Рішення

від 22.01.2024 по справі 922/4708/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/4708/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеренергосервіс», 69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, 20 до Товариство з обмеженою відповідальністю «Просерт», 61136, м. Харків, просп. Тракторобудівників, буд. 103-Б, офіс 1 простягнення 144 378,74 грн.без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеренергосервіс» звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю «Просерт» про стягнення 144 378,74грн., з яких: 126 000,00грн. - сума невиконаного грошового зобов`язання з повернення суми передоплати за договором, 3 010,19 грн. - сума пені, 15 120,00 грн. - штраф, 248,55 грн. - 3% річних.

Також до стягнення заявлені судові витрати.

Ухвалою суду від 13.11.2023 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеренергосервіс» (вх. № 4708/23) залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Інтеренергосервіс» строк на усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

15.11.2023 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 31225/23) про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 20.11.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/4708/23. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу 15 (п`ятнадцятиденний) строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалу суду від 15.11.2023 року про відкриття провадження у справі було направлено судом на адресу відповідача, яка зазначена позивачем у позовній заяві та яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та зазначена позивачем у позовній заяві (штрих код поштового відправлення 0600234508331), проте 30.11.2023 року копія ухвали суду була повернута поштовим відділенням Укрпошти на адресу суду.

Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 року (надалі - Правила), і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11, 17 Правил).

Пунктом 99 Правил визначено, що рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою Судова повістка), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.

Рекомендовані поштові відправлення з позначкою Судова повістка, адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за вказаною адресою, яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (п. 992 Правил).

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Системний аналіз статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 року у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 року у справі № 904/2584/19).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 року у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Крім того, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2022 року у справі № 910/1730/22 Верховний Суд зробив висновок, що якщо судове рішення направлено судом за поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про прийняття певного рішення суду. Господарського процесуального кодексу України не передбачено обов`язку суду повторно направляти на адреси учасників справи процесуальні документи, які раніше вже повернулися до суду з відміткою про неможливість вручення.

Згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України передбачено, що до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

Згідно з частиною 2 статтею 27 Господарського процесуального кодексу України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Абзац 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлює, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до частин 1, 3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Отже, інформація щодо місцезнаходження юридичної особи вноситься до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на підставі відомостей, наданих безпосередньо цією юридичною особою, яка у разі зміни місцезнаходження зобов`язана внести відповідні зміни до ЄДРПОУ.

З матеріалів справи судом встановлено, що копія ухвали про відкриття провадження у справі від 15.11.2023 року направлялась відповідачу на вищевказаною адресою, однак повернута до суду 30.11.2023 року поштовим відділення Укрпошти.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З огляду на наведене, суд зазначає, що не отримання судової кореспонденції є суб`єктивною поведінкою відповідача

Враховуючи вищевикладене, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи у суді.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд, має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно вимог статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

При цьому, будь-яких клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до вимог статті 252 Господарського процесуального кодексу України від учасників справи не надходило.

Разом з тим, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, 02.06.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеренергосервіс» (позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Просерт» (відповідач, виконавець) було укладено договір про надання інформаційно консультаційних послуг № 4213-ИЭС-ДЦ.

Цей договір набуває сили з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.01.2022 року, але у будь-якому разі до повного виконання сторонам прийнятих на себе зобов`язань за цим договором. Договір може бути скріплений печатками сторін (пункт 09.1. договору).

Згідно пункту 1.1. сторони погодили, що в порядку та на умовах, передбачених цим договором, виконавець зобов`язується за завданням замовника надати інформаційно консультаційні послуги для 1, на тему «Інформаційно консультаційні послуги для впровадження системи управління стандарту ISO (17020), згідно додатку 3 1, код згідно ДКПП 74.90.19-00.00.

Замовник зобов`язується прийняти та оплати послуги, що надаються виконавцем, у порядку та у строки, погоджені сторонами у цьому договорі (пункт 1.2. договору).

Строки надання послуг: 02.06.2021 - 31.01.2022 року. Місце надання послуг: м. Запоріжжя (пункти 1.3. 1.4. договору).

Пунктом 2.1. договору, сторони погодили, що вартість послуг, що надаються виконавцем за цим договором, становить 150000,00 грн., крім того ПДВ 21000,00 грн., всього із урахуванням ПДВ 126000,00 грн.

Вартість послуг, що надаються виконавцем за цим договором включає усі можливі витрати виконавця, які він зазнає під час надання послуг за цим договором (пункт 2.2. договору).

