Постанова

від 09.01.2024 по справі 909/857/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" січня 2024 р. Справа №909/857/21

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої суддіГалушко Н.А.

суддівЖеліка М.Б.Орищин Г.В.

секретар судового засідання Гавриляк І.

за участю представників сторін:

від позивача Аннишин С.І.- представник;

від відповідача : Онищук М.Б. представник;

розглянув апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Тисменицягаз" №77101-Ск-787-1222 від 14.12.2022 (вх. №ЗАГС 01-05/3104/22 від 16.12.2022)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08.11.2022 (повний текст складено 24.11.2022)

у справі №909/857/21

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз", м.Київ

до відповідача Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Тисменицягаз", м.Тисмениця

про стягнення заборгованості в сумі 685 077,85 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Тисменицягаз" про стягнення заборгованості в сумі 685 077,85грн.

Позов мотивований тим, що між сторонами укладено договір транспортування природного газу, за умовами якого позивач надає відповідачу послуги транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а відповідач сплачує позивачу встановлену в цьому договорі вартість таких послуг. Однак, відповідач не виконав умови договору в частині здійснення оплати за перевищення замовленої потужності за період з травня до грудня 2019 року на загальну суму 537 201,42 грн. Зазначив, що вартість перевищення замовником розміру договірних потужностей у точках входу/виходу до/з газотранспортної системи за період газового місця розраховується за формулою, наведеною в п.8.4. договору. Вважає, що оплата вказаних послуг має здійснюватися на підставі направлених відповідачу на інформаційній платформі відповідних рахунків та актів наданих послуг.

На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України та ст. 232 ГК України за прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано 55 197,19грн інфляційних втрат, 25 675,91грн 3% річних та 67 003,34грн пені за шість місяців прострочення по кожному місячному платежу. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 258, 526, 530, 536, 612 ЦК України, ст. 193, 198, 231 ГК України, розділу ІХ Кодексу ГТС.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 08.11.2022 у справі №909/857/21 позов АТ "Укртрансгаз" до АТ "Оператор газорозподільної системи "Тисменицягаз" про стягнення заборгованості в сумі 685 077,85 грн задоволено частково. Стягнуто з АТ "Оператор газорозподільної системи "Тисменицягаз" на користь АТ "Укртрансгаз" 537 201,42 грн заборгованості з оплати за перевищення замовленої потужності, 66 913,80 грн пені, 25 632, 23 грн 3% річних, 55 197, 19 грн інфляційних втрат та 10 274,16 грн судового збору. В частині позовних вимог про стягнення 43,68 грн 3% річних та 89,54грн пені відмовлено.

Рішення суду обгрунтовано тим, акти наданих послуг перевищення замовленої (договірної) потужності, звіти про використання замовленої потужності та рахунки на оплату за період травень-грудень 2019 року, які надані позивачем, є належними та допустимими доказами, які підтверджують заявлені позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості. Факт порушення відповідачем зобов`язання щодо оплати перевищення замовленої потужності підтверджується матеріалами справи, відтак вимога позивача про стягнення з відповідача 537 201,42грн заборгованості обґрунтована та належить до задоволення.

Відсутність відповідних додатків, які за договором є обов`язковими і є його невід`ємною частиною, тобто істотними умовами, за звичайних обставин вказують на неукладеність такого договору. Проте, не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону виходячи зі змісту положень пунктів 2.3, 2.8 договору, у випадку надання доступу до потужності на період однієї газової доби додатки №1 та №2 до договору не укладаються.

Матеріалами справи підтверджується, що між сторонами було підписано перелік комерційних вузлів обліку газу, фактично встановлених у пунктах приймання-передачі газу на газорозподільних станціях, де зазначено пункти приймання-передачі газу (додаток №3 до договору).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.

Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Тисменицягаз" подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08.11.2022 у справі №909/857/21 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові у повному обсязі. Стягнути з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Тисменицягаз" судові витрати по справі, посилаючись на те, що рішення суду є необгрунтованим, ухваленим за неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, з порушенням вимог процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до прийняття місцевим господарським судом помилкового рішення про задоволення позовних вимог.

Зокрема, скаржник зазначає, що між АТ «Тисменицягаз» та АТ «Укртрансгаз» відсутні договірні відносини, які б врегульовували надання послуги договірної потужності у спірному періоді. Договір на транспортування природного газу № 1512000742 укладено 17.12.2015. Зазначений договір укладений між сторонами відповідає умовам Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2497.

Скаржник вважає, що постановою НКРЕКП від 22.04.2019 № 580 «Про затвердження Змін до деяких постанов НКРЕКП» зобов`язано оператора газотранспортної системи здійснити розподіл потужності на добу наперед на 01.05.2019 на підставі поданих замовниками послуг транспортування номінацій, урахувавши попередньо розподілену потужність у кожній окремій точці входу/виходу до/із газотранспортної системи. Цією ж постановою внесені зміни до Кодексу ГТС та Типового договору транспортування природного газу.

Скаржник зазначає, що тільки з 01.05.2019 Оператор ГТС фактично почав надавати послугу з розподілу договірної потужності на добу наперед, порядок надання якої був повністю змінений з 01.05.2019, в тому числі змінений порядок отримання доступу до потужності, замовлення потужності, визначення вартості та порядок розрахунку договірної потужності, порядок розрахунку перевищення договірної потужності. Перевищення договірних потужностей у точках входу виходу до газотранспортної системи за період газового місяця та перевищення замовленої потужності на добу наперед є абсолютно різними послугами, які розраховуються на підставі різних показників та формул. Станом на 01.05.2019 між AT «Тисменицягаз» та AT «Укртрапсгаз», діяв договір в редакції постанови НКРЕКП від 30.09.2015 № 2497 (частина положень якого викладена у редакції від 29.11.2017 згідно з додатковою угодою №1 до договору), отже, з 01.05.2019 по 31.12.2019 між позивачем та відповідачем були відсутні будь-які договірні відносини, які б врегульовували надання послуги договірної потужності в редакції постанови НКРЕКП від 22.04.2019 № 580 та у відповідності до діючого з 01.05.2019 порядку надання таких послуг.

На думку скаржника, AT «Укртрансгаз» не має права стягувати з AT «Тисменицягаз» перевищення замовленої потужності за кожний день газового місяця, оскільки таку потужність договором не передбачено. Судом в оскаржуваному рішенні не надано жодної оцінки тому факту, що формула, яка передбачена договором від 17.12.2015 у редакції додаткової угоди №1 від 30.12.2016 не відповідає формулі розрахунку перевищення договірної потужності, яка підлягала застосуванню починаючи з 01.05.2019. Договір фактично регулює надання послуги місячної договірної потужності, оскільки вона розраховується за період газового місяця, а не в розрізі доби. Згідно з умовами Типового договору у редакції від 01.05.2019, а саме пункту 8.4, вартість перевищення замовленої потужності за кожний день газового місяця розраховується для кожного дня перевищення. Перевищення договірних потужностей у точках входу/виходу до/з газотранспортної системи за період газового місяця та перевищення замовленої потужності за кожний день газового місяця є абсолютно різними послугами, які розраховуються на підставі різних показників та за різними формулами.

На думку скаржника, судом першої інстанції неправомірно задоволено позовні вимоги, адже АТ «Укртрансгаз» не може стягувати з АТ «Тисменицягаз» плату за перевищення замовленої потужності за кожний день газового місяця, оскільки така послуга укладеним між сторонами договором №1512000742 не передбачена, з жодного одностороннього документу, складеного АТ «Укртрансгаз» не вбачається визначення потужності в одиницях енергії до одиниці часу. В матеріалах справи також відсутній будь-який розрахунок перевищення розміру договірних потужностей за травень-грудень 2019 року за формулою згідно з пунктом 8.4 договору, а зі змісту позову не вбачається, які складові та в якому розмірі застосовані в рахунку, виставленому до оплати. Доказів надіслання Оператором ГТС до десятого числа місяця, наступного за звітним місяцем, на офіційну або зазначену у договорі електронну адресу АТ «Тисменицягаз» звіту про використання договірної потужності з розрахунком перевищення розміру договірних потужностей та рахунком на оплату позивачем не надано.

Скаржник також зазначає, що долучені позивачем акти наданих послуг з боку АТ «Тисменицягаз» за період з червня по грудень 2019 року не підписані, що свідчить про невизнання АТ «Тисменицягаз» самої послуги, так і обсягів зазначених у актах, і сум нарахувань. Єдиний підписаний акт за травень 2019 року був підписаний помилково, оскільки травень 2019 року був першим місяцем, коли відбулись зміни на ринку природного газу які врегулювали порядок надання договірної потужності. Відтак, скаржник стверджує, що фактично жодних двосторонньо підписаних первинних документів на підтвердження факту надання послуги перевищення замовленої потужності за кожний день газового місяця АТ «Укртрансгаз» не надав. Отже, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту замовлення потужності та перевищення замовником договірної потужності у спірний період та розміру позовних вимог, а судом першої інстанції неправильно застосовано як підставу для стягнення заборгованості укладений між сторонами договір транспортування природного газу.

Скаржник зазначає, що, керуючись нормами Кодексу ГТС, між AT «Укртрангаз» та AT «Тисменинягаз» складено акти приймання-передачі природного газу у фізичних точках виходу з газотранспортної системи за травень - грудень 2019 року, які складені між сторонами в розрізі місяця (які не містять жодних даних про щодобові обсяги) на виконання Технічної угоди про умови приймання-передачі природного газу №5 від 12.08.2013, що укладена між позивачем та відповідачем, та вимог пункту 5 глави 1 розділу ХІІ Кодексу ГРМ.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції безпідставно послався на висновки, викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 15.07.2022 у справі №921/184/21 (пункти 8.18 - 8.20 постанови), а саме: «виходячи зі змісту положень пунктів 2.3, 2.8 договору, у випадку надання доступу до потужності на період однієї газової доби Додатки №1 та №-2 до Договору не укладаються», оскільки такі висновки наведені у справі, яка не є подібною справі, що розглядається.

На думку скаржника, застосування Типового договору до спірних правовідносин при наявності укладеного договору призводить до порушення гарантованого законом права сторін на застосування елементу волевиявлення шляхом конкретизації відповідних типових умов договору, передбаченого статтями 179, 184 ГК України. Обмежившись посиланням на звіти про використання замовленої потужності, які містять розрахунок перевищення розміру фактично використаної потужності над замовленою (договірною потужністю), а також Акти наданих послуг та Рахунки на оплату, які за висновком суду першої інстанції були направлені на електронну адресу відповідача за допомогою Інформаційної платформи, та, зазначивши, що це підтверджується реєстрами файлів, відправлених з інформаційної платформи AT «Укртрансгаз» на адресу AT «Тисменицягаз», суд першої інстанції достеменно не встановив щодо яких саме умов договору приступив до виконання позивач.

Також, скаржник вважає, що суд не з`ясував, що позивач не виконав обов`язок встановлений постановою НКРЕКП від 22.04.2019 № 580 та не привів договірні відносини з відповідачем у відповідність з діючим законодавством, не погодив в договорі умови щодо правил користування Інформаційною платформою, а тому електронні докази, що наявні в матеріалах справи, не є допустимими, оскільки їх форма не узгоджується з умовами договору.

Окрім того, на думку скаржника, суд не врахував, що в силу статей 6 та 11 ЦК України джерелом матеріального права при вирішенні даного спору підлягає застосуванню договір у повному обсязі; заборгованість по оплаті перевищення замовленої (договірної) потужності є складовою послуги транспортування (пункт 1 глави 1 розділ VIII Кодексу ГТС), однак, матеріали справи не містять доказів надання відповідачу послуг транспортування природного газу на умовах договору, в силу п. 3.1 Договору та п. і глави 7 розділу IX Кодексу ГТС послуги транспортування природного газу газотранспортною системою надаються Оператором ГТС в межах договірних потужностей та підтверджених номінацій, які є формою замовлення, а відсутність підтвердженої Оператором ГТС номінації, позбавляє останнього можливості посилатися на факт надання послуги, про яку йдеться.

Також у письмових поясненнях від 20.03.2023 та 23.06.2023 скаржник зазначив, що постановою Верховного Суду від 19.01.2023 у справі №914/2441/21 частково задоволено касаційну скаргу АТ «Львівгаз» на постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.11.2022 та рішення Господарського суду Львівської області від 05.01.2022, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Ознайомившись зі змістом постанови Верховного Суду від 19.01.2023, АТ «Тисменицягаз» вважає, що висновки Верховного Суду у справі №914/2441/21 підлягають до застосування в порядку частини 4 статті 236 ГПК України у справі №909/857/21.

Скаржник вважає, що спір у справі №914/2441/21 виник з подібних правовідносин та аналогічному нормативно-правовому регулюванні як і у справі № 909/857/21 - стягнення АТ «Укртрансгаз» з АТ «Львівгаз» (також Оператор ГРМ, як і АТ «Тисменицягаз») заборгованості за послуги перевищення замовленої потужності за травень-грудень 2019 року. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав своїх зобов`язань з оплати рахунків за перевищення замовленої (договірної) потужності за період з травня по грудень 2019 року на загальну суму 15 160 476, 78 грн, чим порушив умови пунктів 2.1, 2.6, 4.1, 8.4 договору транспортування природного газу № 1512000709 від 17.12.2015.

Скаржник вважає, що, як вбачається з матеріалів справи №909/857/21, позивач жодними належними доказами не підтвердив факт розподілу потужності для AT «Тисменицягаз», порядок розрахунків договірної потужності та підстави для оплати вартості перевищення договірної потужності, взагалі не вказав та не надав жодних доказів щодо того, який саме порядок розрахунку було ним застосовано при здійсненні та визначенні вартості послуг перевищення (замовленої) договірної потужності AT «Тисменицягаз», не надав докази підтвердження безспірності обсягів перевищення потужності та обґрунтованості вартості.

На думку скаржника, суд першої інстанції не врахував, що жодного документу (паперового, електронного) на підтвердження заявленої позивачем потужності за договором в матеріалах справи не міститься, відсутній і розрахунок перевищення замовленої (договірної) потужності за встановленою формулою, як це передбаченою умовами договору. В жодному процесуальному документі позивачем не вказано застосовувану формулу визначення перевищення замовленої (договірної) потужності, з визначенням всіх її складових. Під час ухвалення рішення, судом першої інстанції безпідставно не застосовано положення Постанови НКРЕКП від 29.11.2019 № 2586 «Про транспозицію положень актів Європейського Союзу та Енергетичного Співтовариства на ринку природного газу України», що набрала чинності 01.12.2019 та підлягала обов`язковому застосуванню при розгляді справи №909/857/21. Скаржник вважає, що норми нормативно правових актів ЄС, які транспоновано постановою ІКРЕКП №2586 мають перевагу над нормами Кодексу ГТС.

Також, скаржник зазначає, що у всіх процесуальних документах AT «Тисменицягаз» повністю заперечує сам факт надання йому позивачем послуг за договором транспортування природного газу у спірному періоді, оскільки жодних послуг за договором відповідач не замовляв та не отримував, а тому й не має підстав для складання контррозрахунку. Розрахунок позовних вимог є неправильним. Для визначення величини перевищення дозволеної потужності, за наявності перевищення, відповідно до пункту 29 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу», підлягає врахуванню обсяг газу, виражений в одиницях енергії за одиницю часу, а не обсяг газу в кубічних метрах.

Скаржник вважає, що в договорі, який є регулятором відносин, також відсутні будь-які погоджені сторонами умови щодо розміру фінансових санкцій, які підлягають застосуванню у разі порушення умов користування правом доступу.

Скаржник стверджує, що на умовах договору АТ «Тисменицягаз» газ для транспортування на точках входу не подавало і на точках виходу газ на умовах договору не приймало. До позову не долучено доказів подачі газу на точках входу і його приймання в точках виходу на умовах договору. Обставини відсутності передачі газу Оператором на точках виходу па умовах договору транспортування природного газу, виключають саму можливість користування АТ «Тисменицягаз» потужністю точок виходу.

АТ «Тисменицягаз», як оператор газорозподільних систем, має законодавчо передбачене право на врегулювання зобов`язань перед АТ «Укртрансгаз», які виникли з 01.05.2019 по 31.12.2019 згідно з договором транспортування природного газу від 17.12.2015 № 15120000742. Саме на виконання вимог Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», між АТ «Тисменицягаз» та TOB «Оператор газотранспортної системи України» підписаний акт звіряння сум для врегулювання відповідно до Закону № 1639-ІХ, що свідчить про участь сторін у врегулюванні грошових зобов`язань відповідно до вказаного Закону.

АТ «Укртрансгаз» у письмових поясненнях (вх.ЗАГС 01-04/3813/23 від 06.06.2023) зазначає, що розрахунок додаткової плати зважаючи на перевищення відповідачем розміру договірних потужностей у точках входу/виходу до/з газотранспортної системи за період травня-грудня 2019 року розраховано позивачем у чіткій відповідності до п.8.4 договору та з урахуванням тарифу встановленого Постановою НКРЕКП від 21.12.2018 №2001, що підтверджується належними та допустимими доказами, що містяться у матеріалах справи (Звіти про використання потужності АТ «Тисменицягаз», рахунки, акти наданих послуг (оформлені відповідно до п.11.1 договору) за спірний період). Таким чином, у відповідача виник обов`язок здійснити оплату за перевищення відповідачем розміру договірних потужностей у точках входу/виходу до/з газотранспортної системи за період травня-грудня 2019 року у загальній сумі 537 201,42 грн, що підтверджується і самим відповідачем в акті звіряння сум, підписаного станом на 31.08.2022.

Процесуальні дії суду у справі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2022 справу №909/857/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Галушко Н.А., судді Желік М.Б., Орищин Г.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.12.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Тисменицягаз" на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08.11.2022 у справі №909/857/21 та призначено розгляд на 07.02.2023.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 07.02.2023 відкладено розгляд справи №909/857/21 на 28.02.2023.

28.02.2023 розгляд вказаної справи не відбувся у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Галушко Н.А. з 28.02.2023 по 03.03.2023.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 призначено розгляд справи № 909/857/21 на 21.03.2023, в судовому засіданні 21.03.2023 оголошено перерву до 04.04.2023.

04.04.2023 розгляд вказаної справи не відбувся у зв`язку із відпусткою головуючого судді Галушко Н.А. з 04.04.2023 по 06.04.2023.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 07.04.2023 призначено розгляд справи №909/857/21 на 02.05.2023, в судових засіданнях 02.05.2023, 16.05.2023, 06.06.2023 та 18.07.2023 колегією суддів оголошувались перерви до 29.08.2023.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 29.08.2023 відкладено розгляд справи №909/857/21 на 31.10.2023.

31.10.2023 судове засідання в режимі відеоконференції не відбулося через збій в системі відеоконференцзв`язку та неможливість вийти на зв`язок, що підтверджується актом про несправність (неналежне функціонування) системи відеоконференцзв`язку.

Ухвалою від 31.10.2023 призначено судове засідання у справі на 28.11.2023, в судовому засіданні 28.11.2023 оголошено перерву до 09.01.2024.

06.02.2023 на електронну адресу Західного апеляційного господарського суду від представника Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Тисменицягаз" надійшло клопотання б/н від 03.02.2023 (вх.№01-05/355/23 від 06.02.2023) про зупинення провадження у справі, у якому представник просить суд зупинити провадження у справі №909/857/21 до набрання законної сили судовим рішенням в іншій пов`язаній справі №909/1302/19, що розглядається Господарським судом Івано-Франківської області.

Скаржник у клопотанні про зупинення провадження у справі зазначив, що без підтвердження реальності вчинення балансуючих дій Оператором ГТС та наявності щодобових небалансів у спірному періоді, не могло бути і перевищення замовленої (договірної) потужності на ці обсяги природного газу. Однак, обставини реальності вчинення балансуючих дій позивачем у спірному періоді та підтвердження або спростування факту подання АТ «Тисменицягаз» обсягів природного газу у точки входу в газотранспортну систему позивача для подальшого їх транспортування та відбір з точок виходу з ГТС, встановлюються при розгляді справи №909/1302/19 про стягнення АТ «Укртрансгаз» з АТ «Тисменицягаз» вартості добових небалансів (знаходиться на розгляді в суді першої інстанції). Таким чином, без доведеності щодобових небалансів - не могло бути перевищення договірної (замовленої) потужності на ці обсяги добових небалансів природного газу. АТ «Тисменицягаз» вважає, що у Західного апеляційного господарського суду є всі підстави для зупинення провадження у даній справі №909/857/21 до завершення перегляду справи №909/1302/19, під час розгляду справи №909/1302/19 якої судами будуть встановлені істотні для розгляду справи №909/857/21 обставини.

Також, скаржником подано клопотання б/н від 06.02.2023 (вх.№01-05/372/23 від 06.02.2023) про призначення комплексної судової експертизи в порядку ст. 99 ГПК України, у якому представник просить суд призначити у справі №909/857/21 комплексну судово-економічну та будівельно-технічну експертизу.

Скаржник у клопотанні про призначення комплексної судової експертизи в порядку ст. 99 ГПК України, у справі зазначив, що без підтвердження реальності вчинення балансуючих дій Оператором ГТС та наявності щодобових небалансів у спірному періоду, не могло бути і перевищення замовленої (договірної) потужності на обсяги природного газу.

Для об`єктивного встановлення та розгляду всіх обставин даної справи необхідно опрацьовувати технічні дані про обсяги природного газу та перевірити односторонні нарахування позивачем заборгованості через призму усіх складових застосованої формули з технічної та економічної точки зору. Скаржник вважає, що наявні у справі докази є взаємосуперечливими, а тому юридичної чіткості буде досягнуто через їх оцінку з призначенням відповідної судової комплексної економічної та будівельно- технічної експертизи.

28.04.2023 Акціонерним товариством "Тисменицягаз" подано клопотання про зупинення провадження у справі №909/857/21 до перегляду Об`єднаною Палатою Верховного Суду справи №918/686/21. Як вбачається зі змісту даного клопотання AT «Тисменицягаз» зазначає, що 29.03.2023 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду передав на розгляд колегії суддів Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу №918/686/21 за касаційною скаргою AT «Рівнегаз» на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.10.2022 у справі №918/686/21 за позовом TOB «Оператор ГТС України» до AT «Рівнегаз» про стягнення заборгованості по договору транспортування природного газу, в тому числі за перевищення замовленої (договірної) потужності за період січень-березень 2021 року.

AT «Тисменицягаз» вважає, що суб`єктний склад, предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та обставини справи №918/686/21 є подібними зі справою №909/857/21, оскільки спір у справі №918/686/21 виник як і у даній справі, через стягнення TOB «Оператор газотранспортної системи України» (Оператор ГТС з 01.01.2020) з AT «Рівнегаз» (також Оператор ГРМ, як і AT «Тисменицягаз») заборгованості за порушення своїх зобов`язань за Договором транспортування природного газу в частині обов`язку здійснити оплату перевищення замовленої потужності (період січень-березень 2021), а також, додатково, в частині оплати вартості негативних добових небалансів (період лютий-березень 2021).

Предметом позову у справі №918/686/21 та у справі №909/857/21 є матеріально-правова вимога про стягнення заборгованості за Договором транспортування природного газу - в частині оплати вартості перевищення замовленої (договірної) потужності на період доби, підставами позову в обох справах є неналежне виконання зобов`язань з оплати послуг транспортування природного газу, складовою яких є перевищення замовленої (договірної) потужності.

Отже, в обох справах стягується заборгованість за договором транспортування природного газу з підстав невиконання зобов`язань за договором та надається правова оцінка правовідносинам за договором транспортування природного газу в частині обгрунтованості вимог Оператора ГТС про стягнення вартості перевищення замовленої потужності.

02.05.2023 АТ "Укртрансгаз" подано заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі, в якому просить відмовити АТ «Тисменицягаз» у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі №909/857/21 до закінчення перегляду Об`єднаною Палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №918/686/21 та відмовити у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі №909/857/21 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №909/1302/19.

Позивач, зокрема, вважає, що справи №909/857/21 та №918/686/21 не є подібними, а тому підстави зупинення справи №909/857/21 згідно з п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України відсутні.

Щодо клопотання АТ «Тисменицягаз» про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №909/1302/19, позивач вважає, що відповідач жодним чином не обґрунтовує яким чином вирішення справи №909/1302/19 про стягнення вартості небалансів може вплинути на вирішення даної справи про стягнення заборгованості з перевищення потужності за договором.

Також, АТ "Укртрансгаз" подано заперечення на клопотання про призначення комплексної судової експертизи від 01.05.2023, в якому позивач просить відмовити у задоволенні зазначеного клопотання.

Зокрема, позивач зазначає, що наведене клопотання є безпідставним, не обгрунтованим, оскільки результати заявлених експертиз не можуть вплинути на оцінку зібраних у справі доказів і встановлення обставин у даній справі, адже первинних доказів у даній справі є достатньо для винесення рішення у справі без врахування інших доказів, зокрема, судової експертизи.

В судовому засіданні 09.01.2024 представник скаржника підтримав заявлене клопотання про призначення комплексної судової експертизи.

Щодо наведеного судова колегія зазначає таке.

Відповідно до приписів ч.1 ст.99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Отже, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Призначення експертизи є правом, а не обов`язком господарського суду, при цьому, питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08.12.2021 у справі № 910/18570/17, від 14.12.2021 у справі № 910/9564/20, від 24.11.2021 у справі № 914/1396/20, від 17.12.2020 у справі № 910/7426/17.

Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві викликана тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які вимагають спеціальних досліджень.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Дана правова позиція висловлена, зокрема, в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.01.2018 у справі №907/425/16 та від 24.01.2018 у справі №917/50/17.

Отже, підставою для призначення судової експертизи є необхідність з`ясування обставин, що мають значення для справи, для такого з`ясування необхідні спеціальні знання, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

З огляду на підстави та предмет позову та обставини, на які посилається скаржник, судова колегія прийшла до висновку, що клопотання про призначення у справі комплексної судової експертизи не відповідає вимогам норм процесуального права в частині обгрунтування дійсної потреби у спеціальних знаннях для з`ясування обставин справи, в зв`язку із чим у задоволенні клопотання судова колегія відмовляє.

Відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 09.01.2024 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Західного апеляційного господарського суду.

Обставини справи

17.12.2015 Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (оператор) та Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Тисменицягаз" (замовник) уклали договір транспортування природного газу № 1512000742, який відповідає умовам Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2497.

Відповідно до п.2.1 оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу (далі - Послуги) на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлену в цьому договорі вартість таких послуг.

Послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі, з урахуванням особливостей, передбачених цим договором (п.2.2 договору).

Згідно з п.2.4 договору обсяг послуг, що надаються за цим договором, визначається підписанням додатка 1 (розподіл потужності) та/або додатка 2 (транспортування) до цього договору. Приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності оператору здійснюються відповідно до вимог Кодексу (п.2.5 договору).

Відповідно до п.2.6 договору замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати Послуги на умовах, зазначених у договорі. Оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, приймати газ в точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим Договором, протягом погоджених термінів (п.2.7 договору).

Згідно з п.2.8 договору додатки 1, 2, 3 є невід`ємною частиною цього договору. При цьому додаток 3 укладається, коли замовником послуг є оператор газорозподільної системи, прямий споживач, газодобувне підприємство або виробник біогазу.

Відповідно до п. 3.2 договору оператор має право своєчасно отримувати від замовника плату за надані послуги.

Крім того, обов`язок щодо оплати наданих послуг відображений в п. 4.1 договору. Так, замовник зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг; здійснити своєчасну та повну оплату за перевищення розміру договірної потужності, додаткову плату за зміну умов (обмежень) використання потужності з обмеженнями, плату за добовий небаланс, плату за нейтральність балансування, додаткову плату у разі недотримання параметрів ФХП газу та плату за несанкціонований відбір природний газу з газотранспортної системи в порядку, визначеному Кодексом та цим договором; здійснити у термін до 5 робочих днів з дня виставлення рахунка оплату вартості добових небалансів, якщо загальна вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових позитивних небалансів замовника протягом звітного газового місяця.

Пунктом 9.3 договору встановлено, що у випадку якщо загальна вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця, оператор до 14 числа газового місяця, наступного за звітним, надсилає замовнику рахунок на оплату за добовий небаланс (розмір визначається як різниця між загальною вартістю щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця та загальною вартістю щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця). Замовник має оплатити рахунок на оплату за добовий небаланс у термін до 5 робочих днів.

Згідно з п.11.1 договору послуги, які надаються за цим договором, за винятком послуг балансування, оформлюються Оператором і Замовником актами наданих послуг. Оператор до п`ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним, направляє Замовнику два примірники акта наданих послуг за газовий місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою Оператора (п.11.2 договору).

Відповідно до п.11.3 договору замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов`язується повернути Оператору один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою Замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов цього Договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом вартість послуг визначається за даними Оператора.

Пунктом 11.4 договору сторонами погоджено, що врегулювання щодобових небалансів оформлюється одностороннім актом за підписом оператора на весь обсяг щодобових небалансів. В акті зазначаються щодобові обсяги небалансів, а також ціни, за якими оператор врегулював щодобові небаланси (у розрізі кожної доби).

У разі порушення Замовником строків оплати, передбачених цим Договором, Замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п.13.5 договору).

Цей Договір набирає чинності з дня його укладення на строк до 31 грудня 2016 року, умови договору застосовуються до відносин Сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01 грудня 2015 року (п.17.1 договору).

Цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що відповідно до умов п. 2.4, 2.8., 6.1., 8.1 договору сторони письмово не оформили та не підписали додаток 1 та додаток 2 до Договору.

Згідно з п. 2.8 Розділу ІІ договору сторони підписали додаток 3 до договору, в якому погодили перелік комерційних вузлів обліку газу, фактично встановлених у пунктах приймання-передачі газу.

Позивач згідно з п.8.4 договору за результатами остаточної алокації відборів та подач відповідача здійснив розрахунок плати за перевищення потужності у відповідному розрахунковому місяці за період червень липень 2019 на загальну суму 537 201, 42грн.

Вказані обсяги використаної відповідачем потужності підтверджуються відповідними звітами від 31.05.2019, від 30.06.2019, від 31.07.2019, від 31.08.2019, від 30.09.2019, від 31.10.2019, від 30.11.2019, від 31.12.2019, які підписані уповноваженими особами позивача. У цих звітах зазначені, зокрема, ІЕС- коди точок входу/виходу і відповідні дані по кожній точці.

При розрахунку вартості перевищення замовленої договірної потужності позивач застосував тариф згідно з постановою НКРЕКП від 21.12.2018 №2001, який становить 157, 19 грн за 1 000 куб. м на добу без ПДВ та обсяг фактично використаного відповідачем природного газу, який дорівнює величинам остаточних алокацій щодобових подач та відборів (заява свідка начальника департаменту комерційної діяльності АТ Укртрансгаз Куцелім Агнети Олександрівни, відповідь на запитання 3).

В актах приймання-передачі природного газу від 03.06.2019, від 01.07.2019, від 02.08.2019, від 03.09.2019, від 02.10.2019, від 04.11.2019, від 03.12.2019, які підписані представниками сторін, вказано ЕІС - коди фізичних точок та об`єми переданого газу.

В Інформаційній платформі позивач направив відповідачу рахунки від 31.05.2019, 30.06.2019, 31.07.2019, 31.08.2019, 30.09.2019, 31.10.2019, 30.11.2019, 31.12.2019 на оплату за перевищення замовленої (договірної) потужності на загальну суму 1 387 714,96 грн та Звіти про використання замовленої потужності за травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2019 року (т.І а.с.29-51).

У вказаних рахунках вказано обсяг перевищення замовленої (договірної) потужності, відповідний тариф, розрахована сума з ПДВ.

Акт наданих послуг (перевищення замовленої (договірної) потужності) №05-2019-1512000742/1000519 від 31 травня 2019 року підписаний представниками сторін та скріплений печатками товариств. Решту актів від 30.06.2019 № 06-2019-1512000742/1000619, від 31.07.2019 № 07-2019-1512000742/1000719, від 31.08.2019 № 08-2019-1512000742/1000819, від 30.09.2019 № 09-2019-1512000742/1000919, від 31.10.2019 № 10-2019-1512000742/1001019, від 30.11.2019 № 11-2019-1512000742/1001119, від 30.11.2019 |№ 11-2019-1512000742/1001119, від 31.12.2019 № 12-2019-1512000742/1001219 позивач направив відповідачу в Інформаційній платформі.

Відповідач подавав НКРЄКП щомісячний "Звіт про використання потужності газорозподільної системи та стан розрахунків" за травень - грудень 2019, який підтверджує користування потужністю газотранспортної системи для відбору природного газу у вказаних обсягах (т.І а.с.58-65).

В ході розгляду справи в суді першої інстанції, позивач подав підписаний сторонами та скріплений печатками товариств Акт звіряння сум для врегулювання відповідно до Закону №1639-IX станом на 31.08.2021, відповідно до якого сторони підтвердили наявність заборгованості за перевищення потужності, що є предметом спору.

Оскільки відповідачем не здійснено оплату вищезазначених послуг перевищення замовленої (договірної) потужності, позивачем заявлено позов до відповідача про стягнення плати за перевищення потужності у відповідному розрахунковому місяці за період червень липень 2019 на загальну суму 537 201, 42грн та 55 197,19грн інфляційних втрат, 25 675,91грн 3% річних, 67 003,34грн пені за шість місяців прострочення по кожному місячному платежу, на загальну суму 685 077,85 грн.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого кореспондує з способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а у відповідності до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до абз.2 ч.1 ст. 32 Закону України "Про ринок природного газу" за договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу.

Кодекс ГТС визначає договір транспортування як договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу (замовлення розподілу потужності, замовлення транспортування природного газу, послуга балансування) на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги) (п.5 гл. 1 розд. I).

За приписами ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч.7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Таким чином, договір транспортування природного газу є договором, який передбачає надання трьох видів послуг, а його істотні умови визначені ст. 901 ЦК України та спеціальним законодавством - Законом України "Про ринок природного газу", Кодексом ГТС, Типовим договором.

Кодекс ГТС є регламентом функціонування ГТС України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування ГТС України. Дія цього Кодексу поширюється на всіх суб`єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності.

Пункт 5 гл.1 розд. І Кодексу ГТС визначає договір транспортування як договір, укладений між оператором ГТС та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор ГТС надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу (замовлення розподілу потужності, замовлення транспортування природного газу, послуга балансування) на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору ГТС вартість отриманих послуг (послуги).

Відповідно до ст. 32 Закону України "Про ринок природного газу" транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому Кодексом ГТС та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу. Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором.

Відповідно до Постанови НКРЕКП №2497 від 30.09.2015 Типовий договір транспортування природного газу включає в себе додатки до нього, а саме: додаток 1 - розподіл потужності, додаток 2 - розподіл потужності з обмеженнями, додаток 3 - перелік комерційних вузлів обліку газу, фактично встановлених у пунктах приймання-передачі газу.

Пунктом 5 постанови визначено, що:

- потужність - максимально допустиме перетікання обсягу природного газу, виражене в одиницях енергії до одиниці часу, що надається замовнику послуг транспортування відповідно до договору транспортування;

- розподіл потужності - частина договору транспортування, яка визначає порядок та умови надання і реалізації права на користування договірною потужністю, яке надається замовнику транспортування у визначеній точці входу або точці виходу;

- розподілена (договірна) потужність - частина технічної потужності газотранспортної системи, яка розподілена замовнику послуг транспортування згідно з договорами транспортування.

Так, одержання доступу до потужності є окремою складовою послуги транспортування, яку замовляє відповідач. Таким чином, плата за використання чи перевищення договірної потужності (як частини технічної потужності газотранспортної системи) здійснюється в порядку, визначеному Кодексом ГТС, з урахуванням умов договору.

Обсяг послуг, що надаються за договором, визначається з підписанням додатка 1 до цього договору (розподіл потужності) та/або додатка 2 (розподіл потужності з обмеженнями), які згідно з п.2.8 договору є його невід`ємною частиною. При цьому додаток 3 укладається у випадку, коли замовником послуг є оператор газорозподільної системи, прямий споживач, газодобувне підприємство або виробник біогазу.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що додатки №1, №2 до договору сторонами не укладалися та договір транспортування природного газу не містить таких його обов`язкових положень (умов), як: - точки входу та/або виходу; - обсяг розподіленої (договірної) потужності; - період (річний, квартальний, місячний); - тип потужності (гарантована чи переривчаста, потужність з обмеженнями), що в свою чергу позбавляє можливість встановити на який саме період наданий доступ до потужності.

Суд зазначає, що відсутність відповідних додатків, які за договором є обов`язковими і є його невід`ємною частиною, тобто істотними умовами, за звичайних обставин вказують на неукладеність такого договору. Проте, не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №918/686/21 від 03.11.2023, Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17)

Фактичне виконання сторонами спірного договору виключає кваліфікацію цього договору як неукладеного (подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду та від 30.08.2022 у справі №918/772/21 та від 02.08.2022 у справі №922/3303/21).

Згідно з п.п.1,2,10 гл.1 розд. IX Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи надає право користування потужністю точок входу/виходу на прозорих та недискримінаційних засадах відповідно до положень цього Кодексу та договору транспортування природного газу. Розмір потужності, що надається замовнику послуг транспортування в точці входу/виходу, визначається відповідно до положень цього Кодексу та договору транспортування природного газу.

Доступ до потужності надається оператором газотранспортної системи на такі періоди:

1) річний - потужність визначеного обсягу, доступна строком на 1 газовий рік, з постійним потоком за кожну газову добу протягом газового року;

2) квартальний - потужність визначеного обсягу, доступна строком на 1 газовий квартал, з постійним потоком за кожну газову добу протягом газового кварталу (квартали газового року починаються 01 жовтня, 01 січня, 01 квітня або 01 липня відповідно);

3) місячний - потужність визначеного обсягу, доступна строком на 1 газовий місяць, з постійним потоком за кожну газову добу протягом газового місяця (місяці - починаються кожного першого дня газового місяця);

4) на добу наперед - потужність визначеного обсягу, доступна строком на 1 газову добу, з постійним потоком протягом газової доби, наступної за газовою добою, у якій відбувся розподіл потужності.

Потужність віртуальної точки виходу до газорозподільних систем надається замовникам послуг транспортування відповідно до вимог цього Кодексу на гарантованій основі. Загальна потужність кожної віртуальної точки виходу до газорозподільної системи дорівнює сумі технічних потужностей усіх фізичних точок виходу до газорозподільної системи, які вона об`єднує.

Потужність віртуальної точки виходу до газорозподільних систем надається замовникам послуг транспортування відповідно до вимог цього Кодексу на гарантованій основі. Оператори газорозподільних систем для забезпечення транспортування природного газу, необхідного для покриття власних виробничо-технологічних витрат та втрат, замовляють потужність віртуальної точки виходу до газорозподільної системи відповідно до вимог даного Кодексу (п.10 гл.1 розд.IX Кодексу ГТС).

Отже, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що здійснення господарської діяльності відповідачем, як оператором ГРМ з розподілу природного газу, знаходиться у прямій залежності від того, що з газотранспортної системи позивача мають надходити до газорозподільної системи відповідача обсяги природного газу, які останній розподіляє приєднаним до його мережі споживачам. У випадку неукладання додатку 1 відповідачем як замовником послуг транспортування не визначається замовлений обсяг потужності, право користування яким позивач як оператор газотранспортної системи надає на гарантованій (постійній) та/або переривчастій основі на річний, квартальний або місячний період.

Тому, використання гарантованої та/або переривчастої потужності на добу наперед не обумовлюється підписанням вказаного додатку.

З огляду на викладене, правомірним є висновок суду першої інстанції, що виходячи зі змісту положень пунктів 2.3, 2.8 договору, у випадку надання доступу до потужності на період однієї газової доби додатки №1 та №2 до договору не укладаються.

Відповідно до п.п.17,18 гл.1 розд. ІХ Кодексу ГТС величина використаних замовником послуг транспортування обсягів потужності точок входу/виходу дорівнює величинам остаточних алокацій щодобових подач та відборів замовника послуг транспортування природного газу у відповідних точках входу/виходу. Відповідальність за перевищення замовлених потужностей несуть замовники послуг транспортування відповідно до договору транспортування природного газу. Оператор газотранспортної системи оприлюднює на своєму веб-сайті перелік точок входу/виходу, обсяг технічної, договірної та вільної потужності. Оператор газотранспортної системи зазначає про точки входу/виходу, для яких з точки зору технічних обмежень обсяг та вид потужності може відрізнятись в окремі періоди газового року.

Пунктом 8 гл.1 розд. ХІ Кодексу ГТС встановлено, що якщо замовник послуг з транспортування природного газу не надав номінацію на точку входу/виходу, на яку йому було розподілено потужність на відповідну газову добу, то вважається, що замовником було подано нульову номінацію на відповідну точку входу та/або виходу.

За змістом п.2 гл. 2 розд. ХV Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи вчиняє дії, які дозволяють уникнути можливості виникнення перевантажень, зокрема стягує із замовника послуг транспортування додаткову оплату за перевищення потужності відповідно до договору транспортування.

Матеріалами справи підтверджується, що між сторонами було підписано перелік комерційних вузлів обліку газу, фактично встановлених у пунктах приймання-передачі газу на газорозподільних станціях, де зазначено пункти приймання-передачі газу (додаток №3 до договору).

Відповідно до пп.4 п.2 гл. 7 розд. III Кодексу ГТС оформлення актів приймання-передачі природного газу між оператором газотранспортної системи та суміжним газовидобувним підприємством, оператором суміжної системи або прямим споживачем здійснюється відповідно до вимог цього розділу, технічної угоди (за наявності) та з урахуванням такого: приймання-передача природного газу між оператором газотранспортної системи та оператором газорозподільної системи відбувається в точках комерційного обліку газу на газорозподільних станціях і оформлюється актами приймання-передачі, що підписуються представниками цих сторін не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітним.

Матеріали справи містять копії Актів приймання-передачі природного газу на ГРС, оформлених та підписаних між сторонами за травень-грудень 2019 року в порядку, визначеному п.2 гл.7 розд. III Кодексу ГРС, у яких сторони підтвердили загальні обсяги переданого газу.

У межах процедури алокації передбачено, що підписані щомісячні Акти приймання-передачі газу відповідно до положень п.2 глави 7 розділу III цього Кодексу, що містять інформацію про щомісячні обсяги природного газу, визначені комерційними вузлами обліку у точках входу/виходу, поданого до ГТС, є основою для формування інформації, що передається оператору ГТС для здійснення ним алокації (пункт 5 глави 1 розділу XII Кодексу ГТС).

Як встановлено з матеріалів справи, позивач за результатами співставлення остаточних алокацій подач/відборів відповідачем природного газу до/з газотранспортної системи за травень-грудень 2019 року встановив величину використаних відповідачем обсягів потужності точок входу/виходу. Як вбачається із звітів про використання замовленої потужності, оскільки відповідач не надав номінації на точку входу/виходу, на яку йому було розподілено потужність на відповідну газову добу, вважається, що замовник подав нульову номінацію на відповідну точку входу та/або виходу, а тому вся потужність, яка була йому надана, є перевищенням замовленої договірної потужності. Відповідні звіти фіксують обсяги перевищення розміру використаної потужності над замовленою подобово.

Сумарні обсяги за результатами місяця (період травень - грудень 2019 року) містяться в актах наданих послуг, які підписані сторонами та скріплені відтисками печаток без будь-яких заперечень чи зауважень. Зазначені Акти приймання-передачі природного газу за спірний період складені згідно визначеного сторонами переліку точок комерційного обліку і підтверджують передачу обсягів природного газу в точках комерційного обліку.

Також, у формах звіту №8в-НКРЕКП-газ-моніторинг (місячна) "Звіт про використання потужності газорозподільної системи та стан розрахунків" за спірний період відповідач підтвердив обсяги отримання природного газу та, відповідно, обсяги наданих послуг транспортування природного газу, що складаються з обсягів перевищення договірної потужності.

Так, на підставі підтверджених між сторонами обсягів переданого природного газу у Актах приймання-передачі природного газу за спірний період, а також на підставі наявних в матеріалах справи звітів відповідача про розподіл природного газу у формах №2, №3, №4, що були подані ним через інтерфейс користувача до Інформаційної платформи оператора газотранспортної системи, позивач встановив обсяги протранспортованого природного газу, використаного відповідачем для власної господарської діяльності, що складаються з обсягів перевищення замовленої потужності.

Отже, позивач на виконання положень Кодексу ГТС та умов Договору забезпечив на гарантованій основі відповідачу доступ до потужності на період однієї газової доби, що згідно положень Кодексу ГТС не ставиться у залежність від укладення додатку №1 та/чи додатку №2 до договору.

Внаслідок неподання відповідачем номінацій, здійснення відбору обсягів природного газу для забезпечення його господарської діяльності в розумінні приписів Кодексу ГТС є відбором природного газу в обсягах перевищення замовленої потужності.

Щодо застосування положень Кодексу ГРС в частині підтвердження обсягів транспортування, судова колегія зазначає таке.

Вчинення дій з врегулювання добового небалансу є складовою послуги транспортування (п.9 гл.1 розд.VIII Кодексу ГТС).

Балансування системи - діяльність, яка здійснюється оператором ГТС в рамках надання послуг транспортування, що полягає у врівноваженні попиту та пропозиції природного газу у ГТС, що охоплює фізичне балансування та комерційне балансування (п.5 гл.1 розд.І Кодексу ГТС).

Комерційне балансування - діяльність оператора ГТС, що полягає у визначенні та врегулюванні небалансу, який виникає з різниці між обсягами природного газу, що надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, відібраного через точку виходу, у розрізі замовників послуг транспортування, що здійснюється на основі алокації (п.5 гл.1 розд.І Кодексу ГТС).

Фізичне балансування - заходи, що вживаються оператором ГТС для забезпечення цілісності ГТС, а саме, необхідного співвідношення обсягів природного газу, що фізично надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, фізично відібраного з точок виходу (п.5 гл.1 розд.І Кодексу ГТС).

Замовники послуг транспортування відповідають за збалансованість своїх портфоліо балансування протягом періоду балансування для мінімізації потреб оператора ГТС у вчиненні дій із врегулювання небалансів, передбачених цим Кодексом. Періодом балансування є газова доба (D) (п.1 гл.1 розд.XIV Кодексу ГТС).

Відповідно до п.1 гл.6 розд.XIV Кодексу ГТС оператор ГТС розраховує обсяг добового небалансу для кожного портфоліо балансування замовників послуг транспортування природного газу за кожну газову добу як різницю між алокаціями подач природного газу до ГТС та алокаціями відбору з ГТС (з урахуванням підтверджених торгових сповіщень).

У випадку, якщо сума подач природного газу замовника послуг транспортування природного газу за газову добу не дорівнює сумі відборів природного газу замовника послуг транспортування природного газу за цю газову добу, вважається, що у замовника послуг транспортування природного газу є добовий небаланс і до нього застосовується плата за добовий небаланс (абз.2 п.2 гл.6 розд.XIV Кодексу ГТС).

Перевищення обсягів відібраного природного газу з ГТС над обсягами переданого природного газу є негативним небалансом, а перевищення обсягів переданого природного газу над обсягами відібраного природного газу - позитивним небалансом (п.3 гл.1 розд.XIV Кодексу ГТС).

Пунктом 6 гл.6 розд.XIV Кодексу ГТС передбачено, що плата за добовий небаланс застосовується таким чином:

(1) якщо обсяг добового небалансу замовника послуг транспортування природного газу за газову добу є позитивним, то вважається, що замовник послуг транспортування природного газу на підставі попередньої згоди, наданої на умовах договору на транспортування природного газу, продав оператору ГТС природний газ в обсязі добового небалансу і, відповідно, має право на отримання грошових коштів від оператора ГТС у розмірі плати за добовий небаланс;

(2) якщо добовий небаланс замовника послуг транспортування природного газу за газову добу є негативним, то вважається, що замовник послуг транспортування природного газу на підставі попередньої згоди, наданої на умовах договору на транспортування природного газу, придбав природний газ в оператора ГТС в обсязі добового небалансу та повинен сплатити оператору ГТС плату за добовий небаланс.

З наведеного вбачається, що умовою для виникнення у замовника послуг транспортування обов`язку з оплати оператору ГТС вартості добового небалансу є наявність у нього негативного небалансу (тобто якщо має місце перевищення обсягів відібраного замовником природного газу з ГТС над обсягами переданого природного газу).

Отже, достатньою підставою оплати послуг комерційного балансування за законом та договором є існування негативного небалансу за газову добу, який доводиться алокаціями (звітами), складеними оператором ГТС, на підставі інформації, наданої самим замовником.

Подібні висновки наведені в п.9.26 постанови Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №918/450/20.

Оплата послуг балансування має бути здійснена замовником у разі надсилання оператором ГТС такому замовнику акта, рахунку на оплату, звіту по точках входу/виходу замовника послуг транспортування.

Договір та Кодекс ГТС не передбачають надання оператором будь-яких інших підтверджень факту здійснення ним балансування (в тому числі відповідно до пп.1 п.3 розд.ХІІІ Кодексу ГТС) для того, щоб послуги балансування вважались наданими, а у оператора ГТС виникло право на отримання від замовника оплати.

У такій категорії справ, незалежно від того, здійснюється місячне чи добове балансування, а також яка саме редакція Кодексу ГТС застосовується до спірних відносин, позивач (оператор ГТС) не повинен доводити існування загрози цілісності ГТС, наявності в нього ресурсу природного газу саме для врегулювання небалансів відповідача, факт понесення реальних витрат на врегулювання небалансів саме відповідача, зокрема й факт купівлі-продажу оператором ГТС короткострокових стандартизованих продуктів.

Згідно з п.2 розд.XIII Кодексу ГТС оператор ГТС вчиняє дії з врегулювання небалансу з метою підтримання звичайного рівня функціонування ГТС в разі недотримання замовниками своїх підтверджених номінацій.

У розд.XIII Кодексу ГТС, який регулює заходи фізичного балансування, передбачено, що якщо існує загроза цілісності ГТС, оператор ГТС вживає таких заходів: 1) купівлю-продаж природного газу за короткостроковими договорами в точці, в якій відбувається передача природного газу, а в разі відсутності такої можливості - за конкурсною процедурою та за ринковими цінами; 2) регулювання обсягу надходження газу в ГТС (точки входу та/або виходу) у випадках, передбачених Національним планом дій та цим Кодексом; 3) регулювання обсягу природного газу, який знаходиться в ГТС.

Цілісність ГТС - стан ГТС, за якого тиск і фізико-хімічні показники природного газу залишаються в межах між мінімальним та максимальним рівнями, визначеними оператором ГТС, що технічно гарантують транспортування природного газу (п.47 ч.1 ст.1 Закону "Про ринок природного газу").

Між оператором ГТС та оператором ГРМ виникають відносини комерційного балансування, які врегульовані не розд.XIII, а розд.XIV Кодексу.

Тому оператор ГТС не повинен додатково підтверджувати вчинення ним фізичного балансування (зокрема, договорами закупівлі природного газу, актами зберігання газу у газосховищах тощо).

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №918/686/21 від 03.11.2023 (п.п.261-282).

Зокрема, Об`єднаною палата уточнено висновки щодо застосування п.3 розд.ХІІІ, п.3 гл.3 розд.ХІV Кодексу ГТС, викладені у постановах від 02.12.2021 у справі №922/3363/20, від 14.12.2021 у справі №923/909/19, від 19.03.2021 у справі №922/3987/19, від 04.08.2021 у справі №903/973/19, від 18.02.2022 у справі №918/450/20, вказавши про те, що оператор ГТС не має доводити фактичне надання ним послуг шляхом надання доказів існування загрози цілісності ГТС, наявності в оператора ресурсу природного газу саме для врегулювання небалансів відповідача, докази понесення оператором ГТС реальних витрат на врегулювання небалансів саме відповідача, зокрема й факти купівлі-продажу оператором ГТС короткострокових стандартизованих продуктів.

З огляду на викладене, помилковими є доводи скаржника про недоведеність позивачем належними та допустимими доказами факту замовлення потужності та перевищення замовником договірної потужності у спірний період та розміру позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та правомірно встановлено судом першої інстанції, за результатами остаточної алокації відборів та подач AT "Тисменицягаз", ПАТ "Укртрансгаз" виявив остаточні обсяги перевищення замовленої потужності у період травня-грудня 2019 року, що склали різницю між актами приймання-передачі природного газу (на ГРС) і відомостями AT "Тисменицягаз" щодо розподілу/передачі та оформив Акти, Звіти про використання замовленої потужності із розрахунком перевищення розміру фактично використаної потужності над замовленою (договірною) потужністю та рахунок вартості плати за перевищення замовленої потужності у відповідному розрахунковому місяці.

Відповідно до приписів п.3 гла.3 розд. IV Кодексу ГТС, обмін даними між уповноваженими особами користувачів інформаційної платформи та інформаційною платформою (оператором газотранспортної системи) відбувається через електронну пошту та інтерфейс користувача інформаційної платформи вебдодатка.

Позивач через електронну пошту та інтерфейс користувача Інформаційної платформи направив відповідачу підписані кваліфікованим електронним цифровим підписом уповноваженої особи Акти наданих послуг, Звіти про використання договірної потужності та рахунки за перевищення договірної потужності за період з травня по грудень 2019 року, рахунки та Акти.

Отже, в порядку, визначеному Кодексом ГТС та згідно умов договору, позивачем направлено відповідачу акти наданих послуг для їх підписання, звіти, які містять розрахунок перевищення розміру фактично використаної потужності над замовленою (договірною) потужністю та рахунки для проведення розрахунку за надані послуги перевищення замовленої (договірної) потужності.

Проте відповідач у встановлений п.11.3 договору 2-денний строк акти за червень- грудень 2019 року не підписав.

При цьому, відповідач не вказав заперечень щодо обсягів наданих послуг транспортування природного газу в обсягах перевищення замовленої (договірної) потужності.

Також суд першої інстанції правмоірно зазначив, що спірний договір містить розділ VII "Тарифи", п.п.7.1, 7.3 якого передбачають, що вартість послуг розраховується, зокрема розподіл потужності, - за тарифами, які встановлюються Регулятором. Тарифи, передбачені п.7.1 цього розділу, є обов`язковими для сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо їх встановлення. Визначена на їх основі вартість послуг застосовується сторонами при розрахунках за послуги згідно з умовами цього Договору.

Постановою НКРЕКП №2001 від 2.12.2018 встановлено тимчасові тарифи на послуги транспортування природного газу для внутрішніх точок входу і точок виходу в/з газотранспортну(ої) систему(и) на перший рік другого регуляторного періоду для AT "Укртрансгаз», яка в частині застосування тарифу для точок виходу з фізичним розташуванням до газорозподільних систем набрала чинності з 01 травня 2019 року. На послуги транспортування природного газу для внутрішніх точок виходу з фізичним розташуванням до газорозподільних систем в/з газотранспортну(ої) систему(и), встановлено тариф у розмірі 157,19 грн. за 1 000 м3 на добу без ПДВ.

Зазначений тариф затверджений відповідно до Методики визначення та розрахунку тарифів на послуги транспортування природного газу для точок входу і точок виходу на основі багаторічного стимулюючого регулювання, затвердженої постановою НКРЕКП №2517 від 30 вересня 2015 року, згідно з п.4 розділу І якої тариф на послуги транспортування природного газу для точок входу і точок виходу - виражена у грошовій формі вартість забезпечення у планованому періоді замовнику обсягу замовленої потужності, вираженої в 1000 м3 (одиницях енергії) до одиниці часу в точках входу в газотранспортну систему та точках виходу з газотранспортної системи.

За результатами дослідження актів наданих послуг судом правомірно встановлено, що тариф, який застосував позивач для розрахунку вартості перевищення замовленої потужності, є тарифом, встановленим регулятором у відповідній точці виходу, а саме: 157,19 грн. за 1 000 м3 на добу без ПДВ.

Відповідно до ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В пункті 1 ч.1 ст. 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. 525, ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що акти наданих послуг перевищення замовленої (договірної) потужності, звіти про використання замовленої потужності та рахунки на оплату за період травень-грудень 2019 року, які надані позивачем, є належними та допустимими доказами, які підтверджують заявлені позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості.

Факт порушення відповідачем зобов`язання щодо оплати перевищення замовленої потужності підтверджується матеріалами справи, отже вимога позивача про стягнення з відповідача 537 201, 42грн основної заборгованості обґрунтована та належить до задоволення.

Судова колегія перевіривши нарахування позивачем пені за період з 20.06.2019 - 20.07.2020 та 3% річних за період з 20.06.2019 - 24.05.2021, погоджується із висновком суду першої інстанції, що стягненню підлягають з відповідача пеня в сумі 66 913,80 грн та 3% річних в сумі 25 632,23грн. В решті суми нарахованих 3% річних та пені належить відмовити.

Також судова колегія прийшла до висновку про правильність нарахування позивачем інфляційних втрат за період липень 2019 року - квітень 2021 року в сумі 55 197.19 грн.

Щодо застосування строку позовної давності судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивач звернувся з позовом в межах строку позовної давності, оскільки до відносин, які виникли на підставі договору транспортування природного газу застосувується загальна позовна давність та становить 3 роки.

Щодо посилання скаржника на те, що під час ухвалення рішення, судом першої інстанції безпідставно не застосовано положення постанови НКРЕКП від 29.11.2019 № 2586 «Про транспозицію положень актів Європейського Союзу та Енергетичного Співтовариства на ринку природного газу України», що набрала чинності 01.12.2019 та підлягала обов`язковому застосуванню при розгляді справи №909/857/21, судова колегія зазначає таке.

Стаття 9 Конституції України передбачає, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Порядок укладення, виконання та припинення дії міжнародних договорів України з метою належного забезпечення національних інтересів, здійснення цілей, завдань і принципів зовнішньої політики України, закріплених у Конституції України та законодавстві України, встановлює Закон "Про міжнародні договори України", ст.19 якого передбачає, що чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

24.09.2010 Україна приєдналася до Договору про ЕС (приєднання набрало чинності 01.02.2011).

Згідно зі ст.5 Договору про ЕС ЕС дотримуватиметься нормативно-правової бази Європейського Співтовариства, описаної в розд.II, що враховує як інституційну структуру цього Договору, так і конкретні умови кожної з Договірних Сторін з урахуванням необхідності забезпечення високого рівня захисту інвестицій та їхнього найоптимальнішого залучення.

Приєднавшись до Договору про ЕС, Україна прийняла на себе зобов`язання дотримуватися встановлених цим Договором положень та нормативно-правової бази щодо передачі енергопродуктів та матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі.

В Угоді про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та ЄС, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікованою Україною відповідно до Закону №1678-VII від 16.09.2014 (гл.1 "Співробітництво у сфері енергетики, включаючи ядерну енергетику" розд.V "Економічне та галузеве співробітництво"), сторони домовилися продовжувати та активізувати існуюче співробітництво у сфері енергетики з метою підвищення енергетичної безпеки, конкурентоспроможності та стабільності, що є необхідним для просування економічного зростання та досягнення прогресу у напрямку ринкової інтеграції, в тому числі шляхом поступового зближення в енергетичному секторі.

При цьому відповідно до ч.1 ст.2 Закону "Про ринок природного газу" на виконання зобов`язань України за Договором про ЕС та Угодою про асоціацію, цей Закон спрямований на імплементацію актів законодавства Енергетичного Співтовариства у сфері енергетики, а саме, Директиви 2009/73/ЄС; Регламенту (ЄС) 715/2009 про умови доступу до мереж транспортування природного газу та яким скасовується Регламент (ЄС) 1775/2005; Директиви 2004/67/ЄС про здійснення заходів для забезпечення безпеки постачання природного газу.

У постанові НКРЕКП "Про затвердження Кодексу газотранспортної системи" від 30.09.2015 №2493 зазначається, що Кодекс ГТС ухвалений відповідно до статей 4 та 33 Закону "Про ринок природного газу", а у самому Кодексі вказано про те, що він розроблений відповідно до Закону "Про ринок природного газу" (п.1 гл.1 розд.I Кодексу ГТС). Тобто положення Закону "Про ринок природного газу" та Кодексу ГТС є такими, що в розумінні ст.2 зазначеного Закону відповідають вимогам міжнародних актів, зокрема, Директиви 2009/73/ЄС (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №918/686/21 від 03.11.2023).

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Ryabykh v.Russia від 24.07.2003 року, Svitlana Naumenko v. Ukraine від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч.1-5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини, що мають значення для справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, яке підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 283, 284 ГПК України

Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1.Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Тисменицягаз" №77101-Ск-787-1222 від 14.12.2022 (Вх. №ЗАГС 01-05/3104/22 від 16.12.2022) залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08.11.2022 у справі №909/857/21 залишити без змін.

3.Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 22.01.2024.

Головуючий суддяГалушко Н.А.

СуддяЖелік М.Б..

Суддя Орищин Г.В.