Рішення

від 22.01.2024 по справі 922/4787/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/4787/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.,

розглянувши без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку спрощеного позовного провадження справу № 922/4787/23

за позовом Приватного підприємства «БУДТРАНС-ГРУП» (код ЄДРПОУ 36815278, адреса: 61038, м. Харків, вул. Маршала Батицького, буд. 8)

до відповідача Товариства обмеженою відповідальністю «НАЦІОНАЛЬНА БУДІВЕЛЬНА ГРУПА» (код ЄДРПОУ 41590642, адреса: 61002, м. Харків, Куликівський узвіз, буд. 9)

про стягнення заборгованості за договором про надання транспортних послуг від 04.01.2021 № 04/01/1У, 3% річних, пені та інфляційних збитків на загальну суму 272804,56 грн,

ВСТАНОВИВ:

ПП «БУДТРАНС-ГРУП» звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - ТОВ «НАЦІОНАЛЬНА БУДІВЕЛЬНА ГРУПА», в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 272804,56 грн, з яких: 127452,00 грн заборгованості за договором про надання транспортних послуг від 04.01.2021 № 04/01/1У; 7322,00 грн 3% річних; 99101,79 грн пені та 38928,77 грн інфляційних збитків; а також просить стягнути з відповідача судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про надання транспортних послуг від 04.01.2021 № 04/01/1У в частині здійснення оплати в строки та в розмірах, передбачених зазначеним договором, за надані позивачем на підставі вказаного договору транспортні послуги, які підтверджуються доданими до позовної заяви актами наданих послуг за період з 08.09.2021 по 22.11.2021, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 127452,00 грн. Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача основної заборгованості за договором в розмірі 127452,00 грн, а також нарахованих у зв`язку з простроченням грошового зобов`язання: пені в розмірі 99101,79 грн, нарахованої за період 23.11.2021 - 23.10.2023 на підставі п. 4.3 договору; та нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України 3% річних в розмірі 7322,00 грн за період 23.11.2021 - 23.10.2023 та інфляційних втрат (збитків) в розмірі 38928,77 грн за період з грудня 2021 року по жовтень 2023 року.

Ухвалою Господарського суду Харківської області прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито позовне провадження у справі № 922/4787/23, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в справі матеріалами, встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов та заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, встановлено позивачу 5-денний строк з дня отримання відзиву для подання до суду відповіді на відзив та встановлено відповідачу 5-денний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечення на відповідь на відзив, а також повідомлено відповідача про обов`язок, встановлений ч. 6 ст. 6 ГПК України, щодо необхідності зареєструвати свій Електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через ЄСІТС або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.

Зазначену ухвалу відповідно до вимог ст. 122 ГПК України вчасно офіційно оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, та її копії в порядку ч. 2-4 ст. 120 та ч. 5 ст. 242 ГПК України направлено позивачу в електронному вигляді до його зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі «Електронний Суд» ЄСІТС, та відповідачу у паперовому вигляді листом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення на його юридичну адресу (яка вказана в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань).

Від учасників справи після відкриття провадження у даній справі будь-яких заяв по суті справи або заяв чи клопотань з процедурних питань на адресу суду станом на день прийняття судом цього рішення не надходило.

Позивач - ПП «БУДТРАНС-ГРУП» копію ухвали суду про відкриття провадження у даній справі отримав 23.11.2023 (з урахуванням п. 2 ч. 6 та абз. 2 п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК), що підтверджується відповідною довідкою про доставку електронного листа.

Відповідач - ТОВ «НАЦІОНАЛЬНА БУДІВЕЛЬНА ГРУПА» в порушення ч. 6 ст. 6 ГПК України не зареєстрував Електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС та своїм правом на захист не скористався, ні в установлений судом строк, ні станом на день прийняття судом даного рішення не подав відзиву на позовну заяву та заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали суду про відкриття провадження у справі № 922/4787/23, що була направлена на юридичну адресу відповідача (61002, м. Харків, Куликівський узвіз, буд. 9), адресату не вручена та повернулася 25.12.2023 за зворотною адресою до суду з довідкою працівника оператора поштового зв`язку про причину повернення поштового відправлення: «за закінченням терміну зберігання», що відповідно до приписів ч. 6 ст. 242 ГПК України свідчить про належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи.

