Постанова

від 17.01.2024 по справі 921/787/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 921/787/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Могил С. К., Волковицька Н. О.,

секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Великобірківської селищної ради, Великогаївської сільської ради, Підгороднянської сільської ради та Комунального некомерційного підприємства Великобірківської селищної ради ?Тернопільська центральна районна лікарня?

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.09.2023 (суддя Орищин Г. В. - головуючий, судді Галушко Н. А., Желік М. Б.)

за позовом Тернопільської міської ради

до Тернопільської районної ради,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Великоберезовицької селищної ради, смт. Велика Березовиця;

2) Великогаївської сільської ради

3) Байковецької сільської ради

4) Підгороднянської сільської ради

5) Білецької сільської ради

6) Великобірківської селищної ради

7) Комунального некомерційного підприємства Великобірківської селищної ради ?Тернопільська центральна районна лікарня?

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання права,

за участі:

позивача: Чарнош Т.М. (самопредставництво)

третьої особи-2: Чаповський В.В. (самопредставництво)

третьої особи-4: Микитюк І.С. (самопредставництво)

третьої особи-6: Самуляк М.Ю. (адвокат)

третьої особи-7: Крічфалушій Л.І. (адвокат),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Тернопільська міська рада звернулася до суду з позовом до Тернопільської районної ради, у якому просила:

- визнати незаконним та скасування рішення Тернопільської районної ради № 747 від 17.11.2020 «Про передачу до комунальної власності сільських, селищних рад Тернопільського району частки майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ Тернопільського району» (далі - Рішення) в частині передачі до комунальної власності Великоберезовицької селищної ради, Великогаївської сільської ради, Байковецької сільської ради, Підгороднянської сільської ради, Білецької сільської ради та Великобірківської селищної ради майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ Тернопільського району, відображеного в пунктах 1-6 додатку № 1 Рішення на умовах спільної часткової комунальної власності, а саме, щодо об`єктів нерухомого майна, які знаходяться у межах м. Тернополя: адміністративної будівлі, площею 285,2 кв.м по вул. Нечая, 27; нежитлового приміщення, площею 137,6 кв.м по вул. Бродівська, 17; нежитлової будівлі, адмінбудинку, площею 1830,5 кв.м по вул. М. Кривоноса, 10; районного будинку культури, площею 1064,1 кв.м по вул. Шкільна, 4; будівлі стоматології, площею 588,2 кв.м по бул. Т. Шевченка, 45; адміністративного корпусу, площею 923,5 кв.м, кисневої, площею 13,3 кв.м, стаціонарного корпусу, площею 2447,1 кв.м, нової поліклініки з даховою котельнею, площею 2068,6 кв.м, гаражу, площею 54,2 кв.м та овочесховища, площею 36,2 кв.м по вул. Кн. Острозького, 9 (далі - вимога-1);

- визнати за Тернопільською міською територіальною громадою в особі позивача права на отримання у комунальну власність майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ Тернопільського району, відображеного в додатку № 1 до Рішення, частки майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ Тернопільського району (пункти 1-6), згідно наведеного вище переліку об`єктів нерухомого майна, які знаходяться у межах міста Тернополя (далі - вимога-2).

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами здійсненої адміністративно-територіальної реформи територія Тернопільської міської територіальної громади увійшла до складу Тернопільського району, а місто Тернопіль є адміністративним центром останнього, тому позивач мав законне право на отримання у комунальну власність спірних об`єктів спільної власності територіальних громад Тернопільського району, адже такі розташовані на території даної адміністративної одиниці. Проте, відповідач прийняв спірне Рішенням про передачу вказаних об`єктів у власність третіх осіб, чим порушив майнові права позивача, які підлягають судовому захисту.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Суди розглядали справу неодноразово.

2.2. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 12.05.2021 (суддя Андрусик Н. О. - головуючий, судді Стопник С. Г., Хома С. О.), яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позову щодо вимоги-2.

2.3. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 06.10.2022 (суддя Бурда Н. М.), відмовлено у задоволенні позову щодо вимоги-1, справа у цій частині позовної вимоги розглядалася судами неодноразово.

2.4. Рішення суду мотивовано тим, що у позивача на момент прийняття відповідачем спірного рішення права або законного інтересу не було, а відтак не могло мати місце його порушення, невизнання або оспорення.

2.5. Оскарженою постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.09.2023, рішення суду першої інстанції від 06.10.2022 скасовано та прийнято нове, яким позов в частині вимоги-1 задоволено.

2.6. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що Рішення прийнято на порушення вимог абзацу 3 пункту 10 розділу V «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про місцеве самоврядування», у редакції чинній на момент прийняття Рішення, за відсутності двох виняткових підстав обов`язкового відчуження районною радою об`єктів права спільної власності територіальних громад на користь конкретної місцевої територіальної громади та за відсутності подання відповідних пропозицій від Великоберезовицької та Великобірківської селищних рад, та Великогаївської, Байковецької, Підгороднянської і Білецької сільських рад, у зв`язку з чим порушені права та охоронювані законом інтереси позивача, тому позов в частині вимоги-1 підлягає задоволенню.

3. Короткий зміст касаційних скарг та позиція інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі Великобірківська селищна рада просить скасувати вище вказану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

3.2. На обґрунтування касаційної скарги Великобірківська селищна рада посилалася на те, що оскаржувана постанова суду прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вважає, що апеляційний суд не врахував правового висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, який викладено у постанові Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 904/4109/21. Також заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та на те, що суд апеляційної інстанції встановив обставини, що мають суттєве значення для вирішення справи на підставі недопустимих доказів.

3.3. У касаційній скарзі Великогаївська сільська рада просить скасувати вище вказану постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в частині вимоги-1.

3.4. На обґрунтування касаційної скарги Великогаївська сільська рада посилалася на те, що оскаржувана постанова суду прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вважає, що апеляційний суд не врахував правових висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладено у постановах Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 904/4109/21, від 07.09.2022 у справі № 926/3156/21. Також заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

3.5. У касаційній скарзі Підгороднянська сільська рада просить скасувати вище вказану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

3.6. На обґрунтування касаційної скарги Підгороднянська сільська рада посилалася на те, що оскаржувана постанова суду прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вважає, що апеляційний суд не врахував правових висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладено у постановах Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 904/4109/21, від 07.09.2022 у справі № 926/3156/21. Також заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

3.7. У касаційній скарзі Комунальне некомерційне підприємство Великобірківської селищної ради «Тернопільська центральна районна лікарня» просить скасувати вище вказану постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в частині вимоги-1.

3.8. На обґрунтування касаційної скарги Комунальне некомерційне підприємство Великобірківської селищної ради «Тернопільська центральна районна лікарня» вказувало на те, що оскаржувана постанова суду прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

3.9. Позивач у відзивах на касаційні скарги, посилаючись на правильне застосування апеляційним судом норм чинного законодавства, зазначив про безпідставність доводів та вимог викладених у касаційних скаргах, у зв`язку з чим просив відмовити у їх задоволенні.

4. Мотивувальна частина

4.1. Суди встановили, що 17.11.2020 відповідач прийняв Рішення, згідно з пунктом 1 якого вирішив передати до комунальної власності Великоберезовицької селищної ради, Великобірківської селищної ради, Великогаївської сільської ради, Байковецької сільської ради, Білецької сільської ради, Підгороднянської сільської ради майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ Тернопільського району, управління якими здійснює Тернопільська районна рада, згідно з додатком № 1 на умовах спільної часткової комунальної власності.

4.2. Відповідно до додатку № 1 Рішення у власність сільським та селищним радам Тернопільського району передано: 1) адміністративну будівлю, площею 285,2 кв.м, що знаходиться за адресою: Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Нечая, 27 передано Підгороднянській сільській раді (частка майна у власності - ціла); 2) нежиле приміщення, площею 137,6 кв.м, що знаходиться за адресою: Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Бродівська, 17 передано Великогаївській сільській раді та Байковецькій сільській раді (частка майна у власності по 1/2); 3) нежитлову будівлю, адмінбудинок, площею 1830,5 кв.м, що знаходиться за адресою: Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. М. Кривоноса, 10 передано Підгороднянській сільській раді, Байковецькій сільській раді та Великогаївській сільській раді (частка майна у власності по 1/3); 4) Районний будинок культури, площею 1064,1 кв.м, що знаходиться за адресою: Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Шкільна, 4 передано Великоберезовицькій селищній раді (частка майна у власності - ціла); 5) будівлю стоматології, площею 588,2 кв.м, що знаходиться за адресою: Тернопільська область, м. Тернопіль, бульвар Т. Шевченка, 45 передано Байковецькій сільській раді, Великогаївській сільській раді, Великоберезовицькій селищній раді, Підгороднянській сільській раді (частка майна по 1/4); 6) адміністративний корпус, площею 923,5 кв.м, кисневу, площею 13,3 кв.м, стаціонарний корпус, площею 2447,1 кв.м, нову поліклініку з даховою котельнею, площею 2068,6 кв.м, гаражі, площею 54,2 кв.м та овочесховище, площею 36,2 кв.м, що знаходяться за адресою: Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Кн. Острозького, 9 передано Великоберезовицькій селищній раді, Підгороднянській сільській раді, Великогаївській сільській раді, Байковецькій сільській раді, Білецькій сільській раді та Великобірківській селищній раді (частка майна у власності по 1/6); 7) лікарню, площею 664,4 кв.м, кухню, площею 70,2 кв.м та господарський корпус, площею, 170,2 кв.м, що знаходяться за адресою: Тернопільська область, Тернопільський район, с. Мишковичі, вул. Надрічна, 23 передано Великоберезовицькій селищній раді (частка майна у власності - ціла).

4.3. В преамбулі Рішення зазначено, що його прийнято на підставі пункту 20 частини 1 статті 43, статті 60, пункту 10 розділу V «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", враховуючи рішення Великоберезовицької селищної ради № 856 від 09.11.2020, Великобірківської селищної ради № 228 від 24.09.2020, Великогаївської сільської ради № 1260 від 13.11.2020, Байковецької сільської ради № 1283 від 17.11.2020, Білецької сільської ради № 78 від 12.03.2019, Підгороднянської сільської ради № 780 від 22.09.2020 та з врахуванням висновків постійної комісії з питань соціально-економічного розвитку, фінансів і бюджету та міжбюджетних відносин.

4.4. 18.12.2020 позивач прийняв рішення № 8/2/133 «Про звернення Тернопільської міської ради щодо передачі у комунальну власність об`єктів спільної власності територіальних громад Тернопільського району, які знаходяться на території Тернопільської міської територіальної громади», згідно з яким вирішено звернутися до Тернопільської районної ради щодо безоплатної передачі з спільної власності територіальних громад Тернопільського району до комунальної власності Тернопільської міської територіальної громади майна, перелік якого визначений в додатку.

4.5. Відповідно до додатку до рішення позивача № 8/2/133 від 18.12.2020 до об`єктів спільної власності територіальних громад Тернопільського району, які знаходяться на території Тернопільської міської територіальної громади належить: 1) адміністративна будівля, площею 285,2 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Полковника Д. Нечая, 27; 2) нежиле приміщення, площею 137,6 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Бродівська, 17; 3) нежитлова будівля, адмінбудинок, площею 1830,5 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. М. Кривоноса, 10; 4) Районний будинок культури, площею 1064,1 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Шкільна, 4; 5) будівля стоматології, площею 588,2 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, бульв. Т. Шевченка, 45; 6) адміністративний корпус, площею 923,5 кв.м, киснева, площею 13,3 кв.м, стаціонарний корпус, площею 2447,1 кв.м, нова поліклініка з даховою котельнею, площею 2068,6 кв.м, гаражі, площею 54,2 кв.м та овочесховище, площею 36,2 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Тернопіль, вул. Кн. Острозького, 9.

4.6. Вважаючи, що Рішення було прийняте відповідачем на порушення вимог законодавства, позивач звернувся з позовом про його скасування.

4.7. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.8. Стаття 2 ГПК України визначає, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

4.9. Частиною першою статті 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

4.10. Правовий аналіз зазначених вище норм права дозволяє зробити висновок про те, що:

- кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб;

- під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом;

- у разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування правового акта індивідуальної дії, виданого, зокрема, органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини невідповідності оскаржуваного акта актам цивільного законодавства, так і обставини порушення таким актом цивільних прав або інтересів особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами.

4.11. Так, спір у даній справі пов`язаний з майновим інтересом територіальної громади міста Тернопіль в особі позивача щодо нерухомого майна, яке територіально розміщене в межах міста Тернополя.

4.12. Приписами частини другої статті 19, частин першої, третьої статті 140, частини першої статті 144 Конституції України унормовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

4.13. Згідно частин першої, другої статті 10, частини восьмої статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

4.14. Поряд з тим згідно абзаців 1-3 пункту 10 Розділу V (Прикінцеві та перехідні положення) Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено таке:

-з набранням чинності цим Законом майно, яке до прийняття Конституції України у встановленому законодавством порядку передане державою до комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць та набуте ними на інших законних підставах, крім майна, що відчужене у встановленому законом порядку, є комунальною власністю відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст;

-майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні та обласні ради або уповноважені ними органи. Відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу;

-за пропозицією сільських, селищних, міських рад районні, обласні ради повинні приймати рішення про передачу до комунальної власності відповідних територіальних громад окремих об`єктів, спільної власності територіальних громад, які знаходяться на їх території і задовольняють колективні потреби виключно цих територіальних громад.

4.15. Отже, окремі об`єкти спільної власності територіальних громад комунальної власності можуть бути передані районними, обласними радами до комунальної власності відповідних територіальних громад, якщо є відповідна пропозиція останніх, та якщо такі об`єкти знаходяться на їх території і задовольняють колективні потреби виключно цих територіальних громад.

4.16. Судом апеляційної інстанції встановлено, що об`єкти спільної власності територіальних громад спірним Рішенням передані за відсутності відповідних пропозицій від Великоберезовицької та Великобірківської селищних рад, та Великогаївської, Байковецької, Підгороднянської і Білецької сільських рад. Також вказаним судом встановлено, що ці об`єкти територіально розміщені в межах міста Тернополя.

4.17. За вказаних обставин висновки суду апеляційної інстанції про те, що оспорюване Рішення прийнято з порушенням абзацу 3 пункту 10 розділу V Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування», тобто за відсутності двох виняткових підстав обов`язкового відчуження районною радою об`єктів права спільної власності територіальних громад, ґрунтуються на фактичних обставинах справи та на вказаній нормі права.

4.18. У Рішенні Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес" як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовленого загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкованого у суб`єктивному праві простого легітимного дозволу, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

4.19. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про невідповідність спірного Рішення відповідача законодавчим вимогам щодо порядку розпорядження відповідачем майном спільної комунальної власності територіальної громади, а тому спірне Рішення є незаконним та таким, що порушує легітимний інтерес позивача, в особі якого виступає територіальна громада міста Тернопіль, безпосередньо в межах якого і знаходиться спірне майно, оскільки саме вказана територіальна громада має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо відсутності цивільних прав на таке майно в інших осіб, у тому числі територіальних громад.

4.20. Враховуючи встановлені апеляційним судом обставини недотримання вимог під час прийняття спірного Рішення та наявність підстав для захисту охоронюваного законом інтересу позивача, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення вимоги-1 позивача.

4.21. Заявники касаційних скарг наведених висновків апеляційного суду не спростували, що виключає правові підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції.

4.22. Посилання заявників касаційних скарг на те, що апеляційний суд не врахував правових висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладено у постановах Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 904/4109/21, від 07.09.2022 у справі № 926/3156/21, є безпідставними, оскільки висновки апеляційного суду не суперечать правовим позиціям, які викладені у цих постановах Верховного Суду.

4.23. Із постанови Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 904/4109/21 вбачається, що на відміну від даної справи, що переглядається у касаційному порядку, висновки Верховного Суду у справі № 904/4109/21 щодо пред`явлення позову до неналежного відповідача та відсутність у суду процесуальної можливості залучення до участі у справі співвідповідача за власною ініціативою, що, як зазначено цим судом, є самостійною підставою для відмови в задоволенні зазначеного позову, стосувалися позовної вимоги про скасування запису від 04.11.2020 №1009091070003000358 про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу (пункти 1, 36 постанови Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 904/4109/21).

4.24. Із постанови Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 926/3156/21 вбачається, що Заставнівській міській раді було відмовлено у позові про визнання протиправним та скасування рішень Заставнівської районної ради, скасування державної реєстрації, однак Верховний Суд скасував судові рішення у справі, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції зазначивши, що відповідно до частини другої статті 4 ГПК України позивач має право на звернення до господарського суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів, висновок судів, що позивач не довів порушення свого цивільного права на спірне майно через недоведеність звернення з відповідною пропозицією до відповідача-1 про передачу спірних об`єктів у комунальну власність Заставнівської об`єднаної територіальної громади, не нівелює наявність у позивача законного інтересу по відношенню до спірного майна. Крім того Верховним Судом у вказаній постанові було зазначено, що доводи касаційної скарги у зв`язку із ненаданням судами оцінки наявним у матеріалах справи доказам шляхом повного, всебічного та безпосереднього їх дослідження та всім доводам учасників справи, що унеможливило встановлення всіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, знайшли підтвердження, а тому судові рішення слід скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

4.25. Наведені у касаційних скаргах постанови Верховного Суду не дають правових підстав для скасування судових рішень у справі.

4.26. Щодо доводів скаржників про те, що суд апеляційної інстанції встановив обставини, що мають суттєве значення для вирішення справи на підставі недопустимих доказів, колегія суддів зазначає таке.

4.27. Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

4.28. Із оскарженої постанови суду апеляційної інстанції вбачається, що цим судом було досліджено спірне Рішення і суд дійшов своїх правових висновків виходячи із вимог чинного законодавства.

4.29. Отже, доводи про те, що апеляційний суд встановив обставини справи на підставі недопустимих та неналежних доказів, не підтвердилися під час касаційного розгляду, що виключає правові підстави для скасування постанови суду.

4.30. Таким чином оскільки інші виключні випадки для касаційного перегляду судових рішень, що передбачені положеннями частини другої статті 287 ГПК, скаржниками не наведені, а тому з інших підстав переглядати у касаційному порядку судові рішення у суду касаційної інстанції повноваження відсутні.

4.31. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

4.32. Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

4.33. Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

4.34. Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

4.35. За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскаржуваної постанови та задоволення касаційних скарг немає.

4.36. Відповідно до приписів статті 129 частини 4, статті 315 частини 3 пункту "в" ГПК України, судові витрати за подання касаційних скарг належить покласти на скаржників.

4.37. Великогаївською сільською радою заявлено клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

4.38. Відповідно до частини п`ятої статті 302 ГПК України, суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

4.39. Проте враховуючи вищевикладене, наведені у клопотанні доводи не дають підстав для висновку про необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, у розумінні приписів частини п`ятої статті 302 ГПК України, тому в задоволенні клопотання слід відмовити.

Керуючись статтями 240, 300, 308, 309, 315, 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Великобірківської селищної ради, Великогаївської сільської ради, Підгороднянської сільської ради та Комунального некомерційного підприємства Великобірківської селищної ради ?Тернопільська центральна районна лікарня? залишити без задоволення, а постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.09.2023 у справі № 921/787/20 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді С. К. Могил

Н. О. Волковицька