Рішення

від 19.01.2024 по справі 120/11579/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

19 січня 2024 р. Справа № 120/11579/23

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом головного управління ДПС у Вінницькій області до ТОВ "КПП "ПЛАТ" про накладення арешту на кошти, -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Вінницькій області звернулося до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "КПП "ПЛАТ" про накладення арешту на кошти.

Вимоги обґрунтовано наявністю у відповідача податкового боргу в сумі 591126 грн.

Ухвалою суду від 04.08.2023 року було відкрито провадження в цій справі та, зокрема встановлено час на подання відзиву.

Вказану ухвалу було направлено поштовим відправленням з рекомендованим повідомленням про вручення. Рекомендоване повідомлення повернулося до суду із відміткою "неправильно зазначена (відсутня адреса)".

Суд також бере до уваги, що на виконання Закону України "Про доступ до судових рішень", ухвалу суду було оприлюднено також і в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Відповідно до ч. 11 ст. 126 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Разом з тим, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ "КПП "ПЛАТ" зареєстрований суб`єктом підприємницької діяльності.

Відповідач є платником податків і зборів, передбачених податковим законодавством України.

Згідно з картки особового рахунку платника податків за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 591126 грн, яка складається з основного платежу - податку на додану вартість.

Зазначена заборгованість підтверджується карткою особового рахунку, податковими деклараціями з податку на додану вартість від 18.07.2022 року, 22.08.2022 року, 19.10.2022 року, 20.10.2022 року, 18.11.2022 року, 02.12.2022 року, 18.01.2023 року, 15.02.2023 року, 13.03.2023 року, 12.04.2023 року, 21.05.2023 року.

На момент звернення головного управління ДПС у Вінницькій області до суду податковий борг у повному обсязі погашено не було.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За змістом п. 41.2 ст. 41 ПК України, органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

Відповідно до п. 41.1 цієї ж статті, контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Згідно з п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Пунктом 54.5 ст. 54 ПК України регламентовано, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно п. 56.1 ст. 56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня (п. 56.1 ст. 56 ПК України).

Відповідно до матеріалів справи, заборгованість виникла у зв`язку з несплатою самостійно задекларованих сум грошових зобов`язань з податку на додану вартість.

Відтак, зазначена сума заборгованості по сплаті ПДВ є узгодженою.

У разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган, у відповідності до вимог п. 59.1 ст. 59 ПК України, надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

На виконання вищезазначених положень законодавства, ГУ ДПС у Вінницькій області направив податкову вимогу форми "Ю" від 06.04.2023 року № 0002023-1302-0232 рекомендованим листом з повідомленням про вручення за податковою адресою. Вказана податкова вимога не була доставлена відповідачеві.

Судом встановлено, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідачем 29.09.2023 року відповідачем було змінено податкову адресу на наступну: вул.Чигиринська, будинок 11А, м. Львів, Львівська обл.

Разом з тим, суд наголошує, що податковою адреса відповідача на час нарахування боргу та направлення вимоги була наступна: вул. Амосова Миколи, 29, м. Вінниця, що підтверджується витягом з реєстраційних та облікових даних АІС Податковий блок.

Відповідно до п. 66.3 ст. 66 ПК України у разі проведення державної реєстрації зміни місцезнаходження або місця проживання платника податків, внаслідок якої змінюється контролюючий орган, в якому на обліку перебуває платник податків, а також у разі зміни податкової адреси платника податків, контролюючими органами за попереднім та новим місцезнаходженням (місцем проживання) платника податків проводяться процедури відповідно зняття з обліку/взяття на облік такого платника податків.

Підставою для зняття з обліку платника податків в одному контролюючому органі і взяття на облік в іншому є надходження хоча б до одного з цих органів даних, що свідчать про належну державну реєстрацію таких змін органами державної реєстрації.

У такому разі платник податків, визначений у пункті 64.2 статті 64 цього Кодексу, зобов`язаний подати контролюючому органу за новим місцезнаходженням відповідну заяву у десятиденний строк від дня реєстрації зміни місцезнаходження (місця проживання) згідно з порядком обліку платників податків. У разі неподання такої заяви протягом 10 календарних днів платник податків або посадові особи платника податків несуть відповідальність відповідно до закону.

Суд зазначає, що у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Згідно п. 42.4 ст. 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Між тим, 24.01.2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 826/14361/16 вказав, що для встановлення факту направлення (вручення) фізичній особі податкового повідомлення-рішення поштою у встановленому законодавством порядку, дослідженню підлягають: відповідність адреси одержувача у поштовому відправленні місцю проживання або останньому відомому місцезнаходженню фізичної особи; повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, в якому зазначено дату вручення або причини невручення тощо.

З огляду на положення п. 58.3 ст. 58, п. 42.2 ст. 42 ПК України та той факт, що конверт, направлений відповідачеві за чинною на той час податковою адресою і при цьому, у матеріалах справи відсутні докази оскарження позивачем та скасування вищезазначених податкових повідомлень-рішень, то у відповідача виникає кореспондуючий обов`язок зі сплати узгодженого податкового боргу.

До того ж Верховний Суд у постанові від 04.06.2020 року у справі № 826/11455/15 дійшов висновку про те, що не виконання платником податків обов`язку щодо повідомлення контролюючого органу про зміну податкової адреси позбавляє його можливості посилатися у спорі з контролюючим органом, що документи, правомірності яких стосується спір, не були йому вручені, якщо буде встановлено, що документи були направлені в установленому законом порядку на його податкову адресу, навіть у випадку повернення цих документів підприємством поштового зв`язку через неможливість їх вручення. Такий правовий наслідок висновується з норми п. 42.2 статті 42 ПК України. Однак, цей наслідок не може бути поширений на випадок, коли контролюючий орган володіє достовірною інформацією про зміну платником місця проживання.

Суд зазначає, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою проживання. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатися на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.

На час розгляду справи, заборгованість відповідачем у повному обсязі не погашена.

Принагідно, суд зазначає, що зміна місця реєстрації не може бути підставою для звільнення відповідача від сплати податкових зобов`язань.

Право податкового органу на звернення до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, передбачено пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України.

Норма п. п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України, окрім того, що надає повноваження органу ДПС на звернення до суду, визначає й підстави для накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Підставами для накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків є наявність у цього платника податків податкового боргу та відсутність майна та/або наявність майна, балансова вартість якого менша суми податкового боргу.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17 вересня 2019 року (справа № 804/4273/13-а) та від 30.05.2022 року (справа № 825/2335/18).

В силу вимог абз. 2 пп. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 ПК України застосування адміністративного арешту коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

За змістом пункту 41.2 статті 41 ПК України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

Відповідно до п.п. 120.1.33 п. 120.1 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, іншій фінансовій установі, небанківському надавачу платіжних послуг, емітенті електронних грошей, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Відповідно до матеріалів справи, головним управлінням ДПС у Вінницькій області було здійснено ряд заходів задля встановлення факту наявності майна, що може бути джерелом погашення податкового боргу.

Так, відповідно до інформації наданої листом № 13208/5 від 24.05.2023 року Держпродспоживслужби у Вінницькій області транспортні засоби за відповідачем не зареєстровані, відповідно до інформації наданої службовою запискою № 2117/02-32-07-02 від 16.05.2023 року інформація щодо транспортних засобів відсутня, відповідно до інформаційної довідки № 336481173 від 21.06.2023 року Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру права власності на нерухоме майно, реєстру іпотек, реєстру заборони відчуження нерухомого майна відсутні права власності на будь-яке рухоме майно.

Отже, у платника податків відсутнє майно, за рахунок якого може бути погашений податковий борг, що є підставою для накладання арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться на рахунках у банках.

Перевіривши обґрунтованість доводи позивача та оцінивши надані ним докази, суд приходить до переконання, що заявлений позов по суті належить задовольнити.

Частиною другою статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Відтак, сплачений позивачем судовий збір з відповідача не стягується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов головного управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ ВП 44069150) до товариства з обмеженою відповідальністю "КПП "ПЛАТ" (вул. Чигиринська, буд. 11А, м. Львів, код ЄДРПОУ 43707248), задовольнити.

Накласти арешт на кошти та інші цінності товариства з обмеженою відповідальністю "КПП "ПЛАТ", що знаходяться на рахунках в установах банків, які обслуговують платника податків, в межах суми податкового боргу в розмірі 591126 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СуддяАльчук Максим Петрович