Постанова

від 16.01.2024 по справі 357/11056/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№22-ц/824/437/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2024року місто Київ

справа №357/11056/23

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Борисової О.В.

суддів: Левенця Б.Б., Ратнікової В.М.

за участю секретаря судового засідання - Савлук І.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 вересня 2023 року про часткове задоволення заяви про забезпечення позову, постановлену під головуванням судді Орєхова О.І, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Білоцерківська» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000» про скасування державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки, визнання укладеною додаткової угоди,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2023 року ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» звернулося до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до відповідачів, в якому просило:

скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» на земельну ділянку з кадастровим номером 3220489500:01:030:0011, дата, час державної реєстрації: 26.12.2022 16:06:06;

визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі №691 від 21 жовтня 2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська»;

визнати відсутнім у ТОВ «Агротрейд-2000» право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:01:030:0011 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 783889632204).

Одночасно з подачею позовної заяви, позивачем ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» було подано заяву про забезпечення позову, в якій останнє просило:

накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3220489500:01:030:0011 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 783889632204);

заборони Міністерству юстиції України та його територіальним органам, усім суб'єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям), усім державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам, державним виконавцям, приватним виконавцям, вчиняти будь-які реєстраційні дії, приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:01:030:0011 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 783889632204);

заборони ТОВ «Агротрейд-2000» користуватися земельною ділянкою з кадастровим номером 3220489500:01:030:0011;

заборони ОСОБА_1 і ТОВ «Агротрейд-2000» вчиняти будь-які дії, які перешкоджатимуть ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» користуватися земельною ділянкою з кадастровим номером 3220489500:01:030:0011 до закінчення строку дії договору оренди землі №691 від 21 жовтня 2015 року.

Обгрунтовуючи вказану заяву посилалося на те, що 21 жовтня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» було укладено договір оренди землі №691, за яким ОСОБА_1 передала в оренду строком на 7 років земельну ділянку площею 1,4538 га з кадастровим номером 3220489500:01:030:0011, розташовану у межах Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Право оренди позивача на земельну ділянку було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23 листопада 2015 року.

Вказувало, що протягом усього часу дії договору оренди землі орендар користувався вказаною земельною ділянкою у своїй господарській діяльності і належним чином виконував свої обов'язки за цим договором.

Зазначало, що більше, ніж за рік до закінчення строку дії договору оренди землі, який був автоматично продовжений до 21 жовтня 2023 року в силу дії підп.1 п.27 Розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України у редакції Закону України від 24 березня 2022 року №2145-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану», у вересні 2022 року ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» направило ОСОБА_1 лист-повідомлення (клопотання) про поновлення договору оренди землі на 7 років разом з проектом відповідної додаткової угоди до нього у порядку, визначеному у ч.ч1-5 ст.33 Закону України «Про оренду землі» та п.5 договору оренди землі. Однак орендодавець не відповіла на цей лист у місячний строк, як того вимагають норми ч.5 ст.33 Закону України «Про оренду землі».

Посилалося на те, що у грудні 2022 року ОСОБА_1 було вчинено низку дій, внаслідок яких було порушено право оренди ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» на земельну ділянку, а саме 26 грудня 2022 року відповідач ОСОБА_1 звернулася до державного реєстратора Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Майорко Т.О. з заявою про державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» на земельну ділянку у зв'язку з нібито припиненням дії договору оренди землі, на підставі якої 28 грудня 2022 року державний реєстратор Майорко Т.О. незаконно провела у ДРРПНМ державну реєстрацію припинення права оренди товариства, хоча договір оренди землі був автоматично поновлений до 21 жовтня 2023 року і підстав для припинення цього права, відповідно, не було.

Вказувало, що 28 грудня 2022 року ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки №79 з ТОВ «Агротрейд-2000», за яким вона передала в оренду земельну ділянку на 7 років, і подано тому ж державному реєстратору документи для державної реєстрації права оренди земельної ділянки за відповідачем ТОВ «Агротрейд-2000», яку було проведено 30 грудня 2022 року.

Вважає, що завдяки незаконній державній реєстрації припинення права оренди ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» на земельну ділянку ОСОБА_1 до закінчення строку дії договору оренди землі передала цю ділянку в оренду іншому орендарю, тим самим порушивши право оренди позивача як її законного орендаря і його переважне право на поновлення договору оренди землі на новий строк.

