Ухвала

від 18.01.2024 по справі 922/1912/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 922/1912/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,

представників учасників справи:

позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «НОВААГРО» - Чоломбитько Ю.О., адвокат (ордер від 20.11.2023 ВІ №1180401),

відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоградхліб 2014» - Десятерик В.В., адвокат ( ордер від 12.01.2024 АН № 1334345),

у відкритому судовому засіданні за касаційними скаргами товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «НОВААГРО»

на рішення господарського суду Харківської області від 15.08.2023 (суддя Лаврова Л.С.),

постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.10.2023 (головуючий суддя: Шевель О.В., судді: Крестьянінов О.О., Фоміна В.О.)

та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.10.2023 (головуючий суддя: Шевель О.В., судді: Крестьянінов О.О., Фоміна В.О.), яка ухвалена за результатом перегляду додаткового рішення господарського суду Харківської області від 04.09.2023 в апеляційному порядку

у справі № 922/1912/23

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «НОВААГРО» (далі - ТОВ «ТБ «НОВААГРО», позивач, скаржник)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоградхліб 2014» (далі - ТОВ «Кіровоградхліб 2014», відповідач)

про стягнення коштів.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ТБ «НОВААГРО» звернулося до суду з позовом до ТОВ «Кіровоградхліб 2014» про стягнення з останнього 1 986 443,85 грн за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за договором поставки від 26.09.2019 № БПР260920192 з яких: 16 603,97 грн інфляційних втрат, 974 793,26 грн пені та 995 046,62 грн процентів річних.

Відповідач, у своє чергу, проти позову заперечував та просив суд зменшити здійснені позивачем нарахування пені та процентів річних на 75 % через їх завищення та не співмірність.

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.08.2023 у справі № 922/1912/23 позовні вимоги задоволено частково; присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 403 222,34 грн пені, 476 306,77 грн відсотків річних, 16 603,97 грн інфляційних втрат та 21 180,65 грн судового збору; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано, зокрема тим, що відповідач виконував зобов`язання з оплати вартості поставленого товару із систематичним порушенням встановлених договором строків оплати; за прострочення виконання зобов`язання на відповідача покладено обов`язок зі сплати позивачу пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 18 % річних та інфляційних втрат; в той же час згідно з пунктом 8.5 договору поставки №БПР260920192 строк дії зазначеного договору: з 26.09.2019 до 31.12.2020 року, а додатковою угодою від 04.01.2021 року сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2021; із наданих позивачем розрахунків пені та відсотків річних вбачається, що відповідачем було здійснено вказані нарахування і на поставки товару, які було здійснено поза межами строку дії договору, тобто, після 31.12.2021, у зв`язку з чим суд першої інстанції визнав такі нарахування безпідставними, оскільки за висновком суду після 31.12.2021 перестали діяти умови договору щодо розміру відповідальності у вигляді пені та 18 % річних; суд дійшов висновку, що нарахування позивачем пені та 18 % відсотків річних за прострочення оплати поставок, що здійснювалися після закінчення строку дії договору не підлягають стягненню з відповідача; на поставки, здійснені після 31.12.2021 правомірним є нарахування лише інфляційних втрат і 3 % річних на підставі статті 625 Цивільного кодексу України; господарський суд дійшов висновку, що за прострочення виконання зобов`язання здійснюються наступні нарахування: пеня у розмірі 806 444,68 грн (за поставками, що були здійснені в межах строку дії договору); 931397,01 грн відсотки річних у розмірі 18 % (за поставками, що були здійснені в межах строку дії договору) та у розмірі 3 % річних (за поставками, що були здійснені поза межами строку дії договору) у сумі 10 608,27 грн, а також інфляційні втрати у розмірі 16 603,97 грн. Разом з тим, розглянувши клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій та відсотків річних на 75%, враховуючи факт оплати вартості товару відповідачем в повному обсязі у добровільному порядку, фінансовий стан відповідача, включення відповідача до Переліку підприємств для забезпечення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, необхідність неухильного виконання зобов`язань, а також ту обставину, що сторони у договорі поставки суттєво збільшили розмір процентів річних в порівнянні з тими, які передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції зазначив, що з метою дотримання прав сторін на захист своїх інтересів та дотримання розумного балансу між інтересами боржника та кредитора, клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій та відсотків річних підлягає задоволенню частково, а саме на 50%. Отже, за висновком господарського суду, з відповідача на користь позивача, з урахуванням зменшення пені та відсотків річних, підлягають стягненню наступні нарахування: пеня у розмірі 403 222,34 грн (за поставками, що були здійснені в межах строку дії договору та з урахуванням зменшення на 50 %); відсотки річних у розмірі 18 % (за поставками, що були здійснені в межах строку дії договору та з урахуванням зменшення на 50 %) - 465 698,51 грн та у розмірі 3 % річних (за поставками, що були здійснені поза межами строку дії договору) - 10 608,27 грн.

