Рішення

від 09.01.2024 по справі 904/5199/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.01.2024м. ДніпроСправа № 904/5199/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г.за участю секретаря судового засідання Голігорової Т.І., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕП", м. Дніпро

третя особа - 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 , м. Донецьк

третя особа - 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, м. Дніпро

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності

Представники:

від позивача: Семчук Н.В., представник;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи - 1: не з`явився;

від третьої особи - 2: не з`явився.

ПРОЦЕДУРА

Дніпровська міська рада звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕП", в якому просить:

- усунути перешкоди Дніпровській міській раді у користуванні земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: місто Дніпро, вул. Михайла Коцюбинського, буд. 1-Д, шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕП" (код ЄДРПОУ 43577725) знести самочинно побудовану міні автозаправну станцію загальною площею 3,6 кв.м., яка складається з: літ. б-1-мет.цист.ДП, 95 бенз; літ. в-1-мет.цист.газова; І-реклама; літ.Ї-замощення; ІІ-огорожа (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 2208170412101);

- скасувати державну реєстрацію та припинити право власності із закриттям розділу на об`єкт нерухомого майна а саме німі автозаправну станцію загальною площею 3,6 кв.м., яка складається з: літ. б-1-мет.цист.ДП, 95 бенз; літ. в-1-мет.цист.газова; І-реклама; літ.Ї-замощення; ІІ-огорожа (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 2208170412101).

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 та Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, та призначено підготовче судове засідання на 24.10.2023 о 10:00 год.

Разом з позовною заявою позивачем подана заява про забезпечення позову, в якій просить:

1. Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю ЕП (код ЄДРПОУ 43577725), а також будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії (купівля-продаж, міна, найм, виділ часток та інше) по відчуженню, реалізації, передачі іншим особам та переоформленню документів на нерухоме майно, а саме щодо міні автозаправної станції, загальною площею загальною площею 3,6 кв.м., яка складається з: літ. б-1-мет.цист.ДТ, 95 бенз; літ. в-1-мет.цист.газова; I-реклама; літ.Ї-замощення; ІІ-огорожа (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2208170412101), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

2. Заборонити державному реєстратору вчиняти будь-які дії (в тому числі реєстрацію та перереєстрацію права власності, внесення записів про накладення арештів, заборон на відчуження, записів про іпотеку інші дії передбачені чинним законодавством), окрім дій по виконанню ухвали суду про забезпечення даного позову по цій справі щодо міні автозаправної станції, загальною площею 3,6 кв.м., яка складається з: літ. б-1-мет.цист.ДТ, 95 бенз; літ. в-1-мет.цист.газова; І-реклама; літ.Ї-замощення; ІІ-огорожа (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2208170412101), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2023 заяву Дніпровської міської ради про забезпечення позову задоволено у повному обсязі.

У призначене підготовче засіданні 24.10.2023 представники відповідача та третіх осіб не з`явилися.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2023 оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 21.11.2023 о 11:00 год.

В призначене підготовче судове засідання 21.11.2023 представники відповідача та третіх осіб не з`явилися.

У підготовчому судовому засіданні 21.11.2023 представником позивача зазначено, що ним було надано всі можливі та допустимі докази по справі.

Судом були визначені всі необхідні обставини у справі та зібрані відповідні докази, що є підставою для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.12.2023 о 10:30год.

У призначене судове засідання з розгляду справи по суті 12.12.2023 представники відповідача та третіх осіб не з`явилися.

Клопотання від відповідача про відкладення розгляду справи не заявляв, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується конвертом Укрпошти (в якому йому було направлено копії ухвал суду), повернутим відділенням поштового зв`язку, оскільки адресат відсутній за вказаною адресою.

У зв`язку із неврученням відповідачу ухвали суду, суд вважає за необхідне повідомити останнього про дату, час та місце судового засідання шляхом надіслання копії ухвали рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення та через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2023 продовжено строк розгляду справи по суті в межах розумного строку та оголошено перерву з розгляду справи по суті до 09.01.2024 о 11:20 год.

У призначене судове засідання 09.01.2024 з розгляду справи по суті сторони не з`явилися.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Невід`ємною архівною складовою частиною Єдиного державного реєстру є Реєстр документів дозвільного характеру, Єдиний реєстр громадських формувань, Реєстр громадських об`єднань та Єдиний реєстр підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Втім ухвали суду були повернуті органом поштового зв`язку без вручення відповідачу з відміткою адресат відсутній за вказаною адресою.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

В п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками адресат відмовився, за закінченням терміну зберігання, адресат вибув, адресат відсутній і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як і не забезпечено реєстрацію свого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), суд дійшов висновку, що в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв`язку повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, вважається днем вручення відповідачу ухвал Господарського суду Дніпропетровської області.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Зважаючи на те, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальним правом, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України та частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 09.01.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

АРГУМЕНТИ СТОРІН:

Позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що земельна ділянка на якій розташовано самочинне нерухоме майно по вул. Михайла Коцюбинського, 1-Д в м. Дніпро, належить Дніпровській міській раді та віднесена до земель комунальної власності, відповідно до ст. 80, 83 Земельного кодексу України та ст. 26, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Позивач зазначає, що зазначена земельна ділянка у користування будь-яких фізичних або юридичних осіб для будівництва не передавалась, у користуванні на законних підставах не перебувала, про що свідчить лист від 31.05.2023 за №4/11-24 Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради.

Позивач зазначає, що відповідно актуальної інформації, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за адресою: м. Дніпро, вул. Михайла Коцюбинського, 1-Д встановлено реєстрацію права власності на міні автозаправну станцію, загальною площею 3,6 кв.м., яка складається з: літ. б-1-мет.цист.ДТ, 95 бенз; літ. в-1-мет.цист.газова; І-реклама; літ.ї-замощення; ІІ-огорожа 26.10.2020 за Бажан Михайлом Івановичем.

Позивач зауважує, що відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за цією ж адресою встановлено реєстрацію 09.11 2020 права власності на автозаправну станцію за Товариством з обмеженою відповідальністю ЕП код ЄДРПОУ: 43577725, (далі-Відповідач) на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.09.2022, посвідченого державним реєстратором Виконавчого комітетом Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Зайцевим Антоном Вадимовичем, оскільки об`єкт будівництва - автозаправної станції за адресою: вул. Михайла Коцюбинського, 1-Д в м. Дніпрі, який є предметом спору у цій справі, є об`єктом самочинного будівництва, то ефективним способом захисту порушених прав Дніпровської міської ради як власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, щодо користування розпорядження цією земельною ділянкою є вимога про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, привівши її у придатний стан шляхом зобов`язання відповідача знести таке будівництво відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК України.

Позиції відповідача.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов.

Позиції третіх осіб 1 та 2:

Треті особи 1 та 2 письмових пояснень по суті справи не надали.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

Органи місцевого самоврядування, які одночасно здійснюють владні управлінські функції на основі законодавства, у земельних правовідносинах виступають як представницькі органи суб`єкта власності народу України, територіальної громади власників землі щодо права розпорядження, притаманного власнику.

Дніпровська міська рада, відповідно до статті 1 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні є представницьким органом місцевого самоврядування.

Статями 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України та статями 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України врегульовано порядок розпорядження землею.

Згідно зі ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

За приписами ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення, віднесених Конституцією України та законами України до їх компетенції, є суб`єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції, зокрема нормотворчу, координаційну, дозвільну, реєстраційну, розпорядчу.

Як суб`єкт владних повноважень орган місцевого самоврядування Дніпровська міська рада вирішує в межах закону питання в галузі земельних відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам міст є комунальною власністю.

Отже, право комунальної власності на землю (земельні ділянки) виникає і без реєстрації в силу спеціальних вимог закону.

Виходячи із вимог статті 83 Земельного кодексу України, презюмується належність земельних ділянок на території міста Дніпра територіальній громаді міста з визначенням її власником Дніпровської міської ради.

Відповідно до частини 1 статті 122 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування, із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно вимог частини 1 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та право користування земельними ділянками із земель комунальної власності на підставі рішення органу місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

До повноважень міських рад у галузі земельних відносин згідно із ст. ст. 12, 83, 122 ЗК України, ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в України належить розпорядження землями комунальної власності в межах, визначених Земельним кодексом України. Землі, які належать на праві власності територіальним громадам міст є комунальною власністю навіть за умови відсутності державної реєстрації речового права на земельну ділянку.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20, зокрема: За загальним правилом, правом власності на земельну ділянку, розташовану в межах відповідного населеного пункту, орган місцевого самоврядування наділений в силу закону, зокрема з уведенням 01.01.2002 у дію нового Земельного кодексу України. При цьому відсутність державної реєстрації речового права па земельну ділянку після 01.01.2013 пе впливає на наявність права комунальної власності на відповідну земельну ділянку.

Отже, право комунальної власності виникає і без реєстрації в силу спеціальних вимог закону. Виходячи із вимог ст.83 Земельного кодексу України презюмується належність земельних ділянок на території міста Дніпро територіальної громади міста з визначенням її власником Дніпровської міської ради.

Право власності чи користування землею фізичними особами набувається та реалізується в порядку і на підставах, визначених Конституцією України, Земельного кодексу України а також інших законів, що видаються відповідно до них, зокрема Закону Про оренду землі, Цивільного кодексу України.

Статтею 12 ЗК України визначено, що до повноважень міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності, здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин здійснюється виключно на пленарних засіданнях міської ради.

Отже, правовою основою виникнення права користування земельною ділянкою є рішення органу місцевого самоврядування (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 918/633/16 та від 06.11.2019 у справі № 910/14328/17).

Так, частиною 2 статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Порушення, невизнання або оспорювання права власності особи на земельну ділянку є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 158 ЗК України, земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Статтею 211 ЗК України визначено, що самовільне зайняття земельних ділянок віднесено до порушень земельного законодавства, за яке громадяни та юридичні особи несуть відповідальність відповідно до закону.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель, самовільне зайняття земельної ділянки -будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Тобто, обов`язковою умовою правомірного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

За самовільне зайняття земельних ділянок стаття 211 Земельного кодексу України (далі ЗК України) передбачає цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність.

Відповідно до статті 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ судам роз`яснено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов^язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК України).

Так, Позивач, як власник земельної ділянки, розташованої за адресою: вулиця Михайла Коцюбинського, 1-Д в місті Дніпрі вважає, що зазначену земельну ділянку самовільно зайнято та самочинно збудовано на ній автозаправну станцію. Відтак, порушені права Позивача на користування цією земельною ділянкою підлягають поновленню в судовому порядку.

Позивач зазначив, що з інформації, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за адресою: м. Дніпро, вул. Михайла Коцюбинського, 1-Д встановлено реєстрацію права власності на міні автозаправну станцію, загальною площею 3,6 кв.м., яка складається з: літ. б-1-мет.цист.ДТ, 95 бенз; літ. в-1-мет.цист.газова; І-реклама; літ.ї-замощення; ІІ-огорожа 26.10.2020 за Бажан Михайлом Івановичем.

Вказана земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , (далі-Спірна земельна ділянка) у користування будь-яких фізичних або юридичних осіб для будівництва не передавалась, у користуванні на законних підставах не перебувала, про що свідчить лист від 31.05.2023 за №4/11-24 Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради (копія листа додається).

Звертаючись до суду з даним позовом, Дніпровська міська рада зазначає, що за вказаною адресою Спірна земельна ділянка належить до земель комунальної власності, будь-яких цивільно-правових угод укладених між міською радою та фізичними або юридичними особами щодо Спірної земельної ділянки за вищезазначеною адресою не укладалось. На теперішній час Спірна земельна ділянка у користуванні будь-яких фізичних або юридичних осіб не перебуває.

Відповідно до ч. 1 ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Позивач стверджує, що при досліджені правовстановлюючих документів на нежитлову будівлю, що розташована на Спірній земельній ділянці, міською радою було виявлено порушення прав та інтересів територіальної громади міста Дніпра у зв`язку з наступним.

Державна реєстрація права приватної власності за ОСОБА_1 проведена, зокрема на підставі Розпорядження № 1890-р, виданого 13.05.2009 Дніпропетровським міським головою.

Проте, відповідно до листа Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 04.05.2023 за №3/15-183 повідомлено, що за вказаною адресою жодному обєкту нерухомості на території міста офіційно адреса : вул. Михайла Коцюбинського 1-Д не присвоювалась, відповідний розпорядчий документ, на підставі якого було присвоєно адресу відсутній. Отже, таке розпорядження не приймалось, тобто відсутнє, а те, на підставі якого проведено державну реєстрацію є підробленим.

В свою чергу, відповідно до листа департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 31.05.2023 № 4/11-294, повідомлено про відсутність договорів щодо цивільно-правових угод, укладених між міською радою та фізичними або юридичними особами щодо Спірної земельної ділянки.

Таким чином, Спірна земельна ділянка відноситься до земель комунальної власності, не наданих у користування іншим особам, рішення уповноваженого органу на розпорядження земельною ділянкою про передачу її в оренду Відповідачу не приймалося, відповідно, державна реєстрація речових прав на земельну ділянку не проводилась.

В подальшому, відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за цією ж адресою встановлено реєстрацію 09.11 2020 права власності на автозаправну станцію за Товариством з обмеженою відповідальністю ЕП код ЄДРПОУ: 43577725, (далі-Відповідач) на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.09.2022, посвідченого державним реєстратором Виконавчого комітетом Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Зайцевим Антоном Вадимовичем.

Таким чином, в зв`язку із відсутністю документів на підтвердження надання Дніпровською міською радою дозволу на використання Спірної земельної ділянки, Бажан М.І. законні підстави зайняття Спірної земельної ділянки відсутні.

Державна реєстрація права приватної власності за ОСОБА_1 проведена на підставі наступних документів, зокрема:

-Розпорядження № 890-р, виданого 13.05.2009 Дніпропетровським міським головою;

-Технічний паспорт від 23.06.2020 року;

-Декларація про готовність об`єкта до експлуатації серії ІУ № 141200309852, зареєстрована 14.09.2009 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області;

Проте, відповідно до листа Державної інспекції архітектури та містобудування України повідомлено, що інформації та документи, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, та документи, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відсутні.

Листом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради також повідомлено про відсутність видачі/реєстрації документів, які дають право на виконання будівельних робіт та засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта за адресою розташування Спірної земельної ділянки.

В свою чергу, листом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради повідомлено про відсутність відомостей щодо дозвільної документації (повідомлення про початок виконання підготовчих та будівельних робіт або дозвіл) чи документів, які засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (декларації про готовність об`єкта до експлуатації або сертифікат) по об`єкту, розташованому за адресою: м. Дніпро, вулиця Михайла Коцюбинського, 1-Д. Окремо зазначеним листом повідомлено також і про відсутність реєстрації Декларації серії ІУ № 141200309852.

Позивач зазначив, що міні автозаправна станція збудована за відсутності будь-яких дозвільних документів, земельна ділянка для її забудови не надавалась, за змістом частин 1, 2, 4 статті 376, 391 ЦК України, статті 152 ЗК України, реалізуючи право комунальної власності на земельну ділянку, Дніпровська міська рада наділена повноваженнями звернутись до суду за захистом порушених прав власника земельної ділянки та способом захисту передбачено саме знесення самочинно збудованого майна.

З огляду на зазначене, позивач звернувся до суду із даним позовом.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності та користування на землю набувається та реалізується фізичними та юридичними особами в порядку і на підставах, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Згідно зі статтею 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Стаття 120 Земельного кодексу України не гарантує прав на земельну ділянку у разі самочинного будівництва об`єкта нерухомості на ній та його відповідної реєстрації.

Порядок набуття права власності на новозбудовану річ (нерухоме майно) регулюється законодавством про містобудівну діяльність та відповідними державними будівельними нормами.

З урахуванням вимог чинного законодавства, зокрема законів України Про регулювання містобудівної діяльності, Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Порядку державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ № 1127 від 25.12.2015, передумовою для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна є отримання дозвільних документів у сфері містобудівної діяльності, у тому числі тих, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта нерухомого майна та речових прав на земельну ділянку.

Відповідно до п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 34 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності замовник має право виконувати будівельні роботи після:

- подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України;

- видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (ССЗ) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України Про оцінку впливу на довкілля.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Як вбачається зі змісту декларації про готовність об`єкта до експлуатації, початком будівництва міні Автозаправної станції є 01.04.2009, а датою закінчення будівництва - 01.07.2009.

Отже, будівництво міні Автозаправної станції має регламентуватись законами, що діяли в період такого будівництва, зокрема Закону України Про планування і забудову територій, Закону України Про основи містобудування, Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою КМУ 08.10.2008 № 923 в редакції від 10.01.2011.

Згідно ст. ст. 23-1, 24, 28-1, 29 Закону України Про планування і забудову територій для зведення об`єктів будівництва, крім набуття речових прав на земельну ділянку, забудовник (підрядник) має отримати дозвіл міської ради на будівництво та дозвіл державної Інспекції архітектурно-будівельного контролю (інспекція ДАБК) на виконання будівельних робіт. Дозвіл на будівництво об`єкта містобудування не дає права на початок виконання будівельних робіт без одержання відповідного дозволу місцевої інспекції ДАБК.

В ст. 12 Закону України Про основи містобудування зазначено, що визначення територій, вибір, вилучення (викуп) і надання земель для містобудівних потреб, внесення пропозицій щодо встановлення і зміни меж населених пунктів відповідно до закону.

Відповідно до п. п. 2, 13, 19, 20 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів здійснюється на підставі сертифіката відповідності, що видається Держархбудінспекцією та її територіальними органами за формою згідно з додатком 1.

Сертифікат відповідності - документ, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об`єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Сертифікат відповідності видається посадовою особою інспекції в дозвільному центрі за місцем розташування закінченого будівництвом об`єкта.

Експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, що не відповідають проектній документаціє державним будівельним нормам, стандартам і правилам та не прийнятих у встановленому порядку, забороняється.

Сертифікат відповідності є підставою для укладення договорів про постачання на прийняті в експлуатацію закінчені будівництвом об`єкти необхідних для їх функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії тощо, включення даних про такий об`єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на зазначений об`єкт.

Проте, ОСОБА_1 не отримав відповідні дозоли органу місцевого самоврядування, дозвіл інспекції ДАБК, не отримано від Держархбудінспекцією сертифікат відповідності на будівництво міні Автозаправної станції. Відтак, здійснене будівництво міні Автозаправної станції є незаконним.

Таким чином, відсутні будь-які докази того, що новозбудована міні Автозаправна станція була в установленому законом порядку введена в експлуатацію та відповідає архітектурно-будівельним нормам, що надає можливості дійти до висновку про небезпеку для життя та здоров`я людей, які знаходяться на території автозаправної станції.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (стаття 331 Цивільного кодексу України).

Право власності на нерухомі речі підлягає державній реєстрації (частина 1 статті 182 Цивільного кодексу України).

При цьому згідно з висновками Верховного Суду державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права. Зміст приписів статті 376 Цивільного кодексу України підтверджує неможливість застосування інших, ніж ті, що встановлені цією статтею, способів легітимізації (узаконення) самочинного будівництва та набуття права власності на такі об`єкти.

Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного (постанова Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 910/19726/17, постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц).

Відповідно до статті 13 Конституції України земля та інші природні ресурси є об`єктами права власності українського народу, від імені якого права власника здійснюються органами державної влади та місцевого самоврядування.

Суб`єктами права на землі комунальної власності згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118, 123, 124 Земельного кодексу України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

За приписами статей 187, 188 3емельного кодексу України, контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

За змістом статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України від 01.07.2004 №1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Підпунктом 6 пункту 2 частини 1 статті 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Відповідно до частини 1 статті 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Таким чином, обов`язковою умовою правомірного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Як вже зазначалось, відповідно до листа Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 31.05.2023 № 4/11-24 (а.с. 51) станом на 19.05.2023 за результатами пошуку земельної ділянки за адресою "вул. Михайла Коцюбинського, 1 Д" у системі не виявлено реєстраційних записів щодо цивільно-правових угод, укладених між міською радою та фізичними чи юридичними особами.

Таким чином, законні правові підстави зайняття зазначеної земельної ділянки ОСОБА_1 були відсутні.

Зазначене свідчить про самовільне її зайняття.

Як зазначалось вище, згідно інформації, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за адресою : АДРЕСА_1 встановлено реєстрацію права власності на міні автозаправну станцію, загальною площею 3,6 кв.м., яка складається з: літ. б-1-мет.цист.ДТ, 95 бенз; літ. в-1-мет.цист.газова; І-реклама; літ.ї-замощення; ІІ-огорожа 26.10.2020 за ОСОБА_1 .

В подальшому, відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за цією ж адресою встановлено реєстрацію 09.11 2020 права власності на автозаправну станцію за Товариством з обмеженою відповідальністю ЕП код ЄДРПОУ: 43577725, (далі-Відповідач) на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.09.2022, посвідченого державним реєстратором Виконавчого комітетом Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Зайцевим Антоном Вадимовичем.

Щодо належності способу захисту суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (частина 3 цієї статті).

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки (стаття 212 Земельного кодексу України).

Також необхідно зазначити, що відповідно до положень статті 377 Цивільного кодексу України, статті 120 Земельного кодексу України діє принцип слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, що на ній розташована. У разі переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку право на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на розташовані на земельній ділянці об`єкти, оскільки право власності на будівлі з усіма притаманними для власності складовими - володіння, користування, розпорядження ними, неможливе без перебування у власника будівель земельної ділянки, на якій розташовані об`єкти нерухомості, у власності або користуванні.

За висновками, викладеними у пунктах 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 921/158/18, згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття.

Водночас, з огляду на принцип слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, що на ній розташована, а також фактичні обставини створення наведеного об`єкту нерухомості, правовий режим зазначеного об`єкта будівництва як самочинного не створює підстав для виникнення прав на земельну ділянку.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №910/19726/17, постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №916/2791/13, від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц.

Відповідно до частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України права володіння, користування та розпорядження своїм майном належать власникові.

Згідно із нормою статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (стаття 321 Цивільного кодексу України)

За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З огляду на викладене, вбачається, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпоряджанні власністю.

Негаторний позов подається у випадках, коли власник або титульний володілець (в тому числі орендар) має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є його спрямованість на захист права від порушень, не пов`язаних з позбавленням володіння майном, а саме у разі протиправного вчинення іншою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову.

Таким чином, власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні своєю власністю, зокрема земельною ділянкою, шляхом відновлення її до попереднього стану, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 24.02.2020 у справі № 458/1046/15 (провадження № 61-976св18), висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц.

За змістом статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (пункт б частини 3 статті 152 Земельного кодексу України).

Законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.

Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності. При цьому формулювання положень статті 376 Цивільного кодексу України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею. Тож реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 Цивільного кодексу України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.

Таким чином, з огляду на те, що зазначений об`єкт збудований за відсутності будь-яких дозвільних документів, земельна ділянка для його будівництва не виділялась та не може бути виділена і на теперішній час, за змістом положень частин 1, 2, 4 статті 376, статті 391 Цивільного кодексу України, статті 152 Земельного кодексу України, реалізуючи право комунальної власності на земельну ділянку, Дніпровська міська рада наділена повноваженнями звернутися до суду за захистом порушених прав власника земельної ділянки та єдиним способом захисту передбачено саме знесення самочинно збудованого майна.

Власник має право вимагати від ТОВ "ЕП" усунення перешкод у користуванні своєю земельною ділянкою, шляхом знесення самочинно збудованого майна, оскільки, набувши у власність нерухоме майно міні автозаправна станція збудована за відсутності будь-яких дозвільних документів, земельна ділянка для її забудови не надавалась, а тому воно є належним відповідачем за заявленими у цій справі вимогами, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 01.07.2020 у справі № 755/3782/17 (провадження № 61-10992св18).

В свою чергу наявність зареєстрованого права власності, перешкоджає належному володінню, розпорядженню та користуванню майном комунальної власності, його передачі відповідальній особі з метою задоволення потреб та інтересів територіальної громади міста, у тому числі шляхом забезпечення надходження коштів до місцевого бюджету від використання майна, земельної ділянки.

Пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини 8 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції станом на момент внесення запису в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно) та частини 4 статті 15 вказаного Закону (в редакції станом на момент внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно) державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 22 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Статтею 24 Закону визначено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяження.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Як зазначалось вище, з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав па нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №306153481 від 29.07.2022 (а.с. 33) вбачається, що право власності на об`єкт нерухомого майна, міні автозаправну станцію загальною площею 3,6 кв.м., яка складається з: літ. б-1-мет.цист.ДТ, 95 бенз; літ. в-1-мет.цист.газова; І-реклама; літ.ї-замощення; II-огорожа (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2208170412101) 09.11.2020 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.09.2022, посвідченого державним реєстратором Виконавчого комітетом Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Зайцевим Антоном Вадимовичем зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю ЕП код ЄДРПОУ: 43577725.

З огляду на викладене, державна реєстрація права власності за Бажан М.І. та в подальшому за ТОВ ЕП на нежитлову будівлю, що розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Михайла Коцюбинського, 1-Д (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2208170412101) здійснена за відсутності належних правових підстав, порушує встановлений чинним законодавством порядок проведення державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна та підлягає скасуванню.

Законом України від 05.12.2019 № 340-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству, який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі Закон № 1952-IV) викладено у новій редакції.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону № 1952-IV (у редакції, чинній із 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми права у чинній редакції, на відміну від положень частини 2 статті 26 Закону № 1952-IV у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, належними нині способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав.

При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець застеріг, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Таких правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 20.08.2020 у справі № 916/2464/19.

З урахуванням викладеного, з метою усунення перешкод Дніпровській міській раді у вільному використанні або розпорядженні своїм майном - земельною ділянкою комунальної власності, наявні підстави для скасування державної реєстрації права власності на міні заправку, що розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Михайла Коцюбинського, 1-Д, за ТОВ "ЕП" з одночасним припиненням речових прав ТОВ "ЕП" на зазначений об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2208170412101, номер запису про право власності - 39144241).

Частинами 1-2 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У ч. 1-3 ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Отже, з огляду на викладене вище у своїй сукупності, суд дійшов висновку, що доводи, якими позивач обґрунтовував позовні вимоги, знайшли своє підтвердження, більш того, відповідачами спростовані не були, у зв`язку з чим, суд й дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Вирішуючи питання про дію заходів забезпечення позову, застосованих ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2023, суд зазначає, що відповідно до ч. 7 ст. 145 ГПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Таким чином, оскільки позовні вимоги Дніпровської міської ради в даній справі суд задовольнив, при цьому вжиті заходи забезпечення позову є гарантією виконання рішення суду і потреба у забезпеченні позову на час ухвалення рішення не відпала, такі заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили відповідно до ч. 7 ст. 145 ГПК України.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Щодо судового збору.

Згідно із ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 191, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Усунути перешкоди Дніпровській міській раді у користуванні земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: місто Дніпро, вул. Михайла Коцюбинського, буд. 1-Д, шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕП" (код ЄДРПОУ 43577725) знести самочинно побудовану міні автозаправну станцію загальною площею 3,6 кв.м., яка складається з: літ. б-1-мет.цист.ДП, 95 бенз; літ. в-1-мет.цист.газова; І-реклама; літ.Ї-замощення; ІІ-огорожа (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 2208170412101).

Скасувати державну реєстрацію та припинити право власності із закриттям розділу на об`єкт нерухомого майна а саме німі автозаправну станцію загальною площею 3,6 кв.м., яка складається з: літ. б-1-мет.цист.ДП, 95 бенз; літ. в-1-мет.цист.газова; І-реклама; літ.Ї-замощення; ІІ-огорожа (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 2208170412101).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕП" (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 106, офіс 5; код ЄДРПОУ 43577725) на користь Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 75; код ЄДРПОУ 26510514) витрати по сплаті судового збору у розмірі 8 052,00 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано - 22.01.2024.

Суддя В.Г. Бєлік