Постанова

від 18.01.2024 по справі 320/6725/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/6725/22 Суддя (судді) першої інстанції: Щавінський В.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Кучми А.Ю.,

суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.

за участю секретаря Островської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЙНИЦЯ-АГРО» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЙНИЦЯ-АГРО» звернулося з позовом до суду, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0062350715 від 20.07.2022, винесене Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірне податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим та протиправним, таким, що не базується на нормах чинного законодавства України, а висновки перевірки - суб`єктивними та такими, що протирічать наданим до перевірки документам і дійсним обставинам господарської діяльності платника, висновки контролюючого органу засновані на довільному та помилковому трактуванні положень податкового законодавства України. Господарські операції між позивачем та його контрагентами є реальними господарськими операціями, спрямованими на настання реальних наслідків. Зазначає, що позивач не несе відповідальність за господарські операції між іншими контрагентами.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечував проти позову та вказав, що під час проведення перевірки позивача, перевіряючими встановлено ряд порушень податкового законодавства. Вказав, що перевірка позивача проведена у повній відповідності до норм чинного законодавства, висновки акту перевірки є правомірними і ґрунтуються виключно на порушенні норм податкового законодавства, оскаржуване рішення є правомірним, оскільки перевіркою не підтверджено реального руху активів від ТОВ «Імплекс-Логістик» та ТОВ «Алекс Обджект» на адресу ТОВ «Тайниця-Агро», що свідчить про оформлення первинних документів з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій та отримання ТОВ «Тайниця-Агро» необґрунтованої податкової вигоди у вигляді заниження сум податкового кредиту з податку на додану вартість та заниження сум з податку на прибуток.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та неповного з`ясування обставин у справі. Апелянт зазначає, що позивачем не було надана усіх необхідних документів на підтвердження реальності господарських операцій. Звертає увагу на наявність у позивача кредиторської заборгованості. Також до перевірки позивачем не було надано актів прийому передачі на передачу ТМЦ для збереження, що свідчить про відсутність факту здійснення операцій щодо зберігання майна, тобто відсутні будь-які докази перебування ТМЦ на зберіганні у ТОВ «Імпекс Логістик». Звертає увагу на відсутності джерела походження документально поставленого товару.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Тайниця-Агро» зареєстроване як юридична особа 20.07.2001 за адресою, пров. Молодіжний, буд. 2, с. Тайниця, Тетіївський р-н., Київська обл., 09850, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємці та громадських формувань.

Видами господарської діяльності за кодом КВЕД є: 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); 01.19 вирощування інших однорічних і дворічних культур; 01.61 допоміжна діяльність у рослинництві; 01.63 післяурожайна діяльність; 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; 49.41 вантажний автомобільний транспорт.

Відповідно п.п. 191.6. п. 191.1 ст. 191, п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст.75, п.п. 78.1.8 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу У країни, наказу ГУ ДПС у Київській області від 18.01.2022 №47-п та направлень ГУ ДПС у Київській області від 19.01.2022 №200/10-36-07-15, №205/10-36-07-15, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Тайниця-Агро» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2021 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 16.12.2021 №9385277350 від`ємного значення з податку на додану вартість.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено акт документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Тайниця-Агро» від 01.02.2022 №1374/10-36-07-15/31364410, відповідно до якого встановлено порушення п. 198.1, п.198.3 ст. 198 ПК України в частині заниження податкових зобов`язань, що призвело до завищення суми від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 2 282 152,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки ГУ ДПС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.07.2022 №0062350715 про заниження податкових зобов`язань, що призвело до завищення суми від`ємного значення з податку на додану вартість в сумі 2 282 152,00 грн.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, вважаючи його протиправним, прийнятим з порушенням норм податкового законодавства, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово - господарські операції між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п. 198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 цього ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб`єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Таким чином, іншим визначеним законодавством обов`язковим критерієм щодо підтвердження показників податкової звітності платника податків є забезпечення належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій, в тому числі дотримання вимог щодо підстав для здійснення такого обліку, якими можуть бути первинні документи, оформлені згідно з вимогами чинного законодавства. З урахуванням зазначеного право платника на формування податкового кредиту з податку на додану вартість є також залежним від забезпечення ведення ним належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій.

Поряд з цим, у бухгалтерському та податковому обліку підприємства враховуються лише ті первинні документи, що складені за наслідками фактично проведеної господарської операції, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою. За таких умов наявність належним чином оформлених первинних документів з приводу проведення певної господарської операції не може розглядатись як безумовне підтвердження наявності у платника податку права на формування витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, та податкового кредиту з податку на додану вартість по відповідних господарських операціях.

Отже, правомірність формування платником відповідних показників бухгалтерського та податкового обліку має оцінюватись з урахуванням сукупності умов, визначених законодавством України як підстави для їх формування.

Оскільки сукупний аналіз наведених вище норм законодавства свідчить, що право платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість є, перш за все, похідним від самого факту здійснення відповідних господарських операцій, з метою визначення правомірності формування позивачем вказаних показників податкової звітності з податку на додану вартість дослідженню підлягає реальність відповідних господарських операцій, що відбувались між позивачем та його контрагентами. Крім того, оцінці суду підлягають наявність належним чином оформлених первинних документів, які стали підставою для формування показників податкової звітності, використання платником податків придбаних товарів (робіт, послуг) в межах господарської діяльності.

Для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку, суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами.

З матеріалів справи вбачаються, що згідно довідки Виконавчого комітету Тетіївської міської ради (село Тайниця) №02-30/134 від 29.07.2021 ТОВ «Тайниця-Агро» має в орендному користуванні 750,5170 га ріллі згідно 298 договорів оренди землі. Ці землі сільськогосподарського призначення використовуються під вирощування пшениці, ячменю, кукурудзи та соняшника.

На виконання ст. 21 Закону України «Про державну статистику» щорічно подаються звіти про посівні площі сільськогосподарських культур та про збирання врожаю сільськогосподарських культур (4-с-г, 37-с-г,29 с-г).

Також, позивач формою №20-ОПП Повідомлення «Про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність» інформує податковий орган про наявні посівні площі. Зокрема в цій формі зазначається про нерухомість, орендовані склади, трактори, автомобілі, орендований комбайн, ємкості для зберігання пального та мастил, сівалки, культиватори, інші с-г машини та обладнання, 298 орендованих земельних ділянок.

01.06.2021 укладений Договір поставки №КП-1/06 між ТОВ «Тайниця-Агро» (Покупець) та ТОВ «ІМПЕКС ЛОГІСТИК» (Постачальник) про постачання товару.

Пунктом 1 Договору поставки №КП-1/06 передбачено, що Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця товарно-матеріальні цінності, що надалі іменуються «товар», в асортименті, кількості та по цінам, вказаним в накладних, що погоджуються Сторонами при кожній поставці, а Покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього Договору.

Також, між ТОВ «Тайниця-Агро» (Поклажодавець) та ТОВ «ІМПЕКС ЛОГІСТИК» (Зберігач) укладено ряд Договорів зберігання майна №1 від 14.06.2021, №2 від 01.07.2021, №3 від 26.10.2021, №1 від 15.11.2021, №2 від 17.11.2021, №3 від 19.11.2021, №4 від 22.11.2021, №5 від 24.11.2021, №6 від 25.11.2021.

Крім того, Договір зберігання майна №1 від 26.10.2021 укладено між ТОВ «Тайниця-Агро» (Поклажодавець) та ТОВ «АЛЕКС ОБДЖЕКТ» (Зберігач).

Пунктами 1 вказаних договорів зберігання передбачено, що Зберігач зобов`язується зберігати та повернути у схоронності майно зазначене в додатках до цих Договорів, яке передано на момент підписання договору Поклажодавцем.

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем надано наступні документи.

Про закупку товару свідчать видаткові накладні №РН-0000415 від 14.06.2021 на суму 495 460,90 грн, №РН-0000420 від 15.06.2021 на суму 491 378,04 грн, №РН-0000424 від 21.06.2021 на суму 490 698,00 грн, №РН-0000423 від 17.06.2021 на суму 492 428,40 грн, №РН-0000426 від 23.06.2021 на суму 499 781,04 грн, №РН-0000425 від 22.06.2021 на суму 498 086,40 грн, № РН-0000427 від 24.06.2021 на суму 491 064,00 грн, №РН-0000428 від 25.06.2021 на суму 465 669,72 грн, №РН-0000429 від 29.06.2021 на суму 497 286,77 грн, №РН-0000430 від 30.06.2021 на суму 327 944,40 грн, №РН-0000431 від 30.06 2021 на суму 281 095,20 грн. Товар знаходився на збереженні в ТОВ «ІМПЕКС ЛОГІСТИК» (Договір зберігання майна №1 від 14.06.2021) і обліковується на рахунку № 205 «Будівельні матеріали».

В липні 2021 року закуплений товар, про що свідчать видаткові накладні: №РН-0000463 від 01.07.2021 на суму 473 049,12 грн, №РН-0000472 від 21.07.2021 на суму 474 848,40 грн, №РН-0000474 від 22.07.2021 на суму 496 884,00 грн, ВН №РН-0000476 від 23.07.2021 на суму 511 488,34 грн. Товар знаходився на збереженні ТОВ «ІМПЕКС ЛОГІСТИК» (Договір зберігання майна №2 від 01.07.2021) і обліковується на рахунку №205 «Будівельні матеріали».

В жовтні 2021 року закуплений товар, про що свідчать видаткові накладні: №РН-0000733 від 26.10.2021 на суму 1 342 351,32 грн, №РН-0000734 від 27.10.2021 на суму 1 435 656,91 грн, №РН-0000735 від 28.10.2021 на суму 2 616 636,96 грн, №РН-0000752 від 29.10.2021 на суму 1 420 498,25 грн. Товар знаходився на збереженні ТОВ «ІМПЕКС ЛОГІСТИК» (Договір зберігання майна №3 від 26.10.2021) і обліковується на рахунку №205 «Будівельні матеріали».

В жовтні 2021 року закуплений товар в ТОВ «АЛЕКС ОБДЖЕКТ», про що свідчить видаткова накладна №РН-0000515 від 26.10.2021 на суму 1 418 400,00 грн. Товар знаходився на зберіганні ТОВ «АЛЕКС ОБДЖЕКТ» (Договір зберігання майна №1 від 26.10.2021) і обліковується на рахунку №205 «Будівельні матеріали».

В листопаді 2021 року закуплений товар в ТОВ «ІМПЕКС ЛОГІСТИК», про що свідчать видаткові накладні: №РН-0000751 від 15.11.2021 на суму 4 337 297,29 грн, №РН-0000803 від 17.11.2021, на суму 2 427 482,46 грн, №РН-0000800 від 19.11.2021 на суму 2 310 865,98 грн, №-0000801 від 22.11.2021 на суму 3 669 307,06 грн, №РН-0000753 від 24.11.2021 на суму 2 399 895,71 грн, № РН-0000802 від 25.11.2021 на суму 1 750 950,48 грн. Товар знаходився на збереженні ТОВ «ІМПЕКС ЛОГІСТИК» (Договори зберігання майна №1 від 15.11.2021, №2 від 17.11.2021, №3 від 19.11.2021 №4 від 22.11.2021 №5 від 24.11.2021 № 6 від 25.11.2021) і обліковується на рахунку №205 «Будівельні матеріали».

В листопаді 2021 року проведений розрахунки з ТОВ «ІМПЕКС ЛОГІСТИК» і перерахували кошти на рахунок ТОВ «ІМПЕКС ЛОГІСТИК» в сумі 34 350 000,00 грн. Про це свідчать платіжні доручення №2 від 15.11.2021 на суму 5 400 000,00 грн, №5 від 23.11.2021 на суму 5 000 000,00 грн, №6 від 23.11.2021 на суму 5 000 000,00 грн, №1 від 24.11.2021 на суму 2 054 201,02 грн, №1 від 25.11.2021 на суму 2 945 798,98 грн, №1 від 26.11.2021 на суму 3 200 000,00 грн, №2 від 26.11.2021 на суму 2 500 000,00 грн, №3 від 26.11.2021 на суму 2 875 000,00 грн, №4 від 26.11.2021 на суму 2 500 000,00 грн, №5 від 26.11.2021 на суму 2 875 000,00 грн на 30.11.2021. Борг перед ТОВ «ІМПЕКС ЛОГІСТИК» складає 848 грн 93 коп.

Оскільки вказаний товар перебував на зберіганні у продавців, ТОВ «Тайниця-Агро» не відчужувався і підприємством не використовувався для власних потреб у господарській діяльності, відповідно було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість на суму 2 282 152,00 грн.

Наведене свідчить про реальність укладення та виконання вищевказаних договорі між позивачем та його контрагентами, використання отриманих результатів у господарській діяльності позивача.

Відповідач зазначає в Акті перевірки, що взаємовідносини позивача з ТОВ «ІМПЕКС ЛОГІСТИК» та ТОВ «АЛЕКС ОБДЖЕКТ» мають ознаки нереальності, зокрема, спостерігається обрив в ланцюгу постачання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «АЛЕКС ОБДЖЕКТ» реалізованих на адресу ТОВ «Тайниця-Агро» та ТОВ «ІМПЕКС ЛОГІСТИК», а у ТОВ «ІМПЕКС ЛОГІСТИК» спостерігається обрив в ланцюгу постачання товарно-матеріальних цінностей реалізованих на адресу ТОВ «Тайниця-Агро».

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку. За змістом наведених норм, право платника податків на збільшення в податковому обліку сум податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником-платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 статті 201 ПК України) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Оцінюючи докази, надані сторонами, суди повинні мати на увазі, що сам факт наявності у позивача податкових накладних та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах, а також те, що для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 809/1337/17.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 07 серпня 2018 року у справі №826/14619/13-а, від 14 серпня 2018 року у справі № 816/2045/17.

Оцінивши наявні в матеріалах справи копії первинних документів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що документи, складені за наслідками господарських операцій між позивачем та його контрагентами не мають дефекту форми, змісту або походження, які в силу ч. 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

При цьому, податковим органом не було спростовано реальності та достовірності наданих первинних документів, не надано доказів, які б вказували, що дані документи складено з порушеннями чи в супереч нормам чинного законодавства.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 05 січня 2021 року у справі № 820/1124/17, висновки про відсутність реальності господарських операцій з огляду на відсутність у контрагентів трудових та матеріально - технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу наданої іншими контролюючими органами податкової інформації та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДФС, зокрема і щодо неподання контрагентами податкової звітності, проте така податкова інформація, носить виключно інформативний характер. Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, фактично будь - які первинні документи платника податків не використовуються та не аналізуються, а отже така інформація не відповідає критерію юридичної значимості, та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Колегія суддів зазначає, що податковим органом не було спростовано реальності та достовірності наданих первинних документів, не надано доказів, які б вказували, що дані документи складено з порушеннями чи в супереч нормам чинного законодавства.

Між тим, відповідачем не надано жодних доказів того, що позивач діяв без належної обачності і йому мало бути відомо про порушення, які можливо допускаються контрагентами, при цьому, позивач не може нести відповідальність за можливі негативні наслідки господарської діяльності його контрагентів, а тим більше за відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачання товарів.

Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і не обізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов`язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

На момент здійснення правовідносин підприємства-контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Окрім того, слід зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у суб`єкта господарювання додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов`язань.

Колегія суддів наголошує, що підстави, які зазначені податковим органом в акті перевірки з урахуванням усіх наданих первинних документів позивачем, не є достатніми та належними для висновку про фіктивність господарських операцій та не узгоджуються з положеннями податкового законодавства.

При цьому, будь-яких зустрічних звірок контрагентів позивача проведено не було, доказів порушення податкового законодавства з їхнього боку не надано.

Вищевикладені пояснення позивача у поєднанні з наданими первинними документами підтверджують реальність господарських операцій по відносинам із контрагентами та пов`язаність придбаних товарів із господарською діяльністю підприємства.

В обґрунтування прийнятого спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на даних податкової інформації щодо контрагентів, а не з аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Доводи відповідача про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Колегія суддів наголошує, що доводи податкового органу зводяться до того, що фіктивність господарських операцій пов`язана інформацією про обрив в ланцюгу постачання товарно-матеріальних цінностей у контрагентів позивача, а не з порушенням позивачем норм податкового законодавства.

