Постанова

від 22.01.2024 по справі 400/9152/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/9152/23

Головуючий в 1 інстанції: Брагар В.С. Дата і місце ухвалення: 26.10.2023р., м. Миколаїв Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого Ступакової І.Г.

суддів Бітова А.І.

Лук`янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної гвардії України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної гвардії України, третя особа Військова частина НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними; зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

В липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної гвардії України, третя особа Військова частина НОМЕР_1 , в якому просила суд:

- визнати дiї вiдповiдача щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням другої групи інвалідності (безстроково), ТАК, пов`язану з проходженням військової служби та частковою (80%) втратою працездатності захворювання, ТАК пов`язане з проходженням військової служби, передбаченої пп.2 ч. 2 п. 6 «Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 - протиправними;

- зобов`язати відповідача, призначити позивачці одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням другої групи інвалідності (безстроково), ТАК, пов`язану з проходженням військової служби та частковою (80%) втратою працездатності захворювання, ТАК пов`язане з проходженням військової служби, передбаченої пп.2 ч. 2 п. 6 «Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності вона звернулась із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, проте, відповідачем безпідставно відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2023року позов ОСОБА_1 задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління Національної гвардії України подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, не повне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення від 26.10.2023р. з ухваленням по справі нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що в оскаржуваному рішенні судом першої інстанції зроблені хибні висновки, що огляд МСЕК, який було проведено 15.09.2021 р. є фактично першим оглядом на призначення групи інвалідності, оскільки в довідці МСЕК від 15.09.2021 р. серія 12 ААВ № 178835 зазначено, що 10.09.2021-15.09.2021 р.р. було здійснено повторний огляд та встановлено ІІ групу інвалідності.

Апелянт зазначає, що зміна групи інвалідності у позивача відбулась понад дворічний термін, а тому виплата одноразової допомоги у відповідності до норм законодавства позивачу не передбачена.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 01.03.2016 комісією Міжрайонної медико-соціальної експертної комісії обласного центру медико-соціальної експертизи Миколаївської обласної ради (далі - МСЕК) позивачу вперше встановлена 3 група інвалідності, причиною інвалідності зазначене «загальне захворювання». Огляд «первинний». Дата чергового переогляду лютий 2017 року.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України від 02.06.2016 року позивач зарахована на військову службу за контрактом та включена до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України. Про наявну у позивача на момент призову на військову службу за контрактом діючу 3 групу інвалідності відповідач знав. Цей факт підтверджений Вiйськово-лiкарською комісією (далі -ВЛК) під час медичного огляду кандидата до призову на військову службу за контактом у 2016 році.

Позивач проходила військову службу за контрактом з 02.06.2016 до 17.09.2021.

Третю групу інвалідності, встановлену 01.03.2016, позивач у лютому 2017 року не продовжувала. У подальшому, під час проходження військової служби, у позивача погіршився стан здоров`я. З метою з`ясування придатності до проходження військової служби відповідач направив позивача до ВЛК. За висновками ВЛК позивач непридатна до військової служби з виключенням з військового обліку.

Позивач, перебуваючи ще на військовій службі у відповідача та за його направленням, звернулася до МСЕК. За висновками МСЕК на підставі висновку ВЛК від 14.07.2021 № 457, позивачу було встановлено ІІ групу інвалідності з зазначенням причини інвалідності «Захворювання, Так, пов`язане з проходженням військової служби». Термін встановлення інвалідності безстроково, огляд інваліда повторний.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України від 17.09.2021 №215 (з урахуванням наказу командира військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України від 28.09.202l №223, щодо внесення змін до Наказу командира військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України від 17.09.2021 №215) позивача, яка звільнена з військової служби наказом командира військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України від 17.09.2021 №42о/с у відставку за станом здоров`я, виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.

З метою встановлення ступеня втрати працездатності, позивач звернулася до МСЕК, а висновками МСЕК (довідка від 15.09.2021 та від 07.10.2021), на підставі висновку ВЛК від 14.07.202l № 457, позивачу було встановлено ступінь втрати працездатності, а саме 80% - захворювання, так пов`язане з проходженням військової служби.

Керуючись Порядком призначення i виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (надалі-Порядок №975), зокрема пп.1 п.4 Порядку, позивач 07.12.2021 звернулася до відповідача з особистою заявою про призначення та виплату відповідної одноразової грошової допомоги при встановленні ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання в період проходження нею військової служби для подальшої передачі заяви до розпорядника бюджетних коштів - Головного управління Національної гвардії України.

28.12.2021 позивач отримала від відповідача відповідь щодо результатів розгляду її заяви, в якій відповідач зазначив, що заява позивача з додатками повертається позивачу для уточнення інформації, зазначеної у заяві, а саме щодо повторності огляду позивача МСЕК при встановлені другої групи інвалідності (розділу 7 Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ № l78835 від 15.09.202l року). Також відповідач у своєму листі додатково запропонував позивачу повторно надати заяву, з долученням до неї оригіналу або завіреної копії довідки до акту огляду медико-соціальною комісією про визначення позивача вперше особою з інвалідністю із зазначенням причинного зв`язку інвалідності.

