ємі відображають зміст та обсяги здійснених сторонами на їх підставі, згідно умов підписаного договору поставки, господарських операцій. Також позивач зазначає, що додатково факт здійснення поставок позивачем на адресу ТОВ «Строй Опт» підтверджується:

- товарно-транспортними накладними: № Р19 від 16.09.2020; № P51 від 01.10.2020; № P20 від 19.10.2020; № P53 від 19.10.2020; № Р77 від 01.12.2020;

- податковими накладними: № 21 від 16.09.2020; № 22 від 01.10.2020; № 53 від 19.10.2020; № 52 від 19.10.2020; № 26 від 19.10.2020; № 27 від 19.10.2020; № 28 від 19.10.2020; № 29 від 19.10.2020; № 54 від 19.10.2020; № 55 від 19.10.2020; № 30 від 19.10.2020; № 31 від 19.10.2020; № 32 від 19.10.2020; № 33 від 19.10.2020; № 34 від 19.10.2020; № 56 від 19.10.2020; № 35 від 19.10.2020; № 36 від 19.10.2020; № 37 від 19.10.2020; № 38 від 19.10.2020; № 40 від 19.10.2020; № 39 від 19.10.2020; № 41 від 19.10.2020; № 42 від 19.10.2020; № 43 від 19.10.2020; № 44 від 19.10.2020; № 45 віл 19.10.2020; № 46 від 19.10.2020; № 62 від 19.10.2020; № 47 від 19.10.2020; № 48 від 19.10.2020; № 49 від 19.10.2020; № 50 від 19.10.2020; № 51 від 19.10.2020; № 67 від 19.10.2020; № 78 від 01.12.2020; № 3 від 23.03.2021.

Наразі позивач зазначає, що відповідач від поставленого товару не відмовився, при отриманні товару відповідачем жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов`язань з поставки товару, в тому числі щодо неналежної якості та неналежної комплектності не подавалось. Відтак, за ствердженнями позивача, товар був поставлений позивачем як постачальником та прийнятий належним чином відповідачем без застережень щодо недоліків за кількістю, якістю та відсутності необхідних товаросупровідних документів. Також відповідач, набувши право власності на товар, що відчужувався на підставі вищезазначених видаткових накладних, тим самим погодився із такою його ціною. В свою чергу отримання відповідачем поставленого товару є підставою виникнення у останнього зобов`язання оплатити поставлений товар відповідно до умов договору, а також чинного законодавства на підставі оформлених відповідно до умов договору видаткових накладних.

Як вказує позивач, сторонами передбачений розрахунок за товар один раз на тиждень за проданий товар, однак у випадку, якщо товар не реалізовується протягом 90 календарних днів, покупець мав право повернути його, пред`явивши постачальнику відповідну письмову вимогу, при цьому враховуючи розумний строк, протягом якого повинні виконуватись зобов`язання сторін задля забезпечення інтересів кожного із учасників господарських відносин. Відповідно, якщо товар не реалізується протягом 90 календарних днів і покупець не повертає товар, останній, враховуючи набуття ним права власності на товар, розумний строк виконання своїх зобов`язань, враховуючи інтереси іншої сторони договору, зобов`язаний його оплатити.

За ствердженнями позивача, відповідачем на користь позивача були сплачені грошові кошти у загальному розмірі 3 354 090,40 грн., що підтверджується виписками по рахунку позивача у АТ «Таскомбанк» м. Київ, а також актами звірки сторін за період: вересень 2020 - лютий 2021; 01.03.2021 - 06.07.2021; 07.07.2021-06.08.2021.

Відтак, заборгованість, яка лишилась несплаченою відповідачем, складає 2 753 240,90 грн., що й стала причиною спору.

Крім того, у зв`язку з несплатою відповідачем вартості поставленого товару позивачем нараховано відповідачу на підставі ст. 625 ЦК України інфляційні втрати у розмірі 718 118,92 грн., а також 3% річних в сумі 129 666,33, розрахунки яких додано до позову.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.09.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Сена Плюс залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом надання до суду: належних доказів, підтверджуючих надіслання копії позовної заяви з доданими до неї документами на належну адресу відповідача; обґрунтованих розрахунків сум основної заборгованості, 3% річних та інфляційних витрат (із урахуванням викладених в ухвалі судом зауважень).

10.10.2023 до суду від ТОВ Сена Плюс надійшла заява про усунення недоліків (вх.№35683/23), згідно якої останній такі недоліки усунув.

Також до заяви про усунення недоліків позивачем додано заяву про збільшення позовних вимог (вх.№35689/23), в якій останній просить суд стягнути з відповідача 4 043 711,18 грн. заборгованості, у тому числі: 2 753 240,90 грн. основної заборгованості, 1 082 988,91 грн. інфляційних витрат та 207 481,37 грн. 3% річних, а також витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.10.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Сена Плюс до Товариства з обмеженою відповідальністю Авангард-Опт про стягнення 4 043 711,18 грн. прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №916/4145/23 за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на "15" листопада 2023 року.

09.11.2023 від представника позивача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

14.11.2023 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 41478/23), в якому відповідач не згоден з позовними вимогами, вважає їх протиправними та такими, що не підлягають задоволенню. Зокрема, відповідач вказує, що за умовами п. 7.3 договору обов`язок сплати за товар у ТОВ «Строй Опт» виникає щотижня лише з моменту реалізації (продажу) отриманого від відповідача товару та тільки за той товар, що був реалізований. Натомість відповідачем не надано будь-яких документів, доказів, що підтверджують факт реалізації ТОВ «Строй Опт» товару, у зв`язку з чим відповідач вважає, що обов`язок по сплаті грошових коштів за відповідний товар у нього відсутній.

Наразі відповідач посилається на п. 7.7 договору, за яким покупець за необхідністю надає постачальнику звіт із зазначенням кількості реалізованого товару та вказує товарні залишки на дату формування звіту; такий звіт надається покупцем у електронному вигляді засобами електронної пошти по факсу та у інший спосіб. Так, відповідач звертає увагу на те, що позивач не звертався до ТОВ «Строй Опт» у позасудовому порядку для врегулювання наведеного питання, для проведення звіряння-розрахунків, надання звітів з продажу товару, як того передбачає п. 7.7 укладеного договору. При цьому відповідач вважає, що позивач помилково зазначає про виникнення у відповідача обов`язку по сплаті товару після спливу 90 днів, тобто після виникнення права ТОВ «Строй Опт» на повернення товару. На думку відповідача, право на повернення товару з реалізації не впливає на обов`язок оплати за товар, також жодним пунктом договору не передбачено саме обов`язку повернути товар.

Крім того, відповідач вказує, що договір поставки № 1250 не встановлює чітких строків, протягом яких ТОВ «Строй Опт" має оплатити товар. Виникнення обов`язку по оплаті товару визначено відкладальною обставиною відповідно до ст. 212 ЦК України, а саме реалізацією отриманого товару згідно п. 7.3 договору. Відповідач з посиланням на висновки в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020р. у справі № 910/13071/19 вказує, що реалізація товару у розумінні цивільного законодавства не може вважатись подією, яка неминуче має настати, оскільки вказана у п. 7.3 договору обставина може і не настати. Виходячи з наведеного, на думку відповідача, оскільки строк оплати товару у договорі визначений не був, оплата товару не залежить від події, яка має неминуче настати, а тому у спірних правовідносинах позивач має право вимагати виконання зобов`язання у будь-який час за правилами ч. 2 ст. 530 ЦК України, а боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги. Однак, як вказує відповідач, ТОВ «Сена Плюс» жодного разу не зверталось до ТОВ «Строй Опт» з будь-якими вимогами або претензіями або листами, щодо оплати товару та/або повернення товару тощо, позивач навіть не звертався з проханням надати звіт по реалізації відповідно до п. 7.7 укладеного договору. Відтак, відповідач вважає передчасним звернення позивача до суду, так як будь-які права позивача не були порушені та не порушені й дотепер.

Щодо наданих позивачем податкових накладних і товарно-транспортних накладних, в якості доказів поставки товару, ТОВ «Строй Опт» вважає, що податкові накладні є неналежними доказами - як на підтвердження факту отримання товару, також ТТН не містять печатки відповідача, а підпис нібито з боку відповідача не є підписом директора ТОВ «Строй Опт». Також відповідач критично ставиться до наданих позивачем ТТН як на підтвердження факту перевезення товару.

До того ж, відповідач посилається на обставини форс-мажору у зв`язку з військовою агресією російської федерації. Так, оскільки пунктами 8.1-8.2 укладеного договору передбачено, що строк виконання зобов`язань продовжується на строк дії таких обставин, тому відповідач вказує, що обов`язок з оплати товару для відповідача ще не настав.

Також у відзиві на позов відповідач заявив клопотання про поновлення процесуального строку на подання відзиву.

Під час підготовчого засідання 15.12.2023 судом протокольною ухвалою задоволено вказане клопотання відповідача про поновлення процесуального строку на подання відзиву.

Також у підготовчому засіданні 15.11.2023 судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі №916/4145/23 на 29.11.2023.

21.11.2023 до суду від ТОВ Сена Плюс надійшла заява (вх.№ 42612/23), згідно якої позивач просить суд забезпечити його участь у судовому засіданні по справі №916/4145/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, з використанням системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon", яка задоволено ухвалою суду від 23.11.2023.

22.11.2023 від ТОВ Сена Плюс до суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 42779/23), в якій позивач підтримує позовні вимоги. Зокрема, позивач вказує, що ним виконано зобов`язання за договором та здійснено поставку товару, проте з боку відповідача товар хоча було прийнято, але сплачено частково, також не повернуто такий товар у визначений договором строк. До того ж позивач зауважує, що відповідачем не надано суду жодних доказів щодо здійснення ним дій, направлених на повернення отриманого товару від позивача, а також доказів того, що відповідачем вчинялись дії, зокрема, які направлені на інформування позивача про повернення товару або надання відомостей щодо його реалізації. Так само відповідачем не вчинено жодної дії і не надано суду жодного доказу з метою спростування факту існування у нього заборгованості перед позивачем на заявлену до стягнення суму. Тому оскільки позивач виконав свої зобов`язання щодо поставки товару, то у відповідача виникло зустрічне зобов`язання розрахуватись за отриманий товар. При цьому позивач вважає, що оскільки строк виконання зобов`язання по оплаті вартості товару сторонами не був визначений в договорі, то відповідно до ч.2 ст. 530 та ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України обов`язок відповідача сплатити позивачу вартість товару виник з моменту його отримання.

Щодо посилань відповідача на обставини форс-мажору позивач вказує, що відповідачем не доведено пов`язання настання форс-мажорних обставин із відповідачем, та зазначення таких підстав, що надавали можливість відкладення строку виконання зобов`язань перед позивачем, крім того, настання форс-мажорних обставин надає підставу, зокрема звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язання, а не від звільнення від виконання самого зобов`язання. Також позивач звертає увагу суду на те, що зобов`язання по оплаті вартості отриманого товару настало у відповідача до настання обставин, на які посилається відповідач у своєму відзиві на позов. Крім того, позивач вказує, що відповідно до п. 4.2 договору право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі або пошкодження товару, переходить до покупця з моменту одержання товару, що підтверджується підписами на видатковій накладній.

28.11.2023 від відповідача до суду надійшло клопотання про долучення додаткових доказів (вх. № 43536/23), у якому викладено клопотання про поновлення процесуального строку на подачу додаткових доказів, а саме доказів щодо оплати товару. В обґрунтування клопотання відповідач посилається на втрату документації внаслідок пожеж через обстріли в м. Херсон, де розташовано офісне приміщення, а також складнощі для відновлення документації.

29.11.2023 від позивача до суду надійшли клопотання про долучення додаткових доказів (вх. № 43801/23, № 43827/23), в яких позивач просив поновити процесуальний строк на подачу додаткових доказів, а саме доказів отримання позивачем 07.07.2021 повернутого відповідачем товару - розрахунки коригування кількісних і вартісних показників від 07.07.2021 №17 до податкової накладної від 16.09.2020 №21 та від 07.07.2021 № 18 до податкової накладної від 01.10.2020 № 22, а також виписку з поточного рахунку позивача з 01.10.2021 до 02.11.2021. В обґрунтування клопотань позивач посилається на те, що вказані документи не були подані одночасно з позовом, оскільки на момент звернення позивача до суду, факт повернення ТОВ Строй Опт 07.07.2021 товару на загальну суму 3590,40 грн. відповідно умов договору №1250 від 13.08.2020, визнається сторонами у справі.

Під час підготовчого засідання 29.11.2023 судом за результатами розгляду клопотання відповідача про залучення додаткових доказів поновлено строк на їх подання, долучено докази до матеріалів справи.

Також судом у підготовчому засіданні 29.11.2023 представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості надати суду заперечення на відповідь на відзив.

Судом задоволено вказане клопотання представника відповідача, у зв`язку з чим судом у підготовчому засіданні 29.11.2023 оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі №916/4145/23 на 06.12.2023. При цьому, судом протокольною ухвалою від 29.11.2023 задоволено усне клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та призначено наступне судове засідання до розгляду за участю представника позивача поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon".

Судове засідання, призначене на "06" грудня 2023, не відбулось, у зв`язку з хакерською атакою на інформаційні (автоматизовані), електронні комунікаційні мережі і ресурси Господарського суду Одеської області.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.12.2023 у справі №916/4145/23 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, призначено підготовче засідання у справі на 20.12.2023.

08.12.2023 від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. № 44088/23), в яких відповідач не погоджується з позовними вимогами, наполягаючи на тому, що обов`язок по оплаті товару у відповідача ще не виник.

Також відповідач вказує, що сторонами укладено протокол розбіжностей до спірного договору, який передбачає іншу редакцію пункту 3.7 ніж зазначає позивач, а саме: у випадку коли частина товару не була реалізованою протягом 90 днів з моменту початку сезону продажів даного виду продукції покупець має право повернути його або залишити вказаний товар на місцях реалізації (на складі для збереження до настання наступного сезону реалізації даних видів товарів. У разі повернення товару постачальник зобов`язаний протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту пред`явлення покупцем письмової вимоги, прийняти цей товар та/або замінити його. Постачальник зобов`язаний прийняти такий товар з одночасним оформленням відповідних товаросупровідних документів. Наразі відповідач зазначив, що надати вказаний протокол раніше не мав змоги, оскільки його було віднайдено в результаті проведення заходів з відновлення документів.

Поряд з цим відповідач зауважив, що, з огляду на юридичний факт тимчасової окупації та ведення бойових дій на території м. Херсон, у нього була відсутня об`єктивна можливість здійснити наведені оплати (навіть у разі надіслання позивачем вимоги), повернення товару, у зв`язку з законодавчою забороною проводити будь-які розрахунки та переміщувати товар, а також вести будь яку господарську діяльність згідно Закону «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

19.12.2023 від ТОВ Сена Плюс до суду надійшла заява про зменшення позовних вимог (вх. № 46228/23), згідно якої позивач просить стягнути 2 753 240,90 грн. основної заборгованості.

Судове засідання, призначене на "20" грудня 2023 року, не відбулось, у зв`язку з технічною несправністю, а саме: було виявлено непрацездатність системи, а також неможливістю налагодженої коректної роботи Підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС, про що було складено відповідну довідку.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.12.2023 у справі №916/4145/23 призначено підготовче засідання у справі на 22.12.2023.

21.12.2023 від позивача до суду надійшли заперечення на клопотання відповідача про залучення до матеріалів справи додану до заперечень на відповідь на відзив копію протоколу розбіжностей до договору № 1250 від 13 серпня 2020 року.

Під час підготовчого засідання 22.12.2023 представник відповідача заявив усне клопотання про поновлення строку на подачу доказу, а саме копії протоколу розбіжностей до договору № 1250 від 13 серпня 2020 року.

У підготовчому засіданні 22.12.2023 судом за результатами розгляду клопотань відповідача про залучення доказу і поновлення строку на його подачу протокольною ухвалою поновлено строк на подання доказу, долучивши доказ до матеріалів справи.

Також судом у підготовчому засіданні 22.12.2023 прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог як таку, що відповідає вимогам ч. 2, 5, 6 ст. 46 ГПК України.

Наразі у підготовчому засіданні 22.12.2023 року судом протокольною ухвалою закрито підготовче провадження у справі № 916/4145/23 та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 15 січня 2024 року о 14 год. 30 хв. Також судом протокольною ухвалою зобов`язано сторін скласти акт звірки взаєморозрахунків за спірний період та надати його до суду у строк до 10.01.2024 року. Поряд з цим судом протокольною ухвалою 22.12.2023 р. задоволено клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та призначено наступне судове засідання до розгляду за участю представника позивача поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon".

02.01.2024 від позивача до суду надійшла заява про повернення судового збору (вх. № 91/24), в якій позивач просить суд повернути надмірно сплачений судовий збір у розмірі 19357,05 грн. на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у зв`язку зі зменшенням позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми інфляційних втрат в розмірі 1 082 988,91 грн. та 3% річних в розмірі 207 481,37 грн.

10.01.2024 від позивача до суду надійшла заява про виконання ухвали суду (вх. № 1085/24) щодо складання акту звірки взаєморозрахунків між сторонами, копію якого додано до заяви разом з доказами направлення його на адресу відповідача. При цьому, в заяві позивач зазначає, що на момент подачі цієї заяви не отримав від відповідача примірника підписаного акту звірки взаєморозрахунків.

15.01.2024 від представника відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи (вх. № 1545/24), в якому заявник вказує про неможливість виконати ухвалу суду від 22.12.2023 щодо складання акту звірки взаєморозрахунків між сторонами та необхідність додаткового часу для виконання вимог ухвали суду, а також заявник зазначає, що є представником ПП «Сугой», справа стосовно якого розглядатиметься 15.01.2024 о 14 год. 00 хв. в господарському суді Одеської області.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.01.2024 у справі №916/4145/23 повернуто ТОВ Сена Плюс з державного бюджету України судовий збір в сумі 19357,05 грн.

Під час судового засідання 15.01.2024 судом задоволено заяву позивача від 10.01.2024 року та долучено до матеріалів справи акт звірки. При цьому, розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, судом оголошено протокольну ухвалу, якою відмовлено у його задоволенні, з огляду на його необґрунтованість, оскільки наведені представником відповідача обставини не унеможливлюють розгляд даної справи по суті. До того ж ті обставини, що представник відповідача представляє інтереси іншої юридичної особи - ПП «Сугой», справа стосовно якого розглядатиметься 15.01.2024 о 14 год. 00 хв. в господарському суді Одеської області, не свідчать про поважність причин неявки представника у судове засідання по даній справі, адже представником не обґрунтовано важливість участі у розгляді іншої справи, аніж у розгляді даної справи. Крім того, відповідач не був позбавлений можливості прийняти участь у розгляді даної справи через керівника Товариства або іншого представника.

Наразі, під час розгляду справи по суті у судовому засіданні 15.01.2024 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити повністю.

В судовому засіданні від 15.01.2024 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

13 серпня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Сена Плюс (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Строй Опт (покупець) було укладено договір поставки №1250, відповідно до п. 1.1 якого позивач як постачальник зобов`язується передати у власність відповідача як покупця, а останній - прийняти і сплатити товар на умовах, визначених цим договором.

Найменування (асортимент) товару, його кількість, ціна та загальна вартість товару, строки поставки узгоджуються сторонами окремо. Підставою для бухгалтерського обліку господарської операції з поставки товару є первинний документ, а саме видаткова накладна. Сторони домовились, що первинний документ підтверджує здійснення господарської операції (п. 1.2 договору).

За умовами п. 2.1 договору поставка товару здійснюється на підставі заявки покупця (в рамках специфікації), в якій повинно бути вказано асортимент замовленого покупцем товару, його кількість та необхідний термін поставки.

Згідно п. 2.5 договору базис поставки за цим договором визначається сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів Інкотермс (в редакції 2010 року), які застосовуються із урахуванням особливостей пов`язаних із внутрішньодержавним характером цього договору поставки. Поставка продукції здійснюється на умовах DDP склад покупця, за рахунок та транспортом постачальника.

В п. 3.1 договору передбачено, що прийняття товару за асортиментом, кількістю і якістю відбувається покупцем згідно з супроводжувальними документами (видаткові накладні, а також документи, що засвідчують якість товару) на момент одержання товару від постачальника. Оригінали супроводжувальних документів постачальник передає покупцю разом із товаром.

Згідно з п. 3.6 договору повернення нереалізованого товару та товару невідповідної якості відбувається силами та за рахунок постачальника.

Відповідно п. 3.7 договору, у випадку, коли частина товару не була реалізованою протягом 90 днів з моменту отримання товару, покупець має право повернути його. Постачальник зобов`язаний протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту пред`явлення покупцем письмової вимоги, прийняти цей товар та/або замінити його. Постачальник зобов`язаний прийняти такий товар з одночасним оформленням відповідних товарно-супровідних документів.

За умовами п. 4.1 договору обов`язок постачальника по передачі товару вважається виконаним в момент передачі товару покупцю, який визначається датою накладної.

Право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі або пошкодження товару, переходить до покупця з моменту одержання товару, що підтверджується підписами на видатковій накладній (п. 4.2 договору).

Згідно з п. 5.1 договору постачальник зобов`язаний передати покупцю товар, якість якого повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до якості товару. Разом з товаром постачальник зобов`язаний передати покупцю документацію, яка підтверджує якість товару, та наявність котрих передбачено вимогами чинного законодавства України.

Постачальник передає покупцю разом з товаром необхідну технічну документацію, а також документи, які підтверджують встановлення гарантійного терміну (п. 5.2 договору).

В п. 7.1 договору визначено, що ціна товару визначається згідно специфікації (видаткової накладної) постачальника. Загальна вартість кожної партії товару вказується в видаткових накладних постачальником.

Відповідно до п. 7.3 договору покупець зобов`язаний оплачувати реалізований ним товар щотижня.

Оплата товару здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений у розділі 12 даного договору (п. 7.4 договору).

В п. 7.6 договору передбачено, що датою оплати вважається дата надходження коштів на розрахунковий рахунок постачальника або інший рахунок, вказаний постачальником.

За умовами п. 7.7 договору покупець за необхідністю надає постачальнику звіт із зазначенням кількості реалізованого товару та вказує товарні залишки на дату формування звіту. Такий звіт надається покупцем у електронному вигляді засобами електронної пошти по факсу та у інший спосіб.

Згідно з п. 11.5. договору даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 13 серпня 2021. Договір підлягає автоматичній пролонгації на кожний наступний календарний рік у випадку, якщо жодна із сторін не відмовиться письмово від пролонгації не менше ніж за 14 днів до дати закінчення договору.

Наразі, в ході підготовчого провадження відповідачем разом із запереченнями на відповідь на відзив надано незасвідчену копію протоколу розбіжностей до договору № 1250 від 13 серпня 2020 року, в якій викладено редакції пункту 3.7 вказаного договору.

Поряд з цим, з огляду заперечення позивача щодо наявності такого протоколу розбіжностей до договору № 1250 від 13 серпня 2020 року, а також ненадання відповідачем оригіналу цього протоколу, суд на підставі положень ч. 6 ст. 91 ГПК України не приймає до уваги надану відповідачем незасвідчену копію протоколу розбіжностей до договору № 1250 від 13 серпня 2020 року.

За таких обставин, суд встановлює обставини спірних правовідносин, виходячи з умов вищевказаного договору без врахування протоколу розбіжностей.

Так, як вказує позивач, на виконання умов договору ТОВ Сена Плюс у період з 16.09.2020 по 23.03.2021 було передано у власність відповідача ТОВ «Строй Опт» товар на загальну суму 6107331,30 грн. відповідно до видаткових накладних: № 19 від 16.09.2020 на суму 1 133 026,50 грн.; № 51 від 01.10.2020 на суму 2 360 195,10 грн.; № 20 від 19.10.2020 на суму 89 901,12 грн.; № 21 від 19.10.2020 на суму 88 381,92 грн.; № 22 від 19.10.2020 на суму 89 901,12 грн.; № 23 від 19.10.2020 на суму 89 901,12 грн.; № 24 від 19.10.2020 на суму 89 901,12 грн.; № 25 від 19.10.2020 на суму 87 756,12 грн.; № 26 від 19.10.2020 на суму 87 366,48 грн.; № 27 від 19.10.2020 на суму 84 043,88 грн.; № 28 від 19.10.2020 на суму 89 369,52 грн.; № 29 від 19.10.2020 на суму 85 912,32 грн.; № 30 від 19.10.2020 на суму 87 143,76 грн.; № 31 від 19.10.2020 на суму 84 703,56 грн.; № 32 від 19.10.2020 на суму 85 305,06 грн.; № 33 від 19.10.2020 на суму 85 898,16 грн.; № 34 від 19.10.2020 на суму 82 722,30 грн.; № 35 від 19.10.2020 на суму 81 573,54 грн.; № 36 від 19.10.2020 на суму 81 060,72 грн.; № 37 від 19.10.2020 на суму 81 060,72 грн.; № 38 від 19.10.2020 на суму 40 986,00 грн.; № 39 від 19.10.2020 на суму 80 745,12 грн.; № 40 від 19.10.2020 на суму 38 796,18 грн.; № 41 від 19.10.2020 на суму 60 188,04 грн.; № 42 від 19.10.2020 на суму 59 738,22 грн.; № 43 від 19.10.2020 на суму 39 857,64 грн.; № 44 від 19.10.2020 на суму 38 614,14 грн.; № 45 від 19.10.2020 на суму 26 213,46 грн.; № 46 від 19.10.2020 на суму 25 562,74 грн.; № 47 від 19.10.2020 на суму 25 626,42 грн.; № 48 від 19.10.2020 на суму 25 626,42 грн.; № 49 від 19.10.2020 на суму 25 532,10 грн.; № 52 від 19.10.2020 на суму 25 111,38 грн.; № 53 від 19.10.2020 на суму 147 523,20 грн.; № 66 від 19.10.2020 на суму 2 103,60 грн.; № 77 від 01.12.2020 на суму 83 142,00 грн.; № 2 від 23.03.2021 на суму 316 850,70 грн. Натомість, за ствердженнями позивача, відповідачем на користь позивача було сплачено за товар лише суму в розмірі 3 354 090,40 грн., у зв`язку з чим у відповідача існує заборгованість за поставлений товару в розмірі 2 753 240,90 грн., що заявлена до стягнення.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, вищевказаний договір поставки є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання його сторонами.

У відповідності до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Так, у відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

За положеннями ч. 2 ст. 664 Цивільного кодексу України, якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Згідно зі ст. 689 ЦК покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до умов розділу 2 договору поставка товару здійснюється на умовах DDP -склад покупця у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів „Інкотермс (в редакції 2010 року) за рахунок та транспортом постачальника.

Преамбула умов DDP Міжнародних правил тлумаченню Термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року (поставка з оплатою мита) встановлює наступне: термін "поставка зі сплатою мита" означає, що продавець надасть товар, який пройшов митне очищення імпорту та без розвантаження з прибулого транспортного засобу у розпорядження покупця в названому місці призначення.

Термін "поставка зі сплатою мита" означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару, який пройшов митне очищення для імпорту, без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов`язані з доставкою товару до цього місця, включаючи (у відповідних випадках) будь-які "мита" (під словом "мито" тут розуміється відповідальність за виконання та ризики виконання дій з проходження митних процедур, а також оплата витрат митного очищення, податків, митних і інших зборів) на імпорт до країни призначення.

Отже, за вказаними умовами позивач як постачальник зобов`язався доставити товар на вказаний відповідачем склад.

Як свідчать матеріали справи, позивачем у період з 16.09.2020 по 01.12.2020 було поставлено на склад ТОВ «Строй Опт» (адреса: Херсонська область, м. Херсон, вул. Кольцова, буд. 57) товар (прикраси для ялинок і т.п.) на загальну суму 5 790 480,60 грн. відповідно до видаткових накладних: № 19 від 16.09.2020 на суму 1 133 026,50 грн.; № 51 від 01.10.2020 на суму 2 360 195,10 грн.; № 20 від 19.10.2020 на суму 89 901,12 грн.; № 21 від 19.10.2020 на суму 88 381,92 грн.; № 22 від 19.10.2020 на суму 89 901,12 грн.; № 23 від 19.10.2020 на суму 89 901,12 грн.; № 24 від 19.10.2020 на суму 89 901,12 грн.; № 25 від 19.10.2020 на суму 87 756,12 грн.; № 26 від 19.10.2020 на суму 87 366,48 грн.; № 27 від 19.10.2020 на суму 84 043,68 грн.; № 28 від 19.10.2020 на суму 89 369,52 грн.; № 29 від 19.10.2020 на суму 85 912,32 грн.; № 30 від 19.10.2020 на суму 87 143,76 грн.; № 31 від 19.10.2020 на суму 84 703,56 грн.; № 32 від 19.10.2020 на суму 85 305,06 грн.; № 33 від 19.10.2020 на суму 85 898,16 грн.; № 34 від 19.10.2020 на суму 82 722,30 грн.; № 35 від 19.10.2020 на суму 81 573,54 грн.; № 36 від 19.10.2020 на суму 81 060,72 грн.; № 37 від 19.10.2020 на суму 81 060,72 грн.; № 38 від 19.10.2020 на суму 40 986,00 грн.; № 39 від 19.10.2020 на суму 80 745,12 грн.; № 40 від 19.10.2020 на суму 38 796,18 грн.; № 41 від 19.10.2020 на суму 60 188,04 грн.; № 42 від 19.10.2020 на суму 59 738,22 грн.; № 43 від 19.10.2020 на суму 39 857,64 грн.; № 44 від 19.10.2020 на суму 38 614,14 грн.; № 45 від 19.10.2020 на суму 26 213,46 грн.; № 46 від 19.10.2020 на суму 25 552,74 грн.; № 47 від 19.10.2020 на суму 25 626,42 грн.; № 48 від 19.10.2020 на суму 25 626,42 грн.; № 49 від 19.10.2020 на суму 25 532,10 грн.; № 52 від 19.10.2020 на суму 25 111,38 грн.; № 53 від 19.10.2020 на суму 147 523,20 грн.; № 66 від 19.10.2020 на суму 2 103,60 грн.; № 77 від 01.12.2020 на суму 83 142,00 грн., копії яких містяться в матеріалах справи.

При цьому, як свідчать матеріали справи, поставлений позивачем товар було отримано покупцем директором ТОВ «Строй Опт» Южбабенко В.І. без зауважень, що вбачається з підпису вказаної особи на вказаних вище видаткових накладних.

Факт транспортування позивачем вказаного товару підтверджується також наявними в матеріалах справи засвідченими копіями товарно-транспортних накладних № Р19 від 16.09.2020 на суму 1 133 026,50 грн.; № P51 від 01.10.2020 на суму 2 360 195,10 грн.; № P20 від 19.10.2020 на суму 2 078 700,30 грн.; № P53 від 19.10.2020 на суму 147 523,20 грн.; № Р77 від 01.12.2020 на суму 83 142,00 грн., на яких міститься підпис відповідальної особи ТОВ «Строй Опт» про отримання товару.

Отже, з урахуванням наведеного та враховуючи умови договору щодо моменту передачі товару, суд доходить висновку про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за спірним договором щодо поставки товару згідно вищевказаних видаткових накладних за вересень, жовтень і грудень 2020 року на загальну суму 5 790 480,60 грн.

Стосовно наданого позивачем оригіналу видаткової накладної № 2 від 23.03.2021 щодо поставки товару - корзин з лози на суму 316 850,70 грн., суд зазначає, що хоча така накладна не містить підпису відповідальної особи ТОВ «Строй Опт» про отримання товару, проте відповідачем визнається факт поставки вказаного товару в акті звірки взаємних розрахунків за період 01.03.2021-06.07.2021 між ТОВ «Сена Плюс» і ТОВ «Строй Опт» за договором поставки № 1250 від 13.08.2020, який підписано представниками обох сторін.

Так, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.12.2020 у справі № 916/499/20 при дослідженні питання щодо використання акту звірки взаєморозрахунків як доказу господарської операції зазначено, відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим, а лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Він відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій (поставки, надання послуг тощо), оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.04.2018р. у справі № 905/1198/17; від 24.10.2018р. у справі № 905/3062/17; від 05.03.2019р. у справі № 910/1389/18 та від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17). Разом із тим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

В свою чергу, враховуючи те, що акт звірки взаєморозрахунків взаємних розрахунків за період 01.03.2021-06.07.2021 між ТОВ «Сена Плюс» і ТОВ «Строй Опт» по спірному договору підписано уповноваженою особою боржника (відповідача) директором Товариства Южбабенко В.І. та скріплено печаткою відповідача, а також вказаний акт містить посилання на видаткову накладну № 2 від 23.03.2021, суд дійшов висновку, що з огляду на визнання сторонами вказаної поставки товару, відповідно, факт щодо поставки позивачем вказаного товару у березні 2021 року не підлягає доказуванню з огляду на положення ч. 1 ст. 75 ГПК України.

Відтак, суд доходить висновку, що загальна сума поставленого товару позивачем товару в межах спірного договору № 1250 від 13.08.2020 становить 6 107 331,30 грн. (5790480,60 грн. + 316 850,70 грн.).

Поряд з цим, як вбачається з наявних в матеріалах справи виписок по рахунку позивача в АТ «Таскомбанк» за період з 23.11.2020 по 02.11.2021 та за період з 01.10.2021 по 01.11.2021, а також наданих відповідачем копій платіжних інструкцій за період з 05.10.2021 по 16.02.2022, за поставлений позивачем за вищевказаними видатковими накладними по договору № 1250 відповідач сплатив всього 3 350 500,00 грн. згідно платіжних інструкцій: № 400 від 23.11.2020 на суму 40 000,00 грн., № 291 від 30.11.2020 на суму 54 000,00 грн., № 323 від 07.12.2020 на суму 70 000,00 грн., № 312 від 14.12.2020 на суму 190 000,00 грн., № 169 від 22.12.2020 на суму 350 000,00, № 27 від 29.12.2020 на суму 430 000,00 грн., № 141 від 19.01.2021 на суму 650 000,00 грн., № 20 від 28.01.2021 на суму 300 000,00 грн., № 45 від 03.02.2021 на суму 200 000,00 грн., № 327 від 09.02.2021 на суму 110 000,00 грн., № 207 від 22.02.2021 на суму 150 000,00 грн., № 138 від 02.03.2021 на суму 60 000,00 грн., № 178 від 09.03.2021 на суму 120 000,00 грн., № 280 від 16.03.2021 на суму 35 000,00 грн., № 64 від 23.03.2021 на суму 40 000,00 грн., № 136 від 30.03.2021 на суму 20 000,00 грн., № 43 від 05.04.2021 на суму 5 000,00 грн., № 55 від 14.04.2021 на суму 5 000,00 грн., № 97 від 19.04.2021 на суму 5 000,00 грн., № 83 від 27.04.2021 на суму 10 000,00 грн., № 224 від 11.05.2021 на суму 20 000,00 грн., № 89 від 17.05.2021 на суму 5 000,00 грн., № 61 від 14.06.2021 на суму 2 500,00 грн., № 170 від 21.06.2021 на суму 2 000,00 грн., № 337 від 20.07.2021 на суму 2 000,00 грн., № 68 від 03.08.2021 на суму 2 000,00 грн., № 49 від 05.10.2021 на суму 3 000,00 грн., № 68 від 11.10.2021 на суму 4 000,00 грн., № 179 від 20.10.2021 на суму 2 000,00 грн., № 47 від 02.11.2021 на суму 2 000,00 грн., № 259 від 09.11.2021 на суму 2 000,00 грн., № 147 від 16.11.2021 на суму 5 000,00 грн., № 1611 від 23.11.2021 на суму 5 000,00 грн., № 301 від 30.11.2021 на суму 15 000,00 грн., № 43 від 07.12.2021 на суму 15 000,00 грн., № 39 від 14.12.2021 на суму 35 000,00 грн., № 26 від 21.12.2021 на суму 25 000,00 грн., № 2 від 12.01.2022 на суму 150 000,00 грн., № 149 від 18.01.2022 на суму 50 000,00 грн., № 6776 від 24.01.2022 на суму 50 000,00 грн., № 7 від 02.02.2022 на суму 55 000,00 грн., № 1025 від 09.02.2022 на суму 35 000,00 грн., № 23 від 16.02.2022 на суму 20 000,00 грн. Вказані обставини не заперечуються сторонами.

З наведеного випливає, що відповідачем було повністю оплачено поставлений товар по видатковій накладній № 19 від 16.09.2020 на суму 1 133 026,50 грн., а також частково сплачено товар в сумі 2 217 473,50 грн. (3 350 500,00 грн. 1 133 026,50 грн.) по видатковій накладній № 51 від 01.10.2020 на суму 2 360 195,10 грн. При цьому, як з`ясовано судом та визнається сторонами, відповідачем 07.07.2021 було частково повернуто товар позивачу на суму 627,00 грн. та 2 963,40 грн., що відображено в акті звірки взаємних розрахунків за період 07.07.2021-06.08.2021, який підписано представниками обох сторін.

Відтак, несплаченим залишився товар на суму 2 753 240,90 грн. (6 107 331,30 грн. 1 133 026,50 грн. 2 217 473,50 грн. 627,00 грн. 2 963,40 грн.), у т.ч. по видатковим накладним:

- від 01.10.2020 року № 51 в сумі 139 131,20 грн. (2 360 195,10 грн. поставлено 2 217 473,50 грн. сплачено 627 грн. повернуто 2 963,40 грн.),

- від 19.10.2020 року в загальній сумі 2 214 117,00 грн. (а саме: № 20 від 19.10.2020 в сумі 89 901,12 грн.; № 21 від 19.10.2020 в сумі 88 381,92 грн.; № 22 від 19.10.2020 в сумі 89 901,12 грн.; № 23 від 19.10.2020 в сумі 89 901,12 грн.; № 24 від 19.10.2020 в сумі 89 901,12 грн.; № 25 від 19.10.2020 в сумі 87 756,12 грн.; № 26 від 19.10.2020 в сумі 87 366,48 грн.; № 27 від 19.10.2020 в сумі 84 043,68 грн.; № 28 від 19.10.2020 в сумі 89 369,52 грн.; № 29 від 19.10.2020 в сумі 85 912,32 грн.; № 30 від 19.10.2020 в сумі 87 143,76 грн.; № 31 від 19.10.2020 в сумі 84 703,56 грн.; № 32 від 19.10.2020 в сумі 85 305,06 грн.; № 33 від 19.10.2020 в сумі 85 898,16 грн.; № 34 від 19.10.2020 в сумі 82 722,30 грн.; № 35 від 19.10.2020 в сумі 81 573,54 грн.; № 36 від 19.10.2020 в сумі 81 060,72 грн.; № 37 від 19.10.2020 в сумі 81 060,72 грн.; № 38 від 19.10.2020 в суму 40 986,00 грн.; № 39 від 19.10.2020 в сумі 80 745,12 грн.; № 40 від 19.10.2020 в сумі 38 796,18 грн.; № 41 від 19.10.2020 в сумі 60 188,04 грн.; № 42 від 19.10.2020 в сумі 59 738,22 грн.; № 43 від 19.10.2020 в сумі 39 857,64 грн.; № 44 від 19.10.2020 в сумі 38 614,14 грн.; № 45 від 19.10.2020 в сумі 26 213,46 грн.; № 46 від 19.10.2020 в сумі 25 552,74 грн.; № 47 від 19.10.2020 в сумі 25 626,42 грн.; № 48 від 19.10.2020 в сумі 25 626,42 грн.; № 49 від 19.10.2020 в сумі 25 532,10 грн.; № 52 від 19.10.2020 в сумі 25 111,38 грн.; № 53 від 19.10.2020 в сумі 147 523,20 грн.; № 66 від 19.10.2020 в сумі 2 103,60 грн.;

- від 01.12.2020 № 77 - в сумі 83 142,00 грн;

- від 23.03.2021 № 2 - в сумі 316 850,70 грн.

Крім того, слід зазначити, що в акті звірки взаємних розрахунків між сторонами по спірному договору за період 07.07.2021-06.08.2021 відповідач визнав, що станом на 06.08.2021 року заборгованість ТОВ «Строй Опт» перед ТОВ «Сена Плюс» складає 3 226 240,90 грн. Як вже зазначалось вище, під час розгляду справи відповідачем були надані до суду платіжні інструкції за період з 05.10.2021 по 16.02.2022 на загальну суму 473 000,00 грн. Відтак, з наведеного також випливає, що згідно даних відповідача заборгованість останнього перед позивачем за спірним договором складає 2 753 240,90 грн. (3 226 240,90 грн. 473 000,00 грн.).

Водночас, відповідачем не заперечується факт отримання від позивача товару на суму 6 107 331,30 грн. за вищевказаними видатковими накладними за вересень-грудень 2020 року та березень 2021 року, а також факт того, що сума несплаченого товару за вищенаведеними видатковими накладними становить 2 753 240,90 грн. Між тим, відповідач в обґрунтування своїх заперечень на позов стверджує, що поставлений позивачем товар за спірними видатковими накладними є нереалізованим, тому зобов`язання відповідача по оплаті за реалізований товар згідно пункту 7.3 договору поставки ще не наступили, оскільки не було факту реалізації товару. Також відповідач з посиланням п. 10.1-.10.3 договору вважає, що обставини введення в Україні воєнного стану відстрочують строк виконання відповідачем своїх зобов`язань за цим договором на час дії вказаного стану.

Щодо строку оплати вказаного товару суд зауважує про таке.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

В свою чергу отримання покупцем поставленого з боку позивача товару є підставою виникнення у відповідача зобов`язання оплатити поставлений товар відповідно до умов договору поставки та вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом, обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.

За умовами п.7.3 договору відповідач зобов`язався сплачувати реалізований ним товар щотижня.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України). Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу (відповідна позиція наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі N 902/417/18 (пункти 8.20-8.21)).

Сторони не можуть врегулювати свої відносини (визначити взаємні права та обов`язки) у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору (справедливість, добросовісність, розумність). Домовленість сторін договору про врегулювання своїх відносин всупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення (відповідна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі N 902/417/18 (пункт 8.33)).

За змістом статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За положеннями частин другої статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Так, сторонами по справі у спірному договорі встановлено обов`язок покупця (відповідача) здійснити оплату реалізованого товару щотижня. Тобто, в даному випадку оплата товару пов`язана з настанням події (реалізація відповідачем товару), що залежить від волі відповідача.

Згідно з абзацом другим частини першої статті 530 ЦК України зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вказано у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 04.04.2023 у справі № 916/1349/21, вказану норму (абз. 2 ч. 1 ст. 530 ЦК) необхідно застосовувати (тлумачити) у взаємозв`язку з загальними положеннями частини другої статті 251, частини другої статті 252 ЦК України, які визначають, що терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Те, що при визначенні строку (терміну) виконання зобов`язання судам необхідно враховувати загальні положення ЦК України про порядок визначення та обчислення строків (термінів), зокрема, щодо початку і закінчення строку (терміну), а також умови вчиненого сторонами спору правочину, на підставі якого виникло зобов`язання, вказувала також об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Відповідно до лексичного значення словосполучення "неминуче має настати" означає як те, що обов`язково та безумовно має відбутися.

За змістом норми частини першої статті 530 ЦК України у взаємозв`язку з частиною другою статті 251, частиною другою статті 252 цього Кодексу, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, у разі визначення терміну виконання зобов`язання з вказівкою на майбутню подію нею може бути визнана лише та подія, неминучість якої є безумовна. Якщо юридичні наслідки мають певну ступінь вірогідності настання, то має місце не існування часової категорії у вигляді терміну, а умова.

В даному випадку застосування норми частини першої статті 530 ЦК України до встановлених судом обставин справи дає підстави для висновку, що у договорі поставки № 374 термін виконання відповідачем обов`язку по оплаті не встановлений, оскільки здійснення оплати обумовлено реалізацією товару, тобто вчиненням певних дій, що з огляду на обставини справи не є подією, яка неминуче має настати.

Отже, у розмінні статті 530 ЦК України термін виконання відповідачем обов`язку щодо оплати товару не був встановлений у спірному договорі поставки № 374.

Наразі суд вважає безпідставними доводи відповідача в обґрунтування своїх заперечень на позов про те, що зобов`язання відповідача по оплаті за реалізований товар згідно пункту 7.3 договору поставки ще не наступили, оскільки не було факту реалізації товару. Вказані положення п.7.3 договору стосовно того, що покупець зобов`язаний оплачувати реалізований ним товар щотижня, не створює підстав вважати, що обов`язковою умовою оплати отриманого товару є його реалізація відповідачем.

Адже спірний договір поставки, який відноситься до договору купівлі-продажу, є взаємно зобов`язуючим, тобто кожна сторона має права та обов`язки. Те, що в договорі передбачено оплата реалізованого товару (обставина, що зумовлює виникнення у покупця обов`язку здійснити оплату), а звіт про реалізацію товару надається покупцем на вимогу постачальника, що є його правом, не свідчить про те, що визначена сторонами умова оплати товару (подія) залежить від настання певних обставин за наявності волі зобов`язаної сторони, але не містить такої ознаки, як неминучість її настання.

Також суд вважає, що не погоджена сторонами умова про оплату й строком виконання зобов`язання, який визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами за положеннями ч. 1 ст. 252 ЦК України.

З огляду на викладене та обставини справи (тривалі відносини між сторонами, подальша поведінка сторін після введення в Україні воєнного стану, зокрема: подальша поставка товару і здійснення оплати відповідачем), суд вважає, що у спірних правовідносинах кредитор має право вимагати виконання зобов`язання у будь-який час за правилами частини другої статті 530 ЦК України, а боржник повинен був виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 04.04.2023 у справі № 916/1349/21 вказано, що домовленість сторін про врегулювання своїх відносин у спосіб, який не дає змоги визначити цей строк у значенні цих понять, що наведено у статтях 251, 252 ЦК України, не матиме наслідком недійсності відповідної частини договору, оскільки у такому разі слід виходити з того, що сторони не використали можливість визначити строк (термін) на власний розсуд, а відповідна умова є непогодженою. Тому у спірних правовідносинах застосовуються загальні положення статті 530 ЦК України, що встановлює строк (термін) виконання зобов`язання у випадках, коли його не встановлено договором, з урахуванням вимог інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). Обираючи варіант реалізації розсуду суду, слід керуватися визначеним частиною першою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Реалізація повноважень із суддівського розсуду має спрямовуватися на вибір оптимального варіанту розв`язання спірного правового питання, пошук необхідної правової норми, її розуміння та інтерпретацію, справедливе вирішення спору відповідно до встановлених судами обставин кожної конкретної справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі N 910/12876/19 (пункт 7.11)). Тлумачення змісту договору не може бути таким, що призводитиме до неможливості виконання договірного зобов`язання взагалі і ніколи (постанова Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі N 740/2904/17 (провадження N 61-15352св20), від 12 січня 2022 року N 754/4475/19 (провадження N 61-5491св21)).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З огляду на те, що положеннями ч. 2 ст. 530 ЦК України не визначено форму пред`явлення вимоги кредитором, відповідно останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/10958/19, яка судом враховується згідно ч. 4 ст. 236 ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю Сена Плюс звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Строй Опт про стягнення заборгованості за договором поставки від 13.08.2020 №1250 19.09.2023, про що свідчить відбиток календарного штампу Укрпошти на описі вкладення у цінний лист поштового відправлення щодо надіслання зазначеного позову до суду. У той же день, 19.09.2023 копія позовної заяви була направлена позивачем на адресу відповідача, про що свідчить накладна Укрпошти від 19.09.2023 з номером поштового відправлення 3301000802213 та фіскальний чек Укрпошти від 19.09.2023 з описом вкладення у цінний лист до вказаного поштового відправлення.

За загальним правилом, днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Так, в даному випадку відповідач повинен був здійснити оплату за отриманий товар за видатковими накладними на суму, що заявлена до стягнення, у семиденний строк з дня отримання від позивача копії позовної заяви. При цьому, згідно інформації з сайту Укрпошти по трекінгу за номером 3301000802213 поштове відправлення (73003, м. Херсон, вул. Шенгелія, 3-А) було повернуто відправнику 05.10.2023 за зворотною адресою за закінченням встановленого терміну зберігання. Отже, вказане відправлення не було вручено відповідачу. В свою чергу суд зауважує, що в даному випадку за договором поставки від 13.08.2020 №1250 є 05.10.2023 (внесення Укрпоштою інформації про неможливість вручення відправлення).

Проте, як встановлено судом, відповідач не здійснив оплату товару за видатковими накладними на стягувану суму, що є предметом спору.

Між тим, невиконання відповідачем обов`язку по оплаті товару є порушенням прийнятого на себе зобов`язання.

При цьому, судом критично оцінюються доводи відповідача з посиланням на п. 10.1-.10.3 договору про те, обставини введення в Україні воєнного стану відстрочують строк виконання відповідачем своїх зобов`язань за цим договором на час дії вказаного стану.

Так, в п. 10.1 договору сторони погодили, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань по даному договору, якщо це невиконання виявилось наслідком обставин непереборної сили, яка сторона не може передбачити або запобігти (пожежа, затоплення, бастування, терористичний акт та інші обставини, які знаходяться поза контролем сторін, що перешкоджають виконанню зобов`язань по даному договору), які з`явились після укладення даного договору.

В п. 10.2 договору передбачено, що у випадку настання обставин, передбачених п.10.1, строк виконання стороною своїх зобов`язань по даному договору переноситься відповідно часу, на протязі якого діють ці обставини та їх наслідки. У випадку якщо форс-мажорні обставини настали і діють більше ніж 6 (шість) місяць, будь-яка зі сторін має право у односторонньому порядку розірвати даний договір (п. 10.2 договору).

Згідно п. 10.3 договору достатнім підтвердженням настання форс-мажорних обставин є довідка Торгово-промислової палати регіону фактичного місцезнаходження відповідної сторони.

Щодо обставин форс-мажору судом враховано, що 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України N 64/2022 введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому було продовжено.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені ст. 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" (п. 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року N 64 "Про введення воєнного стану в Україні").

Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на своєму сайті в мережі Інтернет розмістила лист N 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, що адресований "Всім кого це стосується", згідно якого на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно (ч. 1).

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ч. 2).

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України).

Також, суд враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.01.2022 у справі N 904/3886/21, який зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд й у постанові від 16.07.2019 в справі N 917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 25.04.2022 N 75 (у редакції наказу Мінреінтеграції від 28.04.2022 N 80) року було затверджено Перелік територіальних громад, що розташовані в районах проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), до якого увійшла й Херсонська міська територіальна громада (станом на квітень 2022 року).

Згідно розділу ІІ Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22.12.2022 № 309 „Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією Херсонська міська територіальна громада перебувала в окупації з 01.03.2022 по 11.11.2022. Також в розділі І вказаного Наказу № 309 визначено території, на яких ведуться (велися) бойові дії, серед яких значиться Херсонська міська територіальна громада як територія, на якій ведуться бойові дії з 11.11.2022 і до теперішнього часу.

Між тим, слід зазначити, що заявлена до стягнення сума заборгованості - це сума за товар, поставлений ще у жовтні-грудні 2020 року та у березні 2021 року, тобто, зобов`язання відповідача з оплати вказаного товару по договору виникло майже за рік до настання вказаних обставин, на які відповідач посилається, як на форс-мажор. При цьому, відповідачем не доведено неможливість виконання зобов`язання з оплати товару на протязі року до настання вказаних обставин, на які відповідач посилається як на форс-мажор, а також вже після звернення позивача до відповідача з позовними вимогами про сплату заборгованості.

В даному випадку суд вважає, що ті обставини, що за поставлений позивачем товар у жовтні-грудні 2020 року та у березні 2021 року граничний термін оплати припав на момент пред`явлення позивачем вимоги про оплату у вересні 2023 року, не обумовлює відстрочення виконання відповідачем зобов`язань з оплати товару, і останнім не доведено, що обставини форс-мажору, на які зроблено посилання, унеможливили виконання зобов`язань перед позивачем за спірним договором на протязі майже 3 років, починаючи з жовтня 2020 року.

Так, з огляду на вказані положення договору, суд доходить висновку про відсутність підстав для застосування положень про форс-мажорні обставини, у даному випадку задля відстрочення відповідачу строку виконання зобов`язань з оплати товару за спірним договором.

При цьому, судом критично оцінюються посилання відповідача те, що у останнього не було можливості повернути товар або сплатити його вартість під час перебування міста Херсон в окупації. Адже умови п. 3.7 договору визначають, що покупець має право повернути товар, який не був реалізований протягом 90 днів з моменту отримання товару, але таке право позивача мало бути реалізовано одразу після спливу вказаних 90 днів, а не через необмежений час, як помилково вважає відповідач. До того ж доказів звернення відповідача до позивача з письмовою вимогою стосовно повернення товару, як це передбачено п. 3.7 договору, на протязі майже одного року до введення в Україні військового стану матеріали справи не містять.

Отже, невиконання зобов`язання або виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несплата відповідачем вартості поставленого товару) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов`язання, зокрема з боку відповідача.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Разом з тим у постанові від 29.06.2021 у справі № 910/2842/20 Верховний Суд зазначив, що згідно з пунктом 5 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та абзацом 6 частини 2 статті 20 Господарського кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі. Отже, суд вправі задовольнити позов про спонукання виконати умови договору лише в разі, якщо встановить, що у особи такий обов`язок наявний, але вона ухилилася від його виконання. При цьому, у справі має бути доведено наявність відповідного правовідношення, а саме прямого законодавчого обов`язку відповідача щодо виконання договору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2019р. по справі №910/16744/17 вказала, що такий спосіб захисту як примусове виконання обов`язку в натурі застосовується у зобов`язальних правовідносинах у випадках, коли особа має виконати зобов`язання на користь позивача, але відмовляється від виконання останнього чи уникає його. Примусове виконання обов`язку в натурі має наслідком імперативне присудження за рішенням суду (стягнення, витребування тощо), і не спрямоване на підсилення існуючого зобов`язання, яке не виконується, способом його відтворення в резолютивній частині рішення суду аналогічно тому, як воно було унормовано сторонами у договорі.

Таким чином, суд доходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 2 753 240,90 грн. за укладеним договором поставки № 1250 від 13.08.2020, що цілком відповідає такому способу захисту цивільних прав та інтересів позивача як примусове виконання обов`язку в натурі.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Разом з тим суд зауважує, що при наданні оцінки всім доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Вирішуючи питання щодо доцільності надання правової оцінки іншим доводам сторін, суд виходить з того, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у цій справі як джерело права.

Відтак, решті доводам учасників справи суд не вбачає підстав надавати оцінку, оскільки вони не впливають на вищенаведені висновки суду про наявність підстав для задоволення позову щодо стягнення суми заборгованості.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі повного, всебічного та безпосереднього дослідження наявних в матеріалах справи доказів сукупності з урахуванням всіх обставин справи, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Сена Плюс, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача на користь позивача 2 753 240,90 грн. заборгованості.

Приймаючи до уваги задоволення позовних вимог, понесені позивачем витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Сена Плюс задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Строй Опт (73000, м. Херсон, вул. Шенгелія, буд. 3-А; код ЄДРПОУ 41481333) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сена Плюс (78665, Івано-Франківська область, Косівський район, смт. Кути, вул. Тиха, буд. 22, код ЄДРПОУ 43129344) 2 753 240 (два мільйона сімсот п`ятдесят три тисячі двісті сорок) грн. 90 коп. основної заборгованості, 41 298 (сорок одна тисяча двісті дев`яносто вісім) грн 61 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст. 256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 18 січня 2024 р.

Суддя Ю.І. Мостепаненко