Разом із тим, з матеріалів справи вбачається, що 02.06.2022 ТОВ «Тайниця-Агро» звернулось до ТОВ «Імпекс Логістик» з листом №1/06 та просило врахувати, що Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» листом № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 засвідчила форс-мажорі обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Ситуація, що склалася призвела до заборгованості ТОВ «Тайниця-Агро» по обов`язкових платежах, в т.ч. по заробітній платі працівникам товариства. ТОВ «Тайниця-Агро» фактично призупинило розвиток будь-яких напрямків діяльності, що тимчасово виключає можливість використання товару, що знаходиться на зберіганні у ТОВ «Імпекс Логістик» на підставі Договорів зберігання майна №1 від 14.06.2021, №2 від 01.07.2021, №3 від 26.10.2021, №1 від 15.! 1.2021, №2 від 17.11.2021, №3 від 19.11.2021, №4 від 22.11.2021, №5 від 24.11.2021, №6 від 25.11.2021.

ТОВ «Тайниця-Агро» просило зменшити розмір сплати за зберігання майна на 50%, починаючи з другого року зберігання та продовжити дію зазначених вище Договорів зберігання до 31.12.2024.

ТОВ «Імпекс Логістик» пішло назустріч і 10.06.2022 було укладено ряд додаткових угод до договорів зберігання майна, з продовженням строку дії до 31.12.2024 та зменшенням на 50% розміру сплати за зберігання (т.1 а.с.106, 112, 119, 126-131).

Згідно п.4.1.2 первинних договорів чітко передбачено відповідні умови оплати за зберігання, а саме: Оплата проводиться по факту передачі Зберігачем майна Поклажодавця. Оскільки товар до цього часу перебуває на зберіганні сторони ведуть нарахування платежів, що засвідчує Акт звіряння розрахунків станом на 31.12.2023 (додаток 11), а оплату буде проведено в момент передачі товару.

Аналогічним шляхом, але без зменшення сплати за зберігання, було продовжено до 31.12.2024 дію Договору зберігання майна №1 від 26.10.2021, укладеного ТОВ «Тайниця-Агро» з ТОВ «Алекс Обжект» (т. 1 а.с.113), що засвідчує: Лист ТОВ «Тайниця-Агро» №1/10 від 10.10.2022; Додаткова угода № 1 від 25.10.2022 року; Акт звіряння розрахунків станом на 31.12.2023.

Зазначені вище обставини підтверджуються те, що ТОВ «Тайниця-Агро» вимушено зберігає куплений у ТОВ «Імпекс Логістик» та ТОВ «Алекс Обжект» товар -до завершення війни та настання сприятливих економічних умов.

Колегія суддів звертає увагу, що податковий орган вмотивовує порушення позивачем податкового законодавства формальними обгартуваннями начебто неможливості постачання товарів контрагентами у зв`язку із перериванням ланцюга постачання в останніх. При цьому конкретизацію порушень податкового законодавства самим позивачем не наводить, а ставить в залежність від податкових порушень третіх осіб. У той же час, контролюючий орган жодним чином не встановив рух сум ПДВ, сплаченого в вартості придбаних товарів. Перевірку платників податків, на рахунки яких зараховані такі суми не провів, а фактично, через переривання ланцюгів постачання ТМЦ, упереджено (не залежно від наданих до перевірки документів) визначив порушником податкового законодавства саме позивача.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0062350715 від 20.07.2022 прийняте не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, без врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, тому дане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги твердження позивача, що він не був повідомлений про дату час та місце розгляду заперечення до акту перевірки №3/02 від 08.02.2022, крім того, отримав від відповідача лист-відмову №3556/12/10-36-07-15 від 23.02.2022 про розгляд заперечення позивача лише 02.06.2022, тому вважає, що податковий орган формував лист-відмову №3556/12/10-36-07-15 від 23.02.2022 заднім числом, адже направив вказаний документ через три місяці після критичного терміну, оскільки дані твердження спростовуються доказами відповідача та нормами чинного законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржувалось позивачем в цій частині, в даній частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 22.01.2024.

Головуючий суддя: А.Ю. Кучма

В.О. Аліменко

Н.В. Безименна