Постанова

від 22.01.2024 по справі 371/228/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 371/228/17 Головуючий в суді І інстанції Капшук Л. О.

Провадження № 22-ц/824/4443/2024 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(у порядку письмового провадження)

22 січня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: судді-доповідача Мельника Я.С., суддів Матвієнко Ю.О. та Гуля В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 20 червня 2023 року у справі за позовом Керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа: Відділ Держгеокадастру у Миронівському районі про визнання недійсними та скасування наказів про надання дозволу на розроблення документації з землеустрою,наказів про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки, визнання недійсними договорів оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Миронівського районного суду Київської області перебувала цивільна справа за позовом Керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа: Відділ Держгеокадастру у Миронівському районі про визнання недійсними та скасування наказів про надання дозволу на розроблення документації з землеустрою, наказів про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки, визнання недійсними договорів оренди землі.

Ухвалою Миронівського районного суду від 31 травня 2023 року провадження в справі закрите з підстав того, що вказана справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

15 червня 2023 року виконувач обов`язків керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області звернувся до суду із клопотанням про передачу справи до Господарського суду Київської області для здійснення подальшого розгляду справи в порядку господарського судочинства.

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 20 червня 2023 року справу передано за встановленою юрисдикцією до Господарського суду Київської області.

Не погоджуючись із цією ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та відмовити у задоволенні клопотанням про передачу справи до Господарського суду Київської області.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує зокрема на те, що судом першої інстанції не враховано, що питання про направлення справи до суду за встановленою юрисдикцією має право вирішувати суд апеляційної чи касаційної інстанції, яким закрито провадження.

Колегія суддів перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи і у такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Передаючи вказану справу на розгляд до Господарського суду Київської області, суд першої інстанції виходив з того, що ухвалою Миронівського районного суду від 31 травня 2023 року, яка набрала законної сили, провадження у справі було закрите в зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому, наявні підстави для направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

З матеріалів справ вбачається, що ухвалою Миронівського районного суду від 31 травня 2023 року провадження в справі закрите на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України з підстав того, що вказана справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

15 червня 2023 року виконувач обов`язків керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області звернувся до суду із клопотанням про передачу справи до Господарського суду Київської області для здійснення подальшого розгляду справи в порядку господарського судочинства.

В обґрунтування клопотання прокурор зазначав, що з огляду на правила частини 1 статті 256 ЦПК України та висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 29 вересня 2020 року у справі 368/561/19, у разі закриття провадження у справі судом першої інстанції на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України та відсутності апеляційної скарги на ухвалу суду про закриття провадження у справі, суд першої інстанції не позбавлений права, яким цивільний процесуальний закон наділяє суд апеляційної та касаційної інстанції, за заявою позивача передати справу за встановленою юрисдикцією. Такі дії суду сприятимуть реалізації права позивача на справедливий суд, закріпленого в статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Згідно із п.1 ч.1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Частиною 1 статті 256 ЦПК України встановлено, що, якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Згідно зі частиною 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 29 вересня 2020 року по справі №368/561/19, розглядаючи питання правомірності закриття провадження судом першої інстанції, у пункті 52 роз`яснила, що оскільки Велика Палата Верховного Суду залишила в силі ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, вона відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України в редакції Закону № 460-IX роз`яснює позивачці її право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до суду, який закрив провадження у справі, із заявою про її направлення до відповідного суду адміністративної юрисдикції.

Отже, Велика Палата Верховного Суду фактично зробила правовий висновок про те, що питання про направлення справи до суду за встановленою юрисдикцією має право вирішувати й суд першої інстанції, якщо саме ним закрито провадження, а не тільки суд апеляційної чи касаційної інстанції.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року у справі № 234/11607/20 (провадження № 61-15126св21) зроблено висновок, що: «при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).

На підставі вищевикладеного, з огляду на положення законодавства та практику Верховного Суду, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у разі закриття провадження судом першої інстанції на підставі пункту 1 частини 1статті 255 ЦПК України та відсутності апеляційної скарги на ухвалу про закриття провадження, суд першої інстанції не позбавлений права, яким цивільний процесуальний закон наділяє суд апеляційної та касаційної інстанції, за заявою позивача передати справу за встановленою юрисдикцією, а відтак висновок суду першої інстанції про передачу даної справи на розгляд до Господарського суду Київської області є законним та обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції та зводяться до власного тлумачення скаржником норм законодавства.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу місцевого суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 374, 375 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 20 червня 2023 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Судді: