Рішення

від 22.01.2024 по справі 200/6827/23

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2024 року Справа№200/6827/23

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов Товариства з

обмеженою відповідальністю «Маркетинг 77»

до відповідачів:

1.Державної податкової служби України

2.Головного управління ДПС у Донецькій області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркетинг 77» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення комісії Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 09.10.2023 року № 9674225/41027186 та рішення за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 24.10.2023 року № 75216/41027186/2 про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю «Маркетинг 77» в реєстрації податкової накладної від від 21.11.2022 року № 1, зобов`язання Державну податкову службу України здійснити реєстрацію податкової накладної від 21.11.2022 року № 1 у Єдиному реєстрі податкових накладних датою її подання на реєстрацію, а саме 21.11.2022 року.

Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що, як вважає позивач, рішення про відмову у державній реєстрації податкової накладної, які оскаржуються, винесені відповідачем з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством з питань оподаткування.

Вказує на те, що платником податків надані всі необхідні документи, які засвідчують факт здійснення господарської операції за податковими накладними, у реєстрації яких відмовлено.

Враховуючи наведене, просить адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

У відзиві на позовну заяву відповідачі вказали на її безпідставність та зазначили, що приймаючи рішення про відмову у державній реєстрації податкових накладних, які оскаржуються, відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством з питань оподаткування.

Вказують, що позивачем не надані контролюючому органу всі копії первинних документів на підтвердження реальності господарської операції та прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, тому рішення Головного управління ДПС у Донецькій області про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято правомірно і не підлягає скасуванню.

Враховуючи наведене, просили у задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі.

Представник позивача надав заяву про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження.

Представник відповідача 1 у судове засідання не з`явився, про дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав відзив, заяву про розгляд справи за його участю не надав.

Представник відповідача 2 у судове засідання не з`явився, про дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав відзив, заяву про розгляд справи за його участю не надав.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи наведене, суд розглядає позовну заяву в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, відзиву, суд з`ясував наступні обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркетинг 77» зареєстроване в якості юридичної особи, включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (ЄДРПОУ 41027186), місцезнаходження юридичної особи: 85110, Донецька обл., м. Костянтинівка, пр-т. Ломоносова, буд. 164.

Рішенням комісії регіонального рівня Головного управління ДПС у Донецькій області від 09.10.2023 року № 9674225/41027186 ТОВ «Маркетинг 77» відмовлено в реестраціі податкової накладної від 21.11.2022 року № 1 в Єдиному реестрі податкових накладних з наступних підстав: ненаданням/частковим наданням додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Єдиному реестрі податкових накладних, при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, платником податку.

17.10.2023 року ТОВ «Маркетинг 77» надіслало скарги на рішення комісіі регіонального рівня від № 9275353930 про відмову у ресстраціі податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

24.10.2023 року Головою комісіі з питань зупинення реестрації податкової накладної прийняте рішення № 75216/41027186/2 за результатами розгляду скарги, відповідно до пункту 56.23 статті 56 Податкового кодексу України залишено скаргу без задоволення та рішення комісіі регіонального рівня про відмову у реестраціі податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін.

Як встановлено судом та підтверджене матеріалами справи, між ТОВ «Маркетинг 77» (постачальник) та ТОВ «Завод металевих виробів» (покупець) укладений договір поставки № 7 від 14.11.2022 року, за яким постачальник зобов`язується продати, а покупець прийняти і оплатити товарно-матеріальні цінності, у кількості та асортименті, відповідно до Специфікації, що є невід`ємною частиною договору.

На підставі п. 1.1. Договору постачальником відвантажений покупцю цинк металевий нелегований в чушках марки Z1 (99,995%) у кількості 5,779 т., на загальну суму 849513 грн., в т. ч. ПДВ 20% в сумі 141585 грн. 50 коп., за видатковою накладною від 21.11.2022 року № МК-0000007.

За відвантажену продукцію покупцем здійснена часткова оплата в розмірі 707927 грн. 50 коп., що підтверджене платіжною інструкцією від 21.11.2022 року № 2610.

Виконання умов договору підтверджене документами бухгалтерського обліку, а саме: актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 21.11.2022 року № 243, специфікацією № 1, товарно-транспортною накладною від 21.11.2022 року № МК-0000007, рахунком - фактурою від 21.11.2022 року № 243, платіжною інструкцією від 08.09.2023 року № 2, платіжною інструкцією від 21.11.2022 року № 2610.

21.11.2022 року ТОВ «Маркетинг 77» виписало податкову накладну № 1 на загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку на додану вартість в сумі 707927 грн. 50 грн., сума податку на додану вартість 141585 грн. 50 коп., отримувач (покупець) ТОВ «Завод металевих виробів».

Згідно квитанції від 14.12.2022 року документ J1201013 податкова накладна від 21.11.2022 року № 1 доставлена до центрального рівня Державної податкової служби України, документ прийнятий, реєстрація зупинена.

Причиною зупинення ПН зазначено «Відповідно до п.201.16 ст.201 ПК України, реєстрація ПН/РК від 21.11.2022 № 1 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Платник податку, яким подано для реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідає п.8 Критеріїв ризиковості платника податку.» та запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних».

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, позивач вважає неправомірними дії податкового органу щодо прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної, тому просить його скасувати та зобов`язати зареєструвати податкові накладні.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню повністю, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби, є органи державної податкової служби.

Таким чином, відповідачі у справі - суб`єкти владних повноважень, на яких чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначені Податковим кодексом України.

Відповідно до підпункту 14.1.60 пункту 14 статті 14 Податкового кодексу України Єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Згідно п. п. «а», «б» п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до пункту187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 2постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно пункту 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до п. 13 Порядку № 1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Аналогічні норми містяться у пункті 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, згідно якого реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Як зазначалось раніше, у квитанції про зупинення реєстрації податквої накладної запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання про прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в єдиному реєстрі податкових накладних.

Постановою Кабінету Міністрів України затверджено Порядок № 1165, який визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов`язки їх членів (далі Порядок № 1165).

Пунктом 3 Порядку № 1165 визначений порядок автоматизованого моніторингу відповідностіподаткових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків

Так, податкові накладні/розрахунки коригування (крім розрахунків коригування, складених у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, та розрахунків коригування, складених на неплатника податку), що подаються для реєстрації в Реєстрі, перевіряються щодо відповідності таким ознакам безумовної реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування (далі - ознаки безумовної реєстрації):

1)податкова накладна, яка не підлягає наданню отримувачу (покупцю) та/або складена за операцією, звільненою від оподаткування;

2) обсяг постачання, зазначений платником податку в податкових накладних/розрахунках коригування (крім розрахунків коригування, поданих для реєстрації в іншому місяці, ніж місяць, в якому вони складені), зареєстрованих у Реєстрі в поточному місяці, з урахуванням поданої для реєстрації в Реєстрі податкової накладної/розрахунку коригування, становить менше 500 тис. гривень за умови, що обсяг постачання товарів/послуг, зазначений у них у поточному місяці за операціями з одним отримувачем - платником податку, не перевищує 50 тис. гривень, сума податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), сплачена у попередньому місяці, становить більше 20 тис. гривень, та керівник - посадова особа такого платника податку є особою, яка займає аналогічну посаду не більше ніж у трьох (включно) платників податку;

3) одночасно виконуються такі умови:

загальна сума податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), сплачена за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну/розрахунок коригування, платником податку та його відокремленими підрозділами, якими подано податкову накладну/розрахунок коригування на реєстрацію в Реєстрі, становить більше 1 млн. гривень;

значення показника D, розрахованого згідно з цим підпунктом, становить більше 0,05.

Показник D розраховується за такою формулою: D=S/T, де S - загальна сума сплачених за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну/розрахунок коригування, сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків і зборів, контроль за справлянням яких покладено на ДПС, платником податку та його відокремленими підрозділами;

T - загальна сума постачання товарів/послуг на митній території України, що оподатковуються за ставками 0, 20 і 7 відсотків, зазначеними платником податку вподаткових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну/розрахунок коригування;

значення показника P є меншим, ніж значення, розраховане за такою формулою:

P = Pм х 1,4, де P - сума податку на додану вартість, зазначена платником податку в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі у звітному (податковому) періоді, з урахуванням поданої на реєстрацію в Реєстрі податкової накладної/розрахунку коригування;

Pм - найбільша місячна сума податку на додану вартість, зазначена у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих платником податку в Реєстрі за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну/розрахунок коригування.

Значення показників D та P відображаються в електронному кабінеті платнику податку;

4) уподатковій накладній/розрахунку коригування відображена операція з товаром за кодом згідно зУКТЗЕДта/або послугою за кодом згідно зДержавним класифікатором продукції та послуг, які зазначені у таблиці даних платника податку, врахованій контролюючим органом.

Як вбачається зі змісту квитанцій про зупинення реєстрації складеної позивачем податкової накладної, контролюючим органом зазначено про те, що платник податків, яким подано для реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідає пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість.

Додаток 1 до Порядку № 1165 визначає критерії ризиковості платника податку на додану вартість, зокрема, відповідно до пункту 8 «У контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній / розрахунку коригування» .

З аналізу наведених норм чинного законодавства вбачається, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної на підставі пункту 8 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, контролюючий орган має зажадати від платника документи на спростування наявних у органу ДПС сумнівів, пов`язаних з легальністю діяльності юридичної особи, вказавши які саме аспекти належить висвітлити платнику податків у своїх поясненнях.

Як вбачається з квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної, отриманої позивачем, вона містила загальну фразу про необхідність надання пояснень та копій документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.

При цьому, пропозиція надання документів не містила конкретизації переліку документів, які необхідні для розгляду питання щодо реєстрації податкової накладної та вказівки на норму права, котра такий містить.

Тобто, вказані недоліки квитанції, крім того, що характеризують рішення як необґрунтоване, ще й фактично ставлять платника податку у стан невизначеності у питанні документального спростування існуючих, на думку відповідача, ризиків.

Суд вважає, що податковий орган має конкретизувати перелік документів, необхідних для виконання покладених на нього функцій, для того, щоб платник податку чітко розумів адресовану йому вимогу. Пред`явлення контролюючим органом до платника податків загальної вимоги про надання документів без їх конкретизації та без посилання на відповідну норму права виключає можливість такого органу в подальшому застосовувати до такого платника податків негативні наслідки, пов`язані із ненаданням певного документу.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Не конкретизування податковим органом переліку документів, які необхідно надати позивачу, фактично в кінцевому результаті призвело до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до того критерію, на підставі якого зупинено реєстрацію, а не будь-яких на власний розсуд.

Таким чином, невиконання відповідачем-1 законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності. При цьому допущені державним органом помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються, як і не можуть покладати на таких осіб тягар відповідальності.

Вказаного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 23.10.2018 року у справі № 822/1817/18 та від 04.12.2018 року у справі № 821/1173/17.

В той же час, механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України зупинено в порядку та на підставах, визначених Порядком № 520.

Пунктом 2 Порядку № 520 визначено, що прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС.

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку № 520 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі. Комісія регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу.

Крім того, пунктом 5 Порядку № 520 визначений перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, серед яких:

- договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;

- розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

- документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

При цьому, письмові пояснення та копії документів, зазначені у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній/розрахунку коригування.

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку з урахуванням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та «Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами», затвердженого в установленому порядку (пункти 6, 7 Порядку № 520).

Згідно пунктів 9, 10 та 11 Порядку № 520 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.

Комісія регіонального рівня приймає рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Підставами для прийняття комісією регіонального рівня рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не спростоване відповідачем, в підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами позивачем надані до матеріалів справи документи бухгалтерського та податкового обліку, а саме, договори, платіжні доручення, рахунки-фактура, що є підтвердженням реальності господарських операцій та відповідності обсягів постачання товару обсягам придбання.

Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду жодного доказу правомірності висновків про порушення позивачем норм чинного законодавства з питань оподаткування в розумінні зазначеної норми Закону.

Оскільки під час розгляду справи встановлена протиправність дій органу владних повноважень щодо відмови в реєстрації податкових накладних, суд вважає позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню, а рішення податкового органу - скасуванню.

Згідно ч. 3 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Враховуючи наведене, та те, що рішення відповідача 2 про відмову в реєстрації податкової накладної підлягає скасуванню, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача 1 зареєструвати податкову накладну від 21.11.2022 року № 1 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Щодо вимоги про визнання протиправним та скасування рішення за результатами розгляду скарги на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 24.10.2023 року № 75216/41027186/2, суд враховує наступне.

Відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Оскільки під час розгляду справи встановлена протирпавність рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, суд вважає, що, приймаючи рішення про відмову в задоволенні скарги позивача, відповідач діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством з питань оподаткування, тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення витрат на правничу допомогу, суд враховує наступне.

