Рішення

від 22.01.2024 по справі 320/5072/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2024 року справа №320/5072/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Парненко В.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Державного підприємства "Дослідне господарство "Саливонківське" інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків національної академії наук України" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, як відокремлений підрозділ ДПС України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

16.06.2020 до Київського окружного адміністративного суду звернулося Державне підприємство "Дослідне господарство "Саливонківське" інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків національної академії наук України" (далі - позивач) з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 3 квітня 2020 року № 0008900506, винесене Головним управлінням ДПС у Київській області.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що податковим органом залишено поза увагою пояснення представників ДП «ДГ «САЛИВОНКІВСЬКЕ» ІБКІЦБ НААН» та не враховано надані на підтвердження відповідних пояснень документи та докази. Без належної оцінки залишено дійсність та реальність господарських операцій ДП «ДГ «САЛИВОНКІВСЬКЕ» ІБКІЦБ НААН», здійснених щодо майна, котре було реалізоване ТОВ «КАТЕРИНОПІЛЬСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» (ЕДРПОУ 32580463). Позивач не може погодитися із діями та позицією податкового органу, оскільки вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення винесено з порушенням норм чинного податкового законодавства України на підставі акту, зміст якого суперечить дійсним обставинам та нормам законодавства України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.06.2020 (суддя ОСОБА_1.) прийнято до провадження матеріали адміністративної справи №320/5072/20 та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 01.05.2023 за № 949/0/15-23 ОСОБА_1 було звільнено з посади судді Київського окружного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Пунктом 3 визначено, засади використання автоматизованої системи документообігу Київського окружного адміністративного суду, затверджених рішенням зборів суддів Київського окружного адміністративного суду від 12.09.2019 (з наступними змінами та доповненнями), Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Рішенням Ради суддів України №30 від 26.11.2010 року (з наступними змінами і доповненнями), з метою додержання процесуальних строків, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно з пунктами 2.3.3, 2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, підпункту 3.3.2 пункту 3.3 частини 3 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду Київського окружного адміністративного суду призначено повторний автоматизований розподіл справ на підставі Розпорядження від 30.10.2023 №231-р/ка.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №320/5072/20 передано 04.12.2023 на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.12.2023 р. адміністративну справу №320/5072/20 прийнято до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., ухвалено здійснювати розгляд справи спочатку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

15.01.2024 до Київського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого Головне управління ДПС у Київській області, як відокремлений підрозділ ДПС України вважає позовні вимоги необґрунтованими, оскільки ДП «ДГ «Саливонківське» ІБКІЦБ НААН» ні під час проведення фактичної перевірки, ні в строки, встановлені Кодексом не було надано податковому органу жодних пояснень, інформації, що спростовувала б факт правопорушення. Звертає увагу суду на те, що пояснення завідувача складом ОСОБА_2 та головного бухгалтера Бондаренко А.І. підтверджують факт правопорушення. Таким чином, ГУ ДПС у Київській області, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, діяв в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, а тому - відсутні підстави для його скасування.

У відзиві заявлено клопотання про заміну відповідача, яке задоволено судом, а саме здійснено процесуальне правонаступництво відповідача по справі Головного управління ДПС у Київській області на його правонаступника - Головне управління Державної податкової служби у Київській області, як відокремлений підрозділ ДПС (ЄДРПОУ 44096797, далі - відповідач).

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

У період з 05 березня 2020 року по 13 березня 2020 року ГОЛОВНИМ УПРАВЛІННЯМ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ У КИЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ, на підставі ст.80 Податкового Кодексу України від 02.12.10 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), Законів України від 06.07.95 року за №265/95-ВР „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (зі змінами та доповненнями), від 01.06.2000 року за №1775-III Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (зі змінами та доповненнями), від 19.12.95 року за №481/95-BP „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" (зі змінами та доповненнями), Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.04 року №637 (зі змінами та доповненнями), Положення про ведення касових опера и у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.17 року за №148 (зі змінами та доповненнями), проведено перевірку ДП «ДГ «САЛИВОНКІВСЬКЕ» ІБКІЦБ НААН» (код ЄДРПОУ 00497681) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні власної фінансово-господарської діяльності.

За результатами проведеної перевірки складено акт №0491/1036/05/00497681 від 13 березня 2020 року «Про результати фактичної перевірки ДП «ДГ «САЛИВОНКІВСЬКЕ» ІБКІЦБ НААН» (код ЄДРПОУ 00497681) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні власної фінансово-господарської діяльності» (далі - акт перевірки).

Згідно висновків акту перевірки встановлено порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.95 року за №265/95-В (зі змінами та доповненнями), а саме: перевіркою встановлено ведення позивачем, в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, та здійснення продажу тих товарів (послуг), що не відображені в такому обліку.

На підставі висновків акту перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення №0008900506 від 03 квітня 2020 року про застосування до ДП «ДГ «САЛИВОНКІВСЬКЕ» ІБКІЦБ НААН» (код ЄДРПОУ 00497681) штрафної санкції у розмірі 2 884 200,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, з урахуванням дії норми закону у часі, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов?язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 19 Конституції України зобов?язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, «на підставі» означає, що суб?єкт владних повноважень повинен бути утворений в порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов?язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб?єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов?язків, встановлених законами.

«У спосіб» означає, що суб?єкт владних повноважень зобов?язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способі правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Податковий кодекс України є спеціальним законом що регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, та, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов?язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов?язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України - для цілей оподаткування платники податків зобов?язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов?язаних з визначенням об?єктів оподаткування та/або податкових зобов?язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов?язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і Форм власності, які зобов?язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи зі змісту пункту 2 статті 3 зазначеного Закону, бухгалтерський облік є обов?язковим видом який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів і України від 24.05.95 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за №168/704, первинні документи - є документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов?язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.

Таким чином, у податковому обліку господарські операції мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов?язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, а податковий кредит за такими операціями - податковою накладною.

Відповідно до п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватися із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов?язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Таким чином, усі документи в їх сукупності, як ті, що складені на бланках типових і спеціалізованих форм, так і ті, що складені на самостійно виготовлених бланках під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, головне, щоб за змістом та формою документи відповідали наведеним вище вимогам закону та відображали реальні господарські операції.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов??язань і фінансових результатів.

Відповідно до п. 191.1 ст. 191 Податкового кодексу України контролюючі органи виконують такі функції, як, зокрема: здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері (пп. 191.1.14 п. 191.1 ст. 191); здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів (пп. 191.1.16 п. 191.1 ст. 191); проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів (пп.191.1.17 п. 191.1 ст. 191); забезпечують визначення в установлених цим Кодексом, іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобов?язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. (пп. 191.1.34 п. 191.1 ст. 191).

Відповідно до пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов?язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від?ємного значення об?єкта оподаткування податком на прибуток або від?ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов?язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Згідно з п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об?єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно 3 п.80.1 ст.80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Згідно з п.80.5 ст.80 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Відповідно до п.80.7 ст.80 Податкового кодексу України фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб?єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Згідно з п.п.80.9-80.10 ст.80 Податкового кодексу України строки проведення фактичної перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу. Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Відповідно до п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Згідно з п.86.5 ст.86 Податкового кодексу України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності). Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу. У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції. У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки.

Відповідно до п.86.6 ст.86 Податкового кодексу України відмова платника податків або його законних представників чи особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта перевірки або отримання його примірника не звільняє платника податків від обов?язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов?язання.

Згідно з п.86.8 ст.86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Так, в акті перевірки зазначено те, що ДП «ДГ «САЛИВОНКІВСЬКЕ» ІБКІЦБ НААН» не здійснено ведення, в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, та здійснено продаж тих товарів (послуг), що не відображені в такому обліку.

Судом встановлено, що ДП «ДГ «САЛИВОНКІВСЬКЕ» ІБКІЦБ НААН» (код ЄДРПОУ 00497681) здійснює свою господарську діяльність у сфері ведення сільського господарства, зокрема, вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур та насіння олійних культур.

ДП «ДГ «САЛИВОНКІВСЬКЕ» ІБКІЦБ НААН», враховуючи площі обробітку земельних ділянок, об?єми вирощеної продукції та мінімізацію витрат, робіт та послуг щодо її переміщення а також збереження, у власній виробничій діяльності використовує відділки та або осередки в межах відповідних населених пунктів, зокрема складів зберігання вирощеної сільськогосподарської продукції в селі Степове (Лосятинський відділок) та селі Черниші (Чернишівський відділок).

Відповідно загальних обсягів декларування зберігання зерна по ДП «ДГ «САЛИВОНКІВСЬКЕ» ІБКІЦБ НААН» (код ЄДРПОУ 00497681), в тому числі й по Чернишівському відділку зокрема, було зафіксовано обсяги зберігання вирощеного насіння соняшника в кількості 165 980 кг.

На початку березня 2020 року ДП «ДГ «САЛИВОНКІВСЬКЕ» ІБКІЦБ НААН» розпочало відвантаження/ продаж/поставку товару - насіння соняшника на ТОВ «КАТЕРИНОПІЛЬСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» (код ЄДРПОУ 32580463), з котрим мало довготривалі партнерські відносини починаючи з жовтня 2018 року.

В результаті існування господарських домовленостей між ДП «ДГ «САЛИВОНКІВСЬКЕ» ІБКІЦБ НААН» та ТОВ «КАТЕРИНОПІЛЬСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР», позивач вирощував власними силами та реалізовував на користь останнього сільськогосподарську продукцію, а ТОВ «КАТЕРИНОПІЛЬСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» здійснював відповідну оплату вартості отриманого поставленого товару згідно домовленостей.

З матеріалів справи вбачається, що ДП «ДГ «САЛИВОНКІВСЬКЕ» БКІБ НААН» і ТОВ «КАТЕРИНОПІЛЬСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР», із врахуванням специфіки ведення власної господарської діяльності, з метою руху один одному на зустріч в призмі мінімізації власних витрат щодо транспортування, охорони та зберігання товару, враховуючи логістику, було обрано, що місцем завантаження товару (насіння соняшника) є Лосятинський відділок, а місцем відвантаження товару є елеватор, що належить ПрАТ «МЗВКК» (код ЄДРПОУ 00951770), з котрим у ТОВ «КАТЕРИНОПІЛЬСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» існують договірні правові відносини.

З метою належного обліку товару у сфері оподаткування та відповідно до Положення про документальне оформлення операцій відпуску товарів на складах відділків ДП «ДГ «САЛИВОНКІВСЬКЕ» ІБКІЦБ НААН», затвердженого 15 січня 2020 року відповідними посадовими особами підприємства було здійснено переміщення товару (насіння соняшника) із Чернишівського відділку до Лосятинський відділок в кількості 151 800 кг. (кількість товару, котра необхідна для його здійснення реалізації ТОВ «КАТЕРИНОПІЛЬСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» на підставі таких документів:

накладна №8 від 02.03.2020 року внутрішньогосподарського призначення (форма №ВЗСГ-8) на 23 010,00 кг.;

накладна №9 від 02.03.2020 року внутрішньогосподарського призначення (форма №ВЗСГ-8) на 19 150,00 кг.;

накладна №10 від 03.03.2020 року внутрішньогосподарського призначення (форма №ВЗСГ-8) на 19 580,00 кг.;

накладна №11 від 04.03.2020 року внутрішньогосподарського призначення (форма №ВЗСГ-8) на 23 010,00 кг.;

накладна №12 від 04.03.2020 року внутрішньогосподарського призначення (форма №B3CT-8) на 23 260,00 кг.;

накладна №13 від 02.03.2020 року внутрішньогосподарського призначення (форма №B3CT-8) на 20 180,00 кг.;

накладна №14 від 05.03.2020 року внутрішньогосподарського призначення (форма №ВЗСГ-8) на 23 210,00 кг.

В подальшому, відповідно до документів первинного бухгалтерського обліку саме із Лосятинського відділку ДП «ДГ «САЛИВОНКІВСЬКЕ» ІБКІЦБ НААН» було здійснено реалізацію товару (насіння соняшника) ТОВ «КАТЕРИНОПІЛЬСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» на підставі наступних документів:

видаткова накладна №40 від 02.03.2020 року в кількості 42,00 т. та на суму 399 000,17 грн. (згідно товарно-транспортної накладної серії ПЗО №751415 від 02.03.20 р. та товарно-транспортної накладної серії ПЗО №751416 від 02.03.20 р.);

видаткова накладна №41 від 03.03.2020 року в кількості 43,24 т. та на суму 402 132,00 грн. (згідно товарно-транспортної накладної серії ПЗО №751417 від 03.03.20 р. та товарно-транспортної накладної серії ПЗО №751418 від 03.03.20 р.);

видаткова накладна №42 від 04.03.2020 року в кількості 43,04 т. та на суму 400 272,00 грн. (згідно товарно-транспортної накладної серії ПЗО №751419 від 04.03.20 р. та товарно-транспортної накладної серії ПЗО №751420 від 04.03.20 р.);

видаткова накладна №43 від 05.03.2020 року в кількості 22,94 т. та на суму 213 342,00 грн. (згідно товарно-транспортної накладної серії ПЗО №751421 від 05.03.20 p.).

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «КАТЕРИНОПІЛЬСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» за отриманий товар здійснило розрахунок у повному обсязі:

03 березня 2020 року - 405 051,84 грн.;

04 березня 2020 року - 355 110,00 грн.;

05 березня 2020 року - 333 560,00 грн.;

06 березня 2020 року - 244 285,03 грн.;

19 березня 2020 року - 169 291,00 грн.

Згідно з положеннями пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов?язання звітного (податкового) періоду.

Судом встановлено, що відповідно до вказаних вище документів, за результатами здійснення та проведення господарських операцій було сформовано ПДВ та відповідно здійснено його врахування під час звітування до податкових органів та сплаті різного роду визначених платежів до державного бюджету України.

Окремо суд звертає увагу, що на підставі наказу №1 від 02 січня 2020 року «Про касові операції» та згідно довідки за вих. №128/06 від 09 червня 2020 року АТ «ОЩАДБАНК», ДП «ДГ «САЛИВОНКІВСЬКЕ» ІБКЦБ НААН» у своїй господарській діяльності касових апаратів не має та касові операції не проводить, та відповідно касова книга не ведеться.

Таким чином, під час судового розгляду справи підтверджено, що позивач обліковував відповідну продукцію належним чином та у визначений законом спосіб.

Доказів зворотнього до суду не надано.

З огляду на надання належних та достатніх доказів на підтвердження ведення та обліку товарних запасів, посилання відповідача на пояснення завідувача складом та головного бухгалтера, які підтверджують факт правопорушення, як на єдиний доказ по суті спору, не можуть братися судом з точки зору їх переконливості. Крім того, при дослідженні даних письмових пояснень неможливо достеменно встановити їх характер та походження.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду даної справи не беруться до уваги доводи відповідача, наведені у відзиві, про правомірність призначення та проведення перевірки, складання акту перевірки, оскільки процедурні порушення проведення перевірки, яка стала наслідком прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, не є предметом розгляду даної справи.

Відповідно до п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб?єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівл, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов?язані: вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Згідно з ст.20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до суб?єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Відповідно до п.16.1.2 та пп. 16.1.12 п.16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов?язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, забезпечувати збереження документів, пов?язаних з виконанням податкового обов?язку, протягом строків, установлених цим Кодексом.

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов?язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов?язаних з визначенням об?єктів оподаткування та/або податкових зобов?язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов?язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Верховний Суд в постанові від 06 березня 2020 року в справі Nє823/5064/15 висловив правову позицію, що незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов?язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників); витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов?язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому; зобов?язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов?язань, власному капіталі підприємства.

З приписів наведеної норми закону чітко і безумовно слідує, що для обрахунку показника розміру доходу особи обов??язково належить з?ясувати як вартість конкретного активу, котра залежить від умов конкретної господарської операції, так і розмір зобов?язань (якими обтяжений такий актив) та вимушеність їх виникнення, а також існування причинно-наслідкового зв?язку між подією понесенням витрат і ймовірністю (вірогідністю) одержання доходу унаслідок настання цієї події.

3 урахуванням положень ч. 1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви Nє 23759/03 та 37943/06) та у рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява Nє 39766/05), а також з огляду на відсутність визначеного законом порядку встановлення вартості активу із невідомого джерела походження, найбільш сприятливим для заявника є підхід, коли цей актив може бути оцінений або у порядку Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», або за ціною відчуження (реалізації).

Так, у спірних правовідносинах, має місце джерело погодження товару, фіксація його обсягів та переміщення, звіт про його реалізацію. Проте, контролюючий орган вартість товару до розрахунку штрафної санкції брав не за ціною відчуження продукції (ціною реалізації), а за вартістю товару іншої номенклатури, що з урахуванням порядку реалізації владної управлінської функції податкового контролю чинним законом не передбачено.

Пояснень з даного приводу відповідачем не надано.

За таких обставин, з урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку про необґрунтованість та протиправність податкового повідомлення-рішення №0008900506 від 03 квітня 2020 р., що виключає правомірність застосування до позивача виду відповідальності, передбаченого ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та пп.54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, принцип обґрунтованості рішення суб?єкта владних повноважень, який має на увазі, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

У Рішенні від 22.01.2009 справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини наголошував на індивідуальній юридичній відповідальності за податкові правопорушення.

Відповідно до п. 56.21 ст. 56 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов?язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд, який визначив її в постанові від 27.02.2018 року у справі №813/1893/17.

Необхідність врахування цієї норми контролюючими органами підтверджено і у рішеннях Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine) та від 07.07.2011 у справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine).

В обох справах Європейський суд з прав людини дійшов висновку про порушення прав заявників, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі якості закону і не забезпечувало адекватного захисту від свавільного втручання у майнові права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для 1 0 заявника-платника податку, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування. Відповідно, на думку Європейського Суду з прав людини, відсутність необхідної передбачуваності та чіткості національного законодавства, яка призводила до його суперечливого тлумачення, порушує вимоги Конвенції щодо якості закону.

Окрім зазначеного, суд при вирішенні даної справи враховує, що у пункті 23 Рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Доказів, які б свідчили про обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення або ж спростовували доводи позивача відповідачем суду не подано.

За наведених обставин у сукупності, зважаючи на наведені вище норми законодавства, які діяли на момент виникнення спірних відносин, та встановлені судом обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 3 квітня 2020 року № 0008900506, винесене Головним управлінням ДПС у Київській області, оскільки саме цим органом було винесене спірне рішення.

Решта доводів сторін висновків суду по суті спору не змінюють.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що адміністративний позов задоволено повністю, слід стягнути на користь позивача сплачений ним при подані позову судовий збір в сумі 21 020,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2-10, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Державного підприємства "Дослідне господарство "Саливонківське" інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків національної академії наук України" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, як відокремлений підрозділ ДПС України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 3 квітня 2020 року № 0008900506, винесене Головним управлінням ДПС у Київській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області, як відокремлений підрозділ ДПС України на користь Державного підприємства "Дослідне господарство "Саливонківське" інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків національної академії наук України" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 21 020,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Парненко В.С.