Згідно пункту 2.3. договору, замовник здійснює оплату послуг виконавця за цим договором шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця на 5 (п`ятий) календарний день з дати підписання сторонами цього договору. Якщо останній день строку для сплати, що встановлений цим договором, припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до пункт 3.18 договору, сторони визначили, що у випадку ненадання послуг у строки погоджені сторонами у цьому договорі, виконавець зобов`язується впродовж 5 (п`яти) банківських днів з дати отримання письмової вимоги від замовника, повернути на поточний рахунок замовника суму грошових коштів, попередньо перерахованих в рахунок оплати послуг за цим договором. За прострочення повернення грошових коштів понад 10 (десять) банківських днів, виконавець зобов`язаний повернути замовнику суму боргу із урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, а також сплатити пеню у розмірі 2 % від несвоєчасно поверненої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент нарахування пені.

Прийомка послуг за цим договором здійснюється шляхом підписання уповноваженими представниками сторін акту прийому передачі наданих послуг (пункт 4.1. договору).

Виконавець протягом 2 (двох) робочих днів починаючи з дня закінчення надання послуг за цим договором, зобов`язаний надати замовнику підписаний зі свого боку акт прийому передачі наданих послуг (пункт 4.2. договору).

Замовник зобов`язаний після отримання від виконавця акту прийому передачі наданих послуг за відсутності зауважень протягом 5 (п`яти) робочих днів прийняти надані виконавцем послуги шляхом підписання акту прийому передачі наданих послуг (пункт 4.3. договору).

Також між сторонами було підписано додаток № 1 до договору, а саме: Технічне завдання.

Як зазначає позивач, останнім було здійснено повну передоплату за договором на суму 126000,00 грн.. про що свідчить виписка банку від 19.08.2021 року (призначення платежу: передоплата за інформаційно-консультаційні послуги дог.№4213-ИЭС-ДЦ від 02.06.21 рах. №5 від 11.06.21 ПДВ 21000.00((2161584)).

В свою чергу, відповідач мав надати послуги у строк до 31.01.2022 року та надати замовнику акт прийому - передачі наданих послуг протягом 2 робочих днів починаючи з дня закінчення надання послуг, як це передбачено пунктом 4.2 договору. Проте відповідачем своїх обов`язків за договором виконано не було.

Оскільки відповідач у встановлені договором строки не виконав своїх зобов`язань за договором, позивачем 28.09.2023 року на адресу відповідача було надіслано вимогу від 27.09.2023 року № 3331 про повернення сплаченої за договором попередньої оплати у розмірі 126 000,00грн. Проте, відповідач не отримав належним чином відправлену вимогу, і лист із нею 20.10.2023 року повернувся на адресу позивача у зв`язку з закінченням терміну зберігання.

Пунктом 9.12. договору, сторони погодили, що документи, якщо вони відправлені рекомендованим листом, вважаються надісланими з дати їх відправлення однією стороною іншій за адресою, зазначеною у цьому договорі. Сторона вважається такою, що знала про зміну адреси іншої сторони, виключно у разі укладання сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору. Сторони поголись, що документи надіслані рекомендованим листом, вважаються отриманими виконавцем на десятий календарний день з дати реєстрації замовником рекомендованого листа у відділенні поштового зв`язку або в день особистого вручення виконавцю, зазначений у документах.

Вищевказане за твердженнями позивача, свідчить про те, що відповідно до пункту 9.12 договору вимога від 27.09.2023 року №3331 вважається врученою 08.10.2023 року, і з цієї ж дати у відповідача є зобов`язання впродовж 5 банківських днів (тобто до 13.10.2023 року) повернути на поточний рахунок замовника суму передоплати у розмірі 126000,00 грн., яка станом на день подання позовної заяви так і не повернута відповідачем.

Вищевказані обставини стали причиною звернення позивача із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно зі статтею 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, укладений між сторонами 02.06.2021 року договір про надання інформаційно консультаційних послуг № 4213-ИЭС-ДЦ, за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який регулюється приписами статей 901-907 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 статті 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно статті 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

При цьому, частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положенняЦивільного кодексу України із урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як встановлено судом з матеріалів справи, 02.06.2021 року між позивачем як замовником та відповідачем як виконавцем було укладено договір про надання інформаційно консультаційних послуг № 4213-ИЭС-ДЦ, за умовами якого, виконавець зобов`язується за завданням замовника надати інформаційно консультаційні послуги для 1, на тему «Інформаційно консультаційні послуги для впровадження системи управління стандарту ISO (17020), згідно додатку 3 1, код згідно ДКПП 74.90.19-00.00.

Пунктом 2.1. договору, сторони погодили, що вартість послуг, що надаються виконавцем за цим договором, становить 150000,00 грн., крім того ПДВ 21000,00 грн., всього із урахуванням ПДВ 126000,00 грн.

Згідно пункту 2.3. договору, замовник здійснює оплату послуг виконавця за цим договором шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця на 5 (п`ятий) календарний день з дати підписання сторонами цього договору. Якщо останній день строку для сплати, що встановлений цим договором, припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору було сплачено кошти за інформаційно-консультаційні послуги на загальну суму 126 000,00 грн., що підтверджується випискою банку від 19.08.2021 року (призначення платежу: передоплата за інформаційно-консультаційні послуги дог.№4213-ИЭС-ДЦ від 02.06.21 рах. №5 від 11.06.21 ПДВ 21000.00((2161584)).

Пукнтом 4.1. договору, сторони погодили, що прийомка послуг за цим договором здійснюється шляхом підписання уповноваженими представниками сторін акту прийому передачі наданих послуг. Виконавець протягом 2 (двох) робочих днів починаючи з дня закінчення надання послуг за цим договором, зобов`язаний надати замовнику підписаний зі свого боку акт прийому передачі наданих послуг (пункт 4.2. договору).

Проте, відповідачем в порушення умов договору оплачені позивачем послуги надано не було. Також у матеріалах справи відсутні підписані між сторонами акти приймання-передачі послуг, складені відповідачем за результатом наданих позивачу визначених договором послуг.

Частиною 2 статті 570 Цивільного кодексу України визначено, що якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

За приписами положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). На відміну від завдатку аванс - це спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції. Аванс сплачується боржником у момент настання обов`язку платити та виконує функцію попередньої оплати.

Тобто, у разі невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 року у справі №910/45382/17.

Як встановлено статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Крім того, пунктом 3.18 договору, сторони визначили, що у випадку ненадання послуг у строки погоджені сторонами у цьому договорі, виконавець зобов`язується впродовж 5 (п`яти) банківських днів з дати отримання письмової вимоги від замовника, повернути на поточний рахунок замовника суму грошових коштів, попередньо перерахованих в рахунок оплати послуг за цим договором.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу від 27.09.2023 року № 3331 про сплату 126000,00 грн. у якій останній, вимагав на протязі семи календарних днів з моменту отримання цієї вимоги про сплату, перерахувати на рахунок позивача суму у розмірі 126000,00 грн.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Враховуючи вищенаведене, та із урахуванням положень статті 530 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання з повернення перерахованих позивачем коштів у сумі 126 000, 00 грн. в якості передоплати.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи те, що відповідач в установленому Господарським процесуальним кодексом України порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, жодних доказів належного виконання умов договору або повернення суми передоплати у розмірі 126000,00 грн. не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення суми невиконаного грошового зобов`язання з повернення суми передоплати за договором у розмірі 126 000,00 грн. є обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Також позивачем було заявлено до стягнення із відповідача пеню у сумі - 3 010,19 грн., штраф у розмірі - 15 120,00 грн., 3 % річних у розмір 248,55 грн., відповідно до наданого розрахунку суми позовних вимог.

Щодо стягнення із відповідача 3 % річних у розмір 248,55 грн. за період з 14.10.2023 року по 06.11.2023 року (відповідно до надано розрахунку суми позовних вимог), суд зазначає наступне.

Частиною 2статті 625 Цивільного кодексу України, встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України нарахування мають компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також відсотків річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Перевіривши правильність нарахування позивачем 3 % річних у розмірі 248,55 грн. нарахованих на суму боргу 126000,00 грн. за період з 14.10.2023 року по 06.11.2023 року в онлайн системі "Ліга закон" суд дійшов до висновку, що відповідні нарахування здійснені арифметично вірно, та вони не суперечать вимогами законодавства, та підлягають до задоволення.

Щодо нарахованої позивачем пені у сумі - 3 010,19 грн. за період з 14.10.2023 року по 06.11.2023 року, та штрафу у розмірі - 15 120,00 грн., відповідно до наданого розрахунку, суд зазначає наступне.

Згідно з приписами частини 1статті 216 Господарського кодексу Україниучасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (частина 2статті 216 Господарського кодексу України).