Посилалося на те, що попередня поведінка відповідачів свідчить про те, що до набрання законної сили судовим рішенням у справі за позовом, що подається разом з цією заявою, ними можуть бути вчинені дії, спрямовані на подальше ускладнення поновлення порушеного права оренди ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» і унеможливлення виконання рішення суду у цій справі про задоволення його позову шляхом проведення вищевказаних реєстраційних дій у ДРРПНМ, зокрема, відповідачами може бути розірваний наявний договір оренди землі, після чого буде укладено новий договір оренди землі чи договір емфітевзису щодо земельної ділянки з цим же орендарем або іншими пов'язаними з ним особами, або земельна ділянка може бути передана в суборенду третім особам тощо. У разі укладення нових правочинів щодо земельної ділянки у ДРРПНМ будуть проведені нові реєстраційні дії.

Позивач вважає, що є наявність реальної загрози настання обставин, які можуть унеможливити ефективне поновлення порушеного права оренди ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська», за захистом якого він звернувся до суду, що є підставою для вжиття заходів забезпечення його позову.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 вересня 2023 року заяву ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» про забезпечення позову задоволено частково.

Вжито заходи забезпечення позову шляхом встановлення заборони Міністерству юстиції України та його територіальним органам, усім суб'єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям), усім державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам, державним виконавцям, приватним виконавцям, вчиняти будь-які реєстраційні дії, приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:01:030:0011 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 783889632204).

В частині задоволення інших вимог заяви про забезпечення позову відмовлено.

Частково не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просила скасувати ухвалу в частині забезпечення позову шляхом встановлення заборони Міністерству юстиції України та його територіальним органам, усім суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям), усім державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам, державним виконавцям, приватним виконавцям, вчиняти будь-які реєстраційні дії, приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:01:030:0011 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 783889632204) та ухвалити нове рішення у відповідній частині яким відмовити ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» у забезпеченні позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилалася на те, що вжиті заходи забезпечення позову є неспівмірними з предметом позову, судом першої інстанції взагалі не досліджено зв`язку між позовними вимогами та необхідністю вжиття заходів забезпечення, не вказано якими доказами позивач обґрунтував неможливість виконання рішення у разі задоволення позову.

Вказувала, що предметом позову є три немайнові вимоги, жодних майнових вимог позов не містить, жодних позовних вимог щодо звернення стягнення на земельну ділянку відповідача ОСОБА_1 , її витребування позов не містить.

Зазначала, що ТОВ «Агрофірма Білоцерківська» в обґрунтування заяви про забезпечення позову по справі в якості обставин, які на думку позивача можуть створити перешкоди для виконання рішення суду вказало лише припущення, що відповідачі можуть припинити договір оренди земельної ділянки. Жодних доказів на підтвердження своїх припущень не надав та інших обставин не вказав.

11 грудня 2023 року від позивача ТОВ «Агрофірма Білоцерківська» до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити з вищевказаних підстав.

Представник позивача ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» - Кравець О.І. в судовому засіданні апеляційного суду заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.

Відповідач ТОВ «Агротрейд-2000» у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи бувповідомлений належним чином.

Колегія суддів вважає можливим розглядати справу у його відсутність на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Виходячи з вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції переглядає ухвалу суду першої інстанції лише в частині задоволених вимог заяви про забезпечення позову.

Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову шляхом встановлення заборони Міністерству юстиції України та його територіальним органам, усім суб'єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям), усім державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам, державним виконавцям, приватним виконавцям, вчиняти будь-які реєстраційні дії, приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:01:030:0011 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 783889632204), суд першої інстанції виходив з того, що невжиття даного заходу забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у даній справі.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У частині 1 ст.150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Ключовим завданням при вирішенні необхідності забезпечення позовних вимог є забезпечення в подальшому виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності доводів заявника щодо забезпечення позову; збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимогти, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірність утруднення виконання або невиконання рішення в разі невжиття таких заходів.

Відповідно до положень п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Системний аналіз наведених норм права дає можливість зробити висновок, що від заявника вимагається вказати вид (захід) забезпечення позову, визначений статтею 150 ЦПК України, та обґрунтувати необхідність вжиття саме такого заходу забезпечення позову.

Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Згідно з п.п.1, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно п.6 зазначеної постанови особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов`язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

Крім того, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічні висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ТОВ «Агротрейд-2000» про скасування державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки, визнання укладеною додаткової угоди, визнання відсутнім права оренди.

Тобто у даній справі виник спір щодо земельної ділянки, право оренди позивача щодо якої було порушене тим, що до закінчення строку дії укладеного ним договору оренди землі ОСОБА_1 передала спірну земельну ділянку в оренду іншому орендарю - ТОВ «Агротрейд-2000», тим самим позбавивши ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» можливості користуватися нею до закінчення строку дії договору оренди землі та реалізувати своє переважне право на його укладення на новий строк у порядку ст.33 Закону України «Про оренду землі».

Порушуючи питання про забезпечення позову, ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» посилалося на те, що попередня поведінка відповідачів свідчить про те, що до набрання законної сили судовим рішенням у справі за позовом, що подається разом з цією заявою, ними можуть бути вчинені дії, спрямовані на подальше ускладнення поновлення порушеного права оренди ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська» і унеможливлення виконання рішення суду у цій справі про задоволення його позову шляхом проведення вищевказаних реєстраційних дій у ДРРПНМ, зокрема, відповідачами може бути розірваний наявний договір оренди землі, після чого буде укладено новий договір оренди землі чи договір емфітевзису щодо земельної ділянки з цим же орендарем або іншими пов'язаними з ним особами, або земельна ділянка може бути передана в суборенду третім особам тощо. У разі укладення нових правочинів щодо земельної ділянки у ДРРПНМ будуть проведені нові реєстраційні дії, які в силу норм ч.5 ст.12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» будуть дійсними, допоки не будуть скасовані в судовому порядку.

Позивач вважає, що є наявність реальної загрози настання обставин, які можуть унеможливити ефективне поновлення порушеного права оренди ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська», за захистом якого він звернувся до суду, що є підставою для вжиття заходів забезпечення його позову.

Враховуючи те, що саме вчинення відповідачами правочинів та проведення реєстраційних дій щодо спірної земельної ділянки можуть унеможливити поновлення порушених прав позивача у разі задоволення його позову, існує потреба у вжитті заходів забезпечення позову, які обмежать розпорядження відповідачами земельною ділянкою і проведення у ДРРПНМ реєстраційних дій щодо неї.

Викладені обставини, враховуючи положення ст.151 ЦПК України є достатніми для обґрунтованого припущення позивача, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі його задоволення.

При цьому варто врахувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Європейський суд з прав людини у рішення від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

З огляду на предмет та підстави позову ТОВ «Агрофірма «Білоцерківська», колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з наведених у заяві про вжиття заходів забезпечення позову фактів та обґрунтувань вбачається, що заявлений позивачем захід забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії взаємопов`язаний з предметом спору, а невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача за захистом яких він звернувся до суду.

А відтак, посилання в апеляційній скарзі на те, що ТОВ «Агрофірма Білоцерківська» в обґрунтування заяви про забезпечення позову по справі в якості обставин, які на думку позивача можуть створити перешкоди для виконання рішення суду вказало лише припущення, що відповідачі можуть припинити договір оренди земельної ділянки, жодних доказів на підтвердження своїх припущень не надав та інших обставин не вказав, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.

Доводи апеляційної скарги про те, що вжиті заходи забезпечення позову є неспівмірними з предметом позову, судом першої інстанції взагалі не досліджено зв`язку між позовними вимогами та необхідністю вжиття заходів забезпечення, не вказано якими доказами позивач обґрунтував неможливість виконання рішення у разі задоволення позову, колегія суддів відхиляє, оскільки такий вид забезпечення позову, як заборона вчиняти будь-які реєстраційні дії, приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:01:030:0011 не порушує права ОСОБА_1 , як власника земельної ділянки, а ТОВ «Агротрейд-2000», як орендаря земельної ділянки, та є співмірним із заявленими позовними вимогами позивача.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про необхідність забезпечення позову шляхом встановлення заборони Міністерству юстиції України та його територіальним органам, усім суб'єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям), усім державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам, державним виконавцям, приватним виконавцям, вчиняти будь-які реєстраційні дії, приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:01:030:0011 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 783889632204) є законним та обґрунтованим.

Оскільки, ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права, підстав для її скасування в оскаржуваній частині колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 вересня 2023 року в оскаржуваній частині щодо задоволення заяви про забезпечення позову шляхом встановлення заборони Міністерству юстиції України та його територіальним органам, усім суб'єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям), усім державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам, державним виконавцям, приватним виконавцям, вчиняти будь-які реєстраційні дії, приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:01:030:0011 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 783889632204) - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 18 січня 2024 року.

Головуючий:

Судді: