Постанова

від 22.01.2024 по справі 461/8490/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 461/8490/23 Головуючий у 1 інстанції: Кротова О.Б.

Провадження № 33/811/1731/23 Доповідач в 2-й інстанції: Стельмах І. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі:

судді Стельмаха І.О.,

з участю захисника-адвоката Штинди О.В.,

представника Львівської митниці Держмитслужби Зирянова О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) за ч. 1 ст. 483 МК України за апеляційною скаргою Львівської митниці Держмитслужби на постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 16 листопада 2023 року,

в с т а н о в и в :

Постановою судді Галицького районного суду м. Львова від 16 листопада 2023 року провадження у справі про порушення митних правил відносно ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) за ч. 1 ст. 483 МК України закрито у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Товари вилучені згідно з протоколом про порушення митних правил №1125/20900/23 від 19.08.2023, а саме: сумки бувші у вжитку з шкірзамінника вагою 67 кг; іграшки дитячі з пластмаси, що були у використанні вагою 52 кг; іграшки дитячі м`яконабивні, що були у використанні вагою 118 кг; друковані книжки дитячі та інші друковані матеріали дитячі, що були у використанні вагою 33 кг, - повернуто власнику компанії European Textile Group s.r.o. (Otradovichka 737/23, Kamyk, 142 00 Praha, Czech Republic), або уповноваженому представнику.

Згідно з протоколом про порушення митних правил №1125/20900/23 від 19.08.2023, 10.08.2023 до митного контролю у відділ митного оформлення №1 митного поста «Львів-північний» Львівської митниці подано митну декларацію типу ІМ40ДЕ №UA209230/2023/084516 (23UA209230084516U7) для здійснення митного оформлення товару: «Одяг, взуття та інші речі що були у використанні, загальною вагою нетто 17622 кг». Як підставу для митного оформлення вказаного товару до митного контролю подано наступні документи: міжнародна товарно- транспортна накладна (CMR) без номера від 09.08.2023; рахунок-фактура (INVOICE) №090823 від 09.08.2023; інші товаросупровідні документи. Відповідно до поданих товаросупровідних документів заявлено товар: 1. Одяг, що був у використанні, з текстильних матеріалів вагою 14866 кг; 2. Взуття, що використовувалось вагою 1608 кг; 3. Постільна та кухонна білизна, ковдри, штори, пледи, скатертини бувші у використанні вагою 1148 кг. Загальна вага нетто заявленого товару 17622 кг. Вказаний товар ввозиться на митну територію України транспортним засобом з реєстраційним номером BC9010PB/BC9528XF на адресу ТОВ «К-МАРКЕТ» (79005, м. Львів вул. Шота Руставелі 18, Україна, код ЄДРПОУ - 43434035). Відправником товару зазначена компанія «K.M.A.G. TRADING SP. ZOO» (Lubelska 35, 23-200 Krasnik, Польща), продавцем зазначена компанія «European Textile Group s.r.o.» (Otradovicka 737/23, Kamyk, 142 00 Praha, Czech Republic). Однак, у ході здійснення митного контролю, а саме під час проведення часткового митного огляду (акт митного огляду №23UA209230084516U7 від 12.08.2023) встановлено, що в транспортному засобі BC9010PB/BC9528XF окрім заявленого товару на митну територію України фактично переміщуються не зазначені у товаросупровідних документах товари, а саме: сумки бувші у вжитку з шкірозамінника вагою 67 кг, які знаходяться у чотирьох поліпропіленових мішках, а також іграшки дитячі з пластмаси, що були у використанні вагою 52 кг, іграшки дитячі м`яко набивні, що були у використанні вагою 118 кг, друковані книжки дитячі та інші друковані матеріали дитячі, що були у використанні вагою 33 кг. Іграшки дитячі та друковані книжки дитячі знаходяться у 17 поліпропіленових мішках. Загальна вага незаявлених товарів становить 270 кг. З метою з`ясування обставин ввезення зазначеного вище товару на митну територію України, Львівською митницею листом від 17.08.2023 №7.4-2-28-08/21155 викликався заступник директора компанії «European Textile Group s.r.o.» ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), однак у визначений час останній не з`явився та про причини неявки не повідомив. Додаткова угода від 09.09.2021 до зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу товарів №0904 від 09.04.2020 підписана заступником директора компанії «European Textile Group s.r.o.» Giorgi Makharashvili, а також зазначеною особою підписано рахунок-фактура (INVOICE) №090823 від 09.08.2023. Таким чином ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) вчинив дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання митним органам як підстави для переміщення товарів документів, що місять неправдиві дані щодо найменування, кількості та вартості товару. Зазначені дії мають ознаки порушення (порушень) митних правил, передбаченого (передбачених) ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України.

На постанову судді представник Львівської митниці Дермитслужби Зирянов О.Ю. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, прийняти нову, якою ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України та накласти на нього штраф у розмірі 39 073 грн 10 коп., конфіскувати в дохід держави товари вилучені згідно з протоколом, та стягнути митні витрати.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що постанова є необґрунтованою та незаконною.

Зазначає, що суддею дії особи ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ),заступника директоракомпанії «EuropeanTextileGroups.r.o.»розглядалося через диспозицію ст. 472 Митного кодексу України, в той час, коли протокол про порушення митних правил № 1125/ 20900/ 23 складено за ч. 1 ст. 483 МК України.

У провину ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) поставлено те, що він як відправник /продавець/ товару, надав водію транспортного засобу документи, необхідні для ввезення на митну територію України товарів, які містять неправдиві відомості щодо кількості та вартості переміщуваних у вказаному транспортному засобі товарів.

Дійсно ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ),не подавав митну декларацію однак, на думку митниці, саме він несе відповідальність за недостовірність відомостей, наведених у рахунку-фактурі від 09.08.2023.

Також суддею не вірно трактовано розуміння умови поставки товару «СРТ» у частині визначення обов`язків продавця і покупця товарів.

Представник Львівської митниці Зирянов О.Ю. апеляційну скаргу митниці підтримав, просив її задоволити.

Захисник Штинда О.В. у суді апеляційної інстанції в задоволенні апеляційної скарги Львівської митниці просив відмовити.

Заслухавши пояснення представника Львівської митниці Зирянова О.Ю., виступ захисника Штинди О.В. дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що в задоволенні апеляційної скарги Львівської митниці слід відмовити з таких підстав.

Згідно з ст. 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону.

Відповідно до вимог ст. 489 МК України, при розгляді справи про порушення митних правил суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності; чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність; чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Дані вимоги Закону суддею першої інстанції в повному обсязі дотримані.

Апеляційний суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови судді, оскільки викладений у судовому рішенні висновок підтверджується зібраними та перевіреними в судовому засіданні доказами.

Рішення про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 )складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, суддя мотивував тим, що Львівською митницею не надано жодних належних та допустимих доказів наявності в діях ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.

Такого висновку суддя дійшов виходячи з наступного.

Суддею першої інстанції встановлено, що 10.08.2023 до митного контролю у відділ митного оформлення №1 митного поста «Львів-північний» Львівської митниці подано митну декларацію типу ІМ40ДЕ №UA209230/2023/084516 (23UA209230084516U7) для здійснення митного оформлення товару: «Одяг, взуття та інші речі що були у використанні, загальною вагою нетто 17622 кг». Як підставу для митного оформлення вказаного товару до митного контролю подано наступні документи: міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) без номера від 09.08.2023; рахунок-фактура (INVOICE) №090823 від 09.08.2023; інші товаросупровідні документи.

Відповідно до поданих товаросупровідних документів заявлено товар: 1. Одяг, що був у використанні, з текстильних матеріалів вагою 14866 кг; 2. Взуття, що використовувалось вагою 1608 кг; 3. Постільна та кухонна білизна, ковдри, штори, пледи, скатертини бувші у використанні вагою 1148 кг. Загальна вага нетто заявленого товару 17622 кг.

Вказаний товар ввозився на митну територію України транспортним засобом з реєстраційним номером BC9010PB/BC9528XF на адресу ТОВ «К-МАРКЕТ» (79005, м. Львів вул. Шота Руставелі 18, Україна, код ЄДРПОУ - 43434035).

Відправником товару зазначена компанія «K.M.A.G. TRADING SP. ZOO» (Lubelska 35, 23-200 Krasnik, Poland), перевізником товару - ПП «НАЗАР-ТРАНС» (80100, м. Червоноград, вул. Стуса, 17А/48), продавцем товару - компанія «European Textile Group s.r.o.» (Otradovicka 737/23, Kamyk, 142 00 Praha, Czech Republic).

У ході здійснення митного контролю, а саме під час проведення часткового митного огляду (згідно з акту митного огляду №23UA209230084516U7 від 12.08.2023) встановлено, що в транспортному засобі BC9010PB/BC9528XF, окрім заявленого товару, на митну територію України фактично переміщувалися не зазначені у товаросупровідних документах товари, а саме: сумки бувші у вжитку з шкірзамінника вагою 67 кг, іграшки дитячі м`яконабивні, що були у використанні вагою 118 кг, друковані книжки дитячі та інші друковані матеріали дитячі, що були у використанні вагою 33 кг. Загальна вага незаявлених товарів становить 270 кг.

Зі змісту поданих товаросупровідних документів, вбачається що ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) підписав лише Іnvoice №090823 від 09.08.2023.

Іnvoice, в свою чергу, являє собою підставу для розрахунку між покупцем і продавцем, та не є самостійною підставою для переміщення товарів через митний кордон України.

У свою чергу, відомостей про те, що зміст CMR було затверджено заступником директора компанії «European Textile Group s.r.o.» ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), матеріали справи не містять.

Окрім того, суддя зазначив, що у даній справі товар був завантажений, опломбований та оформлений на митниці країни-відправника вантажу (Польща). При цьому, даних про те, що ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) був присутній при завантаженні автомобіля, при підготовці супровідних документів, перевезенні товару через кордон, поданні документів митному органу, виготовлення митної декларації матеріали справи не містять.

У матеріалах справи відсутні докази того, що Львівська митниця зверталася із запитами до компанїї-перевізника щодо невідповідності товару товаросупровідним документам, що у свою чергу також унеможливлює встановлення факту того, що ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) було відомо про завантажуваний товар.

Таким чином, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні відомості, що документи для митного оформлення були затверджені заступником директора компанії «European Textile Group s.r.o.» ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), необґрунтованим є висновок митного органу в протоколі про порушення митних правил про те, що останній вчинив дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання митним органам як підстави для переміщення товарів документів, що місять неправдиві відомості щодо найменування, кількості та вартості товару.

Матеріалами справи про порушення митних правил не доведено, що саме в діях ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) наявний умисел на порушення митних правил, передбачених митним законодавством України.

Суддя зазначив, що представник відправника товару (продавця) підлягає відповідальності лише у тому випадку, коли він здійснював декларування товару та з метою приховування від митного контролю особисто вчиняв будь-які дії, що складають об`єктивну сторону такого порушення. При цьому, таке діяння за суб`єктивною стороною характеризується прямим умислом на подання митному органу документів, що містять неправдиві дані.

За відсутності зазначених умов, само по собі зайняття особою керівної посади на підприємстві, що продало товар, переміщений через митний кордон, не утворює в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.

З таким висновком судді першої інстанції погоджується і апеляційний суд.

Згідно з диспозицією ст. 483 МК України, відповідальність за вказаною статтею настає у разі переміщення або дій, спрямованих на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням органу доходів і зборів, як підстави для переміщення товарів, підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару, згідно з УКТ ЗЕД, та його митної вартості.

Об`єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, є охоронюваний МК України та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю.

Об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України є переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, зокрема шляхом подання органу доходів і зборів як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості, зокрема щодо товарів, їх ваги або кількості

Суб`єктивна сторона ч. 1 ст. 483 МК України передбачає прямий умисел, тобто винна у скоєнні правопорушення особа чітко розуміє та усвідомлює обставини і характер незаконного переміщення товарів, предметів і речовин через митну територію України і прагне їх ввезти на територію України чи вивезти з України з порушенням встановленого порядку.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 03 червня 2005 року «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» документами, що містять неправдиві дані, є такі, в яких відомості щодо суті угоди, найменування, асортименту, ваги, кількості чи вартості предметів, щодо їх відправника чи одержувача, щодо держави, з якої вони вивезені чи в яку переміщуються, тощо не відповідають дійсності.

Між тим, Митний кодекс України нормою ст. 257 вичерпно формулює поняття «декларування», яке здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Заявлення таких відомостей здійснюється за встановленою законом формою в ході процедури декларування, повноваженнями щодо якого відповідно до положень ст. 265 МК України наділений декларант.

Виходячи з аналізу цих положень, особа може брати участь у митних відносинах як декларант у двох випадках: коли вона особисто здійснює декларування товарів або як його власник або як уповноважений власником. Декларант може здійснювати декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення самостійно або уповноважувати інших осіб на здійснення декларування від свого імені.

У разі самостійного декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення декларантом передбачену цим Кодексом відповідальність за вчинення порушення митних правил у повному обсязі несе декларант.

Особа, уповноважена на декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта, має такі самі обов`язки, права і несе таку саму відповідальність, що й декларант.

Таким чином, власник товару підлягає відповідальності лише у тому випадку, коли він здійснював декларування товару або з метою приховування від митного контролю особисто вчиняв будь-які дії, що складають об`єктивну сторону такого порушення. При цьому таке діяння за суб`єктивною стороною характеризується прямим умислом на подання митному органу документів, що містять неправдиві дані.

За відсутності зазначених умов само по собі зайняття особою керівної посади на підприємстві - власника товару, переміщеного з приховуванням від митного контролю, не утворює в її діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МУ України.

Таким чином, правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 483 МК України може бути вчинено лише умисно, коли особа знає, що документи, які вона надає митному органу, як підставу для переміщення товару, - містять неправдиві дані, але бажає таким чином незаконно перемістити товар.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 03.06.2005 «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил», для притягнення до відповідальності за ст. 483 МК України необхідна наявність умислу в діях особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Не можна розглядати як порушення митних правил дії особи, яка, переміщуючи товари через митний кордон України, надала митним органам супровідні документи з відомостями, що не відповідають дійсності, без умислу порушити митні правила, передбачені чинним законодавством України.

Таким чином, матеріали справи про порушення митних правил не містять будь-яких відомостей та жодних доказів того, що ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), вчинено дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом надання в якості підстави для переміщення товарів до митного орану документів, що містять неправдиві відомості щодо кількості товарів, а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.

Апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування судового рішення.

Суддя першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), складу правопорушення за ч. 1 ст. 483 МК України.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Суддя відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП повно й всебічно з`ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи, зокрема в судовому засіданні не знайшло підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), вини у формі прямого умислу.

Крім того апеляційний суд звертає увагу на позицію Конституційного Суду України викладену в рішенні від 05 липня 2023 року по справі № 3-46/2022(95/22, 170/22, 233/22) у справі за конституційними скаргами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу другого частини першої статті 483 Митного кодексу України.

Так, згідно з вищезазначеним рішенням, Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) абзац другий частини першої статті 483 Митного кодексу України (щодо санкції частини даної статті).

Конституційний Суд України дійшов висновку, що для досягнення легітимної мети суд повинен мати дискрецію. Однак суд під час розгляду справи про порушення митних правил за частиною першою статті 483 Кодексу не може забезпечити індивідуалізації відповідальності через: відсутність у зазначеній статті Кодексу інших видів стягнень; неможливість зміни розміру відсотків, за якими визначено штраф і обов`язковість застосування конфіскації. Неможливість вибору виду та розміру адміністративного стягнення з урахуванням обставин справи, а саме: характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики особи можливості відшкодування заподіяної шкоди, наявності обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, унеможливлює справедливий розгляд справи судом.

Таке законодавче регулювання суперечить засадам демократичного суспільства, базованого на верховенстві права (правовладді) (in democratic society quided by the rule of law). А тому, абзац другий частини першої статті 483 Кодексу суперечить приписам частини першої статті 8, частин першої, четвертої статті 41, частини другої статті 61, частини першої статті 64 Конституції України.

Зазначене також відповідає практиці Європейського суду з прав людини та вимогам Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд, використовує Конвенцію (Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод) та практику Суду (Європейського суду з прав людини) як джерело права.

Так, відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Перший протокол), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі Краєва проти України (Krayeva v.Ukraine від 13 січня 2022 року (заява № 72858/13) Європейський суд з прав людини, констатувавши, що сума штрафу, накладеного на заявницю за порушення митних правил (частина перша статті 483 Кодексу), становила надмірне втручання в її право власності всупереч вимогам статті 1 Першого протоколу до Конвенції, зазначив, зокрема, що: «накладення штрафу як таке становитиме втручання у право, гарантоване абзацом першим статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки воно позбавляє особу, якої це стосується, певної частки майна, а саме суми, яку має бути сплачено» (§ 23); «щоб бути сумісним зі статтею 1 Першого протоколу, захід (втручання) має відповідати трьом умовам: він має бути правомірним, мати правомірну мету та забезпечувати справедливий баланс між загальним інтересом суспільства й основоположними правами особи» (§ 24).

За частиною першою статті 483 Митного кодексу, згідно з якою заявницю було визнано винною, штраф у розмірі, що дорівнює вартості товару, сам собою є надмірно великою сумою, та конфіскація товару були обов`язковими заходами без жодних винятків. Брак будь-якої дискреції у цьому випадку не дав українським судам можливості оцінити осібну ситуацію, унаслідок чого втрачається сенс будь-якого оцінювання. Суд уже зазначав, що подібна жорстка система не здатна забезпечити потрібний справедливий баланс між вимогами загального інтересу та захистом права власності особи (§31).

Європейський суд з прав людини вказав, що для того, щоб відповідати вимозі домірності, суворість санкцій має відповідати тяжкості правопорушень, за які їх призначають. Принцип домірності має бути дотриманий не лише під час визначення норм, які стосуються суворості санкції, а й під час оцінювання тих факторів, що їх має бути взято до уваги, коли визначають санкції (рішення у справі Imeri v. Croatia від 24 червня 2021 року (заява № 77668/14), §84).

Також, Європейський суд з прав людини у справі «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, зазначив, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, inter alia, «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав Суд, «справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Пошук такого справедливого балансу пролягає через всю Конвенцію. Далі Суд зазначає, що необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар» (рішення щодо Брумареску (Brumaresku), параграф 78).

Таким чином, оцінюючи дотримання права на мирне володіння своїм майном, передбаченого ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд, перш за все виходить із оцінки дотримання принципу правомірності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном та оцінки забезпечення «справедливого балансу», дотримання принципу пропорційності (справедливої рівноваги між інтересами суспільства і основними правами окремої людини) (п.п. 69, 73 рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, п.п. 31, 34 рішення у справі «Ісмаїлов проти РФ» від 06 листопада 2008 року).

Зазначена позиція Європейського Суду щодо необхідності забезпечення необхідного справедливого балансу між захистом права власності та вимогами загального інтересу з огляду на свободу розсуду, якою наділена держава в цій сфері, також відображена у справі «Садоча проти України».

Суд вказав, що захід у вигляді конфіскації відповідає загальному суспільному інтересу, підкресливши, що необхідний баланс не буде досягнуто, якщо на відповідного власника майна буде покладено «індивідуальний та надмірний тягар» (рішення від 11 липня 2019 року ( п. п. 26, 27).

Крім того, на думку Європейського суду з прав людини, «стаття 1 Першого протоколу вимагає, щоб будь-яке втручання було виправдано домірним стосовно визначеної мети. Тобто потрібно досягти „справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та потребами захисту основоположних прав людини. Потрібного балансу не буде досягнуто, якщо особі або особам, яких це стосується, доведеться нести індивідуальний і надмірний тягар (рішення у справах The Former King of Greece and Others v. Greece від 28 листопада 2002 року (заява № 25701/94), ECHR 2000-ХІІ, § 79, § 82; Jahn and Others v. Germny від 30 червня 2005 року (заяви №№ 46720/99, 72203/01, 72552/01), ECHR 2005-УІ, § 81-94» рішення у справі Gogitidze and Others v. Gejrmany від 12 травня 2015 року (заява № 36862/05), § 97).

За таких обставин, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, рішення Конституційного Суду України від 05 липня 2023 року по справі №3-46/2022(95/22, 170/22, 233/22), та природу походження товарів, апеляційний суд вважає, що застосування конфіскації предметів порушення митних правил в даному випадку є не пропорційним, порушуватиме справедливий баланс між загальними правилами декларування та правом власності особи, суперечить положенням ст. 1 Першого Протоколу, та не забезпечить справедливого балансу між вимогами публічних інтересів та захистом права власності особи та не узгоджуються з принципом верховенства права.

Враховуючи наведене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою. Підстав для її скасування та винесення нової постанови, апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, ст.ст. 483, 528, 530 МК України, суд, -

постановив:

Постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 16 листопада 2023 року у справі про порушення митних правил за ч. 1 ст. 483 МК України щодо ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) за ч. 1 ст. 483 МК України залишити без змін, а апеляційну скаргу представника Львівської митниці Держмитслужби України Зирянова О.Ю. - без задоволення.

Постанова апеляційного суду є остаточною, оскарженню не підлягає.

Суддя

Львівського апеляційного суду І.О. Стельмах