Постанова

від 19.01.2024 по справі 380/18417/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/18417/23 пров. № А/857/21618/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого суддіШавеля Р.М.,

суддівБруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційні скарги Головного управління ДПС у Львівській обл., утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби, і Товариства з обмеженою відповідальністю «Братбуд» на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.10.2023р. в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Братбуд» до Головного управління ДПС у Львівській обл., утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби, та Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень про відмову в реєстрації податкових накладних, спонукання до вчинення певних дій (суддя суду І інстанції: Сидор Н.Т., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 30.10.2023р., м.Львів; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: не зазначена),-

В С Т А Н О В И В:

07.08.2023р. (згідно з відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції) позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Братбуд» звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління /ГУ/ ДПС у Львівській обл. з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних № 9141827/42099382 від 06.07.2023р. про відмову в реєстрації податкової накладної ТзОВ «Братбуд» № 1 від 01.05.2023р. у Єдиному реєстрі податкових накладних /ЄРПН/;

зобов`язати Державну податкову службу /ДПС/ України зареєструвати податкову накладну ТзОВ «Братбуд» № 1 від 01.05.2023р. у ЄРПН датою її подання на реєстрацію;

визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ГУ ДПС у Львівській обл. з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних № 9141828/42099382 від 06.07.2023р. про відмову в реєстрації податкової накладної ТзОВ «Братбуд» № 2 від 02.05.2023р. у ЄРПН;

зобов`язати ДПС України зареєструвати податкову накладну ТзОВ «Братбуд» № 2 від 02.05.2023р. у ЄРПН;

стягнути з відповідачів судові витрати (Т.1, а.с.1-5).

Розгляд справи здійснено судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (Т.2, а.с.14 і на звороті).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16.10.2023р. заявлений позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у Львівській обл. про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН № 9141827/42099382 від 06.07.2023р.; визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у Львівській обл. про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 9141828/42099382 від 06.07.2023р.; зобов`язано ДПС України зареєструвати податкові накладні ТзОВ «Братбуд» № 1 від 01.05.2023р. та № 2 від 02.05.2023р. в ЄРПН датою їх фактичного подання; стягнуто на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 5368 грн. за рахунок бюджетних асигнувань кожного відповідача (Т.2, а.с.70-75).

18.10.2023р. за допомогою системи «Електронний суд» на адресу суду позивач ТзОВ «Братбуд» скерував заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з відповідачів на користь позивача витрати на правову допомогу, що пов`язані з розглядом справи, в розмірі 8000 грн.; зобов`язати ДПС України подати до суду першої інстанції звіт про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.10.2023р. в частині зобов`язання ДПС України зареєструвати податкові накладні ТзОВ «Братбуд» № 1 від 01.05.2023р. та № 2 від 02.05.2023р. в ЄРПН датою їх фактичного подання (Т.2, а.с.79-93).

Відповідно до додаткового рішення суду від 30.10.2023р. заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення задоволено частково; стягнуто на користь ТзОВ «Братбуд» судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 1000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань кожного відповідача (разом 2000 грн.); у задоволенні іншої частини вимог заяви відмовлено (Т.2, а.с.93-94).

Не погодившись з винесеним додатковим судовим рішенням, його оскаржили позивач ТзОВ «Братбуд» та відповідач ГУ ДПС у Львівській обл.

Позивач ТзОВ «Братбуд» у поданій апеляційній скарзі, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, просить скасувати додаткове рішення суду в частині відмови у задоволенні вимог заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та в цій частині ухвалити нову постанову, якою заяву про ухвалення додаткового рішення задовольнити повністю (Т.2, а.с.128-131).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом при розгляді заяви не було встановлено тої обставини, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.

Також суд не досліджував обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи, а лише обмежився переліченням наданих представником позивача документів.

Суд не врахував, що предметом оскарження у цій справі було два рішення суб`єкта владних повноважень, тому при підготовці позову була необхідність вивчення та аналізу значної кількість документів. При цьому, наведений в заяві детальний опис наданих послуг судом не досліджено.

Окрім цього, апелянт вказав, що суд при вирішенні питання зменшення витрат на професійну правничу допомогу перевіряє, чи подавалось від іншої сторони клопотання про зменшення витрат і наскільки таке клопотання є обґрунтованим відносно критерію неспівмірності заявленого розміру витрат.

Водночас, відповідачі не подавали будь-яких клопотань щодо зменшення понесених позивачем судових витрат, а відтак суд самостійно зменшив розмір правової допомоги.

