Рішення

від 22.01.2024 по справі 922/4752/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/4752/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.,

розглянувши без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку спрощеного позовного провадження справу № 922/4752/23

за позовом Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова "ШЛЯХРЕМБУД" (ЄДРПОУ 03359182, 61004, м.Харків, вул. Москалівська, буд. 20)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ПФК СОДРУЖЕСТВО" (ЄДРПОУ 36814735, 61045, м. Харків, вул. Отакара Яроша, буд. 18, поверх 11)

про стягнення заборгованості за договором поставки брухту та відходів чорних та кольорових металів від 13.02.2022 № 1302/20К, пені, інфляційних втрат та 3% річних у загальному розмірі 159006,42 грн,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підрядне спеціалізоване підприємство по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова "ШЛЯХРЕМБУД" (скорочене найменування - КП "ШЛЯХРЕМБУД") звернулося до Господарського суду Харківської області через підсистему Електронний суд ЄСІТС з позовною заявою (вх. № 4752/23 від 10.11.2023) до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ПФК СОДРУЖЕСТВО" (скорочене найменування ТОВ "ПФК СОДРУЖЕСТВО"), в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 159006,42 грн, з яких: заборгованість за договором поставки брухту та відходів чорних та кольорових металів від 13.02.2020 № 1302/20К - 62926,00 грн; пеня - 65059,28 грн; інфляційні втрати - 25673,74 грн; 3% річних - 5347,40 грн; а також просить стягнути судовий збір у розмірі 2147,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки брухту та відходів чорних та кольорових металів від 13.02.2020 № 1302/20К в частині здійснення оплати за поставлений на підставі зазначеного договору товар у строки та в розмірах, передбачених договором, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача основної заборгованості за договором в розмірі 62926,00 грн, а також нарахованих у зв`язку з простроченням грошового зобов`язання: пені в розмірі 65059,28 грн, нарахованої за період 30.11.2020 - 01.10.2023 на підставі п. 5.4 договору; та нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України інфляційних втрат в розмірі 25673,74 грн за період 30.11.2020 - 30.09.2023 та 3% річних в розмірі 5347,40 грн за період 30.11.2020 - 01.10.2023.

Ухвалою Господарського суду Харківської області прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито позовне провадження у справі № 922/4752/23, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в справі матеріалами, встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов та заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, встановлено позивачу 5-денний строк з дня отримання відзиву для подання до суду відповіді на відзив та встановлено відповідачу 5-денний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечення на відповідь на відзив, а також повідомлено відповідача про обов`язок, встановлений ч. 6 ст. 6 ГПК України, щодо необхідності зареєструвати свій Електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через ЄСІТС або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.

Зазначену ухвалу відповідно до вимог ст. 122 ГПК України вчасно офіційно оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, та її копії в порядку ч. 2-4 ст. 120 та ч. 5 ст. 242 ГПК України направлено позивачу в електронному вигляді до його зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі «Електронний Суд» ЄСІТС, та відповідачу у паперовому вигляді листом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення на його юридичну адресу (яка вказана в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань).

Від учасників справи після відкриття провадження у даній справі будь-яких заяв по суті справи або заяв чи клопотань з процедурних питань на адресу суду станом на день прийняття судом цього рішення не надходило.

Відповідач - ТОВ "ПФК СОДРУЖЕСТВО" в порушення ч. 6 ст. 6 ГПК України не зареєстрував Електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС та своїм правом на захист не скористався, ні установлений судом строк, ні станом на день прийняття судом даного рішення не подав відзиву на позовну заяву та заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали суду про відкриття провадження у справі № 922/4752/23, що була направлена на юридичну адресу відповідача (61045, м. Харків, вул. Отакара Яроша, буд. 18, поверх 11), адресату не вручена та повернулася 20.12.2023 за зворотною адресою до суду з довідкою працівника оператора поштового зв`язку про причину повернення поштового відправлення: «за закінченням терміну зберігання», що відповідно до приписів ч. 6 ст. 242 ГПК України свідчить про належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи.

За приписами ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. В разі відсутності заяви учасника справи про зміну адреси, ухвала про повідомлення чи виклик надсилається за останньою відомою суду адресою цього учасника справи, і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться.

Тобто, в разі, якщо ухвалу суду направлено за належною адресою, а саме: за адресою, яка значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та/або яка повідомлена суду стороною, вважається, що адресат належно повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт неотримання відповідачем кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою, не може вважатися поважною причиною невиконання відповідачем зазначеної ухвали суду, оскільки таке неотримання зумовлене не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою самого учасника справи щодо отримання кореспонденції, яка надходить від суду на його адресу.

Крім того, як вже зазначалося вище, ухвала суду про відкриття провадження у справі № 922/4752/23 була вчасно офіційно оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень у відповідності до ст. 122 ГПК України.

У силу приписів ст. 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Таким чином, судом вчинено всіх необхідних заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи й надання йому можливості висловити свою позицію щодо заявлених позивачем вимог і звернутись до суду із заявами по суті справи та заявами чи клопотаннями з процесуальних питань. Втім, відповідач, відзиву на позовну заяву, заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та жодних доказів для долучення до матеріалів справи не надавав та із заявами або клопотаннями по суті справи та з процедурних питань до суду не звертався, на зв`язок із судом будь-яким чином не виходив.

У відповідності до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України, в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Тобто, подання відповідачем відзиву на позовну заяву є правом, а не обов`язком учасника справи, а отже не може бути підставою для невиправданого затягування судового розгляду справи.

За приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України, справи в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними в справі матеріалами.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 10, 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

На підставі зазначеного, з огляду на закінчення встановленого ст. 248 ГПК України строку розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що судом вчинено всіх необхідних заходів для належного повідомлення відповідача розгляд даної справи, та враховуючи, що подання відзиву на позовну заяву є правом (а не обов`язком) відповідача і суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи в разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин, а також враховуючи, що позивачем досить повно висловлено свою позицію по суті заявлених ним позовних вимог і в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу й порушення прав учасників справи щодо розгляду спору впродовж розумного строку, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу за відсутності відзиву відповідача за наявними у справі матеріалами.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та докази, надані позивачем до позовної заяви, суд встановив таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.02.2020 між КП "ШЛЯХРЕМБУД" (Постачальником) та ТОВ "ПФК СОДРУЖЕСТВО" (Покупцем) укладено договір поставки брухту та відходів чорних та кольорових металів № 1302/20К (далі по тексту - Договір), згідно з умовами якого Постачальник зобов`язався поставити, а Покупець - прийняти та оплатити брухт і відходи чорних та кольорових металів (далі по тексту Металобрухт), згідно з технічними вимогами і якістю ДСТУ 4121-2002 та ДСТУ 3211-2009, а також умовами цього Договору.

Умовами п. 1.2 Договору сторони визначили, що ціна, номенклатура Металобрухту, що постачається, визначається Сторонами в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Специфікацією № 1 від 13.02.2020 до зазначеного Договору Сторони визначили ціни на Металобрухт, що підлягає поставці по Договору та передбачили, що кількість Металобрухту, що підлягає поставці в кожному конкретному випадку, визначається згідно Акту прийому-передачі Металобрухту за формою 19.

Згідно з умовами пп. 3.2-3.4 Договору, датою поставки вважається дата оформлення Актів прийому-передачі, які служать підставою для розрахунків, оформлених Покупцем. Металобрухт вважається зданим Постачальником і прийнятим Покупцем за кількістю відповідно до ваги, зазначеної в Акті прийому-передачі в присутності представників обох Сторін, визначеної на вагах Покупця, які пройшли відповідну перевірку. Металобрухт і право власності на нього переходять від Постачальника до Покупця в момент підписання Акту прийому-передачі

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що розрахунки за цим Договором проводяться не пізніше 10-ти банківських днів після отримання Металобрухту шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті України на поточний рахунок Постачальника згідно сумам, зазначеним у Актах прийому передачі.

Відповідно до п. 5.1 Договору, у разі порушення зобов`язань, що слідують з даного Договору, Сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та (або) чинним законодавством України.

Пунктом 5.4 Договору Сторони передбачили, що в разі порушення термінів оплати Металобрухту, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення від вартості несплаченої вчасно частини Металобрухту по день фактичного зарахування суми заборгованості на рахунок Постачальника включно. Неустойку Покупець оплачує протягом трьох банківських днів з дня отриманої письмової вимоги Постачальника про оплату.

