Постанова

від 16.01.2024 по справі 911/1521/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2024 р. Справа№ 911/1521/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

За участю секретаря судового засідання Місюк О.П.

та представників сторін:

позивача - Капустін В.В.;

відповідача - не з`явилися.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" на рішення Господарського суду Київської області від 01.12.2022 (повне рішення складене 27.11.2023) та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 11.01.2023 (повне рішення складене 16.01.2023)

у справі №911/1521/18 (суддя - Карпечкін Т.П.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Петрик Лариси Олександрівни

до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" в особі Білоцерківського районного підрозділу

про скасування оперативно-господарських санкцій.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2018 року Фізична особа-підприємець Петрик Лариса Олександрівна звернулася з позовом до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" в особі Білоцерківського районного підрозділу про скасування оперативно-господарських санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем на підставі акту про порушення від 24.07.2017 №034856, в якому зафіксовано недотримання фізичною особою - підприємцем Петрик Ларисою Олександрівною вимог п. п. 10.2.26, 6.40 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 №28 (чинною, на момент виникнення спірних правовідносин), протиправно здійснено нарахування позивачу вартості необлікованої електроенергії у розмірі 10446,95 грн відповідно до п. 2.6. за формою п. 2.7 Методики обчислення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 04.05.2006 №562 (чинної на момент виникнення спірних правовідносин).

За твердженнями позивача, в порушення вимог п. п. 2.1, 3.1 наведеної вище Методики та п. 6.42 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 №28, відповідачем: не передано позивачу на збереження приладу обліку електричної енергії, установленої пломби та індикатора; за наявності незгоди споживача із зафіксованим в акті порушенням нараховано вартість необлікованої електроенергії без проведення експертизи; своєчасно (за 5 робочих днів) не повідомлено про засідання комісії Білоцерківського районного підрозділу Приватного акціонерного товариства «Київобленерго», призначене на 20.11.2017; встановлено не сертифікований індикатор магнітного поля (магнітну пломбу) МПИ Феріт №Ф 0011976.

Рішенням Господарського суду Київської області від 07.08.2019 у справі №911/1521/18 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про не доведення позивачкою незаконності нарахування їй вартості необлікованої електроенергії. Крім того, в основу мотивувальної частини судового рішення судом першої інстанції покладено рішення Господарського суду міста Києва у справі №911/394/18, яким стягнуто з фізичної особи - підприємця Петрик Лариси Олександрівни на користь Приватного акціонерного товариства «Київобленерго» в особі Білоцерківського районного підрозділу 10446,95 грн боргу за використану активну електроенергію.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 08.09.2020 рішення Господарського суду Київської області від 07.08.2019 у справі №911/1521/18 скасував та ухвалив нове рішення, яким повністю відмовив у задоволенні позову.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що позивачем не доведено обставин порушення працівниками відповідача порядку проведення перевірки та необхідності проведення експертного дослідження приладу обліку електричної енергії з метою встановлення факту втручання в роботу приладу. Підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції стали обставини встановлення Північним апеляційним господарським судом порушення норм процесуального права при розгляді даної справи.

Постановою Верховного Суду від 14.01.2021 рішення Господарського суду Київської області від 07.08.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 у справі №911/1521/18 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування підстав для скасування рішень судів попередніх інстанції суд касаційної інстанції відмітив, що суди не встановили обставини виконання відповідачем вимог п. 2.1 Методики в частині сертифікації індикатора впливу магнітного поля та чи могло таке невиконання мати наслідком встановлення позивачу приладу обліку електричної енергії з несправним індикатором впливу магнітного поля МПИ Феріт №Ф0011976. Також Верховний Суд вказав, що суди не врахували висновків наведених у постанові Верховного Суду від 28.02.2018 у справі №917/610/17 та за наявності між сторонами спору про втручання в роботу приладу обліку електричної енергії не дослідили належним чином доводи позивача щодо необхідності проведення експертизи з метою спростування факту спрацювання індикатора впливу постійного (змінного) магнітного поля, у тому числі з вини позивача, не перевірили докази, на яких ґрунтуються доводи відповідача в частині неможливості провести таку експертизу, з огляду на що дійшли передчасного висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до положень ст. 316 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

15.02.2021 до суду першої інстанції від позивача надійшла заяв про уточнення позовних вимог, згідно якої, з огляду на правову позицію наведену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2020 у справі №910/17955/17, Петрик Л.О. просила скасувати рішення комісії Білоцерківського районного підрозділу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі", оформлене протоколом №001 від 20.11.2017 з розгляду акта №К 034856 від 24.07.2017 про порушення Правил користування електричною енергією Фізичною особою - підприємцем Петрик Л.О .

Рішенням Господарського суду Київської області від 01.12.2022 (повне рішення складене 27.11.2023) у справі №911/1521/18 позов Фізичної особи-підприємця Петрик Лариси Олександрівни задоволено повністю.

Приймаючи вказане рішення місцевий господарський суд виходив з того, що застосування до споживача оперативно-господарської санкції (рішення комісії електропередавальної організації про визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та її вартості) за відсутності відповідного висновку експертизи, якою встановлено факт втручання споживача в роботу приладу обліку, у відповідності до Порядку визначення розміру і відшкодування збитків, завданих енергопостачальнику внаслідок викрадення електричної енергії з боку відповідача є безпідставним.

З урахуванням висновку судової експертизи суд вказав на недоведеність відповідачем факту порушення споживачем Правил користування електричною енергією шляхом інших дій споживача, що призвели до змін показань приладу обліку, оскільки не встановлено факту втручання споживача в роботу приладу обліку НІК 2102-02М1В №6542162. Також судом відмічено про ненадання відповідачем доказів атестування приладу обліку з вмонтованим індикатором МПИ Феріт №Ф0011976, або відомості про його сертифікацію тощо.

07.12.2022 до Господарського суду Київської області від Фізичної особи-підприємця Петрик Лариси Олександрівни надійшла заява про долучення доказів на підтвердження понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 106000,00 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 11.01.2023 (повне рішення складене 16.01.2023) у справі №911/1521/18 заяву Фізичної особи-підприємця Петрик Лариси Олександрівни про ухвалення додаткового рішення задоволено частково, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" в особі Білоцерківського районного підрозділу на користь Фізичної особи-підприємця Петрик Лариси Олександрівни 95000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські регіональні електромережі" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог і змінити розподіл судових витрат між сторонами.

Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що місцевим господарським судом під час ухвалення оскаржуваних рішень неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до наступного:

- результати проведеної згідно ухвали суду електротехнічної експертизи не можуть свідчити про несправність індикатора впливу, адже цей індикатор зафіксував вплив магнітного поля ще в 2017 році, а його дослідження відбувалося через чотири роки;

- згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2020 у справі №910/17955/17 рішення комісії електропередавальної організації про визначення обсягу недорахованої електричної енергії, оформлене протоколом з розгляду акта про порушення ПКЕЕ не є оперативно-господарською санкцією.

Не погоджуючись з додатковим рішенням у даній справі відповідач вказує на те, що позивачкою не подавався попередній розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікувала понести у зв`язку з розглядом справи, а також заяв про стягнення таких витрат до судів апеляційної та касаційної інстанції. Крім того скаржник стверджує про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу є значно завищеним та неспівмірним з предметом спору, а тому підлягає зменшенню.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2023 апеляційну скаргу у справі №911/1521/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), ОСОБА_2, Буравльов С.І.

Станом на час надходження апеляційної скарги в апеляційному суді були відсутні матеріали справи №911/1521/18, а також відсутні відомості щодо складення та підписання повного тексту рішення Господарського суду Київської області від 01.12.2022.

У зв`язку з цим, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2023 витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи №911/1521/18 та відкладено вирішення питання про відкриття/відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення апеляційної скарги без руху до надходження її матеріалів до Північного апеляційного господарського суду.

Апеляційним судом неодноразово надсилалася на електронну адресу Господарського суду Київської області копія ухвали від 02.02.2023 про витребування матеріалів справи №911/1521/18 для розгляду апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі", доказом чого є відповідні довідки.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/4743/23 від 24.11.2023 у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_2 у відставку з посади судді Північного апеляційного господарського суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/1521/18.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2023 справу №911/1521/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2023 повторно витребувано матеріали справи №911/1521/18 з Господарського суду Київської області.

08.12.2023 Господарський суд Київської області скерував матеріали справи №911/1521/18 у повному обсязі до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" на рішення Господарського суду Київської області від 01.12.2022 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 11.01.2023 у справі №911/1521/18, справу призначено до розгляду на 16.01.2024, встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

05.01.2023 до суду від Петрик Л.О. надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого позивачка заперечувала проти вимог апеляційної скарги, просила суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Заперечення проти апеляційної скарги мотивовані тим, що проведена за вказівкою Верховного Суду судова експертиза є належним доказом у справі, тоді як відповідач не був позбавлений можливості запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на його думку, потребувало висновку експерта. Більше того, саме відповідач ухилився від проведення експертизи лічильника та індикатора магнітного поля у 2017 році.

За твердженнями позивачки, звертаючись до суду з позовом про скасування рішення постачальника електроенергії та називаючи таке рішення «господарською санкцією» вона керувалася чинною станом на 2018 рік судовою практикою та не могла передбачити, що за півтора року судова практика з цього питання зміниться. Разом з тим, зміна судової практики не повинна стати на заваді реалізації права Петрик Л.О. на справедливий судовий розгляд.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги в частині додаткового рішення позивачка відмітила, що у позовній заяві було наведено попередній розрахунок судових витрат та зазначено, що у разі звернення Петрик Л.О. до адвоката за наданням професійної правничої допомоги (який на час звернення з позовом до суду неможливо передбачити), після розгляду справи до суду буде подано детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом та здійснених ним витрат. Визначаючи вартість послуг адвоката сторони керувалися мінімальними ставками, наведеними у Рекомендаціях щодо застосування рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару, затверджених рішенням Ради адвокатів Харківської області №17 від 21.03.2018 та рішенням Ради адвокатів Чернігівської області №57 від 16.02.2018.

На електронну адресу суду 12.01.2024 від представника Фізичної особи-підприємця Петрик Л.О. надійшла заява про участь адвоката Капустіна В.В. у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon".

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 задоволено клопотання представника Фізичної особи-підприємця Петрик Л.О. про участь у судовому засіданні 16.01.2024 у справі №911/1521/18 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

16.01.2024 представник Фізичної особи-підприємця Петрик Л.О. подав до суду заяву, згідно якої повідомив що у відповідності до ч. 8 ст. 129 ГПК України протягом 5 днів після ухвалення рішення ним буде подано докази на підтвердження понесених судових витрат.

Враховуючи, що представник позивача адвокат Капустін В.В., який мав брати участь в судовому засіданні 16.01.2024 в режимі відеоконференції, з`явився до суду, його участь в засіданні відбулася в загальному порядку.

У призначене судове засідання представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином шляхом направлення копії ухвали суду про відкриття провадження у справі до його електронного кабінету. Представник позивача не заперечував щодо розгляду апеляційної скарги за відсутності скаржника.

Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

При цьому, відповідно до ч. 11 вказаної статті суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Разом з цим, як було зазначено вище, Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські регіональні електромережі" в особі Білоцерківського районного підрозділу належним чином повідомлено про розгляд апеляційної скарги та не подавало до суду клопотань про відкладення розгляду справи. Отже, неявка в судове засідання представника скаржника не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті. При цьому наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення відповідно до вимог ст. 236 ГПК України.

Окрім того суд враховує, що за приписами ст. 129 Конституції України, ст. 2 ГПК України одним із завдань господарського судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Представник позивачки в судовому засіданні надав пояснення по суті спору, заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити без змін оскаржувані рішення суду.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши думку представника позивача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як слідує з матеріалів справи та встановлено судами під час розгляду справи, 20.12.2006 між Закритим акціонерним товариством «А.Е.С. «Київобленерго» (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Петрик Ларисою Олександрівною (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії №699, згідно з умовами п. 1.1. якого Закрите акціонерне товариство «А.Е.С. «Київобленерго» зобов`язувалось продавати позивачу електричну енергію, а позивач зобов`язувалась сплачувати її вартість та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а останній зобов`язується оплачувати вартість використаної ним електричної енергії та здійснювати інші платежі, згідно із умовами укладеного договору.

Пунктом 2.1 договору погоджено, що під час виконання ними умов договору, а також при вирішенні всіх інших питань, що не обумовлені умовами договору, сторони зобов`язані керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (ПКЕЕ).

Відповідно до п. 2.3.5. договору позивач зобов`язується забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників відповідача за пред`явленням службового посвідчення до розрахункових засобів (систем) обліку електроенергії, вимірювання потужності та контролю показників якості електроенергії, до пристроїв релейного захисту, автоматики та зв`язку, до електричних установок для проведення технічної перевірки засобів обліку, контролю за рівнем споживання електричної енергії, контрольного огляду електричних мереж від межі балансової належності до точки обліку, для виконання відключення та обмеження споживання у будь-який час доби.

Згідно з п. 3.1.5. договору постачальник має право доступу до належних споживачу засобів (систем) обліку електричної енергії для зняття показів, проведення їх технічної перевірки, повірки, заміни, ремонту, модернізації, переносу, інших робіт з експлуатації засобів обліку, до пристроїв релейного захисту, автоматики, потужності, показників якості електроенергії, пристроїв комутації, що забезпечують можливість припинення чи обмеження постачання електроенергії, пристроїв компенсації реактивної потужності, електромереж та охоронних зон електромереж постачальника, електроустановок споживача а для встановлення засобів обліку вимірювання потужності, контролю показників якості електричної енергії для контролю дотримання встановлених режимів споживання енергії.

У відповідності до п. 4.2.3. договору споживач сплачує постачальнику вартість недоврахованої електроенергії, розрахованої виходячи із приєднаної потужності струмоприймачів та кількості годин використання відповідно до Методики обчислення обсягу електричної енергії, недоврахованої унаслідок порушення споживачем - юридичною особою Правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 05.12.2001 №1197, за тарифами, що діяли протягом споживання електричної енергії з порушенням, у разі таких дій споживача: самовільного внесення змін у схеми обліку електроенергії; пошкодження засобів обліку електроенергії, втручання в їх роботу, зняття пломб з засобів обліку; споживання електроенергії поза засобами обліку; інших умов, визначних Методикою.

Споживач не несе відповідальності перед постачальником відповідно до вимог п. п. 4.2.1 - 4.2.3. цього договору, якщо доведе, що порушення виникли з вини постачальника або внаслідок дії обставин непереборної сили (п. 4.2.7).

Згідно з п. 9.4. договору цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2006, договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії, або перегляд його умов.

У березні 2012 року на об`єкті, розташованому за адресою: 50-річчя Перемоги, 78 у м. Біла Церква, у присутності Фізичної особи - підприємця Петрик Лариси Олександрівни встановлено 1-фазний лічильник №65015861 тип Ц76807БК та опломбовано останній пломбою типу 201 за №12160060, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією акту про передачу на відповідальне збереження приладу обліку та пломб встановлених на ньому від 27.03.2012.

27.08.2013 згідно акту технічної перевірки розрахункового засобу обліку електричної енергії 220/320В лічильник № 65015861 тип Ц76807БК розпломбовано для заміни на повірений.

28.08.2013 постачальником під час технічної перевірки розрахункового засобу обліку електричної енергії НІК 2102-02М1В №6542162, на який було замінено лічильник 65015861 тип Ц76807БК, складено акт, відповідно до якого встановлено й передано позивачу на збереження пломби разом з індикатором впливу магнітного поля МПИ Феріт №Ф0011976 (колір червоний). Акт підписаний представниками постачальника та споживачем.

В порядку виконання сторонами діючого договору про постачання електричної енергії, уповноваженими особами відповідача 24.07.2017 проведено перевірку засобів комерційного обліку споживача - Фізичної особи - підприємця Петрик Л.О. , за результатами якої працівниками Приватного акціонерного товариства «Київобленерго» (Закрите акціонерне товариство «А.Е.С. «Київобленерго» після зміни найменування) - інспекторами Мовчаном М.А., Бурлаєм С.А., Коп`яком Ю.В. - складено акт про порушення від 24.07.2017 №034856, за змістом якого споживач при користуванні електричною енергією за адресою: м. Біла Церква, проспект Олександріївський, 78, порушив п. п. 6.40, 10.2.26 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 №28 (далі - Правила користування електричною енергією), а саме: виявлено ознаки втручання в параметри розрахункового засобу обліку з метою зміни його показів - вплив на лічильник №6542162 магнітного поля, що зафіксовано індикатором магнітного поля за номером №Ф0011976. До акту додано схему електроспоживання споживача, зазначено відомості про засоби вимірювання електричної енергії споживача на дату складання акта та зазначено, що самовільне підключення до засобу обліку «відсутнє».

Дату розгляду складеного акта про порушення від 24.07.2017 призначено на 07.08.2017 з 13 год. 00 хв., про що зазначено в самому акті про порушення.

Згідно акту про порушення представник споживача відмовився від підписання акту.

У цей же день, 24.07.2017, працівниками відповідача складено акт про не допуск представників енергопостачальника до здійснення перевірки, відповідно до якого позивачем не допущено представників відповідача для тимчасового вилучення лічильника з метою проведення експертного дослідження дії магнітного поля на лічильник і його пломбу згідно акту №К034856.

07.08.2017 відбулося засідання комісії Білоцерківського районного підрозділу Приватного акціонерного товариства «Київобленерго» з розгляду акту про порушення Правил користування електричною енергією, за результатами якого комісією прийнято рішення про проведення експертизи лічильника, оформлене протоколом від 07.08.2017 №232.

Зі змісту наведеного вище протоколу вбачається, що позивач погодився з необхідністю проведення експертизи в незалежній експертній установі за умови відсутності впливу на об`єкт експертного дослідження, у зв`язку з чим за пропозиціями членів комісії вирішено отримати дозвіл на зняття лічильника у споживача, запакувати лічильник у сейф-пакет з додатковим індикатором магнітного поля для унеможливлення впливу по дорозі до КНЕСС.

У подальшому, відповідач направив на адресу позивача запрошення від 16.11.2017 №454 на розгляд справи по акту про порушення від 24.07.2017 №К034856, призначене на 20.11.2017, на яке позивач (його представник) не з`явились.

20.11.2017 комісією за результатами розгляду акту про порушення від 24.07.2017 №034856 прийнято рішення про нарахування вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення Правил користування електричною енергією, у розмірі 10446,95 грн, оформлене протоколом від 20.11.2017 №001. Розрахунок здійснювався відповідно до вимог п. 2.6 за формулою п. 2.7 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики від 04.05.2006 №562.

Надалі Приватне акціонерне товариство «Київобленерго» в особі Білоцерківського районного підрозділу звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Петрик Лариси Олександрівни про стягнення 10446,95 грн вартості необлікованої електроенергії.

Рішенням Господарського суду Київської області від 02.05.2018 у справі №911/394/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2018, позов Приватного акціонерного товариства «Київобленерго» в особі Білоцерківського районного підрозділу задоволено, стягнуто з Фізичної особи - підприємця Петрик Лариси Олександрівни на користь Приватного акціонерного товариства «Київобленерго» в особі Білоцерківського районного підрозділу 10446,95 грн боргу за використану активну електроенергію.

Фізична особа - підприємець Петрик Лариса Олександрівна вважаючи рішення комісії від 20.11.2017 неправомірним, зазначаючи, що не приймала участі у розгляді справи №911/394/18 в суді першої інстанції, оскільки не була належним чином повідомлена про розгляд справи №911/394/18, звернулася до суду із позовом у даній справі.

Отже, причиною виникнення спору у даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав для скасування рішення комісії Приватного акціонерного товариства «Київобленерго» з розгляду акту про порушення №К034856 від 24.07.2017, оформленого протоколом №001 від 20.11.2017.

Виходячи з правової природи та змісту укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії №699 від 20.12.2006, який відповідно до ст. ст. 173, 174 Господарського кодексу України і ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини, які виникли між сторонами, станом на дату їх виникнення регулювалися нормами Закону України "Про електроенергетику" (далі - Закон №575/97-ВР) та Правилами користування електричною енергією (ПКЕЕ), затвердженими постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики.

За змістом ст. ст. 26, 27 Закону №575/97-ВР (у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов`язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії, а також забезпечувати безпечну експлуатацію енергетичних установок споживача та їх належний технічний стан. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією згідно із законодавством України. Правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність. Правопорушеннями в електроенергетиці є, зокрема, порушення правил користування енергією; інші правопорушення, передбачені законом.

В силу приписів п. 3.1 Правил користування електричною енергією електроустановки споживачів мають бути забезпечені необхідними розрахунковими засобами обліку електричної енергії для розрахунків за спожиту електричну енергію, технічними засобами контролю і управління споживанням електричної енергії та величини потужності, а також (за бажанням споживача) засобами вимірювальної техніки для контролю якості електричної енергії.

Пунктами 3.2., 3.3 Правил користування електричною енергією передбачено, що відповідальною за технічний стан засобів обліку є організація, на балансі якої вони перебувають, або оператор засобів комерційного обліку (електропередавальна організація або інша організація) на підставі відповідного договору. Відповідальність за збереження і цілісність розрахункових засобів обліку електричної енергії та пломб (відбитків їх тавр) відповідно до акта про пломбування покладається на власника (користувача) електроустановки або організацію, на території (у приміщенні) якої вони встановлені.

Для розрахункового обліку електричної енергії мають використовуватися засоби обліку, які пройшли повірку і відповідають вимогам Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" та іншим нормативно-правовим актам, що містять вимоги до таких засобів вимірювальної техніки (п. 3.7. Правил користування електричною енергією).

Відповідно до п. 6.40 Правил користування електричною енергією, у разі виявлення представниками електропередавальної організації або представниками постачальника електричної енергії пошкоджень чи зриву пломб, установлених у місцях, указаних в акті про пломбування, або пошкоджень відбитків тавр на цих пломбах, пошкодження розрахункових засобів обліку, явних ознак втручання в параметри розрахункових засобів (систем) обліку з метою зміни їх показів перерахунок обсягу електричної енергії, який підлягає оплаті, здійснюється відповідно до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 04.05.2006 №562 (далі - Методика).

Пунктом 6.41 Правил користування електричною енергією передбачено, що у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень. В акті мають бути зазначені зміст виявленого порушення із посиланням на відповідні пункти цих Правил та вихідні дані, необхідні та достатні для визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків. За необхідності в акті зазначаються заходи, яких необхідно вжити для усунення допущених порушень. Акт складається в двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві. Акт підписується представником постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) та представником споживача.

На підставі акта порушень уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків. Комісія з розгляду актів порушень створюється постачальником електричної енергії (електропередавальною організацією) і має складатися не менше ніж з трьох уповноважених представників постачальника електричної енергії. Споживач має бути повідомлений про час і дату засідання комісії не пізніше ніж за 5 робочих днів до призначеного дня засідання і має право бути присутнім на засіданні комісії. Рішення комісії оформляється протоколом і набирає чинності з дня вручення протоколу споживачу. Разом з протоколом споживачу надаються розрахунок величини вартості та розрахункові документи для оплати недоврахованої електричної енергії та/або збитків. Споживач має право оскаржити рішення комісії в суді. У разі звернення до суду впродовж 10 робочих днів з дня вручення протоколу споживачу останній має право не оплачувати виставлені рахунки до вирішення спірних питань у судовому порядку (п. 6.42 Правил користування електричною енергією).

Відповідно до п. 2.1 Методики (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що Методика застосовується на підставі акта про порушення, складеного в порядку, установленому цією Методикою, з урахуванням вимог ПКЕЕ та в разі виявлення, зокрема, таких порушень ПКЕЕ як: пошкодження приладів обліку (розбите скло, пошкодження цілісності корпусу тощо), інших дій споживача, які призвели до зміни показів приладів обліку (фіксація індикатором впливу постійного (змінного) магнітного або електричного полів (у разі підтвердження факту встановлення та передачі на збереження споживачу цього індикатора), використання фазозсувного трансформатора тощо).

У разі незгоди споживача із зафіксованим в акті про порушення фактом пошкодження пломб та/або приладів обліку факт пошкодження установлюється експертизою, проведеною відповідно до законодавства (далі - експертиза). До отримання енергопостачальною компанією результатів експертизи Методика не застосовується.

В силу положень п. 3 Порядку визначення розміру і відшкодування збитків, завданих енергопостачальнику внаслідок викрадення електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.2006 №122 (далі - Порядок №122), факти пошкодження приладів (систем) обліку, пломб на приладах, а також факти втручання в їх роботу, що призвели до заниження показань, встановлюються спеціалізованими організаціями (підприємствами), які мають право на проведення відповідної перевірки, із залученням представників Держспоживстандарту.

Таким чином, як було відмічено в постанові Верховного Суду під час касаційного перегляду даної справи, а також слідує з позиції висловленої Верховним Судом у постанові від 31.10.2019 у справі №904/3079/18, визначальним є доведеність факту вчинення споживачем дій, які були спрямовані та призвели до зміни показів обліку.

З матеріалів справи вбачається, що Фізична особа-підприємець Петрик Л.О. в обґрунтування своїх позовних вимог посилалась на те, що відповідачем не доведено факт фіксації індикатором впливу постійного магнітного або електричних полів на прилад обліку електричної енергії, у тому числі з вини позивача, а також сертифікування вмонтованого індикатора.

Оскільки підтвердження або спростування факту втручання позивача в параметри розрахункового приладу комерційного обліку з метою зміни його показників НІК 2102-02.М1В має значення для всебічного, повного та об`єктивного встановлення всіх обставин справи в їх сукупності, під час нового розгляду справи судом першої інстанції ухвалою від 25.03.2021 було призначено судову електротехнічну експертизу, за результатами проведення якої складено висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №14468/21-46 від 06.01.2022 та здійснено наступні висновки:

- відповідно до наданих матеріалів справи та додаткових матеріалів, що були надані експерту, було встановлено, що індикатор магнітного поля заводський №Ф0011976 міг бути виготовлений відповідно до технічних умов заводу виробника ТУ У 33.2-21174514-005:2011 та сертифікату NUA 1.096.0110173-11;

- в результаті проведеного дослідження встановлено, що індикатор магнітного поля типу «Полюс-ИН» зав. №Ф0011976 піддавався впливу дії магнітного поля, величина магнітної індукції якого недостатня для зупинки або часткового призупинення процесу обліку електричної енергії лічильником електричної енергії НІК 2102-02.М1В зав. №6542162;

- через відсутність методів проведення експертних досліджень щодо впливу на індикатор магнітного поля МПИ Феріт №Ф0011976, який був встановлений на лічильнику типу НІК 2102-02.М1В зав. №6542162 встановити наявність факторів, які можуть бути пов`язані зі зміною його форми не є можливим.

При здійсненні експертного дослідження судовим експертом встановлено, що лічильник типу НІК 2102-02.М1В відповідає вимогам ГОСТ 30207 і ДСТУ ІЕС 61036, СОУ-Н МПЕ 40.1.35.110:2005 (повинен бути стійким до впливу постійного магнітного поля, яке спотворюється постійним магнітом із поперечним перерізом не менше 5,0 мТл та магнітною індукцією не менше 300 мТл).

При розміщенні на кришці цоколя навпроти місцезнаходження крокового електродвигуна постійного магніту, який має величину напруженості магнітного поля близько 500 мТл і більше, електродвигун зупиняється, а відповідно і зупиняється обрахунок спожитої електроенергії.

В результаті проведеного огляду поверхні індикатора магнітного поля №Ф0011976 встановлено, що відбулася незначна зміна форми фігури літери «А», а саме часткове зникнення форми літери по краям, контури літери у верхній та двох нижніх частинах виглядають не чітко, при цьому залишкова індукція магнітного поля безпосередньо на поверхні індикатора становить близько 0,8 мТл.

В результаті проведення порівняльних досліджень дії магнітного поля на суспензію індикатора магнітного поля було встановлено, що під дією магнітного поля індукцією 139 мТл та 177 мТл - фігура літери «А» на суспензії індикатора магнітного поля повністю зникає. Порівнюючи форми геометричної фігури літери «А» та її забарвленість, що були на час складання акту про порушення та зміну форми при дії магнітного поля 139 мТл та 177 мТл початкова геометрія форми літери «А» відповідає геометрії форми літери «А» у разі дії магнітного поля у діапазоні від 100 мТл до 130 мТл. При впливі магнітного поля на досліджуваний електролічильник такої величини це не призводить до зупинки обліку ним спожитої електричної енергії.

Отже, судовим експертом не встановлено ознак втручання позивачки в параметри розрахункового приладу обліку. З висновку експерта вбачається, що дії магнітного поля, якій піддавався впливу індикатор магнітного поля типу №Ф0011976, недостатньо для зупинки або часткового призупинення процесу обліку електричної енергії.

Північний апеляційний господарський суд вважає зазначений висновок судового експерта належним доказом у справі, оскільки він складений відповідно до вимог законодавства, з урахуванням наданих судом документів, а також узгоджується з іншими матеріалами справи.

При цьому судом враховано, що відповідачем не наведено жодних аргументів та не надано будь-яких доказів, які б свідчили про явні ознаки втручання позивачки в параметри розрахункового приладу обліку з метою його зупинки.

Твердження скаржника про те, що висновок експерта не може бути беззаперечним доказом відсутності порушень Петрик Л.О. ПКЕЕ у 2017 році, оскільки результати експертизи не свідчать про несправність індикатора впливу, а його дослідження відбувалося через чотири роки після встановлення порушення, колегія суддів визнає безпідставними, оскільки, по-перше, саме відповідач ухилився від виконання протоколу комісії №232 від 07.08.2017 та не провів експертизу лічильника у 2017 році. По-друге, у зв`язку з ненаданням відповідачем технічних умов на індикатор магнітного поля впливу типу МПИ Феріт та стандартів і норм в Україні, судовому експерту не вдалося встановити наявність факторів, які можуть бути пов`язані зі зміною форми індикатора магнітного поля МПИ Феріт №Ф0011976. По-третє, спрацьований індикатор магнітного поля з часом не відновлює свої властивості, а тому в даному випадку має значення характер спрацювання індикатора, як-то зміна форми літери «А».

Також слід зосередити увагу на наявному в матеріалах справи акті про порушення №034856 від 24.07.2017, з якого не вбачається, що в ході проведення перевірки було встановлено електроприлад, який міг впливати на індикатор магнітного поля №Ф0011976 з метою зміни показників розрахункового засобу обліку.

З урахуванням вказаного висновку судового експерта, колегія суддів вважає, що сам лише факт зміни форми фігури літери «А» на поверхні індикатора магнітного поля №Ф0011976 (а саме, часткове зникнення форми літери по краям, контури літери у верхній та двох нижніх частинах виглядають не чіткими) не є достатньою підставою для притягнення споживача до відповідальності, оскільки матеріалами справи підтверджується, що відповідна зміна форми літери «А» досягається у разі дії магнітного поля у діапазоні від 100 мТл до 130 мТл, тоді як вплив магнітного поля такої величини не призводить до зупинки обліку електролічильником спожитої електричної енергії.

Отже, вищевказане свідчить про відсутність достатніх підстав стверджувати про наявність ознак втручання позивачем в роботу лічильника, а відповідно й притягнення позивача до відповідальності за порушення, яке не доведене достатніми і достовірними доказами.

Поряд з цим слід відмітити, що з протоколу комісії №001 від 20.11.2017 слідує, що комісія, керуючись листом НКРЕ №9151/26/47-13 від 16.12.2013 (про недоцільність проведення експертного дослідження для встановлення факту втручання у роботу засобу обліку електричної енергії), всупереч власного рішення, оформленого протоколом №232 від 07.08.2017, без проведення експертизи лічильника здійснила розрахунок вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення ПКЕЕ, використовуючи при цьому п. 2.1.3 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією.

Однак, у відповідності до п. 2.1 Методики, у разі незгоди споживача із зафіксованим в акті про порушення фактом пошкодження пломб та/або приладів обліку факт пошкодження установлюється експертизою, проведеною відповідно до законодавства. До отримання енергопостачальною компанією результатів експертизи Методика не застосовується.

Враховуючи те, що питання необхідності проведення експертизи приладу обліку спеціалізованими організаціями, які мають право на виконання таких робіт, передбачено постановами Кабінету Міністрів України №1357 від 26.07.99 та №122 від 08.02.2006, факт втручання споживача в роботу приладу обліку має бути підтверджено відповідною експертизою, у тому числі, шляхом впливу постійного магнітного або електричних полів.

Таким чином, до моменту встановлення факту втручання споживача в роботу приладу обліку енергопостачальник не має підстав для здійснення нарахувань відповідно до Методики без наявності відповідних висновків спеціалізованих організацій. Аналогічну правову позицію наведено у постановах Верховного Суду від у справі №923/832/17, від 31.07.2018 у справі №911/1143/16 та від у справі №923/639/17.

Отже, рішення комісії електропередавальної організації про визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та її вартості, оформлене протоколом з розгляду акта про порушення ПКЕЕ, за відсутності відповідного висновку експертизи, якою встановлено факт втручання споживача в роботу приладу обліку, у відповідності до Порядку визначення розміру і відшкодування збитків, завданих енергопостачальнику внаслідок викрадення електричної енергії, з боку відповідача є безпідставним.

Виконуючи вказівки Верховного Суду викладені в постанові від 14.01.2021 у даній справі щодо встановлення обставин виконання відповідачем вимог п. 2.1 Методики в частині сертифікації індикатора впливу магнітного поля, судом встановлено наступне.

Так, згідно п. 2.1 Методики, індикатори, зокрема, мають бути сертифіковані (атестовані у разі встановлення приладів обліку з вмонтованим індикатором) в установленому порядку та мають фіксувати вплив на прилад обліку електричної енергії полів, силові характеристики яких перевищують такі порогові значення: для постійних магнітних полів - 100 мТл; для змінних магнітних полів - 30 мТл; для електричних полів - 5кВ.

Факт установлення індикаторів має бути зазначений в акті про пломбування або в іншому документі, що підтверджує факт установлення таких індикаторів на приладах обліку та передачу цих приладів обліку, пломб та індикаторів на збереження, який складається в двох примірниках представниками енергопостачальника в присутності споживача (власника об`єкта або наймача) або уповноваженої ним особи та підписується ними.

Як підтверджується матеріалами справи, 28.08.2013 постачальником під час технічної перевірки розрахункового засобу обліку електричної енергії НІК 2102-02М1В №6542162 складено акт, відповідно до якого встановлено й передано позивачу на збереження пломби, зокрема, індикатор впливу магнітного поля МПИ Феріт №Ф0011976 (колір червоний). Однак, в акті відсутні відомості про атестування приладу обліку з вмонтованим індикатором, відомості про його сертифікацію тощо.

Колегія суддів звертає увагу, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг в листі №6444/20/9-17 від 06.09.2019 за заявою Петрик Л.О. щодо правомірності прийняття рішення комісією по розгляду акту про порушення від 24.07.2017, відмітила, що якщо індикатор №Ф0011976 було в установленому порядку сертифіковано, то Приватне акціонерне товариство «Київобленерго» склало акт у відповідності до вимог ПКЕЕ (а.с. 55-6, т. 1).

Отже, в даному випадку, правомірність рішення комісії залежить в тому числі і від сертифікації індикатора магнітного поля №Ф0011976.

Під час проведення судової експертизи судовий експерт просив суд надати, зокрема, технічні умови на індикатори магнітного впливу типу МПИ Феріт з зазначенням терміну гарантованого строку експлуатації цього індикатора, стандарту та норм в Україні, згідно яких виготовляються індикатори магнітного впливу типу МПИ Феріт.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.11.2021 задоволено клопотання експерта та зобов`язано відповідача надати відповідні матеріали для проведення експертизи.

Проте, листом від 26.11.2021 Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські регіональні електромережі" в особі Білоцерківського районного підрозділу повідомило, що надати технічні умови на індикатори магнітного впливу типу МПИ Феріт з зазначенням терміну гарантованого строку експлуатації цього індикатора та стандартів і норм в Україні, згідно яких виготовляються індикатори магнітного впливу типу МПИ Феріт не має можливості, так як такі документи у товариства відсутні.

Разом з тим наданий відповідачем сертифікат відповідності №UA1.096.0147214-13 на індикатор магнітного впливу типу «Полюс-Ин» не є належним доказом сертифікації індикатора магнітного впливу типу МПИ Феріт, оскільки у відповідь на адвокатський запит позивача Товариство з обмеженою відповідальністю ППФ «Полюс-Н» повідомило, що не являється виробником індикаторів МПИ Феріт №0011976.

Таким чином, з огляду на відсутність сертифікату індикатора МПИ Феріт №0011976 та враховуючи не підтвердження факту втручання позивача в роботу приладу обліку відповідною експертизою, відповідач безпідставно прийняв рішення оформлене протоколом №001 від 20.11.2017 про розрахунок вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення Петрик Л.О. Правил користування електричною енергією.

Скаржник, покликаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2020 у справі №910/17955/17 стверджує, що рішення комісії електропередавальної організації про визначення обсягу недорахованої електричної енергії, оформлене протоколом з розгляду акта про порушення ПКЕЕ не є оперативно-господарською санкцією.

Дійсно, 20.11.2017 за результатами розгляду комісією відповідача акта про порушення, відповідно до п. 6.4.1 та 6.4.2 Правил користування електричною енергією було прийнято рішення, оформлене протоколом №001, згідно якого проведено розрахунок вартості не облікованої електричної енергії у сумі 10446,95 грн.

З метою скасування вказаного рішення, оформленого протоколом, позивачка, керуючись правовими висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 29.11.2010 у справі №3-30гс10, від 04.ю04.2011 у справі №3-21гс11, від 16.05.2011 у справі №3-37гс11 про те, що рішення постачальника електричної енергії про донарахування споживачу вартості недорахованої спожитої електроенергії є саме оперативно-господарською санкцією, звернулася до суду з позовом.

Однак, через півтора року після звернення позивачки до суду судова практика з цього питання була змінена.

Так, Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи №910/17955/17 дійшла висновку, що ані нарахування вартості недоврахованої електричної енергії, ані рішення комісії електропередавальної організації про визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та її вартості, оформлене протоколом з розгляду акта про порушення ПКЕЕ, не є оперативно-господарською санкцією.

Поряд з цим Велика Палата Верховного Суду виснувала, що вимога про скасування рішення комісії електропередавальної організації про визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та її вартості є способом захисту прав та інтересів, установленим законом, оскільки таке рішення комісії, оформлене протоколом з розгляду акта про порушення ПКЕЕ, безпосередньо впливає на права та обов`язки відповідного суб`єкта господарювання в контексті його відносин з електропередавальною організацією, встановлює обсяг і вартість недоврахованої електроенергії та створює загрозу припинення електропостачання відповідного споживача.

Вимога споживача про оскарження цього рішення комісії з розгляду актів про порушення є вимогою про визнання повністю або частково недійсним цього акта про порушення оператора системи відповідно до ч. 2 ст. 20 ГК України, має розглядатися судом як вимога про визнання недійсним акта постачальника електричної енергії, оператора системи тощо.

З метою приведення позовних вимог у відповідність до судової практики, позивачка 11.02.2021 подала до місцевого господарського суду клопотання про уточнення позовних вимог.

З огляду на викладене, беручи до уваги строк розгляду позову у даній справі (більше 5 років) та беручи до уваги, що зміна судової практики не повинна бути перешкодою на судовий розгляд, Господарський суд Київської області дійшов заснованого на законі висновку про незаконність рішення комісії та наявність підстав для задоволення позову.

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 01.12.2022 у справі №911/1521/18 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" має бути залишена без задоволення.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.

Стосовно апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 11.01.2023.

Як було зазначено вище, основними доводами скаржника в частині незгоди з додатковим рішенням суду є те, що позивачкою не подавався попередній розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікувала понести у зв`язку з розглядом справи, а також заяв про стягнення таких витрат до судів апеляційної та касаційної інстанції. Крім того відповідач вказує, що заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу є значно завищеним та неспівмірним з предметом спору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

07.12.2022 до Господарського суду Київської області від Фізичної особи-підприємця Петрик Лариси Олександрівни надійшла заява про долучення доказів в підтвердження понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи №911/1521/18, в загальному розмірі 106000,00 грн.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу Фізична особа-підприємець Петрик Л.О. надала: договір про надання правової допомоги №153 від 26.07.2017 укладений з адвокатом Капустіним В.В.; додаток №1 від 21.06.2018 до договору про надання правової допомоги; детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом на підставі договору про надання правничої допомоги; акт приймання-передачі виконаних робіт від 02.12.2022; квитанцію до прибуткового касового ордеру №19 від 02.12.2022 на суму 106000,00 грн.

Крім того, у матеріалах справи містяться ордери на надання правничої (правової) допомоги.

Так, за умовами договору про надання правової допомоги №153 від 26.07.2017, укладеного між Капустіним В.В (адвокат) та Фізичною особою-підприємцем Петрик Л.О. , адвокат прийняв в провадження доручення клієнта щодо захисту її прав та законних інтересів у всіх правовідносинах з Приватним акціонерним товариством «А.Е. С.Київобленерго» з приводу складання акту про порушення №034856 від 24.07.2017 та акту про не допуск від 24.07.2017.

За умовами п. 3.1 договору (у редакції додатку №1 від 21.06.2018 до договору) за надання правової допомоги, клієнт сплачує адвокату гонорар за домовленістю, а саме щодо наступної вартості наданих послуг:

- усна консультація з вивченням документів, узгодження правової позиції - 500,00 грн;

- виготовлення та направлення адвокатських запитів з метою збирання необхідних у справі доказів - 500,00 грн за один запит;

- складення позовної заяви - 4000,00 грн за один документ;

- складення апеляційної скарги - 5000,00 грн за один документ;

- складення касаційної скарги - 6000,00 грн за один документ;

- складення відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив на позовну заяву, відзиву на апеляційну/касаційну скаргу - 500,00 грн за одну сторінку;

- складення документів процесуального характеру, зокрема, заяв, заяв про відвід судді, письмових пояснень, клопотань у справі (в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції) - 500,00 грн за одну сторінку;

- ознайомлення з матеріалами справи у суді першої, апеляційної або касаційної інстанції - 1000,00 грн за одне ознайомлення;

- участь у першому або підготовчому судовому засіданні в суді першої інстанції - 16000,00 грн;

- участь у кожному наступному судовому розгляді справи в суді першої інстанції - 2000,00 грн за одне судове засідання;

- участь у першому судовому засіданні в суді апеляційної інстанції - 6000,00 грн;

- участь у кожному наступному судовому розгляді справи в суді апеляційної інстанції - 2000,00 грн за одне судове засідання.

Оплата наданих послуг (виконаних робіт) адвоката здійснюється клієнтом протягом трьох днів після ухвалення судом першої інстанції рішення на користь клієнта.

Таким чином, сторони погодили фіксовану оплату за надані послуги та за участь у судових засіданнях.

Відповідно до п. 5.1 договору останній набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Із акту приймання-передачі виконаних робіт від 02.12.2022 вбачається, що адвокатом була надана клієнту правова допомога на загальну суму 106000,00 грн, а саме:

- 21.06.2018 усна консультація з вивченням документів, узгодження правової позиції - 500,00 грн;

- 03.07.2018 складання позовної заяви - 4000,00 грн;

- 03.07.2018 клопотання про витребування доказів судом - 500,00 грн;

- 14.08.2018 відповідь на відзив - 2000,00 грн;

- 31.10.2018 участь у судовому засіданні в суді першої інстанції - 16000,00 грн;

- 31.10.2018 клопотання про забезпечення доказів - 500,00 грн;

- 21.11.2018, 26.12.2018 участь у наступному судовому розгляді справи в суді першої інстанції - 4000,00 грн (по 2000,00 грн за кожне);

- 26.11.2018 ознайомлення з матеріалами справи - 1000,00 грн;

- 04.12.2018 адвокатський запит - 500,00 грн;

- 04.12.2018 клопотання про зобов`язання надати докази - 500,00 грн;

- 04.12.2018 заява про забезпечення доказів - 2000,00 грн;

- 26.12.2018 заява про забезпечення доказів - 2500,00 грн;

- 26.12.2018 клопотання про зобов`язання надати докази - 1000,00 грн;

- 26.12.2018 заява про відвід - 2000,00 грн;

- 28.12.2018 апеляційна скарга на ухвалу про повернення заяви про забезпечення доказів - 5000,00 грн;

- 04.03.2019 участь у першому судовому засіданні в суді апеляційної інстанції - 6000,00 грн;

- 11.03.2019 участь у наступному судовому розгляді справи в суді апеляційної інстанції - 2000,00 грн;

- 19.04.2019 касаційна скарга на ухвалу про повернення заяви про забезпечення доказів - 6000,00 грн;

- 23.08.2019 апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції - 5000,00 грн;

- 22.10.2019 участь у першому судовому засіданні в суді апеляційної інстанції - 6000,00 грн;

- 06.11.2019 касаційна скарга на ухвалу про зупинення провадження - 6000,00 грн;

- 25.09.2020 ознайомлення з матеріалами справи - 1000,00 грн;

- 28.09.2020 касаційна скарга на рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - 6000,00 грн;

- 06.01.2021 письмове пояснення до Верховного Суду - 1500,00 грн;

- 11.02.2021 письмові пояснення - 1000,00 грн;

- 11.02.2021 заява про уточнення позовних вимог - 500,00 грн;

- 25.02.2021 участь у наступному судовому розгляді справи в суді першої інстанції - 2000,00 грн;

- 25.02.2021 клопотання про призначення експертизи - 1000,00 грн;

- 25.03.2021 участь у наступному судовому розгляді справи в суді першої інстанції - 2000,00 грн;

- 24.06.2021 та 29.10.2021 клопотання про задоволення клопотання експерта - 2000,00 грн (по 1000,00 грн за кожне);

- 01.12.2021 повідомлення про неможливість виконати ухвалу суду - 500,00 грн;

- 24.05.2022 ознайомлення з матеріалами справи - 1000,00 грн;

- 26.05.2022 клопотання про виклик експерта у судове засідання - 1000,00 грн;

- 26.05.2022, 09.06.2022, 05.09.2022, 19.09.2022, 23.11.2022 та 01.12.2022 участь у наступному судовому розгляді справи в суді першої інстанції - 12000,00 грн (по 2000,00 грн за кожне);

- 17.08.2022 письмові пояснення - 1500,00 грн.

02.12.2023 позивачем було сплачено на користь адвоката Капустіна В.В. грошові кошти у розмірі 106000,00 грн, про що свідчить квитанція до прибуткового касового ордеру.

Матеріалами справи підтверджується, що в процесі розгляду справи інтереси позивачки представляв адвокат Капустін В.В., який брав участь у судових засіданнях та подавав документи до суду.

