Рішення

від 11.01.2024 по справі 910/15165/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

11 січня 2024 року м. Чернігівсправа № 910/15165/23 Господарський суд Чернігівської області у складі:

судді Ноувен М.П.,

за участю секретаря судового засідання Одинець І.М.,

розглянув справу №910/15165/23 у порядку загального позовного провадження.

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Весмар", код 38460016

пр-т Гузара Любомира, 46-В, кв. 122, м. Київ, 03065;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне Українсько-Естонське підприємство Фірма "ВИБІР, код 14245828

пр-т Гузара Любомира, 46-В, кв. 122, м. Київ, 03065;

про розірвання договору позички нежитлових будівель;

за участю представників:

від позивача: не з`явились;

від відповідача: не з`явились;

Товариство з обмеженою відповідальністю "Весмар" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне Українсько-Естонське підприємство Фірма "ВИБІР про розірвання договору позички нежитлових будівель.

Процесуальні дії суду.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 13.11.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.12.2023, встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив.

У підготовчому засіданні 13.12.2023 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення засідання на 11.01.2024.

11.01.2024 судом у нарадчій кімнаті підписано вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 ГПК України з урахуванням положень ст.185 ГПК України.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи в суді.

Позиції учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором позички нежитлових будівель від 30.03.2015, в частині використання нежитлових приміщень за їх цільовим призначенням та їх утримання в належному санітарному стані.

11.12.2023 від відповідача на адресу суду надійшла заява від 07.12.2023 про визнання позовних вимог у повному обсязі.Крім того, відповідачем повідомлено, що наслідки визнання позову йому відомі, рішення про визнання позову не суперечать закону і не порушує права чи інтереси інших осіб.

Заява відповідача прийнята судом до розгляду та долучена до матеріалів справи.

Справа розглядається з урахуванням поданої заяви.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Обставини справи встановлені судом. Оцінка аргументів та нормативно правове обґрунтування.

30.03.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Весмар» (далі - Позичкодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-естонське підприємство фірма «Вибір» (далі - Користувач) укладено договір позички нежитлових будівель (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору:

п.1.1. Позичкодавець безоплатно передає. А Користувач бере у безоплатне тимчасове користування нежитлові будівлі номер АДРЕСА_1 .

Складовими частинами об`єкта нерухомого майна нежитлових будівель є: виробничо-торгівельний комплекс, зазначений в плані літерою «А», що має загальну площу 2803,3 кв. м; мезанін.зазнач. «Мн», що має загальну площу 124,9 кв.; чотири ганки, зазнач. «а1», «а2», «а3», «а4»; навіс зазнач «Б», огорожа зазнач. «№1»; ворота з хвірткою зазнач. «№2»; трансформаторна підстанція зазнач. «А1», що має загальну площу 57,1 кв.м.

Загальна площа нежитлових будівель, що відчужується, становить 2985,3 кв.м.

п.2.1.Нежитлові будівлі надаються Користувачу в користування, для здійснення підприємницької діяльності, а саме для виробництва хліба, хлібобулочних та кондитерських виробів, торгівельної діяльності та іншої господарської діяльності, визначеної Статутом Користувача.

п.4.1. Термін позички складає 30 років з дати укладення цього Договору, тобто до 30 березня 2045 року.

п.7.2.1. Користувач зобов`язаний використовувати нежитлові будівлі, що передаються в позичку, виключно за їх цільовим призначенням у відповідності до п. 2 цього Договору.

п.8.1. Після закінчення терміну позички Користувач зобов`язаний передати Позичкодавцю нежитлові будівлі, що передаються в позичку, протягом 7 днів з моменту закінчення терміну позички за актом передачі.

п.10.2. Позичкодавець має право в будь-який час вимагати розірвання договору і повернення йому нежитлових будівель, що передаються в позичку, в термін, визначений в п.8.1. цього договору, у разі, якщо, зокрема, у зв`язку з непередбаченими обставинами нежитлові будівлі, що передаються в позичку, стали потрібні йому самому; користування нежитловими будівлями, що передаються в позичку, здійснюється Користувачем не за призначенням, визначеним в п.2 цього договору (п.п.10.2.1.,10.2.2. Договору).

п.11.1. Підставами припинення цього Договору є: закінчення терміну, на який було укладено Договір; розірвання Договору; ліквідація Користувача.

Договір посвідчено приватним нотаріусом Ніжинського міського нотаріального округу Чернігівської області Кузьменком О.В. та зареєстровано в реєстрі за № 251.

08.08.2023 адвокатом позивача Колесником Г.М. направлено відповідачу адвокатський запит № 1433/141/ВС від 08.08.2023, відповідно до якого останній зазначив про те, що Користувачем не виконуються умови Договору, а саме: не забезпечено використання переданих нежитлових приміщень за їх цільовим призначенням та їх утримання в належному санітарному стані. Наразі, нежитлові приміщення для здійснення підприємницької діяльності Користувачем не використовуються та знаходяться в занедбаному стані. Окрім того, з огляду на необхідність оптимізації своїх виробничих процесів, позичкодавцю наразі стали потрібні нежитлові будівлі, що передані за договором Користувачу.

З огляду на викладене, Позичкодавець вбачає наявність визначених ч.2 ст. 834 ЦК України, п. 10.2 Договору підстав для його дострокового розірвання та повернення переданих Користувачу нежитлових будівель.

Зазначений лист отримано відповідачем 11.08.2023, про що свідчить відмітка з підписом та печаткою останнього на листі.

24.08.2023 позивачем направлено повторний запит № 1503/141/ВС від 24.08.2023 з аналогічними вимогами.

Відповіді на запит відповідачем не надано.

Позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав у зв`язку з невиконанням відповідачем умов спірного Договору.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором позички.

Відповідно до ст. 827 ЦК України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов`язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними. До договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу.

Договір позички між юридичними особами, а також між юридичною та фізичною особою укладається у письмовій формі. Договір позички будівлі, іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у формі, яка визначена відповідно до статті 793 цього Кодексу (ст. 828 ЦК України).

За умовами ст. 793 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню, крім договору, предметом якого є майно державної або комунальної власності, який підлягає нотаріальному посвідченню у разі, якщо він укладений за результатами електронного аукціону строком більше ніж на п`ять років.

Відповідно до ст. 834 ЦК України Користувач має право повернути річ, передану йому у користування, в будь-який час до спливу строку договору. Якщо річ потребує особливого догляду або зберігання, користувач зобов`язаний повідомити позичкодавця про відмову від договору (позички) не пізніш як за сім днів до повернення речі.

Позичкодавець має право вимагати розірвання договору і повернення речі у разі, якщо:

1) у зв`язку з непередбаченими обставинами річ стала потрібною йому самому;

2) користування річчю не відповідає її призначенню та умовам договору;

3) річ самочинно передана у користування іншій особі;

4) в результаті недбалого поводження з річчю вона може бути знищена або пошкоджена.

Особа, яка стала власником речі, переданої у користування, має право вимагати розірвання договору, який укладено без визначення строку. Про розірвання договору користувач має бути повідомлений заздалегідь, у строк, що відповідає меті позички.

Нормами ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ст. 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Матеріалами справи встановлено, що 30.03.2015 між сторонами укладено договір позички нежитлових приміщень, відповідно до умов якого позивачем передано відповідачу у безоплатне тимчасове користування нежитлових будівель за номером АДРЕСА_1 для здійснення підприємницької діяльності, а саме для виробництва хліба, хлібобулочних та кондитерських виробів, торгівельної діяльності та іншої господарської діяльності, визначеної Статутом Користувача.

Договір посвідчено приватним нотаріусом Ніжинського міського нотаріального округу Чернігівської області Кузьменком О.В. та зареєстровано в реєстрі за № 251.

З огляду на те, що відповідачем не виконувались умови Договору, а саме: не забезпечено використання переданих нежитлових приміщень за їх цільовим призначенням та їх утримання в належному санітарному стані, нежитлові приміщення для здійснення підприємницької діяльності відповідачем не використовувались та знаходяться в занедбаному стані та з огляду на необхідність оптимізації своїх виробничих процесів, позичкодавцю наразі стали потрібні нежитлові будівлі, що передані за договором Користувачу, позивач листами № 1433/141/ВС від 08.08.2023, № 1503/141/ВС від 24.08.2023 звернувся до відповідача з пропозицією дострокового розірвання та повернення переданих Користувачу нежитлових будівель з урахуванням положень ч.2 ст. 834 ЦК України, п. 10.2 Договору.

Приймаючи до уваги порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань, суд доходить висновку, що зазначені обставини є підставою для розірвання договору позички нежитлових будівель від 30.03.2015.

Крім того, заявою від 07.12.2023 відповідач позовні вимоги про розірвання спірного договору визнав у повному обсязі.

Відповідно до ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінка доказів має свій зміст: визнання допустимості, належності, достовірності, вірогідності, достатності і взаємозв`язку всієї сукупності доказів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді матеріалів справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

При ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, як розподілити між сторонами судові витрати.

Пунктом 2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Статтею 130 ГПК України передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Ухвалою суду від 13.11.2023 відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.12.2023

Заява про визнання позовних вимог подана відповідачем 07.12.2023, тобто на стадії підготовочго провадження, до початку розгляду справи по суті.

При поданні позову до суду позивачем сплачено 2684 грн судового збору.

Відтак, судовий збір в сумі 1342 грн покладається на відповідача, а в сумі 1342 грн підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 129, 236 - 239, 240, 241, 247 - 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Весмар», код 38460016 до Товариства з обмеженою відповідальністю спільне Українсько-Естонське підприємство Фірма «Вибір», код 14245828 про розірвання договору позички нежитлових будівель задовольнити повністю.

2. Розірвати договір позички нежитлових будівель від 30.03.2015, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Весмар», код 38460016 та Товариством з обмеженою відповідальністю спільне Українсько-Естонське підприємство Фірма «Вибір», код 14245828.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю спільне Українсько-Естонське підприємство Фірма «Вибір», пр. Гузара Любомира, буд.46-В, кв.122, м. Київ, 03065, код 14245828 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Весмар», пр. Гузара Любомира, буд.46-В, кв.122, м. Київ, 03065, код 38460016 судовий збір в сумі 1342 грн.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Весмар», пр. Гузара Любомира, буд.46-В, кв.122, м. Київ, 03065, код 38460016 з Державного бюджету України (код бюджетної класифікації 22030101) 1342 грн судового збору, сплаченого при поданні позову на підставі квитанції АТ КБ «Приватбанк» № 0.0.3213676467.1 від 22.09.2023, примірник якої знаходиться в матеріалах справи №910/15165/23 Господарського суду Чернігівської області.

Дане рішення є підставою для повернення судового збору з Державного бюджету України.

Рішення набирає законної сили у строки, встановлені статтею 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 22.01.2024.

Суддя М.П. Ноувен