Постанова

від 10.01.2024 по справі 711/9665/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2024 року

м. Київ

справа № 711/9665/19

провадження № 61-5600св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючої - Фаловської І. М.

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Сердюка В. В.

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «АГРОСОЮЗ-РП»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 , подану адвокатом Танасогло Олександром Михайловичем, на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 вересня 2021 року у складі судді Демчика Р. В. та постанову Черкаського апеляційного суду від 08 червня 2022 року у складі колегії суддів: Фетісової Т. Л., Гончар Н. І., Сіренка Ю. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «АГРОСОЮЗ-РП» (далі - ТОВ «Інвестиційна компанія «АГРОСОЮЗ-РП») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про стягнення коштів, у якому просило стягнути солідарно з відповідачів борг у розмірі 130 000,00 грн.

Позов обґрунтований тим, що 13 липня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бриз» (далі - ТОВ «Бриз») як комісіонером та ТОВ «Інвестиційна компанія «АГРОСОЮЗ-РП» як комітентом укладено договір комісії № 3553/17/001767, предметом якого є продаж автомобіля «TOYOTA VENZA», 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 .

Згідно з актом вартості транспортного засобу або його складової частини від 13 липня 2017 року, складеного ТОВ «Бриз» і ТОВ «Інвестиційна компанія «АГРОСОЮЗ-РП», автомобіль «TOYOTA VENZA», 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , має задовільний стан, його вартість становить 708 470,00 грн.

Відповідно до договору купівлі-продажу транспортного засобу ТОВ «Бриз» на підставі договору комісії від 13 липня 2017 року № 3553/17/001767 відчужило вказаний автомобіль ОСОБА_4 . Сторони погодили, що вартість транспортного засобу становить 708 470,00 грн.

На дату продажу автомобіля (13 липня 2017) директором ТОВ «Інвестиційна компанія «АГРОСОЮЗ-РП» був ОСОБА_2 .

Наказом № 306-к про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_2 30 листопада 2017 року звільнено з посади директора ТОВ «Інвестиційна компанія «АГРОСОЮЗ-РП». Після звільнення ОСОБА_2 нове керівництво товариства провело аналіз звірки розрахунків щодо продажу автомобіля, але доказів фактичної сплати коштів за придбаний автомобіль не виявило. За даними бухгалтерського обліку ні в касу, ні на рахунки товариства кошти від реалізації автомобіля від ОСОБА_4 чи інших осіб не надходили.

14 серпня 2019 року за вих. № 46 на адресу ОСОБА_4 скеровано вимогу про оплату вартості автомобіля. Цією вимогою товариство просило протягом 7 днів з дня отримання вимоги оплатити вартість придбаного автомобіля шляхом перерахування визначених договором коштів на рахунок товариства. Якщо ОСОБА_4 вже оплатила вартість автомобіля, їй необхідно надати підтверджуючі документи.

Вказана вимога залишена без задоволення, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 вересня 2021 року, що залишене без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 08 червня 2022 року, позов задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_4 на користь ТОВ «Інвестиційна компанія «АГРОСОЮЗ-РП» 130 000,00 грн боргу та 1 950,00 грн судових витрат, всього 131 90,00 грн.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04 січня 2022 року заяву ТОВ «Інвестиційна компанія «АГРОСОЮЗ-РП», подану представникомКавуном Вадимом Валерійовичем, про виправлення описки в рішенні суду задоволено. Виправлено описку в другому абзаці резолютивної частини рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 вересня 2021 року, а саме зазначено правильно: «Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «АГРОСОЮЗ-РП» (РНОКПП 35013940, місце знаходження: 19511, Черкаська область, Городищенський район, с. Мліїв, вул. Д. Кушніра, 245 ) 130 000 (сто тридцять тисяч) грн. боргу та 1 950 (одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят) грн. судових витрат, а всього 131 950 (сто тридцять одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят) грн».

Судові рішення мотивовані тим, що з ОСОБА_4 як покупця на користь продавця необхідно стягнути вартість набутого за договором купівлі-продажу автомобіля, оскільки доказів того, що при купівлі майна покупець сплатила продавцю передбачені договором кошти, суду не надано.

