Рішення

від 10.01.2024 по справі 904/1907/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.2024м. ДніпроСправа № 904/1907/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. за участю секретаря судового засідання Лєшукової Н.М., розглянув спір

за позовом Приватного підприємства фірми "Октан", м. Дніпро

до Держави - Російської Федерації

про стягнення майнової шкоди в розмірі 69 078 659,58 грн.

Представники:

від позивача Драков В.Ю.,

від відповідача не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство фірма "Октан" звернулось до держави - Російської Федерації з позовом про стягнення майнової шкоди в розмірі 69 078 659,58 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на заподіяння шкоди внаслідок знищення (пошкодження) 06.09.2022 у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації складових об`єктів нерухомого майна ППФ "Октан", а саме: резервуарів РВС-1000 (інв. 222/2/1, 222/2/2, 222/2/3, 222/2/4, 222/2/5, 222/2/6) та обв`язувальних трубопроводів до них складу ПММ; понесення додаткових витрат на проведення технічного обстеження шести резервуарів та обв`язувальних трубопроводів з метою з`ясування характеру ушкоджень майна та на проведення оцінки реальних збитків.

Так, позивач у позові посилається на те, що розмір майнової шкоди (прямих збитків) в сумі 68 848 659,58 грн. підтверджується звітом № 10-11-22-ОМ від 30.01.2023 про оцінку збитків, складеним оцінювачем Н.Грунт (свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів № 169 від 06.08.2015).

Крім того, Приватне підприємство фірма "Октан" зазначає про те, що факт заподіяння шкоди нерухомому майну його підприємства внаслідок ракетного удару РФ 06.09.2022 змусив останнє понести додаткові витрати в сумі 90 000,00 грн. на проведення технічного обстеження шести резервуарів та обв`язувальних трубопроводів з метою з`ясування характеру ушкоджень майна та в сумі 140 000,00 грн. на проведення оцінки реальних збитків.

Вказує позивач у позовній заяві і на те, що ППФ «Октан» є юридичною особою, зареєстрованою згідно чинного законодавства України, основним видом діяльності якої відповідно до даних державного реєстру є складське господарство. Нерухоме майно, що знаходиться за адресою: 50055, м. Кривий Ріг, вул. Вантажна, 10, ніколи не було військовим об?єктом та не використовувалось з воєнними цілями, а було передано в оренду ТОВ "Октан Груп" на підставі договору. У свою чергу, ТОВ "Октан Груп" надавало послуги суб?єктам господарювання по зберіганню дизельного пального, і внаслідок ракетного удару 06.09.2022 року для ТОВ "Октан груп" як зберігача настали форс-мажорні обставини, що підтверджується відповідними сертифікатами Торгово-промислової палати України.

Відтак, позивач вважає дії відповідача щодо завдання ракетного удару по нерухомому майну його підприємства були вчинені всупереч законам і звичаям війни, а отже, російська федерація несе повну відповідальність як за відповідний ракетний удар, так і за спричинені ним наслідки, у тому числі і за шкоду, заподіяну майну ППФ "Октан".

Посилаючись на статтю 5 Закону України "Про судовий збір" позивач зазначає про те, що його підприємство звільнено від сплати судового збору за подання позову.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

22.11.2023 до суду від Міністерства юстиції України надійшов лист з додатком, а саме, копією ноти МЗС рф стосовно ПП "Октан" з додатками.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2023 (суддя Новікова Р.Г.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 17.05.2023.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2023 підготовче засідання відкладено до 13.06.2023.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2023 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання до 11.07.2023.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2023 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 22.08.2023.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2023 суд відклав судове засідання до 12.09.2023.

12.09.2023 господарським судом відкладено судове засідання до 11.10.2023, про що постановлено відповідну ухвалу.

Розпорядженням керівника апарату від 11.10.2023 № 576 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 904/1907/23 у зв`язку із знаходженням судді Новікової Р.Г. у тривалій відпустці.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.10.2023 розгляд справи № 904/1907/23 доручено судді Мельниченко І.Ф.

Згідно з частиною 8 статті 29 Господарського процесуального кодексу України для спорів про відшкодування шкоди, заподіяної майну, встановлено альтернативну підсудність (підсудність за вибором позивача), а саме наведеною нормою процесуального закону встановлено, що позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну, можуть пред`являтися також за місцем заподіяння шкоди.

Відповідно пункту 3 частини 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України.

Згідно з висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 18.05.2022 у справі № 428/11673/19 загальновідомо (тобто таке, що не потребує доказування), що Російська Федерація відкидає визнання будь-якої відповідальності за свою протиправну військову діяльність в Україні, включаючи не тільки повномасштабну збройну агресію, але і будь-яку участь своїх збройних сил у військових діях в Донецькій та Луганській областях з 2014 року. Не існує жодної розумної підстави припустити, що порушене право позивача, за захистом якого він звернувся до українського суду, могло би бути захищене шляхом подання позову до суду Російської Федерації.

З огляду на викладене, спір у даній справі підсудний господарському суду за місцем заподіяння шкоди, а саме Господарському суду Дніпропетровської області.

Ухвалою суду від 16.10.2023 суддею Мельниченко І.Ф. прийнято справу № 904/1907/23 до свого провадження, її розгляд вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 14.11.2023.

14.11.2023 господарським судом відкладено підготовче засідання до 19.12.2023, про що постановлено відповідну ухвалу.

Під час підготовчого провадження господарським судом вирішені питання, визначені частиною 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим господарським судом 19.12.2023 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 10.01.2024, про що постановлено відповідну ухвалу.

Відповідач явку свого повноважного представника у судові засідання не забезпечив.

Відповідно до статті 365 Господарського процесуального кодексу України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Частиною 1 статті 367 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно, зокрема, вручити документи на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

До повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території Російської Федерації регулювався Угодою про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992.

У зв`язку з Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", за зверненням Мін`юсту, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресією Росії проти України та неможливість у зв`язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.

Відповідно до листа Міністерства юстиції України № 25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022 "Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану", з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами Російської Федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.

Так, з 24.02.2022 Акціонерним товариством "Укрпошта" припинено обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з Російською Федерацією.

Міністерство юстиції України листом № 91935/114287-22-22/12.1.1 від 06.10.2022 щодо вручення судових документів резидентам Російської Федерації в порядку статті 8 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року повідомило, що за інформацією МЗС України (лист № 71/14-500-77469 від 03.10.2022) 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною та Російською Федерацією у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією останньої проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території РФ та діяльність її дипломатичних установ на території України зупинено. Комунікація МЗС з органами влади РФ за посередництва третіх держав також не здійснюється.

Відтак, у зв`язку з війною, суд не здійснює повідомлення відповідача про розгляд даної справи засобами поштового зв`язку та не звертається до суду держави відповідача з судовим дорученням про вручення документів.

Зважаючи на викладене, відповідача про дату, час і місце підготовчих засідань, розгляду спору по суті повідомлено через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, що розміщені 27.10.2023, 29.11.2023 та 04.01.2024 (том 2, а.с. 144-145, 153-154, 171).

Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

10.01.2024 у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (стаття 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

УСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини щодо наявності/відсутності підстав для стягнення майнової шкоди, завданої позивачу в результаті збройної агресії, що призвело до знищення (пошкодження) майна підприємства останнього.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна та технічного паспорту від 02.03.2017 Приватне підприємство фірма "Октан" є власником нерухомого майна на підставі договору купівлі-продажу № 1548 від 11.08.2011 та акту приймання-передачі нерухомого майна від 11.08.2011, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Вантажна, будинок 10, а саме: адміністративної будівлі, А-1, загальною площею 127,5 кв.м; КПП, Б-1, загальною площею 78,9 кв.м; насосної станції, В-1, загальною площею 120,6 кв.м; майстерні, Г, загальною площею 31,1 кв.м; огорожі, брами, № 1-3; естакади, № 4, 7; цистерн, № 5, 6; замощення, 1; пожежного резервуару, ІІ; майстерні, Д, загальною площею 57,0 кв.м; залізної колії, ІІІ, довжиною 323,92 м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1067686712110, номер запису про право власності 17131662 (том 1, а.с. 24-42, 48).

Також, позивач є користувачем (орендарем) земельної ділянки площею 2,8270 га, кадастровий номер 1211000000:03:539:0051 для розміщення комплексу будівель та споруд (адміністративної будівлі, КПП, насосної станції, майстерні, естакади 4, 7, цистерни 5, 6) для тимчасового зберігання нафтопродуктів з подальшим транспортуванням), що розташована на вул. Вантажній, 10 у Довгинцевському районі м. Кривого Рогу, що підтверджується договором оренди земельної ділянки № 2021607 від 03.12.2021, укладеним Криворізькою міською радою та Приватним підприємством фірмою "Октан" строком на 5 років (том 1, а.с. 58-65).

Право оренди земельної ділянки зареєстровано 08.12.2021, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1067686712110, номер запису про інше речове право 45624757 (том 1, а.с. 47).

Звертаючись з даним позовом до суду, Приватне підприємство фірма "Октан" вказує про те, що 06.09.2022 о 08-03 годині військовими формуваннями збройних сил рф здійснено ракетний удар по території м. Кривого Рогу. Влучання ракетою відбулось по території цивільного об?єкта - нафтобази за адресою: м. Кривий Ріг вул. Вантажна, 10. У результаті ракетного удару було пошкоджено виробничі будівлі та резервуари з пальним, виникла пожежа. Після того як пожежу погасили, було з?ясовано, що були зруйноване частково нерухоме майно позивача - зруйновані (пошкоджені) складові об?єкти нерухомого майна: цистерни (резервуари вертикальні стальні 1000 м.куб) у кількості 6 штук (у відомостях Державного реєстру речових прав зазначено, як цистерни № 5, 6) разом із обв?язувальними трубопроводами, які знаходились за адресою: 50000, м. Кривий Ріг, вул. Вантажна, 10, та використовувались для зберігання пального.

Вказані обставини підтверджуються актом про пожежу від 06.09.2022, в якому вказана ймовірна причина пожежі - влучання ракет внаслідок обстрілу збройними силами рф; витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні 12022041720000711; постановою про визнання ППФ "Октан" потерпілою особою у кримінальному провадженні 12022041720000711 від 08.09.2022.

Також, наявність та характер відповідних пошкоджень нерухомого майна підтверджується технічними звітами ТОВ "Придніпровський центр технічного аудиту" за результатами обстежень шести резервуарів та обв?язувальних трубопроводів, які знаходили адресою: 50055, м. Кривий Ріг, вул. Вантажна, 10, та використовувались для зберігання пального.

До того ж, позивач зазначає, що розмір майнової шкоди (реальних збитків) в сумі 68 848 659,58 грн. підтверджується Звітом № 10-11-22-ОМ від 30.01.2023 про оцінку збитків, складеним оцінювачем Н.Грунт (свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів № 169 від 06.08.2015).

Окрім майнової шкоди, Приватне підприємство фірма "Октан" зазначає про те, що його підриємством понесено додаткові витрати в сумі 90 000,00 грн. на проведення технічного обстеження шести резервуарів та обв`язувальних трубопроводів з метою з`ясування характеру ушкоджень майна на підставі договору № 073/22-ТД від 26.09.2022 та в сумі 140 000,00 грн. на проведення оцінки реальних збитків на підставі договору про надання послуг з незалежної оцінки збитків № 10-11-22-ОМ від 15.11.2022.

Таким чином, позивач вказує про те, що відповідні незаконні, протиправні дії Російської Федерації, як в контексті норм національного законодавства України, так і в контексті норм міжнародного права, призвели до порушення права власності Приватного підприємства фірми "Октан", внаслідок пошкодження і руйнування належного на праві власності останньому майна, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на таке.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Суд зазначає, що при вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтею 1166 Цивільного кодексу України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

Згідно зі статтею 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до пунктів 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року, договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Вона є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил.

Таким чином, відповідно до зазначених вище положень Цивільного кодексу України та наведеної Конвенції, за шкоду, спричинену порушенням законів і звичаїв війни, відповідальність несе воююча держава вцілому, незважаючи на те, який конкретно підрозділ її збройних сил заподіяв шкоду.

Відповідно до правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц, належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин.

Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02 березня 2022 року військова агресія Російської Федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародновизнаних кордонів України.

Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16 березня 2022 року у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов`язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.

Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24 березня 2022 року, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі проти атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14 квітня 2022 року про заяву Верховної Ради України Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні визнано геноцидом Українського народу дії Збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення Збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 210/4458/15-ц, від 30.01.2020 у справі 287/167/18-ц, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.08.2017 у справі № 761/9437/15-ц висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії Російської Федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує.

Преамбулою Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Відповідно до частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Отже, протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії росії проти України в розумінні частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні.

Обов`язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв`язок між вчиненими порушеннями і завданими збитками. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв`язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Так, внаслідок ракетного обстрілу російською федерацією міста Кривого Рогу 06.09.2022 зруйновано (пошкоджено) майно позивача - цистерни (резервуари вартикальні 1 000 м.куб) у кількості 6 шт. разом із обв`язувальними трубопроводами, які знаходились за адресою: 50000, м. Кривий Ріг, вул. Вантажна, 10, та використовувались для зберігання пального.

Вказані обставини підтверджується залученими до матеріалів справи актом про пожежу від 06.09.2022; Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, у кримінальному провадженні 12022041720000711 від 06.09.2022, Постановою від 08.09.2022 про визнання ППФ "Октан" потерпілою особою у кримінальному провадженні 12022041720000711 (том 1, а.с. 74, 75, том 2, а.с. 88-91).

Приписами частини 1 статті 317, частини 1 статті 321, частини 3 статті 386 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

За таких умов, знищення належного позивачу на праві власності майна порушує відповідне право власності позивача, який у зв`язку із цим набуває право на відшкодування заподіяної йому шкоди.

Щодо вини, як складового елемента цивільного правопорушення, законодавством України не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах.

Зазначений висновок підтверджується Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21.04.2021 у справі № 648/2035/17, постанові від 14.02.2018 у справі № 686/10520/15-ц.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем у справі на підставі належних та допустимих доказів доведено повний склад цивільного правопорушення, що є умовою та підставою для застосування до відповідача такого заходу відповідальності як відшкодування збитків.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суду належить зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02)).

З урахуванням наведеного, ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Права особи в суді повинні бути захищені таким способом, який реально відновить її порушені інтереси.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми завданих збитків є ефективним способом захисту порушеного права в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та фактично призведе до відновлення його порушених прав.

Так, господарським судом встановлено, що наявність та характер відповідних пошкоджень майна позивача підтверджується технічними звітами ТОВ "Придніпровський центр технічного аудиту" за результатами обстежень шести резервуарів та обв?язувальних трубопроводів, які знаходили адресою: 50055, м. Кривий Ріг, вул. Вантажна, 10, та використовувались для зберігання пального (том 1, а.с. 76-184).

Розмір завданої відповідачем матеріальної шкоди підтверджується звітом № 10-11-22-ОМ від 30.01.2023 про оцінку збитків, складеним оцінювачем Н.Грунт (свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів № 169 від 06.08.2015) (том 2, а.с. 1-74).

Проте, із зазначеного вище звіту вбачається, що розмір реальних збитків, завданих юридичній особі ППФ "Октан" внаслідок знищення та пошкодження 06.09.2022 у зв`язку зі збройною агресією російської федерації земельних поліпшень нерухомого майна, а саме: резервуарів РВС-1000 (інв. 222/2/1, 222/2/2, 222/2/3, 222/2/4, 222/2/5, 222/2/6) та обв`язувальних трубопроводів до них складу ПММ, розташованого за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Вантажна, 10, складає з врахуванням ПДВ 64 848 659,58 грн.

Згідно із частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина перша статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, вимоги Приватного підприємства фірми "Октан" щодо стягнення реальних збитків є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами в сумі 64 848 659,58 грн., яка і підлягає до примусового стягнення.

Доказів, які б свідчили про інший розмір реальних збитків, позивачем до матеріалів справи надано не було.

З огляду на викладене, слід прийти до висновку про завищення позивачем заявлених до стягнення матеріальних збитків в сумі 4 000 000,00 грн., підстави для стягнення яких у суду відсутні.

Крім того, факт заподіяння шкоди нерухомому майну підприємства позивача внаслідок ракетного удару РФ 06.09.2022 змусив останнє понести додаткові витрати в сумі 90 000,00 грн. на проведення технічного обстеження шести резервуарів та обв`язувальних трубопроводів з метою з`ясування характеру ушкоджень майна та в сумі 140 000,00 грн. на проведення оцінки реальних збитків.

Так, позивачем залучено до матеріалів справи докази, які підтверджують понесені його підприємством зазначені вище додаткові витрати, а саме: договір № 073/22-ТД від 26.09.2022; акт здачі-приймання послуг № 073/22/1 від 31.10.2022 на суму 90 000,00 грн.; платіжну інструкцію № 871 від 04.11.2022 на суму 90 000,00 грн.; договір про надання послуг з незалежної оцінки збитків № 10-11-22-ОМ від 15.11.2022; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 26 від 08.02.2023 на суму 140 000,00 грн.; платіжну інструкцію № 922 від 22.11.2022 на суму 70 000,00 грн.; платіжну інструкцію № 111 від 08.02.2023 на суму 70 000,00 грн. (том 1, а.с. 187-202).

Враховуючи надані позивачем докази, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача 90 000,00 грн. - витрат на проведення технічного обстеження знищеного (пошкодженого) майна та 140 000,00 грн. - витрат на проведення оцінки реальних збитків.

Відповідно до пункту 22 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відтак, з урахуванням ціни позову у даній справі розмір судового збору за його подання становить 939 400,00 грн.

Відповідно до частини 2 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

З огляду викладене, судовий збір у сумі 939 400,00 грн. підлягає стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 165, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з держави - Російської Федерації на користь Приватного підприємства фірми "Октан" (49112, м. Дніпро, вул. Космонавта Волкова, буд. 6Д, код ЄДРПОУ 21867393) 64 848 659,58 грн. - майнової шкоди, 90 000,00 грн. - витрат на проведення технічного обстеження знищеного (пошкодженого) майна, 140 000,00 грн. - витрат на проведення оцінки реальних збитків.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з держави - Російської Федерації в дохід Державного бюджету України (отримував коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) 939 400,00 грн. (дев`ятсот тридцять дев`ять тисяч чотириста гривень 00 копійок) судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повне рішення складено 22.01.2024.

Суддя І.Ф. Мельниченко