Рішення

від 13.12.2023 по справі 640/2881/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2023 року № 640/2881/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Ставничому Н.В., за участю представника позивача - Бурли В.Е., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Міністерства юстиції України до Всеукраїнської партії Народної Довіри про анулювання реєстраційного свідоцтва, з підстав порушення вимог Закону України "Про політичні партії в Україні",

в с т а н о в и в:

Міністерство юстиції України звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Всеукраїнської партії Народної Довіри про анулювання реєстраційного свідоцтва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2020 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2021 відмовлено у задоволенні клопотання Громадської організації «Контроль за виборами» про залучення третьої особи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.04.2021 заяву Чернігівської обласної організації Всеукраїнської партії Народної Довіри про залучення третьої особи повернуто без розгляду.

На виконання вимог Закону України від 13.12.2022 №2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративну справу № 640/2881/20 скеровано за належністю до Київського окружного адміністративного суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею визначено Щавінського В.Р.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10 липня 2023 року прийнято до провадження матеріали адміністративної справи та призначено судове засідання.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що Всеукраїнська партія Народної Довіри за останні 10 років не висунула своїх кандидатів на виборах Президента України та виборах народних депутатів України, що відповідно до статті 24 Законом України «Про політичні партії в Україні» від 05 квітня 2001 року № 2365-ІІІ є підставою для анулювання реєстрації свідоцтва в судовому порядку.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову. Мотивуючи відзив, відповідач зазначає про безпідставність позовних вимог щодо анулювання свідоцтва про реєстрацію політичної партії, оскільки з 2016 року чинним законодавством України такі свідоцтва не передбачені. Також відповідач зазначає, що Всеукраїнська партія Народної Довіри висувала свого кандидата на позачергові вибори народних депутатів України в 2014 році, що свідчить про здійснення активної політичної діяльності Партії. Окрім того, у лютому 2021 року Партія також висувала кандидата в народні депутати України на проміжних виборах народного депутата України в одномандатному виборчому окрузі №87. Більше того, на переконання відповідача, факт висування та факт реєстрації кандидатів на виборах є не тотожним, а абсолютно відмінним поняттям. Не реєстрація ЦВК кандидатів на виборах, відмова кандидата від подальшого балотування на виборах не відміняє рішення Партії про висування кандидата та тим більше не може бути підставою для примусової ліквідації Партії.

19.08.2021 до суду надійшло клопотання відповідача про визнання дій позивача зловживанням процесуальними правами, що виявились у поданні завідомо безпідставного позову в цій справі.

Дослідивши матеріали справи, при вирішенні вказаного клопотання суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч. 2 ст. 45 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема: подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

У свою чергу, згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист встановленим цим Кодексом шляхом.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, подання адміністративного позову є правом позивача. Фактичні обставини цієї справи вказують на неможливість визнання дій позивача щодо подання адміністративного позову зловживанням процесуальним правом, оскільки в таких діях відсутня така властивість зловживання правом, що суперечить завданню адміністративного судочинства. При цьому, згадане клопотання відповідача за своїм змістом містить лише незгоду з викладеними позивачем підставами позову.

З огляду на викладене, клопотання відповідача є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

У чергове судове засідання, призначене на 13.12.2023, з`явився представник позивача, який підтримав свої вимоги та заперечення щодо позовних вимог.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з`ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що адміністративний позов слід задовольнити, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Закону України «Про політичні партії в Україні» Міністерством юстиції України зареєстровано Партію захисту знедоленого народу України, Свідоцтво № 1482 від 23.08.2000.

Відповідно до Протоколу VI (позачергового) з`їзду Партії захисту знедоленого народу України від 16.04.2005 затверджено зміни до Програми Партії знедоленого народу України, у зв`язку із зміною назви організації партії на Всеукраїнську партію Народної Довіри.