Види судових витрат визначені статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною 1 якої встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 3 зазначеної норми до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України запроваджений принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката, відповідно до частини 5 якої розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч. 9 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо.

Тобто, нормами Кодексу адміністративного судочинства України закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката, а саме, адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу, так і критерії пов`язаності цих витрат із веденням саме цієї судової справи, а не іншої справи.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, статтею 30 якого визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат, встановлення їхньої дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та запровадження певних запобіжників від можливих зловживань з боку учасників судового процесу та осіб, які надають правничу допомогу, зокрема, неможливості стягнення необґрунтовано завищених витрат на правничу допомогу.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

Згідно ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78цього Кодексу.

Суд зазначає, в якості доказів надання та оплати адвокатських послуг позивачем наданий ордер на надання правничої допомоги від 14.09.2023 року, актом прийому передачі наданих послуг від 20.10.2023 року, платіжна інструкція від 07.11.2023 року на суму 8000 грн., які містять посилання на вчинення адвокатом процесуальних дій та підготовку до розгляду саме цієї адміністративної справи, а не іншої справи.

Суд вважає, що позивачем надані належні докази в підтвердження реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності, а також розумності їхнього розміру, тобто, фактичного та обґрунтованого понесення витрат.

Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції.

Зокрема, згідно практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/WestAllianceLimited проти України, заява № 19336/04, п. 269).

Враховуючи викладене та те, що позивачем надані належні докази реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності, розумності їхнього розміру, тобто, фактичного та обґрунтованого понесення витрат, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 8000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркетинг 77» (ЄДРПОУ 41027186, юридична адреса: 85110, Донецька обл., м. Костянтинівка, пр-т. Ломоносова, буд. 164) до Державної податкової служби України (ЄДРПОУ 43005393, юридична адреса: 04053, м. Київ, Львівська пл., 8), Головного управління ДПС у Донецькій області (ЄДРПОУ 44070187, юридична адреса: 87515, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Італійська, 59) про визнання протиправним та скасування рішення комісії Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 09.10.2023 року № 9674225/41027186 та рішення за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 24.10.2023 року № 75216/41027186/2, про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю «Маркетинг 77» в реєстрації податкової накладної від від 21.11.2022 року № 1, зобов`язання Державну податкову службу України здійснити реєстрацію податкової накладної від 21.11.2022 року № 1 у Єдиному реєстрі податкових накладних датою її подання на реєстрацію, а саме 21.11.2022 року задовольнити повністю.

Рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 09.10.2023 року № 9674225/41027186 про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю «Маркетинг 77» в державній реєстрації податкової накладної від 21.11.2022 року № 1 в Єдиному реєстрі податкових накладних визнати протиправним та скасувати.

Рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 24.10.2023 року № 75216/41027186/2 за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних визнати протиправним та скасувати.

Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну від 21.11.2022 року № 1, виписану Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркетинг 77» в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Стягнути з Державної податкової служби України (ЄДРПОУ 43005393, юридична адреса: 04053, м. Київ, пл. Львівська, 8) (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Маркетинг 77 (ЄДРПОУ 41027186, юридична адреса: 85110, Донецька обл., м. Костянтинівка, пр-т. Ломоносова, буд. 164) витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 1342 грн. 00 коп.

Стягнути з Головного управління ДПС у Донецькій області (ЄДРПОУ 44070187, юридична адреса: 87515, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Італійська, 59) (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Маркетинг 77 (ЄДРПОУ 41027186, юридична адреса: 85110, Донецька обл., м. Костянтинівка, пр-т. Ломоносова, буд. 164) витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 1342 грн. 00 коп.

Стягнути з Державної податкової служби України (ЄДРПОУ 43005393, юридична адреса: 04053, м. Київ, пл. Львівська, 8) (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Маркетинг 77 (ЄДРПОУ 41027186, юридична адреса: 85110, Донецька обл., м. Костянтинівка, пр-т. Ломоносова, буд. 164) правничі витрати, пов`язані з розглядом справи, в сумі 4000 грн.

Стягнути з Головного управління ДПС у Донецькій області (ЄДРПОУ 44070187, юридична адреса: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59) (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Маркетинг 77 (ЄДРПОУ 41027186, юридична адреса: 85110, Донецька обл., м. Костянтинівка, пр-т. Ломоносова, буд. 164) правничі витрати, пов`язані з розглядом справи, в сумі 4000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Т.В. Давиденко