Рішення

від 18.01.2024 по справі 569/19787/23

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/19787/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2024 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в особі судді Ковальова І.М.,

при секретарі Фурдись В.О.

розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

в с т а н о в и в:

До Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення звернувся ОСОБА_1 .

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги повністю підтримав, просить суд їх задоволити з підстав, викладених у адміністративному позові та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії RVN №019442 від 07 липня 2023 року, винесену інспектором з паркування Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради Концемалом Ю.В. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, а провадження по справі - закрити.

В судовому засіданні представник відповідача заявлені позовні вимоги не визнала та просить суд відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у письмовому відзиві на адміністративний позов.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази по справі, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, такі факти і відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з дослідженої в судовому засіданні постанови серії RVN №019442 від 07 липня 2023 року, винесеної інспектором з паркування Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради Концемалом Ю.В., розглянувши адміністративні матеріали щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , встановлено, що 06 липня 2023 року о 10:57:55 за адресою вул. Гетьмана Мазепи, 30 у м. Рівне ОСОБА_1 керував автомобілем Renault Megane д.н.з. НОМЕР_2 та порушив правила зупинки, а саме: здійснив зупинку транспортного засобу ближче 10 метрів від пішохідного переходу, чим порушив п. 15.9 «г» ПДР України та ч. 3 ст.22 КУПАП. Вимір здійснено ручним лазерним світловіддалеміром Bosch GLM 500. Фотозйомка (відеозапис) проводився спецзасобом марки Samsung SM-A235F/DSN. Постановив: визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП, та накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Сума штрафу: 680 грн.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, та використовуючи визначений ст.62 Конституції України принцип, відповідно до якого усі сумніви щодо доведеності вини особи, тлумачаться на її користь, суд вважає, що в судовому засіданні не було встановлено ті обставини, що позивач вчинив інкриміновані йому адміністративні правопорушення.

Пункт 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків. У такій формі в цьому пункті втілено «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за позовом. Справа «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. The United Kingdom) від 21 лютого 1975 року серія А, №18, сс17-18, пп.35-36.

За змістом ч. 3 ст. 122 КУПАП порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п.1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (надалі - Правила дорожнього руху), учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до підпункту «г» пункту 15.9 Правил дорожнього руху, зупинка забороняється на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, його довіритель вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки зазначене з оскаржуваної постанови правопорушення він не вчиняв. Постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом наявності складу порушення, оскільки постанова по своїй правовій природі є рішенням субєкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує процедура його фіксування. Тобто, позивачем не було жодним чином порушено ПДР України. Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Оскаржувана постанова не містить посилань на докази вчинення ним зазначеного правопорушення, а відтак є очевидно незаконною і не обгрунтованою.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до положень ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган чи посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення та поясненням особи, що притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, показаннями технічних приладів технічних засобів, що мають функції фото -, кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Із матеріалів справи не вбачається встановлення відповідачем даних обставин.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративне правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283,284 КУпАП. Зокрема, необхідно навести докази на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити відхилення інших доказів.

Як видно з досліджених письмових доказів по справі, при винесенні постанови службовою особою всупереч положенням ст.ст.245, 251 КУпАП, не було з`ясовано повно і об`єктивно обставин справи, а відтак чи винен позивач у вчиненні даних правопорушень, чи є в його діях склад адміністративного правопорушення, чи підлягає він притягненню до адміністративній відповідальності.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення, з-поміж іншого, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Докази, що спростовують висновки суду, станом на час розгляду справи відсутні. Представник відповідача, суб`єкт владних повноважень не надав суду належних та допустимих доказів на спростування обставин, зазначених позивачем в адміністративному позові.

Оскільки доказів відповідачами не надано суд, враховуючи презумпцію невинуватості, закріплену КУпАП та Конституцією України виходить з того, що обставини викладені в матеріалах справи з приводу конкретних обставин його дій не спростовані і відповідають дійсності, і у такому випадку не доведено наявність складу адміністративних правопорушень, за які позивач притягнутий до відповідальності.

У справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 КУпАП Конституційний суд України в своєму рішенні від 26 травня 2015 року №5-рп/2015 зазначив, що провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачає низку визначених у законі послідовних дій відповідного органу (посадової особи). За загальним правилом фіксація адміністративного правопорушення починається зі складення уповноваженою посадовою особою протоколу про його вчинення.

Суд зазначав у наведеному Рішенні, що КУпАП визначає систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Вказані положення є законодавчими гарантіями об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності (п.2.2 Рішення).

Також, Суд у наведеному Рішенні аналізує можливість притягнення особи до відповідальності у так званому скороченому провадженні. При цьому Суд вказує, що скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.

Тобто, позиція Суду полягає у тому, що навіть у випадку, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, стадія фіксації адміністративного правопорушення та формування матеріалів справи є обов`язковою і має передувати такому розгляду справи.

Дані, які містяться в постанові про адміністративне правопорушення не дають можливості встановити наявність порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху і, відповідно, наявність адміністративних правопорушень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, а також те, що представником відповідача не доведено належними та допустимими доказами про те, що позивач вчинив інкриміноване адміністративне правопорушення, тому суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, а у даному випадку належним захистом порушеного права позивача є скасування оскаржуваної постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, беручи до уваги положення КАС України, суд приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення на користь держави за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради судових витрат у розмірі 1073,60 грн.

Відповідно до ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв?язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п?яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Пунктами 4, 6 ч.1ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об?єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; інші види правової допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз?яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Статтею 19 вказаного Законупередбачено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Для вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Як вбачається з позовної заяви та долучених письмових доказів вбачається, що на підставі ордеру №1108117 від 26 жовтня 2023 року та договору про надання правової допомоги №41 від 11 жовтня 2023 року адвокат Голуб В. А. надає правову допомогу та представляє позивача Кулінку О.В. в Рівненському міському суді Рівненської області. Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс для отримання професійної правової (правничої)допомоги у зв`язку з розглядом даної справи складає 2000 грн. та підлягають відшкодуванню відповідачем.

Враховуючи викладене, наявні підстав для відшкодування судових витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 2 000 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 1ст. 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, беручи до уваги положенняКАС України, суд приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення на користь позивача ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради у розмірі 2 000 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, виходячи із заявлених позовних вимог, встановлених обставин справи, системного аналізу положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 19, 77, 241-246, 255, 295 КАС України, суд,-

в и р і ш и в:

Адміністративнийпозов ОСОБА_1 до Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задоволити.

Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії RVN №019442 від 07 липня 2023 року, винесену інспектором з паркування Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради Концемалом Ю.В. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, а провадження по справі - закрити.

Стягнути з Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради, м.Рівне, Степана Бандери, 44, код ЄДРПОУ 44350009 на користь ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 за рахунок бюджетних асигнувань в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу 2000 грн.

Стягнути з Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради, м.Рівне, Степана Бандери, 44, код ЄДРПОУ 44350009 на користь ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 за рахунок бюджетних асигнувань понесені судові витрати по справі, а саме сплачений судовий збір у розмірі 1073,60 грн. та зарахувати до спеціального фонду Державного бюджету України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку сторонами, а також іншими особами у зв`язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов`язки.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом десяти днів з моменту отримання копії рішення до Восьмого апеляцiйного адміністративного суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

Відповідач: Департамент муніципальної варти Рівненської міської ради, м.Рівне, Степана Бандери, 44, код ЄДРПОУ 44350009

Суддя Рівненського

міського суду І.М.Ковальов