Рішення

від 16.01.2024 по справі 494/1502/22

БЕРЕЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Березівський районний суд Одеської області

16.01.2024

Справа № 494/1502/22

Провадження № 2/494/29/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2024 року м. Березівка

Березівський районний суд Одеської області у складі:

судді - Римаря І.А.,

за участю: секретаря судового засідання - Козубенко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Березівка Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу №494/1502/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до Березівської міської ради Одеської області про визнання права власності на спадкове майно,-

В С Т А Н О В И В:

08.11.2022 року до Березівського районного суду Одеської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до Березівської міської ради Одеської області про визнання права власності на спадкове майно.

Згідно протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 08.11.2022 року визначено суддю Березівського районного суду Одеської області Лебединського С.Й.

Відповідно до розпорядження №207 від 12.10.2023 року щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ вбачається, що вказана справа підлягає повторному розподілу між суддями у зв`язку з відставкою судді ОСОБА_2 .

На підставі викладеного 12.10.2023 року канцелярією суду проведено повторний автоматизований розподіл даної судової справи та визначено суддю Березівського районного суду Одеської області Римар І.А.

Ухвалою суду від 16.10.2023 року справу прийнято до свого провадження.

На обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилася спадщина на земельну ділянку площею 5.60 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Гуляївської сільської ради, колишнє КСП «Зоря», мас. №20, діл.21 Березівського району Одеської області. Як зазначає позивач, що 19.03.2020 року звернувся до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на вищезазначену земельну ділянку, однак отримав відмову в отриманні свідоцтва через відсутність оригіналу правовстановлюючого документу, а також через те, що існують розбіжності в написанні прізвища спадкодавця і власника земельної ділянки. Так, державний акт на право власності на земельну ділянку виданий на ім`я ОСОБА_4 . У зв`язку з вказаним, нотаріусом Лісничому М.М. рекомендовано звернутися до суду. На підставі викладеного, позивач звернувся до суду, просить задовольнити позов та визнати за позивачем право власності на земельну ділянку виданого на ім`я ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 .

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який продовжено до 14.02.2024 року.

Ухвалою суду від 29.11.2023 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті.

У судове засідання 16.01.2024 року позивач не з`явився. Одночасно, від нього 07.11.2023 року надійшла заява про слухання справи без його участі (а.с.71).

Представник відповідача у судове засідання 16.01.2024 року також не з`явився. Проте, 15.11.2023 року надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи без його участі та вказав, що проти задоволення позовних вимог не заперечує за умови повного та об`єктивного розгляду судом справи по суті (а.с.73).

За приписами ч.2ст.247Цивільно-процесуальногокодексу України (далі ЦПК України)у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється

Суд вважає зазначити, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Як відзначив суд у рішенні у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» (1989), сторона зобов`язана «демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань».

За таких обставин, у зв`язку з воєнним станом на території України, з урахуванням заяви позивача та представника відповідача про розгляд справи без їхньої участі, суд дійшов висновку про розгляд справи за їх відсутності, за наявними в матеріалах справи доказами.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суд доходить до висновку про залишення позову без задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_3 (а.с.8).

До матеріалів справи долучена копія державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД №053577 видану ОСОБА_4 ( а.с.37), на яке просить отримати спадщину позивач шляхом визнання права власності.

Відповідно дост.1217Цивільного кодексуУкраїни (далі ЦК Украни)спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтями 1269,1270ЦК України передбачено, щоспадкоємець, який бажає прийняти спадщину, та на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має протягом шести місяців з дати відкриття спадщини подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Частиною 5 статті 1268ЦК України передбачено, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно частини 3 статті 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ч.1ст.1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно, який, відповідно до вимог ст.68 Закону України «Про нотаріат», при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для спадкування за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.

Отже, діючим законодавством України чітко визначений порядок отримання спадкоємцем документа, який посвідчує його право на успадковане майно - свідоцтва про право на спадщину, видачу якого, відповідно до норм цивільного законодавства та Закону України «Про нотаріат», покладено на нотаріальний орган. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.

Позивач звернувся до нотаріуса, однак отримав довідку-роз`яснення Другої Вознесенської державної нотаріальної контори в.о. завідувача Веселинівської державної нотаріальної контори

Онищенко Л. від 19.03.2020 року, з якої вбачається, в тому числі ,що в правовстановлюючому документі на право власності на земельну ділянку, яка входить до складу спадкового майна існують розбіжності в прізвищі спадкодавця та власника земельної ділянки, та відсутня інформація з Державного реєстру речових правна нерухоме майно про реєстрацію прав власності на вищезазначену земельну ділянку за спадкодавцем, у зв`язку з чим неможливо видати свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку (а.с.7).

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, а право власності спадкоємця на спадкове майно оспорюється або не визнається іншою особою та при відсутності правовстановлючого документа на спадкове майно (п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування»).

Водночас, позивачем заявлено у позові лише вимогу щодо визнання за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на земельну ділянку загальною площею 5,5988 га за номером 5121281200:01:001:0308, виданого на ім`я ОСОБА_4 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 .

Відповідно до змісту статей 11, 15 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).

Відповідно до п.2постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику усправах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7, справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

Як роз`ясненов п.п.1,7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31березня 1995р.№5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян (наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину); чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним

вирішенням спору про право.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України«Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів».

Згідно зіст. 12 ЦПК України«Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін».

Згідно зіст. 13 ЦПК України«Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках».

Крім того згідно з ч. 3ст. 12 ЦПК України«Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом».

Суд вважає зазначити, що відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу підставу та предмет позову може визначити виключно позивач. Суд не вправі визначити предмет, підставу (інше) позову також у зв`язку із принципом змагальності цивільного процесу.

Тобто, позивач у вимогах просить лише визнати право власності у порядку спадкування померлого батька ОСОБА_3 на вищевказану земельну ділянку, яка в свою чергу належить ОСОБА_4 , однак вимоги щодо встановлення факту приналежності вищевказаної земельної ділянки згідно державного акту саме ОСОБА_3 у позові не заявлено, а тому дана вимога щодо визнання права власності на земельну ділянку без встановлення факту приналежності державного акту серії ОД №053577, виданого на ім`я ОСОБА_4 ,- саме померлому ОСОБА_3 є передчасною та такою, ще підлягає задоволенню.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позову

Зважаючи на положення частин 1, 2статті 141 ЦПК України, враховуючи, що у задоволенні позовних вимог судом відмовлено в повному обсязі, понесений позивачем судовий збір, покладається на позивача.

Керуючись ст.ст.4,12,13,280-282 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Березівської міської ради Одеської області про визнання права власності на спадкове майно залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

Відповідач: Березівська міська рада Одеської області (вул. пл. Генерала плієва, 9, м. Березівка, Одеська область, код ЄДРПОУ 04056842 ).

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 22.01.2024 року.

Суддя І.А. Римар