Постанова

від 17.01.2024 по справі 873/52/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 873/52/22

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Пєскова В.Г.

за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г.Є.;

розглянув у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Нор-Ест Агро"

про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат

за результатом розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нор-Ест Агро" на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шипкова Єгора Олексійовича у виконавчому провадженні №71394339 щодо примусового виконання наказу Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2023

у справі № 873/52/22

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Нор-Ест Агро"

про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 24.06.2022

у третейській справі №11/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нор-Ест Агро"

до Фермерського господарства "Стоянова І.С."

про стягнення донарахованого розміру грошових коштів у зв`язку з неналежним та несвоєчасним здійсненням виконання зобов`язань

Представники сторін в судове засідання не з`явились, про дату, місце та час розгляду справи повідомлені належним чином

ВСТАНОВИВ:

08.06.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Нор-Ест Агро" (далі - Товариство, позивач) звернулося до постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків (далі - Третейський суд) з позовом про стягнення з Фермерського господарства "Стоянова І.С." (далі - Господарство, відповідач) донарахованого розміру грошових коштів (пені, відсотків річних та інфляційних втрат) у зв`язку з неналежним та несвоєчасним виконанням грошового зобов`язання за договорами купівлі-продажу від 12.03.2020 №37/20/60 та від 26.03.2020 № 63/20/60.

Рішенням Третейського суду від 24.06.2022 у третейській справі № 11/22 позов задоволено частково; стягнуто з Господарства (далі також - Боржник) на користь Товариства донарахований розмір грошових коштів у зв`язку з неналежним та несвоєчасним здійсненням виконання зобов`язань за договорами купівлі-продажу № 37/20/60 від 12.03.2020 та № 63/20/66 від 26.03.2020 у сумі 409 681,26 грн, а також третейський збір у сумі 4 496,81 грн.

30.06.2022 Товариством подано до Північного апеляційного господарського суду заяву про видачу наказу на примусове виконання рішення Третейського суду від 24.06.2022 у справі № 11/22.

25.01.2023 Північний апеляційний господарський суд у справі № 873/70/22 ухвалив, серед іншого, заяву Товариства задовольнити та видати наказ на примусове виконання рішення Третейського суду від 24.06.2022 у справі №11/22.

Постановою Верховного Суду від 22.02.2023 апеляційну скаргу Господарства залишено без задоволення; ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2023 у справі №873/52/22 залишено без змін.

16.03.2023 Північним апеляційним господарським судом видано наказ у справі №873/70/22 на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2023, яка набрала законної сили 22.02.2023.

24.03.2023 приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шипков Єгор Олексійович (далі - Виконавець) за заявою Товариства прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження № 71394339 з виконання наказу № 873/52/22 від 16.03.2023, виданого Північним апеляційним господарським судом, про стягнення з Господарства на користь Товариства 409 681,26 грн.

У подальшому Виконавцем здійснювались виконавчі дії у вказаному виконавчому провадженні.

25.08.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшла скарга Товариства на бездіяльність Виконавця.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2023 скаргу Товариства задоволено частково; визнано неправомірною бездіяльність Виконавця у виконавчому провадженні №71394339 (зведене виконавче провадження №71395168) щодо примусового виконання наказів Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2023 у справі №873/52/22, котра виразилась у порушенні строків та порядку вчинення виконавчих дій у названому виконавчому провадженні з урахуванням норм та положень Закону України "Про виконавче провадження", а саме в тому, що:

- порушено строк та порядок здійснення виявлення інших джерел доходу Боржника шляхом направлення запитів до податкових органів;

- порушено строк та порядок виявлення коштів Боржника, котрі містяться в касі Боржника;

- порушено строк перевірки, виявлення наявності у власності Боржника належного йому нерухомого майна (споруди, будівлі тощо);

- порушено строк перевірки, виявлення наявності у власності чи у оренді Боржника земельних ділянок, із зазначенням їх місцезнаходження, розміру та цільового призначення;

- порушено строк перевірки факту вирощування Боржником сільськогосподарських культур на земельних ділянках, котрі перебувають у власності чи в оренді Боржника, із зазначенням їх найменування та площ посіву;

- порушено строк та порядок перевірки, виявлення наявності у власності Боржника тракторів, комбайнів, інших сільськогосподарських машин, сільськогосподарської техніки та інших сільськогосподарських механізмів тощо.

У задоволенні решти вимог скарги відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 06.12.2023 у справі № 873/52/22 апеляційну скаргу Виконавця залишено без задоволення; ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2023 у цій справі залишено без змін.

Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу

До Верховного Суду надійшла заява Товариства про покладення на Виконавця судових витрат на професійну правничу допомогу, в якій позивач, серед іншого, просив суд стягнути з Виконавця на користь Товариства вказані судові витрати у сумі 10 850,00 грн; розгляд заяви по суті здійснити за відсутності його представника.

Заяву мотивовано понесенням Товариством витрат на професійну правничу допомогу під час перегляду Верховним Судом в апеляційному порядку цієї справи (за результатом розгляду скарги на бездіяльність Виконавця) та необхідність їх відшкодування.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

Заперечень на заяву Товариства чи клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу Виконавцем не подано.

Апеляційне провадження (з розгляду заяви)

Відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 19.12.2023 для розгляду вищезазначеної заяви у справі № 873/52/22 визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий, Жуков С.В., Пєсков В.Г.

Ухвалою Верховного Суду від 20.12.2023 витребувано з Третейського суду третейську справу № 11/22 та з Північного апеляційного господарського суду матеріали справи № 873/52/22.

Ухвалою Верховного Суду від 10.01.2024, зокрема, призначено до розгляду заяву Товариства про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі №873/52/22 в судовому засіданні на 17.01.2024 о 11:15 год; доведено до відома учасників справи, що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду зазначеної заяви.

У судове засідання 17.01.2024 учасники справи явку своїх представників не забезпечили, що відповідно до частини четвертої статті 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не перешкоджає розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення.

Щодо суті заяви про ухвалення додаткового рішення

Розглянувши заяву Товариства щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку про часткове її задоволення з таких підстав.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Підпункт (в) пункту 4 частини першої статті 282 ГПК України передбачає зазначення у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 ГПК України, якщо судом не вирішено питання про судові витрати, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (стаття 123 ГПК України).

За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

З матеріалів справи вбачається, що у відзиві Товариства на апеляційну скаргу Виконавця на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2023 у справі № 873/52/22 було зазначено про те, що в майбутньому з урахуванням умов та на підставі договору про надання правової допомоги із Адвокатським бюро "Василя Бонтлаба" заявник понесе витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані із розглядом зазначеної апеляційної скарги, об`єм, розмір та обсяг яких на момент подання відзиву визначити неможливо. Разом з цим, у відзиві зазначено, що Товариство "зобов`язується із врахуванням пункту 8 статті 129 ГПК України, у випадку настання існування/понесення судових витрат у даній справі, повідомити про відповідне суд".

Частиною восьмою статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша статті 221 ГПК України).

Оскільки Товариство зробило відповідну заяву, обрахунок процесуального строку для подання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу обраховується з дати ухвалення постанови Верховного Суду.

Відповідно до частини п`ятої статті 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Постанову Верховного Суду за результатом перегляду ухвали Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2023 у справі № 873/52/22 ухвалено 06.12.2023 за участі представника скаржника - Виконавця.

Отже, встановлений процесуальним законом строк для подання Товариством доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу становив до 11.12.2023 включно.

Заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, що містить докази понесення витрат на професійну правничу допомогу подано Товариством 14.12.2023, тобто з пропуском у 3 дні. Поряд з цим, Товариством подане клопотання про поновлення строку на подання відповідної заяви, мотивоване тим, що постанова Верховного Суду від 06.12.2023 у справі №873/52/22 ухвалена без участі заявника, про зміст та сутність цієї постанови заявнику стало відомо лише 13.12.2023 - з дати отримання її копії до електронного кабінету Товариства засобами підсистеми ЄСІТС "Електронний суд"; за тим, невідкладно та одразу після настання обізнаності заявник у найкоротші строки (наступного дня - 14.12.2023) звернувся до суду із відповідною заявою.

Частиною першою статті 119 ГПК України унормовано, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Ураховуючи наведені норми та зазначені заявником обставини, Верховний Суд дійшов висновку про поважність пропуску встановленого процесуальним законом строку для подання Товариством доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу та, відповідно, про наявність підстав для його поновлення.

Таким чином, оскільки у постанові Верховного Суду від 06.12.2023 у справі №873/52/22 вирішено питання про розподіл судових витрат лише зі сплати судового збору, колегія суддів вважає за необхідне здійснити за заявою позивача розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді апеляційної інстанції, шляхом ухвалення відповідного додаткового рішення.

Згідно з частинами першою, другою статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Водночас, чинним процесуальним законодавством визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Так, відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, у частині п`ятій зазначеної статті цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що у подальшому були відображені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Схожих критеріїв дотримується Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Лавентс проти Латвії", "Ніколова проти Болгарії", "Єчюс проти Литви").

Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справах "Баришевський проти України", "Двойних проти України","East/West Alliance Limited" проти України").

У справі, що розглядається, як зазначено вище, на виконання вимог частини першої статті 124 ГПК України Товариство у відзиві на апеляційну скаргу Виконавця на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2023 у цій справі зазначило про понесення у майбутньому витрат на професійну правничу допомогу, орієнтовний розмір яких не буде перевищувати вартості аналогічного роду здійснення комплексу правових послуг та робіт в регіонах України, так і рекомендовані ставки таких послуг та робіт, що пропонуються Радами Адвокатів відповідного регіону; зобов`язалося із врахуванням вимог частини 8 статті 129 ГПК України подати відповідні докази.

Звертаючись із заявою про ухвалення додаткового судового рішення у цій справі, Товариство визначило розмір судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10 850,00 грн.

На підтвердження вказаних витрат відповідно до вимог абзацу першого частини восьмої статті 129 ГПК України заявником надано копії: договору про надання правової допомоги № 07-12-2020 від 07.12.2020; копії додаткових угод б/н від 11.04.2022, № 2 від 30.08.2022, № 3 від 14.10.2022, № 4 від 04.08.2023 до вказаного договору № 07-12-2020 від 07.12.2020; копію акта здачі-приймання правової допомоги № 32 від 13.22.2023, копію платіжної інструкції № 12047 від 13.22.2023, інших документів.

Згідно з пунктом 1.1 Договору Адвокатське бюро "Василя Бонтлаба" (далі - Бюро) зобов`язалось здійснити захист, представництво в суді або надати інші види правової допомоги Позивачу на умовах і в порядку, що визначені Договором, а Позивач зобов`язався оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору.

Відповідно до пункту 5.1 Договору розмір гонорару, який Позивач сплачує Бюро за надану в межах Договору правову допомогу визначається сторонами в акті здачі-приймання виконаної правової допомоги, який є невід`ємною частиною Договору і враховує обсяг та складність правової допомоги, тривалість часу, необхідного для її виконання, досвід та кваліфікацію адвоката, строки, ступінь терміновості виконання правової допомоги та інші суттєві обставини.

За змістом доданого заявником акта здачі-приймання правової допомоги №32 від 13.22.2023, Адвокатське бюро "Василя Бонтлаба" надало Товариству таку правничу допомогу:

- аналіз апеляційної скарги Виконавця на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2023 у справі № 873/52/22 - 2 години;

- аналіз судової практики Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо вказаної категорії справ (оскарження бездіяльності органів та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів) - 1 година;

- підготовка проекту відзиву і направлення його копії відповідачу та Виконавцю, а оригіналу - Верховному Суду - 4 години;

- сторони погодили, що вартість однієї години правничої допомоги Бюро складає 1 550,00 грн;

- загальна вартість наданої правничої допомоги склала 10 850,00 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що Товариство повністю розрахувалося за надані Бюро послуги, сплативши 10 850,00 грн згідно платіжної інструкції №12047 від 13.22.2023.

Дослідивши надані заявником докази, якими підтверджуються витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку з апеляційним переглядом справи (за розглядом скарги на бездіяльність Виконавця), колегія суддів дійшла висновку, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору (пункт 2 частини п`ятої статті 129 ГПК України).

Верховний Суд враховує, що апеляційна скарга Виконавця була мотивована, серед іншого, таким: (1) порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема приписів статей 2, 7, 12, 13, 339, пункту "а" частини першої статті 341 ГПК України; (2) помилковим тлумаченням судом прав виконавця, передбачених частиною третьою статті 18 та частиною першою статті 54 Закону України "Про виконавче провадження", як його обов`язків; (3) неврахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 08.06.2022 у справі № 369/13690/20, від 13.09.2023 у справі №521/13686/22, від 30.05.2023 у справі № 443/1012/18.

Водночас, у відзиві на апеляційну скаргу Виконавця Товариством наведено власні доводи його бездіяльності, а також законності оскаржуваної ухвали із посиланням на правові висновки Верховного Суду. При цьому за змістом відзиву позивачем не спростовувались аргументи скаржника про порушення процесуальних норм щодо порядку розгляду скарги на бездіяльність Виконавця, як і його твердження про неврахування судом першої інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 08.06.2022 у справі № 369/13690/20, від 13.09.2023 у справі №521/13686/22, від 30.05.2023 у справі № 443/1012/18.

У зв`язку з наведеним, у Верховного Суду відсутні підстави вважати обґрунтованими та необхідними витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з наданням адвокатом послуг з аналізу апеляційної скарги Виконавця тривалістю у 2 години, аналізу судової практики Верховного Суду - у 1 годину та підготовкою проекту відзиву і його направленням - у 4 години, що разом становить 7 годин у погодженій сторонами загальній вартості у сумі 10850,00 грн (1550,000 грн за 1 год).

Ураховуючи вищевикладене та дискреційні повноваження, надані суду положеннями частини п`ятої статті 129 ГПК, колегія суддів дійшла висновку про те, що у цій справі наявні підстави для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 425,00 грн (50% заявленої до стягнення суми), оскільки цей розмір судових витрат є дійсним, обґрунтованим та таким, що відповідає критерію розумної необхідності відповідних витрат.

У іншій частині заявлений розмір витрат, на переконання суду, є непропорційним до предмета спору, а тому задоволенню не підлягає.

Висновки за результатами розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення

З огляду на вищезазначене, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви Товариства про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат та присудження до стягнення з Виконавця на користь Позивача (особи, яка оскаржувала бездіяльність Виконавця) витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції у розмірі 5 425,00 грн.

Керуючись статтями 25, 123, 129, 240, 244, 282, 284 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Нор-Ест Агро" про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №873/52/22 задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шипкова Єгора Олексійовича (65020, м. Одеса, вул. Асташкіна, 21, офіс 1, РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нор-Ест Агро" (09800, Київська область, Тетіївський район, м. Тетіїв, вул. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 38953469) 5 425 (п`ять тисяч чотириста двадцять п`ять) гривень 00 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

3. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Нор-Ест Агро" про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в іншій частині відмовити.

4. Видачу наказу доручити Північному апеляційному господарському суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К.М. Огороднік

Судді С.В. Жуков

В.Г. Пєсков