Рішення

від 19.01.2024 по справі 917/1334/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.24 Справа № 917/1334/23

Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., після виходу з лікарняного та відпустки, розглянувши клопотання вх. №14818 Фермерського господарства "Жито-3" про розподіл судових витрат по справі № 917/1334/23 та заяву вх. № 14822 про поновлення строку на звернення з клопотанням про розподіл судових витрат по справі №917/1334/23

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Солагро", вул.Олеся Гончара, буд. 41, літера "А", м. Київ, 01054

до відповідача Фермерського господарства "Жито-3", вул. Вокзальна, буд. буд. 1, м.Гадяч, Полтавська обл., 37300

про стягнення 883 963,19 грн,

Секретар судового засідання Ісенко М.В.

Без виклику учасників справи,

ВСТАНОВИВ:

24.07.2023 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Солагро" до Фермерського господарства "Жито-3" про стягнення 883 963,19 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 28.04.2023 року між сторонами Договору поставки №ДГ-WHT-230428-13440, з яких 734 958,00 грн штраф та 149 005,19 грн неустойка.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2023 року справу № 917/1334/23 розподілено судді Ківшик О.В.

Суд ухвалою від 25.07.2022 прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

03.10.2023 року судом прийнято рішення у даній справі про відмову у задоволенні позовних вимог.

17.11.2023 року до суду надійшло клопотання відповідача вх. № 14818 про розподіл судових витрат по справі № 917/1334/23.

Крім того, 17.11.2023 року від відповідача надійшла заява вх. № 14822 про поновлення строку на звернення з клопотанням про розподіл судових витрат по справі № 917/1334/23. В обґрунтування даної заяви відповідач зазначає, що 09.10.2023 представником відповідача у підсистемі "Електронний суд" було сформовано та відправлено до суду клопотання про стягнення судових витрат (на правничу допомогу) по даній справі. 17.11.2023 під час перевірки інформації щодо стадії розгляду вказаного клопотання, представником відповідача було виявлено, що з невідомих причин клопотання від 09.10.2023 не долучено до матеріалів справи. Не відображено статус документа як "доставлений" до суду. Відповідач пов`язує дану ситуацію з некоректною роботою підсистеми станом на 09.10.2023. Враховуючи викладене представник відповідача 17.11.2023 ще раз направив до суду заяву, сформовану 09.10.2023.

З заяви та клопотання відповідача вбачається, що дані документи сформовані у системі "Електронний суд" 09.10.2023, про що зазначено у нижньому лівому куті вищевказаних документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до Рекомендацій Ради суддів від 02.03.2022 щодо роботи судів в умовах воєнного стану суддям рекомендовано виважено підходити до питань, пов`язаних з поверненням різного роду процесуальних документів, залишення без руху, встановлення різного роду строків та по можливості продовжувати їх.

Колегія суддів Верховного суду у постанові від 29.09.2022 у справі № 500/191/22 зазначила, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд також зауважив, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку зі збройною агресією російської федерації, суворе застосування судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські політичні права та ст. 6 зазначеної Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини" зазначено правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення, яке повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру. Перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16.12.1992).

Враховуючи вищевикладене, доводи відповідача, положення ГПК України, суд дійшов висновку про задоволення заяви відповідача та поновлення останньому процесуального строку на звернення з клопотанням про розподіл судових витрат по справі № 917/1334/23.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що суд не вбачає підстав для покладання на відповідача наслідків неналежної (некоректної) роботи системи "Електронний суд", оскільки останні не залежать від учасників справи.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 ГПК України).

З огляду на викладене, клопотання відповідача про ухвалення додаткового рішення у даній справі розглядається без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Оскільки судом при прийнятті рішення по справі не вирішено питання розподілу витрат відповідача на професійну правничу допомогу адвоката, суд на підставі вказаної вище норми вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення про розподіл витрат відповідача.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.07.2023 між адвокатом Михайловичем Дмитром Васильовичем (далі - Адвокат) та ФГ "Жито-3" (далі - Клієнт) укладено Договір про надання правової допомоги (далі -Договір).

У Договорі сторони узгодили, зокрема, наступне :

- предметом Договору є надання Адвокатом усіма законними методами та способами професійної правової (правничої) допомоги Клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані зі захистом та відновленням його порушених, оспорюваних, невизнаних прав та законних інтересів (п. 1.1 Договору).

