Постанова

від 15.01.2024 по справі 354/658/15-ц

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 354/658/15-ц

Провадження № 22-ц/4808/62/24

Головуючий у 1 інстанції Остап`юк М.В.

Суддя-доповідач Пнівчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої Пнівчук О.В.,

суддів: Баркова В.М., Бойчука І.В.

з участю секретаря Возняк В.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргузаступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури на рішення Яремчанського міського суду 25 липня 2023 року, у складі судді Остап`юк М.В., у справі за позовом Першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України до Поляницької сільської ради, ОСОБА_1 , ТОВ «Скорзонера», АТ КБ «ПриватБанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 та ДП «Ворохтянське лісове господарство», про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки,

в с т а н о в и в:

Перший заступник прокурора Івано-Франківської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України із позовною заявою до Поляницької сільської ради, ОСОБА_1 , ТОВ «Скорзонера, АТ КБ «ПриватБанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 та ДП «Ворохтянське лісове господарство» про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, площею 0,1930 га з кадастровим номером 2611092001220020070, розташовану у селі Поляниця Івано-Франківської області та витребування вказаної земельної ділянки у власність держави.

Позов обґрунтовано тим, що рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 33 від 12.08.2003, на підставі якого видано відповідачу ОСОБА_1 оспорюваний Державний акт серії ІФ № 091812 на право власності на спірну земельну ділянку, є підроблене, не приймалося у встановленому законом порядку, а самостійно було складено сільським головою. Вказаний факт встановлений за результатами розгляду кримінальної справи № 1-6/2011, порушеної відносно посадових осіб Поляницької сільської ради за ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 28 ст. 364, ч. 1 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.

Передана відповідачу спірна земельна ділянка перебуває у постійному користуванні ДП «Ворохтянське лісове господарство» на підставі державного акту на право постійного користування землею ІІ-ІФ № 002701 від 10.11.2001 та знаходиться у кварталі 8 виділ 29 Поляницького лісництва.

Постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04.03.2015 (справа № 1-6/11, провадження 1/341/6/15) встановлено, що Поляницький сільський голова ОСОБА_4 та інженер-землевпорядник ОСОБА_3 , зловживаючи владою та службовим становищем, з корисливих мотивів, в особистих інтересах та в інтересах осіб, які бажали безоплатно отримати для індивідуального житлового будівництва земельні ділянки у с. Поляниця Яремчанської міської ради, всупереч вимог законодавства, за погодженням з начальником Яремчанського міського управління земельних ресурсів, склали та видали завідомо неправдиві офіційні документи - рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 4 від 14.02.2002, № 32 від 12.09.2002, № 36 від 10.10.2002, № 40 від 15.11.2002, № 6 від 13.02.2003, № 27 від 10.07.2003 «Про вилучення земельних ділянок» у Поляницького лісництва Ворохтянського Держлісгоспу загальною площею 40,69 га, віднесення їх в землі запасу сільської ради, про зміну їх цільового призначення і переведення з лісового фонду в землі житлової та громадської забудови».

Надалі були підроблені рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради за 2002-2003 роки з додатками, в тому числі рішення № 33 від 12.08.2003 в частині передачі у приватну власність незаконно вилучених у ДП «Ворохтянське лісове господарство» земельних ділянок лісового фонду 105 фізичним особам, прізвища яких зазначені у постанові Галицького районного суду.

Постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04.03.2015 (справа № 1-6/11, провадження 1/341/6/15) посадових осіб Поляницької сільської ради звільнено від кримінальної відповідальності в зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Кримінальне провадження закрито. А цивільний позов Державного підприємства «Ворохтянське лісове господарство» про стягнення завданих збитків державі - залишено без розгляду із роз`ясненням про право на його пред`явлення в порядку цивільного судочинства.

Пред`явлення позову обумовлене необхідністю захисту інтересів держави та невжиттям суб`єктом владних повноважень необхідних заходів. Тому, прокурор, керуючись вимогами ЦПК України та Закону України «Про прокуратуру», звернувся до суду із вказаним позовом з метою захисту інтересів держави.

17.02.2006 земельна ділянка ОСОБА_1 була відчужена ОСОБА_2 , а остання у свою чергу 12.12.2006 року продала землю ТОВ «Скорзонера».

05.09.2016 на підставі Договору іпотеки від 02.06.2016 та Договору про внесення змін № 1, спірна земельна ділянка перейшла у власність ПАТ КБ «ПриватБанк», яке на даний час є кінцевим власником.

З огляду на те, що фіктивність рішення, на підставі якого видано відповідачу ОСОБА_1 . Державний акт про право власності встановлена судовим рішенням, воно не підлягає визнанню недійсним у судовому порядку.

Прокурор просив визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ІФ № 091812 від 12.09.2003, виданий dідповідачу ОСОБА_1 та витребувати у кінцевого власника відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк» спірну земельну ділянку у власність держави.

Ухвалою суду від 09.11.2015 залучено до участі у справі співвідповідача ТОВ «Скорзонеру» і третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ОСОБА_2 .

29.06.2021 Прокурор, у порядку статті 49 ЦПК України, подав заяву про зміну позовних вимог. Просив поновити строки позовної давності; визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ІФ № 091812 від 12.09.2003 площею 0, 1930 га, кадастровий номер 2611092001220020070; витребувати у АТ КБ «ПриватБанк» земельну ділянку, площею 0, 1930 га, кадастровий номер 2611092001220020070, яка розташована в с. Поляниця з чужого незаконного володіння у власність держави в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство».

04.08.2021 ухвалою Яремчанського міського суду залучено до участі у справі правонаступника відповідача Поляницької сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області - Поляницьку сільську раду Надвірнянського району Івано-Франківської області.

Крім того, ухвалою суду від 04.08.2021 залучено до участі у справі в якості співвідповідача Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк».

Ухвалою Яремчанського міського суду від 10.08.2022 позовні вимоги Першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство» залишено без розгляду, а у частині позовних вимог Першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України продовжено розгляд.

Також ухвалою суду від 14.12.2022 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ДП «Ворохтянське лісове господарство».

Рішенням Яремчанського міського суду від 25 липня 2023 року у задоволенні позовних вимог Першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України до Поляницької сільської ради, ОСОБА_1 , ТОВ «Скорзонера», АТ КБ «ПриватБанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 та ДП «Ворохтянське лісове господарство», про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки - відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури подав апеляційну скаргу. Вважає, що рішення суду прийнято з порушенням вимог норм матеріального та процесуального права, а висновки суду суперечать фактичним обставинам справи.

Досудовим та судовим слідством в кримінальному провадженні № 248436 встановлено, посадовими особами виконавчого комітету Поляницької сільської ради протягом 2002-2003 років прийнято фіктивні рішення щодо передачі у приватну власність незаконно вилучених у ДП «Ворохтянське лісове господарство» земельних ділянок 105 громадянам, в тому числі і відповідачу ОСОБА_1 .

В ході розгляду кримінальної справи, встановлено, що Поляницький сільський голова ОСОБА_4 та інженер-землевпорядник ОСОБА_3 , зловживаючи владою та службовим становищем, в особистих інтересах та в інтересах осіб, які бажали безоплатно отримати для індивідуального житлового будівництва земельні ділянки у с. Поляниця Яремчанської міської ради, всупереч вимог статей 20, 118, 123, 149. 151, 156, 207 Земельного кодексу України, пункту 12 Перехідних Положень Земельного кодексу України, статті 42 Лісового кодексу України, генерального плану забудови с. Поляниця, затвердженого рішенням сесії сільської ради від 30.01.2001, Правилам забудови населених пунктів області від 12.11.2002, статей 3, 19 Закону України «Про планування та забудову територій», за погодженням з начальником Яремчанського міського управління земельних ресурсів, склали та видали завідомо неправдиві офіційні документи - рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 4 від 14.02.2002, № 32 від 12.09.2002, № 36 від 10.10.2002, № 40 від 15.11.2022, № 6 від 13.02.2003, № 27 від 10.07.2003 «Про вилучення земельних ділянок» у Поляницького лісництва Ворохтянського Держлісгоспу (на даний час ДП «Ворохтянське лісове господарство») загальною площею 40,69 га, віднесення їх в землі запасу сільської ради, про зміну їх цільового призначення і переведення з лісового фонду в землі житлової та громадської забудови, які сільський голова ОСОБА_4 підписав та завірив печаткою Поляницької сільської ради.

Надалі були підроблені рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради за 2002-2003 роки з додатками, в тому числі рішення № 33 від 12.08.2003 в частині передачі у приватну власність незаконно вилучених у ДП «Ворохтянське лісове господарство» земельних ділянок 105 фізичним особам, серед яких відповідач ОСОБА_1 .

Постановою Галицького районного суду від 04.03.2015 вказане вище кримінальне провадження закрито, у зв`язку із звільненням посадових осіб Поляницької сільської ради, а саме голову сільської ради ОСОБА_4 , інженера-землевпорядника ОСОБА_3 , головного бухгалтера ОСОБА_5 та начальника Яремчанського міського управління земельних ресурсів ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за нереабілітуючими підставами - у зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності.

Прокурор зазначає, що ні вказаною постановою, ні будь-якими іншими процесуальними документами в зазначеній кримінальній справ, вчинення інкримінованих обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 злочинів не спростовано, їх кваліфікація не змінювалась. Таким чином судом встановлено вину вказаних осіб у інкримінованих їм злочинах, і як наслідок доведено самі факти вказаних кримінально-карних діянь, внаслідок яких землі лісового фонду протиправно вибули із власності держави.

Незважаючи на те, що у тексті вищевказаної постанови помилково не зазначено рішення виконкому №33 від 12.08.2003, однак прізвище відповідача ОСОБА_1 згадане в переліку осіб, яким надано земельні ділянки на підставі підроблених документів.

Крім того, у період 2002-20003 будь-яких інших земельних ділянок особам з ініціалами « ОСОБА_1 » не надавалось, що також не спростовано Поляницькою сільською радою. Вказане свідчить про існування спірних правовідносин саме з приводу земельної ділянки, отриманої відповідачем.

Прокурор вважає, що судом неналежно оцінено наявний матеріалах справи лист Прикарпатського державного підприємства геодезії, картографії та кадастру від 01.10.2004. Вказаний лист містить два переліки фізичних осіб: в додатку №1 - список осіб, яким надавалися земельні ділянки за рахунок земель лісокористування Поляницього лісництва Ворохтянського ДЛГ, технічну документацію яким виготовляли працівники ДП «Карпатигеодезкартографія», у додатку №2 - список осіб, яким надавалися земельні ділянки за рахунок земель лісокористування Поляницього лісництва Ворохтянського ДЛГ, технічну документацію яким виготовляли працівники ДП «Івано-Франківський науково-дослідний та проектний інституту землеустрою». Прізвище відповідача ОСОБА_1 міститься в додатку №1 під номером 3 до вказаного листа.

При цьому, працівниками вказаного підприємства дійсно допущено технічну помилку (так зване «заокруглення») при зазначенні площі земельної ділянки 0,2 га замість фактичних 0,1930 га, яка згодом була перенесена в постанову Галицьким районним судом.

У ході судового розгляду кримінальної справи № 248436 Галицьким районним судом, відповідно до його постанови від 04.03.2015, встановлено, що «Також, упродовж 2002-2003 років члени організованої групи ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 незаконно передали у приватну власність під будівництво індивідуальних житлових будинків 5,452 га земель державного лісового фонду, які перебували у користуванні Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ, рішення про вилучення яких Поляницькою сільською радою та виконавчим комітетом Поляницької сільської ради не приймались, а саме: ... ОСОБА_1 ... в результаті чого незаконно вилучено із державної власності 5,452 га земель державного лісового фонду...»

Як встановлено досудовим слідством та підтверджено Галицьким районним судом члени організованої злочинної групи з числа посадових осіб Яремчанської міської та Поляницької сільської рад підробили всього 3 блоки документів: листи виконкому Поляницької сільської ради про вилучення з державної власності та передачу в землі запасу сільської ради земельних ділянок державного лісового фонду на адресу керівників Ворохтянського ДЛГ; рішення виконкому Поляницької сільської ради про вилучення земельних ділянок Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ загальною площею 40,69 га та віднесення їх в землі запасу сільської ради та безпосередньо рішення про надання спірних земельних ділянок фізичним особам (ст. ст. 3, 4 Постанови).

При цьому прокурор зауважує, що в більшості випадків фізичним особам «надавались» земельні ділянки попередньо «вилучені» у Ворохтянського ДЛГ - тобто по вказаних земельних ділянках спочатку підроблялись рішення про вилучення землі у ДЛГ, а згодом - про її ж надання фізичним особам (перелік осіб на ст. 4 Постанови). Водночас, іншим громадянам земельні ділянки передавались лише на підставі підроблених рішень про надання землі, без попередніх рішень про їх вилучення у Ворохтянського ДЛГ (перелік осіб на ст. 5 Постанови). В останніх випадках рішень про вилучення не було взагалі - ні справжніх, ні підроблених.

При цьому загальна площа незаконно вилучених земельних ділянок складає 46,142 га (ст.5 Постанови), яка у свою чергу складається із 40,69 га земель, наданих на підставі підроблених рішень виконкому про їх вилучення, та 5,452 га земель, наданих без формального вилучення.

Прокурор зазначає що відповідно до даних листа Прикарпатського державного підприємства геодезії, картографії та кадастру від 01.10.2004 спірна земельна ділянка ОСОБА_1 перебуває у кв. АДРЕСА_1 .

При цьому у матеріалах справи наявний висновок комісійної судово-земельної експертизи від 11.03.2005, проведеної у рамках згадуваної кримінальної справи.

На ст. 4 вказаного документу міститься наступний висновок комісії: «При цьому відсутні відповідні рішення виконкому чи сесії сільської ради про вилучення окремих земельних ділянок лісового фонду, які фактично роздані громадянам в приватну власність під будівництво індивідуальних житлових будинків, а саме:... кв. АДРЕСА_1 (загальною) площею 0,8358 га... Загальна площа згаданих земель лісового фонду складає 5,452 га», що відповідає загальній площі земель, наданих громадянам, зазначених на ст. 5 Постанови.

Саме ж рішення про надання землі таке ж підроблене, як і щодо інших ділянок особам, зазначених у списках на ст. 4 та ст. 5 Постанови.

Таким чином, вказані обставини спростовують висновки суду першої інстанції щодо недоведення незаконності факту отримання ОСОБА_1 у власність спірної земельної ділянки, які по своїй суті і стали формальною підставою для відмови у задоволенні позову.

Просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, судові витрати покласти на відповідачів.

АТ КБ «ПриватБанк» подало відзив на апеляційну скаргу. Вважає, що доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують правильності та законності висновків суду щодо відсутності належних та достатніх доказів по обґрунтування заявлених у справі позовних вимог прокурора.

Жоден наявний в матеріалах справи документ, на який посилається прокурор, не підтверджує ні належність спірної земельної ділянки до земель лісового фонду, ні її перебування у постійному користуванні ДП «Ворохтянське лісове господарство», ані обставин незаконності її вибуття з власності держави, що виключає обґрунтованість доводів прокурора про наявність факту порушення прав та інтересів держави в межах спірних правовідносин.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

У судове засідання апеляційного суду представник апелянта Поляницької сільської ради, представник ДП «Ворохтянське лісове господарство», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв`язку з чим, колегія суддів відповідно до положень ч.2 ст. 372 ЦПК України, дійшла висновку про можливість розгляду справи за їх відсутності.

В судовому засіданні прокурор Верешко М.І. підтримав доводи апеляційної скарги з наведених в ній мотивів.

Представники АТ «ПриватБанк» Самсонович О.А. та ОСОБА_8 заперечили доводи апеляційної скарги, вважають рішення суду законним та обґрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що не доведено належними доказами, що спірна земельна ділянка відповідача ОСОБА_1 , площею 0, 1930 га відносилася до лісового фонду та знаходилася у кварталі 8 виділ 29 території земель лісокористування Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ і була передана останньому незаконно.

З таким висновком суду колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Поляницької сільської ради від 12.08.2003 № 33, відповідачу ОСОБА_1 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд у с. Поляниця, площею 0,1930 га (т.4, а.с. 195).

12.09.2003 на підставі вищезазначеного рішення ОСОБА_1 отримав Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ІФ № 091812 (далі - Державний акт). Земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 2611092001220020070.

Надалі 17 лютого 2006 року ОСОБА_1 відчужив належну йому земельну ділянку із кадастровим номером 2611092001220020070на користь ОСОБА_2 , яка за договором купівлі-продажу № 5496 від 12.12.2006 продала земельну ділянку ТОВ «Скорзонера».

На підставі договору іпотеки №4510 від 02.06.2016 та договору про внесення змін №1, серія та номер 4568 від 03.06.2016 за АТ «ПриватБанк» зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 1,1930 га, кадастровий номер 2611092001220020070 в с. Поляниця, участок «Вишні».Наведене підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 257383105 від 20.05.2021 (т. 2, а.с 230) та №537973472 від 12.12.2023.

23 березня 2004 року слідчим з ОВС прокуратури Івано-Франківської області порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 364 КК України за фактом зловживання службовим становищем посадовими особами Поляницької сільської ради та її виконавчого комітету, які протягом 2002-2003 років без розгляду та вирішення на сесіях Поляницької сільської ради та її виконавчого комітету, незаконно вилучили із власності Ворохтянського держлісгоспу 40,69 га земель лісового фонду в межах с. Поляниця, без згоди державних органів лісового господарства, незаконно змінили їх цільове призначення, перевівши із земельних угідь лісового фонду у землі житлової та громадської забудови та безоплатно надали їх у приватну власність 160 громадянам для будівництва та обслуговування житлових будинків, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам.

Вказану кримінальну справу об`єднано в одне провадження із кримінальною справою № 248436, досудове розслідування в якій розпочато 15 березня 2004 року слідчим з ОВС СВ прокуратури Івано-Франківської області за фактом зловживання службовим становищем службовими особами Поляницької сільської ради, Карпатського державного підприємства геодезії, картографії, кадастру, Яремчанського управління земельних ресурсів при передачі на протязі 2002-2003 років у приватну власність земельних ділянок для будівництва і обслуговування індивідуальних житлових будинків АДРЕСА_2 громадянам загальною площею 13,1 га на землях рекреаційного призначення, за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 364 КК України.

Згідно з листом Карпатського державного підприємства геодезії, картографії та кадастру Державного комітету природних ресурсів України від 01.10.2004 №464 земельна ділянка, площею 0,2 га, яка надана безоплатно у приватну власність відповідачу ОСОБА_1 , розташована у кв. АДРЕСА_3 (т. 4 а.с. 197-199).

Відповідно до Висновку комісійної судово-земельної експертизи від 11.03.2005, проведеної у рамках зазначеної вище кримінальної справи, який долучено як доказ і до матеріалів цієї справи, відповідні рішення виконкому чи сесії сільської ради про вилучення окремих земельних ділянок лісового фонду, які фактично роздані громадянам у приватну власність під будівництво індивідуальних житлових будинків, у тому числі у кв. АДРЕСА_1 , де розташована земельна ділянка відповідача ОСОБА_1 - відсутні (т. 4 а.с. 187-190).

Під час зміни цільового призначення земель Ворохтянського держлісгоспу та наданні їх громадянам під будівництво індивідуальних житлових будинків порушено вимоги статей 12, 20, 118, 123, 149, 151 ЗК України, пункту 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 42 ЛК України; наявна технічна документація не відповідає вимогам Інструкції про порядок складання, видачу, реєстрацію і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку, затвердженої Держкомземом України № 43 від 04 травня 1999 року; відсутня державна землевпорядна експертиза проектної документації; всі рішення виконкому про безоплатне надання земельних ділянок у власність громадянам під будівництво індивідуальних житлових будинків на вилучених землях Ворохтянського держлісгоспу не відповідають генеральному плану забудови с. Поляниця, затвердженому рішенням сесії сільської ради від 30 січня 2001 року, «Правилам забудови населених пунктів області» від 12 листопада 2002 року, статті 31 Закону України «Про планування та забудову територій», статті 21 Закону України «Про основи містобудування». Виготовлена землевпорядними організаціями технічна документація на вилучені земельні ділянки не відповідає вимогам Інструкції про порядок складання, видачу, реєстрацію і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку, а саме: рішення про передачу земельних ділянок у власність громадянам приймались виконавчим комітетом, а не сесією сільської ради (пункт 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 1 ЗК України); відсутнє технічне завдання на виконання робіт, журнали польових вимірювань та висновки та погодження земельного відділу та відділу архітектури про наявні обмеження на використання земельної ділянки (п. 1.6 Інструкції по видачі державних актів); відсутнє погодження сусідніх землекористувачів (п. 2а статті 198 ЗК України); земельні ділянки надані громадянам у власність із земель запасу сільської ради без виготовлення проекту відведення земельних ділянок(ст.118 ЗК України). На вилучених у Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ землях лісового фонду незаконної рубки лісу не встановлено.

Постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04 березня 2015 року (справа № 1-6/11, провадження № 1/341/6/15) відповідно до статті 49 КК України звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_4 за вчинення злочинів, передбачених частиною 3 статті 28, частиною 1 статті 366, частиною 3 статті 28, частиною 2 статті 364, частиною 3 статті 28, частиною 1 статті 366 КК України, ОСОБА_3 за вчинення злочинів, передбачених частиною 3 статті 28, частини 1 статті 366, частини 3 статті 28, частини 2 статті 364 КК України, ОСОБА_6 за вчинення злочинів, передбачених частини 3 статті 28, частини 1 статті 366, частини 3 статті 28, частини 2 статті 364 КК України, ОСОБА_5 за вчинення злочину, передбаченого частини 3 статті 28 частини 1 статті 366 КК України. Цивільний позов ДП «Ворохтянське лісове господарство» залишено без розгляду (т.1, а.с. 10-20).

Як вбачається зі змісту вказаної постанови суду, впродовж 2002-2003 років сільський голова ОСОБА_4 , інженер-землевпорядник ОСОБА_3 , начальник Яремчанського міського управління земельних ресурсів ОСОБА_6 , крім цього, незаконно надали у приватну власність під будівництво індивідуальних житлових будинків 5,452 га земель державного лісового фонду, які перебували у користуванні Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ, рішення про вилучення яких не приймались, у результаті чого незаконно вилучено з державної власності 5,452 га земель державного лісового фонду, чим заподіяно збитків охоронюваним законом державним інтересам та спричинено тяжкі наслідки. Також в постанові наведено перелік громадян, яким незаконно надано земельні ділянки, де серед інших зазначено ОСОБА_1 .

Таким чином, у постанові Галицького районного суду за результатами розгляду вказаної кримінальної справи йдеться про те, що ОСОБА_1 відноситься до переліку громадян, яким земельна ділянка надана у приватну власність із земель лісового фонду, що перебували у користуванні Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ, без прийняття рішення про вилучення її у встановленому законодавством порядку.

Отже колегія суддів, дійшла висновку про незаконне вилучення землі лісового фонду у кварталі 8 виділ 29 у Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ, в межах якого розташована земельна ділянка, що належала саме ОСОБА_1 .

Наведені обставини не спростовані стороною відповідачів.

Разом з тим посилання суду першої інстанції, що земельна ділянка надана ОСОБА_1 площею 0, 1930 га не відносилася до лісового фонду та знаходилася у кварталі 8 виділ 29, оскільки в постанові суду вказано про площу земельної ділянки 0,2 га є необґрунтованими. Сторонами не доведено та з матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_1 надавалась інша земельна ділянка у кварталі 8 виділ 29 в межах Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ. Також відповідає загальна площа вилучених окремих ділянок лісового фонду, які фактично роздані громадянам у приватну власність під будівництво індивідуальних житлових будинків, всього 5,452 га.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Встановивши, що спірна земельна ділянка, у встановленому порядку органом місцевого самоврядування не вилучалась, зміна її цільового призначення у передбаченому законом порядку не здійснювалась, колегія суддів прийшла до висновку, що державний акт на земельну ділянку серії ІФ № 091812 від 12.09.2003 не відповідає положенням законодавства.

Звертаючись до суду в інтересах держави з позовом, прокурор просив визнати недійсним державний акт та витребувати земельну ділянку.

За загальним правилом суб`єкт, за яким зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння таким майном цим суб`єктом, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 63)). Інакше кажучи, не можна задовольнити вимогу про витребування нерухомого майна від особи, яка була його володільцем на час подання позову, але на момент ухвалення судового рішення більше цим майном не володіє (володільцем цього майна у державному реєстрі вказана інша особа, ніж відповідач). Крім того, судове рішення про витребування нерухомого майна неможливо буде виконати, якщо на час такого виконання право власності на це майно буде зареєстроване за іншою особою, ніж відповідач, із володіння якого суд витребував відповідний об`єкт. З огляду на вказане у справах про витребування власником його майна важливим є вжиття заходів забезпечення позову. Без цього ефективний захист прав та інтересів власника, належне виконання рішення суду про задоволення позову можуть бути неможливими внаслідок переходу майна до іншої, ніж відповідач, особи під час розгляду справи або після того, як суд ухвалить таке рішення.

На вказане звертала увагу Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 8 листопада 2023 року у справі № 369/473/15-ц.

Велика Палата Верховного Суду зазначала, що вимоги про визнання незаконним (недійсним) і скасування рішення органу влади про надання земельної ділянки у власність за певних умов можна розглядати як вимоги про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, якщо саме це рішення створює відповідну перешкоду (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі № 633/408/18 (пункт 11.10)). Інакше кажучи, перешкоду у користуванні та розпорядженні зазначеною ділянкою лісогосподарського призначення у вигляді відповідного рішення органу влади про її відчуження, на підставі якого державна реєстрація права власності не відбулася (якщо це рішення справді створює таку перешкоду), власник може усунути за негаторним позовом, зокрема про визнання незаконним скасування відповідного рішення.

Тоді як для витребування майна оскарження рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскарження всього ланцюга договорів та інших правочинів щодо спірного майна, державних актів на право власності тощо не є необхідними й ефективними способами захисту прав власника. Останній у межах провадження про витребування майна із чужого володіння вправі стверджувати, зокрема, про незаконність відповідного рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування без заявлення вимоги про визнання його незаконним, недійсним. Таке рішення за умови його невідповідності закону не зумовлює юридичних наслідків, на які воно спрямоване (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункти 38-39), від 1 жовтня 2019 року у справі № 911/2034/16 (пункти 46-47), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (пункти 6.25, 6.27),від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (пункти 34-35), від 1 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (пункт 52), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (пункт 50), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 49), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц(пункти 109, 148, 150, 151, 153, 167), від 20 червня 2023 року у справі № 633/408/18 (пункти 11.7-11.8)).

З огляду на вказане, якщо на підставі рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування про відчуження земельної ділянки лісогосподарського призначення відбулася державна реєстрація права власності на це майно, власник може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, і для такого витребування оскарження рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є необхідним й ефективним способом захисту права власності. У разі встановлення незаконності таких рішень органів влади у спорі про витребування земельних ділянок суд вказує про це лише у мотивувальній частині його рішення.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог прокурора про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю, виданого ОСОБА_1 .

Що ж стосується позовної вимоги прокурора про витребування земельної ділянки у АТ КБ «ПриватБанк» колегія виходить з наступного.

Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Положеннями частини другої статті 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також установленими ним передумовами для звернення до суду.

Згідно з пунктами 1, 6 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці;

справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Отже, розмежування компетенції судів з розгляду спорів здійснюється відповідно до їх предмета та суб`єктного складу учасників. У порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. Спори, сторонами в яких є юридичні особи та фізичні особи-підприємці, про захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів розглядаються господарськими судами.

Велика Палата Верховного Суду виснувала, що за вимогою держави про витребування земельної ділянки з володіння набувача юрисдикція суду залежить від виду суб`єкта, з володіння якого держава хоче витребувати цю ділянку, а не від виду суб`єкта, що був її первісним набувачем на підставі відповідного рішення органу влади (див. постанови від 1 жовтня 2019 року у справі № 911/2034/16 (пункти 48-52), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (пункти 6.27-6.29), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (пункти 35-37)).

У справі, яка переглядається, предметом позову є, зокрема, вимога Першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави про витребування нерухомого майна із незаконного володіння юридичної особи -АТ КБ «ПриватБанк».

Тобто учасниками спору є держава, від імені якої звернулась прокуратура, та юридична особа.

Отже, з огляду на суб`єктний склад сторін, спір у справі в частині вимог про витребування спірного нерухомого майна підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Наведене відповідає правовим висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (провадження № 12-95гс19).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має, зокрема, право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Відповідно до частини першої статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги (ч. 2 ст. 377 ЦПК України).

Враховуючи те, що позовні вимоги до АТ КБ «ПриватБанк» мають розглядатися за правилами господарського, а не цивільного судочинства, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанцій у частині вирішення позову потрібно скасувати, а провадження у справі у цій частині закрити.

Згідно з частиною першою статті 256, якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині позовних вимог до АТ КБ «ПриватБанк» про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 377, 381- 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури задовольнити частково.

Рішення Яремчанського міського суду від 25 липня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог першого заступникапрокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України до ОСОБА_1 про визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ІФ № 091812 від 12.09.2003 року скасувати та постановити в цій частині нове рішення.

У задоволенні позову першого заступникапрокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України до ОСОБА_1 про визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ІФ № 091812 від 12.09.2003 року - відмовити.

Рішення Яремчанського міського суду від 25 липня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог першого заступникапрокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння - скасувати.

Провадження у справі за позовом першого заступникапрокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння - закрити, роз`яснивши прокурору, що розгляд зазначених вимог віднесений до юрисдикції господарського суду.

Роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 22 січня 2024 року.

Головуюча О.В. Пнівчук

Судді: В.М. Барков

І.В. Бойчук