Рішення

від 09.01.2024 по справі 902/1084/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" січня 2024 р.Cправа № 902/1084/23

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни,

за участю секретаря судового засідання Григоренко Наталії, за відсутності сторін

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Максес Груп", 21036, Вінницька область, місто Вінниця, вулиця Праведників світу (Максимовича), будинок 4, офіс 516, ідентифікаційний код юридичної особи 43178061

про визнання трудових відносин припиненими

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду Вінницької області 16.08.2023 року надійшла позовна заява № б/н від 11.08.2023 (вх. № 1088/23 від 16.08.2023) ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Максес Груп" про визнання припиненими трудових відносин між ОСОБА_1 та ТОВ "Максес Груп" на підставі статті 38 КЗпП України у зв`язку зі звільненням за власним бажанням з 05.05.2020 року з внесенням відповідних даних до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань шляхом виключення відомостей про ОСОБА_1 як керівника та підписанта ТОВ "Максес Груп".

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.08.2023 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.

Ухвалою від 21.08.2023 судом постановлено позовну заяву № б/н від 11.08.2023 (вх. № 1088/23 від 16.08.2023) ОСОБА_1 залишити без руху із встановленням позивачу строку та способу усунення недоліків позовної заяви.

11.09.2023 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків з додатками.

Ухвалою від 18.09.2023 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 902/1084/23 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 17.10.2023 року о 10:00 год.

11.10.2023 до суду від позивача надійшла заява № б/н від 05.10.2023 (вх. № 01-34/9586/23 від 11.10.2023) про долучення копії наказу про вступ на посаду генерального директора товариства.

Ухвалою від 17.10.2023 судом відкладено підготовче засідання у справі № 902/1084/23 на 14.11.2023 о 12:00 год.

Ухвалою від 14.11.2023 судом закрито підготовче провадження у справі № 902/1084/23, призначено справу № 902/1084/23 до судового розгляду по суті у судовому засіданні 14.12.2023 року о 10:00 год.

Ухвалою від 14.12.2023 судом відкладено судове засідання з розгляду справи № 902/1084/23 по суті на 09.01.2024 о 15:00 год.

На визначену судом дату позивач, представник відповідача у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлялись ухвалою суду від 14.12.2023 року, яку було надіслано сторонам на адреси їх місцезнаходження.

Ухвала суду від 14.12.2023 року надіслана на адресу місцезнаходження відповідача згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань повернута да суду із відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Судом також здійснено повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України про судове засіданні у справі № 902/1084/23, в якій відповідачем є ТОВ "Максес Груп".

Судом враховано заяву позивача № б/н від 11.08.2023 (вх. № 01-34/7596/23 від 16.08.2023) про розгляд справи за його відсутності.

Положеннями частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Направлення судом ухвали рекомендованою кореспонденцією на чинну адресу учасника є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання кореспонденції адресатом перебуває поза межами контролю суду. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постанові Верховного Суду від 18.03.2021 по справі №911/3142/19.

Згідно частини 4 статті 122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Відзиву відповідачем до суду не надано, будь-яких заяв, клопотань не надходило.

За приписами частини 2 статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Частиною 1 статті 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Приймаючи до уваги, що учасників справи було належним чином повідомлено про судове засідання у справі та на засадах відкритості і гласності судового процесу учасникам справи створено всі необхідні умови для захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а сторони у свою чергу не скористався наданим їм правом участі у розгляді справи і їх неявка у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін за наявними матеріалами.

За результатами судового засідання з огляду на відсутність учасників справи, після виходу з нарадчої кімнати, судом долучено вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення до матеріалів справи.

Суть спору:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Максес Груп" про визнання припиненими трудових відносин між ОСОБА_1 та ТОВ "Максес Груп" на підставі статті 38 КЗпП України у зв`язку зі звільненням за власним бажанням з 05.05.2020 року з внесенням відповідних даних до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань шляхом виключення відомостей про ОСОБА_1 як керівника та підписанта ТОВ "Максес Груп".

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Максес Груп" прийнято рішення про призначення його генеральним директором товариства, що підтверджується протоколом установчих зборів засновників "Максес Груп" №1 від 07 серпня 2019 року.

Відомості щодо керівника (підписанта) ТОВ "Максес Груп" було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

21 квітня 2020 року позивачем подано заяву про звільнення з посади генерального директора ТОВ "Максес Груп" за власним бажанням на підставі частини першої статті 38 Кодексу законів про працю України з 05 травня 2020 року. Аналогічні заяви разом із листом про скликання загальних зборів були направлені на адресу учасників Товариства, проте рішення про звільнення його з посади не було прийнято у зв`язку із не проведенням загальних зборів.

Позивач зазначив, що припинення повноважень генерального директора відповідно до статуту належить до повноважень загальних зборів учасників, однак учасники товариства не провели загальних зборів та заяву позивача про звільнення з посади генерального директора не вирішили.

За твердженням позивача з 05 травня 2020 року обов`язки генерального директора ТОВ "Максес Груп" останній не виконував та фактично припинив трудові відносини з відповідачем.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, будь-яких заяв, клопотань, пояснень під час розгляду справи не заявляв, тому розгляд справи здійснено за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

07 серпня 2019 року на установчих зборах засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Максес Груп" було прийнято рішення оформлене протоколом № 1 про створення Товариства з обмеженою відповідальністю "Максес Груп", визначення розміру статутного капіталу товариства та розміру часток учасників, затверджено статут товариства у запропонованій редакції та призначено ОСОБА_1 на посаду генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Максес Груп" з моменту його державної реєстрації (т.1 а.с.34).

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 16.08.2019 року у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вчинено запис за номером 1174102000017311 про реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Максес Груп" (ідентифікаційний код юридичної особи 43178061). Місцезнаходження юридичної особи: 21036, Вінницька область, місто Вінниця, вулиця Максимовича, будинок 4, офіс 516. Керівник ОСОБА_1 (т.1 а.с. 30-31).

Відповідно до наказу № 1 від 19 серпня 2019 року позивач приступив до виконання обов`язків генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Максес Груп" з 19 серпня 2019 року (т.1 а.с. 74).

Згідно пунктів 1.3, 6.4. статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Максес Груп" (далі - статут) учасниками (засновниками) Товариства з обмеженою відповідальністю "Максес Груп" є ОСОБА_2 (статутний внесок 592 000 33,4%), ОСОБА_3 (статутний внесок 592 000 33,3%), ОСОБА_4 (статутний внесок 592 000 33,3%) (т.1 а.с. 10-29).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 01.08.2023 року виконавчим органом товариства є генеральний директор Кленько Сергій Миколайович. Вищим органом загальні збори учасників.

Засновниками товариства є ОСОБА_4 (статутний внесок 592 000 33,33%), ОСОБА_3 (статутний внесок 592 000 33,33%), ОСОБА_2 (статутний внесок 592 000 33,33%) (т.1 а.с. 32-33).

21 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Максес Груп" із заявою про звільнення з посади директора товариства за власним бажанням відповідно до статті 38 Кодексу законів про працю України з 05 травня 2020 року. На заяві міститься надпис про її отримання наручно ОСОБА_2 (т.1 а.с.34).

05 серпня 2021 року ОСОБА_1 повторно звернувся до засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Максес Груп" з проханням здійснити всі необхідні реєстраційні дії щодо виключення його з ЄДРПОУ як керівника ТОВ "Максес Груп" направивши 06.08.2021 вказане звернення разом із копією заяви про звільнення від 21.04.2020 року за адресами засновників, що підтверджується описами вкладення до цінного листа, накладними про відправлення та фіскальними чеками (т.1 а.с.35-41).

13.10.2021 року учасником товариства ОСОБА_2 направлено учасникам товариства ОСОБА_4 та ОСОБА_3 вимогу про скликання та проведення 23.11.2021 року о 12:00 годині за місцезнаходженням товариства загальних зборів з наступним порядком денним:

1. Про звільнення генерального директора товариства.

2. Про призначення нового генерального директора товариства.

3. Про уповноваження осіб на проведення державної реєстрації змін відомостей про товариство в ЄДРПОУ (т.1 а.с. 42-46).

У позовній заяві позивач зазначив, що учасники ТОВ "Максес Груп" не провели загальних зборів товариства та заяву позивача про звільнення з посади генерального директора не вирішили. Позивач стверджує, що за змістом положень статті 38 КЗпП України, статей 30, 34, 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" праву директора на звільнення за власним бажанням кореспондує обов`язок учасників товариства розглянути заяву директора про звільнення, створити новий виконавчий орган та внести дані зміни до Єдиного державного реєстру.

