Рішення

від 19.01.2024 по справі 916/4908/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/4908/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю САН ЕКСІМ

до Товариства з обмеженою відповідальністю АВАНГАРД-ОПТ

про стягнення 884924,98 грн

До суду через підсистему Електронний суд надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "САН ЕКСІМ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАНГАРД-ОПТ" про стягнення 884924,98 грн заборгованості за договором поставки № 142 від 14.06.2021, з яких - 672568,41 грн основного боргу, 167681,44грн пені, 19790,09 грн 3% річних та 24885,04грн інфляційних.

Ухвалою від 14.11.2023 позовну заяву залишено без руху, оскільки позивачем не зазначено попереднього розміру судових витрат.

16.11.2023 через підсистему Електронний суд позивач надав докази усунення недоліків позовної заяви, зазначивши, що судові витрати його складаються лише із судового збору.

Ухвалою від 20.11.2023 суд відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без призначення засідання. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву та заяв з процесуальних питань (в разі наявності) - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідач отримав ухвалу 20.11.2023 в електронному кабінеті, що підтверджується довідкою суду.

19.12.2023 через підсистему Електронний суд від представника відповідача - адвоката Лакотош Д.В. надійшла заява про надання доступу до електронної справи, яке судом задоволено.

Ухвалою від 20.12.2023 суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

09.01.2024 відповідач через підсистему Електронний суд подав відзив, яким просить відмовити в задоволенні позову, а також просить відновити процесуальні строки для надання відзиву, посилаючись на те, що до сих пір не отримав ухвалу про відкриття провадження в паперовому вигляді.

Крім того, неможливість подати відзив зумовлена відсутністю документації, спричиненої захопленням підприємства збройними формуваннями країни агресора, а також обстрілами, внаслідок чого відсутній доступ до документації, бухгалтерських реєстрів та необхідністю відновити наведені документи, регістри. На підтвердження зазначеного відповідач надав лист СБУ від 09.11.2022 про відкриття кримінального провадження за фактом заволодіння підприємством відповідача, а також акти про пожежі від 14.12.2022 та 03.02.2023 року і 18.05.2023 на складі відповідача.

Суд зауважує, що відповідно до ст. 6 ГПК України всі юридичні особи мають зареєструвати електронні кабінети.

Відповідач має електронний кабінет.

З огляду на викладене, відповідно до ст. 6 ГПК України, особі, яка зареєструвала електронний кабінет, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи.

Крім того, всі судові рішення розміщені в мережі Інтернет на сайті . Тобто, кожен може ознайомитись зі змістом судових рішень.

Таким чином, суд відхиляє посилання відповідача на те, що він не отримав ухвалу в паперовому вигляді.

Згідно з ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про поважність причин пропуску строку для подання відзиву та необхідність поновити строк для подання відзиву.

У відзиві відповідач посилається на те, що відповідно до п. 7.3 договору відповідач має оплачувати реалізований ним товар щотижня, але позивачем не надано доказів того, що відповідач реалізував товар, у зв`язку з чим обов`язок оплати відсутній.

Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до п. 7.7 договору покупець за необхідності надає постачальнику звіт із зазначення кількості реалізованого товару та вказує товарні залишки, але позивач не звертався до відповідача для надання звітів з продажу товару.

До того ж, відповідач зазначає, що не отримував від позивача вимоги про оплати товару; відповідно до п. 8.1-8.2 договору строк виконання зобов`язань продовжується на строк дії форс-мажорних обставин; згідно з частково відновленими даними відповідача оплата товару була призупинена відповідно до п. 8.4 договору у зв`язку з невірно-складеними товарно-супровідними документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.

Дослідивши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

14.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "САН ЕКСІМ" (позивач, постачальник) та до Товариством з обмеженою відповідальністю "АВАНГАРД-ОПТ" (відповідач, покупець) укладено договір поставки № 142 з протоколом розбіжностей, за умовами якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити товар на умовах цього договору (п. 1.1).

Найменування (асортимент) товару, його кількість, ціна та загальна вартість товару, строки поставки узгоджуються сторонами окремо. Підставою для бухгалтерського обліку господарської операції з поставки товару є первинний документ, а саме - видаткова накладна. Сторони домовились, що первинний документ підтверджує здійснення господарської операції (п. 1.2).

Відповідно до п. 3.7, в редакції протоколу розбіжностей до договору, у випадку, коли частина товару не була реалізованою протягом 90 днів з моменту отримання товару, покупець має право повернути його. Постачальник зобов`язаний протягом 14 календарних днів з моменту пред`явлення покупцем вимоги прийняти цей товар та/або замінити його. Постачальник зобов`язаний прийняти товар за умови збереження його якісних властивостей, товарного виду, непошкодженої упаковки, технічної документації.

Згідно з п. 11.5 договору, його строк з моменту підписання і по 31.12.2021. Якщо жодна із сторін за 14 днів до закінчення строку письмово не відмовиться від пролонгації, то договір є автоматично пролонгованим на кожний наступний календарний рік.

Пунктом 7.3 договору передбачено, що покупець зобов`язаний оплачувати реалізований ним товар щотижня. Покупець за необхідності надає постачальнику звіт і зазначенням кількості реалізованого товару та вказує товарні залишки на дату формування звіту. Такий звіт надається покупцем у електронному вигляді засобами електронної пошти, по факсу та в інший спосіб (п. 7.7).

Згідно з п. 8.4 договору у разі невірно складених товарно-супровідних документів, встановлених діючим законодавством, або їх відсутності, покупець має право затримати оплату товару, поставленого раніше, до моменту отримання виправлених супровідних документів.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1332346,23 грн, на підтвердження чого позивачем надані копії наступних видаткових накладних:

від 23.09.2021 на суму 545922,48грн,

від 01.10.2021 на суму 286769,70 грн,

від 09.11.2021 на суму 440180,33грн,

від 18.11.2021 на суму 34898,32грн,

від 14.12.2021 на суму 24575,40грн.

Також на підтвердження поставки позивачем надані копії товарно-транспортних накладних .

Відповідачем було підписано акт звірки розрахунків за договором поставки № 142 від 14.06.2021, в якому зазначено, що його заборгованість перед позивачем станом на 16.11.2021 становить 1266564,28грн (див. на звороті а.с. 25).

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 цього Закону визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Крім того, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити як назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в України").

Згідно з абз. 1 п. 2.5. Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.95 № 88, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Надані позивачем вищезазначені видаткові накладні підписані обома сторонами та скріплені їх печатками.

З огляду на викладене, вищезазначені видаткові накладні відповідають вимогам до первинних бухгалтерських документів.

Відтак, у відповідача виник обов`язок з проведення розрахунку за відпущений позивачем товар.

Таким чином, суд відхиляє посилання відповідача, на те, що згідно з частково відновленими даними відповідача оплата товару була призупинена відповідно до п. 8.4 договору у зв`язку з невірно-складеними товарно-супровідними документами.

Відповідач частково розрахувався за вищезазначений товар на суму 204567,70грн, а саме- 26.10.2021 - 6308,23грн, 30.11.2021 - 108259,47 грн, 18.02.2022 - 90000грн, що підтверджується банківськими виписками.

Крім того, відповідач частково повернув товар на загальну суму 455210,12грн, на підтвердження чого позивачем надані накладні на повернення товару за період з 17.06.2022 по 02.05.2023.

З огляду на викладене, враховуючи часткову оплату та часткове повернення товару, за відповідачем утворилась заборгованість перед позивачем за отриманий товар в сумі 672568,41грн.

Позивач додав до позову претензію від 21.03.2023 № 123 (а.с. 35-36) про необхідність сплатити борг в сумі 768553,39 грн, який виник станом на 21.03.2021 у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги.

Однак, доказів направлення даної претензії суду не надано.

Натомість до позову додано опис вкладення про надіслання на адресу відповідача м. Южне Одеської області вул. Іванова 9, 12.10.2023 претензії від 11.10.2023 № 242 (а.с. 7), поштове відправлення № 0407601195979, та роздруківку з сайту Укрпошти, що зазначене поштове відправлення повернулось без вручення (а.с. 37-38).

Але самої претензії від 11.10.2023 № 242 позивачем не надано.

Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший порядок оплати товару.

Пунктом 7.3 договору передбачено, що покупець зобов`язаний оплачувати реалізований ним товар щотижня.

Доказів реалізації товару матеріали справи не містять.

Згідно з ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1.7 постанови пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

З огляду на викладене, днем вимоги є 16.10.2023 - день повідомлення пошти про неможливість вручити поштове відправлення 0407601195979 (претензія від 11.10.2023 № 242), тому відповідач мав розрахуватись за отриманий товар у семиденний строк, тобто до 23.10.2023 включно.

Однак, відповідач не сплатив позивачу 672568,41 грн вартості отриманого товару.

На час ухвалення рішення судом встановлено, що відповідач 07.11.2023 змінив місцезнаходження відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на м. Одеса вул. Велика Арнаутська 19, офіс 807.

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язання закріплені і в статті 526 ЦК України.

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідач доказів перерахування боргу в сумі 672568,41 грн за отриманий товар станом на день розгляду спору не подав, тому позовні вимоги про стягнення 672568,41грн основного боргу підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи прострочення сплати відповідачем вартості отриманого товару позивач просить стягнути з відповідача 24885,04 грн втрат від інфляції та 19790,09 грн 3% річних, нарахованих за період 16.11.2022 - 08.11.2023.

Однак, розрахунок позивача має недоліки, оскільки він не врахував, що відповідач мав сплатити товар протягом 7 днів, тобто до 23.10.2023 включно. Відповідно прострочення оплати має місце з 24.10.2023.

Таким чином, суд відхиляє посилання відповідача на те, що строк оплати не настав, оскільки він не отримував вимоги про необхідність оплати.

Також суд відхиляє посилання відповідача на те, що відповідно до п. 7.3 він має оплачувати щотижня лише реалізований товар, оскільки відповідач у випадку нереалізації товару мав право відповідно до п. 3.7 договору протягом 90 календарних днів повернути нереалізований товар.

Враховуючи, що остання поставка товару була 14.12.2021, то останній строк для повернення товару був до 14.03.2022.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач частково повернув позивачу товар на суму 455210,12грн, на підтвердження чого позивачем надані накладні на повернення товару за період з 17.06.2022 по 02.05.2023, і позивач прийняв цей товар.

З огляду на викладене, суд здійснив розрахунок 3% річних та інфляційних за період з 24.10.2023 по 08.11.2023:

Розрахунок здійснюється за формулою:

ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )

ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,

......

ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

Останній період

IIc = 1.00000000

Інфляційне збільшення:

672 568,41 x 1.00000000 - 672 568,41 = 0,00 грн.

3% річних

Розрахунок здійснюється за формулою:

Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де

С - сума заборгованості,

Д - кількість днів прострочення.

Період прострочення грошового зобов`язання:Кількість днів у періодіСумаз 24/10/2023 до 08/11/2023 672 568,41 x 3 % x 16 : 365 : 10016884,47 грн.Всього розмір 3% річних становить 884,47 грн, а інфляційних - 0 грн.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення 19790,09грн 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 884,47грн, а вимоги про стягнення 24885,04 грн задоволенню не підлягають.

Щодо вимог позивача про стягнення 167681,44 грн пені за період з 16.11.2022 по 16.06.2023 , то суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 220 ГК України, боржник, який прострочив виконання господарського зобов`язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»).

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 8.1 Договору, у випадку невиконання або невідповідного виконання покупцем зобов`язань по оплаті поставленого товару постачальник має право стягнути з покупця штрафну неустойку в розмірі 0,2% від вартості неоплаченого товару, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

З огляду на викладене, розрахунок позивача має недоліки, оскільки як зазначив суд вище, прострочення оплати має місце з 24.10.2023, а позивач просить стягнути за період з 16.11.2022 по 16.06.2023, тобто ще до виникнення прострочення.

Суд враховує, що відповідно до п. 1.12 постанови пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Враховуючи викладене, суд не має права виходити за межі позовних вимог, тому вимоги про стягнення 167681,44грн пені задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, заявлений позивачем позов підлягає частковому задоволенню в сумі 673452,88грн, з яких - 672568,41 грн основного боргу та 884,47 грн 3% річних.

Щодо посилань відповідача на форс-мажорні обставини, то суд виходить з наступного.

Згідно з п. 10.1 - 10.3 договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове або неповне невиконання зобов`язань по даному договору, якщо це невиконання виявилось наслідком обставин непереборної сили, які сторона не може передбачити або запобігти (пожежа, затоплення, бастування, терористичний акт, та інші обставини, які знаходяться поза контролем сторін, що перешкоджають виконанню зобов`язань по даному договору, які з`явились після укладення договору.

У випадку настання обставин, передбачених п. 10.1, строк виконання стороною своїх зобов`язань за договором переноситься відповідно часу, на протязі якого діють ці обставини та їх наслідки. У випадку якщо форс-мажорні обставини настали і діють більше 6 місяців будь-яка із сторін може в односторонньому порядку розірвати договір. Достатнім підтвердженням настання форс-мажорних обставин є довідка Торгово-промислової палати регіону фактичного місцезнаходження відповідної сторони.

За загальним правилом обов`язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов`язання є вина особи, яка його порушила (частина перша статті 614 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

За змістом частини другої статті 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Так, норма частини другої статті 218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

В статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" вказано, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за таких умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

Статтями 4.1, 4.2, 4.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44 (5) (нова редакція), Торгово-промислова палата України відповідно до статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" здійснює засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з усіх питань договірних відносин, інших питань, а також зобов`язань/обов`язків, передбачених законодавчими, відомчими нормативними актами та актами органів місцевого самоврядування, крім договірних відносин, в яких сторонами уповноваженим органом із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено безпосередньо регіональну ТПП.

ТПП України уповноважує регіональні ТПП засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України, за винятком засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що стосуються зобов`язань за:

- умовами зовнішньоторговельних угод і міжнародних договорів України;

- умовами зовнішньоекономічних договорів, контрактів, типових договорів, угод, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України;

- умовами договорів, контрактів, типових договорів, угод між резидентами України, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України.

У випадку настання тимчасової неможливості виконання регіональною ТПП своєї функції із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зокрема, через відсутність уповноваженої особи, окупацію території, настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) тощо дану функцію виконує ТПП України або інша регіональна торгово-промислова палата, найближча за розташуванням, якщо це не суперечить умовам договору, контракту, угоди тощо між сторонами, або за письмовою угодою сторін.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи на підставі доказів у порядку статті 86 ГПК України. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

В даному випадку, відповідач не надав суду доказів того, що він звертався до позивача з повідомленням про неможливість виконання зобов`язань через форс-мажорні обставини та доказів того, що він надав в якості підтвердження настання форс-мажорних обставин довідку Торгово-промислової палати регіону фактичного місцезнаходження відповідача згідно з вимогами п. 10.3 договору.

Отже, саме лише посилання відповідача на воєнний стан як форс-мажор, який унеможливлює виконання ним зобов`язання, не звільняє автоматично від відповідальності за невиконання зобов`язання, а відповідач повинен довести, як саме проявився форс-мажор під час виконання такого зобов`язання (постанова Верховного Суду від 17.08.2022 у справі № 922/854/21).

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку задовольнити позовні вимоги частково.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати в розмірі сплаченого судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладених норм права, керуючись ст.ст. 129, 232-240, 243, Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАНГАРД-ОПТ" (код 43331493, м. Одеса вул. Велика Арнаутська 19, офіс 807) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "САН ЕКСІМ" (код 35570505, м. Київ вул. Новокостянтинівська 2-А) 673452,88грн заборгованості та 10101,79 грн витрат зі сплати судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 19 січня 2024 р.

Суддя В.В. Литвинова