Всеукраїнська партія Народної Довіри має статус юридичної особи (дата державної реєстрації - 23.08.2000, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - 10701200000006860, ідентифікаційний код юридичної особи - 25256143, місцезнаходження: 01030, м. Київ, вулиця Чапаєва, 2/16, керівник - Азаров Андрій Святославович).

Діяльність Всеукраїнської партії Народної Довіри здійснюється на підставі Статуту Всеукраїнської партії Народної Довіри, затвердженому Установчим з`їздом Партії захисту знедоленого народу України Протокол № 1 від 29.01.2000 (Зміни і доповнення до статуту затверджені IV (позачерговим) з`їздом Партії 16.11.2003, VI (позачерговим) з`їздом Партії 16.04.2005 та VIII (позачерговим) з`їздом Всеукраїнської партії Народної Довіри).

Міністерство юстиції України, з метою перевірки дотримання вимог статті 24 Закону України «Про політичні партії в України», 15.01.2020 направлено лист № 429/00019.4.1/6-20 до Центральної виборчої комісії для отримання інформації щодо висування Всеукраїнською партією Народної Довіри кандидатів на участь у виборах народних депутатів України та на виборах Президента України протягом останніх 10 років.

У відповідь Центральна виборча комісія листом від 31.01.2020 № 21-41-211, надала інформацію стосовно партій, які висували та подавали до Комісії документи щодо реєстрації кандидатів на пост Президента України на виборах Президента України (чергових, позачергових) протягом 2010-2019 років та кандидатів у народні депутати України в загальнодержавному багатомандатному та одномандатних виборчих округах на виборах народних депутатів України (чергових, позачергових, повторних, проміжних) протягом 2005-2019 років.

Оскільки інформація щодо висування кандидатів на вказаних вище виборах за останні 10 років від Всеукраїнської партії Народної Довіри у вказаному листі виявилась відсутня, то Міністерство юстиції України відповідно до вимог статті 24 Закону України «Про політичні партії в Україні» звернулось до суду з позовом про анулювання реєстраційного свідоцтва Всеукраїнської партії Народної Довіри.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 36 Конституції України громадяни України мають право на свободу об`єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей (частина перша). Політичні партії в Україні сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян, беруть участь у виборах (частина друга).

Відповідно до статті 69 Конституції України народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії.

З 28 квітня 2001 року правові та організаційні засади реалізації права громадян на об`єднання в політичні партії, порядок їх утворення і діяльності визначає Закон України від 05 квітня 2001 року № 2365-ІІІ «Про політичні партії в Україні» (далі - Закон №2365-ІІІ).

За частиною першою статті 1 Закону № 2365-III право громадян на свободу об`єднання у політичні партії для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів визначається і гарантується Конституцією України. Встановлення обмежень цього права допускається відповідно до Конституції України в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей, а також в інших випадках, передбачених Конституцією України.

Відповідно до статті 2 Закону № 2365-ІІІ політична партія - це зареєстроване згідно з законом добровільне об`єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах.

Згідно з частинами першою, другою статті 3 Закону № 2365-ІІІ політичні партії провадять свою діяльність відповідно до Конституції України, цього Закону, а також інших законів України та згідно із партійним статутом, прийнятим у визначеному цим Законом порядку.

Політичні партії в Україні створюються і діють тільки із всеукраїнським статусом.

Відповідно до частини третьої статті 10 Закону № 2365-ІІІ (у первинній редакції цієї статті) і частини тринадцятої [тієї самої] статті 10 Закону № 2365-ІІІ у редакції, яка викладена згідно із Законом України від 26 листопада 2015 року № 835-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі - Закон № 835-VIII), яка діяла на дату звернення до суду з позовом) діяльність політичної партії може здійснюватися лише після її реєстрації. Не допускається діяльність незареєстрованих політичних партій.

Згідно з частиною другою статті 11 Закону № 2365-ІІІ (у редакції викладеній згідно із Законом № 835-VIII, яка діяла на час звернення з цим позовом до суду) з моменту реєстрації політичної партії у визначеному законом порядку вона набуває статусу юридичної особи. Аналогічні за змістом норми ця стаття містила й у первинній своїй редакції (за якими: «Після реєстрації політична партія набуває статусу юридичної особи»).

За текстом частини першої статті 12 Закону № 2365-ІІІ політичні партії мають право: 2) брати участь у виборах Президента України, до Верховної Ради України, до інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб у порядку, встановленому відповідними законами України.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 2365-ІІІ державний контроль за діяльністю політичних партій здійснюють: 1) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, - за додержанням політичною партією вимог Конституції та законів України, а також статуту політичної партії, крім випадків, коли здійснення такого контролю законом віднесено до повноважень інших органів державної влади; .

Таким центральним органом виконавчої влади, відповідно до Положення про Міністерство юстиції України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228, є Міністерство юстиції України (підпункт 83-15 пункту 4 цього Положення).

Відповідно до частини першої статті 23 Закону № 2365-ІІІ політичні партії припиняють свою діяльність шляхом реорганізації чи ліквідації (саморозпуску) або в разі заборони її діяльності чи анулювання реєстрації в порядку, встановленому цим та іншими законами України.

За частиною першою статті 24 Закону № 2365-ІІІ (зі змінами, викладеними згідно із Законом № 835-VIII) у разі невиконання політичною партією вимоги частини сьомої статті 11 цього Закону, виявлення протягом трьох років з дня реєстрації політичної партії недостовірних відомостей у поданих на реєстрацію документах, невисування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років орган, який зареєстрував політичну партію, має звернутися до суду з поданням про анулювання реєстраційного свідоцтва. Інші підстави для анулювання реєстраційного свідоцтва не допускаються.

Конституційний Суд України Рішенням від 12 червня 2007 року № 2-рп/2007 у справі за конституційним поданням 70 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини першої статті 10, пункту 3 частини другої, частин п`ятої, шостої статті 11, статті 15, частини першої статті 17, статті 24, пункту 3 розділу VI «Заключні положення» Закону України «Про політичні партії в Україні» (справа про утворення політичних партій в Україні) визнав конституційними положення, зокрема, статті 24 Закону № 2365-ІІІ.

У цьому зв`язку Конституційний Суд України зазначив, що згідно зі статтею 69 Основного Закону України народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії. Відповідно до частини другої статті 36 Конституції України та виборчого законодавства політичні партії сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян. Реалізацію зазначених конституційних приписів забезпечує положення статті 24 Закону [№ 2365-ІІІ] щодо обов`язкової участі політичної партії у виборчому процесі. Наведені конституційні положення дають підстави для висновку, що участь у виборах на загальнодержавному рівні є правом політичної партії, яке кореспондується з обов`язком протягом встановленого законом десятирічного терміну хоча б один раз взяти участь у висуванні своїх кандидатів по виборах Президента України та народних депутатів України.

За змістом статті 2 Закону №2365-ІІІ метою утворення політичної партії як об`єднання прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку є сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян. З цієї позиції утворення політичної партії розглядається як спосіб участі в управлінні державою, або, іншими словами, для боротьби (змагання) за здійснення влади у державі.

Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ (стаття 5 Конституції України), який реалізує її як безпосередньо, так і через представницькі органи. Реалізацію влади через представницькі органи забезпечує механізм виборів як форма народного волевиявлення, за допомогою якої формується склад представницьких органів держави.

З огляду на визначення політичної партії як об`єднання громадян, прихильників певної загальнонаціональної ідеї та всеукраїнський статус політичної партії, основною метою її створення є участь політичної партії у загальнодержавних виборах шляхом партійного висування кандидатів. Звідси можна виснувати, що участь політичної партії у виборах Президента України та виборах народних депутатів України є своєрідним індикатором її активності у суспільно-політичному житті держави, який визначає (проявляє) «життєздатність» політичної партії та її реальну (дійсну) спроможність бути виразником інтересів певної частини суспільства під час формування представницьких органів влади.

Суд звертає увагу на те, що Закон №2365-ІІІ (стаття 23) розрізняє підстави припинення діяльності політичної партії шляхом заборони її діяльності та шляхом анулювання її [політичної партії] реєстрації. Обидві ці підстави (окрім реорганізації чи ліквідації (саморозпуску), що теж є однією з підстав припинення діяльності політичної партії) передбачають судовий порядок їх реалізації (застосування). Це має пояснення, адже свобода об`єднання у політичні партії гарантується Конституцією України, а припинення діяльності партії (окрім добровільного) вимагає встановлення обставин, з якими статті 21, 24 Закону № 2365-ІІІ пов`язують настання відповідних юридичних наслідків. Тож судовий контролю у цих правовідносинах призначений як для захисту конституційного права громадян на об`єднання у політичні партії, так і для превентивного контролю за діями державного органу, який реалізує свої повноваження у ввіреній йому сфері.

Якщо заборона діяльності політичної партії пов`язується головним чином з її діяльністю, яка суперечить легітимній меті її створення (стаття 21 Закону № 2365-ІІІ у редакції, яка діяла на дату звернення з цим позовом до суду), то анулювання реєстрації партії передбачає, по суті, юридичну констатацію (оформлення) фактичного припинення її діяльності. Щодо останнього, то не варто трактувати це так, наче судовий контроль тут має зводитися суто до формальної перевірки участі політичної партії у загальнодержавних виборах протягом певного періоду (десять років), адже припинення діяльності політичної партії з цієї підстави (частина перша статті 24 Закону № 2365-ІІІ), на думку суду, вимагає всебічного оцінювання усіх обставин (причин) такої «неучасті», як-от: чи відбувалися протягом окресленого законом періоду загальнодержавні вибори (Президента України та/або народних депутатів України), яка їх хронологічна послідовність; чи висувала політична партія у цей період у встановленому законом порядку свого кандидата на виборах Президента України та/або народних депутатів України, відтак чи зверталася до ЦВК у встановленому законом порядку про реєстрацію свого/своїх кандидата/кандидатів на ці вибори, якщо ні, то чому; чи зареєструвала ЦВК цього/цих кандидата/кандидатів від політичної партії для участі у виборах; якщо відмовила, то з яких причин.

Суд визнає слушними доводи відповідача про те, що виборче законодавство розрізняє такі етапи виборчого процесу як висування кандидатів та їх реєстрацію (частина п`ята статті 11 Закону № 4061-VI, частина четверта статті 11 Закону № 474-ХІV, частина перша статті 79 Виборчого кодексу України).

Зокрема, кандидата/кандидатів (на виборах Президента України та/або на виборах народних депутатів (народного депутата) України) від політичної партії реєструє ЦВК і цей етап [реєстрації] може настати лише після того, як партія на своєму з`їзді (зборах, конференції) висунула цього/цих кандидата/кандидатів, відтак вони подали відповідні документи до ЦВК.

Зважаючи на це, в аспекті вирішення питання про наявність підстав для анулювання реєстрації політичної партії з підстави, передбаченої частиною першою статті 24 Закону № 2365-ІІІ, потрібно виходити з того, що «висування» політичною партією свого кандидата на загальнодержавних виборах не охоплюється (не обмежується) реєстрацією (як результатом) висунутого кандидата/кандидатів від цієї політичної партії, але пов`язується з нею. Іншими словами, висування політичною партією кандидата/кандидатів на вибори передбачає обов`язок політичної партії «задекларувати» своє рішення шляхом подання відповідних документів до ЦВК для вирішення питання щодо реєстрації; водночас відмова ЦВК у реєстрації кандидата/кандидатів від політичної партії, що у підсумку спричинить «неучасть» висунутих нею кандидата/кандидатів на загальнодержавних виборах - якщо оцінювати це рішення ЦВК безвідносно до попереднього етапу - не може буди достатнім свідченням того, що політична партія не висувала кандидата/кандидатів на вибори й таким чином як політична сила була бездіяльна протягом виборчого процесу. Тому не менш важливо в цьому контексті оцінювати й дії самої політичної партії щодо висування кандидата/кандидатів на вибори через призму того, чи ця інтенція партії узгоджувалася з вимогами закону (щодо процедури висування) та переслідувала легітимну мету.

Верховний Суд у постанові від 21 липня 2022 року у справі № № 640/2973/20 дійшов таких висновків «Висування партією кандидатів відбувається на з`їзді партії, що є необхідною, але не достатньою умовою для повноцінної участі у виборах. Порядок висування кандидатів партією встановлено приписами частини першої статті 53 Закону України «Про вибори народних депутатів України» та частини четвертої статті 47 Закону України «Про вибори Президента України».

У свою чергу реєстрація кандидата має місце виключно після його висування та за умови подання відповідного переліку документів до Центральної виборчої комісії (далі - ЦВК) (статті 54, 55 Закону України «Про вибори народних депутатів України», стаття 51 Закону України «Про вибори Президента України»).

Згідно із частиною третьою статті 22 Виборчого кодексу України у разі відмови у реєстрації або скасування реєстрації усіх висунутих партією кандидатів, остання втрачає статус суб`єкта виборчого процесу, тобто не бере участі у виборах.

Таким чином, неподання партією висунутих нею кандидатів для реєстрації у встановлений законодавством строк призводить до втрати нею статусу суб`єкта виборчого процесу. Тому висування кандидатів, яке відбувається на з`їзді партії і реєстрація кандидатів, що здійснюється ЦВК, передбачають різні виборчі процедури, за якими проходить не лише висування кандидатів , але й їх реєстрація ЦВК.

Саме рішення ЦВК про реєстрацію висунутих кандидатів від партії на загальнодержавних виборах є логічним завершенням процесу висування кандидатів і у такому випадку можна вважати, що партія взяла участь у виборах і виконала свій конституційний обов`язок».

Як зазначалося, у 2000 році Міністерство юстиції України зареєструвало Партію захисту знедоленого народу України, що підтверджується Свідоцтвом № 1482 від 23.08.2000, яка у подальшому змінила своє найменування на Всеукраїнську партію Народної Довіри.

За результатами розгляду звернення позивача від 15.01.2020, листом Центральної виборчої комісії від 31.01.2020 №21-41-211 надано інформацію, з якої вбачається, що відповідач, зокрема, за останні 10 років (2010-2019 років) не висував на реєстрацію кандидатів від Всеукраїнської партії Народної Довіри на виборах Президента України та виборах народних депутатів України.

У свою чергу, відповідач зазначає, що здійснював заходи щодо висування кандидатів для участі у позачергових виборах народних депутатів України 26 жавтня 2014 року, однак, подання відповідних документів до ЦВК не відбувалось у зв`язку відсутністю фінансування для участі у виборах.

З матеріалів справи вбачається, що 28.08.2014 у Партії відбувся з`їзд, рішенням якого ОСОБА_1 висунуто кандидатом в народні депутати України від Партії на позачергових виборах народних депутатів України по 201 округу 26.10.2014.

Докази про те, що Всеукраїнська партія Народна Довіра зверталась до ЦВК з відповідними документами для вирішення питання щодо реєстрації висунутого кандидата для участі у виборах, матеріли справи не містять.

Отже, оскільки відповідач, здійснивши заходи щодо висування кандидата на вибори, у встановленому законом порядку для реєстрації свого кандидата на вибори до ЦВК не звертався, що є невід`ємною частиною процедури висування кандидата на вибори, то вказані обставини підтверджують доводи позивача про те, що відповідач не висував за останні 10 років (2010-2019 років) на реєстрацію кандидатів від Всеукраїнської партії Народна Довіра на вибори Президента України та народних депутатів України.

На переконання суду, наведені обставини свідчать про відсутність переслідування відповідачем легітимної мети щодо участі політичної партії у загальнодержавних виборах шляхом партійного висування кандидатів для формування представницьких органів влади.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку що відповідність відповідача вимогам частини першої статті 24 Закону № 2365-III щодо невисування своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років є підставою для анулювання реєстрації політичної партії.

У цій справі одним з доводів відповідача є факт висування у лютому 2021 року (після того, як МУЮ звернулося з цим позовом до суду першої інстанції 07 лютого 2020 року) кандидата в народні депутати України на проміжних виборах народного депутата України в одномандатному виборчому окрузі №87, що, на його думку, є свідченням активної участі відповідача у політичному житті, дотримання вимог законодавства у своїй діяльності та, як наслідок, відсутність підстав для задоволення позовних вимог МЮУ.

З цього приводу суд зазначає, що сам факт висування політичною партією кандидата на загальнодержавних виборах після десяти років «неучасті» в них, є обставиною, яка зобов`язує суд щонайменше пересвідчитися у дійсності намірів політичної партії взяти участь у політичному житті держави. Для цього, як зазначалося, потрібно оцінити, з-поміж іншого, наскільки сам процес висування кандидата на вибори чи то народного депутата України (як-от в цій справі), чи то Президента України відповідав вимогам законодавства і чи було це висування проявом дійсних намірів (волі, бажання) і, головне, інституційної спроможності політичної партії взяти участь у виборчому процесі, а не імітувати її, вдавшись до цього способу суто для формального, а не реального виконання вимог закону.

Матеріали справи свідчать, що рішенням № 1 від 15.02.202, ухваленим на з`їзді Всеукраїнської партії Народної Довіри, вирішено висунути кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі №87 на проміжних виборах народного депутата України 28.03.2021, члена партії ОСОБА_2 .

Документи про висування подані до ЦВК, які прийняті до розгляду.

У подальшому, постановою ЦВК від 01.03.2021 № 84 відмовлено у реєстрації кандидатів у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі №87 на проміжних виборах народного депутата України 28.03.2021, зокрема ОСОБА_2 у зв`язку з несплатою грошової застави, неподанням декларації особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування, а також з інших підстав недотримання вимог Закону України «Про вибори народних депутатів України».

З`ясувавши мотиви рішення ЦВК щодо реєстрації кандидата Всеукраїнської партії Народної Довіри в народні депутати в одномандатному виборчому окрузі №87, суд дійшов висновку про відсутність дійсних намірів політичної партії взяти участь у виборах, що в свою чергу, свідчить про відсутність активної участі відповідача у політичному житті та дотримання вимог законодавства у своїй діяльності.

Окрім того, суд зазначає, що передбачений приписами статті 24 Закону № 2365-ІІІ десятирічний строк необхідно розуміти як єдиний послідовний період діяльності політичної партії тривалістю у десять років, що передує зверненню контролюючого органу до суду з позовом щодо анулювання реєстраційного свідоцтва цієї політичної партії.

Тому, висування відповідачем у 2021 році кандидата на виборах народного депутата України в одномандатному виборчому окрузі № 87 не впливає на факт щодо висування політичною партією кандидатів на загальнодержавних виборах в означений позовом період.

Що стосується доводів відповідача про безпідставність позовних вимог щодо анулювання свідоцтва про реєстрацію політичної партії, оскільки з 2016 року чинним законодавством України такі свідоцтва не передбачені, то суд їх відхиляє з огляду на таке.

Насамперед, доводи відповідача зводяться до того, що станом на час подачі цього адміністративного позову анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії у судовому порядку не передбачено, оскільки таке свідоцтво «відмінене законом» ще в 2016 році.

Суд зазначає, що Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 26 листопада 2015 року №835-VIII внесені зміни до Закону № 2365-III в частині зокрема скасування видачі політичним партіям свідоцтв про реєстрацію.

22 квітня 2016 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 березня 2016 року №280 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 19 грудня 2012 року №1212 та визнання таким, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України від 13 липня 2001 року №840 «Про реалізацію статей 9, 11 Закону України «Про політичні партії в Україні», якою регламентувався порядок видачі свідоцтв політичним партіям.

Однак, частиною першою статті 24 Закону України «Про політичні партії в Україні» передбачено, що у разі невисування політичною партією своїх кандидатів на виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом 10 років орган, який зареєстрував політичну партію, має звернутися до суду з поданням про анулювання реєстраційного свідоцтва.

Всеукраїнська партія Народної Довіри зареєстрована Міністерством юстиції України (реєстраційне Свідоцтво № 1482 від 23.08.2000). Партія зареєстрована з набуттям статусу юридичної особи (відповідно до частини другої статті 11 Закону «Про політичні партії в Україні») з присвоєнням коду ЄДРПОУ: 25256143.

Частина тринадцять статті 10 Закону України «Про політичні партії в Україні» встановлює, що діяльність політичної партії може здійснюватися лише після її реєстрації. Не допускається діяльність незареєстрованих політичних партій.

Отже, суд зазначає, що Партія, яка не зареєстрована, не має права здійснювати партійну діяльність. При цьому визначальним є юридичний факт реєстрації чи нереєстрації політичної партії, а не спосіб засвідчення цього факту.

Зважаючи на це, суд вважає, що зміни в законодавстві, на які посилається відповідач, автоматично не призводять до нечинності документів, що були видані до їх внесення у спосіб, визначений законодавством, яке діяло на той час, не є підставою для незастосування приписів законодавства, на підставі яких у позивача виникає право звернення з позовом про анулювання реєстраційного свідоцтва (реєстрації) партії.

Закон України «Про політичні партії в Україні» визначає спосіб офіційного встановлення і державного визнання факту припинення діяльності партії у вигляді обов`язку ініціювання Міністерством юстиції України - органом уповноваженим здійснювати державний контроль за додержанням політичною партією вимог Конституції і законів України, а також статуту політичної партії (стаття 18 цього Закону), - анулювання реєстрації (реєстраційного свідоцтва) політичної партії шляхом звернення до суду. Судовий спосіб прийняття остаточного рішення означає перевірку підстав та аргументів органу адміністративного контролю і прийнятого відповідного рішення. Інші підстави для анулювання реєстраційного свідоцтва не допускаються.

Отже, анулювання реєстрації політичної партії відбувається судом за зверненням Міністерства юстиції України (контролюючого органу) після закінчення десятирічного періоду бездіяльності у виконанні свого конституційного обов`язку щодо висування своїх кандидатів на загальнодержавних виборах.

Враховуючи викладене, доводи відповідача про те, що суб`єкт владних повноважень проігнорував чітко визначений законодавством строк для подання позову, який він пов`язує виключно з моментом останньої участі Партії у чергових виборах народних депутатів України 26.03.2006, і який, на думку відповідача, виник у 2017 році, є необґрунтованими. Суд вважає, що уповноважений орган набуває відповідне право на звернення до суду, яке не обмежене строком, про який зазначає відповідач.

Подібна правова позиція сформована Верховним Судом у постановах від 21 липня 2022 року у справі № 640/2973/20, від 10 листопада 2022 року у справі № 640/2883/20.

Щодо доводів відповідача про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду, то суд вважає їх необґрунтованими, з тих підстав, що цей позов подано Мін`юстом 07.02.2020 після отримання 31.01.2020 згаданого вище листа Центральної виборчої комісії, тобто у межах встановленого абзацом другим частини другої статті 122 КАС тримісячного строку з моменту виникнення підстав для звернення до суду з таким позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Отже, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Анулювати реєстраційне свідоцтво Всеукраїнської партії Народної Довіри №1482 від 23.08.2000 (код ЄДРПОУ 25256143, місцезнаходження: вул. Чапаєва, 2/16, м. Київ, 01030).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Щавінський В.Р.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 22 січня 2024 р.