Додатковим рішенням господарського суду Харківської області від 04.09.2023 у справі №922/1912/23 задоволено заяву ТОВ «ТБ «НОВААГРО» про поновлення строку на подання доказів розміру фактично понесених судових витрат на правничу допомогу; частково задоволено заяву ТОВ «ТБ «НОВААГРО» про розподіл судових витрат; присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 53 579,54 грн.

У додатковому рішенні господарський суд зазначив наступне: звертаючись до суду із заявою про поновлення строку на подання доказів на підтвердження розміру понесених судових витрат позивач зазначав, що у зв`язку зі збройною агресією рф, відбувалося несподіване відключення світла у період з 21 по 23 серпня 2023 року у зв`язку з чим позивач фактично був позбавлений можливості зібрати докази на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу через неможливість роздрукувати їх за допомогою принтера; враховуючи доводи заявника і ту обставину, що Харківська область входить до переліку регіонів, де ведуться бойові дії, господарський суд дійшов висновку про задоволення вказаної заяви позивача про поновлення строку на подання доказів на підтвердження розміру понесених судових витрат. Надаючи оцінку обґрунтованості розміру заявлених судових витрат (60 300 грн), господарський суд вказав, що надані позивачем документи та умови договору про надання правової допомоги досліджені судом та визнаються належними доказами понесених ТОВ «ТБ «НОВААГРО» витрат на професійну правничу допомогу в процесі розгляду даної господарської справи; з огляду на складність справи, обсяг наданої правничої допомоги, яка була перелічена представником позивача, ціну позову, значимість справи для сторін, а також їх поведінку під час розгляду спору, не вбачається підстав для визнання обґрунтованими доводів відповідача щодо невідповідності судових витрат фактично наданим послугам або їх завищення; разом з тим, оскільки позовні вимоги було задоволено частково, суд покладає на відповідача витрати позивача на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених вимог (в частині відмовлених позовних вимог, без вирахування суми, на яку було зменшено нарахування пені та відсотків річних), а саме в розмірі 53 579,54 грн.

Рішення суду першої інстанції переглядалося апеляційним господарським судом лише в частині відмови у позові, в іншій частині рішення суду першої інстанції жодною із сторін не оскаржувалось.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.10.2023 апеляційну скаргу позивача задоволено частково, рішення господарського суду Харківської області від 15.08.2023 зі справи № 922/1912/23 змінено в частині розміру сум пені та відсотків річних, другий абзац резолютивної частини вказаного рішення викладено у наступній редакції: «Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КІРОВОГРАДХЛІБ 2014" (Україна, 25014, Кіровоградська обл., місто Кропивницький, вулиця Олега Паршутіна, будинок 20, ідентифікаційний код особи 39251585) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ БУДИНОК „НОВААГРО"" (Україна, 61002, Харківська обл., місто Харків, вулиця Чернишевська, будинок 66, ідентифікаційний код особи 39820081) пеню - 487396,63 грн, відсотки річних - 497523,31 грн, інфляційні втрати - 16603,97 грн та 23837,33 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви». Крім того стягнуто з відповідача на користь позивача 1 897,03 грн. витрат зі сплати судового збору.

Постанова апеляційного господарського суду мотивована, зокрема тим, що: твердження відповідача про позадоговірний характер поставок, здійснених у 2022 році згідно з підписаними обома сторонами документами, в яких містилося посилання на умови договору - є недоведеними, суперечливими і не узгоджуються з вищенаведеною доктриною venire contra factum proprium; місцевий господарський суд безпідставно виключив із наданого позивачем розрахунку суми пені, нараховані згідно з умовами договору за прострочення оплати поставок 2022 року, а також суми відсотків річних за період після 31.12.2021, визначені виходячи з їх договірного розміру (18%); апеляційний суд дійшов висновку, що такі висновки господарського суду не відповідають встановленим обставинам справи щодо фактичного продовження у 2022 році договірних відносин між сторонами; тобто, в частині визначення загального розміру пені та відсотків річних, суд апеляційної інстанції визнав правильним розрахунок позивача, згідно з яким за загальний період прострочення з 08.10.2019 по 26.07.2022 пеня становить 974 793,26 грн, а відсотки річних (за ставкою 18%) - 995 046,62 грн. Разом з тим, надаючи оцінку обставинам щодо наявності підстав для зменшення вказаних сум на підставі приписів статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) (про що відповідач просив суд першої інстанції, і відповідне клопотання було частково задоволено), суд апеляційної інстанції врахував, що : відповідач є аграрним виробником, який забезпечує продовольчу безпеку в країні, де йде війна; вказане товариство включено до Переліку підприємств для забезпечення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану; відповідач на момент подання позову повністю, у добровільному порядку, сплатив суму основного боргу, тобто, ступінь виконання грошового зобов`язання, у даному випадку, може бути визнано належною передумовою для зменшення нарахувань на суми простроченої оплати; періоди прострочення оплати за кожною з поставок були невеликими; зменшення неустойки є правом суду; окрім того, згідно з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, заявлені до стягнення суми відсотків річних також можуть бути зменшені за певних умов, тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зменшення пені та відсотків річних згідно з клопотанням відповідача, поданим до суду першої інстанції. Водночас апеляційний суд погодився з висновком місцевого господарського суду, що вказані суми підлягають зменшенню на 50%, а не на 75% (як просив відповідач), оскільки це відповідає принципам рівності і балансу інтересів сторін. Отже, з урахуванням усіх викладених вище обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що належною та розумною компенсацією позивачеві за прострочення відповідачем оплати товару у спірний період є наступні суми: 487 396,63 грн пені (50% від заявленої позивачем суми 974793,26 грн); 497 523,31 грн відсотків річних (50% від заявленої позивачем суми 995046,62 грн); 16 603,97 грн інфляційних втрат.

Крім того, постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.10.2023 апеляційну скаргу відповідача задоволено частково, скасовано додаткове рішення суду першої інстанції від 04.09.2023 у справі №922/1912/23 в повному обсязі з прийняттям нового додаткового рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви позивача про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного господарського суду, з посиланням на судову практику, викладену у постанові Верховного Суду від 18.04.2023 у справі № 922/1116/22 та додатковій постанові Верховного Суду від 18.02.2021 у справі № 908/3326/19, мотивована тим, що місцевий господарський суд поновив позивачеві строк на подання доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу за відсутності фактичних та правових підстав для такої процесуальної дії, при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими. При цьому апеляційний суд вказав, що наведені заявником доводи в обґрунтування клопотання про поновлення процесуального строку не дають достатніх підстав для визнання їх поважними, оскільки останні за своїм характером не можуть вважатися особливими чи непереборними обставинами, що зумовили пропуск процесуального строку на подання доказів витрат на правову допомогу та об`єктивно не свідчать про неможливість своєчасного їх подання, а відтак є такими, що носять виключно суб`єктивний характер.

Позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.10.2023 у справі № 922/1912/23, яка ухвалена за результатом перегляду додаткового рішення господарського суду Харківської області від 04.09.2023 в апеляційному порядку та ухвалити судове рішення у цій справі, у якому вирішити питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції.

Позивач обґрунтовує підставу касаційного оскарження із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22, від 01.07.2020 № 488/3753/17-ц та ухвалі Верховного Суду від 21.07.2022 у справі № 127/2897/13-ц стосовно застосування апеляційним господарським судом положень статті 119 ГПК України щодо поновлення строків звернення до суду із заявою про розподіл судових витрат; зазначає, що суд апеляційної інстанції припустився надмірного формалізму, не з`ясувавши усіх обставин справи.

Крім того, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення господарського суду Харківської області від 15.08.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.10.2023 у справі № 922/1912/23, в якій просить Суд їх скасувати в частині відмови у задоволенні позову, ухвалити в зазначеній частині нове рішення про повне задоволення позову. Також позивач зазначає, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат у касаційній інстанції буде становить 25 000 грн., а докази на підтвердження зазначеного розміру витрат (професійну правничу допомогу) будуть ним надані Суду на протязі 5 днів з дня винесення постанови за результатом розгляду касаційної скарги у справі № 922/1912/23.

Доводи касаційної скарги узагальнено зводяться до неправильного застосовування судами як першою та і апеляційною інстанцією приписів частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України), а висновки судів попередніх судових інстанцій в частині зменшення розміру штрафних санкцій не відповідають приписам наведених норм та винесені без врахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду.

Скаржник обґрунтовує підставу касаційного оскарження із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 09.03.2023 у справі № 902/317/22, від 28.07.2022 у справі № 332/4439/19, від 10.06.2021 у справі №910/6471/20, від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18.

Також скаржник із посиланням на пункт 4 частини другої статті 287, частину третю статті 310 ГПК України вказує на те, що суди попередніх інстанцій при розгляді справи, не дослідили, що відповідачем не було доведено перевищення розміру неустойки через неналежне виконання відповідачем умов договору щодо сплати товару у встановлений строк.

Ухвалою Верховного Суду від 05.12.2023, зокрема, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «ТБ «НОВААГРО» на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.10.2023 у справі № 922/1912/23, яка ухвалена за результатом перегляду додаткового рішення господарського суду Харківської області від 04.09.2023 в апеляційному порядку та її розгляд призначено на 18.01.2024.

Крім того ухвалою Верховного Суду від 08.12.2023, зокрема, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «ТБ «НОВААГРО» на рішення господарського суду Харківської області від 15.08.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.10.2023 у справі № 922/1912/23 та її розгляд вирішено розглядати спільно з касаційною скаргою постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.10.2023 у справі № 922/1912/23, яка ухвалена за результатом перегляду додаткового рішення господарського суду Харківської області від 04.09.2023 в апеляційному порядку та яка призначена на 18.01.2024.

Від відповідача відзив на касаційну скаргу не надійшов.

У судовому засіданні 18.01.2024 представник позивача брав участь в режимі відеоконференції згідно з ухвалою Суду від 09.01.2024.

У судовому засіданні 18.01.2024 представник відповідача брав участь в режимі відеоконференції згідно з ухвалою Суду від 15.01.2024.

Під час підготовки справи до розгляду, в контексті доводів і підстав касаційної скарги, Судом встановлено, що ухвалою Верховного Суду від 04.10.2023 справу №911/2269/22 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Передаючи справу №911/2269/22 на розгляд об`єднаній палаті Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, колегія суддів в ухвалі від 04.10.2023, зазначила, зокрема, таке.

Зменшуючи розмір заявленої до стягнення пені на 99%, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач дійсно порушив своє зобов`язання за наведеним договором і не виконав визначені ним роботи у встановлений строк. Разом з тим, беручи до уваги відсутність належних та допустимих доказів понесення позивачем збитків у зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язання у спірних правовідносинах, а також враховуючи неспівмірність заявленої до стягнення суми пені, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, суди дійшли висновку про наявність підстав для часткового задоволення відповідного клопотання ТОВ «Укртехнобез» та зменшення в порядку частини першої статті 233 ГК України і частини третьої статті 551 ЦК України розміру заявленої до стягнення пені до 51 403,68 грн.

