Рішення

від 19.01.2024 по справі 922/4771/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/4771/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Руш" (49101, м. Дніпро, вул. Володимира Антоновича, буд. 6) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Променергоізол" (61071, м. Харків, вул. Новожанівська, буд. 1) про стягнення 19500,00 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Руш" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Променергоізол", в якому позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за надані послуги перевезення в розмірі 19500,00 грн. Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором - заявкою №296 від 25.10.2021 в частині своєчасної та повної сплати за надані послуги перевезення у встановлені Договором строки.

За попереднім (орієнтовним) розрахунком судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, ці витрати складаються з витрат з оплати судового збору у розмірі 2684,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.11.2023 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

З метою повідомлення сторін про розгляд даної справи, судом було направлено копії ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи.

Позивач про розгляд даної справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку електронного документа, а саме: "Ухвала про відкриття провадження (спрощене)" від 20.11.2023 до електронного кабінету позивача підсистеми "Електронний суд" єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС).

Разом з тим, відповідач своїм конституційним правом на захист не скористався, відзив на позов у встановлений судом строк не надав, копія ухвали суду про відкриття провадження у справі від 20.11.2023, яка надсилалась судом на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві, підтверджену відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Променергоізол" (код ЄДРПОУ 40231736) повернулась 30.11.2023 на адресу суду без вручення адресату з довідкою відділення поштового зв`язку: адресат відсутній за вказаною адресою.

Отже, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі в розумінні п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України.

Крім того, суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 по справі №911/3142/19, відповідно до яких направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Також, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, судом було розміщено відповідне оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Окрім того, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи секретарем судового засідання було здійснено відповідну телефонограму на відомі засоби зв`язку, повідомлені позивачем у позовній заяві та зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Разом з тим, телефонограма відповідачем прийнята не була.

Таким чином, обставини справи свідчать, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд даної справи.

Суд констатує, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд установив наступне.

Матеріалами справи установлено, що 25.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Променергоізол" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РУШ" (виконавець) було укладений договір-заявку №296 (далі - Договір №296) (а.с. 5), відповідно до умов якого позивач зобов`язався надати замовнику (відповідачу) послуги з перевезення вантажу згідно наступних умов: маршрутом - Харків - м.Одеса, Черноморка, Стара Люстдорська дорога, 24, вантаж НТ фасад, 110 (1000*600*50), дата навантаження 25.10.2021, місце навантаження: м.Харків, Карачівське шосе, 44, вантажовідправник ТОВ «Променергоізол», строк доставки 25.10.2021, сума фрахту за транспортний засіб - 12000,00 гривень, у т.ч. ПДВ, марка та держ. №ТЗ - DAF НОМЕР_1 , водій - Барвинко В.В. Окремо погоджені штрафні санкції за порушення умов договору.

Також, із матеріалів справи убачається, що 10.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Променергоізол" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РУШ" (виконавець) було укладено договір-заявку №305 (далі - Договір №305) (а.с. 6), відповідно до умов якого позивач зобов`язався надати замовнику (відповідачу) послуги з перевезення вантажу згідно наступних умов: маршрутом: м.Харків - м.Херсон, вул.Ладичука, 161 вантаж НТ вент фасад, 80 (1000*600*100), дата навантаження 10.11.2021, місце навантаження: м.Харків, Карачівське шосе, 44, вантажовідправник ТОВ «Променергоізол», строк доставки 10.11.2021-11.11.2021, сума фрахту за транспортний засіб - 10000,00 гривень, у т.ч. ПДВ, марка та держ. №ТЗ - DAF НОМЕР_2 / НОМЕР_3 , водій - ОСОБА_1 . Окремо погоджені штрафні санкції за порушення договору.

Так, із обставин справи убачається, що погоджені сторонами у вищевказаних Договорах заявках №№ 296, 305 послуги з перевезення за вказаними договорами були надані виконавцем (позивачем) у повному обсязі, про що свідчать наявні у матеріалах справи належним чином засвідчені копії товарно-транспортних накладних №296 від 25.10.2021 та №Р305 від 10.11.2021 року (а.с. 9, 11), які підписано усіма учасниками перевезення.

Позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому зазначає про те, що на виконання умов договору на підтвердження виконаних перевезень за договорами-заявками перевізник направляв на адресу замовника документи, а саме: товарно-транспортні накладні, рахунок на оплату №4777/РУ від 26.10.2021, рахунок на оплату №5076/РУ від 11.11.2021, акти надання послуг №218833 від 26.10.2021 року, акти надання послуг №224714 від 11.11.2021 року.

На підтвердження вказаних господарських операцій виконавець зареєстрував податкові накладні №158 від 11.11.2021 та №908 від 26.10.2021 року в ЄРПН. Акти наданих послуг на загальну суму 22000,00 грн. були підписані замовником без зауважень, жодних претензій від замовника щодо змісту отриманих документів не надходило.

Отже, строк оплати за вищевказаними Договорами є таким, що настав.

Проте, у порушення умов Договорів відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання та оплатив позивачу вартість наданих послуг перевезення лише частково в сумі 2500,00 грн. , відповідно до рахунку на оплату № 4777/РУ від 26.10.2021, що підтверджується платіжною інструкцією №1616 від 14.12.2021.

У зв`язку з наявною заборгованістю та з метою досудового врегулювання спору, 31.05.2022 позивач направив відповідачу письмову вимогу про сплату заборгованості за договором вих. № 25-05/22 від 25.05.2022 в порядку ст.530 ЦК України (а.с. 22-23), з вимогою сплатити наявну заборгованість у розмірі 29500,00 грн. протягом семи календарних днів з дня отримання цієї вимоги.

Проте відповідач зворотної відповіді позивачу не надав та вартість наданих позивачем послуг з перевезення в розмірі 19500,00 грн. позивачу не сплатив.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд виходить з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Положення ст. 909 цього Кодексу встановлюють, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

За змістом ч. 1 ст. 306 ГК України, перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

У частині 4 цієї статті вказано, що допоміжним видом діяльності, пов`язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.

Статтею 316 ГК України визначено, що за договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням.

Отже, транспортне експедирування є видом господарської діяльності, спрямованої на організацію процесу перевезення вантажів. Експедитор є таким суб`єктом господарювання, функціональне призначення якого полягає в організації та сприянні здійсненню процесу вантажів. Експедитором може бути, як суб`єкт господарювання (транспортно-експедиційна організація), так і безпосередньо перевізник. Транспортне експедирування - це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях.

Відповідно до ч. 1 ст. 306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Згідно зі ч. 1 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень (ч. 2 ст. 307 ГК України).

Згідно з ч.2 ст. 310 ГК України одержувач зобов`язаний прийняти вантаж, який прибув на його адресу. Він має право відмовитися від прийняття пошкодженого або зіпсованого вантажу, якщо буде встановлено, що внаслідок зміни якості виключається можливість повного або часткового використання його за первісним призначенням

Основні умови здійснення транспортно-експедиційного обслуговування зовнішньоторговельних і транзитних вантажів визначено у Законі України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування. Транспортне експедирування як вид господарської діяльності не може розглядатися окремо від перевезення, це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях (сортування вантажів під час їх прийняття до перевезення, перевалка вантажів у процесі їх перевезення, облік надходження вантажів під час видачі вантажу тощо), і саме це дає підстави розглядати її допоміжним щодо перевезення видом діяльності. Тому кожна послуга, що надається експедитором клієнту, по суті є транспортною послугою.

Відносини учасників транспортно-експедиторської діяльності встановлюються на основі договорів. Учасники цієї діяльності вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов взаємовідносин, що не суперечать чинному законодавству.

Крім того, з аналізу ч. 1 ст. 929 ЦК випливає, що за предметом договори транспортного експедирування поділяються на договори з виконання послуг, пов`язаних із перевезенням вантажу, договори з організації виконання таких послуг, а також договори, у яких обов`язки експедитора мають одночасно виконавчий та організаційний характер. При цьому можливим є укладення різних видів договору транспортного експедирування в залежності від обсягу зобов`язань експедитора. Зокрема, сторони можуть укласти договір про транспортно-експедиційне забезпечення доставки вантажу одержувачу, договір про транспортно-експедиційне забезпечення завезення (вивезення) вантажів на станції залізниць, у порти (на пристані) та аеропорти, а також договір про окремі транспортно-експедиційні операції та послуги.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач свої зобов`язання за спірними договорами виконав повністю та погоджені сторонами у вищевказаних Договорах заявках №№ 296, 305 послуги з перевезення за вказаними договорами були надані виконавцем (позивачем) у повному обсязі, про що свідчать наявні у матеріалах справи належним чином засвідчені копії товарно-транспортних накладних №296 від 25.10.2021 та №Р305 від 10.11.2021 року (а.с. 9, 11), які підписано усіма учасниками перевезення.

Так, на підтвердження виконаних перевезень за договорами-заявками перевізник направляв на адресу замовника документи, а саме: товарно-транспортні накладні, рахунок на оплату №4777/РУ від 26.10.2021, рахунок на оплату №5076/РУ від 11.11.2021, акти надання послуг №218833 від 26.10.2021 року, акти надання послуг №224714 від 11.11.2021 року.

На підтвердження вказаних господарських операцій виконавець зареєстрував податкові накладні №158 від 11.11.2021 та №908 від 26.10.2021 року в ЄРПН.

Акти наданих послуг на загальну суму 22000,00 грн. були підписані замовником без зауважень, жодних претензій та будь-яких зауважень від замовника щодо змісту отриманих документів не надходило та матеріали справи таких доказів не містять.

Згідно з ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, відповідач обставини щодо наявності заборгованості зі свого боку не спростував, та не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічно, згідно з частиною 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Факт наявності заборгованості у розмірі 19500,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений, відповідачем зі свого боку не спростований, у зв`язку чим суд вважає позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 19500,00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.79 ГПК України).

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків щодо наявності підстав для повного задоволення позову не спростовує.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про задоволення позову покладає витрати по сплаті судового збору в сумі 2684,00 грн. на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Променергоізол" (61071, м. Харків, вул. Новожанівська, буд. 1, код ЄДРПОУ 40231736) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Руш" (49101, м. Дніпро, вул. Володимира Антоновича, буд. 6, код ЄДРПОУ 32007740) - 19500,00 грн. заборгованості та 2684 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення складено "19" січня 2024 р.

СуддяЄ.М. Жиляєв