Посилаючись на те, що питання припинення повноважень позивача як генерального директора не вирішено вищим органом товариства з незалежних від нього обставин, позивач просить захистити його право на припинення повноважень за власним бажанням у порядку судового провадження, звернувшись із зазначеним позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Предметом позову у цій справі є матеріально - правова вимога позивача до відповідача про визнання припиненими трудових відносин між ОСОБА_1 та ТОВ "Максес Груп" на підставі статті 38 КЗпП України у зв`язку зі звільненням за власним бажанням з 05.05.2020 року з внесенням відповідних даних до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань шляхом виключення відомостей про ОСОБА_1 як керівника та підписанта ТОВ "Максес Груп".

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, що склалися між сторонами суд враховує таке.

Згідно частин 1-2 статті 83 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі.

Відповідно до статті 84 ЦК України товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи чи сільськогосподарські кооперативи, сільськогосподарські кооперативні об`єднання, що діють з метою одержання прибутку.

У відповідності до частин 2-3 статті 65 Господарського кодексу України (далі - ГК України) власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.

Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) керівника підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді. Керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства. Статутом підприємства посадовими особами можуть бути визнані й інші особи.

Частиною 1 статті 89 ГК України передбачено, що управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства.

Положеннями частин 1-2 статті 97 ЦК України визначено, що управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Положеннями статті 99 ЦК України унормовано, що загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад.

Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу.

Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Назвою виконавчого органу товариства відповідно до установчих документів або закону може бути "правління", "дирекція" тощо.

Згідно вимог частини 1, частини 4 статті 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства, якщо інше не встановлено законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства. Учасники товариства, що володіють не менш як десятьма відсотками голосів, можуть вимагати скликання загальних зборів. Якщо вимога учасників про скликання загальних зборів не виконана, ці учасники мають право самі скликати загальні збори.

Із матеріалів справи вбачається, що юридична особа "Максес Груп" створена та зареєстрована у виді товариства з обмеженою відповідальністю 16.08.2019 року.

Відповідно до частини 2 статті 140 ЦК України особливості діяльності товариств з обмеженою відповідальністю встановлюються Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" від 6 лютого 2018 року № 2275-VIII (далі Закон № 2275-VIII) визначено, що цей закон визначає правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю (далі - товариство), порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов`язки їх учасників.

Відповідно до статті 28 Закону № 2275-VIII органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.

Загальні збори учасників є вищим органом товариства (частина перша статті 29 Закону № 2275-VIII), до компетенції якого належить, зокрема, обрання одноосібного виконавчого органу товариства (пункт 7 частини другої статті 30 Закону № 2275-VIII).

Згідно положень частин 1-5, 12 статті 39 Закону № 2275-VIII (у редакції, що діяла на дату призначення позивача на посаду генерального директора) виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (у разі утворення). Виконавчий орган товариства підзвітний загальним зборам учасників і наглядовій раді товариства (у разі утворення) та організовує виконання їхніх рішень. Виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є "директор", якщо статутом не передбачена інша назва. Статутом може бути встановлено, що виконавчий орган товариства є колегіальним, та визначено його кількісний склад. Назвою колегіального виконавчого органу є "дирекція", а його голови - "генеральний директор", якщо статутом не передбачені інші назви. Договір, який укладається з членом виконавчого органу товариства, від імені товариства підписує особа, уповноважена на таке підписання загальними зборами учасників.

Законом України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні" № 1667-IX від 15.07.2021 частину 12 статті 39 Закону № 2275-VIII викладено у новій редакції, згідно якої з одноосібним виконавчим органом та кожним членом колегіального виконавчого органу укладається цивільно-правовий або трудовий договір (контракт). Договір (контракт), що укладається з одноосібним виконавчим органом та членом колегіального виконавчого органу, від імені товариства підписує особа, уповноважена на таке підписання загальними зборами учасників.

Отже, за вимогами закону створення (обрання) виконавчого органу товариства відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства (частина перша статті 99 ЦК України, пункт 7 частини другої статті 30 Закону № 2275-VIII) або в окремих випадках - наглядової ради товариства (частина друга статті 38 Закону № 2275-VIII). Це рішення породжує між особами, яких воно стосується, корпоративні відносини, у яких обрана особа наділяється повноваженнями з управління товариством.

Ці корпоративні відносини також є підставою для виникнення відносин представництва товариства перед третіми особами, а також трудових відносин, що регулюються законодавством про працю, та виникають у зв`язку з укладенням в установленому порядку на підставі частини 12 статті 39 Закону № 2275-VIII з одноосібним виконавчим органом (членом колегіального виконавчого органу) трудового договору (контракту).

Згідно пункту 9.1. статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Максес Груп" органами управління Товариства є: Загальні збори учасників. Генеральний директор.

За пунктами 9.19, 9.20 статуту виконавчим органом Товариства є Генеральний директор, що обирається Загальними зборами Учасників. Генеральний директор підзвітний Загальним зборам Учасників і організує виконання їх рішень.

Відповідно до пункту 9.23. статуту Генеральний директор без доручення діє від імені товариства, представляє його у відносинах з третіми особами. Генеральний директор має право першого підпису на всіх фінансових документах, пов`язаних із виконанням ним своїх функціональних обов`язків відповідно до статуту та чинного законодавства. Генеральний директор в межах своєї компетенції має право видавати довіреності від імені товариства для вчинення дій в інтересах товариства.

Із матеріалів справи вбачається, що призначення позивача на посаду генерального директора відбулося на підставі рішення установчих зборів засновників товариства від 07 серпня 2019 року.

Доказів укладення договору у порядку частини 12 статті 39 Закону № 2275-VIII між генеральним директором та особою уповноваженою на таке підписання загальними зборами учасників від імені товариства позивачем не надано.

Водночас, як вбачається із матеріалів справи 19 серпня 2019 року позивачем видано наказ № 1 про вступ на посаду генерального директора товариства, у пункті 1 якого зазначено, що у відповідності з протоколом № 1 від 07 серпня 2019 року товариства з обмеженою відповідальністю "Максес Груп" Кленько С.М. приступає до виконання обов`язків генерального директора з 19 серпня 2019 року.

Приписами статті 24 Кодексу законів про працю України визначено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, за змістом статті 24 Кодексу законів про працю України укладення трудового договору здійснюється також шляхом видання відповідного наказу.

Конституційний Суд України в абзацах другому та четвертому пункту 3.2 свого Рішення № 1-рп/2010 від 12.01.2010 у справі № 1-2/2010 за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний фінансово-правовий консалтинг" про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України, посилаючись на положення законів, що регулюють цивільно-правові відносини, а саме: частину першу статті 98 та частину першу статті 99 ЦК України, а також чинні на той час частину першу статті 23, пункт "г" частини п`ятої статті 41, частину першу статті 59 Закону України "Про господарські товариства" і частину п`яту статті 58 Закону України "Про акціонерні товариства", виснував, що підставою набуття виконавчим органом товариства повноважень є факт його обрання (призначення) загальними зборами учасників (акціонерів) або укладення із членом виконавчого органу товариства трудового договору, який від імені товариства може підписувати голова наглядової ради чи особа, уповноважена на те наглядовою радою.

При цьому Конституційний Суд України наголосив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на їхнє прийняття органу можуть мати наслідки і для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні, тобто пов`язані з управлінням товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 8.19., 8.20 постанови від 6 вересня 2023 року у справі № 127/27466/20 Велика Палата Верховного Суду виснувала "Водночас в обох випадках - коли особу обрано до складу виконавчого органу (між товариством та особою встановлені відносини управління товариством) та укладено трудовий договір (встановлені трудові відносини) і коли існують тільки відносини з управління товариством без укладення трудового договору - саме відносини з управління товариством, у яких директору надані відповідні повноваження, за здійснення яких він несе встановлену законом відповідальність, становлять основу відносин між товариством та цією особою.

При цьому Велика Палата Верховного Суду враховує, що позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та / або правовідносин представництва у такому спорі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством."

Згідно частини 13 статті 39 Закону № 2275-VIII повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов`язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим. Статутом товариства може бути передбачено вимогу про обрання нових членів чи тимчасових виконувачів обов`язків для всіх членів колегіального виконавчого органу.

Відповідно до вимог частини 1, частини 3 статті 30 Закону № 2275-VIII загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства, крім питань, віднесених до виключної компетенції інших органів товариства законом або статутом товариства. Питання, передбачені частиною другою цієї статті, та інші питання, віднесені законом до компетенції вищого органу товариства, не можуть бути віднесені до компетенції інших органів товариства, якщо інше не випливає з цього Закону.

З наведених норм слідує, що вирішення питання про припинення повноважень виконавчого органу товариства відноситься до виключної компетенції загальних зборів товариства. Виключна компетенція полягає в тому, що лише єдиний орган (збори учасників товариства) може вирішувати вказане питання.

За умовами підпункту 7 пункту 9.4. статуту товариства до компетенції загальних зборів учасників належить обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства.

Відповідно до частини 1 статті 31 Закону № 2275-VIII загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, зокрема, з ініціативи виконавчого органу товариства, на вимогу учасника або учасників товариства, які на день подання вимоги в сукупності володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу товариства.

Частинами 2-5 статті 32 Закону № 2275-VIII передбачено, що виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства. Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний.

Отже, для припинення своїх повноважень як одноосібного виконавчого органу директор за своєю ініціативою має скликати загальні збори учасників товариства з включенням до порядку денного питання про припинення своїх повноважень та обрання нового директора.

При цьому директор має дотриматись вимог статті 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та статуту щодо порядку скликання загальних зборів учасників товариства.

Відповідно до положень частин 8-9 статті 30 Закону № 2275-VIII виконавчий орган товариства зобов`язаний вчинити всі необхідні дії для скликання загальних зборів учасників у строк не пізніше 20 днів з дня отримання вимоги про проведення таких зборів.

У разі якщо протягом 10 днів з дня, коли товариство отримало чи мало отримати вимогу про скликання загальних зборів, учасники не отримали повідомлення про скликання загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлено статутом, особи, які ініціювали їх проведення, можуть скликати загальні збори учасників самостійно. У такому випадку обов`язки щодо скликання та підготовки проведення загальних зборів учасників, передбачені статтею 32 цього Закону, покладаються на учасників товариства, які ініціювали загальні збори учасників.

Відповідно до пункту 9.8. статуту товариства загальні збори учасників скликаються у таких випадках: з ініціативи генерального директора; на вимогу учасника або учасників товариства, які на день подання вимоги у сукупності володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу товариства.

Пунктом 9.11. статуту товариства передбачено, що вимога про скликання загальних зборів учасників подається генеральному директору товариства у письмовій формі із зазначенням запропонованого порядку денного. У разі скликання загальних зборів учасників з ініціативи учасників товариства така вимога повинна містити інформацію про розмір часток у статутному капіталі товариства, що належить таким учасникам.

Відповідно до пункту 9.14. статуту товариства генеральний директор товариства зобов`язаний вчинити всі необхідні дії для скликання загальних зборів учасників у строк не пізніше 20 днів з дня отримання вимоги про проведення таких зборів.

Згідно пункту 9.15. статуту товариства у разі якщо протягом 10 днів з дня коли товариство отримало чи мало отримати вимогу про скликання загальних зборів учасники не отримали повідомлення про скликання загальних зборів учасників, особи, які ініціювали їх проведення, можуть скликати загальні збори учасників самостійно. У такому випадку обов`язки щодо скликання та підготовки проведення загальних зборів учасників, передбачені п. 9.8. статуту товариства, покладаються на учасників товариства, які ініціювали загальні збори учасників.

Пунктами 9.17.4., 9.17.5. статуту товариства визначено, що повідомлення про скликання загальних зборів учасників надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін.

Відповідно до пункту 9.17.7. статуту товариства пропозиції учасника або учасників товариства, які в сукупності володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу товариства, підлягають обов`язковому включенню до порядку денного загальних зборів учасників. У такому разі таке питання вважається автоматично включеним до порядку денною загальних зборів учасників.

За умовами пункту 9.18.5. статуту загальні збори учасників проводяться за місцезнаходженням товариства, якщо інше не встановлено рішенням загальних зборів учасників. Проведення загальних зборів за межами території України допускається лише за одностайною письмовою згодою всіх учасників товариства.

Згідно пункту 9.18.14. статуту рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосували всі учасники товариства. Якщо інше не встановлено статутом товариства, датою прийняття рішення вважається останній день строку, протягом якого учасники мали надіслати свої відповіді ініціатору письмового рішення.

Отже із змісту закону та положень статуту товариства вбачається, що за загальним правилом для припинення своїх повноважень як одноосібного виконавчого органу директор за своєю ініціативою має скликати загальні збори учасників товариства з включенням до порядку денного питання про припинення своїх повноважень та обрання нового директора.

Водночас у разі не скликання загальних зборів директором, такі збори можуть бути ініційовані на вимогу учасника або учасників товариства, які на день подання вимоги в сукупності володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу товариства.

Із матеріалів справи вбачається, що 13.10.2021 року учасником товариства ОСОБА_2 , який володіє часткою у статному капіталі товариства у розмірі 33,33% направлено іншим учасникам товариства ОСОБА_4 та ОСОБА_3 вимогу про скликання та проведення 23.11.2021 року о 12:00 годині за місцезнаходженням товариства загальних зборів з наступним порядком денним:

1. Про звільнення генерального директора товариства.

2. Про призначення нового генерального директора товариства.

3. Про уповноваження осіб на проведення державної реєстрації змін відомостей про товариство в ЄДРПОУ шляхом надсилання поштовим відправленням з описом вкладення повідомлення іншим учасникам товариства про скликання таких зборів із зазначенням порядку денного, дати, часу і місця їх проведення.

Згідно пунктів 5.3., 5.3.5. статуту товариства учасники товариства зобов`язані виконувати прийняті на себе обов`язки по відношенню до товариства та сприяти в здійсненні товариством діяльності.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів розгляду вищим органом товариства по суті питання щодо звільнення генерального директора з посади, а також фактичного звільнення позивача з посади генерального директора товариства на підставі рішення загальних зборів учасників та внесення змін до відомостей про юридичну особу щодо зміни її керівника.

Позаяк, рішення прийнятого за результатами скликаних загальних зборівпро звільнення генерального директора та призначення на цю посаду іншу особу ні позивачем, ні відповідачем не надано. За твердженням позивача, викладеним у позові рішення щодо припинення його повноважень прийнято не було.

Доводи позивача під час розгляду справи не були спростовані.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником товариства станом на момент звернення позивача з позовом та розгляду справи є ОСОБА_1 .

Відповідно до статей 15, 16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, лише порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відповідно до частин 1-2 статті 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Таким чином, суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно пункту 7 частини 2 статті 16 ЦК України одним із способів захисту є припинення правовідношення.

Звернення до суду особи, яка є одноосібним виконавчим органом товариства, для припинення її повноважень, зокрема у випадку, якщо загальні збори учасників не розглядають заяву про звільнення з посади директора, пов`язане з корпоративними відносинами у цьому товаристві (висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №448/362/22).

Судом враховано, що позивачем не надано доказів скликання за власною ініціативою та проведення загальних зборів учасників з питання припинення повноважень виконавчого органу, водночас враховуючи ту обставину, що вимоги статуту про скликання та проведення загальних зборів з питання звільнення генерального директора та призначення нового були виконані за ініціативою учасника, який на день подання вимоги в сукупності володів більше 10 відсотками статутного капіталу товариства, однак питання про припинення його повноважень загальними зборами не вирішено з незалежних від позивача причин, директор, якого позбавлено можливості припинити свої повноваження, може звернутись до суду з вимогою про припинення таких повноважень на майбутнє, що відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 7 частини другої статті 16 ЦК України.

У разі задоволення такого позову його повноваження як одноосібного виконавчого органу товариства припиняються з моменту набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно статті 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов`язкову працю.

Європейський суд з прав людини, аналізуючи поняття «приватного життя» за пунктом першим статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вказав, що приватне життя «включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру». Стаття 8 Конвенції «захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом». Поняття «приватне життя» в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей значно можуть розвивати стосунки з оточуючим світом. Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на «приватне життя» (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» (Oleksandr Volkov v. Ukraine, № 21722/11, § 165)).

Наявність у реєстрі інформації про позивача як про керівника товариства стосується сфери професійної діяльності й охоплюється поняттям «приватне життя».

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав стверджувати, що права позивача були порушені внаслідок позбавлення його можливості припинити свої повноваження як генерального директора товариства з незалежних від нього причин у спірних правовідносинах.

У постанові від 14.06.2023 у справі №448/362/22 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у випадку відсутності рішення скликаних загальних зборів учасників товариства про звільнення директора товариства, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення цих зборів, директор має право звернутися до суду з вимогою про припинення його повноважень.

Верховний Суд у постанові від 24 грудня 2019 року у справі № 758/1861/18 (провадження № 61-49113св18) зазначив, що факт припинення повноважень директора як посадової особи законодавець пов`язує із моментом внесення відповідного запису до ЄДРПОУ.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно з пунктом 13 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" до Єдиного державного реєстру підлягають внесенню відомості про юридичну особу, зокрема, відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта, інформація для здійснення зв`язку з керівником юридичної особи (телефон та/або адреса електронної пошти)), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

Приписами частин 1, 4 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться, зокрема, на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Вирішуючи питання з якого моменту суд має визнати припиненим повноваження виконавчого органу за позовом керівника суд вважає, що прийняття судового рішення з визнання припиненим повноважень керівника товариства ретроспективно з визначеної позивачем у позові дати 05 травня 2020 року за відсутності рішення загальних зборів з цього питання є безпідставним та породжуватиме юридичну невизначеність у спірних правовідносинах до визнання їх припиненими на підставі рішення суду.

За таких обставин, трудові відносини позивача з відповідачем та повноваження позивача на посаді генерального директора товариства слід вважати припиненими з моменту набрання рішенням суду законної сили, що свідчить про відсутність підстав для визнання припиненими спірних правовідносин з 05 травня 2020 року.

Судом також взято до уваги, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Кленька Сергія Миколайовича внесені відомості як про керівника товариства, інших відомостей щодо нього не внесено (т. 1 а.с. 101).

Отже, враховуючи встановлені обставини справи та вимогу позивача про визнання припиненими трудових правовідносин між позивачем і відповідачем, суд вважає, що ефективним і таким, що не суперечить закону та статуту товариства буде такий спосіб захисту як припинення трудових відносин між позивачем та відповідачем у зв`язку зі звільненням позивача з посади генерального директора за власним бажанням з внесенням відповідних даних до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань шляхом виключення відомостей про Кленько Сергія Миколайовича як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Максес Груп" з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково в частині визнання припиненими повноважень позивача як одноосібного виконавчого органу товариства з моменту набрання рішенням суду законної сили, у задоволенні позовних вимог про визнання припиненим трудових відносин з 05 травня 2020 року слід відмовити.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в частині визнання припиненим трудових відносин між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Максес Груп" на підставі статті 38 КЗпП України у зв`язку зі звільненням за власним бажанням з внесенням відповідних даних до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань шляхом виключення відомостей про ОСОБА_1 як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Максес Груп" з моменту набрання рішенням суду законної сили, у задоволенні позовних вимог про визнання припиненим трудових відносин з 05 травня 2020 року слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат судом враховано таке.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні до суду позивачем згідно платіжного документа № 0.0.3140313470.1 від 11.08.2023 року сплачено судовий збір у розмірі 2 684,00 гривень.

Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно частини 9 статті 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи результати розгляду справи, витрати по сплаті судового збору у сумі 2 684,00 гривень покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Максес Груп" (21036, Вінницька область, місто Вінниця, вулиця Праведників світу (Максимовича), будинок 4, офіс 516, ідентифікаційний код юридичної особи 43178061) на підставі статті 38 КЗпП України у зв`язку зі звільненням за власним бажанням з моменту набрання рішенням суду законної сили з внесенням відповідних даних до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань шляхом виключення відомостей про ОСОБА_1 як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Максес Груп".

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Максес Груп" (21036, Вінницька область, місто Вінниця, вулиця Праведників світу (Максимовича), будинок 4, офіс 516, ідентифікаційний код юридичної особи 43178061) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 2 684,00 гривень (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні) судових витрат на сплату судового збору.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

8. Копію судового рішення направити сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС, за їх відсутності рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повний текст рішення складено 19 січня 2024 р.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу, 41400, Сумська область, місто Глухів, вулиця Озерна, будинок 33;

3 - відповідачу, 21036, Вінницька область, місто Вінниця, вулиця Праведників світу (Максимовича), будинок 4, офіс 516.