Перевіряючи обґрунтованість висновків судів про наявність підстав для суттєвого зменшення заявленої до стягнення суми пені, колегія суддів Касаційного господарського суду у постанові від 15.06.2022 у справі №922/2141/21 зазначила, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.02.2020 у справі №918/116/19, зменшення розміру пені на 99% фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Колегія суддів погодилась з такими висновками, оскільки зменшення розміру заявлених до стягнення з відповідача пені на 99%, фактично не просто зменшує розмір штрафних санкцій, а звільняє останнього від їх сплати, що не відповідає наведеним вище правовим нормам, судовій практиці та суті відповідальності, яку сторони передбачають при укладенні відповідного правочину.

Разом з тим, під час касаційного перегляду справи №922/2141/21 колегія суддів з`ясувала, що Верховний Суд у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у постанові від 15.02.2023 у справі № 920/437/22 підтримав зменшення судом апеляційної інстанцій заявленої до стягнення суми пені на 99% та зазначив, що апеляційним судом було встановлено наявність обставин, за наявності яких господарський суд може зменшити неустойку (частина третя статті 551 ЦК України), зокрема, що порушення відповідачем у вказаній справі своїх зобов`язань за договором не призвело до безповоротних негативних наслідків для позивача, а доводи останнього про звільнення відповідача від відповідальності є безпідставними та зводяться до нічим не підтверджених припущень, а також до бажання позивача застосувати до відповідача відповідальність у надмірному розмірі. Таким чином, Верховний Суд у зазначеній справі фактично дійшов висновку про те, що можливість зменшення заявленої до стягнення пені на 99% залежить виключно від оцінки судами фактичних обставин справи та обґрунтованості доводів і заперечень сторін.

Однак, колегія суддів не погодилась з вказаними висновками, оскільки, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд повинен виходити із того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов`язань. При цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Так, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та статтею 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 28.09.2022 у справі №916/2302/21.

Отже, зменшення розміру пені на 99% від заявленої позивачем суми порушує баланс інтересів сторін, оскільки таке зменшення не стимулює боржника до належного виконання покладених на нього договірних зобов`язань та позбавляє позивача можливості отримати передбачену укладеним між сторонами договором компенсацію за невиконання його умов.

У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 15.02.2023 у справі №920/437/22 про можливість зменшення заявленої пені до 1%, оскільки у такому разі фактично відбувається звільняє відповідача від сплати штрафних санкцій, що не відповідає вищенаведеним правовим нормам та усталеній судовій практиці.

Ухвалою об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2023, зокрема, прийнято до розгляду справу №911/2269/22 за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства «Центренерго» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2023 та рішення Господарського суду Київської області від 07.04.2023.

Верховний Суд враховує те, що елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (пункт 4).

У відповідності до частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та частини четвертої статті 236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Враховуючи підстави касаційного оскарження, викладені у касаційних скаргах (стосовно незгоди з рішеннями судів попередніх інстанцій щодо зменшення розміру неустойки та неправильне застосовування останніми приписів статті 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України), доводи ТОВ «ТБ «НОВААГРО», з огляду на те, що правовий висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі (зокрема щодо застосування приписів статті 551 Цивільного кодексу України та 223 Господарського кодексу України) може мати суттєве значення для правильного вирішення спірного питання у даній справі № 922/1912/23, з метою єдності судової практики, а також те, що постанова Верховного Суду є остаточною і виступає джерелом формування судової практики, колегія суддів вважає за необхідне зупинити провадження у справі № 922/1912/23, відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України, до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 911/2269/22 та оприлюднення повного тексту судового рішення ухваленого за результатами такого розгляду.

Керуючись статтями 228, 234, 235 ГПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційними скаргами товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «НОВААГРО» на рішення господарського суду Харківської області від 15.08.2023, постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.10.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.10.2023, яка ухвалена за результатом перегляду додаткового рішення господарського суду Харківської області від 04.09.2023 в апеляційному порядку зі справи №922/1912/23 зупинити до закінчення розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 911/2269/22.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова