Ухвала

від 17.01.2024 по справі 523/911/24

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/911/24

Провадження №2-з/523/2/24

У Х В А Л А

"17" січня 2024 р. м. Одеса

Суворовський районний суду міста Одеси у складі:

головуючого судді- Далеко К.О.,

за участю секретаря судового засідання - Дмітрієвої В.С.,

розглянувши заяву представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Римар Д.В. про забезпечення позову до подачі позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

10.01.2024 року представник заявника ОСОБА_1 адвоката Римар Д.В. звернулась до суду із заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, якою просить накласти арешт на:

- квартиру, загальною площею (кв.м): 48.6, житлова площа (кв.м): 29.3, адреса: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2652601351100);

- земельну ділянку кадастровий номер: 5124380400:01:002:0004, площею 4.0697 (га) (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2595465451120);

- комплекс будівель та споруд № 1, за адресою: АДРЕСА_2 Номер запису: 1 в книзі: 293 (реєстраційний номер майна: 31817280);

- квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею (кв.м): 87,4, житловою площею (кв.м): 55,6, номер запису: 401 в книзі: 8 доп к - 126, 18 доп к 60 (реєстраційний номер майна: 6250516).

Суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду 15.01.2024 року, відповідно до ст.ст.14,33 ЦПК України.

Фактично суддею Далеко К.О. отримано заяву про застосування заходів забезпечення позову до подачі позову - 16.01.2024 року.

На цей час, ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 15.01.2023 року по справі № 523/611/24 вже було прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики у формі розписки.

В обгрунтування заяви адвокат Римар Д.В. зазначає, що 29.03.2023 року між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики у формі розписки, за яким ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 позику на загальну суму 72 500 дол. США, зі сплатою процентів за користування коштами. Факт надання коштів у позику підтверджується розпискою ОСОБА_2 . Відповідно до розписки, кошти отримані у позику підлягають поверненню до 20 жовтня 2023 року. У випадку неповернення суми коштів, додатково до суми боргу відповідач зобов`язалась сплатити 15% від суми боргу. У зв`язку із тим що, відповідач своїх зобов`язань з повернення позики не виконала, позивач ОСОБА_1 має намір звернутися до ОСОБА_2 із позовом про стягнення боргу за договором позики у формі розписки. Також зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до неможливості виконання рішення суду.

Сторони до суду не викликались, в порядкуч.1ст.153ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, в провадженні якого перебуває справа, без виклику учасників справи.

Вивчивши матеріали заяви про забезпечення позову, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви про забезпечення позову, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст.150 ЦПК Українипозов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п.3-4Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року N 9).

Під - час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Крім того, ст.150ЦПК України імперативно встановлює, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.

При цьому, співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Відповідно до частини четвертої статті 263ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. [...] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. [...] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Судом встановлено, що між сторонами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дійсно виник спір стосовно стягнення боргу за договором позики у формі розписки, на загальну суму 3 828 000 грн. Згідно наявної в матеріалах справи розписки від 29.03.2023 року, строк виконання зобов`язань був встановлений до 20.10.2023 року.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір. Таке правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними зокрема в постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 320/3560/18, провадження № 61-5051св19, які суд в силу чимог ч.4 ст. 263 ЦПК України враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Суд виходить із того, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне вчинення таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Згідно з позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду України від15.09.2020 № 753/22860/17, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача такожвід можливих недобросовісних дійз боку відповідача. Зазначена позиція суду відповідає правовій позиції Верховного суду, викладеній у постанові від 19 лютого 2021 року по справі № 643/12369/19.

Верховний Суд у складі Великої Палати у постанові від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, а також у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21 та постанові від 03 березня 2023 року у cправі №905/448/22 дійшов висновку, щоу справах де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову.

Суд виходить із того, що перспектива виконання судового рішення, яким задоволено позов щодо стягнення заборгованості за договором позики, має бути реальною, тому забезпечення позову, про застосування якого просить позивачка, є тим правомірним засобом, за допомогою якого може бути досягнута мета без труднощів розпочати процедуру примусового стягнення стягнутих судом коштів, без витрат часу на пошук майна боржника, тощо.

Верховний Суд щодо співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову та невжиття таких для сторони як позивача, так і власника майна, наголошує, що накладення такого арешту є менш обтяжливим для власника майна, ніж невжиття заходів забезпечення, що може призвести до негативних наслідків для позивача щодо реалізації ним права на виконання судового рішення про стягнення стягнутих судом грошових коштів (постанова Верховного Суду від 18 травня 2023року по справі №127/3013/23).

Суд вважає, що враховуючи майновий характер позовних вимог, відповідач має об`єктивну можливість розпорядитися належним йому нерухомим майном на власний розсуд, зокрема, відчужити його в будь-який спосіб, що може призвести до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду про стягнення грошових коштів у разі задоволення позову.

З огляду на викладене, у даному випадку суд прийшов до висновку що застосування заявленого позивачем виду забезпечення позову, у вигляді арешту на нерухоме майно відповідача, є обґрунтованим та співмірним, виключить можливість відчуження чи передачі майна відповідача іншим особам, на час розгляду справи, а відтак - утрудненню чи неможливості виконання можливого рішення суду про задоволення позову, про стягнення грошових коштів.

Разом із тим, суд вважає що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.

Згідно Інформаційної довідки № 361306880 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, щодо суб`єкта ОСОБА_2 , станом на 09.01.2024 року, судом встановлено, що:

1) відповідач ОСОБА_2 являється власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 48, 6 кв.м., житловою 29, 3 кв.м.

Разом із тим, наведена квартира являється іпотечним майном, згідно іпотечного договору, серія та номер: 2634 від 02.11.2022, видавник: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу; іпотекодержатель: ОСОБА_4 ; іпотекодавець: ОСОБА_2 .

2) відповідач ОСОБА_2 являється власником земельної ділянки 5124380400:01:002:0004, площею 4,0697га., відомості з ДЗК, серія та номер: 55520609, виданий 01.06.2022, видавник: Державний земельний кадастр.

Наведена земельна ділянка перебуває в оренді у ОСОБА_5 , на підставі договору оренди землі, серія та номер:18, виданий 1.06.2022.

3) відповідач ОСОБА_2 являється власником комплексу будівель та споруд АДРЕСА_4 .

Із Інформаційної довідки не вбачається, що комплекс будівель та споруд АДРЕСА_2 , перебуває в іпотеці. Підтверджується, що в іпотеці перебувають лише комплекс будівель та споруд АДРЕСА_5 , на які позивач не просив накласти арешт.

4) відповідач ОСОБА_2 являється власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 48, 6 кв.м., житловою 29, 3 кв.м.

Разом із тим, наведена квартира являється іпотечним майном, згідно іпотечного договору, серія та номер: 426 від 03.03.2021, видавник: Чапський А.Е., приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу; обтяжувач: ТОВ «БСМ ЄВРОСТАНДАРТ».

Відповідно дост. 33 Закону України «Про іпотеку»у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановленихстаттею 12 цього Закону.

В постанові Верховного Суду від 30 липня 2019 року у справі № 903/825/18 вказано, що метою забезпечувального зобов`язання, такого як застава (іпотека), є набуття кредитором (заставодержателем) переважного перед іншими кредиторами боржника (заставодавця) права задоволення своїх вимог за рахунок переданого в забезпечення зобов`язання майна боржника (предмета застави (іпотеки), що прямо випливає зі змістустатті 1 Закону України «Про заставу», статей1,3 Закону України «Про іпотеку». Особливістю таких правовідносин є те, що заставодавець хоча і залишається власником переданого в заставу майна, проте на період забезпечення позбавлений правомочності розпорядження цим майном, а заставодержатель у свою чергу, у випадку порушення боржником забезпеченого зобов`язання, має право у будь-який момент переважно перед іншими кредиторами такого боржника задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на заставлене майно. У зв`язку з чим заставодержатель має власний пріоритетний майновий інтерес до отриманого в заставу майна боржника, який може бути реалізований ним у будь-який момент у разі порушення забезпеченого зобов`язання.