Доводи про те, що сам по собі факт перебування автомобіля у володінні та власності ОСОБА_4 є свідченням того, що покупець сплатив за нього кошти, як і вказівка на те, що в договорі купівлі-продажу вказано про відсутність майнових претензій сторін одна до одної, суди відхилили, оскільки вони не спростовують необхідність належного підтвердження виконання покупцем своїх договірних обов`язків про передання коштів відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Посилання на кримінальне провадження від 13 листопада 2018 року № 12018250110000549 за фактом вчинення шахрайських дій посадовою особою ТОВ «Інвестиційна компанія «АГРОСОЮЗ-РП» щодо привласнення та розтрати грошових коштів товариства та те, що позов у цій справі спрямований на повторне отримання від покупця коштів за одне і те ж саме майно, суди не взяли до уваги, оскільки ці доводи, незалежно від їх доведеності, не спростовують необхідність підтвердження покупцем факту оплати придбаного за договором майна.

ОСОБА_4 , не довівши належної сплати нею як покупцем за договором грошових коштів за придбане майно, не може вважатися такою, що виконала зобов`язання належним чином, незважаючи на її посиланням, що інша сторона не спростувала її доводи про проведену оплату, які не підтверджені доказами.

Суди відхилили посилання на те, що позовні вимоги до ОСОБА_2 як колишнього директора товариства повинні розглядатися у порядку господарського судочинства, оскільки позовні вимоги ТОВ «Інвестиційна компанія «АГРОСОЮЗ-РП» стосуються виконання зобов`язань за договором купівлі-продажу, продавцем за яким є товариство, а покупцем - ОСОБА_4 як фізична особа, отже, відповідно до статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ці правовідносини не є господарськими.

Посилання ОСОБА_4 на те, що з обставин справи випливає, що майнових втрат позивач зазнав внаслідок шахрайських дій ОСОБА_2 є необґрунтованими та не підтверджені доказами у справі.

Суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що згідно зі статтею 92 ЦК України ОСОБА_2 діяв в межах повноважень.

Позивач не довів порушення директором товариства статутних повноважень.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2022 року ОСОБА_4 через адвоката Танасогло О. М. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 вересня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 08 червня 2022 року, просить скасувати судові рішення та відмовити у позові.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 01 вересня 2021 року у справі № 2-190/12, провадження № 61-4300св21, від 09 грудня 2021 року у справі № 210/4295/14-ц, провадження № 61-15578св20, від 20 січня 2021 року у справі № 2-968/12, провадження № 61-7636св20, від 09 лютого 2022 року у справі № 755/20853/15-ц, провадження № 61-12784св21, від 04 грудня 2018 року у справі № 910/21493/17, від 29 липня 2021 року у справі № 495/5977/18, провадження № 61-6817св21, від 23 вересня 2021 року у справі № 307/2028/17, провадження № 61-10081св20, від 15 грудня 2021 року у справі № 344/16101/17, провадження № 61-9395св20, від 17 листопада 2021 року у справі № 369/16143/18, провадження № 61-10471св21; у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 522/3454/16-ц, провадження № 14-6цс18, від 11 грудня 2019 року у справі № 638/15118/16-ц, провадження № 14-329цс19, від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18.

У матеріалах справи немає доказів про отримання повісток про виклик заявниці до суду. Направлена на її адресу вимога нею отримана не була, а конверт повернувся до суду з позначенням: «за закінченням встановленого строку зберігання». Ці доводи викладено в апеляційній скарзі, проте суд апеляційної інстанції залишив їх поза увагою.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 01 червня 2022 року відмовлено ОСОБА_4 щодо її участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Отже, її позбавлено мати розумну можливість представляти свої інтереси в умовах, які передбачені процесуальним законодавством, з використанням передбачених статтею 43 ЦПК України процесуальних прав.

Правовідносини у справі є господарськими, стосуються дій ОСОБА_2 під час здійснення ним повноважень посадової особи ТОВ «Інвестиційна компанія «АГРОСОЮЗ-РП». ОСОБА_2 не вніс до каси підприємства отримані від реалізації автомобіля кошти. Такі дії мають ознаки недобросовісності й особистої заінтересованості, що дає підстави для висновку про наявність правових підстав стягнення коштів саме з директора у разі доведеності вказаних обставин у суді господарської юрисдикції. Розгляд справи в частині вимог про стягнення коштів з ОСОБА_2 належить до юрисдикції господарського суду.

У справі як відповідачів не залучено ТОВ «Бриз» (комісіонер) та ОСОБА_5 , яка на підставі доручення підписувала договір комісії від імені ТОВ «Інвестиційна компанія «АГРОСОЮЗ-РП». Такі обставини становлять окрему підставу для відмови в позові.

