Вирок

від 22.01.2024 по справі 619/464/24

ДЕРГАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 619/464/24

провадження № 1-кп/619/162/24

ВИРОК

іменем України

22 січня 2024 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області у складіголовуючого - суддіОСОБА_1 за участю:секретаря судового засіданняОСОБА_2 розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12023221270000421 від 25.10.2023 за обвинуваченням: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Олександрівка Золочівського району Харківської області, громадянина України, освіта середня, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , такого, що не має судимості; у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Олександрівка Золочівського району Харківської області, громадянина України, освіта середня, розлученого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , такого, що не має судимості,у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,за участю сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження: прокурораОСОБА_5 обвинуваченихОСОБА_3 ОСОБА_4 .

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

28.10.2023 близько 16 год 00 хв ОСОБА_3 , діючи за попередньою змовою спільно з ОСОБА_4 маючи прямий умисел на таємне заволодіння чужим майном, під час введеного у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, на території України особливого правового режиму у вигляді воєнного стану, із врахуванням змін щодо продовження строку дії воєнного стану, із врахування змін щодо продовження строку дії воєнного стану внесеними Указом Президента України № 451/2023 від 26.07.2023, переслідуючи корисливий мотив, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, бажаючи незаконно збагатитися за рахунок чужого майна, впевнившись, що за їх діями ніхто не спостерігає, шляхом проникнення на територію ДП «Івашківський спиртзавод» через місцевість де відсутня огорожа, який розташований за адресою: Харківська область Богодухівський район Золочівська OTT, с. Івашки, пройшли до будівлі цеху де розташований брагоректифікаційний апарат. Продовжуючи реалізовувати свій прямий умисел на здійснення крадіжки чужого майна, за допомогою акумуляторної кутової шліфувальної машини, ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_4 , здійснили демонтаж 10 шт, мідних труб з дефлегматору браго ректифікаційного апарату ДП «Івашківський спиртзавод» загальною вагою 120 кг. Після чого ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_4 покинули місце вчинення злочину разом з викраденим майном, розпорядившись ним на власний розсуд, чим спричинили ДП «Івашківський спиртзавод» відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи № 4953 від 15.11.2023 майнову шкоду на загальну суму 31 800,00 грн.

Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за злочин, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Дії обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які виразилися у крадіжці, тобто таємному викраденні чужого майна, вчиненому за попередньою змовою групою осіб з проникненням у сховище, в умовах воєнного стану, суд кваліфікує за ч. 4 ст. 185 КК України.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, підтвердив факти і обставини його вчинення, так як це зазначено вище.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, підтвердив факти і обставини його вчинення, так як це зазначено вище.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачені правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає, останнім роз`яснено, що у такому випадку, вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

З урахуванням вимог ч. 4 ст. 349 КПК України суд обмежився допитом обвинувачених та дослідженням доказів, які характеризують їх особу. Вина обвинувачених у вчиненні зазначеного злочину доведена в повному обсязі і підтверджується доказами, які є в матеріалах кримінального провадження, і обвинуваченими не оспорюються.

Повно, всесторонньо, об`єктивно проаналізувавши й оцінивши кожний доказ із точки зору належності, допустимості і достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для ухвалення обвинувального вироку у цьому кримінальному провадженні, враховуючи, що дане провадження в цілому є справедливим, порушень кримінального процесуального закону під час досудового розслідування допущено не було, та дотримуючись загальних засад кримінального провадження, суд дійшов висновку про обґрунтованість висунутого щодо обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачення та доведеність стороною обвинувачення під час судового розгляду їх винуватості у вчиненні інкримінованого їм злочину.

За змістом ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Згідно з вимогами ст. 91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках, - на потерпілого.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частиною 5 ст. 9 КПК України передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у п. 65 справи «Коробов проти України» (заява №39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n.161, Series А заява №25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Показання обвинувачених в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності їх позиції.

Жодних розумних сумнівів щодо доведеності винуватості обвинувачених у вчиненні інкримінованого їм злочину у суду немає та будь-які належні, допустимі і достовірні докази на спростування вищевказаного відсутні, жодних клопотань з цього приводу не заявлялося.

Отже, вина обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, доведена в повному обсязі і підтверджується доказами, які є в матеріалах кримінального провадження, і обвинуваченими не оспорюються.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Частиною шостою статті 368 КПК України визначено, що обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, які містяться у постанові від 27 листопада 2019 року (кримінальне провадження № 629/847/15-к) щире каяття - це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину, або відшкодування завданих збитків чи усунення заподіяної шкоди.

Каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, відверту негативну оцінку своєї злочинної поведінки, визнання тих обставин, які ставляться в провину, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Матеріали кримінального провадження містять відомості на підтвердження того, що обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнали свою винуватість у вчиненому злочині та всі обставини, які ставляться їм у провину, щирий жаль з приводу цього, осуд своєї поведінки та бажання виправити ситуацію, яка склалася, і нести кримінальну відповідальність за вчинене.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України щире каяття ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнається судом обставиною, яка пом`якшує їх покарання.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , судом не встановлено.

Мотиви призначення покарання.

Вивченням відомостей про особу ОСОБА_3 установлено, що він на обліку у лікаря психіатра і нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, такий, що не має судимості.

Вивченням відомостей про особу ОСОБА_4 встановлено, що він на обліку у лікаря психіатра і нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, такий, що не має судимості.

Положеннями статті 50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та відомостям про особу винного.

Статтею 65 КК України визначені загальні засади призначення покарання, відповідно до яких суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення та відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу.

При цьому, враховується ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Виходячи з засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та відомостям про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

Верховний Суд у своїй постанові від 02 листопада 2021 року (справа № 750/5031/18, провадження № 51-2761км21) зазначив, що процес призначення покарання, а саме врахування усіх факторів, які мають бути взяті до уваги для обрання виду та розміру покарання, слід розцінювати як сукупність етапів, послідовність яких має значення для прийняття обґрунтованого судового рішення в цій частині. При цьому первинним етапом має бути оцінка ступеня тяжкості злочину, який має значною мірою звузити межі для прийняття конкретного рішення щодо виду та розміру покарання. Наступним етапом вже є врахування обставин, які позитивно або негативно характеризують особу винного, та обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання. Водночас, визначені у ст. 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суд бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, відсутність претензій потерпілого до обвинувачених, ставлення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до вчиненого та наслідків дій винних, які свою вину у вчиненні злочину визнали повністю.

За таких обставин справи, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 покарання за частиною 4 статті 185 КК України у виді позбавлення волі в межах санкції цієї частини, яке є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

У судовому засіданні прокурор просив застосувати статтю 75 КК України та звільнити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від відбування покарання з іспитовим строком.

Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду й розміру, він ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Враховуючи характер суспільно-небезпечного діяння, відомості про особу обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , відсутність претензій потерпілої сторони, можливість виправлення без відбування покарання, суд дійшов висновку про звільнення від відбування покарання з іспитовим строком та застосовує ст. 75 КК України. На період іспитового строку суд покладає на них обов`язки, передбачені ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст.76 КК України.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Відповідно до п. 5 ч. 9 ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. При цьому: гроші, цінності та інше майно, що були предметом кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, конфіскуються, крім тих, які повертаються власнику (законному володільцю).

З огляду на зазначене та з урахуванням обставин справи майно, яке було предметом злочину, підлягає поверненню власнику.

З урахуванням вимог статей 176, 177, 377 КПК України у суду відсутні підстави для обрання запобіжного заходу.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 368-371, 373-376, 392, 395 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку в 1 (один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

У відповідності зі ст.76 КК України на період іспитового строку покласти на ОСОБА_3 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку в 1 (один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

У відповідності зі ст.76 КК України на період іспитового строку покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речовий доказ по справі: 1 фрагмент мідної труби розміром: довжина 80 см, діаметр 90 мм, товщина металу - 3 мм, який знаходиться у ДП «Івашківський спиртзавод», - вважати повернутим.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_1