Постанова

від 17.01.2024 по справі 440/3751/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2024 р.Справа № 440/3751/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.09.2023, головуючий суддя І інстанції: Н.І. Слободянюк, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/3751/23

за позовом Товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю «Будтехмонтажінвест»

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будтехмонтажінвест", звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області, в якій просило:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 11 грудня 2022 року № 4075/0406, № 4076/0406.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2023 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 11 грудня 2022 року № 4075/0406.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехмонтажінвест" витрати зі сплати судового збору в сумі 2671,97 (дві тисячі шістсот сімдесят одна гривня дев`яносто сім копійок).

Відповідач, не погодившись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з`ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягав на законності судового рішення та просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Будтехмонтажінвест" зареєстровано як юридична особа, ідентифікаційний код 37895768, та основним видом діяльності цього товариства є: Будівництво житлових і нежитлових будівель.

В реєстрі платників податку на додану вартість ТОВ "Будтехмонтажінвест" перебувало з 01 березня 2012 року по 01 серпня 2019 року (свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано 01 серпня 2019 року).

Головним управлінням ДПС у Полтавській області відповідно до підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 та підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України проведена камеральна перевірка податкової звітності з ПДВ за серпень 2019 року по ТОВ «Будтехмонтажінвест», за результатами якої складено акт № 4890/16-31-04-06-03-01/37895768 від 19 жовтня 2022 року.

Перевіркою встановлено порушення платником вимог пункту 49.2, підпункту 49.18.1 статті 49 ПК України та пункту 203.1 статті 203 ПК України внаслідок неподання платником до контролюючого органу податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2019 року, а також пункту 184.7 статті 184 ПК України внаслідок заниження податкового зобов`язання по операціях з умовного постачання товарів/послуг після анулювання реєстрації в якості платника ПДВ в сумі 60420,00 грн, що призвело до заниження суми податку на додану вартість до сплати в бюджет в сумі 60420,00 грн.

Так, в акті перевірки № 4890/16-31-04-06-03-01/37895768 від 19 жовтня 2022 року зазначено, що свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Будтехмонтажінвест» анульовано 01 серпня 2019 року. Згідно даних фінансового звіту від 20 липня 2022 року №9433957769 на балансі підприємства обліковуються основні засоби в сумі 296,10 тис грн та запаси в сумі 6,00 тис.грн. При цьому податкова декларація з ПДВ за останній звітний (податковий) період- серпень 2019 року платником до контролюючого органу не подана, самостійно умовний продаж основних засобів в сумі 296100,00 грн та запасів в сумі 6000,00 грн не визнано та відповідно належна сума податкових зобов`язань з ПДВ до бюджету не сплачена.

На підставі вказаного акту перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 11 листопада 2022 року №4076/0406, яким на підставі пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України до ТОВ «Будтехмонтажінвест» застосовано штрафну санкцію з податку на додану вартість в сумі 340,00 грн;

-від 11 листопада 2022 року №4075/0406, яким ТОВ «Будтехмонтажінвест» збільшено суму грошового зобов`язання на загальну суму 75525,00 грн (за податковим зобов`язанням - 60420,00 грн. та штрафною (фінансовою) санкцією - 15105,00 грн).

Не погодившись із прийняттям цих податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх часткової обґрунтованості.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржується, а відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог. Отже, в межах розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції надається правова оцінка висновкам суду про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

У відповідності до пп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Відповідно до пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Пунктом 46.1 статті 46 ПК України визначено, що податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до пункту 202.1 статті 202 Розділу V «Податок на додану вартість» ПК України звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал, з урахуванням таких особливостей:

а) якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця;

б) якщо податкова реєстрація особи анулюється в інший день, ніж останній день календарного місяця, то останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.

Згідно з пунктом 184.6 статті 184 ПК Україниу разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.

За змістом частини першої статті 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Пунктом 184.7 статті 184 ПК України встановлено, щоякщотовари/послуги,необоротні активи, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту,не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, такий платник податку в останньому звітному (податковому) періоді не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податкузобов`язаний визначити податкові зобов`язанняпо таких товарах/послугах, необоротних активахвиходячи із звичайної цінивідповідних товарів/послуг чи необоротних активів, крім випадків анулювання реєстрації як платника податку внаслідок реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

Колегія суддів зазначає, що з аналізу наведених вище норм вбачається, що якщо товари та необоротні активи, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту, не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, платник податку в останньому звітному (податковому) періоді не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податку зобов`язаний визначити податкові зобов`язання по таких товарах та необоротних активах виходячи із звичайної ціни відповідних товарів та необоротних активів. Тобто у разі анулювання реєстрації як платника податку на додану вартість особа зобов`язана визнати умовний продаж за наявності умов, наведених у відповідній нормі.

В свою чергу податковий кредит звітного періоду визначаєтьсявиходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послугта складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:придбанням або виготовленням товарівта наданням послуг;придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активівта незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Так, згідно з підпунктом 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 ПК України, звичайна ціна -ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що з аналізу норм розділу І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 30 листопада 1999 року за № 291, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 року за № 893/4186, слідує, що до необоротних активів належать основні засоби, в тому числі виробничі запаси, та інші необоротні матеріальні активи, в тому числі малоцінні необоротні матеріальні активи.

Зміст і форма Фінансової звітності мікропідприємства в складі Балансу (форма № 1-мс) і Звіту про фінансові результати (форма № 2-мс) та порядок її заповнення наведені в Національному положенню (стандарті) бухгалтерського обліку 25 "Спрощена фінансова звітність", затвердженому наказом Міністерства фінансів України 25 лютого 2000 року № 39 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 24 січня 2011 року № 25), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 березня 2000 року за № 161/4382.

Так, в розділі ІІІ «Фінансова звітність мікропідприємства» вказаного Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку зазначено, що у статті "Основні засоби" наводиться вартість власних та отриманих на умовах фінансового лізингу, довірчого управління об`єктів і орендованих єдиних (цілісних) державних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів, а також вартість інших необоротних матеріальних активів, державні (казенні) та комунальні підприємства відображають вартість майна, отриманого на праві господарського відання чи праві оперативного управління, та об`єктів інвестиційної нерухомості. У цій статті також наводиться вартість нематеріальних активів, довгострокових біологічних активів та незавершені капітальні інвестиції.

Також, у статті наводяться залишкова таокремо первісна(переоцінена)вартість основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів, а також нарахована в установленому порядку сума їх зносу (у дужках).До підсумку балансу включається залишкова вартість, яка визначається як різниця між первісною вартістю вказаних необоротних активів і сумою їх зносу на дату балансу. Облік основних засобів і нематеріальних активів та нарахування амортизації здійснюються відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 за № 288/4509, та Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.10.99 № 242, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.99 за № 750/4043.

Так, у статті "Інші необоротні активи" наводяться суми інших необоротних активів, у тому числі довгострокові фінансові інвестиції. Інші необоротні активи відображаються за первісною вартістю (історичною собівартістю).

У статті "Запаси" відображаєтьсявартість запасівсировини, основних і допоміжних матеріалів, палива, покупних напівфабрикатів і комплектувальних виробів, запасних частин, тари (крім інвентарної), будівельних матеріалів та інших матеріалів, призначених для використання в ході нормального операційного циклу. У цій статті також наводяться витрати на незавершене виробництво і незавершені роботи (послуги), валова заборгованість замовників за будівельними контрактами, поточні біологічні активи, готова продукція, сільськогосподарська продукція.

Відповідно до пунктів 5-8, 15Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України 20 жовтня 1999 року № 246, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за N 751/4044, запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов`язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають: сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, розподілу, передачі, обслуговування виробництва й адміністративних потреб; незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу; готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом; товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу; малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року; поточні біологічні активи, якщо вони оцінюються за цим Національним положенням (стандартом), а також сільськогосподарська продукція і продукція лісового господарства після її первісного визнання.

Одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх найменування або однорідна група (вид).

Придбані (отримані) або виробленізапаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Первісна вартість запасів у бухгалтерському обліку не змінюється, крім випадків, передбачених цим Національним положенням (стандартом).

Колегія суддів зазначає, що з аналізу вищенаведених норм вбачається, що у фінансовій звітності мікропідприємства містяться відомості щодо первісної вартості основних засобів та запасів.

Як встановлено судовим розглядом, податкове зобов`язання з податку на додану вартість за серпень 2019 року в сумі 60420,00 грн визначено позивачу у зв`язку з визнанням умовного продажу основних засобів (вартістю 296,10 тис.грн) та запасів (вартістю 6,00 тис.грн). При цьому при визначенні податкового зобов`язання відповідач використав інформацію щодо наявності у позивача основних засобів, запасів та їх вартості з фінансового звіту позивача від 20 липня 2022 року №9433957769.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно цього фінансового звіту, а саме: фінансової звітності мікропідприємства, на баланс підприємства станом на 31 грудня 2021 року зараховано основні засоби вартістю на початок звітного року 372,00 тис. грн (первісна вартість - 938,50 тис. грн, знос 566,50 тис.грн) та вартістю на кінець звітного періоду 296,10 тис. грн ( первісна вартість -938,50 тис. грн, знос 642,40 тис.грн), а також запаси (оборотні активи) вартістю на початок звітного року 6,00 тис. грн та вартістю на кінець звітного періоду 6,00 тис. грн.

Отже, до розрахунку податкового зобов`язання з ПДВ в сумі 60420,00 грн відповідачем була взята вартість запасів на кінець звітного періоду (2021 рік) та залишкова вартість основних засобів, яка визначається як різниця між їх первісною вартістю і сумою їх зносу на дату балансу (31 грудня 2021 року).

Колегія суддів зазначає, що податковий орган визначив податкове зобов`язання з ПДВ в сумі 60420,00 грн (296,10 тис грн + 6,00 тис грн) х 20% ПДВ) за серпень 2019 року, виходячи з вартості основних засобів та запасів станом на 31 грудня 2021 року, зазначеної в балансі ТОВ «Будтехмонтажінвест» на 31 грудня 2021 року, при цьому не навівши в акті перевірки № 4890/16-31-04-06-03-01/37895768 від 19 жовтня 2022 року законодавче обґрунтування визначення обсягу умовного постачання товарів та необоротних активів на підставі показників фінансово-майнового стану підприємства , що мали місце через 2 роки і 5 місяців після дати анулювання його реєстрації як платника ПДВ, та відповідності використаної відповідачем вартості запасів та залишкової вартості основних засобів рівню звичайних цін.

Крім того, судова колегія зауважує, що в акті перевірки № 4890/16-31-04-06-03-01/37895768 від 19 жовтня 2022 року відсутні відомості щодо пооб`єктного складу та класифікації основних засобів в сумі 296,10 тис.грн, запасів в сумі 6,00 тис.грн та звітних податкових періодів, в яких суми ПДВ по таким основним засобам та запасам були включені платником до податкового кредиту, а також щодо доказів, якими підтверджуються обставини наявності у позивача станом на дату анулювання його реєстрації як платника податку на додану вартість цих основних засобів та запасів та їх невикористання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності ТОВ «Будтехмонтажінвест» станом на дату анулювання його реєстрації як платника податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з висковками суду першої інстанції про те, зазначення в акті перевірки вказаних відомостей потребує від контролюючого органу дослідження фінансової звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, первинних документів платника, що в свою чергу може бути здійснено контролюючим органом лише під час проведення такого заходу податкового контролю як документальна перевірка.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні".

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Як встановлено судовим розглядом, така документальна перевірка не була призначена та проведена відповідачем, а відтак, при збільшенні позивачу суми податкового зобов`язання з ПДВ на 60420,00 грн оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 11 грудня 2022 року № 4075/0406 відповідачем порушено спосіб реалізації владних управлінських функцій.

Колегія суддів зазначає, що обставина невизначення платником податкового зобов`язання у зв`язку з визнанням умовного продажу товарів та необоротних активів може бути встановлена в результаті дослідження відповідної фінансової звітності платника, первинних документів, які використовуються ним в бухгалтерському та податковому обліку. Достовірність, повнота нарахування та сплати, зокрема, податку на додану вартість є предметом документальної перевірки відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України.

Враховуючи те, що відповідачем проведена камеральна, а не документальна перевірка та під час проведення камеральної перевірки відповідачем не досліджувалася відповідна фінансова звітність позивача, його первинні документи та регістри бухгалтерського обліку, внаслідок чого в акті перевірки відсутні відомості щодо: 1) фінансово-майнового стану позивача станом на дату анулювання реєстрації його як платника ПДВ та пооб`єктного складу та класифікації товарів та необоротних активів, наявних у позивача на цю дату; 2) звітних податкових періодів, в яких суми ПДВ по таким товарам та необоротним активам були включені позивачем до податкового кредиту; 3) доказів, якими підтверджується невикористання позивачем в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності станом на дату анулювання реєстрації як платника податку на додану вартість таких товарів та необоротних активів; 4) визначення податкового зобов`язання по товарам та необоротним активам, наявним у позивача на дату анулювання реєстрації як платника податку на додану вартість, виходячи із їх звичайної ціни, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про помилковість висновку відповідача про порушення позивачем вимог пункту 184.7 статті 184 ПК України внаслідок заниження податкового зобов`язання по операціях з умовного постачання товарів/послуг після анулювання реєстрації в якості платника ПДВ в сумі 60420,00 грн, що призвело до заниження суми податку на додану вартість до сплати в бюджет в сумі 60420,00 грн.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення від 11 грудня 2022 року № 4075/0406, не грунтується на вимогах податкового законодавства, прийнято без урахуванням усіх істотних обставин, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а позовні вимоги в цій частині задоволенню.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Колегія суддів вважає, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.09.2023 по справі № 440/3751/23 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.09.2023 по справі № 440/3751/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.А. СпаскінСудді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк Повний текст постанови складено 22.01.2024 року