Рішення

від 22.01.2024 по справі 922/4828/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/4828/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖИ ПРОДАКТ", м.Київ (адреса: 01001, м.Київ, вул.Будіндустрії,7) до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЙФ СЕКЬЮРІТІ 3000", м.Харків (адреса: 61089, м.Харків, просп.Героїв Харкова,277) про стягнення 136874,19 грн без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

15.11.2023 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖИ ПРОДАКТ" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЙФ СЕКЬЮРІТІ 3000" про стягнення заборгованості за договором підряду №211209-1 від 09.12.2021 року в розмірі 136874,19 грн, з яких: основний борг - 134649,72 грн; 3% річних - 1416,59 грн; інфляційні - 673,24 грн; штраф - 134,64 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.11.2023 року позовну заяву залишено без руху, встановивши позивачу строк та спосіб усунення недоліків.

22.11.2023 року позивач надав до суду заяву (вх.№32039) про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.11.2023 року відкрито провадження у справі №922/4828/23 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ст.248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі.

23.11.2023 року судом було направлено ухвалу про відкриття провадження у справі в електронний кабінет Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЙФ СЕКЬЮРІТІ 3000", яка згідно з довідкою суду про доставку електронного листа була отримана останнім 23.11.2023 року.

Згідно з п.2 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Таким чином суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

Відзиву на позов відповідачем до суду надано не було.

Згідно з ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

При цьому, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

09.12.2021 року між ТОВ «ЕНЕРДЖИ ПРОДАКТ» (Замовник, Позивач) та ТОВ «АРТІКАРД СЕКЬЮРІТІ» (Виконавець, Відповідач) було укладено Договір підряду №211209-1 (далі - Договір).

Як зазначає позивач, на момент укладення договору Відповідач - ТОВ «АРТІКАРД СЕКЬЮРІТІ» (код ЄДРПОУ 38444057) був зареєстрований за адресою: 04074, м. Київ, вул. Бережанська, буд.9.

23.08.2023 року ТОВ «АРТІКАРД СЕКЬЮРІТІ» (код ЄДРПОУ 38444057) перейменовано в ТОВ "СЕЙФ СЕКЬЮРІТІ 3000" та змінено адресу реєстрації на 61089, Харківська обл., місто Харків, просп.Героїв Харкова, будинок 277.

Відповідно до п.1.1. договору Виконавець зобов`язується поставити Замовнику обладнання з матеріалами (Далі - Товар) та виконати роботи з монтажу та здійснити пусконалагоджувальні роботи (наділі - Роботи), перелік та характеристики яких зазначені у додатку до Договору: двохсторонніх Специфікацій до Договору та/або накладних постачальника, або рахунків на оплату, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити вартість робіт згідно з умовами договору.

Ціна договору складається з вартості товару та вартості робіт та є загальною сукупністю їх вартості, погоджених сторонами у додатках до даного договору та орієнтовно становить 135000 грн з ПДВ.

Відповідно до п.5.1. договору строк виконання робіт за договором визначається відповідними додатками. Датою оплати за договором вважається дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Приймання робіт проводиться уповноваженими представниками сторін шляхом підписання Акту виконання робіт з оформленням податкової накладної (п.5.2. договору).

Датою виконання робіт вважається дата підписання Акту виконання робіт обома сторонами цього договору (п.5.5. договору).

Відповідно до п.6.1. договору замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за товар та роботи, згідно умов, що зазначені в додатках до договору.

Відповідно до п.6.3 виконавець зобов`язаний забезпечити виконання робіт у строки, встановлені цим договором.

Згідно з п.7.3. договору у разі неналежного виконання зобов`язань, передбачених договором, виконавець за кожне зобов`язання, виконане не належним чином, зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 0,1% від суми зобов`язання, що виконане неналежним чином. Та з 11 календарного дня, замовник має право відмовитись від договору, що не звільняє виконавця від необхідності оплати штрафних санкцій.

Відповідно до п.10.1. даний договір вступає в силу з моменту підписання сторонами та діє протягом 1 (одного) року.

Згідно умов Додатку №1 до Договору від 23.12.2021 «Специфікація», Сторони погодили поставку товару на суму 94605,12 грн та виконання робіт на суму 34070,40грн.

Відповідно до п.1.2. Додатку №1 «Специфікація» Замовник здійснює авансовий платіж у розмірі 100% від вартості Товару, перелік якого зазначено у даному Додатку протягом 3 (трьох) днів з дати підписання цього додатку.

Строк поставки товару становить 60 (шістдесят) робочих днів з дати підписання цього додатку та виконання умов п.1.2 цього додатку (п.1.3. Додатку №1 «Специфікація»)

Відповідно до п.1.6. Додатку №1 «Специфікація» аванс у розмірі 70% від вартості Робіт здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання цього додатку уповноваженими особами обох сторін та 30% від вартості Робіт здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання Акту виконаних робіт, уповноваженими особами обох Сторін.

Відповідно до п.1.6. Додатку-№1 «Специфікація» Виконавець був зобов`язаний поставити Товар у строк - 60 (шістдесяти) робочих днів з дати підписання Додатку, а виконати роботи (п.1.7. Додатку) у строк -10 (десять) робочих днів з дати поставки Товару.

Крім того, Сторонами було погоджено поставку Товару (огородження стаціонарне без скла), вартість якого складає 11 661,00 грн., а роботи з монтажу на суму 6 477,60 грн. (70% - 4 534,32 грн.).

Виконавець (Відповідач) надав Рахунок №649 від 15.12.2021 на суму 94605,12грн.

Виконавець (Відповідач) надав Рахунок №662 від 22.12.2021 на суму 34070,40грн.

Виконавець (Відповідач) надав Рахунок №668 від 24.12.2021 на суму 11661,00грн. та Рахунок №669 від 24.12.2021 на суму 6 477,60 грн.

На виконання умов договору, позивачем було здійснено оплату, а саме:

- платіжна інструкція №6590 від 30.12.2021 на суму 94 605,12 грн.

- платіжна інструкція №6592 від 30.12.2021 на суму 23 849,28 грн.

- платіжна інструкція №6591 від 30.12.2021 на суму 11 661,00 грн.

- платіжна інструкція №6638 від 30.12.2021 на суму 4 534,32 грн.

Всього разом на суму: 134649,72 грн.

Як зазначає позивач, станом на день подачі позову Товар відповідачем не поставлений та роботи не виконані.

26.06.2023 року позивач направив відповідачу претензію (№02/26/06 від 26.06.2023) про повернення суми передплати, в якій зазначено, що у разі ненадходження суми в розмірі 134649,72 грн протягом 10 днів з дати отримання цієї претензії, позивач буде вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Претензія була отримана відповідачем 04.07.2023, що підтверджується поштовим трекінгом.

Позивач зазначає, що відповідь на претензію відповідачем не надано, передоплату не повернуто.

Крім суми передоплати позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1416,59 грн, інфляційні у розмірі 673,24 грн та штраф у розмірі 134,64 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

У ч.1 ст.174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) закріплено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

У разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 615, ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, установлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Якщо в результаті прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання й вимагати відшкодування збитків (ч. 3 ст. 612 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст.611 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Судом встановлено, що позивач свої зобов`язання за Договором №211209-1 від 09.12.2021 року виконав та перерахував на рахунок відповідача попередню оплату в загальному розмірі 134649,72 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №6590 від 30.12.2021, №6592 від 30.12.2021, №6591 від 30.12.2021, №6638 від 30.12.2021, проте відповідач товар не поставив, роботи не виконав та передплату не повернув.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

26.06.2023 року позивач направив відповідачу претензію (№02/26/06 від 26.06.2023) про повернення суми передплати, в якій зазначив, що у разі ненадходження суми в розмірі 134649,72 грн протягом 10 днів з дати отримання цієї претензії, позивач буде вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Претензія була отримана відповідачем 04.07.2023, що підтверджується поштовим трекінгом.

Відповідач відповіді на претензію не надав, товар не поставив, роботи не виконав, кошти не повернув.

Отже строк виконання відповідачем своїх зобов`язань є таким, що настав.

На даний час доказів постачання товару, виконання робіт чи повернення суми попередньої оплати відповідачем до суду не надано.

Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми попередньої оплати у розмірі 134649,72 грн підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення інфляційних та 3% річних.

Нормами ст.625 ЦК України передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Як зазначено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 02.10.2020 року у справі №911/19/19 суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

З огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України суд з`ясував обставини щодо правильності здійснення позивачем відповідних розрахунків пені.

Судом встановлено, що позивачем невірно визначено періоди нарахування 3% річних та інфляційних, з огляду на наступне.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Позивач нараховує 3% річних та інфляційні на суму неповернутої передоплати, починаючи з 04.07.2023 року (дата отримання відповідачем претензії).

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

26.06.2023 року позивач направив відповідачу претензію (№02/26/06 від 26.06.2023) про повернення суми передплати, в якій зазначив, що у разі ненадходження суми в розмірі 134649,72 грн протягом 10 днів з дати отримання цієї претензії, позивач буде вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Отже позивач в претензії визначив строк повернення відповідачем передоплати - протягом 10 днів з дня її отримання.

Претензія була отримана відповідачем 04.07.2023 року.

Таким чином, відповідач мав повернути кошти до 14.07.2023 року включно.

З урахуванням викладеного, прострочення відповідачем свого обов`язку щодо повернення попередньої оплати, виникло з 15.08.2023 року.

Отже перебіг нарахування починається з 15.08.2023 року.

Таким чином позивачем невірно визначений початок виникнення заборгованості та відповідно початок нарахування 3% річних та інфляційних.

З огляду на зазначене, нарахування 3% річних та інфляційних починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане.

Перерахувавши 3% річних, з урахуванням вірного періоду початку нарахування, з 15.08.2023 (перший день прострочення зобов`язання) по 08.11.2023 (визначений позивачем кінцевий період нарахування), суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 1294,85 грн 3% річних.

В частині стягнення 121,74 грн 3% річних суд відмовляє, у зв`язку з невірно визначеним періодом нарахування.

Щодо інфляційних втрат.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

За змістом рекомендацій, викладених в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", сукупний коефіцієнт інфляції за певний період визначається шляхом перемноження місячних індексів інфляції цього періоду.

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 14.01.2020 у справі №924/532/19 зазначив, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат, з урахуванням дефляції у визначений позивачем період, здійснивши перемноження місячних індексів періоду, визначеного позивачем в розрахунку (липень-вересень 2023), суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 673,24 грн інфляційних, оскільки мала місце дефляція у липні та серпні 2023 року.

Щодо штрафу.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.7.3. договору у разі неналежного виконання зобов`язань, передбачених договором, виконавець за кожне зобов`язання, виконане не належним чином, зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 0,1% від суми зобов`язання, що виконане неналежним чином. Та з 11 календарного дня, замовник має право відмовитись від договору, що не звільняє виконавця від необхідності оплати штрафних санкцій.

Згідно з ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Перевіривши розрахунок позивача по нарахуванню штрафу, суд дійшов висновку про його арифметичну вірність та відповідність вимогам чинного законодавства України та договору, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення штрафу у розмірі 134,64 грн підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та правомірними, підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані, але, з урахуванням відмови в стягненні 121,74 грн 3% річних та 673,24 інфляційних, позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судового збору суд керується положеннями п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, відповідно до яких, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, враховуючи часткову відмову в позові, судовий збір в розмірі 2668,41 грн покладається на відповідача, з вини якого виник спір, решта покладається на позивача, у зв`язку з частковою відмовою в позові.

Керуючись статтями 13, 42, 73, 74, 76-80, 86, 129, 236-238, 240, 241, 247, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЙФ СЕКЬЮРІТІ 3000" (адреса: 61089, м.Харків, просп.Героїв Харкова,277; код ЄДРПОУ 38444057) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖИ ПРОДАКТ" (адреса: 01001, м.Київ, вул.Будіндустрії,7; код ЄДРПОУ 38872186) 136079,21 грн, з яких: основний борг - 134649,72 грн; 3% річних - 1294,85 грн; штраф - 134,64 грн, крім того 2668,41 судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "22" січня 2024 р.

СуддяК.В. Аріт