За приписами ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. В разі відсутності заяви учасника справи про зміну адреси, ухвала про повідомлення чи виклик надсилається за останньою відомою суду адресою цього учасника справи, і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться.

Тобто, в разі, якщо ухвалу суду направлено за належною адресою, а саме: за адресою, яка значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та/або яка повідомлена суду стороною, вважається, що адресат належно повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт неотримання відповідачем кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою, не може вважатися поважною причиною невиконання відповідачем зазначеної ухвали суду, оскільки таке неотримання зумовлене не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою самого учасника справи щодо отримання кореспонденції, яка надходить від суду на його адресу.

Крім того, як вже зазначалося вище, ухвала суду від 20.11.2023 про відкриття провадження у справі № 922/4787/23 була вчасно офіційно оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень у відповідності до ст. 122 ГПК України.

У силу приписів ст. 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Таким чином, судом вчинено всіх необхідних заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи й надання йому можливості висловити свою позицію щодо заявлених позивачем вимог і звернутись до суду із заявами по суті справи та заявами чи клопотаннями з процесуальних питань. Втім, відповідач, відзиву на позовну заяву, заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та жодних доказів для долучення до матеріалів справи не надав та із заявами або клопотаннями по суті справи та з процедурних питань до суду не звернувся, на зв`язок із судом будь-яким чином не виходив.

У відповідності до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України, в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Тобто, подання відповідачем відзиву на позовну заяву є правом, а не обов`язком учасника справи, а отже не може бути підставою для невиправданого затягування судового розгляду справи.

За приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України, справи в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними в справі матеріалами.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 10, 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

На підставі зазначеного, з огляду на закінчення встановленого ст. 248 ГПК України строку розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що судом вчинено всіх необхідних заходів для належного повідомлення відповідача розгляд даної справи, та враховуючи, що подання відзиву на позовну заяву є правом (а не обов`язком) відповідача і суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи в разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин, а також враховуючи, що позивачем досить повно висловлено свою позицію по суті заявлених ним позовних вимог і в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу й порушення прав учасників справи щодо розгляду спору впродовж розумного строку, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу за відсутності відзиву відповідача за наявними у справі матеріалами.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та докази, надані позивачем до позовної заяви, суд встановив таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.01.2021 між позивачем - ПП «БУДТРАНС-ГРУП» (Виконавцем) та відповідачем - ТОВ «НАЦІОНАЛЬНА БУДІВЕЛЬНА ГРУПА» (Замовником) укладено договір про надання транспортних послуг № 04/01/1У (далі по тексту Договір), згідно з умовами якого Виконавець зобов`язався надати транспортні послуги, а Замовник зобов`язався сплатити за надані послуги.

Згідно з пп. 2.1.1, 2.1.3 Договору, Замовник зобов`язаний надавати попередні заявки на протягом місяця та своєчасно сплачувати за послуги, надані за Договором.

За умовами п. 3.1 Договору, оплата послуг Виконавця здійснюється Замовником на умовах 100% передплати протягом 5 банківських днів з моменту отримання ним рахунку-фактури. За погодженням з Виконавцем, оплата послуг може здійснюватися протягом 2 банківських днів з дати підписання Акту виконаних робіт.

Згідно з п. 4.1 Договору, Виконавець та Замовник в разі невиконання або неналежного виконання своїх обов`язків за цим Договором несуть взаємну матеріальну відповідальність згідно Договору.

Відповідно до п. 4.3 Договору, за порушення строків оплати наданих послуг Виконавець має право нарахувати Замовнику пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в цей період, від простроченої суми, а Замовник зобов`язаний на Вимогу Виконавця сплатити зазначену пеню.

Неустойка (штраф, пеня) нараховується за весь час прострочення до повного виконання відповідного зобов`язання Замовника. До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в три роки. Сплата неустойки (штрафу, пені) і відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням зобов`язань, не звільняють Сторони від виконання зобов`язань за цим Договором в натурі, крім випадків, передбачених законодавством України (п. 5.5 Договору)

Згідно з п. 5.1, 5.2, 5.3 Договору, цей Договір вступає в силу з моменту його підписання його Сторонами та діє до 31 грудня 2021 року. У випадку, якщо жодна зі Сторін за один місяць до закінчення строку дії Договору письмово не повідомить іншу Сторону про розірвання Договору, його дія автоматично пролонгується на наступні 12 місяців. Внесення змін, доповнень або дострокове розірвання Договору можуть мати місце лише за двосторонньою згодою Сторін. Даний Договір може бути розірваний однією зі Сторін, попередивши іншу в письмовій формі про розірвання Договору не раніше, як за 14 банківських днів до припинення дії Договору.

За умовами п. 9.3 Договору, закінчення строку дії цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

Як вбачається з наданої позивачем до позовної заяви копії договору про надання транспортних послуг від 04.01.2021 № 04/01/1У, вказаний Договір підписаний обома сторонами та скріплений відтисками їх печаток. Докази звернення будь-якої зі сторін до іншої Сторони про розірвання Договору та докази досягнення згоди між Сторонами щодо дострокового розірвання Договору в матеріалах справи відсутні, а отже цей Договір був автоматично пролонгований на наступні роки та є діючим, зокрема до 31 грудня 2024 року.

Як свідчать матеріали справи, протягом дії Договору на виконання умов, передбачених Договором позивачем - ПП «БУДТРАНС-ГРУП» були надані відповідачу - ТОВ «НАЦІОНАЛЬНА БУДІВЕЛЬНА ГРУПА» послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом на загальну суму 127452,00 грн, що підтверджується наданими позивачем до позовної заяви копіями підписаних та скріплених печатками обох Сторін Актів надання послуг за період з 08.09.2021 по 22.11.2021 (арк. спр. 15-23), а саме:

- Акт надання послуг № 5802 від 08.09.2021 на суму 16560,00 грн;

- Акт надання послуг № 5872 від 10.09.2021 на суму 16560,00 грн;

- Акт надання послуг № 5947 від 14.09.2021 на суму 3000,00 грн;

- Акт надання послуг № 6535 від 06.10.2021 на суму 22500,00 грн;

- Акт надання послуг № 6794 від 14.10.2021 на суму 17208,00 грн;

- Акт надання послуг № 6767 від 15.10.2021 на суму 22944,00 грн;

- Акт надання послуг № 7056 від 27.10.2021 на суму 5736,00 грн;

- Акт надання послуг № 7548 від 19.11.2021 на суму 11472,00 грн;

- Акт надання послуг № 7580 від 22.11.2021 на суму 11472,00 грн.

Вказані Акти надання послуг підписані без заперечень та зауважень обома сторонами та засвідчені печатками сторін.

Відповідач - ТОВ «НАЦІОНАЛЬНА БУДІВЕЛЬНА ГРУПА» (Замовник) не виконав зобов`язання щодо оплати у строки, визначені Договором, наданих позивачем послуг з перевезення вантажу на загальну суму 127452,00 грн, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача основної заборгованості за договором в розмірі 127452,00 грн, а також нарахованих у зв`язку з простроченням грошового зобов`язання: пені в розмірі 99101,79 грн, нарахованої за період 23.11.2021 - 23.10.2023 на підставі п. 4.3 договору; та нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України 3% річних в розмірі 7322,00 грн за період 23.11.2021 - 23.10.2023 та інфляційних втрат (збитків) в розмірі 38928,77 грн за період з грудня 2021 року по жовтень 2023 року.

Надаючи правову кваліфікацію вищевказаним обставинам, що стали предметом спору між сторонами у даній справі, суд виходить з такого.

У відповідності до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Положеннями ч. 1-3 ст. 180 ГК України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено обов`язковість договору для виконання сторонами.

Правовідносини щодо надання послуг регулюються положеннями Глави 63 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 902 ЦК України передбачено, що виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Тобто, за договором про надання послуг виконавець зобов`язується виконати певні дії або здійснити певну діяльність, які, як правило, не мають матеріального результату (наприклад, послуги зв`язку, освітні послуги, спортивно-оздоровчі та ін.). Деякі послуги можуть мати матеріальний результат, як, наприклад, медичні послуги із надання стоматологічної допомоги (пломбування хворого зуба, встановлення коронки). Проте всім послугам властива одна спільна ознака - результату передує здійснення дій, які не мають матеріального змісту, адже при наданні послуг продається не сам результат, а дії, які до нього призвели. Отже, предметом договору про надання послуг є виконання певних дій або здійснення певної діяльності, які не мають матеріального результату.

При цьому, зі змісту ч. 2 ст. 901 ЦК України вбачається, що положення Глави 63 ЦК України поширюються на всю низку договорів, предметом яких є надання послуги, яка споживається, в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, які як передбачені в Цивільному кодексі України поза межами глави (перевезення, страхування, транспортне експедирування, зберігання, доручення, комісія, управління майном та ін.), так і не передбачені кодексом, а містяться в інших нормативно-правових актах - Законі України Про аудиторську діяльність, Законі України Про зв`язок тощо. Окрім цього, положення цієї глави поширюються на інші види договорів, які не передбачені законодавством взагалі, але мають своїм предметом надання послуг.

Відповідно до ст. 908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з ч. 1 ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Аналогічну норму містить ч. 1 ст. 307 ГК України, відповідно до якої за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч. 2-4 ст. 909 ЦК України, Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Відповідно до ст. 920 ЦК України, у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Зважаючи на викладене, проаналізувавши правовідносини, що склалися між позивачем - ПП «БУДТРАНС-ГРУП» та відповідачем - ТОВ «НАЦІОНАЛЬНА БУДІВЕЛЬНА ГРУПА» на підставі укладеного між ними договору про надання транспортних послуг від 04.01.2021 № 04/01/1У, дослідивши текст наданої позивачем копії зазначеного договору, а також надані на підтвердження позовних вимог копії Актів надання послуг за цим договором, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором надання транспортних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, сторони досягли всіх суттєвих умов договору, притаманних для такого виду договорів, тому зазначений договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами у відповідності до ст. 629 ЦК України.

Як встановлено судом та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, позивач - ПП «БУДТРАНС-ГРУП» (Виконавець) належним чином виконав свої зобов`язання за договору про надання транспортних послуг від 04.01.2021 № 04/01/1У, протягом дії Договору в період з 08.09.2021 по 22.11.2021 надав відповідачу - ТОВ «НАЦІОНАЛЬНА БУДІВЕЛЬНА ГРУПА» (Замовнику) послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом на загальну суму 127452,00 грн, що підтверджується наданими позивачем до позовної заяви копіями Актів надання послуг (арк. спр. 15-23), які підписані відповідачем без заперечень та зауважень.

У матеріалах справи відсутні докази наявності у відповідача претензій щодо якості, обсягу, строків наданих позивачем послуг.

Таким чином, відповідно до умов п. 3.1 Договору, враховуючи, що останній з наданих позивачем Актів надання послуг був підписаний відповідачем (Замовником) 22.11.2021, останній мав провести повну оплату за надані позивачем послуги не пізніше 24.11.2021 (протягом 2 банківських днів з дати підписання Акту виконаних робіт), чого він не зробив, а саме: не здійснив оплату за надані послуги в строки, визначені Договором, на загальну суму 127452,00 грн, у зв`язку з чим початком перебігу строку прострочення виконання зобов`язання є 25.11.2021.

Статтею 629 ЦК України встановлено обов`язковість договору для виконання сторонами.

За приписами ст. 525-526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або невизначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

На підставі викладеного, перевіривши надані позивачем докази в усій їх сукупності та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів щодо їх належності, допустимості та достовірності, враховуючи, що відповідачем станом на день прийняття судом даного рішення не надано суду будь-яких заперечень, з наведенням обставин та наданням доказів, які б вказували на недостовірність наданих позивачем документів на підтвердження заявлених ним позовних вимог, зокрема які б спростовували прийняття відповідачем наданих позивачем послуг за договором про надання транспортних послуг від 04.01.2021 № 04/01/1У, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 127452,00 грн основного боргу, тому суд задовольняє позовні вимоги в цій частині в повному обсязі.

Також, позивач у зв`язку з порушенням відповідачем строків виконання грошового зобов`язання просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 99101,79 грн, нараховану за період 23.11.2021 - 23.10.2023 на підставі п. 4.3 договору.

Згідно з ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Початком відліку періоду прострочення зобов`язання (моментом прострочення) у відповідності до ст. 253 ЦК України, є день, наступний після визначеної (кінцевої) дати виконання цього зобов`язання.

За приписами п. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частинами 1-3 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже, даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Згідно з п. 4.1 Договору, Виконавець та Замовник в разі невиконання або неналежного виконання своїх обов`язків за цим Договором несуть взаємну матеріальну відповідальність згідно Договору.

Відповідно до п. 4.3 Договору, за порушення строків оплати наданих послуг Виконавець має право нарахувати Замовнику пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в цей період, від простроченої суми, а Замовник зобов`язаний на Вимогу Виконавця сплатити зазначену пеню.

За умовами п. 5.5 Договору, неустойка (штраф, пеня) нараховується за весь час прострочення до повного виконання відповідного зобов`язання Замовника. До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в три роки.

Тобто, пунктом 5.5 Договору Сторонами було збільшено період, за який нараховується неустойка (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язання за цим Договором, а саме: неустойка (штраф, пеня) нараховується за весь час прострочення до повного виконання відповідного зобов`язання Замовника.

Зважаючи на викладене, перевіривши викладений позивачем у позовній заяві розрахунок пені, здійснивши власний розрахунок пені з урахуванням умов п. 3.1 Договору та враховуючи збільшення сторонами періоду, за який нараховується пеня, суд дійшов висновку, що вказаний розрахунок позивача є невірним, оскільки позивачем помилково визначено дату початку перебігу строку нарахування пені з 23.11.2021, замість вірної дати 25.11.2021, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені за період з 23.11.2021 по 24.11.2021 в розмірі 118,72 грн задоволенню не підлягають, тому суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 98983,07 грн за період з 25.11.2021 по 23.10.2023 та відмовляє в частині стягнення пені в розмірі 118,72 грн за період з 23.11.2021 по 24.11.2021.

Крім того, у зв`язку з порушенням відповідачем строків виконання грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 7322,00 грн за період 23.11.2021 - 23.10.2023 та інфляційні втрати (збитки) в розмірі 38928,77 грн за період з грудня 2021 року по жовтень 2023 року, нараховані на підставі ст. 625 ЦК України.

Суд зазначає, що 3% річних як і інфляційні втрати мають іншу правову природу ніж штраф та пеня, тобто не мають характеру штрафних санкцій і є способами захисту майнового права та інтересу кредитора.

Порядок нарахування інфляційних втрат та процентів річних на суму боргу регулюється ст. 625 ЦК України.

Частиною 1 ст. 625 ЦК визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, з аналізу ст. 625 ЦК України вбачається, що право на звернення з позовними вимогами про стягнення коштів на підставі ч. 2 зазначеної статті виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання.

За змістом ч. 3 ст. 11, ч. 1 ст. 13 ЦК України, цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює в межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 4 ЦК України передбачено, що цей Кодекс є основним актом цивільного законодавства України.

Відповідно до правового висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду, зокрема в постановах: від 09.02.2021 у справі № 520/17342/18, від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц та від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не мають характеру штрафних санкцій і є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних, навіть, якщо умовами договору не передбачено стягнення інфляційних та річних.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та проценти річних відповідно до ст. 625 ЦК України входять до складу грошового зобов`язання та є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки носять компенсаційний характер та виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

З урахуванням зазначеного, враховуючи, що матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем прав позивача внаслідок нездійснення погашення заборгованості за надані послуги, з огляду на положення ст. 625 ЦК України, суд дійшов висновку, що у позивача виникло право вимагати сплати відповідачем сум інфляційних нарахувань та процентів річних, нарахованих на прострочену заборгованість, які не мають характеру штрафних санкцій і є способами захисту майнового права та інтересу кредитора.

Враховуючи викладене, перевіривши викладений позивачем у позовній заяві розрахунок 3% річних, здійснивши власний розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що у вказаному розрахунку позивачем помилково визначено дату початку перебігу строку нарахування 3% річних з 23.11.2021, замість вірної дати 25.11.2021, у зв`язку з чим задоволенню не підлягають позовні вимоги в частині стягнення 3% річних за період з 23.11.2021 по 24.11.2021 в розмірі 20,95 грн, тому суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 7301,05 грн за період з 25.11.2021 по 23.10.2023 та відмовляє у стягненні 3% річних в розмірі 20,95 грн за період з 23.11.2021 по 24.11.2021.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України інфляційних втрат (збитків) в розмірі 38928,77 грн, суд зазначає таке.

Як вбачається з наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку нарахованих до стягнення з відповідача інфляційних втрат (збитків), у вказаному розрахунку позивач вказав, що періодом нарахування інфляційних є період з грудня 2021 року по жовтень 2023 року. Проте, перевіривши вказаний розрахунок, судом було встановлено, що фактично позивачем нараховано до стягнення з відповідача інфляційні втрати (збитки) за період з грудня 2021 року по серпень 2023 року включно.

Суд зазначає, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

За змістом рекомендацій, викладених в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", сукупний коефіцієнт інфляції за певний період визначається шляхом перемноження місячних індексів інфляції цього періоду.

Кількість місячних індексів інфляційної індексації в межах визначеного з урахуванням пп. а) та б) проміжку часу (перемноження яких між собою утворюють сукупний коефіцієнт - другий множник), визначається кількістю цілих місяців, впродовж яких існувала непогашеним відповідна сума грошового зобов`язання тобто починаючи з наступного, за місяцем дати початку відліку періоду, і завершуючи місяцем, що передує місяцю, в якому відбулося погашення. При цьому, принциповим є врахування індексів виключно за цілі місяця існування прострочення певної суми, оскільки зі змісту п. 6 Методики, затвердженої Наказом Державного комітету статистики № 265 від 27.07.2007, однозначно випливає, що мінімальний період застосування індексу є саме повний місяць, за який він розрахований, оскільки відсутні будь-які підстави стверджувати про знецінення коштів на відповідний коефіцієнт індексу за частину такого місяця. Означений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеного в постанові № 910/9938/17 від 10.10.2018.

На підставі зазначеного, перевіривши здійснений позивачем у позовній заяві розрахунок інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України, враховуючи, що позивачем у вказаному розрахунку фактично нараховано до стягнення з відповідача інфляційні втрати (збитки) за період з грудня 2021 року по серпень 2023 року в розмірі 38928,77 грн, з огляду на приписи ч. 2 ст. 237 ГПК України, якою унормовано, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 38928,77 грн є доведеними та обґрунтованими, тому задовольняє позовні вимоги в цій частині в повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77, ст. 78, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку посилається сторона, як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Здійснюючи розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

За приписами п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір, що складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивачем у позовній заяві заявлено 1 вимогу майнового характеру (про стягнення 272804,56 грн), отже за подання до суду зазначеної позовної заяви мав справлятися судовий збір у розмірі 4092,07 грн, що становить 1,5 відсотка ціни позову. Позивачем при поданні позовної заяви надано суду належні докази про сплату судового збору, який зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України, що підтверджується наявною в матеріалах справи Випискою про зарахування судового збору.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позовні вимоги судом задоволені частково на загальну суму 272664,89 грн, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України на відповідача покладаються витрати щодо сплати судового збору в розмірі 4089,97 грн, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ст. 2, ч. 3 ст. 13, ст. 73-74, 76-79, 86, п. 2 ч. 1 ст. 129, ст. 236-242, 252 ГПК України, ст. 4 Закону України Про судовий збір, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства обмеженою відповідальністю «НАЦІОНАЛЬНА БУДІВЕЛЬНА ГРУПА» (код ЄДРПОУ 41590642, адреса: 61002, м. Харків, Куликівський узвіз, буд. 9) на користь Приватного підприємства «БУДТРАНС-ГРУП» (код ЄДРПОУ 36815278, адреса: 61038, м. Харків, вул. Маршала Батицького, буд. 8) грошові кошти в сумі 272664,89 грн, з яких: 127452,00 грн заборгованості за договором про надання транспортних послуг від 04.01.2021 № 04/01/1У; 7301,05 грн 3% річних; 98983,07 грн пені та 38928,77 грн інфляційних збитків; а також 4089,97 грн судового збору.

3.Відмовити у стягненні пені в розмірі 118,72 грн та 3% річних у розмірі 20,95 грн.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку, які визначені ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено і підписано 22.01.2024.

СуддяН.А. Новікова