Ухвала

від 22.01.2024 по справі 916/187/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

"22" січня 2024 р. № 916/187/24Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., розглянувши матеріали позовної заяви (вх. № 198/24 від 16.01.2024), у справі

за позовом: Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, 6; код ЄДРПОУ 01125672),

до: Товариства з обмеженою відповідальністю Портспецоснащення (67820, Одеська обл., Одеський р-н, с. Прилиманське, вул. Центральна, № 111Г, код ЄДРПОУ 35067053),

про стягнення 504444,85 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Морський торговельний порт Чорноморськ звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Портспецоснащення про стягнення заборгованості в розмірі 504444,85 грн, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору № 662-О про спільну діяльність від 16.10.2007.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2024 справу № 916/198/24 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Нікітенку С.В.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до ч. 2 ст. 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України, адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 162 ГПК України, позовна заява має містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), якщо такі відомості відомі позивачу, вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), відомі номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Судом встановлено, що у поданій позовній заяві позивачем не зазначено відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету у відповідача.

Відповідно до абз. 2 ч. 8 ст. 42 ГПК України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).

Відповідно до частин 1, 2, 4, абзацу 2 частини 5 статті 91 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору; письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього; копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством; учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Порядок засвідчення копій документів визначений пунктом 5.26 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації "Вимоги до оформлення документів" (ДСТУ 4163-2020, затвердженого наказом Державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" (ДП "УкрНДНЦ") від 01.07.2020 №144), відповідно до якого відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів "Згідно з оригіналом" (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії.

Відповідно до вимог чинного законодавства належним чином засвідчуються або кожний лист окремо, шляхом проставлення печатки "Згідно з оригіналом", найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії, або ж шляхом скріплення (прошиття) певного пакету документів з відповідним написом "прошито та пронумеровано" та на звороті такого напису ставиться печатка "Згідно з оригіналом" із вказівкою найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії.

Як встановлено судом, додані позивачем документи та докази до матеріалів позовної заяви виявились не засвідчені належним чином, оскільки дана позовна заява з додатками виявилась не скріпленою (прошитою) належним чином.

Також, за результатами дослідження матеріалів позовної заяви судом встановлено, що копії окремих документів, які подані позивачем в якості доказів, завірені особою, стосовно якої суду не надано доказів на підтвердження наявності у неї відповідних повноважень, що суперечить правовій природі засвідчення особою відповідності копії документу його оригіналу та вищевказаним вимогам статті 91 Господарського процесуального кодексу України про те, що учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

У розумінні ст. 60 Господарського процесуального кодексу України, повноваження представників юридичної особи підтверджуються довіреністю за підписом посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

З доданих до матеріалів позовної заяви копій окремих документів вбачається, що вони засвідчені Марченко Д.В., однак доказів на підтвердження повноважень вказаної особи, зокрема, на засвідчення копій документів від імені позивача, не надано.

З огляду на вказане, документи, що додані до заяви та завірені особами, щодо яких немає відомостей про їх повноваження на здійснення дій процесуального характеру від імені позивача, за своєю правовою природою не являються письмовими доказами в розумінні Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, позивачу слід надати докази на підтвердження повноважень вказаної особи, а саме Марченко Д.В.

Крім того, відповідно до статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною другою статті 164 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до статті 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.

Приписами ст. 12 Закону України Про судоустрій та статус суддів та ст. 10 ГПК України передбачено, що судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою. Суди забезпечують рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою. Учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно ст. 1 Закону України Про забезпечення функціонування української мови як державної, що набрав чинності 16.07.2019, встановлено, що єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова. Статус української мови як єдиної державної мови зумовлений державотворчим самовизначенням української нації. Державний статус української мови є невіддільним елементом конституційного ладу України як унітарної держави. Статус української мови як єдиної державної мови в Україні визначається виключно Конституцією України. Порядок функціонування і застосування державної мови визначається виключно законом.

Частинами 1, 6 ст. 13 Закону України Про забезпечення функціонування української мови як державної визначено, що мовою нормативно-правових актів і актів індивідуальної дії, діловодства і документообігу органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування є державна мова. Органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом.

Відповідно до ст. 14 Закону України Про забезпечення функціонування української мови як державної у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою. У судовому процесі може застосовуватися інша мова, ніж державна, у порядку, визначеному процесуальними кодексами України та Законом України Про судоустрій і статус суддів. Суди ухвалюють рішення та оприлюднюють їх державною мовою у порядку, встановленому законом. Текст судового рішення складається з урахуванням стандартів державної мови.

З матеріалів позовної заяви суд встановив, що позовна заява складена українською мовою. Водночас деякі додатки (письмові докази), які за формою є документами правового характеру та посвідчують обставини виникнення спірних правовідносин, зокрема: копія акту приймання-передачі від 16.10.2007; копія актів від 31.03.2008; копія акту приймання-передачі від 30.09.2008; копія акту від 30.09.2008; копія акту від 11.12.2008; копія інформації щодо результатів спільної діяльності за 1-й квартал 2020; копія звіту за 2-й квартал 2020; копія листа № 07/0901 від 09.06.2019; копія звіту за 1-й квартал 2019; копія звіту за 2-й квартал 2019; копія звіту за 3-й квартал 2019; копія інформації щодо результатів спільної діяльності за 4-й квартал 2019, складені російською мовою та подані без перекладу на українську мову.

Наказом Державної судової адміністрації України № 814 від 20.08.2019 з метою вдосконалення порядку ведення діловодства в місцевих та апеляційних судах України затверджено Інструкцію з діловодства в місцевих та апеляційних судах України. Так, статтею 1 вказаної Інструкції визначено, що вхідна кореспонденція це документи, а також судові справи й матеріали, що надходять до суду. Статтею 8 Інструкції передбачено, що у діловодстві суду можуть використовуватися вхідні документи, викладені іноземною мовою, забезпечені перекладом відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до пункту 12 частини 1 статті 34 Закону України Про нотаріат нотаріуси засвідчують вірність перекладу документів з однієї мови на іншу.

Відповідно до ст. 79 Закону України Про нотаріат від 02 вересня 1993 року, нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус.

Відповідно до пункту 7 глави 8 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, у разі якщо документи, що посвідчуються, видаються або засвідчуються, викладені на двох і більше окремих аркушах, вони повинні бути з`єднані у спосіб, що унеможливлює їх роз`єднання без порушення їх цілісності, із зазначенням кількості прошитих (прошнурованих), пронумерованих і скріплених аркушів, з проставлянням підпису та печатки нотаріуса.

Враховуючи викладене, а також беручи до уваги положення ч. 1 ст. 10 ГПК України та ч. 1 ст. 12 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд зауважує, що докази надані до заяви повинні бути викладені державною (українською) мовою.

З метою дотримання вимог статті 10 Конституції України, статті 14 Закону України Про забезпечення функціонування української мови як державної, статті 12 Закону України Про судоустрій і статус суддів, статті 10 Господарського процесуального кодексу України, а також з метою встановлення дійсного змісту письмових доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов висновку, що додані до позовної заяви додатки необхідно перекласти на державну мову та засвідчити вірність перекладу цих документів нотаріально.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Отже, вищевказані судом недоліки позовної заяви в силу приписів ст.ст. 164, 172, 174 ГПК України є підставою для залишення позовної заяви Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ- без руху.

Керуючись ст.ст. 164, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовну заяву Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ (вх. № 198/24 від 16.01.2024) залишити без руху.

2. Позивачу, у строк не більше десяти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху, усунути виявлені недоліки позовної заяви, які визначені судом в цій ухвалі суду.

3. Повідомити Державне підприємство Морський торговельний порт Чорноморськ, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили відповідно до приписів ст. 235 ГПК України та не підлягає оскарженню.

Ухвалу підписано 22.01.2024.

Суддя Нікітенко С.В.