Постанова

від 18.01.2024 по справі 50/155

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 50/155 (910/1455/23)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Пєсков В.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Всесвіт", що діє від свого імені як компанія з управління активами Закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду "Еванте"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 (колегія суддів у складі: Доманська М.Л. - головуюча, Поляков Б.М., Пантелієнко В.О.)

у справі №50/155(910/1455/23)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Всесвіт", що діє від свого імені як компанія з управління активами Закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду "Еванте"

до 1) Державного підприємства "Завод "Генератор"; 2) Головного управління Держгеокадастру у місті Києві

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1: 1) Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); 2) Приватного підприємства "Київземресурс"; 3) Акціонерного товариства "Українська оборонна промисловість" (правонаступник Державного концерну "Укроборонпром")

про відновлення порушеного права,

у межах справи №50/155

за заявою Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

до Державного підприємства "Завод "Генератор"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад заяви про забезпечення позову

1. У провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа №50/155 за заявою Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до Державного підприємства "Завод "Генератор" (далі - ДП "Завод "Генератор") про банкрутство.

2. До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Всесвіт" (далі - ТОВ "КУА "Всесвіт"), що діє від свого імені як компанія з управління активами Закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду "Еванте" (далі - ЗНВПІФ "Еванте") до ДП "Завод "Генератор"; Головного управління Держгеокадастру у місті Києві (далі - Держгеокадастр) про відновлення порушеного права шляхом скасування державної реєстрації земельних ділянок та виключення відомостей про реєстрацію таких ділянок з Державного земельного кадастру.

3. У квітні 2023 року від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій він просить суд забезпечити позов шляхом:

- накладенням арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:78:038:0002, площа земельної ділянки 15,1887 га, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 20 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 716905580380);

- заборони ДП "Завод "Генератор" та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" - суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зокрема, набуття, зміни, припинення речових прав на нерухоме майно (права власності, користування тощо), обтяжень речових прав на нерухоме майно (іпотеки, заборони відчуження тощо) щодо нерухомого майна: земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:038:0002, площа земельної ділянки 15,1887 га, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 20 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 716905580380);

- заборони ДП "Завод "Генератор" та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" - суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії щодо державної реєстрації речових прав без згоди ТОВ "КУА "Всесвіт", що діє від свого імені як компанія з управління активами ЗНВПІФ "Еванте", вносити будь-які відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та вчиняти будь-які дії з державної реєстрації речових прав на земельні ділянки, що були сформовані в результаті поділу земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 20 (кадастровий номер 8000000000:78:038:0002), а саме на: 1) кадастровий номер 8000000000:78:038:0069, 2) кадастровий номер 8000000000:78:038:0096, 3) кадастровий номер 8000000000:78:038:0696, 4) кадастровий номер 8000000000:78:038:0969.

4. Заява мотивована тим, що предметом позову є скасування державної реєстрації спірних земельних ділянок та виключення відомостей про реєстрацію таких ділянок з Державного земельного кадастру.

5. Заявник вважає, що у ДП "Завод "Генератор" існує ціленаправлений умисел позбавити ТОВ "КУА "Всесвіт" можливості отримати у користування земельну ділянку у площі та розмірах, що завчасно були погоджені із дотриманням вимог земельного законодавства (що виразилося у забезпеченні виготовлення землевпорядною організацією технічної документації, яка не відповідає вимогам чинного законодавства (створення завідомо підробленого офіційного документу)) та наступне використання такого підробленого документу шляхом подання до Держгеокадастру з метою проведення державної реєстрації незаконно утворених земельних ділянок.

6. Позивач стверджує, що ДП "Завод "Генератор" вчиняє дії щодо завершення процедури незаконного поділу земельної ділянки (систематичного звернення протягом 2022 року до Київської міської державної адміністрації (далі - КМДА) із заявами про затвердження технічної документації щодо поділу земельної ділянки державної власності), у випадку затвердження якої ТОВ "КУА "Всесвіт" буде позбавлене можливості отримати в користування земельну ділянку у площі та розмірах, що завчасно були погоджені уповноваженими суб`єктами із дотриманням вимог земельного законодавства.

7. Позивач вказує, що ДП "Завод "Генератор" є постійним користувачем земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:78:038:0002, площею 15,1887 га, за адресою: м. Київ, Оболонський район, вул. Полярна, 20 (далі - земельна ділянка). Вказане право виникло на підставі рішення Київської міської ради від 29.04.2004 №232/1442 "Про оформлення права користування земельними ділянками" та Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів від 15.11.2004 за №04-9-00007.

8. В заяві зазначено, що за результатами визнання ТОВ "КУА "Всесвіт" переможцем прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (будівлі їдальні), що належало ДП "Завод "Генератор" та розташовувалось на земельній ділянці, 14.03.2013 ТОВ "КУА "Всесвіт" набуло право власності на будівлю їдальні, про що внесено відповідний запис до державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 21369380000. У зв`язку із набуттям права власності на будівлю їдальні та на підставі ст. 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до ТОВ "КУА "Всесвіт" перейшло право користування земельною ділянкою у площі та межах, що є необхідними для обслуговування будівлі їдальні. Попередньо сторони узгодили площу земельної ділянки (0,4937 га), яка є необхідною для експлуатації будівлі їдальні.

9. Разом з тим, позивач вказує, що оскільки на земельній ділянці окрім будівлі їдальні знаходилося й інше нерухоме майно, у ДП "Завод "Генератор" виник обов`язок передати ТОВ "КУА "Всесвіт" частину загальної земельної ділянки у площі та межах, що є необхідними для обслуговування його майна, шляхом поділу земельної ділянки на дві відповідні окремі ділянки.

10. У заяві позивач зауважує, що на підставі звернення ДП "Завод "Генератор" від 09.10.2015 №8/1153 КМДА було видано розпорядження від 29.07.2016 №620 "Про надання ДП "Завод "Генератор" згоди на поділ земельної ділянки на вул. Полярній, 20 в Оболонському районі м. Києва. Так, згідно з пояснювальною запискою до проєкту розпорядження КМДА поділ земельної ділянки вчиняється з метою виділення окремої ділянки, яка буде передана в користування ТОВ "КУА "Всесвіт" як власнику будівлі їдальні на 550 посадочних місць, загальною площею 3273,60 кв.м на вул. Полярній, 20 в Оболонському районі. Однак, листом №8/385 від 18.03.2021 ДП "Завод "Генератор" повідомило позивача, що має намір провести поділ земельної ділянки не із дотриманням раніше погоджених площ та меж, а із дотриманням власних уявлень про наявну у ТОВ "КУА "Всесвіт" можливість доступу до будівлі їдальні з можливістю подальшого використання цієї будівлі. В січні 2022 року ТОВ "КУА "Всесвіт" виявило, що ДП "Завод "Генератор" здійснило поділ земельної ділянки, внаслідок чого було утворено такі нові земельні ділянки: - кадастровий номер 8000000000:78:038:0069, площею 14,0391 га; - кадастровий номер 8000000000:78:038:0096, площею 0,375 га; - кадастровий номер 8000000000:78:038:0696, площею 0,5591 га; - кадастровий номер 8000000000:78:038:0969, площею 0,2155 га.

11. Позивач вважає, що в результаті проведеного ДП "Завод "Генератор" незаконного поділу земельної ділянки не була утворена нова земельна ділянка, площею 0,4937 га, що підлягає виділенню на користь ТОВ "КУА "Всесвіт". Натомість, за місцезнаходженням будівлі їдальні за сприяння ДП "Завод "Генератор" в Державному земельному кадастрі була зареєстрована земельна ділянка із кадастровим номером 8000000000:78:038:0096, площею 0,375 га. За результатами порівняння площі та розташування земельної ділянки, площею 0,4937 га, яка в дійсності підлягає виділенню на користь позивача, та площі й меж утвореної ДП "Завод "Генератор" в грудні 2021 року земельної ділянки, площею 0,375 га можна стверджувати, що частина земельної ділянки, яка підлягає виділенню на користь ТОВ "КУА "Всесвіт" площею 0,1187 га була включена до складу іншої новоутвореної земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:78:038:0069, площею 14,0391 га, яка згідно із новоутвореним планом підлягає переданню у користування ДП "Завод "Генератор". Отже, позивач запевняє, що в результаті незаконного поділу ДП "Завод "Генератор" земельної ділянки було утворено щонайменше три незаконні земельні ділянки.

Стислий виклад ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

12. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 заяву ТОВ КУА "Всесвіт" про забезпечення позову задоволено у повному обсязі.

13. Ухвала обґрунтована тим, що з метою забезпечення збалансованості інтересів сторін у справі та уникнення труднощів під час виконання судового рішення в разі задоволення вимог позивача, заява ТОВ "КУА "Всесвіт" про забезпечення позову підлягає задоволенню, а заходи забезпечення позову є обґрунтованими, співмірними із заявленими позивачем вимогами та узгоджуються з предметом позову, що не призведе до порушення прав та законних інтересів відповідачів.

14. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 скасовано. Прийнято нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

15. Господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що місцевий господарський суд застосував заходи забезпечення позову, які не є співмірними з предметом спору, із врахуванням того, що позивач звернувся з позовом за захистом права на отримання у користування земельної ділянки площею 0,4937 га, тоді як заходи забезпечення стосуються земельних ділянок площею 15,1887 га, тому такі заходи забезпечення не відповідають вимогам адекватності, оскільки застосування таких заходів призведе до порушення збалансованості інтересів сторін, прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

16. ТОВ КУА "Всесвіт", що діє від свого імені як компанія з управління активами ЗНВПІФ "Еванте" (далі - скаржник) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить cкасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 та залишити в силі ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.04.2023.

17. Скаржник вважає, що господарський суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, зокрема, ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та неправильно застосував норми матеріального права, зокрема, ч. 9 ст. 79-1, ч. 1 ст. 125 ЗК України, ст. 4, ч. 1 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (абз. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України).

18. Також скаржник вказує, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин судами не враховано висновки щодо застосування норм права, які викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, в постанові Верховного Суду України 18.01.2017 у справі №6-2552цс16, в постановах Верховного Суду від 09.11.2018 у справі №915/508/18, від 12.03.2020 у справі №916/3479/19, від 07.09.2020 у справі №904/1766/20, від 19.10.2020 у праві №916/30/20 від 16.12.2020 у справі №915/2460/19, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

19. ДП "Завод "Генератор" подало відзив на касаційну скаргу, в якому воно просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 - без змін.

20. Відповідач-1 зауважує на тому, що позивач, який виступив ініціатором звернення до Господарський суд міста Києва щодо можливого порушення його прав на користування земельною ділянкою не має жодних законних прав на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:78:038:0002 (він не є користувачем, суборендарем чи власником цієї земельної ділянки).

21. ДП "Завод "Генератор" з посиланням на постанову Верховного Суду від 21.12.2021 у справі №910/10598/21 зазначає, що передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника).

22. Однак, відповідач-1 вважає, що заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить документального обґрунтування, наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

23. Акціонерне товариство "Українська оборонна промисловість" (далі - АТ "Українська оборонна промисловість") подало відзив на касаційну скаргу, в якому воно просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 - без змін.

24. АТ "Українська оборонна промисловість" вважає, що висновки Верховного Суду, які викладені в постановах від 09.11.2018 у справі №915/508/18, від 12.03.2020 у справі №916/3479/19, від 07.09.2020 у справі №904/1766/20, від 19.10.2020 у справі №916/30/20, від 16.12.2020 у справі №915/2460/19, та на які посилається позивач в касаційній скарзі, не є подібними до правовідносин у справі, що переглядається, а тому не можуть братися до уваги.

25. АТ "Українська оборонна промисловість" зазначає, що оскільки у цій справі позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 27.07.2022 у справі №50/155(910/4978/21)).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

26. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права під час розгляду заяви про забезпечення позову.

27. Статтею 136 ГПК України визначено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

28. За змістом ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

29. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

30. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

31. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

32. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.11.2023 у справі №921/333/23, від 13.07.2022 у справі №904/4710/21.

33. Крім цього, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів ст.ст. 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді арешту або заборони третім особам вчиняти певні дії щодо предмета спору тощо) права відповідача або вказаних осіб, а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.

34. Верховний Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

35. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулася з відповідними вимогами у справі про банкрутство.

36. У разі звернення особи до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення, у разі задоволення якої, не вимагатиме примусового виконання, то має застосуватися та досліджуватися не така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

37. У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, позаяк позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

38. Подібна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, постановах Верховного Суду від 19.11.2020 у справі №910/8225/20, від 13.01.2021 у справі №910/9855/20, від 07.10.2021 у справі №910/2287/21.

39. Зокрема, позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно, забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

40. Заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

41. Заборона відповідачеві, іншим особам вчиняти певні дії повинна узгоджуватись з предметом позову, тобто, така заборона має стосуватися виключно предмета спору.

42. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

43. З матеріалів справи та встановлених апеляційним господарським судом обставин вбачається, що заявлена позивачем вимога обґрунтована тим, що у зв`язку із набуттям права власності на будівлю їдальні, яка розташована на земельній ділянці площею 15,1887 га, кадастровий номер 8000000000:78:038:0002, за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 20, та на підставі ст. 120 ЗК України до ТОВ "КУА "Всесвіт" перейшло право користування земельною ділянкою у площі та межах, що є необхідними для обслуговування будівлі їдальні. Попередньо сторони узгодили площу земельної ділянки (0,4937 га), яка є необхідною для експлуатації будівлі їдальні. Однак, відповідач-1 в порушення попередніх домовленостей, замість поділу земельної ділянки на дві відповідні окремі ділянки, здійснив поділ земельної ділянки, внаслідок чого було утворено чотири нові земельні ділянки: - кадастровий номер 8000000000:78:038:0069, площею 14,0391 га; - кадастровий номер 8000000000:78:038:0096, площею 0,375 га; - кадастровий номер 8000000000:78:038:0696, площею 0,5591 га; - кадастровий номер 8000000000:78:038:0969, площею 0,2155 га.

44. При цьому, вказана земельна ділянка площею 15,1887 га є власністю держави Україна в особі Київської міської державної адміністрації та була передана ДП "Завод "Генератор" в постійне користування на підставі рішення Київської міської ради від 29.04.2004 №232/1442 "Про оформлення права користування земельними ділянками" та Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів від 15.11.2004 за №04-9-00007.

45. З метою забезпечення належного оформлення права користування земельною ділянкою, на якій розміщені придбаний об`єкт нерухомого майна (будівля їдальні), позивач ініціював процедуру поділу земельної ділянки площею 15,1887 га за кадастровим номером 8000000000:78:038:0002 з подальшим виділенням на користь позивача земельної ділянки площею 0,4937 га, необхідної для експлуатації придбаної будівлі їдальні.

46. Позивач наголошує на тому, що ДП "Завод "Генератор" здійснило незаконний поділ земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 20 (кадастровий номер 8000000000:78:038:0002), площею 15,1887 га, внаслідок чого було сформовано чотири нові окремі земельні ділянки, яким присвоєно кадастрові номери. З вищевказаних нових земельних ділянок позивачу виділено ділянку площею 0,375 га, тоді як за попередніми узгодженнями сторін для експлуатації будівлі їдальні мінімально достатньої буде земельна ділянка площею 0,4937 га.

47. У зв`язку з викладеним, позивач просив накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:78:038:0002, площа земельної ділянки 15,1887 га, заборонити ДП "Завод "Генератор" та органам і суб`єктам, що здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, вчиняти будь-які дії з державної реєстрації речових прав щодо земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:038:0002, площа земельної ділянки 15,1887 га та на чотири земельні ділянки, сформованих в результаті поділу земельної ділянки за кадастровим номером 8000000000:78:038:0002 за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 20.

48. На переконання позивача, у цій справі ним заявлена вимога про відновлення порушеного права шляхом скасування державної реєстрації земельних ділянок та виключення відомостей про реєстрацію таких ділянок з Державного земельного кадастру, а заходи забезпечення позову, які він просить вжити, безпосередньо пов`язані з такою вимогою та покликані припинити незаконний поділ спірної земельної ділянки.

49. Верховний Суд враховує, що вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, оскільки такі обмеження господарюючого суб`єкта можуть призвести до незворотних наслідків.

50. Так, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах ст. 120 ЗК України, ст. 377 Цивільного кодексу України, інших положеннях законодавства (п. 37 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі №200/606/18).

51. Разом з цим, з огляду на заявлені позовні вимоги, ухвалене за результатами розгляду немайнових вимог позивача рішення суду не підлягатиме примусовому виконанню, у зв`язку з чим позивач помилково вважає, що незабезпечення позову в обраний ним спосіб ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду.

52. Обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

53. Зазначаючи у позові про те, що на земельній ділянці площею 15,1887 га окрім будівлі їдальні знаходиться й інше нерухоме майно, яке на сьогоднішній день може знаходитися у власності третіх приватних осіб та розташовуватися на спірній земельній ділянці, що знаходиться у користуванні ДП "Завод "Генератор", а також претендуючи лише на частину площі згаданої земельної ділянки, позивач у забезпечення своїх вимог просить накласти арешт та заборонити вчиняти дії відносно загальної площі земельної ділянки, що в свою чергу може призвести до порушення прав та охоронюваних законом інтересів невизначеного кола осіб, які не є учасниками цього судового процесу (зокрема інших власників будівель/споруд/приміщень, розташованих на спірній земельній ділянці).

54. Отже, заявивши позов з метою захисту своїх прав на отримання у користування земельної ділянки площею 0,4937 га, позивач просить застосувати заходи забезпечення, які стосуються земельної ділянки площею 15,1887 га, та на якій знаходиться й інше нерухоме майно.

55. Апеляційний господарський суд констатував, що місцевий господарський суд не надав оцінки співмірності запропонованих заходів на предмет негативних для відповідача наслідків їх застосування.

56. Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що такі заходи забезпечення не відповідають вимогам адекватності та співмірності з правом, за захистом якого позивач звернувся до суду, та заявленими позовними вимогами, про що правильно зазначив в оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції.

57. Верховний Суд зазначає, що апеляційний господарський суд, переглядаючи ухвалу господарського суду першої інстанції в апеляційному порядку, установив, що наведена ухвала не містить висновків про те, що невжиття запропонованих заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

58. Позивачем не наведено фактичних обставин, які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту його прав, за захистом яких він звернувся до суду з позовом, який розглядається у цій справі, у разі задоволення його позовних вимог.

59. Суд апеляційної інстанції, застосовуючи приписи ст.ст. 136, 137 ГПК України в аспекті необхідності забезпечення позову для захисту ймовірно порушених інтересів та прав позивача та співмірність наслідків вжиття/невжиття заходів забезпечення, у контексті спірних правовідносин, врахував ступінь і вірогідність доведеності позивачем зв`язку змісту порушеного права та інтересу зі способом та наслідками забезпечення позову, та дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви позивача.

60. При цьому посилання скаржника у касаційній скарзі на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, постанови Верховного Суду від 09.11.2018 у справі №915/508/18, від 12.03.2020 у справі №916/3479/19, від 07.09.2020 у справі №904/1766/20, від 19.10.2020 у праві №916/30/20 від 16.12.2020 у справі №915/2460/19, постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, як на підставу скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду, не можуть бути взяті до уваги, оскільки відповідна оцінка наданих заявником доказів на підтвердження наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, здійснюється судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням обставин конкретної справи. Подібний висновок вкладений у постановах Верховного Суду від 08.11.2023 у справі №916/2646/23, від 08.03.2023 у справі №922/1116/22, від 13.07.2022 у справі №904/4710/21, від 15.09.2021 у справі №903/704/20, від 16.05.2022 у справі №920/1034/21, від 03.04.2023 у справі №908/2317/22, від 21.08.2020 у справі №904/2357/20, від 19.10.2021 у справі №903/533/21. Крім того, Верховний Суд констатує, що висновки, викладені в оскаржуваній постанові апеляційного господарського суду, не суперечать висновкам, на які посилається скаржник.

61. Посилання скаржника на постанову Верховного Суду України 18.01.2017 у справі №6-2552цс16 є нерелевантним для вирішення цієї справи, оскільки Верховний Суд України у наведеній справі про визнання недійсним правочину із відчуження майна з підстав невідповідності цього правочинів закону через застосовані щодо майна обмеження на його відчуження (за ухвалою суду про забезпечення позову, зокрема накладення арешту, тощо) виснував, що вчинення оспорюваного правочину у період дії застосованих судом обмежень на відчуження майна є підставою для визнання такого правочину недійсним. Верховний Суд України вважав, що відсутність державної реєстрації обмежень, встановлених ухвалою суду, не означає відсутність таких обмежень, як і не означає, що відповідач (продавець майна за договором купівлі-продажу) має право вільно розпоряджатися нерухомим майном, якщо про встановлені судом обмеження цьому відповідачеві було відомо.

62. У цьому ж зв`язку є безпідставними твердження скаржника про неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, ч. 9 ст. 79-1, ч. 1 ст. 125 ЗК України, ст. 4, ч. 1 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки вони не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не можуть бути підставами для скасування оскаржуваної постанови.

63. З огляду на викладене у цій постанові, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

64. Частиною 1 ст. 309 ГПК України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

65. У даному випадку судом апеляційної інстанції було повно досліджено надані докази, встановлено фактичні для вирішення справи обставини та правильно застосовано норми процесуального права. Тому Верховний Суд дійшов висновку про залишення без задоволення касаційної скарги, а постанови суду апеляційної інстанції - без змін.

Судові витрати

66. З огляду на залишення без задоволення касаційної скарги судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами "Всесвіт", що діє від свого імені як компанія з управління активами Закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду "Еванте" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 у справі №50/155(910/1455/23) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Картере

Судді К. Огороднік

В. Пєсков