Згідно з п. 9.2 Договору, цей Договір набуває чинності з моменту його підписання обома Сторонами та діє до 31 грудня 2020 року, а в питаннях взаєморозрахунків - до закінчення виконання Сторонами своїх зобов`язань. Договір може бути продовжений шляхом укладення Сторонами додаткової угоди про продовження терміну дії Договору.

За умовами п. 9.3 Договору, закінчення строку дії цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

Як вбачається з наданої позивачем до позовної заяви копії договору поставки брухту та відходів чорних та кольорових металів від 13.02.2020 № 1302/20К, вказаний Договір підписаний обома сторонами та скріплений відтисками їх печаток. Докази продовження Сторонами терміну дії цього Договору в матеріалах справи відсутні, а отже цей Договір припинив свою дію за закінченням терміну, на який його було укладено (до 31 грудня 2020 року).

Як свідчать матеріали справи, протягом дії Договору на виконання умов, передбачених Договором та Специфікацією № 1 від 13.02.2020 до зазначеного Договору позивачем - КП "ШЛЯХРЕМБУД" було поставлено відповідачу - ТОВ "ПФК СОДРУЖЕСТВО" кілька партій Металобрухту на загальну суму 82926,00 грн, що підтверджується наданими позивачем до позовної заяви копіями підписаних та скріплених печатками обох Сторін Актів приймання металів чорних (вторинних) за період з 27.04.2020 по 30.12.2020, а саме:

- Акт приймання металів чорних (вторинних) від 27.04.2020 на суму 6364,80 грн;

- Акт приймання металів чорних (вторинних) від 19.05.2020 на суму 5202,00 грн;

- Акт приймання металів чорних (вторинних) від 24.07.2020 на суму 5739,20 грн;

- Акт приймання металів чорних (вторинних) від 27.07.2020 на суму 8466,00 грн;

- Акт приймання металів чорних (вторинних) від 27.07.2020 на суму 3199,40 грн;

- Акт приймання металів чорних (вторинних) від 06.10.2020 на суму 5837,80 грн;

- Акт приймання металів чорних (вторинних) від 10.11.2020 на суму 4253,40 грн;

- Акт приймання металів чорних (вторинних) від 09.12.2020 на суму 7881,20 грн;

- Акт приймання металів чорних(вторинних) від 11.12.2020 на суму 19788,00 грн;

- Акт приймання металів чорних (вторинних) від 22.12.2020 на суму 5443,40 грн;

- Акт приймання металів чорних (вторинних) від 30.12.2020 на суму 7548,00 грн;

- Акт приймання металів чорних (вторинних) від 30.12.2020 № 2 на суму 3202,80 грн.

Також факт поставки Металобрухту на загальну суму 82926,00 грн підтверджується наданими позивачем до позовної заяви копіями відповідних видаткових накладних і товарно-транспортних накладних за період з 27.04.2020 по 30.12.2020 на загальну суму 82926,00 грн, які підписані та скріплені печатками обох Сторін.

Відповідач оплатив лише частину поставленого Металобрухту на загальну суму 20000,00 грн, а саме: по платіжній інструкції № 968 від 29.10.2020 на суму 10000,00 грн (арк. спр. 45); по платіжній інструкції № 1011 від 13.11.2020 на суму 10000,00 грн (арк. спр. 46).

23.10.2023 позивач направив на адресу відповідача цінним листом з описом вкладенням від 23.10.2023 № 6100407920690 Претензію, в якій вимагав у строк до 30.10.2023 сплатити 159006,42 грн в рахунок погашення заборгованості за договором від 13.02.2020 № 1302/20К, з яких: 62926,00 грн сума основної заборгованості; 65059,28 грн - пеня; 25673,74 грн - інфляційні втрати; 5347,40 грн - 3% річних.

Втім, відповідачем відповіді на зазначену Претензію позивача не було надано, основну заборгованість за поставлений Металобрухт та нараховані позивачем пеню, інфляційні втрати та 3% річних не сплачено. З матеріалів справи вбачається, що зазначена Претензія відповідачу не була вручена під час доставки працівником поштового відділення через «інші причини» та 08.11.2023 повернута за зворотною адресою позивача з довідкою поштового працівника про причину повернення поштового відправлення: «за закінченням встановленого терміну зберігання», що підтверджується наданою позивачем до позовної заяви копією роздруківки про відстеження поштового відправлення від 23.10.2023 № 6100407920690 (арк. спр. 51), що стало підставою для звернення позивача до Господарського суду Харківської області з даними позовом.

Надаючи правову кваліфікацію вищевказаним обставинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також інші юридичні факти.

За змістом ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також як наслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання (ст. 174 ГК України).

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 1-3 ст. 180 ГК України).

Договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За приписами ч. 1 ст. 712 ЦК України, ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник) зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 266 ГК України, предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Положеннями ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 3 ст. 656 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

З урахуванням вищезазначеного, проаналізувавши правовідносини, які склались між позивачем - КП "ШЛЯХРЕМБУД" та відповідачем - ТОВ "ПФК СОДРУЖЕСТВО" на підставі укладеного між ними договору поставки брухту та відходів чорних та кольорових металів від 13.02.2020 № 1302/20К, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставки та відповідає вимогам чинного законодавства України, сторонами досягнуто всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, а тому, з огляду на положення ст. 629 ЦК України, зазначений договір є обов`язковим для виконання обома сторонами.

Як встановлено судом та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, позивач - КП "ШЛЯХРЕМБУД" свої зобов`язання за вказаним Договором виконав належним чином, протягом дії Договору у відповідності до умов, визначених цим Договором та Специфікацією № 1 від 13.02.2020 до зазначеного Договору, поставив відповідачу - ТОВ "ПФК СОДРУЖЕСТВО" кілька партій Металобрухту на загальну суму 82926,00 грн, що підтверджується наданими позивачем до позовної заяви копіями підписаних та скріплених печатками обох Сторін Актів приймання металів чорних (вторинних) за період з 27.04.2020 по 30.12.2020 на загальну суму 82926,00 грн, а також копіями підписаних та скріплених печатками обох Сторін відповідних видаткових накладних і товарно-транспортних накладних за вказаний період на загальну суму 82926,00 грн.

Відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання за Договором, оплатив лише частину поставленого Металобрухту по договору поставки брухту та відходів чорних та кольорових металів від 13.02.2020 № 1302/20К на загальну суму 20000,00 грн по платіжним інструкціям № 968 від 29.10.2020 на суму 10000,00 грн та № 1011 від 13.11.2020 на суму 10000,00 грн.

За змістом ч. 1, 2 ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Тобто, законодавець не ставить схвалення правочину в обов`язкову залежність від наявності відповідних рішень окремих органів управління товариства, оскільки підтвердженням такого схвалення закон визначає вчинені на його виконання дії особи, в інтересах якої його було укладено. Такі дії повинні свідчити про прийняття правочину до виконання. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 910/18812/17, від 08.07.2019 у справі № 910/19776/17.

Таким чином, наступне схвалення юридичною особою чи фізичною особою-підприємцем правочину, вчиненого від її імені представником з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним. Настання наслідків, передбачених ст. 241 ЦК України, ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено.

При цьому, схвалення правочину може бути виражене в будь-якій формі, що однозначно свідчить про волю сторони на визнання правочину, зокрема, доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи чи фізичною особи-підприємця до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів тощо) - конклюдентних дій.

Отже, оплативши частину поставленого позивачем Металобрухту по договору поставки брухту та відходів чорних та кольорових металів від 13.02.2020 № 1302/20К на загальну суму 20000,00 грн (по платіжним інструкціям № 968 від 29.10.2020 на суму 10000,00 грн та № 1011 від 13.11.2020 на суму 10000,00 грн), відповідач тим самим підтвердив наявність у нього обов`язку з виконання умов вказаного Договору, зокрема в частині оплати залишку заборгованості за поставлений на підставі цього Договору Металобрухту в сумі 62926,00 грн.

Пунктом 4.1 Договору Сторони передбачили, що розрахунки за цим Договором проводяться не пізніше 10-ти банківських днів після отримання Металобрухту шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті України на поточний рахунок Постачальника згідно сумам, зазначеним у Актах прийому передачі.

Отже, враховуючи, що відповідно до останню партію Металобрухту було поставлено 30.12.2020, відповідно до умов п. 4.1 Договору, кінцевий термін оплати відповідачем за поставлений Металобрухт сплинув 14.01.2021 (не пізніше 10-ти банківських днів після отримання Металобрухту).

Станом на момент прийняття судом даного рішення, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про оплату відповідачем залишку заборгованості за поставлений на підставі Договору Металобрухту в сумі 62926,00 грн, в строки, передбачені Договором. Відповідачем не надано суду у відповідності до вимог ст. 73, 74 ГПК України доказів, які б могли спростувати наявність у нього вказаної заборгованості перед позивачем або доказів, які б свідчили про відсутність у нього обов`язку з оплати за поставлений Металобрухт на загальну суму 62926,00 грн, зокрема не надано доказів повернення отриманого від позивача Металобрухту тощо.

Статтею 629 ЦК України встановлено обов`язковість договору для виконання сторонами.

За приписами ст. 525-526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або невизначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

На підставі викладеного, перевіривши надані позивачем докази в усій їх сукупності та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів щодо їх належності, допустимості та достовірності, враховуючи, що відповідачем станом на день прийняття судом даного рішення не надано суду будь-яких заперечень, з наведенням обставин та наданням доказів, які б вказували на недостовірність наданих позивачем документів на підтвердження заявлених ним позовних вимог, зокрема які б спростовували прийняття відповідачем поставленого товару, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 62926,00 грн основного боргу, тому суд задовольняє позовні вимоги в цій частині в повному обсязі.

Також, позивач у зв`язку з порушенням відповідачем строків виконання грошового зобов`язання просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 65059,28 грн, нараховану за період 30.11.2020 - 01.10.2023 на підставі п. 5.4 Договору.

Згідно з ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Початком відліку періоду прострочення зобов`язання (моментом прострочення) у відповідності до ст. 253 ЦК України, є день, наступний після визначеної (кінцевої) дати виконання цього зобов`язання.

За приписами п. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частинами 1-3 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже, даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Водночас, відповідно до п. 5.1 Договору, у разі порушення зобов`язань, що слідують з даного Договору, Сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та (або) чинним законодавством України.

Пунктом 5.4 Договору Сторони передбачили, що в разі порушення термінів оплати Металобрухту, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення від вартості несплаченої вчасно частини Металобрухту по день фактичного зарахування суми заборгованості на рахунок Постачальника включно. Неустойку Покупець оплачує протягом трьох банківських днів з дня отриманої письмової вимоги Постачальника про оплату.

Згідно з п. 9.3 Договору, закінчення строку дії цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

Тобто, другим реченням пункту 5.4 Договору Сторони визначили початок перебігу строку сплати відповідачем (Покупцем) пені, нарахованої за порушення термінів оплати поставленого позивачем (Постачальником) Металобрухту, у залежності від моменту отримання відповідачем письмової вимоги позивача про оплату такої пені, а саме визначили строк сплати відповідачем пені: «протягом трьох банківських днів з дня отриманої письмової вимоги Постачальника про оплату».

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою про оплату 23.10.2023, а саме: позивач направив на адресу відповідача цінним листом з описом вкладенням від 23.10.2023 № 6100407920690 Претензію, в якій вимагав у строк до 30.10.2023 сплатити 159006,42 грн в рахунок погашення заборгованості за договором від 13.02.2020 № 1302/20К, з яких: 62926,00 грн сума основної заборгованості; 65059,28 грн - пеня; 25673,74 грн - інфляційні втрати; 5347,40 грн - 3% річних.

Зазначена Претензія відповідачу не була вручена під час доставки працівником поштового відділення через «інші причини» та 08.11.2023 повернута за зворотною адресою позивача з довідкою поштового працівника про причину повернення поштового відправлення: «за закінченням встановленого терміну зберігання», що підтверджується наданою позивачем до позовної заяви копією роздруківки про відстеження поштового відправлення від 23.10.2023 № 6100407920690 (арк. спр. 51), а відтак, з огляду на приписи ч. 2 ст. 237 ГПК України, якою унормовано, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, та враховуючи, що позивач звернувся до суду з даним позовом 10.11.2023, зважаючи на умови другого речення пункту 5.4 Договору, станом на момент подання до суду даного позову у відповідача ще не виник обов`язок зі сплати пені за порушення ним термінів оплати поставленого позивачем Металобрухту, оскільки на день подання позову (10.11.2023) ще не розпочався перебіг строку сплати відповідачем пені за порушення ним термінів оплати поставленого позивачем Металобрухту, а отже позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 65059,28 грн були заявлені позивачем передчасно, у зв`язку з чим вони не підлягають задоволенню, тому суд відмовляє в цій частині позовних вимог у повному обсязі.

Крім того, перевіривши наданий позивачем до позовної заяви розрахунок пені, здійснивши власний розрахунок, (з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України), суд встановив, що наданий розрахунок пені є невірним, оскільки, позивачем нараховано пеню в розмірі 0,1% від вартості несплаченої вчасно вартості частини поставленого товару за кожен день прострочення, тобто не у відповідності до умов пункту 5.4 Договору, яким передбачено нарахування пені в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення від вартості несплаченої вчасно частини поставленого товару. Також, нарахування позивачем пені здійснювалося без врахування вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, тобто за період більший, ніж 6 місяців від дня, коли зобов`язання мали бути виконані відповідачем.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України інфляційних втрат в розмірі 25673,74 грн за період 30.11.2020 - 30.09.2023 та 3% річних в розмірі 5347,40 грн за період 30.11.2020 - 01.10.2023, суд зазначає таке.

Частиною 1 ст. 625 ЦК визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до правового висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду, зокрема в постановах: від 09.02.2021 у справі № 520/17342/18, від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц та від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не мають характеру штрафних санкцій і є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних, навіть, якщо умовами договору не передбачено стягнення інфляційних та річних.

На підставі зазначеного, перевіривши надані позивачем до позовної заяви розрахунки позовних вимог в частині нарахованих до стягнення з відповідача сум річних та інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України, враховуючи приписи ч. 2 ст. 237 ГПК України, якою унормовано, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 25673,74 грн та 3% річних в розмірі 5347,40 грн є доведеними та обґрунтованими, у зв`язку з чим суд задовольняє позовні вимоги в цій частині в повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77, ст. 78, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку посилається сторона, як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Здійснюючи розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

За приписами п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір, що складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 складає 2684,00 грн.

Позивачем у позовній заяві, поданій через підсистему Електронний суд ЄСІТС заявлено 1 вимогу майнового характеру (про стягнення 159006,42 грн), отже за подання до суду зазначеної позовної заяви мав справлятися судовий збір у мінімальному розмірі, встановленому ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (з урахуванням подання її в електронній формі, внаслідок чого має застосовуватись коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору), а саме: у розмірі 2147,20 грн. Позивачем при поданні позовної заяви надано суду належні докази про сплату судового збору в розмірі 2147,20 грн який зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України, що підтверджується наявною в матеріалах справи Випискою про зарахування судового збору.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позовні вимоги судом задоволені частково, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України на відповідача покладаються витрати щодо сплати судового збору в розмірі 1268,65 грн грн, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ст. 2, ч. 3 ст. 13, ст. 73-74, 76-79, 86, п. 2 ч. 1 ст. 129, ст. 236-242, 252 ГПК України, ст. 4 Закону України Про судовий збір, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПФК СОДРУЖЕСТВО" (ЄДРПОУ 36814735, 61045, м. Харків, вул. Отакара Яроша, буд. 18, поверх 11) на користь Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова "ШЛЯХРЕМБУД" (ЄДРПОУ 03359182, 61004, м.Харків, вул. Москалівська, буд. 20) 933947,14 грн, з яких: заборгованість за договором поставки брухту та відходів чорних та кольорових металів від 13.02.2020 № 1302/20К в розмірі 62926,00 грн; інфляційні втрати в розмірі 25673,74 грн та 3% річних в розмірі 5347,40 грн; а також 1268,65 грн судового збору.

3.Відмовити у стягненні пені в розмірі 65059,28 грн.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку, які визначені ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено і підписано 22.01.2024.

СуддяН.А. Новікова