Постанова

від 19.01.2024 по справі 380/24342/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/24342/23 пров. № А/857/22094/23Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Іщук Л.П.,

Обрізка І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ВЗ»» на ухвалу судді Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Желік О.М.) про повернення позовної заяви, постановлену в м.Львові 23 жовтня 2023 року у справі №380/24342/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ВЗ»» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

17.10.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ВЗ»» (далі Товариство) звернулось в суд з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України, просило: визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Львівській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про відмову в реєстрації податкової накладної від 06.04.2023 №8585009/39075251; зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних складену Товариством податкову накладну №2 від 21.12.2022 датою її фактичного надходження.

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року позовну заяву повернуто позивачу.

Повертаючи позовну заяву, суддя суду першої інстанції виходив з того, що подана позовна заява підписана особою, яка не підтвердила свої повноваження на її підпис. Суддя суду першої інстанції вказав, що позивачем до позовної заяви не додано жодних доказів на підтвердження повноважень Колб Володимира на підписання позовної заяви від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ВЗ»».

Не погоджуючись з ухвалою судді суду першої інстанції, Товариство подало апеляційну скаргу, просить таку ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що норми КАС України не містять вимоги щодо долучення до позовної заяви документів, що підтверджують повноваження особи, яка діє в порядку самопредставництва юридичної особи. Скаржник вказує, що керівник юридичної особи має право реалізовувати процесуальні права сторони без подання документів, що засвідчуюють його повноваження.

Враховуючи положення статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали судді суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржувана ухвала судді суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України не відповідає.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що позовна заява Товариства подана за підписом ОСОБА_1 як директора та скріплена печаткою Товариства.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали судді суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.

Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з частиною 1 статті 168 КАС України позов пред`являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.

Відповідно до частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність та має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником).

Частиною 1 статті 55 КАС України встановлено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев`ятою статті 266 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 55 КАС України юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 17 листопада 2022 року у справі №990/118/22, від 2 липня 2020 року у справі №9901/39/20 для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень) без додаткового уповноваження.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення. Інститут самопредставництва не передбачає обмежень у діях особи, яка представляє інтереси юридичної особи або суб`єкта владних повноважень в порядку самопредставництва. При цьому у порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких визначені законодавством чи установчими документами.

Водночас, дія статті 59 КАС України, якою закріплено перелік документів, що підтверджують повноваження представників, не поширюється на випадки самопредставництва юридичної особи. Інші норми КАС України також не вимагають додавання до позовної заяви документів, що підтверджують повноваження відповідного керівника у випадку самопредставництва юридичної особи. Таким чином, керівник юридичної особи має право реалізовувати процесуальні права сторони без подання документів, що засвідчують його повноваження.

Аналогічний висновок Верховний Суд послідовно викладав у постановах, зокрема від 13 серпня 2020 року у справі №826/2850/17, від 17 вересня 2020 року у справі №340/998/20, від 24 лютого 2022 року у справі № 308/7500/19, від 13 лютого 2023 року у справі №580/958/20, від 19 січня 2022 року у справі №160/626/21.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зауважує, що частиною 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» передбачено, що з метою забезпечення державних органів достовірною інформацією створено Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр, Реєстр).

Обов`язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі, з-поміж інших перелічених у цій статті відомостей, належать: відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо (частина друга статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»).

Отже, За наявності сумнівів щодо наявності у особи, що підписала заяву (скаргу) повноважень на вчинення таких дій в порядку самопредставництва юридичної особи, суд може скористатися відомостями, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а у разі неусунення таких сумнівів - запропонувати заявнику (скаржнику) надати додаткові документи на підтвердження таких повноважень у порядку, встановленому статтею 169 КАС.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 14 квітня 2021 року у справі № 640/27279/20.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати вирішення спору судом (рішення у справі «Kutic v. Croatia», заява №48778/99).

Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі Bellet v. France від 4 грудня 1995 року). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»).

Відповідно до частини 1 статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Аналізуючи обставини справи в контексті поданого позову, а також аргументи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суддею суду першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали не вірно трактовано інститут самопредставництва, що є порушенням норм процесуального права, та має наслідком задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваної ухвали як такої, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, та направленню справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 241, 243, 312, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ВЗ»» задовольнити.

Ухвалу судді Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року у справі №380/24342/23 про повернення позовної заяви скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді Л. П. Іщук І. М. Обрізко