У договорі купівлі-продажу зазначено, що передання транспортного засобу продавцем і прийняття його покупцем здійснюється після повної оплати вартості майна в момент підписання цього договору; сторони не мають майнових претензій одна до одної.

Лист ТОВ «Інвестиційна компанія «АГРОСОЮЗ-РП» про відсутність коштів на підприємстві не є розрахунковим документом та достатнім і належним доказом підтвердження обставин відсутності оплати.

Справа є малозначною, проте ОСОБА_4 позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваними рішеннями, під час розгляду Приморським районним судом м. Одеси справи № 522/26062/21 за позовом ТОВ «Інвестиційна компанія «АГРОСОЮЗ-РП» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за продаж транспортного засобу «TOYOTA VENZA», 2012 року випуску.

Вимоги ТОВ «Інвестиційна компанія «АГРОСОЮЗ-РП» обґрунтовані тим, що враховуючи рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 вересня 2021 року, яким з ОСОБА_4 стягнено суму у розмірі 130 000,00 грн за тим самим правочином щодо реалізації транспортного засобу «TOYOTA VENZA», 2012 року випуску, підлягає стягненню залишок суми у розмірі 578 470, 00 грн, що згідно з договором загалом буде становити повну вартість транспортного засобу у розмірі 708 470, 00 грн.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Інвестиційна компанія «АГРОСОЮЗ-РП»зазначає, що ОСОБА_4 не надала розрахунковий документ про належне виконання нею умов договору купівлі-продажу транспортного засобу. Відповідач не сплатила вартість автомобіля. В межах досудового розслідування у кримінальній справі в діях посадових осіб ТОВ «Інвестиційна компанія «АГРОСОЮЗ-РП» не встановлено складу злочину. Кримінальне провадження закрито у зв`язку зі спливом строків досудового розслідування.

У письмових поясненнях ОСОБА_4 через адвоката Танасогло О. М. зазначає, що суди не врахували висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 08 вересня 2020 року у справі № 916/667/18, провадження № 12-145гс19, Верховного Суду, викладених у постанові від 22 грудня 2022 року у справі № 757/19063/20-ц, провадження № 61-10027св22, про те, що включення в договір положення про отриманння однією стороною від іншої коштів, зокрема до підписання договору, є звичайною діловою практикою, зокрема при укладенні договорів фізичними особами, і така практика не суперечила закону у правовідносинах, щодо яких виник спір. Окрім того, закон забороняє зняття з обліку та/або перереєстрацію на нового власника транспортних засобів, що придбані у розстрочку, без надання відповідних документів про остаточний розрахунок.

ОСОБА_4 через адвоката Танасогло О. М. заявила клопотання про постановлення окремої ухвали, якою просила довести до відома начальника Головного управління Державної податкової служби в Черкаській області, керівника Черкаської обласної прокуратури про порушення ТОВ «Інвестиційна компанія «АГРОСОЮЗ-РП» податкового законодавства.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи. У задоволенні клопотання ОСОБА_4 про зупинення дії рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 вересня 2021 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 08 червня 2022 року відмовлено.

У серпні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2022 року заяву ОСОБА_4 , подану адвокатом Танасогло О. М., про зупинення виконання рішення задоволено. Зупинено виконання рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 вересня 2021 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 08 червня 2022 року до закінчення касаційного розгляду справи.

Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2022 року у задоволенні заяви ОСОБА_4 , поданою адвокатом Танасогло О. М., про зупинення дії рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 вересня 2021 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 08 червня 2022 року відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2023 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.

Позиція Верховного Суду

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389, пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно з наказом від 06 грудня 2011 року № 25 ОСОБА_2 приступив до виконання обов`язків директора ТОВ «Інвестиційна компанія «АГРОСОЮЗ-РП».

13 липня 2017 року між ТОВ «Бриз» як комісіонером та ТОВ «Інвестиційна компанія «АГРОСОЮЗ-РП» як комітентом укладено договір комісії № 3553/17/001767, предметом якого є продаж автомобіля «TOYOTA VENZA», 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 .

Відповідно до акта вартості транспортного засобу або його складової частини від 13 липня 2017 року, складеного ТОВ «Бриз» і ТОВ «Інвестиційна компанія «АГРОСОЮЗ-РП», автомобіль «TOYOTA VENZA», 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , має задовільний стан, його вартість становить 708 470,00 грн.

Згідно з договором купівлі-продажу транспортного засобу від 13 липня 2017 року № 3553/17/001767 ТОВ «Бриз» на підставі договору комісії від 13 липня 2017 року № 3553/17/001767 відчужило автомобіль ОСОБА_4 . Сторони погодили, що вартість транспортного засобу становить 708 470,00 грн.

На підставі заяви від 15 липня 2017 року № 122088531 автомобіль був зареєстрований у Територіальному сервісному центрі МВС № 5141 на ім`я ОСОБА_4 .

Наказом № 306-к про припинення трудового договору (контракту) 30 листопада 2017 року ОСОБА_2 звільнено з посади директора ТОВ «Інвестиційна компанія «АГРОСОЮЗ-РП».

Згідно з листом ТОВ «Інвестиційна компанія «АГРОСОЮЗ-РП» від 14 серпня 2019 року за даними бухгалтерського обліку ні в касу, ні на рахунки товариства кошти від реалізації автомобіля від ОСОБА_4 чи інших осіб не надходили.

14 серпня 2019 року за вих. № 46 позивач надіслав на адресу ОСОБА_4 вимогу про оплату вартості автомобіля. Цією вимогою товариство просило протягом 7 днів з дня отримання оплатити вартість придбаного автомобіля шляхом перерахування коштів, визначених договором, на рахунок товариства. У випадку, якщо ОСОБА_4 вже було оплачено вартість автомобіля, просило надати підтверджуючі документи.

Вказана вимога не була отримана адресатом, конверт повернувся на адресу відправника з позначенням «за закінченням встановленого строку зберігання».

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Верховний Суд, надаючи оцінку доводам касаційної скарги, першочергово надає оцінку доводам щодо порушення судом норм процесуального права, які згідно з частиною першою статті 411 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що належний перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1. пункту 3 мотивувальної частини).

Згідно з частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, становить фундаментальний принцип, та має на увазі зокрема право на «усне слухання». При цьому право на публічний розгляд було б позбавлене сенсу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (Trudov v. Russia, № 43330/09, § 24, 27, рішення від 13 грудня 2011 року).

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом (частина перша статті 8 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно з частиною п`ятою статті 14 ЦПК України суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом та Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення (частини третя - шоста, восьма статті 128 ЦПК України).

Верховний Суд зазначає, що повідомлення сторін про час та місце розгляду справи суд здійснює відповідно до статті 128 ЦПК України. Якщо в матеріалах справи немає доказів про повідомлення учасника справи про час та місце розгляду справи, то він не може вважатися повідомленим належним чином.

Згідно з частиною другою статті 130 ЦПК України розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду.

Про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно до цього Кодексу розглядається з їх повідомленням (абзац другий статті 366 ЦПК України).

Ухвалою судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 березня 2020 року відкрито провадження у цій справі та призначено її до судового розгляду у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

ЄСПЛ зауважував, що на національні суди покладено обов`язок з`ясувати, чи були повістки або інші судові документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, суди зобов`язані фіксувати таку інформацію у тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні (рішення від 21 травня 2015 року у справі «Заводнік проти Словенії», заява № 53723/13, пункт 70; рішення від 08 листопада 2018 року у справі «Созонов та інші проти України», заява № 29446/12, пункт 8).

Принцип рівності сторін як один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом (рішення ЄСПЛ від 08 червня 2006 року у справі «Кайя проти Австрії», заява № 54698/00, пункт 28; від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України», заява № 7460/03, пункт 26; від 08 квітня 2010 року у справі «Гурепка проти України (№ 2)», заява № 38789/04, пункт 23).

Згідно з матеріалами справи судові повістки-повідомлення на адресу ОСОБА_4 , повідомлену позивачем, повернено за закінченням терміну зберігання (т. 1, а. с. 30, 80, 90, 102) та за відсутністю адресата (т. 1, а. с. 132, 152, 211, т. 2, а. с. 2, 13, 29, 38, 51).

Отже, у матеріалах справи немає відомостей про належне повідомлення ОСОБА_4 та / або її представника про час та місце розгляду справи судом першої інстанції згідно зі статтями 128, 130 ЦПК України, немає доказів вручення судової повістки ОСОБА_4 та/або її представнику про розгляд справи судом першої інстанції, зокрема і 24 вересня 2021 року, коли суд ухвалив рішення по суті.

Повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення: «за закінченням терміну зберігання» чи «інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення» не є доказом належного інформування позичальника про час і місце розгляду справи.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 127/2871/16-ц, постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 461/10610/13-ц .

У ситуації, коли суд першої інстанції розглянув справу за відсутності сторони, яка не була належним чином повідомлена про час та місце її розгляду, а суд апеляційної інстанції, повідомивши відповідну сторону належним чином, залишив таке рішення суду першої інстанції без змін, якщо такий учасник справи обґрунтовував свою апеляційну скаргу такою підставою, суд касаційної інстанції не може застосувати правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» (частина друга статті 410 ЦПК України).

Тлумачення частини другої статті 410 ЦПК України вказує на те, що правильним по суті рішення є в тому випадку, коли воно відповідає вимогам законності й обґрунтованості, оскільки порушення останніх має наслідком зміну або скасування оскарженого судового рішення. Оскаржене судове рішення належить залишати без змін за наявності незначних порушень закону, які вже були усунені при розгляді справи, або ж таких, які можуть бути виправлені судом апеляційної інстанції. Крим того, правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства (постанова Верховного Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18, провадження № 61-13667сво21).

Верховний Суд вважає, що суд першої інстанції належно не виконав процесуальний обов`язок з інформування ОСОБА_4 , процесуальні гарантії забезпечення належного розгляду справи в суді першої інстанції стосовно відповідачки порушені через неналежне повідомлення про дату і час розгляду справи.

Про вказані порушення ОСОБА_4 зазначила в апеляційній скарзі.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Згідно із статтею 382 ЦПК України у постанові суду апеляційної інстанції зазначаються мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до частин першої, третьої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Верховний Суд зазначає, що визначення законодавцем критеріїв, за якими справу можна розглянути в порядку спрощеного провадження, не виключає права апеляційного суду, з урахуванням конкретних обставин справи, розглянути її з повідомленням (викликом) сторін для надання обставин, що мають істотне значення для справи.

Враховуючи категорію справи та ціну позову суд апеляційної інстанції вирішив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

При цьому суд апеляційної інстанції залишив без уваги та оцінки доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не забезпечив ОСОБА_4 право бути заслуханою та доводити перед судом переконливість своїх заперечень проти позову; не скасував таке рішення відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України та не врахував можливість розглянути апеляційну скаргу у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з метою усунення допущених судом першої інстанції порушень.

Крім того, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що в апеляційній скарзі ОСОБА_4 вказувала на те, що у справі № 522/26062/21 позивач посилається на обставини, які не підлягають доказуванню, про часткове стягнення коштів та з урахуванням незаконного рішення суду намагається стягнути з неї великий розмір коштів.

Розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з урахуванням конкретних обставин справи є дискрецією суду апеляційної інстанції. З урахуванням викладених доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції мав з`ясувати, чи не порушило встановлене обмеження (частина перша статті 369 ЦПК України) саму суть права доступу до суду, зокрема, чи мало воно законну мету, і чи існувало відповідне пропорційне співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою (рішення ЄСПЛ від 12 березня 2009 року у справі «Плахтєєв та Плахтєєва проти України», заява № 20347/03, пункт 35).

За встановлених обставин у цій справі суду апеляційної інстанції необхідно вирішити питання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін для надання обставин . що мають істотне значення.

Доводи заявниці щодо неналежного суб`єктного складу сторін підлягають оцінці судом апеляційної інстанції під час нового розгляду справи з належним повідомленням сторін про час та місце її розгляду, тому не становлять самостійної підстави скасування рішення суду.

Оскільки суд касаційної інстанції встановив порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, підстав для оцінки інших доводів касаційної скарги немає.

Щодо постановлення окремої ухвали

ОСОБА_4 через адвоката Танасогло О. М. заявила клопотання про постановлення окремої ухвали, якою довести до відома начальника Головного управління Державної податкової служби в Черкаській області, керівника Черкаської обласної прокуратури про порушення ТОВ «Інвестиційна компанія «АГРОСОЮЗ-РП» податкового законодавства.

Відповідно до частин першої, десятої статті 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. Суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення.

Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду.

Верховний Суд не встановив таких порушень позивачем законодавства, які б давали підстави для постановлення окремої ухвали у цій справі.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваного судового рішення, з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 , подану адвокатом Танасогло Олександром Михайловичем, задовольнити частково.

Постанову Черкаського апеляційного суду від 08 червня 2022 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча І. М. Фаловська

Судді: В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

А. С. Олійник

В. В. Сердюк