Рішення

від 17.01.2024 по справі 296/8550/23

КОРОЛЬОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа № 296/8550/23

2/296/316/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" січня 2024 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м.Житомира в складі:

головуючого судді Шкирі В. М.

за участі секретаря Сейко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Житомира, за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей Андрушівської міської ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини,-

В С Т А Н О В И В :

01.09.2023 позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей Андрушівської міської ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини.

Вимоги позивач обґрунтовує тим, що 03.09.2011 між ним та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції, про що в книзі реєстрації актів про одруження складено відповідний актовий запис №1578.

Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей: дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Подружнє життя з відповідачкою не склалося, через відсутність спільних інтересів, взаєморозуміння, різні погляди на майбутнє та сімейне життя. Сторони разом не проживають.

З оглядуна зазначенепросив суд,розірвати шлюбміж нимта відповідачкоюі визначитимісце проживаннядитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом збатьком.

Ухвалою суду від 09.10.2023 року по справі відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

09.10.2023 відповідач подав до суду заяву про визнання позову в якій вказав, що позивач разом з донькою ОСОБА_4 проживає окремо, їх шлюб фактично припинив своє існування, їх син ОСОБА_5 буже жити з нею (а.с.34)

20.12.2023 від служби у справах дітей Андрушівської міської ради Житомирської області надійшов висновок в якому вказано, що доцільно визначити місце проживання ОСОБА_4 з батьком - ОСОБА_1 .

Сторони до суду не з`явилися.

Представник позивача ОСОБА_6 вимоги позивача підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чиномв порядку ст. 128 ЦПК України.

Представник третьої особи: служби у справах дітей Андрушівської міської ради в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чиномв порядку ст. 128 ЦПК України, причина неявки відповідачем суду не повідомлена. Клопотань будь-якого змісту не надавав.

У постанові Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 757/15603/19 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням, зокрема на відсутність за вказаною адресою, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії, а повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки .

Наявні довідки Укрпошти свідчать, що відповідач відсутній за адресою свого місця проживання, отже він належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи.

Верховний Суд у постановах від 13 листопада 2020 року у справі№ 359/5348/17 (провадження № 61-18620св19), від 08 грудня 2021 року у справі № 369/10161/19 (провадження № 61-3468св21) зазначив, що якщо сторони чи їх представники, чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторони чи її представника, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні

Суд вважає, що наявних у справі матеріалів у цій справі, достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, та не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, встановив наступні обставини та визначив відповідно до них правовідносини.

Згідно свідоцтвапро шлюбсерії НОМЕР_1 (виданогоповторно)між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (дошлюбнепрізвище ОСОБА_7 ),03.09.2011року укладеношлюб,який зареєстрованийу Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції, про що в книзі реєстрації актів про одруження складено відповідний актовий запис №1578 (а.с. 5).

Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей: дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено свідоцтвами про народження дітей (а.с. 13-14).

Позивач ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 про що надано докази (а.с.8,11,19-20, 25-26)

20.12.2023 від служби у справах дітей Андрушівської міської ради Житомирської області надійшов висновок від 19.12.2023 № 05-19/3370 в якому вказано, що доцільно визначити місце проживання ОСОБА_4 з батьком - ОСОБА_1 . Висновок обгрунтовано тим, що сторони вирішили розірвати шлюб та добровільно погодили місце проживання своїх дітей, відповідач позитивно характеризується за місцем проживання.

Таким чином суд встановив, що між сторонами існує спір з приводу розірвання шлюбу, та визначення місця проживання дитини, що регулюється нормами Сімейного кодексу України.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог суд виходить з наступного.

Згідно ч. 3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б їхнім інтересам та інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України).

Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, його рішення є остаточним, а відповідач позов визнає, відтак у суду нема підстав сумніватися у доводах позивача, авідмова в розірванні шлюбу буде примушенням позивача до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.

Суд вирішуючи справу про розірвання шлюбу, перш за все виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред`явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.

Приймаючи до уваги, що причини, що спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечить його інтересам, що має істотне значення, внаслідок чого позов підлягає задоволенню, а тому шлюб між сторонами необхідно припинити шляхом його розірвання.

Окрім вимоги щодо розірвання шлюбу позивач в позові просить визначити місце проживання спільних малолітніх дітей: дочки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 , а сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір`ю ОСОБА_2 .

Свою вимогу обґрунтовує тим, що він з донькою ОСОБА_9 проживає разом за адресою: АДРЕСА_3 . Самостійно утримує та займається її вихованням. Його син ОСОБА_10 проживає разом з відповідачкою за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідно до положень ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно із ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті (ч. 1ст. 157 СК України).

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до ст. 9 цієї Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини; таке розлучення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини; держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Згідност. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Статтею 6 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості.

Відповідно дост. 11 Закону України «Про охорону дитинства», сім`яє природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Визначаючи місце проживання малолітньої дитини сторін, суд також керується положеннями ст.160 Сімейного Кодексу України та роз`ясненнями п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року, з яких слідує, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, яка досягла десяти років - за спільною згодою батьків та самої дитини, а місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років - визначається нею самою.

Судом встановлено, що у шлюбі в сторін народилися діти: дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

20.12.2023 від служби у справах дітей Андрушівської міської ради Житомирської області надійшов висновок від 19.12.2023 № 05-19/3370 в якому вказано, що доцільно визначити місце проживання ОСОБА_4 з батьком - ОСОБА_1 . Висновок обгрунтовано тим, що сторони вирішили розірвати шлюб та добровільно погодили місце проживання своїх дітей, а саме: що їх донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 буде жити з батьком, а ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір`ю, тобто відсутні спір між батьками з ким будуть проживати їх діти.

За відсутності спору щодо того з ким буде проживати неповнолітня дитина, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини разом з матір`ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу про що вказано в Постанові Верховного суду від 15.01.2020 № 200/952/18 .

За таких обставин суд вважає за необхідне визначити місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4

Згідно ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у виді судового збору в сумі 2147,20 грн.

Керуючись ст. ст. 7, 8,12, 81, 141, 142, 258-259, 263, 264, 265, 273, 352, 355 ЦПК України, ст. ст. 104, 112-115 СК України,-

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей Андрушівської міської ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини - задовільнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (дошлюбне прізвище ОСОБА_7 ) (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ), зареєстрований 03.09.2011 у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції, про що в книзі реєстрації актів про одруження складено відповідний актовий запис №1578.

Визначити місце проживання малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 . Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) судовий збір в сумі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) гривень 20 копійок.

Копію рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили направити до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Cуддя В. М. Шкиря