Відповідач ГУ ДПС у Львівській обл. у поданій апеляційній скарзі, покликаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, просить скасувати додаткове рішення суду та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні заяви позивача відмовити (Т.2, а.с.110-115).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що при визначенні витрат на правову допомогу слід керуватися критерієм реальності витрат на правову допомогу адвоката (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи із конкретних обставин справи.

Сума судових витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню на підставі заперечень відповідача, та у зв`язку з відсутністю ознак співмірності, визначених ч.5 ст.134 КАС України.

Водночас, апелянт повністю заперечує проти відшкодування витрат на правову допомогу, оскільки не вважає, що такі відповідають вищевказаним критеріям, оскільки розглядувана справа відноситься до справ незначної складності; також судами вироблена усталена судова практика вирішення аналогічних спорів.

Таким чином, заявлені позивачем до відшкодування витрати на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та із реальним часом, витраченим адвокатом, а також з обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

Інший учасник справи не подали до суду апеляційної інстанції відзиви на апеляційні скарги в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Водночас, колегія суддів не убачає підстав для задоволення клопотання апелянта ГУ ДПС у Львівській обл. про розгляд справи в присутності сторін (а.с.114), оскільки відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Сторонами подано апеляційні скарги, в яких детально та послідовно обґрунтовано свою правову позицію по справі; останніми не заявлено клопотань про долучення нових доказів по справі тощо.

Звідси, правових підстав для висновку про те, що справу необхідно розглядати в судовому засіданні, колегія суддів не убачає.

Окрім цього, Європейський суд з прав людини визнав явно необґрунтованим і тому неприйнятним звернення у справі «Varela Assalino contre le Portugal» (пункт 28, № 64336/01) щодо гарантій публічного судового розгляду. У цій справі заявник просив розглянути його справу в судовому засіданні, однак характер спору не вимагав проведення публічного розгляду. Фактичні обставини справи вже були встановлені, а скарги стосувалися питань права. Європейський суд вказав на те, що відмову у проведенні публічного розгляду не можна вважати необґрунтованою, оскільки під час провадження у справі не виникло ніяких питань, які не можна було вирішити шляхом дослідження письмових доказів.

У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду, є доцільнішим, ніж усні слухання; розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційні скарги в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення, з наступних підстав.

Апелянтом ТзОВ «Братбуд» додаткове рішення суду оскаржується в частині незадоволених вимог заяви щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

У свою чергу, апелянт ГУ ДПС у Львівській обл. оскаржує додаткове рішення суду щодо розподілу судових витрат, зокрема, в частині стягнення на користь позивача понесених витрат на правову допомогу в загальному розмірі 2000 грн. (по 1000 грн. з кожного відповідача).

Приймаючи додаткове рішення, суд першої інстанції керувався тим, що долученими до матеріалів справи доказами доведено факт надання представником адвокатом позивачу правничої допомоги в межах розгляду цієї справи. Заявлені витрати на правничу допомогу є співмірними із складністю цієї справи, наданим обсягом послуг, значенням справи для сторони в розмірі 2000 грн. та підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів у рівних частинах (по 1000 грн. з кожного відповідача).

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції щодо стягнення витрат на правову допомогу адвоката такими, що відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, з наступних причин.

Згідно 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому ст.134 КАС України.

За змістом п.1 ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З наведеного слідує, що в підтвердження здійсненої правової допомоги необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування зазначених витрат.

Позивачем заявлено до відшкодування витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою, отриманою в суді першої інстанції від адвоката, в загальному розмірі 8000 грн.

На підтвердження факту надання правової допомоги адвокатом позивачем представлено наступні письмові докази (в копіях/оригіналах):

договір № 01/08/23 від 01.08.2023р. про надання правової допомоги, укладений між позивачем ТзОВ «Братбуд» та адвокатом Бобаничем І.Б. (Т.2, а.с.88 і на звороті);

додаткову угоду до договору про надання правової допомоги № 01/08/23 від 01.08.2023р. (Т.2, а.с.85 і на звороті);

акт прийняття-передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги № 01/08/23 від 01.08.2023р., складений 17.10.2023р. відповідно до положень якого адвокат надав, а ТзОВ «Братбуд» прийняв наступні юридичні послуги на загальну суму 8000 грн., які полягають у: наданні правової інформації та консультуванні клієнта щодо способів захисту та порядку судового оскарження рішень податкового органу; ознайомленні, вивченні та правовому аналізі первинних документів; підготовці позовної заяви; формуванні додатків до позову; поданні до суду позову; вивченні та аналізі відзиву відповідача на позовну заяву; підготовці та поданні до суду відповіді на відзив; підготовці та поданні до суду клопотань з процесуальних питань; ознайомленні з матеріалами справи; підготовці проекту заяви про ухвалення додаткового рішення (Т.2, а.с.87 і на звороті);

рахунок-фактуру № 1 від 08.08.2023р. на оплату послуг згідно договору № 01/08/23 від 01.08.2023р. про надання правової допомоги в розмірі 8000 грн. (Т.2, а.с.89);

платіжну інструкція № 1670 від 08.08.2023р. на суму 4300 грн. із призначенням платежу оплата послуг згідно договору № 01/08/23 від 01.08.2023р. про надання правової допомоги, рах. № 1 від 08.08.2023р. (Т.2, а.с.86);

ордер серії ВС № 1221033 від 07.08.2023р. на ведення справи адвокатом Бобаничем І.Б. у Львівському окружному адміністративному суді в інтересах ТзОВ «Братбуд» (Т.2, а.с.84).

Отже, надані суду матеріали доводять факт надання позивачу правової допомоги адвокатом Бобаничем І.Б. в суді першої інстанції, а відтак підтверджують понесення позивачем витрат на правову допомогу в розглядуваній адміністративній справі № 380/18417/23.

Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006р. «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини /ЄСПЛ/, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п.30, ECHR 1999-V).

В пункті 269 рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п.55 з подальшими посиланнями).

Як відзначено у п.95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява N 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у п.154 рішення ЄСПЛ у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Апеляційний суд вважає, що позивачем доведено фактичне понесення витрат на правову допомогу у вигляді підготовки позовної заяви, відповіді на відзив.

Враховуючи складність справи, задоволення заявлених позовних вимог, співмірність понесених витрат із ціною позову та значення справи для позивача, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів ГУ ДПС у Львівській обл. та ДПС України на користь позивача витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, в розмірі 1000 грн. з кожного відповідача.

В частині доводів апеляційних скарг колегія суддів враховує, що суд не має права втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, в силу вимог процесуального закону суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі № 755/9215/15-ц.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що навіть у разі неподання клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, суд відповідно до вимог частини дев`ятої ст.139 КАС має перевірити, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 27.11.2023р. у справі № 826/7778/17.

Враховуючи складність розглядуваної справи (податковий спір, який стосується оскарження двох рішень податкового органу щодо відмови в реєстрації двох податкових накладних), обсяг та якість виконаних адвокатом робіт (розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, обсяг представлених позивачем доказів), витрачений час, значення цієї справи для особи, яка є стороною у справі, суд вважає обґрунтованими, співмірними та підтвердженими належними доказами понесені позивачем витрати на правничу допомогу саме в загальному розмірі 2000 грн.

При цьому колегія суддів зазначає, що представник позивача не надав обґрунтованих доказів того, що підготовка позовної заяви та інших документів у цій справі вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, оскільки основні доводи у цій категорії справ, викладені в численних судових рішеннях в аналогічних спорах.

Суд апеляційної інстанції відзначає, що у вказаній категорії справ є значна стала судова практика, в т.ч. і суду касаційної інстанції.

Окрім цього, підготовка та написання відповіді на відзив відповідача не потребували надмірного, значного обсягу юридичної роботи та витрачання великої кількості часу, оскільки основні доводи відповіді на відзиву співпадають з доводами, викладеними ним у позовній заяві.

Водночас, апеляційний суд звертає вагу, що витрати на оплату правничої допомоги підлягають відшкодуванню незалежно від того, чи їх сторона уже сплатила чи їх вона ще має сплатити.

Так, Верховний Суд у постанові від 01.11.2022р по справі № 757/24445/21-ц дійшов висновку, що відсутність доказів оплати вартості наданих адвокатом послуг не може виступати самостійною підставою для відмови у стягненні витрат на правничу допомогу.

При вирішенні наведеного питання щодо відшкодування витрат на правову допомогу колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду по наведеній категорії справ, яка викладена у постанові Великої Палати від 27.06.2018р. у справі № 826/1216/16, в постановах Касаційного адміністративного суду від 05.09.2019р. у справі № 826/841/17, від 19.09.2019р. у справі № 826/8890/18, які в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов`язковими під час вирішення наведеного спору.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про обґрунтованість та підставність висновків суду в частині розподілу судових витрат.

За правилами ст.139 КАС України підстав для розподілу судових витрат за цим апеляційним провадженням немає.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив додаткове судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків додаткового рішення суду в оскаржених частинах, а тому підстав для скасування додаткового рішення колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційні скарги на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Головного управління ДПС у Львівській обл., утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби, і Товариства з обмеженою відповідальністю «Братбуд» на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.10.2023р. в адміністративній справі № 380/18417/23 залишити без задоволення, а вказане додаткове рішення суду без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор Дата складання повного тексту судового рішення: 19.01.2024р.