За таких обставин, не зважаючи на те, що іпотекодержателі двох квартир формально не є учасниками спірних правовідносин, які випливають з договору позики, проте винесена з метою забезпечення даного позову ухвала суду про накладення арешту на іпотечне майно боржника очевидно та безпосередньо впливає на майновий інтерес іпотекодержателів цього майна, які у такому випадку позбавляються можливості реалізувати набуте за договорами іпотеки пріоритетне право на задоволення своїх вимог за рахунок іпотечного майна у встановленому законом порядку.

Аналогічні правові висновки підтримувались Верховним Судом, зокрема: в постанові від 15 квітня 2020 року в справі № 727/11529/19 (провадження № 61-3049св20), від 17 серпня 2022 року в справі № 361/3446/21 (провадження № 61-19445св21), від 23 серпня 2023 року в справі № 757/9341/23-ц.

За встановлених в цій справі обставин, накладення судом арешту на передане відповідачем в іпотеку ОСОБА_4 та ТОВ «БСМ ЄВРОСТАНДАРТ» нерухоме майно, що безпосередньо впливає на майновий інтерес іпотекодержателів, які у такому випадку позбавляються можливості реалізувати набуте за договорами іпотеки пріоритетне право на задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна у встановленому законом порядку, є безпідставним, оскільки фактично порушує права осіб, яка не є учасниками справи.

В свою чергу, на думку суду перебування земельної ділянки кадастровий номер: 5124380400:01:002:0004, площею 4.0697 (га), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2595465451120 в оренді ОСОБА_5 ,. не є перешкодою в накладенні на неї арешту. Застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на земельну ділянку, унеможливлює вчинення будь-яких дій щодо відчуження майна, вчинення нотаріальних та реєстраційних дій щодо земельної ділянки, однак не обмежує право користування нею, яке має орендар.

Забезпечення позову у даній справі, в наведений спосіб, не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте, тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання завдавання значної шкоди як сторонам по справі, так і третім особам.

Враховуючи вищевикладене, а також принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову предмету позову, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви представника ОСОБА_1 адвоката Римар Д.В. про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, шляхом накладення арешту на земельну ділянку кадастровий номер: 5124380400:01:002:0004, площею 4.0697 (га) (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2595465451120), та комплекс будівель та споруд АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна: 318177280, в межах суми предмета позову 3828000,00 грн.

Реалізація заходів зустрічного забезпечення є правом, а не обов`язком суду, за винятком випадків, визначених частиною третьоюстатті 154 ЦПК України(постанова КЦС ВС від 30.05.2019 року, справа № 456/2438/17).

Інформація щодо наявності підстав для обов`язкового застосування зустрічного забезпечення позову, в матеріалах справи не міститься.

Керуючись ст.ст.149-153,259-260,353-355 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 адвокатаРимар Д.В.про забезпеченняпозову доподачі позовноїзаяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 простягнення боргуза договоромпозики задовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, належне на праві власності ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_6 , у межах суми позову 3828000,00 грн:

-земельну ділянку кадастровий номер: 5124380400:01:002:0004, площею 4.0697 (га), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2595465451120.

-комплекс будівель та споруд АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна: 31817280, номер запису 1 в книзі 239.

У задоволенні заяви про забезпечення позову в іншій частині - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно з дня її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня складання повного тексту ухвали. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Зазначена ухвала є підставою для внесення відомостей до Реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Ухвала складена 17.01.2024 року.

Суддя: К.О. Далеко