Таким чином, подані позивачкою документи щодо наданих послуг на професійну правничу допомогу адвоката, в рамках розгляду спору у даній справі в судах всіх інстанцій є належними і допустимими доказами в підтвердження обставин реальності понесених стороною витрат, визначених ст. 126 ГПК України.

Північний апеляційний господарський суд звертає увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України.

Верховний Суд неодноразово викладав висновок щодо питання застосування положень ч. 4 ст. 126 ГПК України, з врахуванням критеріїв, що застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так у постанові Верховного Суду від 17.03.2021 у справі №910/18250/16 викладено такі висновки.

Згідно із ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

За змістом ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Згідно із ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Отже, у розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, коли на її думку, недотримано вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч. ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі №910/353/19.

Отже, для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (надання послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N19336/04, п. 269).

Таку правову позицію викладено і у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.11.2020 по справі №922/2869/19, від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Принцип пропорційності - загальноправовий принцип, спрямований на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються; дозволяє досягти розумного співвідношення між цілями державного впливу та засобами їх досягнення

Принцип пропорційності являє собою загальний, універсальний принцип права, який вимагає співрозмірного обмеження прав та свобод людини для досягнення публічних цілей.

Обґрунтованість та співмірність понесених витрат на професійну правничу допомогу слід досліджувати з урахуванням ч. 3 ст. 13 ГПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17.02.2021 у справі №922/2875/18, від 19.08.2021 у справі №910/11547/19 та від 20.07.2021 у справі №922/2604/20.

Оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції прийняте у відповідності з викладеними вище правовими позиціями Верховного Суду.

Так, судом першої інстанції було вірно оцінені надані позивачкою на підтвердження понесених витрат документи, та зазначено, що вони не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Виходячи із критерію складності справи (справа стосується обліку та нарахувань у сфері енергозабезпечення), обсягу наданих адвокатських робіт за період з червня 2018 року по грудень 2022 року, а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини даної справи, поведінку сторін під час розгляду спору, значення спору для позивачки, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 95000,00 грн (зменшивши розмір витрат за перше судове засідання в суді першої інстанції з 16000,00 грн до 5000,00 грн), що відповідає критерію пропорційності, розумності та справедливості.

При цьому, суд апеляційної інстанції відмічає, що належних доказів або обґрунтувань, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката у справі, відповідачем не надано, тоді як самі лише посилання на неспівмірність витрат та незгода із сумою понесених витрат на професійну правничу допомогу не можуть бути підставою для відмови у задоволенні клопотання позивачки про розподіл судових витрат. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.05.2020 у справі №910/5410/19.

Крім того, відповідач, викладаючи свої заперечення щодо понесених позивачкою витрат на правничу допомогу, а саме щодо завищення вартості участі адвоката позивачки у судових засіданнях, помилково вважав, що вона залежить від тривалості судового засідання.

Згідно з умовами п. п. 9-12 додатку №1 від 21.06.2018 до договору про надання правової допомоги, сторонами погоджено, що вартість послуг адвоката становить: 16000,00 грн за участь у першому або підготовчому судовому засіданні в суді першої інстанції; 2000,00 грн участь у кожному наступному судовому розгляді справи в суді першої інстанції; 6000,00 грн участь у першому судовому засіданні в суді апеляційної інстанції; 2000,00 грн участь у кожному наступному судовому розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Тобто оплата за участь адвоката у судових засіданнях не залежить від того скільки часу тривало судове засідання, як помилково вважав відповідач.

У акті приймання-передачі виконаних робіт від 02.12.2022 відображена участь адвоката Капустіна В.В. у кожному судовому засіданні місцевого господарського суду (31.10.2018, 21.11.2018, 26.12.2018, 25.02.2021, 25.03.2021, 26.05.2022, 09.06.2022, 05.09.2022, 19.09.2022, 23.11.2022, 01.12.2022), апеляційного господарського суду (04.03.2019, 11.03.2019, 22.10.2019), вартість кожної участі адвоката у судовому засіданні визначена у відповідності до додатку №1 від 21.06.2018 до договору, що відповідає умовам договору.

Участь адвоката Капустіна В.В. у судових засіданнях підтверджується також протоколами судового засідання за ці дати та не заперечується відповідачем.

Щодо наведених у апеляційній скарзі доводів про відсутність підстав для розгляду питання про відшкодування витрат на правничу допомогу з огляду на недотримання заявником вимог ч. ч. 1 та 2 ст. 124 ГПК України, то вони свого підтвердження не знаходять.

Верховний Суд у своїх постановах притримується позиції, що право на відмову у відшкодуванні витрат належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи.

Положення ст. 124 ГПК України не містять імперативних приписів про те, що у випадку неподання разом з першою заявою по суті спору попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, суд зобов`язаний відмовити у відшкодуванні судових витрат.

Натомість ч. 2 ст. 124 ГПК України, передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Тобто, застосування відповідних положень ст. 124 ГПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин кожної справи, а також інших чинників, зокрема, дій або бездіяльності сторони або її представника під час розгляду справи.

Враховуючи положення п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України, якими передбачено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, метою впровадження якого є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору, а також положення ч. 8 ст.129 ГПК України, сторони не позбавляються права на відшкодування судових витрат у разі їх підтвердження та подання у порядку та строки, встановлені процесуальним законом.

Подібні висновки щодо застосування ч. 2 ст. 124 ГПК України містяться у постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі №922/1897/18, від 24.12.2019 у справі №909/359/19, від 13.02.2020 у справі №911/2686/18, від 19.02.2020 у справі №910/16223/18, від 21.05.2020 у справі №922/2167/19, від 10.12.2020 у справі №922/3812/19, від 31.03.2021 у справі №916/2087/18.

Поряд з цим суд враховує, що у позовній заяві було наведено попередній розрахунок судових витрат (1762,00 грн) та зазначено, що у разі звернення Петрик Л.О. до адвоката за наданням професійної правничої допомоги (який на час звернення з позовом до суду неможливо передбачити), після розгляду справи до суду буде подано детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом та здійснених ним витрат.

Оскільки звертаючись до суду з даним позовом позивачка не могла передбачити, що розгляд справи буде тривати більше 5 років, тоді як визначаючи вартість послуг адвоката сторони керувалися мінімальними ставками, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції застосувавши дискреційні повноваження, дійшов обґрунтованого висновку про відшкодування позивачці судових витрат, пов`язаних з розглядом даної справи.

За наведених обставин, доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі не можуть бути підставою для відмови у покладенні на відповідача 95000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що додаткове рішення Господарського суду Київської області від 11.01.2023 у справі №911/1521/18 також прийнято з повним та усебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 01.12.2022 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 11.01.2023 у справі №911/1521/18 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські регіональні електромережі".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 22.01.2024.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.І. Буравльов

В.В. Андрієнко