Не погоджуючись із даним висновком, позивач звернулась Миколаївського окружного адміністративного суду з вимогами: визнати дії відповідача - Вiйськової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо відмови по направленню у 15-ти денний строк до Головного управління Національної гвардії України заяви ОСОБА_2 про призначення та виплату відповідної одноразової грошової допомоги при встановлені другої групи інвалідності отриманої внаслідок захворювання яке відбулося в період проходження військової служби протиправними; зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України, направити до Головного управління Національної гвардії України заяву ОСОБА_3 про призначення та виплату відповідної, одноразової грошової допомоги при встановлені другої групи iнвалiдностi отриманої внаслідок захворювання яке відбулося в період проходження військової служби. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.09.2022 року по справі №400/1591/22 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.02.2023 скасовано рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.09.2022 року по справі №400/1591/22, зокрема зобов`язано військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України, після подання ОСОБА_1 заяви від 07.12.2021 з доданими до неї документами, направити до Головного управління Національної гвардії України заяву ОСОБА_1 від 07.12.2021 про призначення та виплату відповідної одноразової грошової допомоги при встановленні другої групи інвалідності, отриманої внаслідок захворювання яке відбулося в період проходження військової служби.

28.02.2023 року Військова частина НОМЕР_2 прийняла заяву з додатками від позивача та направила її на адресу Головного управління Національної гвардії України.

31.05.2023 року позивач отримала від Військової частини НОМЕР_2 лист, в якому було повідомлено, що заява позивача щодо виплати одноразової грошової допомоги з причини встановлення другої групи інвалідності не погоджено розпорядником бюджетних коштів. До листа була додана копія протоколу «засідання комісії Головного управління Національної гвардії України щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися після 01 січня 2014 року».

Отже, протоколом від 16.05.2023 року, позивачу було відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги з підстав того, що у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

Позивач не погоджуючись із відмовою їй у нарахуванні та виплати одноразової грошової допомоги, звернулась до суду.

Приймаючи рішення та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що встановлення позивачу інвалідності у 2016 та 2021 році відбулося з різних підстав та внаслідок різних захворювань.

Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до ст.16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи ( підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Згідно ч.ч.4, 9 ст.16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми. У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975, прийнятою відповідно до п.2 ст.16-2 та п.9 ст.16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Порядок №975).

Відповідно до п.3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності; у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно п.8 Порядку №975, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми. У разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.

Отже, наведеними нормами законодавства передбачено, що зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, якщо така зміна буде встановлена протягом двох років. Дворічний строк обчислюється з часу первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності.

Тобто, у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

При цьому, Верховний Суд в постанові від 17.02.2021 року по справі №240/1623/20 зазначив, що визначена у частині 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» заборона щодо виплати одної грошової допомоги, може мати місце лише у разі спливу дворічного строку саме після первинного встановлення інвалідності чи втрати працездатності через одне й те ж ушкодження здоров`я, а не внаслідок різних.

Як вбачається з матеріалів справи позивачу згідно довідки МСЕК серія 10 ААВ №367994 01.03.2016 року встановлено інвалідність ІІІ групи, причина інвалідності - загальне захворювання, дата чергового переогляду 01.03.2017 р. (а.с.33).

Разом з тим, матеріалами справи встановлено та не заперечується сторонами у справі, що у лютому 2017 року позивач не пройшла повторний огляд МСЕК на продовження інвалідності, тобто фактично позивач стала особою без інвалідності.

При цьому, згідно довідки МСЕК серія 12 ААВ №178835 від 15.09.2021 року позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, причина інвалідності - захворювання, так, пов`язане з проходженням військової служби, інвалідність встановлено безстроково (а.с.24).

Тобто, встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності захворювання загальне та встановлення ІІ групи інвалідності захворювання, пов`язане з проходженням військової служби відбулося з різних підстав та внаслідок різних захворювань.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи позивач не зверталась щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги відповідно до ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» після встановлення їй 01.03.2017 р. ІІІ групи інвалідності, захворювання загальне.

Отже, враховуючи наведені норми та обставини справи, колегія суддів робить висновок про необґрунтованість доводів відповідача щодо відсутності права позивача на отримання одноразової грошової допомоги, через те, що між первинним встановленням інвалідності з загальних причин та встановлення інвалідності, у зв`язку з проходженням військової служби минуло понад 2 роки.

Такий висновок апеляційного суду відповідає висновку Верховного Суду, висловленому в постанові від 17.02.2021 року по справі №240/1623/20.

Доводи апелянта про те, що у довідці МСЕК від 15.09.2021 р. зазначено про те, що огляд інваліда відбувається повторно, не спростовує висновки суду про те, що причини встановлення інвалідності позивачу є різними та той факт, що позивач, після встановлення ІІІ групи інвалідності у 2017 р. не отримувала одноразову грошову допомогу.

Отже, враховуючи все наведене, колегія суддів вважає, що адміністративний позов є обґрунтованим, а тому суд першої інстанції правильно дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 262, 263, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Національної гвардії України залишити без задоволення, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлений 22 січня 2024 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук`янчук