Рішення

від 08.12.2023 по справі 760/16385/23

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/16385/21

Провадження №2/760/8866/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2023 року м. Київ

Суддя Солом`янського районного суду м. Києва Козленко Г.О., за участю секретаря - Дубаніної О.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та збільшення розміру аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

До Солом`янського районного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, в якому просив суд:

- позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 ) відносно малолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- збільшити розмір аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_2 з твердої суми у розмірі 2 000,00 грн щомісячно до твердої суми 3 000,00 грн щомісячно до досягнення останньою повноліття;

- стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 ) - судові витрати на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позову зазначає, що 23.04.2016 між донькою позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, який зареєстровано Центральним відділом державної реєстрації шлюбів Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві.

Від спільного шлюбу у подружжя ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась донька - ОСОБА_2 , яка є онукою позивача.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва у справі №760/15425/17 від 13.04.2018 позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів задоволено.

Шлюб, зареєстрований Центральним відділом державної реєстрації шлюбів Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 608 від 23.04.2016 між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , розірвано.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_4 відновлено дошлюбне прізвище « ОСОБА_4 ».

Стягнуто з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (ІПН НОМЕР_2 , проживаючої та зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 ) аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі у розмірі 2000,00 грн. щомісячно, починаючи з 14.08.2017 і до досягнення останньою повноліття.

З 2016 року ОСОБА_2 проживала разом із позивачем, його донькою та дружиною у м. Києві за адресою: АДРЕСА_3 . ОСОБА_3 , який є зятем позивача, разом з ними не проживав та не проживає зараз.

23.02.2022 ОСОБА_4 поїхала до м. Буча провідати бабусю та не повернулась.

У березні 2022 року ОСОБА_4 була вбита російськими військовими (на даний час Генеральною прокуратурою за цим фактом проводиться досудове розслідування, у якому позивач є потерпілим).

17.03.2022 було видано свідоцтво про смерть ОСОБА_4 .

17.05.2022 позивач отримав від ОСОБА_3 нотаріально завірену довіреність на представлення його інтересів у частині, що стосується його доньки - ОСОБА_2 .

Після смерті ОСОБА_4 ОСОБА_3 бачив свою доньку лише один різ, з часу її народження декілька разів. Участь у вихованні дитини він не приймає та не має бажання приймати в майбутньому.

ОСОБА_3 самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, зацікавленості щодо виховання своєї доньки не проявляє, а саме: не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не цікавиться станом здоров`я дитини; не забезпечує необхідного харчування та медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в повному обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу у зв`язку з чим, і виникла необхідність в зверненні до суду із позовом про позбавлення батьківських прав.

16.06.2023 ОСОБА_3 посвідчив нотаріально заяву про те, що не заперечує щодо позбавлення його батьківських прав відносно його малолітньої доньки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Також цією заявою повідомив, що не заперечує щодо встановлення опікунства над його малолітньою донькою - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Ухилення ОСОБА_3 від виконання батьківських обов`язків щодо доньки ОСОБА_2 підтверджується педагогічною характеристикою закладу дошкільної освіти №624, що розташовується по вул. Кудряшова (Мокра) в м. Києві .

Разом з тим, після присудження ОСОБА_3 аліментів на утримання неповнолітньої дитини у твердій грошовій сумі у розмірі 2 000,00 грн щомісячно, починаючи з 14.08.2017 і до досягнення повноліття ОСОБА_2 , він сплатив їх лише декілька разів.

З огляду на викладені обставини, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою про позбавлення батьківських прав та збільшення розміру аліментів.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 02.10.2023 відкрито загальне позовне провадження в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та збільшення розміру аліментів.

Відповідач правом подати відзив на позовну заяву не скористався, відзив до суду не подав.

Від третьої особи надійшли пояснення, в яких зазначено, що позовні вимоги ОСОБА_1 підтримують, аргументи та міркування на підтримку позовних вимог містяться у висновку органу опіки та піклування Солом`янської районної в місті Києва державної адміністрації «Про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ».

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 28.11.2023 закінчено підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті.

Сторони в судове засідання не з`явились. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Від позивача надійшла заява про розгляд без участі позивача, просив позовну заяву задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача подав заяву про розгляд без участі, позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідач подав заяву про розгляд без участі, просив позовну заяву задовольнити повністю.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та їх безпосередньому дослідженні, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих сторонами доказів по справі встановив наступні обставини та правовідносини.

Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 є донькою ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 .

23.04.2016 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, виданого Центральним відділом державної реєстрації шлюбів Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві, серія НОМЕР_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 у подружжя народилась донька - ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого Солом`янським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, серія НОМЕР_5 .

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва у справі №760/15425/17 від 13.04.2018 позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, задоволено.

Шлюб, зареєстрований Центральним відділом державної реєстрації шлюбів Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 608 від 23.04.2016 між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , розірвано.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_4 відновлено дошлюбне прізвище « ОСОБА_4 ».

Стягнуто з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (ІПН НОМЕР_2 , проживаючої та зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 ) аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі у розмірі 2000,00 грн. щомісячно, починаючи з 14.08.2017 і до досягнення останньою повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (ІПН НОМЕР_2 , проживаючої та зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 ) судовий збір у розмірі 640,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір в розмірі 640,00 грн.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Згідно з копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 , виданого Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Відповідно до копії довіреності від 17.05.2022 ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_1 представляти його інтереси у частині його доньки ОСОБА_2 .

Відповідно до копії інформації про задеклароване//зареєстроване місце проживання №93982915 від 01.06.2023 за відомостями відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом`янської РДА зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_2 є: АДРЕСА_3 .

В матеріалах справи наявні копія нотаріально засвідченої заяви ОСОБА_3 від 16.06.2023 про те, що він не заперечує проти позбавлення батьківських прав відносно малолітньої доньки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно з копією акту обстеження умов проживання дитини від 28.06.2023 проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_3 . Встановлено, що за вказаною адресою проживають і мають постійне місце реєстрації: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

З копії листа Служби у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації №108/24-3039 від 30.06.2023 вбачається, що ОСОБА_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , поставлений на облік потенційних опікунів/піклувальників в службі у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації за №22 від 29.06.2023.

Відповідно до копії педагогічної характеристики Закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №624 компенсуючого типу м. Києва Київської міської ради убачається, що при подачі документів до навчального закладу, було вказано, що дитину, окрім матері - ОСОБА_4 , з близьких родичів мають право забирати: дідусь - ОСОБА_1 та бабуся - ОСОБА_8 . Після смерті матері, впродовж року, вихованням дитини займалися бабуся та дідусь. Дитина повністю доглянута та забезпечена всім необхідним. Помітно, що в сім`ї дотримуються режиму дня та приділяють належну увагу вихованню дитини, дівчинка завжди весела та життєрадісна. Бабуся та дідусь ОСОБА_2 цікавляться успіхами ОСОБА_2 в садочку та приділяють велику увагу її вихованню.

Батько ОСОБА_2 - ОСОБА_3 участі у вихованні дитини не приймає. Дитячий садок жодного разу не відвідував.

Висновком органу опіки та піклування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації про доцільність позбавлення батьківських рав ОСОБА_3 відносно малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , встановлено за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 стосовно малолітньої ОСОБА_2 .

У відповідності до ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, також в статті 180 СК України зазначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до пунктів 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до ч.ч. 1, 2,4 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Крім того, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-ІV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішеннях у справах «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року та «Савіни проти України» зазначає, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості заявника та його поведінці.

При цьому позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини, і саме інтереси дитини повинні мати переважний характер над інтересами батьків.

Між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага.

Умовою по ухиленню від обов`язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена п. 2. ч. 1 ст. 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, батьки вихованням дитини не займаються, матеріально не підтримують, станом здоров`я дитини не цікавляться, в закладі центру соціальної підтримки дитину не відвідують належної уваги не приділяють, не виявляють до дитини будь-якої уваги та турботи, що у сукупності свідчить про ухилення від виконання батьківських обов`язків свідомо.

Враховуючи викладене, суд вважає встановленим, що відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків.

Суду не надано жодного доказу, який би спростовував заявлені вимоги, оскільки цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, диспозитивності та рівності сторін, виходячи з інтересів дитини, суд вважає за необхідне позбавити відповідача батьківських прав.

Щодо позовної вимоги про зміну (збільшення) розміру аліментів.

Позивач на обґрунтування вказаної вимоги посилається на дохід відповідача, а також те, що аліменти, які стягуються з відповідача, в умовах збільшення рівня цін та прожиткового мінімуму на дитину недостатньо для матеріального утримання сина, враховуючи стан його здоров`я.

Всупереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України письмові матеріали справи не містять доказів щодо доходу відповідача, а відтак вказане обґрунтування суд до уваги не приймає.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з ч. 2 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Відповідно до положень ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Статтею 192 СК України визначено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 181 СК України стягнення аліментів у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі здійснюється за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, з ким проживає дитина.

Статтею 182 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Верховний Суд України у постанові від 05 лютого 2014 року у справі №6-143цс13 виснував про те, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження. Право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу їх присудження не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням. Ураховуючи наведене, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце і внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів. При цьому правомірність такого способу захисту встановлюється судом з урахуванням фактичних обставин справи та залежить від наявності відповідних підстав, передбачених положеннями статей 182-184, 192 СК України.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім`ї. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів.

Відповідач не надав суду доказів того, що у нього відсутні доходи, нерухоме та рухоме майно, за рахунок якого він не може сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відтак, суд дійшов висновку про наявність підстав для збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої доньки.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд важає їх недоведеними.

На підставі викладеного, керуючись постановою Пленуму Верховного суду України №3 від 30 березня 2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав», ст.ст. 150, 155, 164, 165, 166, 180, 183, 191 СК України, ст.ст. 4, 12, 18, 19, 76-82, 89, 95, 133, 141, 211, 245, 259, 263-265, 268, 280-284, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та збільшення розміру аліментів - задовольнити частково.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 ) відносно малолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

Збільшити розмір аліментів, визначених рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 13.04.2018, на утримання малолітньої дитини ОСОБА_2 з твердої суми у розмірі 2 000,00 грн щомісячно до твердої суми 3 000,00 грн щомісячно, починаючи з дня набрання рішення суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.О. Козленко