Ухвала

від 07.09.2006 по справі 6/241ад

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

6/241ад

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

 У Х В А Л А

Іменем України  

07.09.2006 року                                                Справа № 6/241ад

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:                                        Семендяєвої І.В.

суддів                                                  Бойченка К.І.

                                                    Єжової С.С.

секретар судового засідання:                    Наумов Б.Є.

за участю представників:

від  позивача:                                        повноважний представник не прибув;

від відповідача:                                       - Юрков О.П., юрисконсульт,

                                                            довіреність від 06.01.06 № 1,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу                                 Луганського обласного відділення

                                                            Фонду соціального захисту інвалідів,

                                                            м. Луганськ

на постанову                                                   

господарського суду                              Луганської області

від                                                              21.07.06

у справі                                                      № 6/241ад

за позовом                                           Луганського обласного відділення

                                                            Фонду соціального захисту інвалідів,

                                                            м. Луганськ

до відповідача                                          Селянського (фермерського) господарства

                                                            „Бігма Фітос”, с. Гречишкине

                                                            Новоайдарського району

Луганської області

про                                                             визнання неплатоспроможним

ВСТАНОВИВ:

Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів,                        м. Луганськ (далі за текстом –Фонд інвалідів, позивач) звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Селянського (фермерського) господарства „Бігма - Фітос”, с. Гречишкине Новоайдарського району Луганської області (далі за текстом –СФГ „Бігма - Фітос”, відповідач) про визнання відповідача таким, що є неплатоспроможним, зобов'язання відповідача відповідно до п. 5 ст. 7 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” звернутися у місячний строк до господарського суду з заявою щодо порушення справи про його банкрутство.

Постановою господарського суду Луганської області від 21.07.06 у справі № 6/241ад у задоволенні позову відмовлено, оскільки позивачем невірно обраний засіб захисту порушеного, на його думку, права.

Не погоджуючись з постановою суду, позивач звернувся до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 28.07.06 № 03-01/2993, у якій просить постанову господарського суду Луганської області скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог заявник вказує, що суд першої інстанції проігнорував документально підтверджену заборгованість перед державним бюджетом, відсутність майна та коштів у підприємства –відповідача; з невідомих причин суд досліджував ст. 51 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, процес виконання та рух наказу господарського суду від 19.01.99 № 01/184-2/148, що не було предметом позову по цій справі, а з цього слідує, що суд навмисно змінив за своєю ініціативою предмет заяви.    

Згідно зі ст. 189 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 02.08.06 у справі                       № 6/241ад відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача.

Відповідно до ст. 190 Кодексу адміністративного судочинства України Луганський апеляційний господарський суд ухвалою від 14.08.06 у справі            № 6/241ад закінчив підготовку та призначив адміністративну справу до апеляційного розгляду.

Розпорядженням першого заступника голови Луганського апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів по справі № 6/241ад призначено судову колегію у складі: головуючий суддя –Парамонова Т.Ф., суддя –Баннова Т.М., суддя – Бойченко К.І.

У зв'язку з відпусткою судді Баннової Т.М. розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 14.08.06 виключено із складу судової колегії суддю Баннову Т.М. та введено до складу колегії суддю Семендяєву І.В.

У зв'язку з відпусткою головуючого судді Парамонової Т.Ф. розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 06.09.06 виключено із складу судової колегії головуючого суддю Парамонову Т.Ф. та призначено головуючим суддю Семендяєву І.В., а також введено до складу колегії суддю Єжову С.С.

Відповідач заперечення вважає доводи апеляційної скарги позивача безпідставними, тому просить суд залишити без задоволення апеляційну скаргу, а постанову суду першої інстанції –без змін.  

Позивач подав суду апеляційної інстанції клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги, яке судом відхиляється з наступних підстав.

Пунктом 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у ході судового розгляду справи можуть виникати певні обставини, за наявності яких проведення необхідних процесуальних дій у цьому судовому засіданні виявляється неможливим або ускладненим. У цьому випадку суд відкладає розгляд справи або оголошує перерву в її розгляді. Відкладення розгляду справи та оголошення перерви в її розгляді полягає в перенесенні судового розгляду справи на іншу дату і час, які встановлені судом.   

Позивач не надав суду відомостей про те, що його участь у судовому засіданні необхідна для подання документів або проведення інших необхідних дій, які потребують його присутності. Крім того, в матеріалах справи маються чотири клопотання позивача про відкладення розгляду справи (а. с. 86, 91, 101, 105), у двох із яких - від 02.08.06 ( а. с. 91) та від 18.08.06 (а. с. 101) позивач зазначив різні дати виходу єдиного юриста із відпустки –07.09.06 та 12.09.06, але до останнього клопотання позивач не надав копію наказу про продовження відпустки тощо.    

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Місцевим господарським судом обґрунтовано зроблений висновок про те, що позивач - Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, заявивши позов про визнання відповідача таким, що є неплатоспроможним, зобов'язання відповідача відповідно до п. 5 ст. 7 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” звернутися у місячний строк до господарського суду з заявою щодо порушення справи про його банкрутство, не вірно обрав засіб захисту порушеного, на його думку, права.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Крім того, вказана стаття містить перелік засобів захисту цивільних прав і інтересів, зокрема, такими засобами можуть бути: визнання прав, визнання угоди недійсною, припинення дії, яке порушує право та інші, в той же час, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим засобом, встановленим договором або законом.

Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги або заперечення.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою у порядку положень  Кодексу адміністративного судочинства України, за якою просив суд першої інстанції визнати селянське (фермерське) господарство “Бігма –Фітос” таким, що є неплатоспроможним та зобов'язати останнього відповідно до п. 5 ст. 7 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”(далі за текстом –Закон про банкрутство) звернутися у місячний строк до господарського суду з заявою щодо порушення справи про його банкрутство.

Викладене спростовується матеріалами справи та нормами діючого законодавства.

Позивач вважає, що підтвердженням підстав для звернення підприємства до суду з заявою про порушення справи про банкрутство є не тільки відсутність майна (відсутні споруди, відсутня земля у власності, відсутні інші основні та оборотні засоби, на які може бути накладено стягнення для забезпечення зобов'язання підприємства), а й відсутність підприємницької діяльності.

Згідно ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це здійснення господарської діяльність з метою досягнення економічних результатів та одержання прибутку.

Позивач вважає, що ознаками, які свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, є відсутність коштів і майна для задоволення вимог кредиторів, що підтверджується постановою районного відділу державної виконавчої служби Новоайдарського управління юстиції Луганської області від 23.04.02 № 6-2/99.

Відповідно до п. 2 ст. 209 Господарського кодексу України нездатність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів інакше як через застосування визначеної судом ліквідаційної процедури вважається банкротством.

На думку позивача, підтвердженням  того,  що  підприємство   нездатне   відновити платоспроможність та задовольнити визнані рішенням суду по справі № 01/184-2/148 від 03.06.97 є наявність заборгованості у розмірі 22850,00 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків від 15.07.03 і відсутністю коштів і майна для задоволення цих вимог, що підтверджується постановою районного відділу державної виконавчої служби Новоайдарського управління юстиції Луганської області від 23.04.02 № 6-2/99 про повернення виконавчого документа стягувачеві, де  зазначається, що на підприємстві відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення.

Такими підтвердженнями відсутності матеріальних і нематеріальних активів є лист Новоайдарського районного відділу земельних ресурсів від 29.03.06 № 07/145, де зазначається, що земля у відповідача знаходиться у постійному користуванні, а не у власності та лист Старобільського МРЕВ УДАІ УМВС України в Луганській області від 29.03.06 № 65/19-532, де зазначається про відсутність у відповідача автотранспорту; а також лист Новоайдарського районного комунального підприємства технічної інвентаризації № 48 від 30.03.06, де зазначено про відсутність у відповідача нерухомого майна.

Відсутність підприємницької діяльності, на думку позивача підтверджується: листом УПФУ в Новоайдарському районі від 28.03.06, де зазначається, що за відповідачем станом на 21.03.06 утворилась заборгованість у сумі 331 грн. 00 коп.; листом Новоайдарської міжрайонної виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 28.03.06, де зазначається, що станом на 01.01.06 за відповідачем існувала заборгованість у сумі 391 грн. 54 коп. та тим, що на підприємстві відсутні кошти для задоволення вимог кредиторів (що свідчить про відсутність підприємницької діяльності боржника) і тому це підприємство підлягає ліквідації через процедуру його банкрутства.

Згідно викладеному, позивач робить висновок, що при відсутності підприємницької діяльності та відсутності коштів і майна для задоволення вимог кредиторів господарський суд може зобов'язати підприємство виконати своє зобов'язання і відповідно до п. 5 ст. 7 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” звернутися у місячний строк до господарського суду з заявою про порушення справи про його банкрутство, що фактично відповідає процедурі банкрутства боржника, який ліквідується власником (ст. 51 Закону про банкрутство).

Стаття 51 Закону про банкрутство передбачає, якщо вартість майна боржника –юридичної особи, по відношенню до якого прийнято рішення про ліквідацію недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується. При виявленні цих обставин ліквідатор зобов'язаний звернутись в господарський суд з заявою про порушення справи про банкрутство юридичної особи. За результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майно якого недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає ліквідуючого боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора. Кредиторами, що мають право порушувати справу про банкрутство, можуть бути будь-які фізичні особи або особи, які мають підтверджені належними документами майнові вимоги боржника, крім кредиторів, майнові вимоги яких повністю забезпечені заставою.

Документи повинні свідчити про те, що боржник неплатоспроможний задовольнити протягом одного місяця визнані ним претензійні вимоги або сплатити борг за виконавчим документом. Оскільки закон не ставить право кредитора на звернення до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство у залежність від причин фінансової неспроможності боржника, кредитор може реалізувати це право і у тому випадку, коли його майнові вимоги не задовольняються через відсутність коштів на рахунках банку, який здійснює розрахунково-касове обслуговування боржника.

Відповідачем до суду надані довідки Новоайдарського відділення Старобільської МДПІ від 19.07.06,  Новоайдарської міжрайонної виконавчої дирекції  Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 07.05.06, Новоайдарського районного центру зайнятості від 06.05.06, УПФУ в Новоайдарському районі Луганської області про відсутність заборгованості по обов'язковим внескам та платежам.

В той же час, слід визначити, що факт відсутності у відповідача у власності землі, нерухомого майна та автотранспорту не може вважатися доказом неможливості здійснення останнім підприємницької діяльності та отримання прибутку, оскільки земля у останнього знаходиться у постійному користуванні, а приміщення та транспорт, за поясненнями відповідача, також  знаходяться у нього  у користуванні.

Окрім цього, позивач в обґрунтування позовних вимог також посилається на постанову від 23.04.02 № 6-2/99 районного відділу державної виконавчої служби Новоайдарського районного управління юстиції Луганської області про повернення виконавчого документа стягувачеві. Із вказаної постанови вбачається, що  стягувач не виявив бажання залишити за собою не продане арештоване майно відповідача, а інше майно, на яке можливо звернути стягнення, у відповідача було відсутнє.

Також в постанові зазначено, що виконавчий документ може бути повторно пред'явлений до виконання в строк до 23.07.02, вказана постанова може бути оскаржена до суду.

Позивач не надав суду доказів використання права повторного пред'явлення наказу до виконання, а також не скористався правом оскарження постанови до суду.

Згідно ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, що встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при  розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, відповідачем до суду надана копія постанови Донецького апеляційного господарського суду від 29.07.04 про справі № 01/184-2/148, якою було встановлено наступне.

Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до арбітражного суду Луганської області з позовом про стягнення 60 515 грн. 00 коп., у тому числі борг у сумі 40 000 грн.00 коп., що утворився внаслідок того, що відповідач одержав для створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, але своєчасно її не повернув; компенсації за втрату коштів, пов'язаної з інфляційними процесами у сумі 9 000 грн., штраф за несвоєчасне повернення коштів та компенсації у сумі 11 515 грн. 00 коп.

Рішенням від 03.06.97 арбітражним судом Луганської області позовні вимоги задоволені у сумі 49 000 грн. 00 коп.

Ухвалою від 19.01.99 арбітражним судом Луганської області у справі    № 01/184-2/148 було змінено спосіб та порядок виконання рішення по даній справі шляхом звернення стягнення на майно відповідача на суму  49 000 грн. 00 коп., виданий наказ від 19.01.99, строк пред'явлення наказу до виконання був встановлений до 19.04.99.

Позивач 30.03.04 звернувся до господарського суду Луганської області з заявою про надання дублікату наказу і відновлення процесуального строку його дії для пред'явлення наказу до виконання у порядку ст. ст. 53, 119, 120 Господарського процесуального кодексу України у  зв'язку з втратою наказу.

Ухвалою від 11.05.04 господарський суд Луганської області заяви позивача про видачу дублікату наказу від 19.01.99 та відновлення строку для пред'явлення його до виконання залишив без задоволення і вказана ухвала  набула законної сили.

Окрім цього, у постанові зазначено, що виконавчий документ –наказ арбітражного суду Луганської області № 01/184-2/148 від 19.01.99, був двічі  повернутий стягувачу постановами Відділу державної виконавчої служби Новоайдарського районного управління юстиції від 23.04.02 і від 12.08.02 та відповідно до останньої постанови міг бути повторно пред'явлений для виконання в строк до 12.11.02.

Дані обставини досліджені та зазначені в рішенні місцевого господарського суду, яке оскаржується, оскільки саме рішенням арбітражного суду Луганської області від 03.06.97 по справі № 01/184-2/148 стягнута заборгованість, яка в сумі 22850 грн. 00 коп. не стягнута фактично станом на 01.06.06.     

Наведене свідчить про те, що позивачем невірно обраний засіб захисту порушеного, на його думку, права і згідно викладеному.

У задоволенні позову місцевим господарським судом обґрунтовано відмовлено.

Таким чином, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України господарський суд Луганської області правильно встановив обставини справи та прийняв постанову від 21.07.06 у справі № 6/241ад з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали та повідомлено представника відповідача про те, що повний текст ухвали суду апеляційної інстанції буде виготовлено протягом п'ятиденного строку з дня закінчення розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 254, п. 21, п. 6 Розділу VІІ „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів

У Х В А Л И В :

1.          Апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Луганськ від 28.07.06 № 03-01/2993 на постанову господарського суду Луганської області від 21.07.06 у справі          № 6/241ад залишити без задоволення.

2.          Постанову господарського суду Луганської області від 21.07.06 у справі № 6/241ад залишити без змін.

          Ухвалу Луганського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя                                                             І.В.  Семендяєва

Суддя                                                                                К.І. Бойченко  

Суддя                                                                                 С.С. Єжова