Постанова

від 19.01.2024 по справі 738/249/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

19 січня 2024 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 738/249/23

Головуючий у першій інстанції Волошина Н. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/97/24

Чернігівський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді: Скрипки А.А.

суддів: Євстафіїва О.К., Шарапової О.Л.

сторони:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Менський санаторій Остреч

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Менського санаторію Остреч на рішення Менського районного суду Чернігівської області у складі судді Волошиної Н.В. від 01 травня 2023 року, місце ухвалення рішення - м.Мена, дата складання повного тексту рішення - 08 травня 2023 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Менського санаторію Остреч про стягнення заробітної плати,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Менського санаторію Остреч про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, в якому просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 37 603,54 грн., з послідуючим утриманням із цієї суми податків, обов`язкових платежів і перерахунку на день розгляду справи. Позивач також ставив питання про розподіл судових витрат по справі. В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказував, що на підставі трудових договорів з 28.04.2022 року по 28.10.2022 року та з 01.11.2022 року по 28.12.2022 року, він працював в Менському санаторії Остреч на посаді охоронника. З серпня 2022 року заробітна плата нараховувалась, але фактично її виплата не здійснювалась. Наказом №59 від 28.10.2022 року позивача було звільнено з роботи з 28.10.2022 року, у зв`язку із закінченням трудового договору, на підставі п.2 статті 36 КЗпП України. Наказом №68 від 28.12.2022 року позивача було звільнено з роботи з 28.12.2022 року, у зв`язку із закінченням трудового договору, на підставі п.2 статті36 КЗпП України. У день звільнення відповідач видав позивачу належним чином оформлену трудову книжку, а заборгованість по заробітній платі та розрахункові кошти не виплатив. За даних обставин, ОСОБА_1 , посилаючись на статті: 43, 55, 124 Конституції України, статті: 21, 115-17, 237-1, 233 КЗпП України, статті: 10-11, 76-81, 89, 133, 141, 209, 229, 258-259, 263-265, 273, 274, 279, 430 ЦПК України, просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 37 603,54 грн., із послідуючим утриманням з даної суми податків, обов`язкових платежів і перерахунку на день розгляду справи.

Рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 01.05.2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Менського санаторію Остреч про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, задоволено частково. Стягнуто з Менського санаторію Остреч на користь ОСОБА_1 34 703 (тридцять чотири тисячі сімсот три) грн. 54 коп. заробітної плати, яка визначена без утримання податків і зборів, виплату якої провести після утримання обов`язкових платежів на користь держави. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць в розмірі 5 384 (п`ять тисяч триста вісімдесят чотири) грн., яка визначена без утримання податків і зборів, виплату якої провести після утримання обов`язкових платежів на користь держави. Стягнуто з Менського санаторію Остреч на користь держави 990 (дев`ятсот дев`яносто) грн. 83 коп. судового збору. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 09.05.2023 року виправлено в абзаці третьому резолютивної частини рішення Менського районного суду Чернігівської області від 01.05.2023 року (у вступній та резолютивній частинах та у повному тексті рішення) допущену описку, зазначивши розмір стягуваної заробітної плати за один місяць, що підлягає негайному виконанню 5 384 (п`ять тисяч триста вісімдесят чотири) грн. 35 коп. замість 5 384 (п`ять тисяч триста вісімдесят чотири) грн..

В апеляційній скарзі Менський санаторій Остреч просить скасувати рішення Менського районного суду Чернігівської області від 01.05.2023 року, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги Менського санаторію Остреч вказують, що оскаржуване рішення суду першої інстанції від 01.05.2023 року ухвалено судом із неправильним застосуванням норм матеріального права, і висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому. Доводи апеляційної скарги зазначають, що з 24.02.2022 року на території України триває військова агресія проти України, що стало підставою введення воєнного стану, який наразі триває, на підставі чого Торгово-промислова палата України у відкритому офіційному листі від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1 визнала вищевказані події форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили) для всіх суб`єктів господарської діяльності, з 24.02.2022 року до її офіційного закінчення та зазначила, що ці обставини є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними, і спричиняють неможливість виконання у встановлений термін договірних умов, податкових зобов`язань, а також законодавчих чи інших нормативних актів. Апелянт стверджує, що санаторій знаходиться на території, яка більше місяця - з 24.02.2022 року по 03.04.2022 року була територією активних бойових дій та все ще залишається територією можливих бойових дій. Посилаючись на вказані вище обставини, апелянт зазначає, що порушення зобов`язання щодо розрахунку при звільненні з позивачем сталося внаслідок ведення бойових дій та дії обставин непереборної сили. За доводами апелянта, на даний час санаторій не може здійснювати оздоровчо-лікувальні послуги, не отримує доходів і матеріальна ситуація, яка склалася, є вкрай скрутною. Заробітна плата виплачується поступово та зусилля підприємства спрямовані на погашення заборгованості по заробітній платі, яка залишилася, що буде здійснено у найкоротші терміни, про що були повідомлені всі працівники.

Відповідно до приписів ч.1 статті 369 ЦПК України, апеляційний суд розглядає цивільну справу за апеляційною скаргою Менського санаторію Остреч на рішення Менського районного суду Чернігівської області від 01.05.2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Менського санаторію Остреч про стягнення заробітної плати, без повідомлення учасників справи.

Згідно ч.13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Як вбачається з повідомлень про вручення поштових відправлень (а.с.82,83), сторони по справі отримали копії ухвал апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження у справі та про призначення справи до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідно до ч.1 статті 367 ЦПК України, яка регламентує межі розгляду справи судом апеляційної інстанції, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

В ході судового розгляду даної справи встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що 28.04.2022 року між Менським санаторієм Остреч, в особі його директора ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 було укладено трудовий договір, за умовами якого ОСОБА_1 було прийнято на роботу до Менського санаторію Остреч на посаду охоронника, із посадовим окладом - 6 500 грн. Строк дії договору - з 28.04.2022 року по 28.10.2022 року, але не більше шести місяців (а.с.5-6).

Позивач працював у відповідача на підставі вказаного трудового договору з 28.04.2022 року та 28.10.2022 року був звільнений з роботи, згідно наказу №59 від 28.10.2022 року, на підставі п.2 статті 36 КЗпП України, у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору, що підтверджується записами в його трудовій книжці (а.с.9).

01.11.2022 року між Менським санаторієм Остреч, в особі його директора ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 було укладено трудовий договір, за умовами якого ОСОБА_1 було прийнято на роботу до Менського санаторію Остреч на посаду охоронника, із посадовим окладом - 6 700 грн. Строк дії договору - з 01.11.2022 року по 28.12.2022 року, але не більше шести місяців (а.с.7-8).

Позивач працював у відповідача на підставі вказаного трудового договору з 01.11.2022 року та 28.12.2022 року був звільнений з роботи згідно наказу №68 від 28.12.2022 року, на підставі п.2 статті 36 КЗпП України у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору, що підтверджується записами в його трудовій книжці (а.с.10).

Згідно із розрахунковими листами, ОСОБА_1 нарахована заробітна плата: за серпень 2022 року - 7 332,00 грн., за виключенням податків і зборів до виплати становить - 5 902,26 грн.; за вересень 2022 року - 7 7327,27 грн., за виключенням податків і зборів до виплати становить - 5 898,45 грн.; за жовтень 2022 року - 10 616,28 грн., за виключенням податків і зборів до виплати становить - 8 546,11 грн.; за листопад 2022 року - 6 943,64 грн., за виключенням податків і зборів до виплати становить - 5 589,63 грн.; за грудень 2022 року - 5 384,35 грн., за виключенням податків і зборів до виплати становить - 4 334,40 грн. (а.с.11-12).

Загальний розмір заборгованої Менським санаторієм Остреч позивачу заробітної плати, за період з 01.08.2022 року по 28.12.2022 року складає 37 603,54 грн., без виключення податків і зборів.

Згідно з відомістю розподілу витрат ОРГ санаторій Остреч від 04.01.2023 року №230104РВ000029991464 та платіжною інструкцією №1 від 04.01.2023 року, відповідачем була здійснена виплата заробітної плати працівникам за серпень 2022 року, шляхом перерахування коштів на банківські картки на загальну суму 34 439,67 грн., в тому числі, ОСОБА_1 - 2 900 грн. (а.с.40-41).

Як вбачається із оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 01.05.2023 року, частково задовольняючи вимоги заявленого позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, заборгованість по заробітній платі не виплачена на день звернення до суду з позовом, разом з тим, судом відраховано з суми, яку просив стягнути позивач, частково виплачену заробітну плату за серпень 2022 року у розмірі 2 900 грн.

Доводи апеляційної скарги Менського санаторію Остреч відносно того, що оскаржуване рішення суду першої інстанції від 01.05.2023 року ухвалено судом із неправильним застосуванням норм матеріального права, і висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції від 01.05.2023 року, не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 01.05.2023 року, оскільки вказані доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.

Доводи апеляційної скарги зазначають, що з 24.02.2022 року на території України триває військова агресія проти України, що стало підставою введення воєнного стану, який наразі триває, на підставі чого Торгово-промислова палата України у відкритому офіційному листі від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1 офіційно визнала вищевказані події форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили) для всіх суб`єктів господарської діяльності, з 24.02.2022 року до її офіційного закінчення, та зазначила, що ці обставини є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними, і спричиняють неможливість виконання у встановлений термін договірних умов, податкових зобов`язань, а також законодавчих чи інших нормативних актів. Апелянт стверджує, що санаторій знаходиться на території, яка більше місяця - з 24.02.2022 року по 03.04.2022 року була територією активних бойових дій та все ще залишається територією можливих бойових дій. Посилаючись на вказані вище обставини, апелянт вказує, що порушення зобов`язання щодо розрахунку при звільненні із позивачем сталося внаслідок ведення бойових дій та дії обставин непереборної сили. За доводами апелянта, на даний час санаторій не може здійснювати оздоровчо-лікувальні послуги, не отримує доходів і матеріальна ситуація, яка склалася, є вкрай скрутною. Заробітна плата виплачується поступово та зусилля підприємства спрямовані на поступове погашення заборгованості по заробітній платі, яка залишилася, що буде здійснено у найкоротші терміни, про що були повідомлені всі працівники.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 01.05.2023 року, виходячи із наступного.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч.2 статті 16 ЦК України.

Відповідно до приписів статей: 3,4 ЦПК України, захисту підлягає порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.

За змістом статті 1 Закону України Про оплату праці, ч. 1 статті 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Згідно з ч.1 статті 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Статтею 47 КЗпП України передбачено обов`язок власника або уповноваженого ним органу в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

За приписами ч.1 статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ч.1 статті 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24.12.1999 року №13 роз`яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У матеріалах справи відсутні докази виплати позивачу належних сум до дня розгляду справи, що не заперечується відповідачем, проте, роботодавець доводить наявність підстав для звільнення його від відповідальності за несвоєчасну виплату заробітної плати у порядку статті 10 Закону України Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до Закону України Про правовий режим воєнного стану, в Україні введено режим воєнного стану з 24.02.2022 року.

Згідно із статтею 10 Закону України Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану, заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором. Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати. Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати. У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойових дій, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.

Відповідно до статті 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні, Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо (частина друга статті 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні).

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 26.10.2022 року, справа №905/857/10, провадження №12-56гс21, зазначила, що заробітна плата є відповідальністю в розумінні статті 617 ЦК України, від якої роботодавець може бути звільнений внаслідок випадку або непереборної сили, а також, дійшла висновку, що: Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно (частина перша статті 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні).

Статтею 10 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції встановлено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Викладене свідчить, що єдиний належний документ, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, - це сертифікат, виданий у порядку та на підставі статті 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні.

Разом з цим, обставини, які можуть бути кваліфіковані як обставини непереборної сили (форс-мажор), можуть бути підтверджені належними доказами, зокрема висновками експертів, показаннями свідків. Суд також враховує підстави звільнення від доказування - обставини, які визнаються учасниками справи, обставини, визнані судом загальновідомими тощо (стаття 82 ЦПК України). Отже, суд визнає наявність форс-мажорних обставин з урахуванням установлених обставин справи та наявних у справі доказів.

Відповідно до положень статті 263 ЦК України непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини) - це обставини, що перешкоджають виконанню зобов`язань однією із сторін, незалежні від її волевиявлення і контролю, а також непереборні при вживанні всіх розумних заходів щодо їх запобігання. Визначення обставин непереборної сили наведено у статті 79 Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (укладена у Відні 11.04.1980 року). Для визначення яких-небудь обставин форс-мажорними необхідно обов`язкова наявність ряду чинників: непереборність сили, що викликала ці обставини; неможливість контролювати ситуацію, впливати на неї; виникнення перешкоди не могло бути передбачено під час укладення зобов`язання.

Положеннями ч.2 статті 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Із врахуванням положень ч.1 статті 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні та пункту 6.10 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого Рішенням Президії Торгово-промислової палати України 18.12.2014 року №44(5), документом, який засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), є сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), який видає Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати, вимоги до якого встановлені пунктом 6.11 Регламенту.

За даних обставин, роботодавцю необхідно довести настання обставин непереборної сили, які б свідчили про відсутність вини підприємства у затримці виплат позивачу належних при звільненні сум у строки, визначені статті 116 КЗпП України.

Під час розгляду справи відповідачем на підтвердження своїх заперечень проти позовних вимог, не надано суду належних і достатніх доказів, у розумінні статей: 77, 80 ЦПК України, на підтвердження тих обставин, що невиплата всіх належних сум позивачу сталася внаслідок настання обставин непереборної сили (форс-мажору), оскільки у відповідача відсутній сертифікат Торгово-промислової палати України або уповноважених нею регіональних торгово-промислових палат, як це передбачено чинним законодавством України.

Таким чином, оприлюднений на сайті Торгово-промислової палати лист від 28.02.2022 року №2021/02.0-7.1, є загальним офіційним листом щодо засвідчення форс-мажорних обставин, та не звільняє від обов`язку суб`єкта господарської діяльності звертатися за видачею індивідуального сертифіката Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

Отже, підставою для звільнення роботодавця від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов`язань по своєчасній виплаті заробітної плати позивачу при звільненні є саме наявність встановленої форми сертифіката Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

Разом з тим, судом встановлено, що підприємство з певними складностями продовжує свою діяльність, проводить часткову виплату заробітної плати працівникам, тому ці обставини не можуть вказувати на неможливість здійснити виплату заробітної плати при звільненні позивача.

Таким чином, встановивши, що заборгованість по заробітній платі позивача сталася з вини роботодавця, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача заборгованості у розмірі 34 703 грн. 54 коп., яка визначена без утримання податків і зборів, виплату якої необхідно провести після утримання обов`язкових платежів на користь держави.

Приписами ч.1,ч.6 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 статті 77 ЦПК України).

Із врахуванням встановлених обставин справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, оскільки роботодавцем не було дотримано встановлений трудовим законодавством порядок виплати належних сум при звільненні працівника, і належних доказів відсутності свої вини в цьому, відповідачем не надано.

Приймаючи до уваги встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції по даній справі рішення, та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Суд першої інстанції вірно встановив характер правовідносин сторін у справі, та застосував норми матеріального права, які регламентують спірні правовідносини, вирішивши спір з урахуванням меж заявлених позовних вимог та конкретних обставин справи, на підставі наданих сторонами доказів, із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційна скарга Менського санаторію Остреч підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення Менського районного суду Чернігівської області від 01.05.2023 року - підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями: 367, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Менського санаторію Остреч - залишити без задоволення.

Рішення Менського районного суду Чернігівської області від 01 травня 2023 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених п.2 ч.3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Дата складення повної постанови - 19.01.2024 року.

Головуючий: Судді: