Рішення

від 19.01.2024 по справі 160/26389/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2024 рокуСправа №160/26389/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лозицької І.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НПП Нікопольський трубний завод» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «НПП Нікопольський трубний завод» з позовом до Дніпровської митниці, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA110120/2023/000006/2 від 29.08.2023 р;

- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110120/2023/000088 від 29.08.2023 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що до митного органу надано документи, необхідні для митного оформлення товарів з визначенням митної вартості за першим методом (за ціною договору), що надійшли на митну територію України на підставі зовнішньоекономічного контракту, однак, митниця, на думку позивача, прийняла рішення про коригування митної вартості товарів за другорядним методом (резервним) на підставі необґрунтованих та необ`єктивних зауважень. У зв`язку із чим, на думку позивача, наявні усі підстави для скасування спірного рішення.

Ухвалою суду від 13.10.2023 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.

Заперечуючи проти позову, відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи.

В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що в наданих позивачем до митного оформлення документах містились розбіжності і неточності в поданих документах. У даному випадку наявні розбіжності в числових значеннях, а також не підтверджено числові значення складових митної вартості товару. Враховуючи зазначені в повідомленні митниці результати перевірки документів, наданих до митного оформлення оцінюваної партії товару за ЕМД, ненадання документів на спростування виявлених невідповідностей унеможливлює перевірку числового значення вартості заявленого товару. У зв`язку з відсутністю документального підтвердження повноти включення складових митної вартості, відсутністю документального підтвердження ціни, що фактично сплачена, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не може бути застосований.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

03.01.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «НПП Нікопольський трубний завод», Україна (Покупець) та Solines GmbH, Німеччина (Продавець) укладено зовнішньоекономічний договір №03012023 на поставку товару на умовах FCA Dortmund (Німеччина), відповідно до якого предметом контракту є труба виробництва компанії Benteler Stell/Tube GmbH. Загальна сума контракту становить 250000 євро.

З метою митного оформлення товару, отриманого за зазначеним вище контрактом, 29.08.2023 року ТОВ «НПП Нікопольський трубний завод» до митного посту «Нікополь» Дніпровської митниці подано електронну митну декларацію № 23UA110120004558U0 для митного оформлення наступного товару:

труби сталеві безшовні холоднокатані, з трубної заготовки, загального призначення, не з корозійностійкої, марки сталі GRADE В/Р235/Х42, без теплової ізоляції, діаметром:

18,0 х 1,00 N x 5920-5920 мм., кількість - 0,418 т.; 18,0 х 2,00 NZ x 6000-6000 мм., кількість - 0,772 т; ?25,0 х 2,30 NL Ч 8140-8140 мм., кількість - 0,756 т; ?25,0 х 2,50 N x 6000-6000 мм., кількість - 0,442 т; 40,0 х 3,00 N x 6010-6010 мм., кількість - 0,636 т; 45,0 х 3,00 N x 5700-5990 мм., кількість - 0,618 т; 32,0 х 1,50 N x 5550-5950 мм., кількість - 0,408 т; 25,4 х 2,11 NL Ч 8980-9450 мм., кількість - 0,758 т; 30,0 х 3,00 N x 5800-5990 мм., кількість - 1,004 т; 42,0 х 3,00 N x 5680-5950 мм., кількість - 0,464 т; 36,0 х 3,00 N x 6010-6010 мм., кількість - 0,486 т; 34,0 х 2,00 N Ч 6150-6150 мм., кількість - 0,61 т; 25,0 х 2,50 NL Ч 9000-9000 мм., кількість - 1,418 т; 50,0 х 5,00 N Ч 6010-6010 мм., кількість - 0,532 т; 18,0 х 1,50 N Ч 6000-6050 мм., кількість - 0,838 т; 20,0 х 2,00 NL x 10490-10520 мм., кількість - 0,288 т; 18,0 х 2,20 NL x 9680-9680 мм., кількість - 0,668 т; 22,0 х 4,50 N x 6170-6170 мм., кількість - 0,536 т; 40,0 х 5,00 N x 5400-5590 мм., кількість - 0,788 т; 15,9 х 1,77 N x 6100-6120 мм., кількість - 2,802 т; 29,6 х 2,25 N x 6550-6750 мм., кількість - 2,313 т; 20,0 х 4,50 N x 6010-6010 мм., кількість - 0,7 т; 25,0 х 2,00 NL x 10230-10910 мм., кількість - 2,276 т; 19,0 х 3,00 N Ч 6000-6000 мм., кількість - 0,576 т; 15,9 х 2,91 N x 7940-7940 мм., кількість - 0,519 т; 28,0 х 3,00 NZ x 6000-6000 мм., кількість - 0,39 т; 25,4 х 1,60 NL x 11380-11380 мм., кількість - 0,566 т, що не є товаром військового призначення.

