Ухвала

від 19.01.2024 по справі 280/67/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

З ПИТАНЬ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПОЗОВУ

19 січня 2024 рокуСправа № 280/67/24 м.Запоріжжя

Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Стрельнікова Н.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Доррем Технології» про забезпечення адміністративного позову у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Доррем Технології» (69060, м. Запоріжжя, селище Креміно, буд. № 8 «А», код ЄДРПОУ 41179608)

до Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (69118, м. Запоріжжя, вул. Чубанова, буд. 8),

Державної служби України і безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки) (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 51, код ЄДРПОУ 39816845),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Центральний відділ державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (69068, м. Запоріжжя, вул. Брюллова, буд. 5, код ЄДРПОУ 44993352)

про визнання протиправною постанови та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

02.01.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Доррем Технології (далі - позивач) до Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі відповідач 1), Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки) (далі відповідач 2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Центральний відділ державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Одеса), в якій позивач просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 356307 від 03.04.2023.

Наразі провадження у справі ще не відкрито.

18.01.2024 позивачем до суду подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення у виконавчому проваджені №72341210 від 27 липня 2023 року відкритого державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гостіщевою Тетяною Миколаївною відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Доррем Технології» за заявою Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області на підставі Постанови № 356307 від 03 квітня 2023 року про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000,00 грн., до розгляду по суті позовної заяви ТОВ «Доррем Технології».

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що Центральним відділом державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито виконавче провадження за заявою відповідача щодо примусового виконання постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 356307 від 03.04.2023.

Приймаючи рішення про забезпечення позову, суддя оцінює наявність обставин, що зумовлює винесення відповідної ухвали, з урахуванням доказів, що містяться в матеріалах справи та керуючись законом.

Відповідно до частини першої статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до положень ч.1 ст.154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Тому суддя вирішив розглянути заяву без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Перевіривши зазначені у заяві про забезпечення позову доводи позивача, суддя зазначає таке.

Положеннями статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

З положень даної статті вбачається, що заходи забезпечення позову застосовуються для гарантування виконання рішення адміністративного суду, тобто недопустимості завдання позивачеві непоправної шкоди, що може призвести до неможливості виконання рішення суду в майбутньому. При цьому, саме позивач повинен навести докази для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Суд, при розгляді заяви про забезпечення позову повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з передбачених статтею 150 КАС України обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти; врахувати пов`язаність заходів щодо забезпечення позову з його предметом, співмірність таких заходів заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам.

Крім того, інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Забезпечення позову є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в адміністративному судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для особи рішення.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Суддя зазначає, що для вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову слід враховувати те чи існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів.

Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Таким чином, обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Як вбачається із заяви про забезпечення позову необхідність забезпечення позову позивач обґрунтовує тим, що 27.07.2023 Головним державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито виконавче провадження №72341210.

Суддя зазначає, що відповідно до пункту 27 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567) за наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів.

Пунктом 28 Порядку № 1567 передбачено, що адміністративно-господарський штраф повинен бути перерахований суб`єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п`ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів, про що повідомляється орган державного контролю, посадовою особою якого винесено відповідну постанову.

Згідно з частиною п`ятою статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III, адміністративно-господарські штрафи стягуються відповідно до закону центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), і зараховуються до загального фонду Державного бюджету України, крім 50 відсотків адміністративно-господарських штрафів, передбачених абзацами чотирнадцятим - сімнадцятим частини першої статті 60 цього Закону, та плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю, що зараховуються до державного дорожнього фонду, створеного у складі спеціального фонду Державного бюджету України.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі - Закон України №1404-VІІІ) відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу є виконавчим документом та за умови відсутності факту добровільного виконання такого рішення органу державного контролю, вона підлягає примусовому виконанню на підставі Закону України №1404-VIII.

За наведеним визначенням у Законі України № 1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як рішення інших державних органів, які законом визнані виконавчими документами.

Відповідно частини 4 статті 150 КАС України, подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Суддею встановлено, що наразі у провадженні Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження №72341210 з примусового виконання постанови Державної служби України з безпеки на транспорті від 03.04.2023 №356307, боржником у якому є Товариство з обмеженою відповідальністю «Доррем Технології».

Отже, в межах виконавчого провадження №72341210 здійснюється примусове виконання постанови Державної служби України з безпеки на транспорті від 03.04.2023 №356307, яка є предметом судового оскарження у даній справі.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України №1404-VІІІ, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону (частина 5 статті 26 Закону України №1404-VІІІ).

Частиною 7 статті 26 Закону України №1404-VІІІ визначено, що у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронні гаманці в емітентах електронних грошей, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти/електронні гроші боржника.

Суддя зазначає, що правомірність постанови Державної служби України з безпеки на транспорті від 03.04.2023 №356307 буде встановлюватися судом в межах справи №280/67/24.

А тому, на думку судді, стягнення адміністративного господарського штрафу в примусовому порядку на підставі оскаржуваної постанови до прийняття судом рішення може істотно ускладнити поновлення порушених прав позивача у разі задоволення адміністративного позову.

Водночас, у випадку безпідставності позовних вимог вжиття заходів забезпечення позову не перешкодить стягненню адміністративно-господарського штрафу після набрання рішенням законної сили.

Згідно з пунктом 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі "ZWIERZYСSKI v. POLAND", Арр. 34049/96, 19 June 2001 позбавлення майна, може бути виправданим, лише якщо воно відбувається в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом. Крім того, будь-яке втручання у право власності має відповідати критерію пропорційності.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 34 Закону України №1404-VIII виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Відповідно до цього, заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову підлягає задоволенню, а саме шляхом вжиття такого заходу забезпечення позову, як зупинення стягнення на підставі виконавчого документу.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов необхідно забезпечити у спосіб, встановлений п. 5 ч. 1 ст. 151 КАС України, а саме, шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Керуючись статтями 150-154, 241-243, 294, 295 КАС України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Доррем Технології» про забезпечення позову, - задовольнити.

Зупинити стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Доррем Технології» у межах виконавчого провадження №72341210 на підставі виконавчого документу, а саме: постанови Державної служби України з безпеки на транспорті від 03.04.2023 №356307 про застосування адміністративно-господарського штрафу, до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 280/67/24.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені ст.ст. 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Стрельнікова