Відповідно до положень частин 1, 4статті 217 Господарського кодексу Українигосподарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності (стаття 218 Господарського кодексу України).

Так, виходячи з положень частини 1статті 230 Господарського кодексу Україништрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

При цьому, згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 року у справі № 904/4156/18, необхідною умовою застосування договірної господарсько-правової відповідальності за порушення договірних зобов`язань є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

Так, за змістом положень частин 4 і 6 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

З аналізу положень статті 231 Господарського кодексу України вбачається, що нею передбачено можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов`язань штрафних санкцій, що мають імперативний характер (тобто, їх розмір не може бути змінений за згодою сторін та не залежить від їх волевиявлення), а також можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов`язань штрафних санкцій, розмір яких може бути змінений сторонами за умовами договору.

Тобто, частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України законодавець передбачає застосування штрафних санкцій, у разі якщо їх розмір законом не визначено, у розмірі, визначеному умовами господарського договору, а також надає сторонам право встановлювати різні способи визначення штрафних санкцій, - у відсотковому відношенні до суми зобов`язання (виконаної чи невиконаної його частини) або у певній визначеній грошовій сумі, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з пунктом 1 статті 546, статті 547 Цивільного кодексу виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 Цивільного кодексу).

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на викладене, пеня це безперервно наростаюча сума за кожний день прострочення протягом визначеного часу, штраф стягується одноразово у формі, визначеній договором.

Пунктом 3.1.8 договору, сторони вирішили, що за прострочення повернення грошових коштів понад 10 (десять) банківських днів, виконавець зобов`язаний повернути замовнику суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, а також сплатити пеню у розмірі 2% від несвоєчасно повернутої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент нарахування пені.

Відповідно до пункту 5.2 договору, сторони погодили, що виконавець несе відповідальність за порушення строків надання послуг та/або ненадання послуг без погодження із замовником у вигляді штрафу в розмірі 5% від вартості несвоєчасного наданих/ненаданих послуг.

Пунктом 5.3 договору сторони визначили, що за порушення строків надання послуг понад 30 календарних днів з виконавця додатково стягується штраф у розмірі 7% від вартості несвоєчасно наданих послуг.

Перевіривши правомірність нарахування позивачем пені в онлайн системі "Ліга закон" за вищезазначений період, та виходячи з підпункту 3.1.8. договору, приписів статті 231 Господарського кодексу України, судом встановлено, що дане нарахування здійснено арифметично вірно, та не суперечать вимогам чинного законодавства та умовам договору, та за розрахунком суду розмір пені не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (за період з 14.10.2023 року по 06.11.2023 року на суму боргу (неповернутих коштів) 126 000,00 грн.).

Також судом здійснено перевірку нарахованого позивачем відповідно до пунктів 5.3. та 5.4. штрафу, та встановлено, що такі нарахування здійснено арифметично вірно.

Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, відповідач будь-яких доказів на спростування позовних вимог до суду не надав, та заявлених до стягнення позивачем сум не спростував.

З врахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволенню, а саме про стягнення із відповідача 126 000,00грн. - сума невиконаного грошового зобов`язання з повернення суми передоплати за договором, 3 010,19 грн. - сума пені, 15 120,00 грн. - штраф, 248,55 грн. - 3% річних.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача у розмірі 2 147,20 грн.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 73, 74, 86, 129, 183, 236 - 238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Просерт» (61136, м. Харків, просп. Тракторобудівників, буд. 103-Б, офіс 1, ЄДРПОУ 40971911) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеренергосервіс» (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, 20, ЄДРПОУ 34063592) 144 378,74грн., з яких: 126 000,00грн. - сума невиконаного грошового зобов`язання з повернення суми передоплати за договором, 3 010,19 грн. - сума пені, 15 120,00 грн. - штраф, 248,55 грн. - 3% річних, та 2 147,20 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу

Інформацію щодо роботи суду та щодо розгляду конкретних судових справ можна отримати на сайті суду, а також за допомогою Телеграм-бота Господарського суду Харківської області https://t.me/GospSud_kh_bot.

Реквізити сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеренергосервіс» (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, 20, ЄДРПОУ 34063592);

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Просерт» (61136, м. Харків, просп. Тракторобудівників, буд. 103-Б, офіс 1, ЄДРПОУ 40971911).

Повне рішення складено "22" січня 2024 р.

СуддяО.О. Ємельянова