Митну вартість товару позивачем розраховано за основним методом за ціною договору (контракту).

На підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, разом з митною декларацією позивачем надано митному органу документи, що перелічені у графі 44, а саме: зовнішньоекономічний контракт №03012023 від 03.01.2023 року; інвойс (проформа) №є210231357 від 17.08.2023 р.; комерційна пропозиція №є407 від 14.08.2023 року; прайс №є407/1 від 14.08.2023 року; платіжна інструкція №є34JBKLN8 від 21.08.2023 року; договір (контракт) про перевезення №є18/04-1 від 18.04.2023 року; договір про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом №є18042023-1 від 18.04.2023 року; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №21082023-1 від 22.08.2023 року; заявка №є21082023-1 від 21.08.2023 року на перевезення вантажів автомобільним транспортом; міжнародна автотранспортна накладна CMR Nє NL-85874 від 22.08.2023 року; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 № A688717 від 21.08.2023 року; договір про надання послуг митного брокера №є2 від 27.06.2022 року; сертифікат якості №є63-807396/022/Р від 17.08.2023 року; довідка №є2308-1 від 23.08.2023 року про те, що страхування не здійснювалось; Лист-пояснення № 2508-1 від 25.08.2023 року щодо недоплати коштів; копія митної декларації країни відправлення №є23DE810313762365E3 від 21.08.2023 року.

У митній декларації митну вартість товару визначено (за основним методом) за ціною контракту.

Відповідачем направлено ТОВ «НПП Нікопольський трубний завод» повідомлення, відповідно до якого за результатами опрацювання всіх поданих декларантом документів встановлено, що подані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

1) декларантом до митного оформлення надана комерційна пропозиція фірми Solines GMBH від 14.08.2023 р. №є407, в якій зазначено, що українському контрагенту надається знижка, яка не передбачена контрактом, не обґрунтовано, від чого вона залежить, а надається на основі вигідної продуктивної співпраці, яка склалась між іноземним контрагентом та українським суб`єктом. Така знижка може бути не конкурентна в міжнародній торгівлі і ґрунтуватись тільки на добрих взаємовідносинах виключно для ТОВ

"НПП НІКОПОЛЬСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД"; 2) згідно пункту 2.3 зовнішньоекономічного договору від 03.01.2023 р. № 03012023, який надано до митного оформлення, зазначено, що товар повинен супроводжуватися комплектом документів, в тому числі пакувальним листом на відвантажений товар. Пакувальний лист на даний товар до митного оформлення не надавався; 3) у наданій до митного оформлення платіжній інструкції від 21.08.2023 №є 34JBKLN8 платіжні реквізити іноземного контрагенту не відповідають платіжним реквізитам, зазначеним у контракті. - відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ: якщо рахунок сплачено, документами, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Згідно пункту 1.1 контракту продавець продає, покупець купує трубу за цінами і на умовах, викладених в Додатках (проформах), які є невід?ємною частиною контракту. До митного оформлення декларантом надано банківський платіжний документ від 21.08.2023 №є 34JBKLN8, що підтверджує оплату у розмірі 18740,81 євро по контракту від 03.01.2023 р. №є03012023. В призначенні платежу платіжного доручення вказано виключно реквізити контракту від 03.01.2023 р. №є03012023. Відповідно до пункту 7 висновків Постанови Пленуму ВАСУ від 13.03.2017 р. №є2 «Про Довідку щодо Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року», платіжне доручення без вказівки у ньому на рахунок-фактуру (інвойс), на підставі яких здійснено платіж, не є доказом достатнім для доведення митної вартості певної поставки товару. Враховуючи вищезазначене, надане платіжне доручення неможливо ідентифікувати з оцінюваною партією товару. У відповідності до вимог статей 54, 58 МКУ, відсутнє документальне підтвердження відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 4) надана до митного оформлення копія митної декларації країни відправлення від 21.08.2023 року № 23DE810313762365E3 не містить числових значень щодо вартості переміщуваного товару.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару декларанту запропоновано надати документи відповідно до статті 53 Кодексу, а саме: - договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; - рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); - рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

ТОВ «НПП Нікопольський трубний завод» 29.08.2023 року надіслано лист-відповідь на запит митниці, в якому декларант повідомив, що повторно надає документи, які уже були надані у складі митної декларації. Розбіжності по цих документах уже були надані декларанту в повідомлені №1 від 29.08.2023 р. Інших додаткових документів для підтвердження митної вартості декларантом не надані.

Також декларант повідомив, що додаткові документи додаватись не будуть, та просив здійснити митне оформлення.

За результатами перевірки наданих відомостей щодо митної вартості товару, відповідачем було прийнято:

рішення Дніпровської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA110120/2023/000006/2 від 29.08.2023 р;

картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110120/2023/000088, від 29.08.2023 р.

Митна вартість оцінюваних товарів скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2 б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, згідно з положеннями ст.60 МКУ, та ґрунтується на митній вартості за ЕМД від 16.01.2023 №23UA110120000207U2 на рівні 860 євро/т на умовах FCA Dortmund. 3 урахуванням транспортних витрат та кількості вантажу, що декларується за МД від 29.08.2023 №23UA110120004531U8 митна вартість - 0,9261 євро/кг (860євро/т х 22,582т х 39,516 + 59017,05 грн).

Відтак, правомірність винесеного відповідачем рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови є предметом спору у цій справі.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як передбачено ч.1 ст.50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно доглави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1)заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2)подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3)нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч.2 ст.53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостійстатті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Така ж позиція знайшла своє відображення у постанові пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 р. №2 «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року».

З наведеним висновком кореспондуються положення п. 2 ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положеньстатті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч.6 ст.54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною 7 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідач зазначає, що враховуючи виявлені у ході перевірки невідповідності, розбіжності у документах та відомостях, наданих до митного контролю, відсутність підтвердження числових значень складових митної вартості товару та ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті, про що зазначено у ході проведення консультацій шляхом направлення електронних повідомлень митниці, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком, заявлений декларантом метод визначення митної вартості товарів, не може бути застосованим, відповідно до частини 6 статті 54 та частини 2 статті 58 Кодексу.

Зауваження, що викладені відповідачем суд вважає помилковими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту).

При цьому суд також звертає увагу на таке.

Як вбачається з пунктів 1.1, 2.1 контракту №є03012023 від 03.01.2023 р., Продавець продає, а Покупець купує трубу в кількості, за цінами і на умовах, викладених в Додатках (Проформах), які є невід?ємною частиною Контракту, Продавець поставляє Продукцію на умовах FCA - Dortmund, Deutschland (Инкотермс 2010).

Відповідно до пункту 2.2 контракту Продавець здійснює відправку товару протягом 5 календарних днів з моменту надходження 100% попередньої оплати на розрахунковий рахунок Продавця.

Згідно з пунктом 2.4 контракту сплата будь-яких і всіх мит і/або митних зборів, необхідних для здійснення процедур митного очищення в країні Покупця, покладається на Покупця.

Таким чином, виходячи з умов договору та умов поставки FCA, до складу митної вартості товару, який ввозиться на територію України за цим контрактом, входить фактурна вартість товару та транспортні витрати до митного кордону.

При цьому, за умовами контракту не передбачено включення до складу митної вартості товару страхові витрати, оскільки страхування не здійснювалось. Про наведений факт Позивач повідомляв Відповідача у довідці 2308-1 від 23.08.2023 р.

Пунктом 5 частини десятої статті 58 Митного кодексу України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

В контракті (п.2.2. та 2.3.) Продавець та Покупець погодили, що Продавець зобов??язаний надати Покупцю рахунок, на підставі якого Покупець повинен здійснити 100% попередню оплату, після надходження якої Продавець здійснює відправку товару протягом 5 календарних днів. Продавцем був виставлений рахунок (проформа) відповідно до контракту №є03012023 від 03.01.2023 р. на загальну суму 18 743,06 євро. Покупцем був сплачений цей рахунок відповідно до платіжної інструкції від 21.08.2023 №є34JBKLN8 на суму - 18740,81 євро, оскільки з попередньої поставки труб за контрактом по інвойсу №є210231297 від 07.08.2023 р. була переплата у розмірі 2,25 Євро, у зв?язку з цим дана поставка за інвойсом №є210231357 від 17.08.2023 року оплачувалася враховуючи переплату. На зазначення даних обставин Позивач надав Відповідачу Лист-довідку №є2508-1 від 25.08.2023 року.

Після отримання грошей Продавець 21.08.2023 року оформив митну декларацію країни відправлення №є23DE8103137623653. Сторони узгодили між собою дату прибуття перевізника для отримання товару на 22.08.2023. Цієї дати товар Продавцем був відвантажений перевізнику та була оформлена та підписана міжнародна автотранспортна накладна CMR №NL-85874 від 22.08.2023 року, в якій перелічений той самий товар (та ж номенклатура) тієї самої загальної ваги: 22 582,0 кг.: труби сталеві безшовні холоднокатані, з трубної заготовки, загального призначення, не з корозійностійкої, марки сталі GRADE В/Р235/Х42, без теплової ізоляції, діаметром:

18,0 х 1,00 N x 5920-5920 мм., кількість - 0,418 т.; 18,0 х 2,00 NZ x 6000-6000 мм., кількість - 0,772 т; ?25,0 х 2,30 NL Ч 8140-8140 мм., кількість - 0,756 т; ?25,0 х 2,50 N x 6000-6000 мм., кількість - 0,442 т; 40,0 х 3,00 N x 6010-6010 мм., кількість - 0,636 т; 45,0 х 3,00 N x 5700-5990 мм., кількість - 0,618 т; 32,0 х 1,50 N x 5550-5950 мм., кількість - 0,408 т; 25,4 х 2,11 NL Ч 8980-9450 мм., кількість - 0,758 т; 30,0 х 3,00 N x 5800-5990 мм., кількість - 1,004 т; 42,0 х 3,00 N x 5680-5950 мм., кількість - 0,464 т; 36,0 х 3,00 N x 6010-6010 мм., кількість - 0,486 т; 34,0 х 2,00 N Ч 6150-6150 мм., кількість - 0,61 т; 25,0 х 2,50 NL Ч 9000-9000 мм., кількість - 1,418 т; 50,0 х 5,00 N Ч 6010-6010 мм., кількість - 0,532 т; 18,0 х 1,50 N Ч 6000-6050 мм., кількість - 0,838 т; 20,0 х 2,00 NL x 10490-10520 мм., кількість - 0,288 т; 18,0 х 2,20 NL x 9680-9680 мм., кількість - 0,668 т; 22,0 х 4,50 N x 6170-6170 мм., кількість - 0,536 т; 40,0 х 5,00 N x 5400-5590 мм., кількість - 0,788 т; 15,9 х 1,77 N x 6100-6120 мм., кількість - 2,802 т; 29,6 х 2,25 N x 6550-6750 мм., кількість - 2,313 т; 20,0 х 4,50 N x 6010-6010 мм., кількість - 0,7 т; 25,0 х 2,00 NL x 10230-10910 мм., кількість - 2,276 т; 19,0 х 3,00 N Ч 6000-6000 мм., кількість - 0,576 т; 15,9 х 2,91 N x 7940-7940 мм., кількість - 0,519 т; 28,0 х 3,00 NZ x 6000-6000 мм., кількість - 0,39 т; 25,4 х 1,60 NL x 11380-11380 мм., кількість - 0,566 т, що не є товаром військового призначення.

Таким чином платіжна інструкція №34JBKLN8 від 21.08.2023 р. та проформа-інвойс кореспондуються між собою.

Проформа (інвойс), засвідчений підписом та скріплений печаткою, є допустимим засобом доказування митної вартості, допоки митний орган не доведе, що такий інвойс отримано з порушенням закону.

Наданий до митного оформлення позивачем рахунок-фактура повністю підтверджує митну вартість товару.

Крім того, суд зазначає, що зауваження відповідача щодо невідповідності платіжних реквізитів іноземного контрагенту реквізитам зазначеним у контракті не відповідають дійсності.

В контракті вказані платіжні реквізити: рахунок IBAN: НОМЕР_1 .

Ідентичний рахунок вказаний в рахунку (проформі). В платіжній інструкції №34JBKLN8 в призначенні платежу вказаний такий самий рахунок IBAN: НОМЕР_1 .

Основні реквізити платіжної інструкції та порядок її заповнення визначає Інструкція про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затверджена постановою Правління НБУ від 29.07.2022 р. № 163 (далі - Інструкція №є 163). Платіжна інструкція - це розпорядження ініціатора надавачеві платіжних послуг щодо виконання платіжної операції. Ініціатор - особа, яка на законних підставах ініціює платіжну операцію. Така особа формує та/або подає відповідну платіжну інструкцію, в т. ч. із застосуванням платіжного інструменту. До ініціаторів належать платник, отримувач, стягувач, обтяжувач. Надавач платіжних послуг - це банк, у якому відкритий рахунок платника/отримувача/стягувача для виконання платіжних операцій. Надавачами платіжних послуг є банки та небанківські надавачі платіжних послуг (п. 6 Інструкції №163).

Згідно з пунктом 41 Інструкції 163 реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Таким чином, при оформленні іноземного переказу з рахунку Позивача було списано кошти для подальшого переказу іноземному постачальнику задекларованого товару, в якості підтвердження списання коштів з рахунку та переказу за вказаними платником реквізитами отримувача було надано платіжну інструкцію в іноземній валюті №є34JBKLN8 від 21.08.2023, оформлену відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відповідач, не враховуючи вимог Інструкції №є163 помилково ототожнює Отримувача, вказаного в платіжній інструкції з Продавцем та кінцевим отримувачем коштів, що не відповідає дійсності.

За вказаних обставин платіжне доручення та проформа-інвойс кореспондуються між собою.

Інвойс, засвідчений підписом та скріплений печаткою, є допустимим засобом доказування митної вартості, допоки орган доходів і зборів не доведе, що такий інвойс отримано з порушенням закону.

Наданий до митного оформлення позивачем рахунок-фактура повністю підтверджує митну вартість товару.

Також, щодо зауважень відповідача, що пакувальний лист на даний товар до митного оформлення не надавався, суд зауважує наступне.

Пакувальний лист (англ. Packing List) - супровідний документ до вантажу, де дається перелік усіх видів, артикулів і сортів товарів, що перебувають у кожному товарному місці. Затвердженої форми пакувального листа та вимог щодо його заповнення законодавством України не передбачено.

Але зазвичай, пакувальний лист має містити такі дані: номер (необов?язково); дату складання (обов?язково); найменування та реквізити відправника і одержувача (обов?язково); реквізити транспортного засобу (необов?язково); місце завантаження (необов`язково); загальну вагу брутто (рекомендовано); загальну вагу нетто (рекомендовано); загальну кількість місць (рекомендовано); найменування товарів (обов`язково); вид пакування (рекомендовано); вагу брутто кожного найменування (рекомендовано); вагу нетто кожного найменування (рекомендовано); додаткові одиниці виміру кожного найменування (рекомендовано); інші дані, які дають змогу визначити вагові та кількісні характеристики товару.

Статтею 6 Закону України "Про транзит вантажів" від 20.10.1999 р. № 1172-XIV передбачено, що транзит вантажів супроводжується товарно-транспортною накладною, складеною мовою міжнародного спілкування. Залежно від обраного виду транспорту такою накладною може бути авіаційна вантажна накладна (Air Waybill), міжнародна автомобільна накладна (CMR), накладна УМВС (СМГС), накладна ЦІМ (СІМ), накладна ЦІМ/УМВС (CIM/SMGS, ЦИМ/СМГС), коносамент (Bill of Lading). Крім цього, транзит вантажів може супроводжуватись (за наявності) рахунком-фактурою (Invoice) або іншим документом, що вказує вартість товару, пакувальним листом (специфікацією), вантажною відомістю (Cargo Manifest), книжкою МДП (Carnet TIR), книжкою ATA (Carnet ATA). При декларуванні транзитних вантажів відповідно до митного законодавства України до органів доходів і зборів подається митна декларація або накладна УМВС (СМГС), накладна ЦІМ (СІМ), накладна ЦІМ/ УМВС (CIM/ SMGS, ЦИМ/СМГС), книжка МДП (Carnet TIR), книжка АТА (Carnet ATA), необхідні для здійснення митного контролю.

Надана відповідачу міжнародна автотранспортна накладна CMR № NL-85874 від 22.08.2023 року повністю замінює собою пакувальний лист та містить всі необхідні відомості, які кореспондуються зі всіма документами наданими для митного оформлення товару.

Отже, суд доходить висновку, що у позивача були наявні всі документи, які підтверджували заявлену митну вартість, та які не містили розбіжностей. Надані декларантом до митного органу документи є достатніми для визначення митної вартості товару за основним методом.

Щодо інших тверджень митного органу, які визначені як підстави для помилковості визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, суд виходить з того, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Так, Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 року у справі № 1140/3242/18 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

При цьому, такі посилання митного органу не заслуговують на увагу, оскільки визначаючи зазначені недоліки, відповідач не наводить посилань на розбіжності у числових значеннях складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари.

Крім того, суд також вважає за необхідне зазначити і про таке.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 08.02.2019 року у справі №825/648/17, від 26.05.2022 року у справі №560/355/19.

Суд також не бере до уваги посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки у цьому випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Інші підстави, зазначені у рішенні про коригування митної вартості суд не бере до уваги, оскільки такі підстави не передбачені частинами 2-4 статті 53 МКУ.

Відтак, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про непідтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості.

Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів митний орган повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. А наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв`язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об`єктивних причин, зокрема з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення та здійснення коригування митної вартості.

З урахуванням наведеного, суд робить висновок, що митним органом спірне рішення прийнято без урахуванням усіх обставин та без дотриманням норм чинного законодавства, а тому, як наслідок, є протиправним, відтак, вказане рішення і картка відмови в прийнятті митної декларації підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд робить висновок про задоволення позовної заяви.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на те, що позов задоволено в повному обсязі, судовий збір, сплачений позивачем за подання позовної заяви до суду у розмірі 5368 грн. 00 копійок підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.ч. 1,3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч.1-7 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як встановлено судом, 27.09.2021 року між позивачем та адвокатським об`єднанням «Аделекс» укладено договір про надання правової допомоги.

Відповідно до п.3.4 розділу 3 Договору за домовленістю Сторін, оплата правової допомоги здійснюється у вигляді попередньої оплати на підставі виставленого рахунку-фактури або на підставі будь-якого документу (квитанції, акту, розписки, акту приймання-передачі наданих послуг, тощо).

Пункт 3.8 Договору передбачає, що оплата фактичних витрат здійснюється після подання Адвокатським об`єднанням будь-яких документів, що підтверджують розмір цих витрат.

Згідно з п. 3.9 Договору факт наданих послуг підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг. Акт у 2 (двох) примірниках надається Клієнту особисто для підписання. У разі неможливості Клієнта отримати Акт нарочно, Акт у 2 (двох) примірниках направляється Клієнту для підписання засобами поштового зв`язку.

Один примірник такого Акту, Клієнт, після підписання, направляє Адвокатському об`єднанню протягом 5 (п`яти) робочих днів після одержання Акту. Акт вважається погодженим Клієнтом, якщо заперечення Клієнта не одержані Адвокатським об`єднанням протягом 10 (десяти) робочих днів від дати одержання Акту Клієнтом.

Пунктом 3.10 Договору визначено, що підставою для сплати гонорару, фактичних, судових та інших витрат є рахунок-фактура або інший документ (квитанція, акт розписка, акт приймання-передачі наданих послуг, тощо).

Згідно правової позиції викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 300/941/19, від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19 та від 30.04.2020 року у справі № 826/4466/18 на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.

Суд зазначає, що позивачем не надано до суду доказів оплати понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином, суд вважає, що наразі заявлені вимоги про розподіл витрат на професійну правничу допомогу є передчасним, у зв`язку з чим, вказана вимога не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «НПП Нікопольський трубний завод» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110120/2023/000006/2 від 29.08.2023 р.

Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110120/2023/000088, від 29.08.2023 р.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (код ЄДРПОУ ВП 43971371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НПП Нікопольський трубний завод" (код ЄДРПОУ 38709713) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 5368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Лозицька