Рішення

від 22.01.2024 по справі 927/1567/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" січня 2024 р. м. РівнеСправа № 927/1567/23

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Войтюка В.Р., при секретарі судового засідання Мамчур А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Чернігівського колективного підприємства "Пожтехніка" Добровільного пожежного товариства Україна

до відповідача Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення заборгованості в сумі 822 337 грн. 00 коп.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: Сергеюк Микола Миколайович (поза межами приміщення суду);

Від відповідача: Тарасюта Наталія Володимирівна (поза межами приміщення суду).

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

17 листопада 2023 року Чернігівське колективне підприємство "ПОЖТЕХНІКА" Добровільного пожежного товариства України (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовною заявою до Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - відповідач) про стягнення 822 337 грн. за договором поставки № 53-122-01-23-13378 від 08 травня 2023 року.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 08 травня 2023 року між Чернігівським колективним підприємством "Пожтехніка" Добровільного пожежного товариства Україна та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" укладено договір № 53-122-01-23-13378 поставки, на виконання умов якого позивач передав у власність відповідачу товар на загальну суму 1 012 323 грн. 00 коп., що підтверджується специфікаціями та видатковими накладними.

Позивач зазначає, що відповідач несвоєчасно та не у повному обсязі виконав свої зобов`язання по оплаті за поставлений товар у визначений договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання. За твердженням позивача, за несвоєчасне виконання зобов`язань з оплати поставленого товару у відповідача виник перед позивачем борг в сумі 822 337 грн. 00 коп.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на ст.ст. 20, 173-175, 193, 216-218, 230, 231, 264 - 265 ГК України, ст. ст. 11-16, 258, 509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 655, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 4,12,20,42,46,162-164,171,172,176,247 ГПК України.

В судовому засіданні 22 січня 2024 року представник позивача позовні вимоги з урахуванням уточнень підтримав та просив суд позовні вимоги задоволити у повному обсязі.

Відповідач у свою чергу заперечує позовні вимоги та подав до суду відзив на позовну заяву, в якому останній не заперечує проти факту укладення договору поставки та виникнення заборгованості у зв`язку із неналежним виконанням умов останнього. Окрім того, відповідач зазначає, що останнім сплачено частково заборгованість в розмірі 130 000 грн. 00 коп., тому, просить суд провадження в даній частині закрити в порядку ст. 231. Відповідач, також не заперечує та визнає наявність основної заборгованості по договору, тому, зважаючи на вказану обставину просить суд застосувати норму ст. 130 ГПК України та повернути 50% сплаченого судового збору позивачу.

В судовому засіданні 22 січня 2024 року представник відповідача позовні вимоги визнав.

Заяви та клопотання у справі.

04 січня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог. Окрім того, позивач просив здійснити розгляд судового засіданні призначеного на 15 січня 2024 року без участі його представника.

Судом встановлено, що вказана заява відповідає вимогам ст. 170 ГПК України.

Відповідно до частини 1, 2, 5, 6 ст. 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. У разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі. Суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Суд зазначає, що заява подана в передбачений ГПК України строк, тому, суд приймає подану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог.

15 січня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача в порядку ст. 165 ГПК України надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги визнає частково.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 06 грудня 2023 року справу № 927/1567/23 за позовом Чернігівського колективного підприємства "ПОЖТЕХНІКА" Добровільного пожежного товариства України до Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 822 337 грн. 00 коп. направлено за територіальною підсудністю до Господарського суду Рівненської області.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 28 грудня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 927/1567/23 за позовом Чернігівського колективного підприємства "Пожежтехніка" Добровільного пожежного товариства Україна до відповідача Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення заборгованості в сумі 822 337 грн. 00 коп., розгляд справи визначено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 15 січня 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 15 січня 2024 року закрито підготовче провадження по розгляду позовної заяви у справі № 927/1567/23 за позовом Чернігівського колективного підприємства "Пожтехніка" Добровільного пожежного товариства Україна до відповідача Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення заборгованості в сумі 822 337 грн. 00 коп. та призначено розгляд справи № 927/1567/23 до судового розгляду по суті на 22 січня 2024 року.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Між Чернігівським колективним підприємством "Пожтехніка" Добровільного пожежного товариства Україна (далі - Постачальник) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (далі - Замовник) укладено договір № 53-122-01-23-13378 від 08 травня 2023 року (далі - договір) на поставку продукції згідно специфікації № 1. Предметом поставки є продукція: 35110000-8 вогнегасники.

Відповідно до п. 1.1 договору Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність продукцію, а Замовник зобов`язується оплатити її.

Пунктом 1.4 визначено місце виконання договору місто Вараш Рівненської області.

Згідно п. 3.1 поставка продукції здійснюється на склад Вантажоодержувача за адресом: 34400, м. Вараш, склад Рівненського відділення ВП "Складське господарство" ДП "НАЕК "Енергоатом".

В пункті 6.1 договору сторони визначили, що оплата за поставлену продукцію здійснюється Замовником протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2021 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії" за умови реєстрації податкової накладної в ЄРПН.

Пунктом 7.1 СОУ НАЕК 038:2021 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії" передбачено, що роботи з вхідного контролю виконуються в строк до 30 робочих днів.

Пунктом 8.4 договору передбачено, що датою поставки продукції є дата підписання видаткової накладної.

На виконання умов договору позивачем 19 липня 2023 року виконано поставку продукції, що підтверджується видатковою накладною на суму 1 012 323 грн. 00 коп. з ПДВ. Продукція відповідає погодженій специфікації за якістю та кількістю, що підтверджується ярликом на придатку продукцію.

В свою чергу відповідач здійснив оплату за поставлений та отриманий товар частково.

Отже, на виконання умов договору позивачем поставлено продукцію на загальну суму 1 012 323 грн. 00 коп., проте оплата відповідачем не здійснена частково (розмір боргу 822 337 грн. 00 коп.), що є порушенням умов договору зі сторони замовника в частині оплати.

Джерела права й акти їх застосування.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного Договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України, судом враховано законодавство що встановлює та регулює договірні зобов`язання, які виникають на підставі договору поставки.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

За змістом ч. 1 ст. 509 ЦК України та ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України)

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У силу вимог ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76-78 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Мотивована оцінка аргументів сторін, підстави їх відхилення і висновок суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

Аргументуючи позовні вимоги позивач вказує на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки від 08 травня 2023 року № 53-122-01-23-13378.

В якості доказів вказаних обставини суду надано наступні докази, а саме: копію договору поставки № 53-122-01-23-13378 від 08 травня 2023 року; копію специфікації № 1; копію технічної специфікації; копію видаткової накладної № 227 від 19 липня 2023 року; копію товарно-транспортної накладної № 227 від 19 липня 2023 року; копію податкової накладної № 20 від 19 липня 2023 року; копію ярлику на придатну продукцію № 1-2-168/1 від 11 серпня 2023 року.

На підставі вказаних доказів судом встановлено, а саме: факт виникнення між сторонами договірних відносин по поставці товару; факт поставки позивачем та передачі у власність відповідача поставлених товарів; факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань по оплаті за договором поставки товару; факт виникнення основної заборгованості.

Згідно до видаткової накладної, ярлику на придатну продукцію (вказані документи підписані та не заперечені відповідачем) станом час звернення позивачем з позовом до суду заборгованість відповідача перед останнім за поставлені товари, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог становить 722 337 грн. 00 коп.

Вказані обставини відповідачем визнано.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 09 січня 2024 року здійснено часткову оплату заборгованості по договору у розмірі 30 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 224 від 09 січня 2024 року.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 231 ГПК України Господарський суд закриває провадження у справі, якщо: відсутній предмет спору.

Отже, судом встановлено, що предмет спору в частині стягнення 30 000 грн. 00 коп. заборгованості відсутній, тому, провадження в даній частині позову підлягає до закриття.

Відтак, сума заборгованості яка підлягає до стягнення з відповідача становить 692 337 грн. 00 коп.

З правовою позицією позивача, суд погоджується.

Щодо правової позиції відповідача суд зазначає наступне.

Як вбачається з відзиву на позовну заяву, відповідач не заперечує факт укладення договору поставки від 08 травня 2023 року № 53-122-01-23-13378 та здійснення поставки.

Відповідач зазначає, що визнає позовні вимоги та заважаючи на вказані обставини просить суд застосувати приписи ст. 130 ГПК України та повернути позивачу 50% судового збору.

Окрім того, суд врахував аргументи відповідача щодо часткової оплати заборгованості.

Отже, доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, суд приймає.

Суд, за результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача, тому, позов слід задоволити у повному обсязі.

Порушені права та інтереси позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Дана справа, яка пов`язана з виконанням правочинів в господарській діяльності відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України відноситься до юрисдикції господарського суду.

Невиконання відповідачем зобов`язання в укладених з позивачем правочину порушило інтереси останнього, які полягають у несвоєчасному отриманні оплати за поставлений товар та обумовлює настання передбачених цим правочином та законом правових наслідків у вигляді стягнення з відповідача суми основної заборгованості та відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання.

Судові витрати.

Згідно ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем по справі у якості судових витрат заявлено сплату судового збору в розмірі 12 335 грн. 06 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем подано до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, яка прийнята судом.

Згідно з ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зокрема зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, закриття провадження.

Отже, суд роз`яснює позивачу, що сума судового збору в сумі 1 500 грн. 00 коп., може повернена останньому на підставі відповідного клопотання.

Залишок судового збору становить 10 835 грн. 06 коп.

Як вбачається із матеріалів справи, частково погашено основну заборгованість, тому, провадження в частині стягнення 30 000 грн. 00 коп. основної заборгованості підлягає закриттю, а 450 грн. 00 коп. судового збору підлягає поверненню позивачу на підставі відповідного клопотання.

З матеріалів справи вбачається, що у відзиві на позовну заяву відповідач визнав суму основного боргу по договору поставки від 08 травня 2023 року № 53-122-01-23-13378 та просив суд, в порядку ч. 1 ст. 130 ГПК України, вирішити питання щодо повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору сплаченого при поданні позову.

В силу ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічні норми містить ч. 1 ст. 130 ГПК України, а саме, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Сума судового збору на визнані позовні вимоги становить 10 385 грн. 06 коп.

Отже, суд роз`яснює позивачу, що сума судового збору в сумі 5 192 грн. 53 коп., може повернена останньому на підставі відповідного клопотання, решта 50 відсотків судового збору в розмірі 5 192 грн. 53 коп. підлягає стягненню з відповідача.

У зв`язку із задоволенням позову, та враховуючи, що в результаті неправильних дій відповідача, який не сплатив відповідачу обумовлені договором кошти у встановлений строк, що призвело до необхідності позивачу звертатись до суду та нести додаткові витрати на сплату судового збору, суд, відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір в сумі 5 192 грн. 53 коп. покладається на відповідача.

Керуючись ст. 123, 129, 232, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" (34403, Рівненська область, м. Вараш, код ЄДРПОУ 05425046) на користь Чернігівського колективного підприємства "Пожтехніка" Добровільного пожежного товариства Україна (14020, м. Чернігів, вул. Шевченка, 162, код. 05388859) 692 337 (шістсот дев`яносто дві тисячі триста тридцять сім) грн. 00 коп. заборгованості та 5 192 (п`ять тисяч сто дев`яносто два) грн. 53 коп. судового збору.

3. Провадження в частині стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" на користь Чернігівського колективного підприємства "Пожтехніка" Добровільного пожежного товариства Україна 30 000 грн. 00 коп. заборгованості - закрити.

4. Видати наказ після набранням рішення законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 22 січня 2024 року.

Суддя Войтюк В.Р.