- гонорар Адвоката визначається по результатам надання послуг, виконаних доручень та оформлюється окремим додатком до договору. За погодженням з Клієнтом сторони можуть встановити фіксовану вартість гонорару (п. 4.2 Договору).

У п. 2 Додатку до Договору № 1 від 09.10.2023 року сторони узгодили перелік та вартість послуг, а саме : вартість послуг Адвоката з надання правової допомоги у справі №917/1334/23 у суді першої інстанції становить 17 131,40 грн.

Відповідно до п. 3.1 Додатку № 1 від 09.10.2023 оплата за надання правової допомоги Адвоката провадиться Клієнтом шляхом оплати 100% вартості послуг протягом 30-ти календарних днів після підписання цього додатку до Договору.

На виконання п.6.2 Додатку № 1 від 09.10.2023 сторонам було підписано Акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 09.10.2023, де Клієнт підтвердив надання йому правової допомоги у визначеному обсязі та вартістю 17 131,40 грн. Згідно даного акту адвокат надав, а клієнт прийняв наступні послуги :

-консультація клієнта, вивчення позовної заяви та додатків до неї (2 години х 1000,00 грн = 2000,00 грн);

-підготовка відзиву на позов, збір додатків до нього, пошук судової практики, оформлення та подача відзиву з додатками через "Електронний суд" (6 години х 1000,00 грн = 6 000,00 грн);

-вивчення відповіді на відзив з додатками (1 година х 1000,00 грн = 1 000,00 грн);

- підготовка заперечення, збір додатків до нього, пошук судової практики, оформлення та подача з додатками через "Електронний суд" (5 години х 1000,00 грн = 5 000,00 грн);

- підготовка та подача клопотання про розгляд справи з викликом учасників (1 година х 1000,00 грн = 1 000,00 грн);

- підготовка та подача клопотання про витребування оригіналів документів (1,5 години х 1000,00 грн = 1 500,00 грн);

- підготовка та подача заяви про надання доступу до матеріалів справи через "Електронний суд" (0,5 години х 1000,00 грн = 500,00 грн);

- додаткові витрати адвоката, пов`язані з наданням правничої допомоги (витрати на поштовий зв`язок для відправки відзиву) (131,00 грн).

Оскільки Адвокат вчинив дії щодо надання вищезазначених доказів у встановленому законом порядку, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення заяви про вирішення питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відповідача по справі № 917/1334/23, виходячи з наступного.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Аналогічна правова позиція викладена додатковій у постанові Великої Палати Верховного суду у справі № 910/12876/19 від 15 червня 2022 року.

Крім того, у даній постанові суд дійшов висновку, що поряд з вищевикладеним чинним процесуальним законодавством визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

В цілому нормами процесуального законодавства (ч. 4 ст. 126 та ч. 5 ст. 129 ГПК України) передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Отже, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Позивач не надав суду ні заперечення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу відповідача, ні клопотання про зменшення розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу, можливості цього зробити позбавлений не був. При цьому судом враховано приписи п. 7 ст. 42 ГПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19, постановах від 22.11.2019 року у справі № 910/906/18, від 04.06.2020 року у справі № 906/598/19 та від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17.

Пунктом 4 ст. 129 ГПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються : 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на надані докази, суд дійшов висновку, що розмір адвокатських витрат в сумі 17 131,40 грн. є підтверджений матеріалами справи, співрозмірним наданому об`єму адвокатських послуг, тому витрати на професійну правничу допомогу з урахуванням приписів п. 4 ст. 129 ГПК України підлягають стягненню з позивача.

Керуючись статтями 86, 126, 129, 232-233, 236-238, 240, 244 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Поновити відповідачу строк строку на звернення з клопотанням про розподіл судових витрат по справі № 917/1334/23.

2. Клопотання представника Фермерського господарства "Жито-3" (вх. №14818) про розподіл судових витрат по справі № 917/1334/23 задовольнити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Солагро" (вул.Олеся Гончара, буд. 41, літера "А", м. Київ, 01054, код ЄДРПОУ 42052082) на користь Фермерського господарства "Жито-3" (вул. Вокзальна, буд. буд. 1, м. Гадяч, Полтавська обл., 37300, код ЄДРПОУ 34401491) 17 131,40 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити учасникам (сторонам) справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Додаткове рішення складене 19.01.2024 року

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя О.В.Ківшик